The purpose of the article is to specify the approach to the interpretation of the expressive means, analyze and classify instrumental, instrumental and vocal compositions, provide recommendations on genre and style features of musical composition in the terms of contemporary instrumental transcription. The research methodology. The application of structural method as to the technological process of bandura transcription revealed expressive means which determined the quality of the process of transcription. The scientific novelty of the article is the development and systematization of the theoretical bases of transcription for bandura; the author defines the stages of work with musical material in the process of the bandura transcription and proposes his own articulations and techniques of sound producing in the transcription process. Conclusions. The understanding of the features of musical expressiveness and their implementation with the help of the instrument is the key element for the bandura transcription process. The person who is performing the transcription, first of all, should familiarize himself with the chosen composition, play it, or listen to the recording or concert performance, recreate the original work in a new instrumental context in his imagination taking into account the timbre similarity of the sounding of the instrument. Interpenetration of different types of tunes is realized by the creative application of articulation. The main articulations are a pluck of fingertips, a pluck of a fingernail, a combined pluck, stroke and a pluck stroke. Dynamic and agogical accent, dynamic evenness of sound, various articulation techniques and performance dynamics depend on using of these techniques. Sometimes a piece of music requires significant changes to be adapted for bandura as close as possible., Цель работы – выяснить подходы в переосмыслении выразительных средств, проанализировать и классифицировать переложения инструментальных и инструментально-вокальных произведений, предложить рекомендации по работе с жанрово-стилевыми особенностями музыкальных произведений в аспекте современных инструментальных переложений. Методология исследования. Применен структурный метод в технологическом процессе переложений для бандуры, что позволяет выявить такие выразительные средства, работа с которыми будет влиять на качество переложение. Научная новизна заключается в разработке и систематизации теоретических основ переложений для бандуры; определены поэтапность работы с музыкальным материалом в переложениях для бандуры, а также предложены авторские штрихи и приемы звукоизвлечения в процессе переложения. Выводы. При переложении для бандуры, как и для других инструментов, решающую роль играет понимание переводчиком особенностей средств музыкальной выразительности и их реализации с помощью возможностей инструмента. Прежде чем делать переложение, транскриптору нужно ознакомиться с выбранным для переложения произведением, предварительно проиграв его, или услышать в записи или в концертном исполнении, мысленно услышать произведение оригинала в новой инструментальной среде и при этом учесть тембровое сходство звучания инструмента. Взаимопроникновение различных типов мелодии реализуется творческим применением штрихов. Основными штрихами являются щипок кончиками пальцев, щипок ногтевой, щипок комбинированный, удар, щипковый удар. От этих способов непосредственно зависит динамическое и агогическое акцентирование, динамическая ровность звука, разнообразная штриховая техника, динамика исполнения в целом. Иногда произведение требует существенных изменений для того, чтобы быть максимально адаптированным для бандуры., Мета роботи – з’ясувати підходи до переосмислення виражальних засобів, проаналізувати і класифікувати перекладення інструментальних та інструментально-вокальних творів, запропонувати рекомендації щодо жанрово- стильових особливостей музичних творів в аспекті сучасних інструментальних перекладень. Методологія дослідження. Застосовано структурний метод у технологічному процесі перекладень для бандури, що дав змогу виявити такі виражальні засоби, робота з якими впливає на якість перекладення. Наукова новизна полягає в розробленні та систематизації теоретичних засад перекладення для бандури; визначено поетапність роботи з музичним матеріалом у перекладенні для бандури, запропоновано авторські штрихи та прийоми звуковидобування у процесі перекладення. Висновки. У перекладенні для бандури вирішальну роль відіграє розуміння перекладачем особливостей засобів музичної виразності та їх реалізації за допомогою можливостей інструмента. Перш ніж робити перекладення, транскриптору потрібно ознайомитися з вибраним для перекладення твором, попередньо програвши його, або почути в записі чи в концертному виконанні, уявно почути твір оригіналу в новому інструментальному середовищі і при цьому враховувати темброву подібність звучання інструмента. Взаємопроникнення різних типів мелодії реалізується творчим застосуванням штрихів. Основними штрихами є щипок пучками пальців, щипок нігтьовий, щипок комбінований, удар, щипковий удар. Від цих способів безпосередньо залежить динамічне та агогічне акцентування, динамічна рівність звука, динаміка виконання в цілому. Іноді твір потребує суттєвих змін для того, щоб бути максимально адаптованим для бандури.