The article focuses on the historical and philosophical achievements that provided the theoretical basis for the humanistics of the latter half of the 19th century. Since in English-speaking territories the humanities knowledge was formed on clearly expressed principles of succession, it is extremely important to take into account the experience that preceded the last half of the 19th century. Its formation also presupposed openness both to new areas of research and to the outline of ways for the development of social, ethical and practical philosophy. One of the fingerprints of this article is the use of the principles of culturological analysis, among which particular importance is attached to the personalization of the material being studied. We use personalization as a structural element of the biographical method, which allows us to confirm the human-creation nature of culture. The article also emphasizes the importance of the gradual formation of a regional approach, which, starting from the 18th century, was determined by the elements of dialogue between English-German and English-French humanistics. Thus, from the regional elements in a certain sequence, the European cultural space is formed as a holistic phenomenon having a certain number of original and intrinsically valuable elements. Given the relevance of the topic, the purpose of this article is to personalize the English humanistics, starting from the 17th -18th centuries and to emphasize the importance of specific historical and philosophical groundwork, as well as to systematize the greatest achievements of humanities knowledge and to actualize the phenomenon of regional approach in the context of the problem under study. In the history of English philosophy, which developed consistently, enriching the acquired theoretical experience from century to century, the end of the 17th and 18th centuries proved to be quite productive and influenced the next historical and cultural period. Certain scientific investigations, which realign the source studies base of the previous decades in the conditions of the 21st century, have been outlined. The article identifies precisely those personalities of English philosophy, whose theoretical groundwork have significantly influenced the development of English humanistics both in the first and second half of the 19th century (A.-A. Shaftesbury, F. Bacon, J. Bailey, E. Burke, D. Hume, T. Carlyle)., В статье сфокусировано внимание на тех историко-философских достижениях, которые сформировали теоретическое основание гуманистики второй половины ХІХ столетия. Поскольку в английских традициях гуманитарное знание чётко опиралось и использовало принцип преемственности, учитывать опыт, который предшествует второй половине ХІХ столетия, представляется крайне важным. Формирование такого опыта предусматривало также открытость для новых направлений исследований и предвидения путей развития социальной, моральной и практической философии.Одним из специфических аспектов данной статьи является использование принципов культурологического анализа, среди которых особенное значение приобретает персонализация исследуемого материала. Персонализация — структурный элемент биографического метода, позволяющий подтвердить человекотворческий характер культуры, который последовательно разрабатывают украинские культурологи.В статье также подчёркнуто значение постепенного формирования регионального подхода, который, начиная с XVIII столетия, определялся элементами диалога англо-немецкой и англо-французской гуманистики., У статті сфокусовано увагу на історико-філософських надбаннях, які забезпечили теоретичне підґрунтя гуманістики другої половини ХІХ століття. Оскільки на англійських теренах гуманітарне знання формувалося на чітко виражених принципах спадкоємності, врахування досвіду, що передував другій половині ХІХ століття вкрай важливе. Формування такого досвіду передбачало також відкритість як до нових напрямків досліджень, так і до передбачення шляхів розвитку соціальної, етичної та практичної філософії.Однією зі специфічних ознак даної статті є використання засад культурологічного аналізу, серед яких особливого значення надається персоналізації досліджуваного матеріалу. Персоналізація — структурний елемент біографічного методу, він дає змогу підтвердити людинотворчий характер культури, що його послідовно опрацьовують українські науковці.У статті також наголошено значення поступового формування регіонального підходу, який, починаючи від ХVIII століття, визначався елементами діалогу англо-німецької та англо-французької гуманістики.