Search

The article examines the world famous action «Museum Night» as one of the successful examples of museum communication. This event, as a rule, is held on the International Day of Museums and is one of the ways to create a positive image of the museum, its popularization and advertising. The author presents the history of the emergence of this action, tells about the peculiarities of its implementation in several countries of the world, in particular, focuses on the experience of Ukraine’s neighbor, Poland. The text demonstrates the degree of attraction of Ukrainian museums to the «Museum Night», shows interesting attractions that were offered to visitors in 2017–2021. It has been proved that the «Museum Night» action is gaining more and more popularity in the world and in Ukraine every year, that not only museums, but also cultural and educational institutions, in particular art galleries, Academies of Sciences, universities, libraries, mass media, are joining its holding more and more actively. It was noted that most often in the «Museum Night» free admission to institutions is offered or a reasonable price for a ticket is set. Among the most popular activities are presentations of books and clothing collections, master classes and quests, theatrical performances, concerts, movie screenings. An attention to the difficulties in holding the «Museum Night» in Ukraine and the world is drawn. In addition to the restrictions on museums related to COVID-19, economic difficulties in Ukraine are added to the global pandemic: insufficient funding from the state, low involvement of sponsors (especially in the provinces), passivity of ordinary citizens, underdeveloped infrastructure, in particular transport, insufficient use of advertising opportunities., У статті розглянуто всесвітньо відому акцію «Ніч музеїв» як один з успішних прикладів музейної комунікації. Цей захід, як правило, проводиться в Міжнародний день музеїв і є одним зі шляхів створення позитивного образу музею, його популяризації та реклами. Автор подає історію виникнення цієї акції, розповідає про особливості її проведення в декількох країнах світу, зокрема акцентує увагу на досвіді сусіда України – Польщі. У тексті продемонстровано ступінь залучення музеїв України до «Ночі музеїв», показано найцікавіші атракції, що пропонувалися відвідувачам у 2017–2021 роках. Доведено, що акція «Ніч музеїв» з кожним роком набуває все більшої популярності у світі та в Україні, що до її проведення все активніше долучаються не стільки музеї, скільки установи сфери культури та освіти, зокрема, мистецькі галереї, Академії наук, університети, бібліотеки, засоби масової інформації. Наголошено на тому, що найчастіше у «Ніч музеїв» пропонується вільний вхід до установ або ж встановлюється помірна ціна за квиток. Серед найпопулярніших дійств – презентації книжок та колекцій одягу, майстер-класи та квести, театралізовані вистави, концерти, перегляди кінострічок. Звернено увагу на труднощі в проведенні «Ночі музеїв» в Україні і світі. Окрім обмежень у музеях, пов’язаних із COVID-19, в Україні до світової пандемії додаються економічні труднощі: недостатнє фінансування з боку держави, низька залученість спонсорів (особливо в провінції), пасивність пересічних громадян, нерозвиненість інфраструктури, зокрема транспортної, недостатнє використання можливостей реклами.

The article substantiates the relevance of reorienting modern education to form the “4C”–competencies. It is difficult to overestimate the significance of modern primary school teachers’ readiness for cooperation and communication, their ability to critically assess an unknown situation and apply a non-standard approach to solving problems. The study aims to substantiate the organizational and methodological foundations of forming the “4C”– competences of future primary school teachers by means of opera. The author proposes to include the elective courses “Creative Educational Space” and “Creative Studio” unlimited in pedagogical potential to develop personal qualities and form the “4C”–competencies in the educational program of primary school teachers. These courses will contribute to shaping creative manner, values, aesthetic tastes (creativity); they will teach the rules of interaction with people and nature, promote the assimilation of ethical norms, aim at health ideals (communication and cooperation), help to develop an individual in a culture-universal and professional direction (critical thinking). As a perspective, this study suggests a model of learning situations and tasks for future primary school teachers based on M. Ravel’s opera “The Child and the Spells”. To achieve their effectiveness, the following pedagogical conditions are necessary: introduction of interactive technologies built upon improvisation methods that develop the freedom of students’ creative expression and critical thinking; students not prevented by insurmountable internal barriers from being included in a situation of art-pedagogical interaction. It bears mentioning that the introduction of the latest pedagogical technologies fundamentally changes the role of the teacher: a controller, a repeater of information becomes a facilitator, a partner that meets the co-creation pedagogy principles., У статті запропоновано модель навчальних ситуацій і завдань для майбутніх учителів початкової школи в рамках елективного курсу при вивченні опери М. Равеля “Дитя і чари”. Вони сприятимуть формуванню творчої індивідуальності, ціннісних орієнтацій, естетичного смаку (креативність); навчатимуть правила взаємовідносин з людьми і природою, сприятимуть засвоєнню етичних норм, націлюватимуть на здоров’язбережувальні ідеали (комунікація і кооперація); допоможуть у загальнокультурному та професійному становленні особистості (критичне мислення).

Мета роботи – визначення пріоритетів для створення комфортного середовища в музеях як базової основи музейної комунікації. Методологія дослідження – застосовано методи аналізу, синтезу та творчих узагальнень емпіричного матеріалу. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що ця стаття започатковує в українському музеєзнавстві аналіз комфорту в музеї як базової основи музейної комунікації. Висновки. Підсумовуючи, треба наголосити, що сучасний відвідувач давно перестав бути пасивним спостерігачем, а займає чітку позицію з приводу традиційних функцій музею і сфери музейних послуг. Взаємодія музею та відвідувача і далі розвивається в бік зростання ролі останнього. Відкритість музею відвідувачеві має реалізовуватися на всіх рівнях музейної діяльності: від розвитку інфраструктури до перегляду концепцій постійної експозиції музею. У зв’язку з цим виникне необхідність поглиблювати взаємодію з відвідувачем не тільки на формальному рівні, але розвивати взаємну комунікацію й участь відвідувачів у спеціальних програмах, дискусіях та інших музейних заходах, які сприятимуть збільшенню проведеного в музеї часу. Активні відвідувачі охоче йдуть на діалог із музеєм, готові представляти та аргументувати свою позицію щодо актуальності музейних сервісів, особливостей роботи персоналу, легітимності правил та заборон, введених в установах. Створення оновленого, привабливого, комфортного середовища в музеях вимагає серйозних змін, нововведень, експериментів. Будь-які нововведення, навіть найсміливіші ідеї, варті того, щоб апробувати їх у музейному просторі за умови, що вони не несуть загрози для збереження об’єктів історико-культурної спадщини й не ставлять під удар безпеку відвідувачів та співробітників., The purpose of the article is to identify priorities for creating a comfortable environment in museums as the main basis of museum communication. The research methodology lies in applied methods of analysis, synthesis and creative generalizations of empirical material. The scientific novelty of the research is in the fact that this article begins in Ukrainian museology the analysis of comfort in a museum as the basic basis of museum communication. Conclusions. Summing up, it should be noted that the modern visitor has long ceased to be a passive observer, he takes a clear position in relation to both the traditional functions of the museum and the field of museum services. The relationship between the museum and the visitor continues to develop in the direction of increasing the role of the latter. The openness of the museum to the visitor should be realized at all levels of museum activities: from the development of infrastructure to the revision of the concepts of the museum’s permanent exhibition. In this regard, it will be necessary to deepen interaction with the visitor not only at the formal level, but to develop mutual communication and participation of visitors in special programs, discussions and other museum events, which will entail an increase in the time spent in the museum. Active visitors willingly enter into dialogue with the museum, are ready to present and argue their position on the relevance of museum services, the peculiarities of staff work, the legitimacy of the rules and prohibitions introduced in institutions. The creation of a renewed, attractive, comfortable environment in museums requires major changes, innovations, and experiments. Any innovations, even the most daring ideas worthy of being tested in the museum space, provided that they do not pose a threat to the preservation of historical and cultural heritage objects and do not threaten the safety of visitors and employees., Цель работы – определение приоритетов для создания комфортной среды в музеях как базовой основы музейной коммуникации. Методология исследования – применены методы анализа, синтеза и творческих обобщений эмпирического материала. Научная новизна исследования заключается в том, что данная статья начинает в украинском музееведении анализ комфорта в музее как базовой основы музейной коммуникации. Выводы. Подытоживая, следует отметить, что современный посетитель давно перестал быть пассивным наблюдателем, он занимает четкую позицию по отношению и к традиционным функциям музея, и к сфере музейных услуг. Отношения музея и посетителя продолжают развиваться в сторону увеличения роли последнего. Открытость музея посетителю должна реализовываться на всех уровнях музейной деятельности: от развития инфраструктуры пересмотру концепций постоянной экспозиции музея. В связи с этим возникнет необходимость углублять взаимодействие с посетителем не только на формальном уровне, но развивать взаимную коммуникацию и участие посетителей в специальных программах, дискуссиях и других музейных мероприятиях, что повлечет за собой увеличение времени, проводимого в музее. Активные посетители охотно идут на диалог с музеем, готовы представлять и аргументировать свою позицию по поводу актуальности музейных сервисов, особенностей работы персонала, легитимности правил и запретов, введенных в учреждениях. Создание обновленной, привлекательной, комфортной среды в музеях требует серьезных изменений, нововведений, экспериментов. Любые нововведения, даже самые смелые идеи, достойны того, чтобы апробировать их в музейном пространстве при условии, что они не несут угрозы для сохранения объектов историко-культурного наследия и не ставят под удар безопасность посетителей и сотрудников.

У статті проаналізовано значення креативності як складової розвитку музейної комунікації. Висвітлено вплив демократичних змін у музейній справі на розвиток креативних музейних практик та розробку нових моделей музейної комунікації. Систематизовано та узагальнено основні теоретичні здобутки ХХ-го ст., які заклали підґрунтя для розвитку сучасних креативних музейних практик. З’ясовано, що для ХХ ст. була характерна ситуація, коли в певні періоди теоретична думка випереджала музейну практику; на сучасному етапі розвитку інноваційні проекти минулого сторіччя багато в чому реалізовані, а в музейній сфері настав період, коли не теорія випереджає практику, а практика стає локомотивом розвитку і породжує нові форми і методи роботи. Конкретизовано поняття «креативна музейна практика». Доведено, що на сучасному етапі одним із комунікативних завдань музейної діяльності є створення продукту на основі нових знань та інновацій; проектна ідеологія в музейній сфері набуває все більшого розмаху та демонструє значну комунікативну ефективність порівняно з традиційними формами музейної діяльності. Визначено, що на сьогодні одним із пріоритетних завдань музейної галузі України є розроблення таких механізмів розвитку, які б адаптували її до сучасних умов, сформували якісно нову систему, здатну оперативно і адекватно реагувати на виклики часу та перетворили музеї на одну з провідних соціальних інституцій у системі гуманітарного розвитку країни; музеям варто створювати події та програми з глибоким задумом і креативною подачею, формувати музейних менеджерів «нового покоління», які, відповідно до загальносвітових тенденцій, здатні впроваджувати інновації у сфері управління колекціями та їх презентації публіці.

У статті визначено методологічні орієнтири розвитку сучасної музейної педагогіки в Україні на основі використання ретроспективного методу та методу наукової екстраполяції. Доведено, що музейна педагогіка значно посилила й урізноманітнила культуру комунікації, процеси спілкування індивідуальних чи колективних суб’єктів під час ознайомлення з музейними предметами, зібранням. Окреслені підходи музейної комунікації (антропоцентричний, культурологічний, аксіологічний, діалогічний) зумовлюють необхідність осмислення культурно-історичних, психопедагогічних, соціальних організаційно-кадрових аспектів відповідно нових обставин і суспільних потреб. Важлива не лише зміна формдіяльності, коли монологічна концепція передачі знань, інформації трансформується в діалогічність спілкування. Запропоновано шляхи якісної трансформації музейної політики, методології проектування музейного простору, здійснення наукових досліджень, комунікативної функції музейної педагогіки тощо.

The paper presents practical approach to the organization of art and aesthetic education of creative person by means of museum communication at the Memorial Museum-Estate of the philosopher and collector of Opishnya ceramics, L. Smorzh. The proposed approach provides identification of the specifics of conducting pottery master classes, other educational, cultural and artistic events based on the Museum-Estate., Представлен практический подход к организации художественно-эстетического воспитания творческой личности при помощи средств музейной коммуникации в Мемориальном музее-усадьбе философа и коллекционера опошнянской керамики Леонида Сморжа. Предложенный подход обеспечивает выявление специфики проведения гончарских мастер-классов и других культурно-массовых мероприятий на базе Музея-усадьбы., Представлено практичний підхід до організації художньо-естетичного виховання творчої особистості засобами музейної комунікації в Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Запропонований підхід забезпечує виявлення специфіки проведення гончарських майстер-класів, інших освітньо-виховних і культурно-мистецьких заходів на базі Музею-садиби.

У статті проаналізовано значення креативності як складової розвитку музейної комунікації. Висвітлено вплив демократичних змін у музейній справі на розвиток креативних музейних практик та розробку нових моделей музейної комунікації. Систематизовано та узагальнено основні теоретичні здобутки ХХ-го ст., які заклали підґрунтя для розвитку сучасних креативних музейних практик. З’ясовано, що для ХХ ст. була характерна ситуація, коли в певні періоди теоретична думка випереджала музейну практику; на сучасному етапі розвитку інноваційні проекти минулого сторіччя багато в чому реалізовані, а в музейній сфері настав період, коли не теорія випереджає практику, а практика стає локомотивом розвитку і породжує нові форми і методи роботи. Конкретизовано поняття «креативна музейна практика». Доведено, що на сучасному етапі одним із комунікативних завдань музейної діяльності є створення продукту на основі нових знань та інновацій; проектна ідеологія в музейній сфері набуває все більшого розмаху та демонструє значну комунікативну ефективність порівняно з традиційними формами музейної діяльності. Визначено, що на сьогодні одним із пріоритетних завдань музейної галузі України є розроблення таких механізмів розвитку, які б адаптували її до сучасних умов, сформували якісно нову систему, здатну оперативно і адекватно реагувати на виклики часу та перетворили музеї на одну з провідних соціальних інституцій у системі гуманітарного розвитку країни; музеям варто створювати події та програми з глибоким задумом і креативною подачею, формувати музейних менеджерів «нового покоління», які, відповідно до загальносвітових тенденцій, здатні впроваджувати інновації у сфері управління колекціями та їх презентації публіці.

Purpose of Article. The purpose of the article is to highlight and comprehensively analyze the modern forms, channels, and tools of museum communication that promote adaptation of these socio-culturainstitutions to productive activity in the conditions of the information society. Methodology. The methodology of the research was based on the organic set of modern basic scientific approaches (socio-cultural, systemic and interdisciplinary), principles (objectivity, comprehensiveness, determinism, continuity) and methods (system-structural, logical analysis, synthesis, generalization, updating). Scientific novelty. The scientific innovation of the work is to broaden the ideas about the perspective directions of the development of museum communication, based on the systematized representations of its leading forms, channels, and instruments by the authors. Conclusions. Communication capabilities of museums are related to their ability to communicate information with real objects directly or indirectly. The foundation of the communicative work of the museum is its foundations since the exhibition, and the educational and communicative projects organized on its basis are impossible without scientifically attributed and carefully preserved collections. Accordingly, the most effective channel of museum communication remains the exposition of the museum. Along with traditional forms and tools of museum communication, such as exhibition and exhibition, educational and educational, publishing, holding scientific conferences, the presentation of museums in the media, the new ones, connected with the development of modern information technologies, become especially important. These include museums’ websites, virtual museums, virtual tours and tours, QR codes, 3D technology, profiles of museums in social networks. It is the active development of the latter that will promote the broader communication of the museums with a broad audience of visitors, the expansion of inter-museum contacts, the integration of domestic museums into the world museum community., Цель работы – выделить и всесторонне проанализировать современные формы, каналы и инструменты музейной коммуникации, способствующие адаптации этих социокультурных учреждений к эффективной деятельности в условиях информационного общества. Методология исследования основана на органической совокупности современных базовых научных подходов (социально-культурного, системного и междисциплинарного), принципов (объективности, всесторонности, детерминизма, преемственности) и методов (системно-структурного, логического анализа, синтеза, обобщения, актуализации). Научная новизна работы заключается в расширении представлений о перспективных направлениях развития музейной коммуникации, исходя из систематизированных авторами представлений о ее ведущих формах, каналах и инструментах. Выводы. Коммуникационные возможности музеев связаны с их способностью передавать информацию с помощью реальных предметов прямо или опосредовано. Основой коммуникативной работы музея являются его фонды, поскольку и экспозиция, и организованные на ее основе образовательно-коммуникативные проекты невозможны без научно атрибутированых и тщательно хранимых коллекций. Соответственно самым результативным каналом музейной коммуникации остается экспозиция музея. Наряду с традиционными формами и инструментами музейной коммуникации, в частности, таких, как экспозиционно-выставочная, просветительско-образовательная, издательская, проведение научных конференций, представление музеев в СМИ, особое значение приобретают и новые, связанные с развитием современных информационных технологий. К ним относятся Интернет-сайты музеев, виртуальные музеи, виртуальные экскурсии и туры, QR-коды, 3D-технологии, профили музеев в социальных сетях. Именно активное развитие последних будет способствовать более широкой коммуникации музеев с широкой аудиторией посетителей, расширению межмузейных контактов, интеграции отечественных музеев в мировое музейное сообщество., Мета роботи – виокремити та всебічно проаналізувати сучасні форми, канали та інструменти музейної комунікації, що сприяють адаптації цих соціокультурних закладів до ефективної діяльності в умовах інформаційного суспільства. Методологія дослідження базувалася на органічній сукупності сучасних базових наукових підходів (соціально-культурного, системного та міждисциплінарного), принципів (об’єктивності, всебічності, детермінізму, наступності) і методів (системно-структурного, логічного аналізу, синтезу, узагальнення, актуалізації). Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про перспективні напрями розвитку музейної комунікації, виходячи з систематизованих авторами уявлень про її провідні форми, канали та інструменти. Висновки. Комунікаційні можливості музеїв пов’язані з їхньою здатністю передавати інформацію за допомогою реальних предметів безпосередньо чи опосередковано. Основою комунікативної роботи музею є його фонди, адже й експозиція, й організовані на її основі освітньо-комунікативні проекти неможливі без науково атрибутованих та ретельно збережених колекцій. Відповідно найрезультативнішим каналом музейної комунікації залишається експозиція закладу. Поряд із традиційними формами та інструментами музейної комунікації, зокрема таких, як експозиційно-виставкова, просвітницько-освітня, видавнича, проведення наукових конференцій, представлення музеїв у ЗМІ, особливого значення набувають і новітні, пов’язані із розвитком сучасних інформаційних технологій. До них належать Інтернет-сайти музеїв, віртуальні музеї, віртуальні екскурсії та тури, QR-коди, 3D-технології, профілі музеїв у соціальних мережах. Саме активний розвиток останніх сприятиме ширшій комунікації закладу з широкою аудиторією відвідувачів, розширенню міжмузейних контактів, інтеграції вітчизняних музеїв у світове музейне співтовариство.

Дисципліна «Науково-дослідна робота музеїв» належить до переліку нормативних навчальних дисциплін і спрямована на оволодіння студентами знаннями про основні напрямки науково-дослідної роботи в музеях, її організацію та планування. Мета навчальної дисципліни: формування у студентів формування у студентів цілісного уявлення про науково-дослідну роботу в музеях, спрямовану на отримання нових знань у сфері теорії і методики збирання, зберігання, обробки та використання музейних предметів. Основними завданнями навчальної дисципліни є: вивчення специфіки функціонування музеїв як поліфункціональних наукових центрів; характеристика основних напрямків дослідницької діяльності музеїв; особливості організації та планування наукових досліджень в музеї; форми взаємодії музеїв з іншими науковими установами і вузами; видавнича діяльність музеїв; засвоєння основних понять, пов’язаних з науково-дослідною роботою музеїв; з’ясувати місце сучасних інформаційних технологій у науково-дослідній роботі.

У статті розкрито різні підходи до міждисциплінарного розуміння «мови експозиції» з позиції організації педагогічної взаємодії у просторі музею. Проаналізовано найважливіші характеристики музейних предметів відповідно до естетичної, дидактичної, театральної та асоціативної «мови експозиції». Визначено особливості їх застосування у процесі реалізації головних ідей експозиції та створення ефективного середовища музейної комунікації з відвідувачами.

The purpose of the article is to consider museum as an important resource for investment in the future of society and to analyze project activity as a form of social activity of modern museums as a means of constructing cultural, communicative and educational space in the context of transformation and modification of museum activity. The research methodology was based on the general scientific principle of objectivity, culturological, structural-functional and analytical methods in the course of analysis of theoretical works on museology, cultural and educational work of museums, the subject field of which relates to project activity. The scientific novelty of the work lies in the first attempt in scientific literature to collect and analyze the facts concerning the influence of new forms of social activity of museum on the realization of its basic functions (conservation, research work, popularization). Conclusions. It was established that the theoretical basis for the development of social activity of modern museums rests upon the provisions of the «New Museology». It was proved that at the present stage museums act as intermediaries in solving complex social problems and conflicts; projects, as an effective form of implementing social activity of museums, contribute to the adaptation of museums and the museum industry as a whole to modern conditions of socio-economic and cultural life, support and promotion of the best examples of creative museum practices in Ukraine, identification, comprehension and wide representation of historical and cultural heritage, the expansion of partnership links between museums and the introduction of new tools and technologies., Цель исследования – рассмотреть музей как важный ресурс для инвестиций в будуще общества и проанализировать проектную деятельность как форму социальной активности современных музеев, как способ конструирования музеем культурного, коммуникативного и образовательного пространства в контексте трансформации и модификации музейной сферы. Методы исследования основаны на общенаучном принципе объективности, культурологическом, структурно-функциональном и аналитическом методах в ходе анализа теоретических работ музееведческого направления, культурно-просветительной работы музеев, проектное поле которой относится к проектной деятельности. Научная новизна исследования состоит в том, что впервые в научной литературе собраны и проанализированы факты относительно влияния новых форм социальной активности музея на реализацию его базових функций (сохранения, научно-исследовательская работа, популяризация).Выводы. Определено, что теоретической основой для развития социальной активности современных музеев стали основне положения «Новой музеологии». Доказано, что на современном этапе музеи выступают в качестве посредников при решении сложных социальных проблем и конфликтов; проекты, как эффективная форма реализации социальной активности музеев, содействуют: адаптации музеев и музейной отрасли в целом к современным условиям социально-экономической и культурной жизни; поддержке и продвижению лучших образцов креативних музейных практик в Украине; выявлению, осмыслению и широкой репрезентации историко-культурного наследия; расширению партнерських свіязей между музеями и внедрению нових инструментов и технологий., Мета дослідження – розглянути музей як важливий ресурс для інвестицій в майбутнє суспільства та проаналізувати проектну діяльність як форму соціальної активності сучасних музеїв як засіб конструювання музеєм культурного, комунікативного й освітнього простору в контексті трансформації та модифікації музейної діяльності. Методи дослідження базуються на загальнонауковому принципі об’єктивності, культурологічному, структурно-функціональному й аналітичному методах під час аналізу теоретичних праць музеєзнавчого напряму, культурно-освітньої роботи музеїв, предметне поле якої стосується проектної діяльності. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в науковій літературі зібрані й проаналізовані факти щодо впливу нових форм соціальної активності музею на реалізацію базових функцій (зберігання, науково-дослідна діяльність, популяризація). Висновки. Визначено, що теоретичним підґрунтям для розвитку соціальної активності сучасних музеїв були основні положення «Нової музеології». Доведено, що сьогодні музеї виступають у ролі посередників при вирішенні складних соціальних проблем і конфліктів; проекти як ефективна форма реалізації соціальної активності музеїв сприяють адаптації музеїв і музейної галузі в цілому до сучасних умов соціально-економічного й культурного життя; підтримці та просуванню кращих зразків креативних музейних практик в Україні; виявленню, осмисленню та широкій репрезентації історико-культурної спадщини; розширенню партнерських зв’язків між музеями та впровадженню нових інструментів і технологій.

Стаття присвячена філософсько-концептуальному осмисленню процесів музейної діяльності в епоху постмодерна. Сьогодні музей, як інститут, що демонструє оригінали, дає дезорієнтовану суб’єкту відчуття чогось незмінного й вкоріненого. У сучасному суспільстві музей є практично єдиним закладом, здатним утримувати у своїх стінах пам'ять про минуле, зберігати культурну спадщину, а також вирішувати проблему ментальної адаптації людини до мінливого світу. Музеї намагаються втілити у своїй експозиції максимальну наближеність до певної історичної епохи, віддаленій від теперішнього часу, роблячи домінуючим «ефект занурення». Припускається, що людина, заглиблена у музейне середовище, отримає можливість «виключатися» з реалій сьогоднішньої повсякденності та долучатися до реалій минулого, і знаходячи у цьому процесі підґрунтя до розуміння свого майбутнього. У століття технічного відтворення, віртуалізації і симуляції люди відвідують музей у пошуках предметів-оригіналів, того, що унікально і наділено ознаками «справжнього буття», дає відчуття чогось незмінного й вкоріненого. Для людини постмодерну, яка живе у світі копій і симулякрів, значення символів культури як відносно сталих орієнтирів серед загальної мінливості не тільки не зменшилося, а, навпаки, зросло.

У статті в ретроспективному аспекті розглядається становлення та розвиток концептуальних моделей сучасного музею. Традиція збирання предметів культури й природи виникла в старогрецькій культурі в храмах і мусейонах. В епоху Відродження робляться перші спроби реалізації загальної концепції музею як соціального інституту та її презентації у вигляді постійної експозиції, спостерігаються перші прецеденти використання музейних зібрань у дослідницькій практиці та навчальному процесі. Впродовж трьох століть неодноразово змінювались концептуальні моделі музею. У статті розкриваються причини та сутність цих змін, виокремлюються основні тенденції розвитку сучасного музею. In the article, becoming and development of conceptual models of modern museum is examined in a retrospective aspect. Tradition of collection of the articles of culture and nature arose up in the ancient Greek culture in temples and museums. In renaissance age the maiden attempts of realization of general conception of museum are done as a social institute and her presentation as a permanent display, there are the first precedents of the use of museum collections in research practice and educational process. During three centuries the conceptual models of museum changed repeatedly. Reasons and essence of these changes open up in the article, basic progress of modern museum trends are distinguished.