Search

This article analyzes both the common features and the features that distinguish the categories of «law» and «morality» primarily through the prism of the specifics of the legal status of a lawyer and the lawyer's activity as a whole. The positions of scientists regarding the definition of the relationship between these categories are analyzed. Attention is focused on the fact that most scientists consider such a relationship through the prism of the complementarity of the institutions of law and morality as regulators of social relations. Within the framework of this article, the relationship between the categories «law» and «morality» was investigated precisely through the prism of the lawyer's professional activity. A conclusion is drawn according to which, in the process of lawyer activity, there is a coincidence (combination) of legal and purely moral aspects (the norms of law and morality are inextricably linked), and such activity by its nature should be perceived precisely through the prism of morality, taking into account the special role of moral principles for the profession of a lawyer (a lawyer should proceed from a deeper understanding of the categories «justice», «justice», «honor», «dignity», «good faith», «responsibility», etc. both in carrying out his professional activities and in everyday life). Attention is drawn to the fact that a lawyer in any of his activities, including in everyday life, must first of all strictly observe the moral duties imposed on him by his special status (his profession), which, in combination with legal ones, embody his a professional duty, the failure of which entails disciplinary responsibility. In order to achieve the set goal and reveal the stipulated tasks, the authors used the methods characteristic of legal science, and the research itself was conducted using primarily systemic-structural and comparative-legal methods, as well as the dialectical method of learning legal reality., У даній статті аналізуються як спільні риси, так і рис, що розмежовують категорії «право» і «мораль» насамперед через призму специфіки правового статусу адвоката та адвокатської діяльності в цілому. Аналізуються позиції науковців щодо визначення взаємозв’язку між даними категоріями. Акцентується увага на тому, що більшість науковців розглядають такий взаємозв’язок через призму взаємодоповнення інститутів права і моралі як регуляторів суспільних відносин. В рамках даної статті було досліджено співвідношення між категоріями «право» і «мораль» саме через призму професійної діяльності адвоката. Робиться висновок за яким, в процесі здійснення адвокатської діяльності відбувається збіг (поєднання) правових і суто моральних аспектів (норми права і моралі є нерозривно пов’язаними), а така діяльність за своєю природою повинна сприйматися саме через призму моральності, враховуючи особливу роль моральних засад для професії адвоката (адвокат повинен виходити з більш глибокого розуміння категорій «правосуддя», «справедливість», «честь», «гідність», «добросовісність», «відповідальність» тощо як здійснюючи свою професійну діяльність, так і в повсякденному житті). Звертається увага на те, що адвокат у будь-якій своїй діяльності, у тому числі й у повсякденному житті, повинен неухильно дотримуватися насамперед моральних обов’язків, які на нього покладає його особливий статус (його професія), що в поєднанні з правовими уособлюють його професійний обов’язок, не виконання якого тягне за собою дисциплінарну відповідальність. Для досягнення поставленої мети та розкриття обумовлених завдань, авторами були застосовані характерні для правової науки методи, а саме дослідження проводилося із застосуванням насамперед системно-структурного та порівняльно-правового методів, а також діалектичного методу пізнання правової дійсності.

The analysis of the content of the norm and its interpretation by the Constitutional Court of Ukraine leads to the conclusion that the labor legislation does not comply with the requirements of the Constitution of Ukraine, and the emphasis is placed on the need to harmonize the relevant norms with the Basic Law. The aim of the work is to analyze the modern problem of terminological aspects of disciplinary responsibility in pharmaceutical activity according to the current legislation. Materials and methods. The research was conducted using comparative legal, historical methods, methods of analysis and synthesis. Results. Attention is paid to the problems of legislation related to the lack of a special approach to the regulation of disciplinary responsibility in pharmaceutical activity. It is noted that at the moment, a regime of general disciplinary responsibility has been established for pharmaceutical workers. Citing examples of the regulation of disciplinary responsibility in the pharmaceutical activity of developed countries, it is indicated that the modern national legislative approach does not correspond to the international practice of building a public health care system. Conclusions. The establishment of a regime of special disciplinary responsibility for pharmaceutical workers is substantiated, which should include the creation of a special body that will be empowered to consider disciplinary proceedings and make a decision on the imposition of disciplinary sanctions, a special procedure for considering disciplinary proceedings, an expanded list of types of disciplinary sanctions., Аналіз змісту норми та її тлумачення Конституційним Судом України дає підстави зробити висновок про невідповідність трудового законодавства вимогам Конституції України, необхідне узгодження профільних норм з Основним законом. Мета роботи – аналіз сучасної проблеми термінологічних аспектів дисциплінарної відповідальності у фармацевтичній діяльності за чинним законодавством. Матеріали та методи. Здійснили дослідження за допомогою порівняльно-правового, історичного методів, а також методів аналізу та синтезу. Результати. Вивчали проблеми законодавства, що пов’язані з відсутністю особливого підходу до врегулювання відносин дисциплінарної відповідальності в фармацевтичній діяльності. Встановили, що нині для фармацевтичних працівників встановлений режим загальної дисциплінарної відповідальності. Навели приклади регулювання дисциплінарної відповідальності в фармацевтичній діяльності розвинених країн, що підтвердили: сучасний національний законодавчий підхід не відповідає міжнародній практиці побудови системи охорони здоров’я населення. Висновки. Обґрунтували необхідність встановлення режиму спеціальної дисциплінарної відповідальності для фармацевтичних працівників, що має передбачати створення спеціального органу, що буде наділений повноваженнями з розгляду дисциплінарних проваджень та ухвалення рішення про накладення дисциплінарних стягнень, особливий порядок розгляду дисциплінарних проваджень, розширений перелік видів дисциплінарних стягнень.

The article analyzes the peculiarities of disciplinary proceedings in the National police under martial law. The relevance of the study of the specifics of disciplinary proceedings in the bodies of the National Police, which is due to the specifics of the service of police officers under the conditions of the legal regime of martial law, is revealed. It has been established that disciplinary proceedings are a structural element of the administrative jurisdictional process and are understood by the author as a set of successive interrelated actions of participants in disciplinary proceedings, regulated by the norms of administrative procedural law, aimed at consideration and resolution of disciplinary cases regarding bringing police officers to disciplinary responsibility for committing a disciplinary offense. The importance of the legal regulation of the mechanism for suspending the statute of limitations for disciplinary liability is emphasized, which contributes to the effective implementation of the principle of inevitability of punishment for committing a disciplinary offense. The need for regulatory clarification of the procedure for summoning police officers to give explanations within the framework of disciplinary proceedings has been expressed, as it does not provide for the existence of a normatively defined summons form. The need to detail the legal construction of «another position» in the context of the temporary performance of duties by a police officer removed from the main position is substantiated. Attention is focused on the uncertainty of the organizational subordination of a suspended police officer, who hypothetically can temporarily perform duties both in the same structural unit and in another one. Typical violations of law and discipline in the activities of police officers are singled out, including: illegal administrative detention of citizens; violation of the requirements of the law when using special means when detaining persons; unjustified detention of detainees for more than three hours and cases of entering into the protocols on administrative detention an inaccurate time of actual detention of violators; groundless stopping of vehicles; violation of the requirements of Article 221 of the Code of administrative offenses regarding the consideration of cases of administrative offenses committed by minors; ignoring the requirements for informing the Regional centers for the provision of free secondary legal assistance about the detention of a person; failure to inform relatives of citizens detained for committing administrative offenses about their whereabouts; violation of the requirements of Art. 33, 36, 277-284 of the Code of administrative offenses on the terms and procedure of consideration of cases, the limits of the imposition of fines, the content of resolutions, their delivery to violators; abuse of power and official authority by the police; violation of norms of professional ethics, etc., У статті проаналізовано особливості дисциплінарного провадження в Національній поліції в умовах дії воєнного стану. Розкрито актуальність дослідження особливостей дисциплінарного провадження в органах Національної поліції, що обумовлена специфікою несення служби працівниками поліції в умовах правового режиму воєнного стану. Встановлено, що дисциплінарне провадження виступає структурним елементом адміністративного юрисдикційного процесу та розуміється автором у якості сукупності врегульованих нормами адміністративного процесуального права послідовних взаємопов’язаних дій учасників дисциплінарного провадження, спрямованих на розгляд та вирішення дисциплінарних справ щодо притягнення працівників поліції до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку. Підкреслено важливе значення правового врегулювання механізму призупинення строків давності притягнення до дисциплінарної відповідальності, що сприяє ефективній реалізації принципу невідворотності покарання за вчинення дисциплінарного проступку. Висловлено потребу нормативного уточнення процедури виклику поліцейських для дачі пояснень в рамках дисциплінарного провадження, оскільки вона не передбачає наявності нормативно визначеної форми бланку виклику. Обґрунтовано необхідність деталізації правової конструкції «інша посада», в контексті тимчасового виконання обов’язків відстороненим від основної посади поліцейським. Акцентовано увагу на невизначеності організаційного підпорядкування відстороненого поліцейського, який гіпотетично може тимчасово виконувати обов’язки як у цьому ж структурному підрозділі, так і в іншому. Виокремлено типові порушення законності та дисципліни в діяльності працівників поліції, до числа яких віднесено: незаконне адміністративне затримання громадян; порушення вимог закону при застосуванні спецзасобів при затриманні осіб; безпідставне тримання затриманих понад три години та випадки внесення до протоколів про адміністративне замання затриманих понад три години та випадки внесення до протоколів про адміністративне затримання недостовірного часу фактичного затримання порушників; безпідставна зупинка транспортних засобів; порушення вимог статті 221 КУпАП щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми; ігнорування вимог щодо інформування Регіональних центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про затримання особи; неповідомлення родичів громадян, затриманих за вчинення адміністративних правопорушень, про місце їх перебування; порушення вимог ст.ст. 33, 36, 277-284 КУпАП щодо строків та порядку розгляду справ, меж накладення стягнень, змісту постанов, вручення їх порушникам; перевищення поліцейськими влади та службових повноважень; порушення норм професійної етики тощо.

Legal responsibility in the system of environmental protection is an important element and the main tool of legal influence on environmental protection. The article defines and analyzes the normative and legal framework of Ukraine regarding the application of disciplinary liability to employees who, as a result of violation of labor discipline, cause damage to the surrounding natural environment. It has been established that the labor duties of employees in the field of natural resource use are determined by minor personnel regulations, and the legislator sees the provision of labor discipline in the motivation of employees and the application of disciplinary influence to dishonest employees. At the level of the law, only two types of disciplinary sanctions are applied to dishonest employees - reprimand or dismissal. At the same time, the law does not contain specific explanations regarding their application. The mechanism for applying disciplinary sanctions has been determined, which includes: Receiving an explanation from the violator of labor discipline. Determination of the type of disciplinary sanction. Appointment of disciplinary sanctions. It was established that the procedure defined by the law does not require recording the fact of violation of labor discipline and gathering evidence of the violator's guilt. At the same time, information on recording the fact of a violation of labor discipline, as well as evidence of the violator's guilt, are important in the event that the violator appeals to the court to challenge the fine. The analysis of the studied laws proved that the definition of the main concepts related to labor discipline, its violation and disciplinary punishment (in particular: "technological discipline", "disciplinary offense", etc.) in the Code of Labor Laws are absent. It was determined that the legislation of Ukraine in the field of disciplinary punishment needs to be improved and strengthened in relation to employees who, through their work, have an impact on the environment., Інститут юридичної відповідальності в системі охорони навколишнього природного середовища є надзвичайно важливим елементом та, за умови його раціональності, основним інструментом правового впливу на захист довкілля. В статті визначено та проаналізовано нормативно-правову базу України щодо застосування дисциплінарної відповідальності до працівників, які в результаті порушення трудової дисципліни завдають шкоди навколишньому природному середовищу. Встановлено, що трудові обов’язки працівників у сфері використання природних ресурсів визначаються локальними кадровими нормативними актами, а забезпечення трудової дисципліни законодавець вбачає у мотивації працівників та застосуванні дисциплінарного впливу до несумлінних працівників. На законодавчому рівні до несумлінних працівників, в тому числі і тих, трудова діяльність яких пов’язана із природокористуванням, визначається застосування лише двох видів дисциплінарних стягнень – догани або звільнення. При цьому конкретних пояснень щодо їх застосування закон не містить. Визначено механізм застосування дисциплінарного стягнення, який включає: Отримання пояснення від порушника трудової дисципліни. Визначення виду дисциплінарного стягнення. Призначення дисциплінарного стягнення. При цьому встановлено, що визначений з норм закону порядок не містить чіткої вимоги щодо фіксації факту дисциплінарного проступку та збору доказів вини порушника. В той же час інформація щодо фіксації факту вчинення дисциплінарного проступку, а також докази вини порушника мають важливе значення у випадку звернення особи до суду з метою оскарження застосованого щодо неї стягнення. Аналіз дослідженої нормативно-правової бази засвідчив, що визначення основних понять, які стосуються трудової дисципліни, її порушення та дисциплінарного стягнення (зокрема: «технологічна дисципліна», «дисциплінарний проступок» тощо) в Кодексі законів про працю відсутні. Визначено, що законодавство України в сфері застосування дисциплінарних стягнень потребує удосконалення та посилення в частині його застосування щодо працівників, які своєю трудовою діяльністю здійснюють вплив на довкілля.

The article defines the basic principles of formation of normative and procedural grounds of legal responsibility of a judge. It has been found out that bringing a judge to a legal obligation by the regular basis indicates the necessity to enshrine the relevant list of offences in law. It has been determined that getting a judge to legal responsibility on regulatory grounds means committing an illegal action (from an objective point of view), primarily enshrined in the appropriate level of regulatory prohibitions. It has been established that the main essence of the factual basis for bringing a judge to legal responsibility is the action or inaction of a judge which indicates a prohibited legal norm, including offences. It has been found that the essence of the procedural and legal grounds for bringing a judge to legal liability primarily depends on the clarity of the decision of unique bodies that are competent in the field of imposing measures of legal liability on a judge. It has been proved that the procedural conditions for bringing judges to justice today are interrelated with the initiative of proceedings against them. It is determined that the basic principles of bringing judges to justice should be interpreted as objective signs of an act (action or inaction) committed by a judge on illegal grounds, which is the fundamental right that guarantees the victim of offence administration of fair justice is damaged. Researching the critical grounds for bringing a judge to various types of legal liability for committing an offence as prospective in further research in this direction has been suggested.

Despite numerous in-depth scientific works, we believe that the issue of disciplinary and criminal prosecution of medical workers needs further study in the light of legislative changes and law-making activities of the European Court of Human Rights. The purpose of the article is to characterize the national legislation governing the disciplinary and criminal prosecution of medical workers. The article analyzes the national legislation governing criminal and disciplinary proceedings for medical offenses. It is established that the criminal legislation in the field of regulation of criminal liability for medical crimes needs to be improved, in particular Art.140 of the Criminal Code of Ukraine. Based on the generalization of case law, it was concluded that there is no single approach to determining the objective side of this type of crime. This requirement is related to the need to avoid cases of unjustified criminal prosecution of medical workers, when criminal prosecution is carried out and only in court the truth in the case is established and an acquittal is passed. The study provided an opportunity to conclude that a disciplinary misdemeanor is an illegal culpable act or omission, which is expressed in non-performance or improper performance by the employee of duties and other requirements imposed on him under labor law, other special regulations, for which may be subject to disciplinary action. Like any offense, a disciplinary offense is characterized by a set of objective and subjective features, called the composition of the offense: the subject, the subjective side, the object, the objective side. Disciplinary liability of a medical worker is a separate type of legal liability that arises in the event of a disciplinary misconduct by a medical worker. Disciplinary liability of medical workers occurs not only for disciplinary misconduct, but also for violation of moral and ethical norms, as workers in this category must comply with the requirements of professional ethics, respect for honor and dignity of citizens (patients)., Проанализировано национальное законодательство, которое регулирует вопросы привлечения к уголовной и дисциплинарной ответственности за медицинские правонарушения. Установлено, что уголовное законодательство в сфере регулирования уголовной ответственности за медицинские преступления нуждается в усовершенствовании, в частности ст. 140 УК Украины. На основании проведенного обобщения судебной практики сделан вывод об отсутствии единого подхода к определению объективной стороны данного вида преступления., Проаналізовано національне законодавство, що регулює питання притягнення до кримінальної та дисциплінарної відповідальності за медичні правопорушення. Установлено, що кримінальне законодавство у сфері регулювання кримінальної відповідальності за медичні злочини потребує удосконалення, зокрема ст. 140 КК України. На підставі проведеного узагальнення судової практики зроблено висновок про відсутність єдиного підходу до визначення об’єктивної сторони даного виду злочину.

The article considers the peculiarities of conducting official investigations in the bodies of the NationalPolice of Ukraine and the existence of problematic issues in the field of documenting violations committedby police officers. Ways to eliminate aspects of problematic issues that arise when documenting the facts ofpolice officers (employees of enterprises, institutions of organizations that are in employment) at work in astate of alcohol, drugs or other intoxication. The focus is on the characteristics of administrative and legalmechanisms of administrative and disciplinary responsibility of police officers.During the study of the peculiarities of official investigations in the National Police, there was a need toaddress deficiencies in regulations governing the inspection of alcohol, drugs or other toxic intoxication ofemployees of enterprises, institutions and organizations, as well as law enforcement agencies. , proposed:1. Amend the Instruction on the procedure for detecting signs of alcohol, drug or other intoxication in driversor under the influence of drugs that reduce attention and speed of reaction, approved by a joint order ofthe Ministry of Internal Affairs and the Ministry of Health of Ukraine from November 9, 2015 52 1452/735on the grounds and procedure for conducting an inspection on the subject of intoxication of employees ofenterprises, institutions, organizations, law enforcement agencies or consider the feasibility of adopting aseparate regulation. 2. Amend the Disciplinary Statute of the National Police of Ukraine, approved by theLaw of Ukraine of March 15, 2018 № 2337-VIII in terms of inclusion in the obligations of a police officer to be examined for service in a state of alcohol, drugs or other intoxication, and in case of refusal to passsuch examination to equate it to confirmation of the fact of being in the service in a state of intoxication., У статті розглянуто питання особливостей проведення службових розслідувань в органах Націо-нальної поліції України та наявності проблемних питань у сфері документування порушень, скоєнихполіцейськими. Визначено шляхи усунення аспектів проблемних питань, які виникають при доку-ментуванні фактів перебування поліцейських (працівників підприємств, установ організацій, які пе-ребувають у трудових відносинах) на роботі в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.Зосереджено увагу на характеристиці адміністративно - правових механізмів адміністративної та дис-циплінарної відповідальності поліцейських.Під час дослідження особливостей проведення службових розслідувань в органах Національноїполіції виникла необхідність у врегулюванні недоліків у нормативних документах, що регламентуютьпорядок проведення огляду на предмет перебування в стані алкогольного, наркотичного чи іншоготоксичного сп’яніння працівників підприємств, установ та організацій, а також правоохоронних ор-ганів, запропоновано: 1. Внести зміни до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортнихзасобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікар-ських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС таМОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 щодо підстав та порядку проведення огляду напредмет перебування в нетверезому стані працівників підприємств, установ, організацій, правоохо-ронних органів чи розглянути доцільність прийняття окремого нормативного акту. 2. Внести зміни доДисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня2018 року № 2337-VIII в частині включення до зобов’язань поліцейського проходити огляд на предметперебування на службі в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а у випадку відмовивід проходження такого огляду прирівнювати його до підтвердження факту перебування на службі встані сп’яніння.

The article is devoted to a detailed analysis of national practice of disciplinary proceedings against judges, prosecutors and lawyers, as well as the legal positions of higher courts on the fact of the presence or absence of the principle of presumption of innocence in this category of proceedings. Particular attention is paid to the study of international law and thematic case law of the European Court of Human Rights, which highlights the distinction between criminal and disciplinary proceedings on certain characteristics and features of the principle of proof of guilt in each of them. The article formulates a claim conclusion about the need to rethink the essence of disciplinary proceedings in national law and to extend the basic principles of justice (in particular, criminal) to its sphere.The practice of prosecuting lawyers for disciplinary misconduct can serve as an example of a diametrically opposed approach to understanding the nature of disciplinary proceedings. Іn this case such features of justice (criminal and disciplinary proceedings) as competition, equality of the parties before the law and the court, proving the guilt of a person “beyond a reasonable doubt”, objectivity, justice and others are clearly demonstrated. Therefore, establishing the absence of the principle of presumption of innocence against judges and prosecutors as representatives of public authorities can be regarded not only as a manifestation of their discrimination in relevant disciplinary proceedings, but also as a violation of fundamental principles and constitutional rights of the person in the process of bringing them to this type of justice., Статья посвящена детальному анализу отечественной практики осуществления дисциплинарных производств в отношении судей, прокуроров и адвокатов, а также правовых позиций высших судебных инстанций на предмет констатации факта наличия или отсутствия принципа презумпции невиновности в этой категории производств. Отдельное внимание уделено исследованию норм международного права и тематическим прецедентным решениям Европейского суда по правам человека, в которых освещены вопросы разграничения уголовного и дисциплинарного процессов по определенным характерологическим признакам и особенностям реализации принципа обеспечения доказанности вины в рамках каждого из них. В работе сформулирован претензионный вывод о необходимости переосмысления сущности дисциплинарного производства в национальном праве и распространения действия основных принципов судопроизводства (в частности, уголовного) на его сферу., Проаналізовано вітчизняну практику здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів, прокурорів і адвокатів, а також правові позиції вищих судових інстанцій стосовно констатації факту наявності або відсутності принципу презумпції невинуватості у цій категорії проваджень. Окрему увагу приділено дослідженню норм міжнародного права та тематичним прецедентним рішенням Європейського суду з прав людини, в яких висвітлені питання розмежування кримінального та дисциплінарного процесів за певними характерологічними ознаками й особливості реалізації засади забезпечення доведеності вини в рамках кожного з них. У роботі сформульовано претензійний висновок про необхідність переосмислення сутності дисциплінарного провадження у національному праві та поширення дії основних засад судочинства (зокрема, кримінального) на його сферу.

The article defines the basic principles of formation of normative and procedural grounds of legal responsibility of a judge. It has been found out that bringing a judge to a legal obligation by the regular basis indicates the necessity to enshrine the relevant list of offences in law. It has been determined that getting a judge to legal responsibility on regulatory grounds means committing an illegal action (from an objective point of view), primarily enshrined in the appropriate level of regulatory prohibitions. It has been established that the main essence of the factual basis for bringing a judge to legal responsibility is the action or inaction of a judge which indicates a prohibited legal norm, including offences. It has been found that the essence of the procedural and legal grounds for bringing a judge to legal liability primarily depends on the clarity of the decision of unique bodies that are competent in the field of imposing measures of legal liability on a judge. It has been proved that the procedural conditions for bringing judges to justice today are interrelated with the initiative of proceedings against them. It is determined that the basic principles of bringing judges to justice should be interpreted as objective signs of an act (action or inaction) committed by a judge on illegal grounds, which is the fundamental right that guarantees the victim of offence administration of fair justice is damaged. Researching the critical grounds for bringing a judge to various types of legal liability for committing an offence as prospective in further research in this direction has been suggested., У статті розкрито основні засади становлення нормативних і процесуальних підстав юридичної відповідальності судді. З’ясовано, що притягнення судді до юридичної відповідальності згідно нормативно-правової підстави свідчить про обов’язковість закріплення у законі відповідного переліку правопорушень. Визначено, що притягнення судді до юридичної відповідальності на нормативних підставах свідчить про вчинення протиправного діяння (з об’єктивної точки зору), яке насамперед закріплюється відповідним рівнем нормативних заборон. Встановлено, що основна суть фактичної підстави притягнення судді до юридичної відповідальності полягає у вчиненні дії чи бездіяльності з боку судді та вказує на заборонену правову норму, у тому числі на правопорушення. З’ясовано, що суть процесуально-правових підстав притягнення судді до юридичної відповідальності насамперед залежить від чіткості рішення спеціальних органів, які є компетентними у сфері призначення заходів накладення юридичної відповідальності на суддю. Доведено, що процесуальні умови притягнення суддів до юридичної відповідальності на сьогодні чітко взаємопов’язані із ініціативою провадження відносно них. Визначено, що основні засади притягнення суддів до юридичної відповідальності слід трактувати як закріплені у законі об’єктивні ознаки діяння (дії чи бездіяльності), вчиненого суддею на протиправних засадах, внаслідок чого виникає шкода фундаментальному праву особи, відносно якої вчинено правопорушення, на надання їй гарантій на здійснення справедливого правосуддя. Запропоновано перспективами подальших досліджень у визначеному напрямку визначити проведення досліджень ключових підстав притягнення судді до різних видів юридичної відповідальності за вчинення ним правопорушення.

Досліджено питання відповідальності державного службовця за порушенняприсяги. Доведено, що відповідальність за порушення присяги державним службовцем обіймає окреме місце серед підстав звільнення з посади державної служи і є найтяжчим дисциплінарним проступком. Зазначено, що припинення державної служби унаслідок порушення присяги зумовлює відповідальність державного службовця, який вчинив діяння, несумісне із займаною посадою., The article is devoted to the investigation of the issue of responsibility of a civilservant for violating the oath. It is proved that responsibility for breach of oath by a public servant occupies a separate place among the grounds for dismissal from the office of public service and is the most serious disciplinary offense. The cessation of civil service as a result of a violation of the oath entails the responsibility of a civil servant who has committed an act incompatible with his position.

У статті розглянуто актуальні питання застосування в Україні заходів дисциплінарної відповідальності. Розмежовано дисциплінарну відповідальність та схожі види юридичної відповідальності. Виокремлено основні ознаки цього виду юридичної відповідальності., В статье рассмотрены актуальные вопросы применения в Украине мер дисциплинарной ответственности. Автором проведен глубокий анализ основных характеристик ответственности такого рода. Проведено разграничение дисциплинарной и других видов юридической ответственности. В частности, акцентирована необходимость различения дисциплинарной и административной ответственности. Проведена классификация самой дисциплинарной ответственности. Автор выделяет общую и специальную дисциплинарную ответственность. В статье обоснована необходимость сохранения в законодательстве Украины самостоятельной категории дисциплинарной ответственности., The article deals with the topical issues of disciplinary actions application in Ukraine. The author carried out a deep analysis of main characteristics of such a responsibility. A distinction between disciplinary and other kinds of legal liability is underlined. In particular, the need for disciplinary and administrative responsibility distinguishing is stressed. The classification of disciplinary responsibility is done. The author categorizes a general and a specific disciplinary responsibility. In the article the need to maintain a separate category of disciplinary responsibility in the Ukrainian legislation is evidenced.