Search

The article analyzes the tradition of “beast warriors”, specific military ritual associations, in the army of Kyivan Rus during the campaigns of the Kyivan Prince, Sviatoslav I the Brave in the 960s–970s AD. The article states that in the 10th century, the peoples of Northern and Central Europe had factions of “wolf warriors”, which stood out as a specific type of infantry and were involved in the most important combats. Legends about werewolves in the Slavic epics and descriptions of berserkers in the Scandinavian sources are analyzed. The intrusion of Normans into the territory of Kyivan Rus, and their participation in the Russo-Khazar and Russo-Byzantine wars of 964–972 is studied. The interactions between Slavic and Scandinavian military traditions, which are reflected in the archaeological findings of the ancient warriors’ equipment, are considered. Thus, scabbards of swords with specific images of birds (falcons) and predatory animals, as well as ritual rhyton horns form an example of the interaction of military totem cults and customs between the Slavic and Scandinavian traditions in the 10th century. The “beast-warrior” customs of Kyivan Rus troops’ combat style and the actions of separate assault detachments during the Balkan War of 971 (972) AD, mentioned in the Byzantine chronicles, are described in detail. The “beast-warrior” customs of Rus’ units and the actions of “wolf warrior” detachments in Prince Sviatoslav’s army were based on the totem fighting customs of the Slavic and Scandinavian tribes, as well as their mutual influence due to the involvement of Norman military contingents into the Rus’ army during the Great Wars of the 960s and 970s., У статті розглядаються традиції «воїнів-звірів», своєрідних військово-ритуальних об’єднань, у військах Київської Русі в період походів київського князя Святослава Ігоровича Хороброго 60–70 рр. X ст. У X ст. в Північній та Центральній Європі загони «воїнів у вовчих шкурах» виокремились в специфічний різновид піхотних військ і задіювалися в найбільш важливих епізодах бойових зіткнень. Аналізуються перекази про вовків-перевертнів у слов’янську епоху та описи воїнів-берсерків у скандинавських джерелах. Досліджується проникнення норманів на терени Київської Русі та їх участь у русько-хозарських та русько-візантійських війнах 964–972 рр. Розглядаються взаємовпливи між слов’янськими та скандинавськими військовими традиціями, що відображені в археологічних знахідках спорядження давніх воїнів. Так, прикладом взаємовпливів військових тотемних культів та звичаїв між слов’янською та скандинавською традиціями в X ст. є наконечники піхов мечів зі своєрідними зображеннями хижих птахів (соколів) та звірів-хижаків, а також ритуальні роги-ритони. Висвітлюються описані у візантійських літописах «звірині» звичаї ведення бою руських військ та дії окремих штурмових загонів під час Балканської війни 971 (972) р. Зазначається, що «звірині» звичаї руських дружин та дії загонів «воїнів у вовчих шкурах» у війську князя Святослава Ігоровича ґрунтувались на тотемних бойових звичаях слов’янських та скандинавських племен, а також їх взаємовпливах внаслідок залучення норманських контингентів до руських військ під час великих війн 60–70 рр. X ст.