Search

The purpose of the article is to carry out a multi-faceted analysis of the dynamics of the development of parliamentarism and digital constitutionalism, to identify possible challenges and threats, as well as prospects for parliaments and parliamentary activity in the conditions of the spread of modern digital (electronic) technologies. Approaches to understanding and defining the phenomena of «parliamentarism», «constitutionalism», «digital constitutionalism», some of their modifications and features are highlighted, their multifaceted nature, transformation in the conditions of modern progressive digital development, electronic democracy is emphasized. Crisis and conflict events have largely become challenges for parliaments and parliamentary activity, as well as digitalization and digitization processes and tools. It is important that parliamentary institutions of various levels (national, supranational, inter-parliamentary associations, their auxiliary bodies and services) contribute to the development and regulation of these processes, using advanced and effective digital technologies tested in practice. The «Digital Compass» for the EU Digital Decade (2030), the concept of digital sovereignty, the adopted charters of digital rights (Catalan, Nice), the Law on Digital Markets, the Law on Digital Services, the Law on Artificial Intelligence, the Declaration on European Digital Rights and Principles should be singled out. (2022), «World e-Parliament Report» of the IPU, the concept of e-democracy of the European Parliament, the resolution on e-democracy of the PACE, recommendations on open government and electronic participation of citizens OECD. Thanks to this, new forms and tools for the implementation of existing human rights are introduced, as well as new digital rights are constituted (to access the Internet, to identity in the digital environment, to protection in the digital environment, non-discrimination, etc.). In the same way, the forms and methods of activity of parliaments are being modernized (expansion of platforms for online broadcasts of plenary and committee meetings, electronic (remote) voting, improvement of interactive websites with access to draft laws and other documents, and systems of electronic petitions and consultations with voters, electronic participation of citizens and public organizations in the legislative process). However, the development of digital parliamentarism and digital democracy is accompanied by numerous challenges (digital inequality, low digital literacy of members of parliaments and parliamentary services, cyber threats, material and financial costs etc.). This requires a thorough study of the issues raised, improvement of digital culture, improvement of parliamentary and non-parliamentary procedures, along with further development of technological infrastructure, cyber security protection of the components of digital parliamentarism. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

It is indicated that a significant number of scientific works are devoted to the issue of defining the term, as well as the powers and characteristics of official and official persons. However, research in the field of public policy formation in the field of public administration and effective control over officials and civil servants who conceal administrative offenses is relevant and important for ensuring democracy, the rule of law, and citizens’ trust in government structures. Despite existing regulations and mechanisms that regulate the powers and responsibilities of officials, the problem of hiding administrative offenses remains a serious challenge. According to the principle of the rule of law, the state is obligated to ensure equality before the law and accountability for violations. In the modern world, issues of public administration and control over the activities of officials and civil servants are crucial for upholding the rule of law and fostering trust in governmental structures. The problem of concealing administrative offenses by officials has become pressing due to the expansion of their powers and responsibilities to society. This article undertakes a deep analysis of the legal definitions and legislative precision in defining the terms of officeholders and civil servants, their granted powers, and explores cases of concealing administrative offenses. Various aspects are examined in the article, specifically the delineation of powers vested in officials (civil servants) and the accountability of officials for their actions. The authors emphasize the necessity of establishing effective mechanisms for oversight and supervision to prevent impunity within governmental structures and ensure fair application of the law. All facets explored in the article aim to promote the development of legal culture, strengthen trust in governmental bodies, and ensure transparency and legality in society. The authors provide a detailed examination of the harm caused to the state and society by officials and civil servants through their actions of concealing administrative violations. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The preservation of democracy in the digital age is an increasingly pressing issue, requiring the development of new legal mechanisms to ensure inclusivity and transparency in governance. The rapid advancement of information technologies and data dissemination has accentuated the differences between state regimes, highlighting the need for improved democratic control mechanisms. This study analyzes the impact of digital tools on democratic governance and the formation of an inclusive and transparent society. Key concepts such as democratic, electronic, and digital governance are explored, defining them as forms of public administration organization. The study emphasizes the role of digital technologies in enhancing accessibility and transparency in governance, and their influence on the inclusion of diverse social groups in decision-making processes. Current trends and innovations in digital governance are examined, along with their potential to improve the quality of democracy and public participation. The methodology employed includes historical, legal hermeneutics, systemic, analytical, modeling, comparative, and statistical methods. The conclusions stress the critical importance of understanding and effectively utilizing digital technologies to ensure openness, transparency, and participation in public processes, which are fundamental for creating a modern, democratic, and inclusive society. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article is devoted to the study of the impact of digital technologies and digitization on modern democratic processes and the effectiveness of public administration. It is determined that digitalization is the transformation of data or information from analog to digital or binary, which opens up new ways of functioning, interaction with citizens and civil society as a whole, and providing services to the population. It is determined that the activities of the Council of Europe in recent decades have been devoted to three areas of digital transformation, in particular: e-democracy (including e-government, e-voting and e-participation), Internet-media and election campaigns, and, more recently, artificial intelligence. The key recommendations and conclusions regarding the necessity (and to a certain extent the inevitability) of introducing digital transformation into the voting process, which allows covering a wider range of interested persons, are analyzed. At the same time, it is cautioned that modern machine learning tools have a growing ability to influence emotions and thoughts, which can become a source for manipulating and controlling not only economic choices, but also social and political behavior. This also applies to artificial intelligence, the spread of which must be ensured with the simultaneous development of legal mechanisms for the protection of human rights in the event of any violations during the use of AI. The current state of digital transformation is also analyzed, which is focused on changing the design of existing administrative processes with a «digital first» position, when the public administration primarily focuses its own procedures on the network-users or the user of a certain digital technology. Proposals were made to improve interaction between society and public administration in the aspect of electronic governance by ensuring the openness and transparency of the latter's actions and taking into account the suggestions and needs of interested parties. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article is devoted to the problems of the legal foundations of the formation and functioning of a democratic regime in its liberal and totalitarian dimensions. At the same time, since the unlimited power of the people hides the danger of totalitarianism, which has repeatedly manifested itself in the past of both our country and the world as a whole, the study of the democratic regime is of an urgent nature. Therefore, the purpose of this study is the legal basis of the formation and functioning of a democratic regime in the context of its interaction with liberalism and totalitarianism. The implementation of the specified goal requires the performance of a number of scientific tasks. The article substantiates that «pure» political regimes have a sufficiently abstract character. It was found that within the framework of the «dual» approach there are two dichotomies of political regimes: depending on the interaction of the state with the individual and according to the affiliation of sovereignty. It is proven that as a result of duality, the regime of «totalitarian democracy» is distinguished, an example of which is the USSR during the era of the personality cult of Y. Stalin, and the regime of «liberal democracy», the example of which is the USA for a significant part of its history. The article concludes that the philosophical foundation of «totalitarian democracy» was formed within the framework of the so-called «theory of collectivist democracy», according to which the people were considered as a multi-headed single collective being, which could often have negative consequences in the form of, for example, the maxim «enemy of the people». It is emphasized that the involvement of the broad masses of the people in the repressive Stalinist system created a certain «democratic surrogate» - the Soviet «totalitarian democracy», under which the Soviet people are involved in the trials of the «enemies of the people» (democratic dimension), and the nature of the repression itself has a mass character, which brings it closer to genocide (totalitarian dimension). It was found that the liberal-democratic regime in the USA was formed as a result of the combination of the fact that the people take an active part in the sending of state power (democratic dimension) and the constitutional and legal declaration, as a fundamental principle, of freedom (liberal dimension). The practical value of the work lies in the need to create safeguards for the revival of totalitarianism in the world in conditions of active use of the postulates of democracy by non-democratic regimes. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article describes the basic rights and freedoms of a person and a citizen, which are inalienable rights and freedoms enjoyed by a person from birth. They form the basis of the legal status enshrined in the state constitution and enjoy the highest legal protection. The most important and complex relations between people and the relations between the state and the person in legal form are regulated by formulating the rights, freedoms and obligations underlying the legal status of a person, which is one of the most important not only legal, but also juridical. also political categories. The most important features of the rights and freedoms of a person and a citizen are: naturalness, continuity, equality, social justification, respect for international standards, state guarantee. The problem of guaranteeing the rights and freedoms of a person by giving them a real character is not only of a practical nature. In the modern context of the development of the rule of law and civil society, it is important to develop a holistic scientific concept of human rights and freedoms, which covers a wide range of theoretical provisions regarding the essence and content of rights and freedoms, their structure and mechanism. Local selfgovernment bodies play an important role in ensuring constitutional rights and freedoms. A real environment for the existence of human rights is possible in the conditions of a democratic state governed by the rule of law. Democracy, rule of law and human rights are inseparable. The rule of law is a guarantee of the reality of human rights in terms of protection from violations by the authorities, and human rights are the main condition and characteristic of democracy, the humanistic and human dimension of the rule of law. The article concludes that the basis of democracy in the state is the guarantee of the rights and freedoms of man and citizen by the Constitution of the state, not only formally, but also in practice. Therefore, taking into account the individual shortcomings of state bodies in regulating the system of human and citizen rights, the number of human rights organizations is growing day by day, both at the national and international levels. At the same time, the article concludes that it is impossible to build a legal state in a society with developed legal nihilism. And respect for the rights of society can be caused only by concern for the same rights of people and citizens. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article analyses the current state of the theory and methodology of control in the public authorities. The main purpose of the study is to identify key aspects and determine ways to optimise control mechanisms to ensure the legitimacy and effectiveness of government structures. The article examines traditional and new approaches to control based on interaction with civil society and the principles of openness and transparency. Particular attention is paid to an integrated approach to reforming control mechanisms and the need to involve the public in the processes of management and control in the public sector. The main part of the article examines various aspects of control, starting with traditional approaches to control, such as state supervision, the authors consider its evolution in the context of the development of civil society and democratic institutions. A detailed analysis of the functional potential of control reveals the need to abandon the traditional view of it as a purely «forceful» influence. The authors examine how control can be used not only to identify shortcomings in the work of state structures, but also to prevent possible violations, optimise management processes and increase overall responsibility. The conclusions of the article indicate that control in the sphere of public authority should be defined as an independent type of public activity with clearly defined directions, forms and institutional mechanisms. This will ensure greater efficiency and focus of control measures. The author emphasises the importance of developing modern control mechanisms to ensure stability, legality and trust in society. The essence of the updated doctrine of the «civic duty to rebel» is to ensure the controlled and responsible exercise of public power. This emphasises the importance of the people’s real ability to influence the processes of governance and establish new mechanisms to ensure justice in case of abuse of power. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article is devoted to the problems and perspectives of democracy as the form of organization of the social and political existence in general, as well as to the some aspects of the optimization of democracy in the context of the guaranteeing of the social welfare in particular. The real aim of the existence of the democracy was revealed. It was noted that stability is the most important elements of the value of the state. The author pays attention to the advantages of the presidential republic, of the constitutional monarchy, of the «Polybius scheme» of the ideal «mixed» state, of the two-party system, of the indirect elections, of the temporal fixation of the elections and of the absence of the snap elections in the context of the guarantee of the political stability. The optimal model of government, the rational limits of the democracy and its acceptable forms were proposed. The author says that democracy is more or less acceptable only if the laws of the state guarantee the impossibility of the election of the unworthy candidate. The system of the electoral qualifications for the members of the Electoral College as well as for the candidates to the elected positions was recommended. Also, the similar system of the qualifications for the officials of the executive power was recommended. The author says that the republican state should be built «from the below». It was noticed that citizens may make the conscious choice only inside their common during the local elections or during the elections of the members of the Electoral College, when they really know the candidates and their personal qualities. The author recommends the political model, when people elect the members of the Electoral College, and the last one form the local representative organs during the local elections, and after that the local representative organs delegate some their members to the regional representative organs, and the last one delegate some their members and form the parliament of the state. Also, the political model, when the executive power is built «from the below», was recommended. The author says that each official of the executive power should start his service from the primary position in local executive bodies, and that the filling of the vacant positions should be done exclusively on the basis of professionalism, experience, length of service and seniority of the officials, but not on the grounds of the arbitrariness of the highest officials or randomnicity. The main principles of replacing of the post of the head of the state in the parliamentary republic as well as in the presidential republic were outlined. It was noted that the professionalism, experience and the high moral qualities of the officials, and especially of the senior state officials, are the fundament of the effective governance and welfare of society, etc. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

У статті розглядається концепт правової дер­жави як основа для аналізу ефективності пра­восуддя. Методологічно обґрунтована необхід­ність дослідження поняття правової держави перед висвітленням судової системи як характе­ристики правової держави. Наголошено, що для розвитку української юридичної науки надзви­чайно важливо дослідити, як саме ефективність правосуддя пов’язана з тим, наскільки Україна відповідає ідеалам правової держави, особливо в умовах сучасних трансформацій Відзначається, що правова держава базуєть­ся на верховенстві права, поділі влади, захисті прав і свобод людини та незалежності судової влади. Розглядається теоретичний та практич­ний аспекти функціонування правової держави, зокрема роль конституціоналізму та правових механізмів контролю. У статті наголошується на значенні право­суддя як центрального елементу правової дер­жави, який забезпечує захист прав громадян і контроль за діями державних органів. Відзна­чено, що у контексті формування правової дер­жави ефективність правосуддя виступає як той показник, який дозволяє оцінити, наскільки успішно реалізуються ідеали верховенства пра­ва та захисту прав людини. Визначено основні критерії оцінки ефектив­ності правосуддя, такі як незалежність суддів, доступність правосуддя та справедливість рі­шень. Висвітлено зв’язки ефективного право­суддя з принципами правової держави та його роль у демократичному суспільстві. Вказано, що в умовах реформування судової системи в Укра­їні питання про збереження балансу між неза­лежністю судів та їхньою підзвітністю суспіль­ствумає не лише внутрішньополітичне значен­ня, а й безпосередньо впливає на міжнародний імідж України та процес євроінтеграції. Резюмовано, що ефективне правосуддя є одним з найважливіших показників розвит­куправової держави. Воно забезпечує захист прав і свобод громадян, сприяє стабільності суспільства і розвитку демократії. Для досягнен­ня ефективного правосуддя необхідно постійно працювати над удосконаленням законодавства, підвищенням кваліфікації суддів, забезпечен­нямнезалежності судової влади.

Мета статті полягає у здійсненні багатоаспектного аналізу динаміки розвитку парламентаризму і цифрового конституціоналізму, виокремлення можливих викликів і загроз, перспектив для парламентів і парламентської діяльності в умовах поширення сучасних цифрових (електронних) технологій. Висвітлено підходи до розуміння і визначення феноменів «парламентаризм», «конституціоналізм», «цифровий конституціоналізм», деякі їх модифікації та особливості, підкреслено їх багатогранну природу, трансформацію в умовах сучасного цифрового розвитку, електронної демократії. Кризові й конфліктні події значною мірою стали викликами для парламентів і парламентської діяльності, як і власне процеси та інструменти діджиталізації й цифровізації. Важливо, що парламентські інституції різних рівнів (національні, наднаціональні, міжпарламентські об’єднання, їх допоміжні органи і служби) сприяють розвитку і регулюванню даних процесів, використовуючи апробовані практикою передові ефективні цифрові технології. Слід виокремити «Цифровий компас» для цифрового десятиліття ЄС (2030), концепцію цифрового суверенітету, прийняті хартії цифрових прав (Каталонська, Ніцька), Закон про цифрові ринки, Закон про цифрові послуги, Закон про штучний інтелект, Декларація про Європейські цифрові права та принципи (2022), «World e-Parliament Report» МПС, концепцію е-демократії Європарламенту, резолюцію про е-демократію ПАРЄ, рекомендації щодо відкритого урядування та електронної участі громадян ОЕСР. Завдяки цьому впроваджуються нові форми й інструменти реалізації існуючих прав людини, а також конституюються нові цифрові права (на доступ до мережі Інтернет, на ідентичність у цифровому середовищі, на захист у цифровому середовищі, недискримінацію і т.д.). Так само модернізуються форми і методи діяльності парламентів (розширення платформ для онлайн-трансляцій пленарних засідань і засідань комітетів, електронного (дистанційного) голосування, удосконалення інтерактивного веб-сайтів з доступом до законопроектів та інших документів, системи електронних петицій та консультацій з виборцями, електронна участь громадян і громадських організацій у законодавчому процесі). Проте розвиток цифрового парламентаризму і цифрової демократії супроводжують численні виклики (цифрова нерівність, низька цифрова грамотність членів парламентів і парламентських служб, кіберзагрози, матеріально-фінансові витрати і т.д.). Це зумовлює ґрунтовне вивчення порушеної проблематики, підвищення цифрової культури, вдосконалення парламентських процедур, поряд з подальшим розвитком технологічної інфраструктури, кібербезпекового захисту складових цифрового парламентаризму.

Стаття присвячена дослідженню впливу циф­ровихтехнологій та цифровізації на сучасні де­мократичні процеси та ефективність діяльності публічної адміністрації. Визначається, що цифровізація - це перетворення даних або інформа­ції з аналогового в цифровий або двійковий, що відкриває нові способи функціонування, взає­модії з громадянами та громадянським суспіль­ством у цілому та надання послуг населенню. Визначено, що діяльність Ради Європи в ос­танні десятиліття була присвячена трьом на­прямкамцифрової трансформації, зокрема: електронна демократія (в тому числі електро­нний уряд, електронне голосування та електро­нну участь), Інтернет-ЗМІ та виборчі кампанії, і, віднедавна, штучний інтелект. Проаналізовано ключові рекомендації та ви­сновки щодо необхідності (та в певній мірі не­минучості) запровадження цифрової трансфор­мації у процес голосування, що дозволяє охопи­ти ширший спектр зацікавлених осіб. Водночас робиться застереження, що сучасні інструменти машинного навчання мають зростаючу здатність впливати на емоції та думки, що може стати дже­релом для маніпулювання та контролю не лише за економічними виборами, а й за соціальною та політичною поведінкою. Це також стосується і штучного інтелекту, поширення використан­ня якого потрібно забезпечувати з одночасним розвитком правових механізмів захисту прав людини у випадку будь-яких порушень під час застосування ШІ. Також проаналізовано теперішній стан циф­рової трансформації, який зосереджений на змі­ні дизайну існуючих адміністративних процесів з позицією «цифрові перш за все», коли першо­черговопублічна адміністрація орієнтує власні процедури на користувача в мережі або корис­тувача певною цифровою технологією. Зроблені пропозиції, щодо покращення взаємодії суспіль­ства та публічної адміністрації в аспекті елек­тронного урядування шляхом забезпечення від­критості та прозорості дій останньої та з ураху­ваннямпропозицій та потреб зацікавлених осіб.

The research of representative democracy under martial law is extremely relevant, especially in contemporary times when many countries face military conflicts and threats to national security. Notably, the military aggression of the Russian Federation on the territory of Ukraine has significantly altered the agenda in Ukraine regarding elections. In wartime, there arises a need for swift decision-making, which can lead to temporary limitations on democratic procedures. Analyzing this issue will help find a balance between effective crisis management and preserving the core of the democratic order. The purpose of this study is to examine the functioning of representative democracy under martial law, particularly how democratic institutions and processes are preserved and adapted during a crisis period. The research methodology includes empirical, comparative, and logical methods. The study examines the functioning of representative democracy under martial law. It explores the peculiarities of the operation of democratic institutions and government bodies during wartime, including the role of parliament, the president, and the judiciary. Changes in legislation aimed at ensuring state security and stability, as well as mechanisms for protecting citizens' rights and freedoms, are analyzed. Special attention is paid to balancing national security and adherence to democratic principles. Potential risks to democracy under prolonged martial law and possible ways to minimize them are also considered. Conclusions are drawn that, despite existing restrictions, it is essential to ensure these restrictions are proportional and temporary, while maintaining oversight by civil society. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article examines the formation, current state of the rule of law and democracy, their relationship and interdependence with the principle of respect for human rights. And also the importance of maintaining a balance of the interests of the state and society for international security. In accordance with Part 1 of Art. 8 of the Constitution of Ukraine, the principle of the rule of law is recognized and applied in Ukraine. The rule of law is embodied in the law-making and law-enforcing activities of the state. Regulatory acts of the state must ensure social justice, freedom, and equality. The rule of law is one of the basic principles of a democratic society and involves judicial control over interference with every person’s right to freedom. The rule of law is an integral part of any democratic society, it is the rule of law in society. The state is required to implement the rule of law in law-making and law-enforcement activities, in particular, in laws that must correspond to the ideas of social justice, freedom, equality, etc. But only declared human rights, democracy and the rule of law without real mechanisms for their protection, processes and procedures are only a declarative category. Therefore, actually functioning mechanisms for the maintenance of democracy and the protection of human rights, combined with the constitutional limitation of power, are the main prerequisites for democracy. Democracy guarantees a peaceful political dialogue both in the internal politics of the state and in international relations. Dialogue guarantees a more or less stable balancing between the interests of the state and civil society. Human rights, the rule of law and democracy are interconnected and mutually reinforcing and belong to the common and indivisible core values and principles of the United Nations. The rule of law is the main factor in the implementation of democracy. Strengthening the rule of law promotes the protection of human rights and limits the arbitrary exercise of power, which is a basic requirement of modern democracy. But of the three considered categories of «human rights», «democracy» and «rule of law», the main one is human rights. Others rely on human rights. The Preamble to the Charter of the United Nations states: «We, the peoples of the United Nations, are determined to save future generations from the scourge of war, which twice in our lifetime has brought untold grief to humanity, and to reassert faith in fundamental human rights...» [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Pervasive poverty is an important global problem that seriously affects the quality of life of individuals and families. According to the UN Sustainable Development Goals, the fight against poverty is one of the key tasks for ensuring social justice and economic development. Each country has a responsibility to ensure the well-being of its citizens, including protection from social and material deprivation.In the Slovak Republic, there is an increase in poverty, which is due to the influence of various negative factors and events that affect the social structure of society. This article is devoted to the analysis of the subsistence minimum as a key tool of social assistance in the conditions of changes that have taken place in recent years, with a special emphasis on the election periods of 2016-2020 and 2020-2023. It examines the importance of a living wage in the context of the fight against poverty, which is necessary to ensure basic human rights. The article also defines the factors that should be given special attention in order to improve the subsistence minimum system. Particular emphasis is placed on clarifying the essence and objectives of the last major amendment in the field of living wage, which entered into force in April 2023 in the Slovak Republic. Some political changes in certain election periods are also discussed from the point of view of their influence on the development of the state social assistance system, which includes the institution of the living wage. This article aims to deepen the understanding of the complex interrelationships between poverty, social policy and economic development, with the aim of improving the lives of the citizens of the Slovak Republic and achieving the Sustainable Development Goals in the field of poverty reduction. This work reflects the importance of strengthening social security and ensuring inclusive economic growth, which is critical for the sustainable development of society. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

This study reflects the relationship between the political elite, as an important structural part of the political system, and the formation of legal norms in different countries. The study identifies the main aspects of political elites, reveals the generalized influence of elites on political systems and their development, and analyzes the peculiarities of the formation of legal order in the context of various political systems. The relationship between the political system and the legal order is key to ensuring the stability and development of society. Only through the joint efforts of political and legal institutions can the effective functioning of the legal order and the solution of pressing social problems be ensured. The purpose of the article is to provide a structured analysis of the impact of global trends on the development of political elites, and to determine the consequences of these transformations. The study results show that current world trends, such as globalization, digitalization, democratization of society, wars and conflicts, natural disasters, and demographic changes, have a significant and ambiguous impact on political elites as an integral part of political systems. Modernity with its both positive and negative phenomena makes us rethink such philosophical concepts as ethics and morality in the context of political elites. As we know, more than half of the world's population live in countries where national elections will be held in 2024; this is the first time such a landmark event will take place and it will have a major impact on society. Practical significance of the study lies in clearer understanding of the dynamics of interaction between political elites and the legal orders they form, highlighting the ways to harmonize power and legal structures in the context of globalization and technological progress. However, trends such as wars, conflicts and disasters often lead to the strengthening of authoritarian power structures, increased military control and restrictions on civil liberties, which can lead to civil protests and the erosion of democratic standards. In general, current trends require the state to strike a balance between adapting to global challenges and preserving the foundations of democracy and the rule of law. The need for adaptive legal regulation and flexible political systems capable of responding to rapid change is key to ensuring stability and development in an increasingly unpredictable global context. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article offers a rare systematic analysis of political attitudes in societies experiencing massive military invasions using statistical analysis of two original surveys conducted by the Ukraine National Academy of Sciences Institute of Sociology—a panel survey tracking the same respondents in three waves (N=329, November 2021, June-July 2022, and June 2023) and an additional larger survey (N=869, June 2023). Despite devastating suffering, Ukrainians’ support for democracy as a political system and for freedom of speech have stayed remarkably resilient over this time period. Cross-sectional (multiple ordinary least squares regression) and longitudinal (linear mixed-effects model regression) tests, as well as supplementary focus group conversations in all of Ukraine’s macro-regions, show that this democratic resilience is grounded in the victory-in-freedom synergy—a widespread sense of shared sacrifice that drives determination to win the war and restore Ukraine’s territorial integrity. In particular, we found a clearer understanding of the importance of political freedoms and fighting for victory among individuals who experienced loss and trauma and a strong appreciation across Ukraine’s society that victory is vital to preserve democracy. Survey data also demonstrates that democracy support has become more intrinsic to Ukrainian national identity and that the initial surge of democracy support among Ukrainians in the face of Russia’s invasion has been more than a short-term rallying-round-the-flag. In combination, these factors explain the Ukrainians’ sustained, spirited resilience in the face Russia’s mass savage invasion over more than a two-year period. Moreover, support for democratic ideals doesn’t mean Ukrainians write a blank check of trust to their government. Longitudinal analysis indicates that as the war progressed, and hardship persisted respondents held their democratic institutions accountable. At the same time, the results of our study indicate that sustaining this resilience would require not only battlefield successes, but also accountable governance, countering Russia’s media impacts, and sustaining family incomes. Our findings contribute to the literature on war and democracy by showing the importance of considering both the external context (war duration and impacts and the aggressor state type) and the mobilization of national identity in the face of aggression. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

A range of international acts of a regional nature, which are designed to restore a civilized, liberal state based on the principle of the rule of law, as well as those international acts that regulate social relations arising in the member states of the Council of Europe during the purge of power, have been identified. Resolution of the Parliamentary Assembly of the Council of Europe No. 1096 (1996) "On measures aimed at eliminating the legacy of former communist totalitarian regimes" was analyzed. Attention is focused on such negative phenomena, which are indicated in it and which, despite the fact that regulatory and organizational and legal mechanisms for the purification of power were created, could not be eradicated, which led to threats to the newly created democracy. Attention is drawn to the application of procedural means inherent in such a state, as well as to the balance that must be observed in their application, so that a state with a young democracy does not become no better than a totalitarian regime that must be eliminated. It is emphasized that human rights in themselves are a value and rights should be ensured even to those people who, when they were in power, did not observe them themselves. The Guiding Principles for ensuring compliance of lustration laws and similar administrative measures with the requirements of a state based on the principle of the rule of law have been analyzed. The following requirements for the national legislation on the purification of power are singled out: 1) lustration is directed at the following two threats: a threat to fundamental human rights and a threat to the democratization process; 2) prohibition of revenge, including political revenge; 3) prohibited by abuse of the results of the lustration process (including - prohibition of police abuse; prohibition of social abuse); 3) the purpose of lustration is to protect the newly created democracy; 4) creation of a special independent commission on lustration, which includes citizens respected by society; 5) lustration is applied to a subject who holds a specific position and uses this position to commit actions/inactions that pose a threat to the creation of a free democracy - uses the position to violate human rights, block democratic processes; 6) the range of positions to which lustration is applied must be limited; 7) grounds for choosing positions for lustration - civil service positions that involve significant responsibility for defining or implementing state policy and measures related to internal security or civil service positions that involve issuing an order and/or committing a violation of human rights (law enforcement agencies, service security and intelligence, judicial authorities and prosecutor's office); 8) the term of deprivation of office on the basis of lustration - no longer than five years; 9) persons who gave orders, committed or significantly contributed to the commission of serious violations of human rights may be prohibited from holding positions; if a body has committed serious violations of human rights, then it is considered that its member, employee or representative was a participant in these violations, if he held a high position in this body, until he can prove that he did not participate in planning, directing or carrying out such policies, practices or actions; 10) prohibition to subject an official to lustration solely because of membership or activity in favor of any organization that was legal at the time of such membership or activity (except for the cases specified in the previous subparagraph), or because of personal views or beliefs; 11) the possibility of lustration of "conscious employees" who, together with state authorities, really participated knowingly, understanding the consequences, in serious violations of human rights and actually caused harm to other persons; 12) provision of full due process protection to persons subject to lustration. Attention is drawn to the Bangalore principles of the conduct of judges and their correlation with the legislation of Ukraine. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article defines the right to freedom as a vital role in the existence of humanity, as it allows citizens to take an active part in the country's political life and shape public opinion. The author notes that the right to freedom of speech has ancient historical origins. Documents were analyzed in which the principle of freedom of speech was declared, in particular the Great Charter of Freedoms (1215), Bill of Rights (1689), Declaration of Independence (1776), Declaration of the Rights of Man and Citizen (1789), Universal Declaration of Human Rights (1948), International Covenant on Civil and Political Rights (1966) and other acts. It is emphasized that these documents became the basis for developing the right to freedom of speech in modern democratic countries and provided an opportunity to freely express one's opinions without being persecuted by the authorities. The article pays special attention to domestic regulation of the right to freedom of speech. The author notes that freedom of speech is one of the critical components of human and citizen rights in many legal systems. The theoretical aspect of this issue includes the analysis of different approaches and concepts to understanding the essence and scope of this subjective legal right. Philosophical foundations and legal methods for understanding "freedom of speech" are described. It was determined that the right to freedom of speech is not absolute and may be limited. The work lists the circumstances under which the outlined right may be limited. The author emphasizes that possible restrictions must be legal, necessary in a democratic society, and comply with the principle of proportionality. The article summarizes that freedom of speech is historically an essential human right, which forms the basis of the legal status of an individual. Without it, the functioning of a democratic state is impossible at all. But at the same time, it should be taken into account that freedom of speech is not only a right but also a responsibility that rests on those who use this right. Ensuring its adequate protection requires a combination of international standards, national legislation, and constant adaptation to modern realities. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The scientific article examines direct judicial democracy as a constitutional and legal phenomenon. It has been established that conducting scientific research on the direct participation of the people in the exercise of judicial power requires the use of various methods and approaches to obtain objective information and understand this process. These include empirical research (collection of factual data related to court cases in which citizens participated, analysis of court documents, minutes of court sessions and other sources of information), study of legislation and legal acts regulating the participation of citizens in court processes, in order to determine the structure and scope of the rights and obligations of participants in court cases, the study of historical changes in legislation that relate to the direct participation of the people in the exercise of judicial power and their influence on modern judicial practice, sociological surveys and questionnaires (using structured questionnaires or interviews it is possible to investigate the opinions and beliefs of citizens regarding participation in judicial processes, their expectations and attitudes towards the judicial system in general), comparing court decisions and practices in different judicial systems or regions to identify similar and different characteristics in the impact of direct participation of citizens on the judiciary. It is emphasized that ensuring the independence of the judiciary and increasing its social responsibility to citizens through mass media and civil society are important components on the way to improving the justice system. It was noted that direct judicial democracy is a mechanism by which citizens take an active part in making court decisions, giving them the opportunity to influence the decision of cases. In this context, citizens become judges who participate in the consideration of specific cases, make decisions and determine punishment, if it is necessary. In summary, despite the advantages of direct judicial democracy, it is also accompanied by challenges and limitations, such as insufficient legal education of citizens, the possibility of manipulation and the need for significant resources to ensure the participation of citizens in judicial procedures. However, these limitations are not insurmountable and can be overcome through effective education and awareness programs, as well as by encouraging civic participation. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article reveals the interrelationship of such modern megatrends as globalization and democracy, which are declared a blessing in creating special opportunities for each country, social community, and individual. Globalization was initially understood as an exclusively economic phenomenon, today it covers almost all spheres of human activity, today it can be considered as multiple processes and trends in the formation of a single planetary space, which involves the integration of states and their populations in all spheres of social life (economy, public administration, politics, culture, law, morality). It is shown that globalization as “Westernization” in its modern version contributes to the spread of democratic values and institutions, prompts changes in the value-normative systems of societies and worldviews, and significantly impacts the norms of social morality and law. The features of modern globalization processes are determined by the rapid development and availability of IT technologies for the population, the mobility of modern people, and the formation of new values in postmodern society, which are associated with societal changes. The article proves that globalization and all the processes accompanying it can take place only in those societies that strive for it themselves. The artificial planting of democratic values, and moral and legal standards is possible under constant external support, their actual perception and implementation in life takes place with the support of the population and the authorities of each state. The bipolarity of the modern world is represented by states that accept globalization-democratic values and states that defend their own identity and traditionality. Therefore, it is important to take into account the peculiarities of modern worldview orientations of each actor (state, society) and the voluntariness of participants in globalization processes regarding the creation of supra-state structures, as well as the voluntary adoption of norms and standards in the regulation of social life. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Elections are the cornerstone of any democratic society. They represent the voice of the people and the legitimacy of those in power. It should be noted that ensuring democratic stability and maintaining the integrity of the democratic process directly depends on the standards of electoral dispute resolution, and thus the attention paid to this institution is quite obvious and justified. We believe that from the very beginning of democracy, there were also mechanisms to protect and guarantee it. Therefore, in order to analyse the approaches to the concept of standards in electoral dispute resolution, it is necessary to study their understanding and application in the judicial process, in particular. We believe that from the very beginning of democracy, there were also mechanisms for its protection and guarantee of electoral rights. What is the essence of the concept of «standards for electoral dispute resolution» and is it really necessary? When answering the above questions, we should keep in mind the conflict potential of the electoral institution caused by the thirst for power. In turn, we note that it is the implementation of international standards in the resolution of electoral disputes that will guarantee the proper resolution of such disputes. However, in order to talk about the concept of international standards of electoral dispute resolution, it is necessary to understand the essence of this legal phenomenon. International standards for electoral dispute resolution should be understood as a set of norms adopted in international law and ratified into national legislation under the guise of democratic principles, legal or regulatory acts that promote proper regulation of social relations before, during and after the electoral process in order to ensure citizens' free, real and fair active and passive suffrage. In order to ensure the normal functioning of the electoral system as a whole and to resolve such disputes, standards for their resolution should be developed, improved and unified, but this is already the next topic of our research. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article is devoted to the investigation of the problems and perspectives of democracy as the form of organization of the social and political existence in general and to the critical view on the nature and essence of democracy in particular. The authors say that the hard situation in some democratic states may be the result of some problems, which occur in the process of the democratic state building. It was noted that different shortcomings of the democracy became visible thousands years ago, in Ancient Greece, in poleis, and were described in the works of the ancient philosophers, such as Plato, Aristotle, Polybius and Cicero, who wrote that democracy led to the chaos, riots and tyranny. It was found that democracy may be organically combined with the slave system, cruel rule, racism and contempt for human dignity. It was noted that the experience of the Ancient Greek poleis shows that under the democratic system only few percent of people really take part in the rule of the state, so, in fact, democracy is not the rule of people, but only some model (scheme) of the involvement of citizens in the exercise of power, and humanism, equality, freedom, respect of the human dignity as well as the achievement of the common welfare are not its characteristic features. It was said that ideas of the popular sovereignty and democracy are the trends of the bourgeois era, which were realized only in the XVIII century. On the other hand, the state and authority appeared few thousand years earlier, in the Ancient world, so democracy and popular sovereignty has no any relation to the nature of state and power. At the same time, democracy is the method of the organization of the authority after the termination of the traditions of statehood and of the political elite in the period of the bourgeois revolutions, which, in fact, leads to the rule of the rich or the degeneration of aristocratic rule into an oligarchy. It was found that ideas of democracy (the electability and changeability of power, the declaration of the people as its source, the separation and limitation of power, excessive freedom, etc.) directly contradict the main principles of the state sovereignty, described by J. Bodin, such as the supremacy, absoluteness, permanence, unity and indivisibility of state power, so it may be said that democracy undermines the fundamentals of statehood and make danger to the social welfare and order. It was underlined that excessive democracy may weaken the state. The authors came to the conclusion that, factually, democracy is not always suitable for the realization of its idealistic goals, such as election of the best representatives of society and making of the right decisions thanks to the involvement of the people into the mana gement of the state. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The war between Russia and Ukraine highlights the importance of the research. The resulting state of war has far-reaching consequences across all areas of Ukrainian society, including the basic liberties and entitlements of its people. Therefore, the aim of this scientific work is to explore how to lessen the detrimental consequences of restrictions considering different dimensions of individualsʼ opportunities in the conditions of an emergency situation. The methods used in this research include comparative legal analysis, legal hermeneutics, core scientific methods of analysis, synthesis, and others. The researchʼs central outcomes involve clarifying the legal essence of extraordinary regimes and identifying their characteristic features. It is revealed that in Ukraine, extraordinary regimes manifest in two forms - martial law and a state of emergency, with significant differences between them. The research also examines the cases of their implementation, notably that a state of emergency is predominantly declared during natural disasters, while martial law is imposed during armed aggression. The study also analyses national legislation regulating the imposition of extraordinary regimes, highlighting the main grounds for their introduction and the procedure. Attention is given to international acts, including conventions and pacts, defining circumstances under which a state can deviate from its obligations in emergencies. The international experience of regulating this institution is explored, particularly in Germany, Poland, and France. The research asserts that the most widespread basis for declaring a state of emergency globally has been the COVID-19 pandemic, while the full-scale armed invasion by the Russian Federation serves as a condition for imposing martial law in Ukraine. The findings of the research can be utilized for further investigations on related topics and for refining existing legislation concerning extraordinary regimes. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Urgency of the research is connected primarily and mainly with the specificity of the influence of the information society on the formation of perceptions of democracy and the formation of the discourse of democracy: if inadequate, tendentious, demagogic, populist, etc. impressions are created about the phenomenon of democracy, then individual and collective impressions are channeled in false directions, which have nothing to do with real problems, and therefore cannot in principle serve to solve the real problems of democracy. Target setting. The inadequacy of information support of democratic phenomenology is the key factor that generates and scales the problems in the research sphere regarding the praxeological collisions of democracy and their reflection at the level of theoretical and conceptual proposal. Actual scientific researches and issues analysis. Hundreds of thorough works have been devoted to various aspects of democratic theory and the practical difficulties of its implementation. The most coherent with the subject matter of this study is the fundamental monograph by Oleksandr Skrypniuk, as well as numerous publications by Alain de Benoist, Jason Brennan, Ralph Darendorf, John Ecton, Kevin Eliot, Jacques Ellul, Kevin Calhoun, Helen Landmore, Giovanni Sartori, Tomislav Sutic, Richard Tuck, and Tsvetan Todorov. The research objective. The solution of problematic challenges in the sphere of functioning and prospects of development of democracy requires systematisation of the shortcomings of democracy of the modern model and identification of mechanisms for overcoming them at the level of social practices. The statement of basic material. In our time, what is called “democratic choice” is mostly an illusion, a fiction of full-fledged choice: it is “choice in the actual absence of choice” when one has to choose among pseudo-alternatives imposed by the information agenda. These quasi)alternatives may have nothing to do with the interests and needs of the people. Democracy of modern quality is more and more an instrument of information suggestion and propaganda manipulation. Последствия таких процедур безнадежно далеки от классических канонов демократии, от идеи демократии как народной власти, осуществляемой народом и в его интересах. Conclusions. In order to bring the notion of democracy to a common criterion denominator of substantive cogency, it is necessary to develop, if not consensus, at least conventional clarity about certain fundamental identifications of democracy such as the democratic minimum - those substantive attributes that provide necessary and sufficient grounds for the substantive demarcation of phenomena of democratic etiology. Discourse about democracy, its opportunities, shortcomings, and prospects requires the removal of the information “filters” common nowadays in the form of tendentiousness, mythologising, stereotyping, etc. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

В статті характеризуються основні права і свободи людини і громадянина, що є невід’ємними правами і свободами, якими користується особа від народження. Вони становлять основу правового статусу, закріпленого в конституції держави, і користуються найвищим правовим захистом. Найважливіші і складні відносини між людьми та відносини між державою та особою в правовій формі регулюються шляхом формулювання прав, свобод та обов’язків, що лежать в основі правового статусу особи, що є одним із найважливіших не тільки правових, але й юридичних. також політичні категорії. Найважливішими ознаками прав і свобод людини і громадянина є: природність, безперервність, рівність, соціальна обґрунтованість, повага до міжнародних стандартів, державна гарантія. Проблема гарантування прав і свобод особи шляхом надання їм реального характеру носить не лише практичний характер. У сучасному контексті розвитку верховенства права та громадянського суспільства важливою є розробка цілісної наукової концепції прав і свобод людини, яка охоплює широкий спектр теоретичних положень щодо сутності та змісту прав і свобод, їх структури та механізму. Важливу роль у забезпеченні конституційних прав і свобод відіграють органи місцевого самоврядування. Справжнє середовище існування прав людини можливе в умовах демократичної правової держави. Демократія, верховенство права і права людини нероздільні. Верховенство права є гарантією реальності прав людини в частині захисту від порушень з боку влади, а права людини є головною умовою і характеристикою демократії, гуманістичного та людського виміру правової держави. В статті зроблено висновок, що основою демократії в державі є гарантування Конституція держави прав і свобод людини і громадянина не лише формально, але й на практиці. Тому, враховуючи окремі недоліки органів держави в регулюванні системи прав людини і громадянина зростає кількість правозахисних організацій з кожним днем зростає, як на національному, так і на міжнародному рівні. Разом з тим, в статті зроблено висновок, що в суспільстві з розвиненим правовим нігілізмом неможливо побудувати правову державу. А повага до прав суспільства може бути викликана лише турботою про однакові права людей і громадян.

Стаття присвячена аналізу сучасного стану теорії та методології контролю у сфері публічної влади. Основною метою дослідження є виявлення ключових аспектів та визначення шляхів оптимізації механізмів контролю для забезпечення законності та ефективності владних структур. У статті розглядаються традиційні та нові підходи до контролю, базовані на взаємодії з громадянським суспільством та принципах відкритості та прозорості. Особлива увага приділяється комплексному підходу до реформування контрольних механізмів та необхідності залучення громадськості до процесів управління та контролю в сфері публічної влади. Основна частина статті розглядає різні аспекти контролю, починаючи з традиційних підходів до контролю, таких як державний нагляд, автори розглядають його еволюцію у контексті розвитку громадянського суспільства та демократичних інститутів. Детальний аналіз функціонального потенціалу контролю виявляє необхідність відмови від традиційного уявлення про нього як виключно «силового» впливу. Автори вивчають, як контроль може бути використаний не лише для виявлення недоліків у роботі державних структур, але й для запобігання можливим порушенням, оптимізації процесів управління та підвищення загальної відповідальності. Розглянені можливості залучення громадян до процесів прийняття рішень та контролю за діяльністю владних інститутів. Важливість цього аспекту полягає в забезпеченні легітимності та ефективності управління. Висновки статті вказують, що контроль у сфері публічної влади має бути визначений як самостійний вид державно-владної діяльності з чітко окресленими напрямами, формами та інституціональними механізмами. Це дозволить забезпечити більшу ефективність і цілеспрямованість контрольних заходів. Підкреслена важливість розвитку сучасних механізмів контролю для забезпечення стабільності, законності та довіри в суспільстві.

Статтю присвячено проблемам і перспективам демократії як форми організації суспільно-політичного буття в цілому та деяким питанням оптимізації демократії у контексті забезпечення добробуту суспільства зокрема. З’ясовано істинну мету існування демократії. Вказано на стійкість держави як найважливішу складову її цінності. Звернуто увагу на переваги президентської республіки, конституційної монархії, «Полібієвої схеми» ідеальної «змішаної» держави, двопартійної системи, непрямих виборів, чіткої фіксації виборів у часі та відсутності інституту позачергових виборів у контексті забезпечення стабільності державного правління. Запропоновано оптимальну модель правління, визначено розумні межі демократії та прийнятні її форми. Обґрунтовано думку про те, що демократія є більш-менш прийнятною тільки у тому разі, якщо закони держави гарантують неможливість обрання негідного кандидата. Внесено пропозиції щодо системи цензів для членів колегії виборщиків, кандидатів на виборні посади та службовців виконавчої влади. Вказано, що сама ідея республіканського правління передбачає розбудову держави «знизу». Обґрунтовано думку про те, що свідомий вибір громадяни можуть зробити тільки у межах своєї громади, під час місцевих виборів чи виборів членів колегії виборщиків, коли вони реально знайомі з кандидатами та їхніми особистими якостями. Запропоновано політичну модель, за якої люди обирають членів колегії виборщиків, ті на місцевих виборах формують районні представницькі органи, які делегують своїх членів до обласних, а ті, у свою чергу, шляхом делегування свої членів, формують загальнодержавний парламент. Запропоновано модель побудови «знизу» системи органів виконавчої влади, що передбачає необхідність проходження служби будь-яким службовцем обов’язково з первинної посади в районних органах виконавчої влади і заміщення вакантних посад виключно на основі професіоналізму, досвіду, вислуги і старшинства державних службовців, а не на підставі сваволі вищестоящих посадовців чи випадковості. Окреслено основні засади заміщення поста глави держави в парламентській і президентські республіці. Вказано, що професіоналізм, досвід і високі моральні якості управлінців та вищих посадових осіб держави – це запорука ефективного управління і добробуту суспільства тощо.

У статті визначено, що право на свободу віді­грає важливу роль в існуванні людства, оскіль­ки дозволяє громадянам брати активну участь у політичному житті країни, формувати думку гро­мадськості. Автор зазначає, що право на свобо­ду слова має давні історичні витоки. Проаналізовано документи, в яких прин­цип свободи слова був задекларований, зокре­ма Велика хартія вольностей (1215 р.); Білль про права (1689 р.), Декларація незалежності (1776 р.), Декларація прав людини і громадяни­на (1789 р.), Загальна декларація прав людини (1948 р.), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.) та інші акти. На­голошено, що ці документи стали основою для розвитку права на свободу слова в сучасних демократичних країнах та надали можливість вільно виражати свої думки, не зазнаючи пе­реслідувань з боку влади. Окрема увага у статті приділена вітчизняному регулюванню права на свободу слова. Автор зазначає, що свобода слова є однією з ключових складових прав людини та громадя­нина в багатьох правових системах. Теоретич­ний аспект цього питання включає аналіз різ­них підходів та концепцій до розуміння суті та обсягу цього суб'єктивного юридичного права. Надано характеристику філософським основам та юридичним підходам до розуміння категорії «свобода слова». Визначено, що право на свободу слова не є абсолютним та може обмежуватись. У роботі наведено перелік обставин, за яких окреслене право може бути обмежено. Автор наголошує на тому, що можливі обмеження повинні бути законними, необхідними в демократичному су­спільстві та відповідати принципу пропорцій­ності. У статті резюмовано, що свобода слова істо­рично є важливим правом людини, яке складає основу правового статусу особистості та без якого функціонування демократичної держави неможливе взагалі. Але при цьому потрібно вра­ховувати, що свобода слова є не тільки правом, але й відповідальністю, що покладається на тих, хто користується цим правом. Забезпечення її ефективного захисту вимагає поєднання між­народних стандартів, національного законо­давства та постійного адаптування до сучасних реалій.

У статті розглянуто становлення, сучасний стан верховенства права та демократії їх взаємозв’язок та взаємозалежність з принципом поваги прав людини. А також важливість дотримання балансу інтересів держави та суспільства для міжнародної безпеки. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права втілюється у правотворчу та правозастосовну діяльність держави, нормативні акти якої мають забезпечувати соціальну справедливість, свободу, рівність. Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу. Верховенство права є невід’ємною частиною будь-якого демократичного суспільства, це панування права в суспільстві. Воно вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Але тільки проголошені права людини, демократія і верховенства права без реальних механізмів їх захисту, процесів та процедур, що мають наслідком відповідні результати, є тільки декларативною категорією. Тому реально діючі механізми підтримання демократії і захисту прав людини, поєднані з конституційним обмеженням влади є головною передумовою демократії. Демократія гарантує мирний політичний діалог як у внутрішній політиці держави, так і в міжнародних відносинах, що гарантує більш-менш стабільне балансування між інтересами держави та громадянського суспільства. Права людини, верховенство права та демократія взаємопов’язані та взаємозміцнюються і належать до загальних та неподільних основних цінностей та принципів ООН. Верховенство права є головним чинником реалізації демократії. Зміцнення верховенства права сприяє захисту прав людини та обмежує довільне здійснення влади, що є базовою вимогою сучасної демократії. Але із трьох розглядуваних категорій «права людини», «демократія» та «верховенство права» саме перша є базовою, на яку спираються інші, і саме про це йдеться у Преамбулі Статуту ООН: «Ми, народи Об’єднаних Націй, сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління від лиха війни, двічі в нашому житті принесла людству невимовне горе, і знову затвердити віру в основні права людини…»

Вибори є наріжним каменем будь-якого демократичного суспільства. Вони представляють голос народу та легітимність тих, хто перебуває при владі. Відзначимо, що забезпечення демократичної стабільності та підтримання цілісності демократичного процесу напряму залежить від стандартів вирішення виборчих спорів, а відтак цілком очевидна та виправдана увага, що приділяється даному інституту. Вважаємо, що від самого початку народовладдя існували також і механізми його захисту та гарантування. Відтак, з метою аналізу підходів до поняття стандартів при вирішенні виборчих спорів, слід дослідити їх розуміння та застосування у судовому процесі зокрема. Вважаємо, що від самого початку народовладдя існували також і механізми його захисту та гарантування виборчих прав. У чому ж полягає суть поняття «стандарти вирішення виборчих спорів» та чи дійсно воно таке необхідне? Відповідаючи на вищевказані запитання слід пам’ятати про конфліктний потенціал інституту виборів, що спричинений жагою до влади. У свою чергу відзначимо, що саме впровадження міжнародних стандартів при вирішенні виборчих спорів буде гарантувати належність їх вирішення. Однак, попередньо, щоб говорити про поняття міжнародних стандартів вирішення виборчих спорів потрібно зрозуміти суть цього правового явища. Під міжнародними стандартами вирішення виборчих спорів слід розуміти сукупність норм, що прийняті у міжнародному праві та ратифіковані у національне законодавство під виглядом демократичних принципів, нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які сприяють належному регулюванню суспільних відносин до початку, під час здійснення та по завершенню виборчого процесу з метою забезпечення громадянам вільного, реального і справедливого активного і пасивного виборчого права. Для забезпечення нормального функціонування виборчої системи в цілому та врегулюванню таких спорів слід розробляти та покращувати та уніфіковувати стандарти їх вирішення, однак це вже є наступною темою нашого дослідження.

Статтю присвячено виявленню і розкриттю проблем і перспектив демократії як форми організації суспільно-політичного буття в цілому та критичному осмисленню єства і сутності демократії зокрема. Автори зазначають, що тяжке становище, в якому можуть опинитися демократичні держави, може бути наслідком певних проблем, що виникають у процесі розбудови державності на засадах народовладдя. Зауважено, що низка недоліків демократії виявилася ще в античних грецьких полісах, а також була висвітлена у працях античних авторів – Платона, Аристотеля, Полібія і Цицерона, – які вказували, що демократія схильна до безладу і заворушень та веде до тиранії. Виявлено, що демократія може органічно поєднуватися з рабовласницьким ладом, жорстоким правлінням, расизмом і зневагою до людської гідності. На основі аналізу досвіду давньогрецьких полісів обґрунтовано думку про те, що часто за демократії реальну участь в управлінні державою беруть лише кілька відсотків населення, тож сама демократія – це не влада народу, а лише певна модель (схема) залучення громадян до участі у здійсненні влади, характерними рисами якої не є гуманізм, рівність, свобода, повага до прав людини та спрямованість на досягнення загального блага. Зауважено, що ідеї народного суверенітету і демократії є віяннями буржуазної епохи, адже утверджуються лише у XVIII ст., тоді як держава і влада виникають на кілька тисячоліть раніше, в епоху Стародавнього світу, тобто за своєю природою, жодною мірою не співвідносяться з вищезгаданими ідеями. При цьому, демократія є способом формування влади після знищення традицій державності та політичної еліти в епоху буржуазних революцій, що фактично призводить до панування багатих, тобто являє собою виродження аристократичного правління в олігархію. З’ясовано, що ідеї демократії (виборність і змінюваність влади, проголошення народу її джерелом, поділ та обмеження влади, надмірна свобода тощо) прямо суперечать основним засадам державного суверенітету, що були визначені Ж. Боденом (верховенство, абсолютність, постійність, єдність і неподільність державної влади), тобто підточують основи державності та загрожують порядку і добробуту суспільства. Вказано, що надмірна демократія може послаблювати державу. Зроблено загальний висновок про те, що в дійсності демократія є не завжди придатною для реального втілення таких її ідеалістичних цілей, як обрання кращих представників суспільства та прийняття правильних рішень завдяки залученню народу до управління державою.

У науковій статті досліджено безпосередню судову демократію як конституційно-правовий феномен. Встановлено, здійснення наукового дослі­дження щодо безпосередньої участі народу у здійсненні судової влади вимагає застосування різних методів та підходів для отримання об'єк­тивних інформації та розуміння цього процесу. До них належать емпіричні дослідження (збір фактичних даних, пов'язаних із судовими спра­вами, в яких брали участь громадяни, аналіз су­дових документів, протоколів судових засідань та інших джерел інформації), вивчення законо­давства та правових актів, що регулюють участь громадян у судових процесах, з метою визначення структури та обсягу прав та обов'язків учас­ників судових справ, дослідження історичних змін у законодавстві, які стосуються безпосеред­ньої участі народу у здійсненні судової влади та їхнього впливу на сучасну судову практику, со­ціологічні опитування та анкетування (за допо­могою структурованих анкет або інтерв'ю можна досліджувати думки та переконання громадян щодо участі у судових процесах, їхні очікуван­ня та ставлення до судової системи загалом), порівняння судових рішень та практик у різних судових системах або регіонах для визначення схожих та відмінних характеристик у впливі без­посередньої участі громадян на судову владу. Підкреслено, забезпечення незалежності су­дової влади та підвищення її соціальної відпові­дальності перед громадянами через ЗМІ та гро­мадянське суспільство є важливими складовими на шляху до вдосконалення системи правосуддя. Зазначено, безпосередня судова демократія - це механізм, за допомогою якого громадяни бе­руть активну участь у прийнятті судових рішень, надаючи їм можливість впливати на вирішення справ. У цьому контексті, громадяни стають суд­дями, які беруть участь у розгляді конкретних справ, виносять рішення і визначають покаран­ня, якщо воно необхідне. Резюмовано, незважаючи на переваги безпо­середньої судової демократії, вона також супро­воджується викликами та обмеженнями, такими як недостатнє правове навчання громадян, мож­ливість маніпуляцій та потреба в значних ресур­сах для забезпечення участі громадян у судових процедурах. Однак ці обмеження не є непере­борними, і вони можуть бути подолані за допомо­гою ефективних освітніх та інформаційних про­грам, а також заохоченням громадянської участі.

У статті розкривається взаємозв'язок таких мегатрендів сучасності як глобалізація і демо­кратія, які проголошуються благом в частині створення особливих можливостей для кожної країни, соціальної спільноти, окремої людини. Глобалізація першопочатково розумілася як ви­нятково економічний феномен сьогодні охоплює практично усі сфери людської діяльності, сьо­годні її можна розглядати як множинні процеси і тенденції становлення єдиного планетарного простору, який передбачає інтеграцію держав і їх населення в усіх сферах суспільного жит­тя (економіку, державне управління, політику, культуру, право, мораль). Показано, що глоба­лізація як «вестернізація» в сучасному її варіанті сприяє поширенню демократичних цінностей та інститутів, спонукає до змін в ціннісно-норматив­них системах суспільств і світобачення, має сут­тєвий вплив на норми суспільної моралі і права. Особливості сучасних глобалізаційних процесів обумовлюються швидким розвитком і доступні­стю для населення ІТ-технологій, мобільністю сучасної людини, формуванням нових цінностей постмодерністського суспільства, які пов'язані із соціетальними змінами. В статті доводиться, що глобалізація та усі їй супутні процеси можуть мати місце лише в тих суспільствах, які прагнуть його самі. Штучне на­садження демократичних цінностей, моральних і правових стандартів можливе за умови постій­ної зовнішньої підтримки, фактичне сприйняття та їх реалізація в житті має місце за підтримки населення і влади кожної окремої держави. Бі­полярність сучасного світу представлена дер­жавами, які сприймають глобалізаційно-демократичні цінності, і державами, які відстоюють власну самобутність, традиційність. Тому важливим є врахування особливостей сучасних сві­тоглядних орієнтацій кожного актора (держави, суспільства) і добровільності учасників глобалізаційних процесів щодо створення над-державних структур, а також добровільного прийнят­тя норм-стандартів у врегулюванні суспільного життя.

Визначено, незалежність суддів є однією з основоположних складових правової системи будь-якої демократичної країни. У контексті правової системи України, конституційно-правові засади гарантування незалежності суддів, зокрема суддів Конституційного Суду, представляють собою ключовий елемент правової структури, який забезпечує стабільність правопорядку, дотримання прав людини та розвиток правової держави. Підкреслено, гарантії незалежності судів загальної юрисдикції та органів конституційного правосуддя відіграють критичну роль у забезпеченні правової стабільності та захисті суддів від політичних чи зовнішніх впливів. Незалежність суддів у виконанні їхніх функцій є ключовою в аспекті дотримання принципів верховенства права та справедливості. Тому важливо забезпечити ефективний механізм захисту цієї незалежності від будь-яких тисків чи впливу ззовні, незалежно від сфери судочинства. Встановлено, одним з потенційних недоліків, пов’язаних із висловленням окремої думки судді Конституційного Суду, може бути розмиття чіткості ухваленого рішення. Окремі думки викликають значний інтерес серед науковців та практикуючих юристів, а тексти окремих думок часто використовуються у навчальному процесі юридичних вишів та привертають увагу самих суддів Конституційного Суду України під час розгляду подібних справ. Оскільки ці документи містять доктринальні погляди на різні аспекти справ, які розглядалися у Конституційному Суді України, вони стають об’єктом уваги для додаткового аналізу та розгляду. Зауважено, забезпечення незалежності суддів Конституційного Суду України базується на комплексній системі конституційно-правових гарантій, що має на меті забезпечити їхню незалежність у вирішенні важливих конституційних питань та збереження принципів правової держави в Україні. Встановлено, Україна, як учасник міжнародних договорів та організацій, зобов’язана дотримуватися міжнародних стандартів у галузі правосуддя та гарантування незалежності суддівства. Відповідно до цього, засоби захисту прав суддів Конституційного Суду розробляються й адаптуються до міжнародних нормативних документів.

Наголошено, поняття «судове народовладдя» визначає ключовий аспект судової системи в де­мократичних суспільствах. Цей феномен відображає фундаментальну ідею, що судова влада, заз­вичай виконувана суддями, має функціонувати в умовах активного впливу та контролю громадян, які є основними суб’єктами державної влади в системі демократії. Встановлено, дослідження судового народовладдя має велике значення для зміцнення демо­кратії, правового державотворення і забезпечення справедливості в сучасних суспільствах. Воно сприяє розвитку ефективних механізмів захисту прав та свобод громадян і забезпечує, що суди служать інтересам суспільства, дотримуючись принципів справедливості та рівності перед зако­ном. Визначено, судове народовладдя як конституційно-правовий феномен відіграє важливу роль у забезпеченні відкритості, справедливості та легітимності правосуддя. Воно може бути реалізова­не через форми безпосередньої та опосередкованої участі громадян у здійсненні судової влади. Підкреслено, залучення експертів сприяє підвищенню довіри до судової системи, оскільки рі­шення суду базуються на об’єктивних даних та наукових висновках. Експерти допомагають уник­нути підозр та впливу сторін на судовий процес, що є важливим для забезпечення справедливості. Зауважено, участь громадян у розробці законів та реформах судової системи допомагає за­безпечити, що закони відповідають потребам та очікуванням суспільства. Вона сприяє підви­щенню легітимності та прийняттю судових рішень громадянами, оскільки вони беруть активну участь у процесі формування правових норм та принципів. Громадянська участь робить судову систему більш відкритою та демократичною, сприяє підвищенню довіри до судів та їх роботи. Загалом, участь громадян у розробці законів та обговоренні реформ судової системи є важливим механізмом для забезпечення громадянської участі у формуванні правосуддя та покращенні судо­вої системи в цілому. Цей процес відображає принцип народного суверенітету та підтримує ідею демократії в суспільстві. Резюмовано, судове народовладдя є принципом, що ґрунтується на ідеї, відповідно до якої судова влада, включаючи призначення суддів, прийняття рішень і відповідальність перед зако­ном, має бути суб’єктивно контрольованою громадянами, які є носіями демократичної влади в суспільстві. Судове народовладдя передбачає участь громадян у формуванні і функціонуванні су­дової системи, забезпечує відкритість судових процесів та відповідальність судової влади перед громадянами і законом.

Статтю присвячено аналізу теоретико-право­вого аспекту взаємодії політичної влади та грома­дянського суспільства. З'ясовано, що взаємодія політичної влади і громадянського суспільства постійно набуває політичної гостроти та актуаль­ності, адже влада не може ефективно функціону­вати без взаєморозуміння і конструктивної взає­модії з громадянським суспільством. Визначено праворегулюючі функції у відносинах політичної влади та громадянського суспільства. З'ясовано, що наразі в Україні процеси як становлення демо­кратичної правової держави, так і інституціона- лізації громадянського суспільства відбуваються практично одночасно, взаємодоповнюючи один одного. Взаємодія політичної влади та громадян­ського суспільства складається із двох взаємно відповідальних впливів - держави на громадян­ське суспільство та громадянського суспільства - на державу. Проаналізовано наукові погляди щодо специфіки та актуальності взаємодії полі­тичної влади та інститутів громадянського су­спільства. Констатовано, що відносини політич­ної влади та громадянського суспільства можуть бути збалансованими лише за умови «зрілості» громадянського суспільства. Політична ж актив­ність громадськості - ознака розвинутого грома­дянського суспільства, і, відповідно, підґрунтя демократії. Теоретично обґрунтовано, що до ос­новних принципів взаємодії політичної влади та громадянського суспільства належать соціальне партнерство, забезпечення рівних можливостей, взаємовідповідальність, відкритість та прозо­рість, невтручання, визнання органами держав­ної влади різних видів діяльності громадських об'єднань, підвищення ефективності процесу взаємодії. Проаналізовано концепцію «енергійне громадянське суспільство завжди послаблює, а не підсилює демократію». Виокремлено основні причини, які перешкоджають належній взаємодії політичної влади з громадськістю. Обґрунтовано, що саме ефективність взаємодії політичної влади та громадянського суспільства визначає якість існуючої моделі державно-громадського управ­ління, яка має безпосередній вплив на процес державотворення.

У публікації здійснено спробу дослідити верхо­венство права як один із фундаментальних прин­ципів держави, яка проголошує себе правовою. Розкрито такі поняття, як «верховенство права», «правова держава», «демократія», «державна влада», «законність». Приділено увагу саме ос­новним концепціям (процесуальній (формальній) та матеріальній (змістовій)) розуміння явища «верховенство права» та виокремленню цього принципу серед інших суспільно-правових регу­ляторів, які впливають на організацію державної влади в межах правового поля. Висвітлено прин­ципи та основні елементи (чіткість, стабільність, судовий контроль і т.д.), характерні властивості верховенства права (спосіб «побудови» держав­ної влади на правових засадах; прояв природно­го права тощо). Викладено теоретичний розгляд цього прин­ципу у сфері організації державної влади в су­спільстві в широкому («верховенства права над державою») та вузькому («верховенство права над законом») аспектах. З'ясовано роль та міс­це верховенства права як правової цінності та співвідношення Основного Закону з принципом верховенства права. У нашій країні проголо­шується і діє саме цей принцип, який становить основу конституційного ладу. Створення дер­жавою надійних та сприятливих умов для впро­вадження верховенства права в усі суспільні відносини, закріплення на законодавчому рівні гарантій його забезпечення та механізму право­вого захисту у разі порушення цього принципу є її пріоритетними напрямами, адже у правовій державі людина, її життя, здоров'я, честь, гід­ність, права і безпека є найвищою цінністю. За­безпечення захисту цих всіх цінностей має стати головною метою юридичної науки й практики. У цій роботі сформульовано також висновки, в яких викладено узагальнені положення щодо верховенства права як основоположного прин­ципу правової держави, його основні риси та складники, значення та роль для України як пра­вової країни.

Швидкий розвиток інформаційних технологій, цифрова трансформація впливає на різні сфе­ри суспільних відносин. Не виключенням у цьо­му напрямку є й демократичні процеси в країні, зокрема й процес голосування. Зазначено, що голосування та вибори є основними складови­ми сучасних спільнот, оскільки результат вибо­рів має вплив на життя громадян та їх добробут. Наразі поширеною є тенденція зниження рівня участі через незручність очного голосування. Одним із методів підвищення кількості виборців є запровадження електронного голосування. Автор зазначає, що електронне голосування охоплює кілька різних видів використання елек­тронних засобів на виборах для безпосередньо голосування та/або підрахунку голосів. Також у роботі розглядаються особливості інтернет або онлайн-голосуванням. Аналізуються позитивні сторони електронно­го голосування, зокрема такі як автоматизація та спрощення виборчого процесу, підвищення рів­ня участі, мінімізація часу, необхідного для ого­лошення результатів. В той же час автор вказує на ризики, які виникають при зверненні до елек­тронного голосування: фальсифікація виборів, порушення таємниці вибору, технічній збій тощо. У роботі аналізуються особливості застосуван­ня електронних машин при голосуванні в Німеч­чині та інших країнах ЄС. Зокрема вказано, що позитивний досвід у запроваджені Інтернет-голосування має Естонія. Визначено, що особливість такого голосуван­ня полягає в тому, що воно стає в Інтернеті до­ступним лише перед днем виборів під час періоду дострокового голосування, який зазвичай триває один тиждень. Наголошено, що Естонія залиша­ється єдиною країною у світі, яка використовує цифрову альтернативу голосування з 2005 року, залучаючи до виборчого і політичного процесу молодих людей всередині країни та естонців, які проживають за кордоном. Автор відзначає, що такий успіх зумовлений декількома факторами: довірою людей до влади, розвиненою системою захищеності даних та наявністю технологічного фундаменту, який будувався задовго до першої спроби е-голосування. Визначено, що досвід Естонії намагаються пе­рейняти інші країни, пропонуючи альтернатив­ний метод віддати свій голос. Автор зазначає, що це обмежується встановленням спеціальних машин для голосування. У роботі резюмується, що електронне голосування передбачає імпле­ментацію новітніх інформаційних технологій до виборчого процесу, проте саме запровадження технології електронного голосування є неодно­значним.

Важливу роль у демократичній, правовій дер­жаві відіграє судова влада. Незалежна судова влада відповідає за розгляд справ, вирішення конфліктів та оцінку відповідності законів кон­ституції, а також гарантує права та свободи лю­дини, контролюючи законність дій інших гілок влади. Що визначає актуальність дослідження. Існування і ефективне функціонування судової влади та верховенство права є ключовими аспек­тами будь-якої сучасної демократії. Метою статті є висвітлення правосуддя в умовах правовладдя як об'єкту пізнання вітчизняного правознавства. Запропоновано класифікувати наукові джере­ла, у яких висвітлюються окремі аспекти здійс­нення правосуддя в умовах правовладдя на три групи. Першу групу таких джерел складають наукові роботи, предметом дослідження яких є організація та функціонування органів судової влади. У роботах цієї групи висвітлюються по­ложення, які надають характеристику суду та правосуддю: організаційна структура судової системи; процедури призначення та вимоги до кваліфікації суддів; механізми взаємодії з іншими гілками влади; судовий процес та гарантії прав громадян; ефективність та реформи судової сис­теми та ін. Другу групу джерел складають наукові робо­ти, предметом дослідження яких є верховенство права. Вимоги верховенства права значною мі­рою стосуються саме судової влади та справед­ливого правосуддя, що і обумовлює виокремлен­ня цієї групи джерел. Дослідження в цій галузі допомагають розуміти, як верховенство права впливає на правосуддя, роль судової системи у його забезпеченні та як цей принцип сприяє стабільності, справедливості та дотриманню закону в суспільстві. Третю групу джерел складають наукові робо­ти, предметом дослідження яких є визначення напрямів удосконалення діяльності судової вла­ди в умовах правовладдя. Ці дослідження можуть виступати основою для розроблення стратегій реформ та поліпшень у судовій системі з метою наближення її до високих стандартів правовладдя та відповідності потребам суспільства. Резюмується, що численні наукові досліджен­ня проблем судової влади та правовладдя закла­дають міцне підґрунтя для подальшого розвитку відповідних положень з метою посилення ефек­тивності судової влади. Однак, вказана пробле­матика потребує систематичного вивчення, зва­жаючи на необхідність удосконалення соціаль­них стандартів.

Визначено, враховуючи, що Конституція ві­дображає основні принципи та цінності країни, забезпечення узгодженості й дотримання проце­дур при внесенні змін до неї вимагає широкого консенсусу серед політичних партій, громадсь­кості, законодавчих органів та інших учасників політичного процесу. Такий консенсус забезпе­чує легітимність та прийнятність внесених змін до Конституції, роблячи їх більш обґрунтовани­ми та такими, що підтримуються громадськістю. Конституційний контроль повинен враховувати публічний інтерес та демократичний лад. Хоча зміни до конституції можуть відображати бажан­ня політичних чи соціальних груп, вони повинні бути в межах загальної демократичної волі і не порушувати прав і свобод інших громадян. Підкреслено, конституційний контроль є важ­ливою складовою демократичної системи, за­безпечуючи додержання норм основного закону країни. Однією з найважливіших функцій кон­ституційного контролю є оцінка конституційності при внесенні змін до основного закону. Процес зміни чи внесення поправки до конституції з од­ного боку відображає модифікації в суспільстві та його потребах, з іншого боку - вимагає ефек­тивного механізму контролю, щоб забезпечити відповідність змін конституційним принципам та цінностям. Зауважено, існує позиція, що Верховна Рада не повинна автоматично враховувати застере­ження Конституційного Суду, така думка є пред­метом обговорення. Проте, в будь-якому випад­ку, якщо законопроект визнано відповідним ви­могам статей 157 та 158 Конституції, ця думка не повинна перешкоджати подальшому розгляду законопроекту про внесення змін до Конституції. Конституційний Суд не визначив, що його реко­мендації можуть впливати на законодавчу діяль­ність та блокувати процес прийняття рішень. Встановлено, конституційний контроль за внесенням змін до конституції є важливим ме­ханізмом забезпечення стабільності правової системи та захисту конституційних цінностей, оскільки відображає засади демократії, право­вої держави та забезпечує баланс між необхід­ністю змін у суспільстві та збереженням основ­них принципів та цінностей, закріплених в кон­ституції. Забезпечення розвитку конституційних норм у відповідності з потребами суспільства без порушення стабільності правової системи вимагає дотримання балансу між розвитком і збереженням основних конституційних цінно­стей та принципів, а також врахуванням інте­ресів громадян.

Встановлено, судді Конституційного Суду України володіють особливим статусом, який поєднує в собі елементи здійснення функціо­нального призначення у складі самостійного органу конституційної юрисдикції та окремого суб'єкта суддівської влади. Підкреслено, конституційно-правовий статус суддів Конституційного Суду України можна роз­глядати з точки зору двох різних підходів. З ши­рокого погляду, це важливий конституційно-пра­вовий інститут, який включає в себе різноманітні аспекти: загальносуспільний, професійний (у контексті матеріально-правового статусу), про­цесуальний та адміністративний (пов'язаний із керівництвом судами). З іншого боку, вузький підхід до їх конституційно-правового статусу суддів визначає його як систему повноважень (прав та обов'язків) суддів, яка передбачена Конституцією та законами України. Зауважено, процедура складання прися­ги суддів Конституційного Суду України відріз­няється від присяги суддів загальних судів, що підкреслює їхню специфіку: присяга передбачає урочисте зобов'язання перед Україною, що свід­чить про виконання ними конституційних функ­цій держави, а не судової діяльності в загально­му розумінні. Резюмовано, конституційно-правовий ста­тус суддів Конституційного Суду України пред­ставляє собою систему законодавчо визначених норм та правил, які регулюють їхню роль у су­спільстві та процес здійснення конституційного правосуддя. З іншого боку, таке правове стано­вище офіційно визнає та легітимізує їхню роль як суддів Конституційного Суду та включає в себе усі аспекти, пов'язані з реалізацією функцій конституційного контролю. Законодавчо визна­чений правовий статус суддів КСУ визначає їхні повноваження, обов'язки та права в контексті здійснення конституційної юрисдикції, регулює процедури, за якими судді КСУ приймають рі­шення, здійснюють офіційне тлумачення Консти­туції України та виконують інші функції, передба­чені Конституцією та законодавством. Визначені норми встановлюють стандарти діяльності, які гарантують їхню об'єктивність, незалежність та високу професійну відповідальність у здійснен­ні конституційної юрисдикції. У цій системі норм конституційно-правовий статус суддів Конститу­ційного Суду фундаментальний для забезпечен­ня правової стабільності, захисту конституційних цінностей та забезпечення дотримання основних принципів правової держави в Україні.

The rapid development of information technologies and digital transformation affects various spheres of social relations. Democratic processes in the country, particularly voting, are no exception in this direction. Note that voting and elections are the main components of modern societies, as elections impact citizens' lives and well-being. There is a widespread tendency to reduce participation due to the inconvenience of face-to-face voting. One of the methods of increasing the number of voters is the introduction of electronic voting. The author notes that electronic voting covers several types of electronic means in elections for direct voting and counting votes. The work also considers the peculiarities of the Internet or online voting. The positive aspects of electronic voting are analyzed, in particular, such as the automation and simplification of the election process, the increase in participation, and the depreciation of the time required to announce the results. At the same time, the author points out the risks that arise when using electronic voting: falsification of elections, violation of the secrecy of the election, technical failure, etc. The paper analyzes the peculiarities of the use of electronic voting machines in Germany and other EU countries. In particular, it indicated that Estonia has a positive experience implementing Internet voting. It had determined that such a vote is unique because it becomes available online only before Election Day during the early voting period, which usually lasts one week. It emphasized that Estonia remains the only country in the world that has been using a digital voting alternative since 2005, involving young people inside the country and Estonians living abroad in the electoral and political process. The author notes that such success is due to several factors: people's trust in the authorities, a developed data security system, and the availability of a technological foundation built long before the first attempt at e-voting. It had determined that other countries are trying to adopt Estonia's experience, offering an alternative voting method. The author notes that this is limited to installing special voting machines. The work summarizes that electronic voting involves implementing the latest information technologies for the election process. However, the introduction of electronic voting technology itself needs to be clarified. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

This publication attempts to explore the rule of law as one of the fundamental principles of a state that proclaims itself to be a state governed by the rule of law. The author defines such concepts as "rule of law", "rule of law", "democracy", "state power", "legality". Attention is paid to the basic concepts (procedural (formal) and substantive (substantive)) of understanding the phenomenon of "rule of law" and to the distinction of this principle among other social and legal regulators which affect the organization of state power within the legal framework. The author highlights the principles and basic elements (clarity, stability, judicial control, etc.), characteristic properties of the rule of law (the way of "building" state power on a legal basis; manifestation of natural law, etc.) The author presents a theoretical consideration of this principle in the field of organization of state power in society in broad ("rule of law over the state") and narrow ("rule of law over the law") aspects. The role and place of the rule of law as a legal value and the correlation of the Basic Law with the rule of law principle are clarified. In our country, this principle is proclaimed and operates as the basis of the constitutional order. The state should create reliable and favorable conditions for the implementation of the rule of law in all social relations, enshrine guarantees of its enforcement and a mechanism of legal protection in case of violation of this principle at the legislative level, as these are its priorities, since in a state governed by the rule of law, a person, his or her life, health, honor, dignity, rights and security are the highest values. Ensuring the protection of all these values should be the main goal of legal science and practice. This paper also formulates conclusions that summarize the rule of law as a fundamental principle of the rule of law, its main features and components, and its importance and role for Ukraine as a country governed by the rule of law. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article is devoted to the analysis of the theoretical and legal aspect of the interaction between political power and civil society. It was found that the interaction between political power and civil society is constantly gaining political sharpness and relevance, because the government cannot function effectively without mutual understanding and constructive interaction with civil society. Law-regulatory functions in relations between political power and civil society are defined. It has been found that currently in Ukraine the processes of both the formation of a democratic legal state and the institutionalization of civil society are taking place almost simultaneously, mutually complementing each other. The interaction between political power and civil society consists of two mutually responsible influences - the state on civil society and civil society on the state. Scientific views on the specificity and relevance of the interaction between political power and institutions of civil society are analyzed. It was established that the relationship between political power and civil society can be balanced only under the condition of "maturity" of civil society. Political activity of the public is a sign of a developed civil society and, accordingly, the foundation of democracy. It is theoretically substantiated that the main principles of interaction between political power and civil society include social partnership, ensuring equal opportunities, mutual responsibility, openness and transparency, non-interference, recognition by state authorities of various types of activities of public associations, increasing the effectiveness of the interaction process. The concept "vigorous civil society always weakens rather than strengthens democracy" is analyzed. The main reasons that prevent the proper interaction of the political authorities with the public are highlighted. It is substantiated that it is the effectiveness of the interaction between political power and civil society that determines the quality of the existing model of state-public administration, which has a direct impact on the process of state formation. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article is devoted to the study of the peculiarities of the implementation of the principle of "rule of law" in the context of challenges of democracy under the conditions of martial law in Ukraine. The main force majeure decisions of state authorities are outlined within quantitative and chronological limits in the context of ensuring the coherence and continuity of the fulfillment assumed by them obligations, and with unconditional observance of the principle of the rule of law. The efforts of the native legislator to provide a formal definition of the definition of «rule of law» in comparison with its international counterpart, which is enshrined in the soft law documents of the Venice Commission, are separately analyzed. The authors found out that despite the impressive percentage of implementation of the government's Plan of measures to implement the Association Agreement, in Ukraine, under the conditions of martial law, constitutional rights and human freedoms are temporarily restricted, including: the right to inviolability of housing, to freedom of movement, to freedom of thought and speech, to free expression of one's views and beliefs, rights and legitimate interests of legal entities, etc. At the same time, despite the real existence of the listed restrictions, the latter in no way refer to the limitation of absolute (natural) human rights and freedoms. In the conclusions to the article, it is justified and confirmed that the principle of the rule of law continues to apply even to those rights and freedoms that are limited. In order to obtain reliable scientific results and introduce new information to the theory fund, this study used a set of scientific principles and approaches based on general scientific, worldview and special legal methods of cognition, in particular, it refers to such methods as: systemic, hermeneutic, historical - legal, functional and comparative. The empirical basis of the research was made up of national and international legal acts. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The judiciary plays an important role in a democratic, law-based state. The independent judiciary is responsible for handling cases, resolving conflicts and evaluating the compliance of laws with the constitution, and also guarantees human rights and freedoms by controlling the legality of actions of other branches of state power. And this factor determines the relevance of research. The existence and effective functioning of the judiciary and the rule of law are key aspects of any modern democracy. The purpose of the article is to cover justice under the rule of law as an object of knowledge in domestic jurisprudence. It is proposed to classify scientific sources, covering certain aspects of the administration of justice under the rule of law, into three groups. The first group of such sources consists of scientific papers, the subject of which is the organization and functioning of judicial authorities. The papers of this group clear up the provisions characterizing the court and justice: the organizational structure of the judicial system; appointment procedures and requirements for the qualification of judges; mechanisms of interaction with other branches of power; judicial process and guarantees of citizens' rights; effectiveness and reforms of the judicial system, etc. The second group of sources consists of scientific papers, the subject of research of which is the rule of law. The requirements of the rule of law to a large extent concern the judiciary and fair justice determining the isolation of this group of sources. Researches in this field help to understand how the rule of law affects judiciary, the role of the judicial system in providing it, and how this principle contributes to stability, justice, and abidance by law in society. The third group of sources consists of scientific papers, the subject of study of which is the determination of directions for improving the activities of the judiciary under the rule of law. These studies can serve as a basis for developing strategies for reforms and improvements in the judicial system with the aim of bringing it closer to high standards of the rule of law and meeting the exigencies of society. It is summarized that numerous scientific studies of the problems of the judiciary and the rule of law lay a solid foundation for the further development of the relevant provisions in order to strengthen the effectiveness of the judiciary. However, the indicated problems require systematic study, taking into account the need to improve social standards. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Judges of the Constitutional Court of Ukraine possess a distinct status that combines elements of functional purpose within an independent body of constitutional jurisdiction and an individual entity of judicial authority. Emphasized is the constitutional and legal status of judges of the Constitutional Court of Ukraine, which can be viewed from two different perspectives. Broadly speaking, it is a significant constitutional and legal institution encompassing various aspects: societal, professional (in terms of material and legal status), procedural, and administrative (linked to the governance of courts). On the other hand, a narrow approach to the constitutional and legal status of judges of the Constitutional Court defines it as a system of judges' powers and duties prescribed by the Constitution and laws of Ukraine. It is noted that the procedure for the oath-taking by judges of the Constitutional Court of Ukraine differs from that of judges in general courts, highlighting their specificity: the oath signifies their solemn commitment to Ukraine, indicating the fulfillment of their constitutional functions within the state, rather than merely judicial activities in a general sense. In summary, the constitutional and legal status of judges of the Constitutional Court of Ukraine constitutes a system of legislatively defined norms and rules that regulate their role in society and the process of exercising constitutional justice. On the other hand, this legal position officially acknowledges and legitimizes their role as judges of the Constitutional Court, encompassing all aspects related to the execution of constitutional control functions. The legislatively defined legal status of judges of the Constitutional Court determines their powers, duties, and rights concerning the exercise of constitutional jurisdiction, regulating the procedures by which judges of the Constitutional Court make decisions, provide official interpretations of the Constitution of Ukraine, and perform other functions prescribed by the Constitution and legislation. The established norms set standards of activity ensuring their objectivity, independence, and high professional responsibility in exercising constitutional jurisdiction. Within this normative system, the constitutional and legal status of judges of the Constitutional Court is fundamental to ensuring legal stability, protecting constitutional values, and upholding the fundamental principles of the rule of law in Ukraine. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Recognizing that the Constitution reflects the fundamental principles and values of the country, ensuring consistency and adherence to procedures when amending it requires broad consensus among political parties, the public, legislative bodies, and other participants in the political process. Such consensus ensures the legitimacy and acceptability of amendments to the Constitution, making them more justified and supported by the public. Constitutional control should consider public interest and a democratic order. While constitutional changes might reflect the desires of political or social groups, they should stay within the framework of general democratic will and not infringe upon the rights and freedoms of other citizens. Emphasizing that constitutional control is an essential component of a democratic system, ensuring adherence to the norms of the country's fundamental law. One of the most critical functions of constitutional control is to assess the constitutionality of amendments to the basic law. The process of changing or amending the constitution reflects societal modifications and needs, requiring an effective control mechanism to ensure compliance with constitutional principles and values. It is noted that there is a position suggesting that the Parliament should not automatically consider the Constitutional Court's reservations, which remains a subject of debate. However, in any case, if a legislative proposal is recognized as compliant with the requirements of Articles 157 and 158 of the Constitution, this opinion should not hinder the further consideration of the legislative proposal for amending the Constitution. The Constitutional Court has not stipulated that its recommendations can influence legislative activities or block the decision-making process. Established, the constitutional control over amendments to the Constitution is an important mechanism to ensure the stability of the legal system and protect constitutional values, reflecting the principles of democracy, the rule of law, and maintaining a balance between societal needs for change and the preservation of fundamental constitutional principles and values entrenched in the Constitution. Ensuring the development of constitutional norms in line with societal needs without disrupting the stability of the legal system requires a balance between the development and preservation of core constitutional values and principles, as well as considering citizens' interests. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

It is emphasized that the concept of "judicial people's power" defines a key aspect of the judicial system in democratic societies. This phenomenon reflects the fundamental idea that the judicial power, usually exercised by judges, should function under conditions of active influence and control of citizens, who are the main subjects of state power in a democratic system. It has been established that the study of judicial people's power is of great importance for strengthening democracy, legal state formation and ensuring justice in modern societies. It promotes the development of effective mechanisms for the protection of the rights and freedoms of citizens and ensures that the courts serve the interests of society, observing the principles of justice and equality before the l aw. It has been determined that judicial people's power as a constitutional and legal phenomenon plays an important role in ensuring the openness, fairness and legitimacy of justice. It can be implemented through forms of direct and indirect participation of citizens in the exercise of judicial power. It is emphasized that the involvement of experts contributes to increasing trust in the judicial system, as court decisions are based on objective data and scientific conclusions. Experts help to avoid suspicion and influence of the parties on the legal process, which is impo rtant to ensure justice. It was noted that citizen participation in the development of laws and reforms of the judicial system helps to ensure that laws meet the needs and expectations of society. It contributes to increasing the legitimacy and adoption of court decisions by citizens, as they take an active part in the process of forming legal norms and principles. Citizen participation makes the judicial system more open and democratic, contributes to increasing trust in the courts and their work. In general, the participation of citizens in the development of laws and the discussion of reforms of the judicial system is an important mechanism for ensuring citizen participation in the formation of justice and the improvement of the judicial system as a whole. This process reflects the principle of popular sovereignty and supports the idea of democracy in society. In summary, judicial democracy is a principle based on the idea that judicial power, including the appointment of judges, decision-making and accountability before the law, should be subjectively controlled by citizens who are the bearers of democratic power in society. Judicial people's power involves the participation of citizens in the formation and functioning of the judicial system, ensures the openness of judicial processes and the accountability of the ju diciary to citizens and the law. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The independence of judges constitutes one of the fundamental components of the legal system in any democratic country. Within the legal framework of Ukraine, the constitutional and legal principles guaranteeing the independence of judges, specifically those of the Constitutional Court, represent a key element of the legal structure ensuring the stability of the rule of law, the protection of human rights, and the development of the rule-of-law state. It is emphasized that the guarantees of the independence of courts of general jurisdiction and bodies of constitutional justice play a critical role in ensuring legal stability and protecting judges from political or external influences. The independence of judges in performing their functions is crucial in upholding the principles of the rule of law and justice. Therefore, it is vital to ensure an effective mechanism to safeguard this independence from any external pressure or influence, regardless of the sphere of jurisdiction. It has been identified that one potential drawback associated with expressing a separate opinion of a judge of the Constitutional Court could be the blurring of the clarity of the adopted decision. Separate opinions generate significant interest among scholars and practicing lawyers, with the texts of such opinions often utilized in the educational process of legal institutions and drawing attention from judges of the Constitutional Court of Ukraine during the consideration of similar cases. As these documents contain doctrinal views on various aspects of cases reviewed by the Constitutional Court of Ukraine, they become the subject of additional analysis and consideration. It is noted that ensuring the independence of judges of the Constitutional Court of Ukraine is based on a comprehensive system of constitutional and legal guarantees aimed at ensuring their independence in resolving important constitutional issues and preserving the principles of the rule-of-law state in Ukraine. Moreover, Ukraine, as a participant in international treaties and organizations, is obliged to adhere to international standards in the field of justice and guaranteeing judicial independence. Consequently, means of protecting the rights of judges of the Constitutional Court are developed and adapted to international normative documents. [ABSTRACT FROM AUTHOR]