Search

Introduction. The versatility of meanings of the Robinsonade genre is manifested in the formulation of philosophical, ethical and sociopsychological issues of interaction and communication. In particular, attention is drawn to the communicative aspects of human existence in extreme conditions of forced isolation and the need to ensure survival in conditions of prolonged isolation from the usual society. The aimandtasks of this article are the analysis of the socio-philosophical aspects of communication processes in the spiritual sphere of an isolated person as a bearer of the entire set of social relations. Research methods. The methodological basis of this study is the theoretical foundations of the dialectical approach to the essence of contradiction, the unity of opposites and contradictions. Moreover, in our conclusions, we relied on the results of socio-philosophical studies of the spiritual sphere of society, the interaction of the public and the individual consciousness, in particular religious one, and philosophy of communication. Research results. Robinson's communicativeactivity was carried out in the context of two groups of subjects of interaction: Robinson's communicative interaction with the Supernatural and, at the appropriate stage of development of the novel plot, communicative interaction between Robinson and other people who represented a certain society for him through the prism of religious experience. At the same time, there is a combination of Robinson's rationalism with deep religiosity, faith in God, and support for providence. Discussion. The communication process, Robinson’s constant socialization during the period of his solitary existence took place both through individual reflections and religious feelings, prayer communication with the God. The features of Robinson's individual religious communication are embodied in real relationships with representatives of other cultures and religions, who in the given historical conditions were in a state of protracted conflicts. However, under conditions of similar existence and the need to solve common problems, simple and rational principles of coexistence are developed on the basis of universal values, helping to remove contradictions. Conclusion. In terms of the socio-philosophical aspects of communicative processes in the spiritual sphere of an isolated person, an important role belongs to man's communication with the environment, the Supernatural and from and to himself (“auto communication”). Robinson described by D. Defoe managed to establish such a constructive dialogue, an important component of which was the character’s religious consciousness, its development and transformation, which reflected the process of his spiritual formation in the novel. У статті розглядаються соціально-філософські аспекти комунікативних процесів у духовній сфері усамі-тненої особистості. На прикладі роману Д. Дефо показується специфіка взаємовідносин індивіда з Надприродним та соціальним буттям. Відзначається зв'язок між соціальною комунікацією людини та всією сукупністю конкретно-історичних суспільних відносин в умовах ізольованого існування.

In this article, the author carries on his research into works by Dmytro Bohdashevskyi (Archbishop Vasilii, 1861–1933), the famous Professor and Rector of the Kyiv Theological Academy in the early 20th century. The paper covers Dmytro Bohdashevskyi’s theological apologetics of the miracle and the supernatural in biblical narrative. It was established that Kyiv researcher realized the synthesis of epistemological, hermeneutic, dogmatic and religious-practical components in his position. Great attention is paid to his peculiar religious phenomenology, epistemology and praxeology of the Gospel miracles. Bohdashevskyi proposed a phenomenological representation of wonderful events in the acts of life experience. Religious structures such as experiencing the miraculous and experiencing the meeting the Absolute play the most important role. The epistemological basis of Bohdashevskyi ‘s reasoning about miracle in the Bible is the affirmation of its coherence with the human mind. This coherence is based on the act of religious faith in which a sacred rationalization of a miracle takes place. This way of rationalizing Gospel miracles objectively opposes both the primitive magical and the modern rationalistic (psychological, sociological, moralistic and scientific-natural) interpretations of the miraculous. However, the Kyiv apologist sometimes finds himself vulnerable to denying the significance of the act of faith and moving beyond the theological discursiveness to which his rationalist-minded opponents resort. The researcher objectively describes the assumption of the miracle as an intrinsically problematic cognitive act, demonstrating the complexity of human cognition as one of the underlying reasons for the emergence and existence of religion. In this way, D. Bohdashevskyi came very close to the comparison of scientific and extra-scientific knowledge, rational and extra-rational components of cognitive process.Article received 15.08.2019, У цій статті через аналіз творів Дмитра Богдашевського (архієпископа Василія, 1861–1933), знаного професора і ректора Київської духовної академії початку ХХ ст., висвітлено богословську апологетику чуда і надприродного в біблійному наративі. Встановлено, що в позиції київського дослідника реалізовано синтез філософсько-гносеологічних, біблійно-герменевтичних, церковно-догматичних і релігійно-практичних компонентів. Особливу увагу приділено своєрідній релігійній феноменології та релігійній праксеології чудесного в Євангелії. З’ясовано, що Д. Богдашевський запропонував феноменологічну класифікацію форм сприйняття чудесної події в актах життєвого досвіду, через певні структури релігійної свідомості, передусім переживання чудесного та переживання зустрічі з Абсолютом. Гносеологічний засновок апологетичних міркувань Богдашевського про сприйняття чудесного в Біблії – утвердження його узгодженості з людським розумом. Ця узгодженість ґрунтується на акті релігійної віри, в якому відбувається сакральна раціоналізація чудесної події. Така раціоналізація євангельських чудотворних актів об’єктивно протистоїть як первісним магічним, так і новітнім раціоналістичним (психологічним, соціологічним, моралістичним і науково-природничим) інтерпретаціям чудесного. Водночас автор показує певну вразливість київського апологета перед запереченням теологічної дискурсивності та виходом за її межі, до яких удаються його раціоналістично налаштовані опоненти. Д. Богдашевський об’єктивно характеризує допущення чуда як внутрішньо проблемний пізнавальний акт, що демонструє складність процесу людського пізнання – одну з посутніх підстав виникнення та існування релігії. Тим самим показано, що Д. Богдашевський у своїх міркуваннях впритул наблизився до проблеми зіставлення наукового й позанаукового знання, раціонального та позараціонального компонентів пізнавального процесу.Матеріал надійшов 15.08.2019

Текст є авторським коментарем до живописних та відеоробіт. Описані твори об’єднує проблема реального існування і можливості мистецтва у цій сфері. Розглянуто проблему відношення між мистецтвом та релігійною свідомістю. У тексті висловлено скептичне ставлення щодо ідеї автономії мистецтва. Досліджені мистецькі практики вказують на важливість бодай часткового занурення людини в реальність іншу, ніж природну., The text is author’s commentary and analysis of painting and video works. The field of interest in these works is the problem of real existence and the possibility of art in this area. The problem of the relationship between art and religious consciousness was discussed. The text also expressed a skeptical attitude towards the idea of the autonomy of art. The artistic activities described indicate the importance of a belief in a partial immersion of man in a reality other than nature., Tekst stanowi autorski komentarz i analizę prac malarskich i prac video. Polem zainteresowania tych prac jest problem realnego istnienia i możliwości sztuki w tym zakresie. Poruszony został problem relacji między sztuką a świadomością o charakterze religijnym. W tekście wyrażony został również sceptyczny stosunek do idei autonomii sztuki. Opisywane działania artystyczne wskazują znaczenie przeświadczenia o częściowym zanurzeniu człowieka w rzeczywistości innej niż przyroda.