Search

The purpose of the article is to consider the choreographic activity of Mykola Trehubov at the Donetsk State Opera and Ballet Theatre based on the materials from periodicals and specialized publications. Methodology. The author has prepared an article using historical, historiographical, and analytical approaches. Scientific novelty. The article is the first attempt to analyze the main choreographic works by M. Trehubov at the Donetsk Opera House, new materials are introduced that expand the peculiarities’ understanding of the ballet master’s creative activity and help to systematise his legacy. Conclusions. In the 1950s – 1960s M. Trehubov enriched the stage of the Donetsk State Opera and Ballet Theatre with six performances to the music of European, Ukrainian, and Soviet composers. The master approached his ballets creatively and originally, generously embellishing them with bright solo and mass dances, emotional adagios and variations, characteristic everyday episodes. The fruitful collaboration with the conductors and stage designers aroused warm approval from the audience and contributed to a better understanding of the plot of the works. On the whole, the successful works of M. Trehubov had some shortcomings, however, the sensible remarks of the critics helped to raise the professional level of the choreographer and the theatre team. The colourful performance The Fair at Sorochyntsi, which combined elements of classical and Ukrainian folk choreography, did not leave indifferent reviewers and art crit ics. Despite the peculiarities of the music and libretto, M. Trehubov gradually introduced expressive dance, generalized choreographic imagery to reveal lyrical and comedic characters. Contrary to its connection with the drama ballet canons, The Fair at Sorochyntsi was marked by a clear tendency to move away from the clichés of pantomime. The undertaken research does not claim to be comprehensive. It is necessary to find data on M. Trehubov’s staging of the popular ballet La Bayadere on the Donetsk stage (1958). Information about the production of the performances Shurale (1953) and Giselle (1955) should be supplemented., Цель статьи – проанализировать балетмейстерскую деятельность Николая Трегубова в Донецком государственном театре оперы и балета. Методология. Исследование проведено с применением исторических, историографических и аналитических подходов. Научная новизна. В статье впервые сделан анализ основных балетмейстерских работ Н. Трегубова в Донецком оперно-балетном театре, введены новые материалы, расширяющие представления об особенностях творческой деятельности хореографа и помогающие систематизировать его наследие. Выводы. В 1950 – 1960-х гг. Н. Трегубов обогатил сцену Донецкого государственного театра оперы и балета шестью постановками на музыку европейских, украинских и советских композиторов. К постановке балетов мастер подходил творчески и оригинально, щедро украшая их яркими сольными и массовыми танцами, эмоциональными адажио и вариациями, характерными бытовыми эпизодами. Плодотворное сотрудничество с дирижерами и сценографами вызвала горячее одобрение зрителей и способствовала лучшему пониманию сюжета произведений. В целом успешные работы Н. Трегубова имели отдельные недостатки, однако дельные замечания критиков способствовали повышению профессионального уровня балетмейстера и коллектива театра. Колоритный спектакль «Сорочинская ярмарка», сочетавший элементы классической и украинской народной хореографии, не оставил равнодушными рецензентов и искусствоведов. Несмотря на особенности музыки и либретто, Н. Трегубов постепенно внедрял выразительную танцевальность, обобщенную хореографическую образность для раскрытия лирических и комедийных характеров. Несмотря на свою связь с канонами драмбалета, балет «Сорочинская ярмарка» был обозначен четкой тенденцией к уходу от штампов пантомимы. Проведенное исследование не претендует на полноту. Необходимо найти данные об инсценировке Н. Трегубовым популярного балета «Баядерка» на донецкой сцене (1958). Нуждается в дополнении информация о постановке спектаклей «Шурале» (1953) и «Жизель» (1955)., Мета статті – проаналізувати балетмейстерську діяльність Миколи Трегубова в Донецькому державному театрі опери та балету. Методологія. Дослідження проведене із застосуванням історичних, історіографічних та аналітичних підходів. Наукова новизна. У статті вперше проведено аналіз основних балетмейстерських робіт М. Трегубова в Донецькому оперно-балетному театрі, уведено нові матеріали, що розширюють уявлення про особливості творчої діяльності хореографа й допомагають систематизувати його спадщину. Висновки. У 1950 – 1960-х рр. М. Трегубов збагатив сцену Донецького державного театру опери та балету шістьма постановками на музику європейських, українських і радянських композиторів. До втілення балетів майстер підходив творчо й оригінально, щедро оздоблюючи їх яскравими сольними та масовими танцями, емоційними адажіо й варіаціями, характерними побутовими епізодами. Плідна співпраця з диригентами й сценографами викликала гаряче схвалення глядачів і сприяла кращому розумінню сюжету творів. Загалом успішні роботи М. Трегубова мали окремі недоліки, проте слушні зауваження критиків сприяли підвищенню професійного рівня балетмейстера і колективу театру. Колоритний спектакль «Сорочинський ярмарок», що поєднував елементи класичної та української народної хореографії, не залишив байдужими рецензентів і мистецтвознавців. Попри особливості музики й лібрето, М. Трегубов поступово впроваджував виразну танцювальність, узагальнену хореографічну образність для розкриття ліричних і комедійних характерів. Незважаючи на свій зв’язок із канонами драмбалету, «Сорочинський ярмарок» був означений чіткою тенденцією до відходу від штампів пантоміми. Проведене дослідження не претендує на вичерпність. Необхідно віднайти дані про інсценізацію М. Трегубовим популярного балету «Баядерка» на донецькій сцені (1958). Потребує доповнення інформація про постановку спектаклів «Шурале» (1953) та «Жізель» (1955).

The purpose of the article is to analyze the choreography of Mykola Trehubov at the Odessa Academic Opera and Ballet Theater. Methodology. The historical, historiographic and analytical approaches are applied. Scientific novelty. The article is the first to analyze in detail the choreographies of M. Trehubov at the Odessa Academic Opera and Ballet Theater in 1958–1970. Conclusions. The period of the chief choreographer M. Trehubov’s work at the Odessa Opera is characterized by a significant increase in ballet performances in the theater playbill, but they were not always of equal quality. Trehubov was not stopped by the modest possibilities of the troupe, he was not afraid to take on works that had already been staged by the leading choreographers of the Soviet Union. Performances such as Per Gunt by E. Grieg, The Great Waltz by J. Strauss, Spartak by A. Khachaturian, Othello by A. Machavariani enriched the repertoire of the Odessa Theater. Among many topics that worried the choreographer, there was a contemporary one. The choreographer used the musical works of Soviet composers in the productions of the ballets The Blue Ribbon, The Triumph of Love, The Coast of Hope, and The Song of the Blue Sea. The master’s performances were exciting and memorable, long held in the repertoire of the theater. Theatrical observers spoke and argued about them. In total, on the stage of the Odessa Opera and Ballet Theater, according to our calculations, M. Trehubov staged 21 ballets, as well as various dances in operas. The period of M. Trehubov’s choreography was a difficult time for the restoration of the theater (1965–1967), which the choreographer used to improve the professional level of the ballet troupe and update the repertoire. The leading dancers I. Mikhailichenko, E. Karavaeva, V. Kaverzin, S. Walter, who later became national and honored artists of the Ukrainian SSR, were among the pupils of M. Trehubov., Цель статьи – проанализировать балетмейстерскую деятельность Николая Трегубова в Одесском академическом театре оперы и балета. Методология. Применен исторический, историографический и аналитический подходы. Научная новизна. В статье впервые детально проанализированы балетмейстерские постановки Н. Трегубова в Одесском академическом театре оперы и балета в 1958–1970 гг. Выводы. Период работы главного балетмейстера М. Трегубова в Одесской опере характеризуется значительным увеличением балетных постановок в театральной афише театра, но они не всегда были качественно равноценными. Трегубова не останавливали скромные возможности труппы, он не боялся браться за произведения, которые до того уже были поставлены ведущими балетмейстерами Советского Союза. Такие спектакли, как «Пер Гюнт» Э. Ґрига, «Большой вальс» И. Штрауса, «Спартак» А. Хачатуряна, «Отелло» А. Мачавариани, обогатили репертуар Одесского театра. Среди многих тем, волновавших балетмейстера, была и современная. Хореограф использовал музыкальные произведения советских композиторов в постановках балетов «Голубая лента», «Торжество любви», «Берег надежды», «Песня синего моря». Спектакли мастера волновали и запоминались, долго держались в репертуаре театра, о них говорили и спорили театральные обозреватели. Всего на сцене Одесского театра оперы и балета, по нашим подсчетам, Н. Трегубов осуществил постановку 21 балета, а также различных танцев в операх. Период балетмейстерства Н. Трегубова пришелся на непростое время реставрации театра (1965–1967), которое хореограф использовал для повышения профессионального уровня балетной труппы и обновления репертуара. Среди воспитанников Н. Трегубова были ведущие танцовщики И. Михайличенко, Е. Караваева, В. Каверзин, С. Вальтер, которые впоследствии стали народными и заслуженными артистами УССР., Мета статті – проаналізувати балетмейстерську діяльність Миколи Трегубова в Одеському академічному театрі опери та балету. Методологія. Застосовано історичний, історіографічний та аналітичний підходи. Наукова новизна. У статті вперше детально проаналізовано балетмейстерські постановки М. Трегубова в Одеському академічному театрі опери та балету в 1958–1970 рр. Висновки. Період роботи головного балетмейстера М. Трегубова в Одеській опері характеризується значним збільшенням балетних постановок у театральній афіші театру, що не завжди були якісно рівноцінними. Майстра не зупиняли скромні можливості трупи, він не боявся братися за твори, що до того вже були поставлені провідними балетмейстерами Радянського Союзу. Такі спектаклі, як «Пер Ґюнт» Е. Ґріга, «Великий вальс» Й. Штрауса, «Спартак» А. Хачатуряна, «Отелло» О. Мачаваріані, збагатили репертуар Одеського театру. Серед багатьох тем, що хвилювали балетмейстера, була й сучасна. Хореограф використовував музичні твори радянських композиторів у постановках балетів «Блакитна стрічка», «Торжество любові», «Берег надії» та «Пісня синього моря». Спектаклі майстра хвилювали й запам’ятовувалися, довго трималися в репертуарі театру, про них говорили та сперечалися театральні оглядачі. Загалом на сцені Одеського театру опери та балету, за нашими підрахунками, М. Трегубов здійснив постановку 21 балету, а також різноманітних танців в операх. Період балетмейстерства М. Трегубова припав на непростий час реставрації театру (1965–1967), який хореограф використав з користю для підвищення професійного рівня балетної трупи та оновлення репертуару. Серед вихованців М. Трегубова були провідні танцівники І. Михайличенко, Е. Караваєва, В. Каверзін, С. Вальтер, які згодом стали народними та заслуженими артистами УРСР.

The main objective of the study is to recreate the little-known pages of the creative path of Mykola Trehubov, Honored Artist of the Ukrainian SSR, on the basis of an analysis of the archival sources, periodicals and special literature. Methodology. The author has prepared an article using historical, historiographical and analytical approaches. Scientific novelty. In the article, for the first time, the creative path of Mykola Trehubov as a performer and choreographer has been systematized. Considerable attention has been paid to the peculiarities of awarding honorary titles to the master. Conclusions. Mykola Trehubov is outstanding and extraordinary personality, who contributed many bright pages to the history of the Ukrainian ballet. Despite the thorny life path, behind the master remained a gallery of unique ballets (a list of works by Mykola Trehubov, wich includes more than 52 titles), finely honed images (more than 22 ballet parts). Despite this, the authorities replaced the honorary title of Mykola Trehubov from the proposed “People’s Artist of the Ukrainian SSR” to “Honored Artist of the Ukrainian SSR”. The reason for this can only be the choreographer’s work in the occupied territory during World War II and his subsequent being in the camp of the Gulag system. It is worth recalling that during his long creative life, working in leading positions in the largest opera houses of Ukraine, Mykola Trehubov never belonged to the Communist Party of the Soviet Union. The only force that led the master, was the love to the great art of dance. This heritage should be studied in detail by a young generation of Ukrainian artists and choreographers., Цель статьи – на основе анализа архивных документов, периодических изданий и специальной литературы воссоздать малоизвестные страницы творческого пути заслуженного артиста УССР Николая Трегубова. Методология. Автор подготовил статью с применением исторических, историографических и аналитических подходов. Научная новизна. В статье впервые систематизирован творческий путь Николая Трегубова как исполнителя и балетмейстера. Значительное внимание уделено особенностям присвоения почетных званий мастеру. Выводы. Н. Трегубов – личность великая и неординарная, вписавшая множество ярких страниц в историю украинского балета. Несмотря на тернистый жизненный путь, за спиной мастера осталась целая галерея неповторимых балетов (перечень произведений, поставленных Н. Трегубовым, насчитывает более 52 наименований), тонко отточенных образов (более 22 балетных партий). Несмотря на это, высшие государственные органы заменили почетное звание Н. Трегубову c предлагаемого «Народный артист УССР» на «Заслуженный деятель искусств УССР». Причиной этому может быть только работа балетмейстера на оккупированной территории во время Второй мировой войны и его дальнейшее пребывание в лагере системы ГУЛАГ. Стоит вспомнить и то, что в течение своей долгой творческой жизни, работая на ведущих должностях в крупнейших оперных театрах Украины, Н. Трегубов никогда не принадлежал к Коммунистической партии Советского Союза. Единственной силой, которая направляла мастера, была любовь к великому искусству танца. Именно это наследие должно быть подробно изучено молодым поколением украинских артистов и хореографов., Мета статті – на основі аналізу архівних документів, періодичних видань та спеціальної літератури відтворити маловідомі сторінки творчого шляху заслуженого артиста УРСР Миколи Трегубова. Методологія. Автор підготував статтю із застосуванням історичних, історіографічних та аналітичних підходів. Наукова новизна. У статті вперше систематизовано творчий шлях Миколи Трегубова як виконавця та балетмейстера. Значну увагу приділено особливостям присвоєння почесних звань майстру. Висновки. М. Трегубов – особистість значна і неординарна, яка вписала багато яскравих сторінок в історію українського балету. Попри тернистий життєвий шлях, за спиною майстра залишилася ціла галерея неповторних балетів (перелік творів, поставлених М. Трегубовим, налічує понад 52 найменування), тонко відточених образів (понад 22 балетні партії). Незважаючи на це, вищі державні органи замінили почесне звання М. Трегубову з пропонованого «Народний артист УРСР» на «Заслужений діяч мистецтв УРСР». Причиною цього може бути тільки робота балетмейстера на окупованій території під час Другої світової війни і його подальше перебування у таборі системи ГУЛАГ. Варто згадати й те, що протягом свого довгого творчого життя, працюючи на провідних посадах в оперних театрах України, М. Трегубов ніколи не належав до Комуністичної партії Радянського Союзу. Єдиною силою, яка спрямовувала майстра, була любов до величного мистецтва танцю. Ця спадщина має бути докладно вивчена молодим поколінням українських артистів і хореографів.

Стаття присвячена діяльності заслуженого артиста УРСР М. Трегубова в Київському театрі опери і балету ім. Т. Шевченка з 1937 по 1940 р., простежено професійні пошуки М. Трегубова від соліста балету до асистента балетмейстера, консультанта і постановника танців в оперних виставах Матеріали розширюють рамки уявлення про творчу діяльність М. Трегубова в зазначений період.