Search

The article analyzes the content of economic activity of enterprises of the penal institutions of Ukraine as one of the sources of financing for the execution of punishment and the directions of institutions of the correctional and resocialization process of convicts in the colony and correctional institutions. This is one of the problematic (legal) aspects, which also affects the financial and economic situation of enterprises of the PIs, as well as in general, on the level and efficiency of the economic activity of the State Criminal Execution Service (DKVD) of Ukraine, the incomes of which serve as an additional source the financing of this system along with the expenditures, which are determined for the maintenance of bodies and GDP in the state budget of Ukraine. Inclusion of the proceeds from the labor use of the convicted persons to additional sources of financing of the State Committee of Internal Affairs of Ukraine. The economically important problem is that the State Criminal Execution Service of Ukraine is financed only by 40% annually from the State Budget; this state of underfunding entails a number of factors such as ensuring the legal rights of sentenced persons to serving sentences in penitentiary institutions, poor treatment of sick persons who are deprived of their liberty, lack of prevention and prevention of morbidity among inmates in penal institutions, low effectiveness of prevention activities with hvoryuvanosti also no special medicines and drugs to provide effective health care of prisoners. The State Criminal Execution Service of Ukraine for carrying out measures on correction and resocialization of convicted persons to imprisonment in penitentiary institutions, this issue is not sufficiently investigated, which in turn affects the state of operational and service and financial and economic activity of bodies and institutions of execution punishments and determines the relevance, the theoretical and practical significance of this scientific article., В статі піддано аналізу зміст господарської діяльності підприємств установ виконання покарань України як одного із джерел фінансування сфери виконання покарань та напрямів виправно-ресоціалізаційного процесу засуджених у колонії і виправних центрах. Це один із проблемних (правових) аспектів, що в тому числі впливає й на фінансово-економічне становище підприємств установ виконання покарань, а також у цілому – на рівень та ефективність господарської діяльності Державної кримінально-виконавчої служби (ДКВС) України, доходи від якої виступають додатковим джерелом фінансування цієї системи поряд з витратами, що визначаються на утримання органів та установ виконання покарань у Державному бюджеті України. Включення доходів від праце-використання засуджених до додаткових джерел фінансування Державної кримінально-виконавчої служби України. Вагома економічно проблема полягає в тому що Державної кримінально-виконавчої служби України фінансується з Державного бюджету щорічно тільки на 40%, даний стан недофінансування тягне за собою багато чинників таких як забезпечення законних прав засуджених осіб до відбування покарання в установах виконання покарання, неякісне лікування хворих осіб які позбавлені волі, відсутність профілактики та попередження захворюваності серед ув’язнених осіб в установах виконання покарання, низька ефективність проведення заходів з профілактики захворюваності, також відсутність спеціальних медикаментів та препаратів для ефективного забезпечення охорони здоров’я ув’язнених. Державна кримінально-виконавча служба України для проведення заходів щодо виправлення та ресоціалізації засуджених осіб до позбавлення волі в установах виконання покарань, дане питання досліджено недостатньо, що, в свою чергу, впливає й на стан оперативно-службової та фінансово-господарської діяльності органів та установ виконання покарань та обумовлює актуальність, теоретичне та практичне значення цієї наукової статті.

Мета статті. З метою з’ясування змісту ключових ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України, у формі систематичного порушення встановлених правил проживання, вчиненого особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі, проаналізувати сучасні наукові підходи до тлумачення зазначеної норми, на цій основі сформулювати пропозиції із подальшого вдосконалення кримінального законодавства та рекомендації стосовно забезпечення безпомилковості його застосування. Наукова новизна. Відповідний аналіз дозволив установити низку вад кримінально-правового регулювання як на правотворчому, так і на правозастосовному рівнях. Констатується, що попереднє притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за порушення встановлених правил проживання формально зумовлює настання кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 390 КК України. Обґрунтовано, що систематичне порушення встановлених правил проживання, вчинене особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі, будучи на сьогодні кримінально караним проявом ухилення від відбування цього покарання, потребує декриміналізації через об’єктивну нездатність заподіювати істотну шкоду інтересам правосуддя. Критикуються з цього приводу інші позиції, що висловлюються в літературі. За підсумками вивчення результатів судової діяльності встановлено, що здебільшого вина в ухиленні від відбування покарання у виді обмеженні волі (у досліджуваній формі) лише презюмується, що свідчить про широку практику об’єктивного вмінення за цією категорією справ. Доводиться, що систематичне порушення встановлених правил проживання, вчинене особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі, завжди становить продовжуваний злочин. Відповідно, якщо така особа вчиняє кілька порушень правил проживання, кожне з яких характеризується виникненням самостійного умислу, то продовжуваність злочину у цьому випадку виключається. Висновки. Висловлюється рекомендація при кваліфікації злочину, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України, установлювати відсутність цього складу злочину через відсутність прямого умислу як його обов’язкової ознаки у разі, якщо порушення встановлених правил проживання не були пов’язані з наміром ухилитись від відбування покарання, що сформувався заздалегідь – до вчинення першого з таких порушень.

About some questions of limitation of freedom, as form of punishment.The article considers features of limitation of freedom as type of punishment and issues which arise up in the process of its implementation. The order of direction of persons condemned to this type of punishment to correctional centers is considered. The features of the medical providing of the indicated category of persons and ways of its improvement are analysed. The issues of observance of the generally acceptedrules of separate maintenance in relation to condemned persons with limited freedom are studied., Про деякі питання, пов’язані з виконанням та відбуванням покарання у вигляді обмеження волі. Висвітлено особливості обмеження волі як виду покарання та питання, які виникають в процесі його виконання. Розглянуто порядок направлення засуджених до даного виду покарання до виправних центрів. Проаналізовано особливості медичного забезпечення вказаної категорії осіб та шляхи його покращення. Досліджено питання дотримання загальноприйнятих правил роздільного утримання відносно засуджених до обмеження волі.