Search

АНОТАЦІЯ. Гіпертрофічна кардіоміопатія – це одне із розповсюджених генетично обумовлених захворювань міокарда, яке супроводжується розвитком діастолічної, а згодом і систолічної дисфункції міокарда. Метою нашого дослідження стало вивчити клініко-інструментальні особливості хворих на гіпертрофічну кардіоміопатію із порушеними показниками глобального поздовжнього стрейну лівого шлуночка та оцінити його прогностичне значення на розвиток серцево-судинних подій в українській популяції хворих на гіпертрофічну кардіоміопатію. Матеріали та методи. Було ретроспективно проаналізовано дані 35 хворих на гіпертрофічну кардіоміопатію, яким проведене комплексне клініко-інструментальне обстеження з визначенням абсолютного показника GLS на спекл-трекінг-ехокардіографії. Хворі були поділені на дві групи: І група (показник глобального стрейну < 14,5) та ІІ група (показник глобального стрейну ≥ 14,5). Результати. Зниження GLS асоціювалося із більшою тривалістю захворювання (8 (5-11) і 3 (2-5) років, р=0,003), збільшенням кількості скарг на перебої в роботі серця (66,7% і 23,5%, р=0,018) та слабкість (61,1% і 23,5%, р=0,04), підвищенням систолічного артеріального тиску (130 (120-140) проти 110 (100-120) мм рт ст, р=0,009), відсутністю хворих без ознак СН (0 і 29,4%, р=0,019), збільшенням IVRT (106,19±28,62 і 84,57±27,54 мс, р=0,044) та більшою кількістю шлуночкових екстрасистол (17 (4-69) і 2 (0,5-3), з=0,014). За даними аналізу виживання Каплана-Мейера відносно фатальних та нефатальних серцево-судинних подій або комбінації їх з госпіталізацією з приводу СН у них було виявлено достовірно гірші показники виживання (Log-Rank, р=0,016 та р=0,003). Висновки Хворі на гіпертрофічну кардіоміопатію з поганими показниками GLS характеризувалися гіршими клініко-інструментальними даними та несприятливим серцево-судинним прогнозом.