Search

Purpose: To assess the educators’ physical activity in the conditions of social isolation during the Covid-19 pandemic with the use of data on daily energy costs in the dynamics of 16 years. Material &methods. To solve the problems, the data of 925 teachers of preschool and general secondary education institutions were analyzed (436 people – in 2005, 404 people – in 2018, 85 people – in 2021). Age composition of the participants of the scientific observation: I age group (I AG) up to 31 years old – 165 people (17.84 %), II age group (II AG) 31-40 years old – 271 people (29.30 %), III age group (III AG) 41-50 years old – 253 people (27.35 %), IV age group (IV AG) older than 50 years – 236 people (25.51 %). Among the teachers, 690 people (74.59%) were residents of the regional center, 207 (22.38 %) were residents of district centers, and 28 (3.03 %) were residents of rural areas. The following methods were used during the study: questionnaire; natural experiment; statistical processing of the received data. Results. The study revealed a tendency towards a decrease in the average values of teachers’ energy expenditure of daily physical activity from 2005 (2818.78±38.32 kcal) to 2021 (2804.03±20.77 (F2005-2021 =14.049; p=0.000)) and a natural decrease in the average value of the indicator of energy expenditure of daily physical activity during the distance learning (2412.34±21.08 kcal) by 13.96 % compared with the similar indicator during the traditional form of learning in 2021 (2804.03±20.77 kcal), (t offline - online =34.913; p=0.000). Conclusions. In the dynamics of the studied period, there is a decrease in the average values of teachers’ energy expenditure of daily physical activity from 2005 (2818.78±38.32 kcal) to 2021 (2804.03±20.77 (F2005-2021 =14.049; p=0.000)). The average value of the indicator of daily energy expenditure for physical activity during the distance learning (2412.34±21.08 kcal) is 13.96 % lower, compared with the similar indicator of teachers’ work using the traditional form of learning in 2021 (2804.03±20.77 kcal), (t offline - online =34,913; p=0,000)., Мета: оцінити фізичну активність працівників галузі світи в умовах соціальної ізоляції під час пандемії COVID-19 із використанням даних про добові енерговитрати у динаміці 16 років. Матеріал та методи: для вирішення завдань було проаналізовано дані 925 вчителів закладів дошкільної та загальної середньої освіти (436 осіб – у 2005 році, 404 осіб – у 2018 році, 85 осіб – у 2021 році). Віковий склад учасників наукового спостереження: І вікова група (І ВГ) до 31 року – 165 осіб (17,84%), ІІ вікова група (ІІ ВГ) 31 – 40 років – 271 особа (29,30%), ІІІ вікова група (ІІІ ВГ) 41-50 років – 253 особи (27,35%), ІV вікова група (ІV ВГ) старше 50 років – 236 осіб (25,51%). Серед вчителів – 690 осіб (74,59%) були жителями обласного центру, 207 (22,38%) – районних центрів, 28 (3,03%) – жителі сільських поселень. Під час проведення дослідження застосовувались наступні методи: анкетування; натурний експеримент; статистична обробка отриманих даних. Результати: Виявлено тенденцію до зниження середніх значень енерговитрат добової фізичної активності вчителів з 2005 року (2818,78±38,32 ккал) до 2021 року (2804,03±20,77 (F2005-2021 =14,049; p=0,000)) і закономірне зниження середнього значення показника енерговитрат добової фізичної активності під час дистанційної форми навчання (2412,34±21,08 ккал) на 13,96% порівнюючи із аналогічним показником під час традиційної форми навчання у 2021 році (2804,03±20,77 ккал), (t of-line- on line =34,913; p=0,000). Висновки: У динаміці досліджуваного періоду спостерігається зниження середніх значень енерговитрат добової фізичної активності вчителів з 2005 року (2818,78±38,32 ккал) до 2021 року (2804,03±20,77 (F2005-2021 =14,049; p=0,000)). Середнє значення показника добових енерговитрат на фізичну активність під час дистанційної форми навчання (2412,34±21,08 ккал) на 13,96% є нижчим, порівняно із аналогічним показником під час роботи педагогів за традиційною формою навчання у 2021 році (2804,03±20,77 ккал), (t of-line- on line =34,913; p=0,000).

In recent years, researchers have been increasingly discussing the phenomenon of professional burnout among workers. Various terms are used to describe this phenomenon, such as "professional burnout," "job burnout," "emotional burnout," and so on. An analysis of the scientific literature has convinced us of the appropriateness of using the term "professional burnout" as the most adequate one. In scientific literature, this phenomenon is described as a combination of negative experiences associated with work, the team, and the organization as a whole. Its specificity lies in its development primarily among professionals in the social sphere, including educators. N.V. Samoukina and Yu.P. Platonov understand professional burnout as a syndrome that develops against the background of chronic stress and leads to the depletion of emotional, energetic, and personal resources of an individual. This reaction of the psychological sphere encompasses emotional emptiness, depersonalization, and the reduction of professional achievements.

The article provides a theoretical analysis of professional burnout. Burnout syndrome is a reaction to the long-term work stress of interpersonal communication. The main factors of professional burnout are highlighted. Internal and external factors of burnout are analyzed. Internal factors of professional burnout include: tendency to emotional rigidity, intensive internalization (perception and experience) of the circumstances of professional activity, weak motivation of emotional impact in professional activities, ethical defects and disorientation of the individual. External factors are the following: social and economic instability, the crisis of ideological, legal, spiritual, and moral norms, low socio-legal protection of the individual in society; negative social stereotypes; a negative example of heads of certain structural units; low moral culture of the workforce; lack of prospects for professional growth; constant physical, emotional and moral fatigue; mismatch of working conditions, specialist’s qualifications and material equivalent – wages. It is determined that the main group of professional burnout risk consists of specialists in professions of “man – man” type. Constant communication with many different people leads to emotional stress. The risk group also includes employees who solve various complex tasks in their daily and operational work, constantly under pressure of deadlines. These are first of all leaders of different levels. Perfectionists have a high probability of risk as well. Of all demographic variables, age is found to be the most associated with burnout; highly educated people report higher burnout rates than less educated workers. The author analyzes the symptoms of professional burnout, which are divided into three main groups: psychophysical, socio-psychological and behavioral ones., У статті здійснено теоретичний аналіз професійного вигорання особистості. Синдром “професійного вигорання” – реакція у відповідь на тривалі робочі стреси міжособистісного спілкування. Виділено основні чинники виникнення професійного вигорання. Проаналізовано внутрішні та зовнішні чинники професійного вигорання. Визначено, що основну групу ризику професійного вигорання становлять фахівці професій типу “людина – людина”. До групи ризику також входять працівники, які виконують різні складні завдання у повсякденній та оперативній роботі, постійно зазнаючи тиску термінів.

Українською цитуйте: [Глущенко АА. Методичний інноваційний проєкт до дисципліни як умова попередження професійного вигорання педагогів. Матеріали XXXІ Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасна наука та її вплив на розвиток людства» (Україна, м. Харків, 28 Лют 2022). Вісник ХРІПГОЗ (ISSN 2707-9287), 2022;105(1):64-6. https://doi.org/10.5281/zenodo.6800366] Ключові слова: професійне вигорання, інноваційні технології, проєктні технології. In English cite as: [Hlushchenko AA. A methodo­logical innovation project for the discipline as acondition for preventing the professional burnout of teachers. Proceedings of the XXXІ International Scientific and Practical Conference "Modern Science and its Impact on Humanity Development" (Ukraine, Kharkiv, 28 Feb 2022). Bull KhRIPHS (ISSN 2707-9287), 2022;105(1):64-6. https://doi.org/10.5281/zenodo.6800366]

The article reveals the category ‘professional burnout’ and describes the ways of emotional states self-regulation of educators in modern preschool educational institutions. Methods for improving kindergarten teachers’ professional competence and self-esteem are clarified. It is defined how to find balance and harmony in professional activity to avoid overload and prevent professional burnout.The changes that are taking place in preschool education today place new demands on kindergarten teachers’ professional training. To optimize educators’ activities, it is necessary to balance the mode of their work and rest. Only by paying due attention to this issue can we avoid the phenomenon of professional burnout, which is quite common today.Attitudes towards colleagues, children, and parents should be based on the basic principles of partnership pedagogy, in particular respect for the individual, positive attitude and friendliness, and distributed leadership. In these conditions, educators of preschool educational institutions will be able to achieve maximum success in their activities, create effective learning and play environments that will form a comprehensively developed personality, and help the kindergarten teacher to maintain enthusiasm for many years.The article emphasizes that professionals must be able to resist the influence of adverse external factors that occur during professional activities. The key vectors of the educator’s life position should be optimism, self-efficacy, and the use of productive strategies to have their emotional state, to remain calm in any situation. It is necessary to be able to maintain mental balance, internal and external resources, and creative potential., У статті розкрито поняття «професійне вигорання», схарактеризовано способи саморегуляції емоційних станів вихователів сучасних закладів дошкільної освіти. Зʼясовано методи підвищення професійної компетентності і самооцінки педагогів. Означено, як знаходити баланс і гармонію у професійній діяльності, щоб уникнути перевантаження і запобігти професійному вигоранню.Зміни, які сьогодні відбуваються у дошкільній освіті, висувають нові вимоги до професійної підготовки педагогів. Щоб оптимізувати діяльність вихователів, слід збалансувати режим роботи і відпочинку. Приділяючи цьому питанню належну увагу, можна уникнути достатньо роповсюдженого сьогодні явища – професійного вигорання.Ставлення до своїх колег, дітей, батьків має грунтуватися на основних принципах педагогіки партнерства: повага до особистості, позитивне ставлення та доброзичливість, розподілене лідерство. За таких умов вихователі ЗДО зможуть досягти максимального успіху у своїй діяльності, створити ефективне освітньо-ігрове середовище, яке уможливить сформувати всебічно розвинену особистість і допоможе педагогу зберегти ентузіазм на довгі роки.У статті акцентовано увагу на тому, що фахівці повинні вміти запобігати впливу несприятливих зовнішніх факторів, які виникають під час професійної діяльності. Основним вектором життєвої позиції вихователя повинен бути оптимізм, самоефективність, використання продуктивних стратегій володіти власним емоційним станом, зберігати спокій у будь-якій ситуації. Варто навчитися підтимувати душевну рівновагу, внутрішні і зовнішні ресурси, творчий потенціал.

Зростаюча напруга в суспільстві, обумовлена необхідністю швидкої адаптації та зміни до звичних способів виконання професійних обов’язків, зумовила загострення ряду питань, пов’язаних з професійною надійністю фахівців різних галузей. Особливу увагу в даному ракурсі привертає сфера управлінської діяльності, оскільки перед керівниками організацій постало завдання трансформувати не лише звичні для себе умови праці, а й організувати та впровадити ці зміни в колективі. Зазначені дій, безумовно потребують з боку управлінців значних зусиль, що в свою чергу може призвести до стану професійного вигорання...

Магістерська дисертація присвячена дослідженню впливу професійного вигорання на рівень конфліктності. В роботі узагальнено теоретичні аспекти проблеми професійного вигорання та конфліктності у працях вітчизняних та зарубіжних науковців. Виокремлено специфіку діяльності фахівців ДСНС в рамках професійного вигорання та конфліктності. Третій розділ дисертації присвячено соціальному дослідженню, яке було проведено авторкою дисертації, а саме методом опитування, для подальшого аналізу впливу професійного вигорання на рівень конфліктності фахівців системи ДСНС. В даній роботі викладена програма дослідження та аналіз результатів. The master's thesis goal is to research professional burnout influences on the level of conflict. The domestic and foreign scientist's theoretical aspects of the burnout problem together with the level of conflict are generalized in this work. In the context of professional burnout and the level of conflict the SES specialists' activity specifics have been extracted. The third part of the thesis corresponds to the social research which was made by the thesis author via survey method for further analysis of the SES specialists' professional burnout impact on the level of conflict. This paper presents a research program and analysis of results.

Анотація. У статті обґрунтовано актуальність проблеми попередження та подолання професійного вигорання соціальних працівників. Специфіка роботи працівників соціальної сфери зумовлена підвищеною емоційною насиченістю та складністю міжособистісного спілкування, управління ситуаціями різного рівня складності, що вимагають від фахівця значних психоемоційних зусиль та вміння попередити розвиток синдрому професійного вигорання. Мета статті полягає в обґрунтуванні особливостей попередження та подолання професійного вигорання соціальних працівників. У статті використовувались загальнонаукові теоретичні методи: аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми, синтез, порівняння та узагальнення. У процесі емпіричного дослідження застосовувалася методика діагностики професійного вигорання розроблена Н. Водоп’яновою, О. Старченковою на основі моделі К. Маслач і С. Джексон та методика діагностики рівня емоційного вигорання В. Бойка. Аналізом встановлено, що причинами виникнення синдрому професійного вигорання є втрата особистісних (внутрішніх) і соціальних (зовнішніх) ресурсів, для попередження та подолання синдрому професійного вигорання важливим є створення нових, або відновлення втрачених особистісних, соціально-психологічних і психо-енергетичних ресурсів, які допомагають працівнику протидіяти негативній дії стресу. Дослідженням визначено, що соціальним працівникам з ознаками синдрому професійного вигорання притаманний особливий причинно-наслідковий ланцюг із такими компонентами: емоційне виснаження, деперсоналізація та редукція особистих досягнень. Вплив даних компонентів посилюється через такі фактори: низький рівень поінформованості щодо проблеми професійного вигорання, відсутність теоретичних знань і практичних навичок самодіагностики основних ознак професійного вигорання на ранніх етапах розвитку синдрому та шляхів їх подолання. Зроблено висновки про те, що особливості попередження та подолання синдрому професійного вигорання у соціальних працівників відображені в комплексі дій керівника соціальної організації, до яких належать: моніторинг психологічного стану працівників, чітке роз’яснення посадових інструкцій, організацію профілактичних бесід та стимулювання внутрішньої мотивації, налагодження конструктивних комунікацій, проведення різноманітних тренінгових занять, створення позитивного морально-психологічного клімату в колективі., The present article substantiates the topicality of the problem of preventing and overcoming the professional social workers’ burnout. The peculiarityof the work of social workers are determined by the increased emotional saturation and the complexity of interpersonal communication, the management of situations of different complexity levels, which require a specialist in significant psycho-emotional efforts and the ability to prevent the development of professional burnout syndrome. The aim of the article is to substantiate the peculiarities of prevention and overcoming the social workers’ professional burnout. The article used general scientific theoretical methods: analysis of scientific literature on the researched problem, synthesis, comparison and generalization.In the process of empirical research, the method of professional burnout diagnosis was used developed by N.Vodopianova, O.Starchenkova on the basis of the model of K.Maslach and S.Jackson and the method of diagnosing the level of emotional burnout developed by V. Boyko. The analysis revealed that the causes of the professional burnout syndrome are the loss of personal (internal) and social (external) resources; to prevent and overcome the burnout syndrome, it is important to create new or restore lost personal, social psychological and psycho-energy resources that help a worker to counteract the negative effects of stress. Social workers with signs of a burnout syndrome have a special cause-and-effect chain with the following components: emotional exhaustion, depersonalization and reduction of personal achievements. The impact of these components is intensified by the following factors: low awareness of the professional burnout problem, lack of theoretical knowledge and practical skills of self-diagnosis, the main signs of professional burnout in the early stages of the development of the syndrome and ways to overcome them. The conclusions show that the features of prevention and overcoming social workers’ professional burnout syndrome are reflected in the complex actions of the head of a social organization, which include: monitoring of the psychological state of the workers, clear explanation of job descriptions, organization of preventive discussion and stimulation of internal motivation, constructive communications, conducting various training sessions, creating a positive moral and psychological climate in the team.

Labor productivity depends on various factors, including appropriate working conditions. Work in the field of radiation medicine can have both harmful working conditions associated with equipment, drugs that must be used in the work, and psychological factors associated with the need to communicate with patients with complex diagnoses, psychological fatigue, which can become chronic if preventive measures are not taken in time. Statistical data from the official websites of the State Labor Service of Ukraine and the Ministry of Health of Ukraine were used in the work, students were interviewed using the Google survey form. Methods of rational criticism, dialectical, comparative-legal and formal-legal methods are used. It has been established that the inclusion of a special course on labor protection in educational programs will be an urgent preventive measure. To reduce the risk of burnout, it is necessary to conduct training, it is also necessary to conduct surveys of medical practitioners to identify problematic factors that need to be addressed. To improve the culture of a healthy lifestyle, to protect workers in the field of radiation medicine from the effects of hazardous production factors, it is necessary to strengthen preventive measures to prevent accidents at work and occupational diseases, as well as other exposure to hazardous production factors. To do this, it is proposed to improve two areas of preventive work. The first is to strengthen information work among students who obtain the profession of a medical worker in the field of radiation medicine, by introducing a special course on labor protection. Thus, the special course should be developed under features of work in the field of radiation medicine. In order to provide effective information, narrow specialists should be involved in lecturing. The second is to conduct simulation and psychological trainings for medical practitioners. The Social Insurance Fund of Ukraine should be involved in financing preventive measures. It is also advisable for the Foundation to submit its proposals to the methodological developments of new preventive measures., Продуктивність праці залежить від різних чинників, в тому числі, і від належних умов праці. Робота у сфері радіаційної медицини може мати як шкідливі умови праці, пов’язані із обладнанням, препаратами, які необхідно використовувати у роботі, так і психологічні чинники, пов’язані із необхідністю спілкування з пацієнтами, які мають складні діагнози, психологічною втомою, яка може стати хронічною, якщо вчасно не проводити превентивних заходів. У роботі використані статистичні дані із офіційних сайтів Державної служби України з питань праці та Міністерства охорони здоров’я України, проведено опитування студентів з використанням гугл-форми для опитування. Використані методи раціональної критики, діалектичний, порівняльно-правовий та формально-юридичний методи. Встановлено, що актуальними превентивними заходами буде включення до освітніх програм спецкурсу з охорони праці. Для зменшення ризику професійного вигорання необхідно проводити тренінги, також необхідно проводити опитування практикуючих медиків для виявлення проблемних факторів, які потребують усунення. Для підвищення культури здорового способу життя, убезпечення працівників у сфері радіаційної медицини від дії небезпечних виробничих факторів необхідно посилити превентивні заходи із недопущення нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також іншого впливу небезпечних виробничих факторів, які можуть погіршити стан здоров’я працівників. Для цього пропонується удосконалити два напрями превентивної роботи. Перший – посилити інформаційну роботу серед студентів, які здобувають фах медичного працівника у сфері радіаційної медицини, шляхом запровадження спецкурсу з охорони праці. При цьому, спецкурс має бути розроблено саме під особливості роботи у сфері радіаційної медицини. Для ефективного надання інформації варто залучати до читання лекцій вузькопрофільних спеціалістів. Другий – проводити симуляційні та психологічні тренінги для практикуючих медиків. До фінансування превентивних заходів необхідно залучати Фонд соціального страхування України. Також доцільно Фонду надавати свої пропозиції до методологічних розробок нових превентивних заходах.

Система охорони здоров’я швидко змінюється, прагнучи забезпечити якісну допомогу, покращити здоров'я населення та оптимізувати витрати на пацієнтів із хронічними захворюваннями та пацієнтів похилого віку. Серед змін, що впливають на клінічну практику можна виділити: нові підходи до оплати та постачання лікарськими засобами, електронні медичні записи, портали пацієнтів та публічні звіти про показники якості. Провідниками трансформації являються медичні працівники, щоденна робота яких має вирішальне значення для успіху та вдосконалення системи Охорони Здоров'я. Варто приймати до уваги, що наслідком системних медичних змін і спричиненого цим додаткового тиску, може бути професійне вигорання медичних працівників. Для попередження виникнення професійного вигорання необхідно розвивати залученість персоналу, що не має бути лише особистою відповідальністю медичного працівника, а повинно являти собою комплексний підхід взаємодії організації та співробітників. Саме тому помилкою багатьох медичних закладів являється початок зі звужених рішень для формування залученості персоналу. Наприклад за рахунок проведення тренінгів, семінарів по управлінню стресом і т.д. Медичні працівники сприймають дані дії, як нещирі наміри медичного закладу у вирішенні проблем. Організація має продемонструвати власними діями та прикладом турботу про благополуччя своїх працівників (створення зон відпочинку, прозорої система винагород та зворотнього зв’язку, оптимізація/автоматизація процесів для спрощення роботи і т.д.). На прикладі досвіду клініки Мейо*, в даній статті буде розглянуто 9 ефективних стратегій на шляху до вирішення даної мети. *Клініка Мейо - некомерційна організація (організація, яка не має в якості основної мети своєї діяльності одержання прибутку і не розподіляє отриманий прибуток між учасниками), один з найбільших приватних медичних і дослідницьких центрів світу, заснованих в 1889 році. Станом на 2012 рік клініка Мейо є зразковим медичним центром, в якому працюють 50,9 тисяч осіб, серед яких 3 800 лікарів і вчених. Виручка клініки за 2012 рік перевищила $ 8,8 млрд; близько $ 500 млн виділяється на наукові дослідження. Лікувальні установи під егідою Mayo Clinic працюють в 70 містах США, найбільші підрозділи - в Фініксі і Джексонвіллі.

У статті зосереджено увагу на обґрунтуванні механізмів виникнення й розвитку іпохондричних розладів під час професійного вигорання особистості та основних психодіагностичних підходах щодо вивчення даного феномена. Вказано перелік симптоматичних особливостей розладу в умовах диференційних подібностей і відмінностей контрольної та експериментальної груп. Використано загальнонаукові методи у вивченні різнопланових літературних джерел, що дало змогу відтворити реальні факти досліджуваної проблеми з урахуванням наукового доробку вітчизняних науковців. Проаналізовано етіологію і розвиток іпохондричних нозологій у групі досліджуваних під час виконання ними професійних обов’язків. Акцентовано увагу на трансформації їхніх життєвих цінностей і визначенні майбутніх пріоритетів у разі патогенетичної дії навіювання скарг на дисфункцію власного здоров’я. Об’єктивність під час висвітлення теми забезпечувалася шляхом здійснення неупереджених, некон’юнктурних висновків з урахуванням поглядів попередніх дослідників і достовірної, перевіреної інформації з підібраних джерел. Водночас, ми не уникали критичних суджень і оцінок для реалістичного показу низки психосоматичних проблем у ґенезі іпохондричних розладів. Використано комплексний підхід у висвітленні основних напрямів психодіагностики та лікування іпохондрії як механізму психологічного вигорання особистості. Комплексність висвітлення основних принципів діагностики характеризується мультимодальністю методів збору інформації щодо етіології захворювання. В її контексті враховувались уміння інтегрувати інформацію, отриману різними методами. Зокрема, акцентували увагу на виявленні низки детермінант розвитку цих патогенних явищ: біологічної (біохімічна, нейрофізіологічна, психофізіологічна сфери), психологічної (внутрішні індивідуальні переживання й поведінка людини), соціальної (специфіка міжособистісної взаємодії в соціумі) та екологічної (матеріальна забезпеченість, якість життя тощо).

У статті розглядаються питання самозбереження населення працездатного віку та піднімається проблема професійного вигорання соціальних працівників та психологів зокрема. Представлені результати дослідження професійного вигорання. Цей аспект професійної діяльності є запорукою успішної професіоналізації, визначає рівень психічного і соматичного здоров’я працівників соціально-психологічної сфери., The article examined the issue of self-preservation of the working population and studied the problem of professional burnout of social workers and psychologists. The results of the study of professional burnout are presented. This aspect of professional activity is the key to successful professionalization, determines the level of mental and physical health of the workers of the socio-psychological sphere.

Емоційна сфера є найбільш вразливою до різного роду впливів, а нестабільність у суспільстві, специфіка роботи та інші соціально-психологічні чинники підсилюють негативний вплив на психічне здоров’я особистості, в тому числі й на процеси емоційного вигорання. Тому сьогодні випадки синдрому вигорання зустрічаються все частіше, особливо у педагогічних працівників. За загальними даними спеціалістів педагогічна діяльність – це один із видів професійної діяльності, який найбільше деформує особистість людини. Тому дане дослідження вважаємо актуальним.

У статті на теоретичному рівні розглядається проблема «професійноговигорання», яка характеризується емоційною сухістю педагога,розширенням сфери економії емоцій, особовою усунутістю, що впливаєна характер професійного спілкування вчителя. Емпірично досліджуютьсячинники, які роблять найбільший вплив на розвиток синдромуемоційного вигорання. Робиться висновок про доцільність розробкипрограми соціально-психологічної підготовки вчителів до профілактикита подолання даного феномена.

Досліджено деструктивні психічні стани начальників відділень СПС. Експериментальне дослідження тривало впродовж квітня 2013 – березня 2014 років. Вибірка становила 180 начальників відділень СПС УВП. Здійснено розподіл начальників відділень СПС УВП на п’ять груп: перша група – начальники відділень, які працюють в установах виконання покарань до одного року; друга – від 1 до 3 років; третя – від 3 до 5 років служби в УВП; четверта – від 5 до 10 років і п’ята – від 10 до 15 років служби в установах виконання покарань. Використано наступні методики: «16-тифакторний особистісний опитувальник Р. Б. Кеттелла (16-PF -105 – С)», методика В.Ю. Рибнікова «Прогноз 2», «шкала оцінювання ситуативної та особистісної тривожності Ч. Д. Спілберга – Ю. Л. Ханіна», опитувальник для визначення професійної деформації «ОПД» В. С. Медведєва», опитувальник «МВІ», який був розроблений К. Маслач, С.Джексон та адаптований В.С. Медведєвим. Досліджено індивідуальні особливості особистості начальників відділень СПС УВП, рівень нервово-психічної стійкості, рівень ситуативної та особистісної тривожності, рівень професійної деформованості та професійного вигорання. Виявлено деструктивні психічні стани та якості начальників відділень СПС: нервово-психічна нестійкість, тривожність, боязкість (страх), жорстокість (агресія), підозрілість, напруженість, замкнутість, емоційну виснаженість, невпевненість у собі, завищену самооцінку, здатність піддаватися впливу групи, в частини респондентів – низький рівень самоконтролю, високий рівень консерватизму. Зроблено висновок, що експериментальною групою в формуючому експерименті будуть виступати начальники відділень СПС, які працюють до 3 років служби в УВП та є найбільш вразливою категорією.

Метою курсу є систематизація знань з питань психопрофілактики та особливостей розвитку синдрому професійного вигорання і професійних деформацій; формування професійних компетенцій студентів в галузі збереження психічного здоров’я, профілактики деформацій та професійного вигорання як стану, який характеризується поступовою втратою життєвого тонусу під впливом пролонгованого стресу; сприяння становленню всебічно розвинутої особистості як суб’єкта успішної професійної, освітньої та науково-дослідницької діяльності

Значення і вплив правоохоронних органів у на формування громадянського суспільства не можна перебільшити. Ці державні інститути призвані і зобов’язані запобігати порушення порядку і закону і попереджувати їх. На плечі співробітників правоохоронних органів, особливо соціономічних професій, покладається серйозна відповідальність, адже їх діяльність пов’язана не просто з негативними явищами у суспільстві, а й з конкретними особистостями, з необхідністю впливати на особистість, на її долю, з можливістю або сприяти трансформації, або нейтралізації девіантних осіб. Мета дослідження. Розглянути вплив емоційного вигорання працівників правоохоронних органів при роботі з девіантними підлітками.

The article describes a comparative analysis of research on the approaches and peculiarities of the implementation of supervision and intervision in the professional activity of teachers abroad and in Ukraine. The concept of supervision and intervision in the work of teachers in the secondary school is revealed. The use of supervision and interference in the professional activity of teachers makes it possible to effectively prevent their emotional and professional burnout. It is noted that in Ukraine, for the first time, a program of psychosocial support, which includes regular supervision for teachers and school psychologists, was developed and implemented by specialists of the National University of Kyiv-Mohyla Academy with the support of UNICEF in the eastern regions of the country where the military conflict has been taking place. However, among the teachers around the country, this practice is not used because there is no system for the preparation of supervisors; most teachers are not familiar with this concept at all. Intervision in schools abroad is quite developed, it is carried out systematically, it is aimed at creating a special and safe space for professional support, exchange of experience, and information, and it prevents emotional and professional degradation. In Ukrainian schools, the intervision between colleagues is partial. Therefore, this form of work needs support and development from the school administration. Examples of the plan of work during intervision among the teachers on the basis of foreign experience are given and recommendations on conducting intervision in pedagogical collectives are offered., У статті проведено порівняльний аналіз досліджень щодо підходів до реалізації супервізії та інтервізіїї у професійній діяльності вчителів у зарубіжних країнах та в Україні; розкрито поняття супервізії та інтервізії у роботі педагогів у загальноосвітньому навчальному закладі; надано рекомендації щодо проведення інтервізій у педагогічних колективах

This paper presents the results of theoretical analysis and experimental study of the problem of educators’ emotional burnout. The essence of the concept of “emotional burnout” and its structure are discovered. Also the approaches to understanding the main causes of burnout are accentuated. The ideas about the factors of the formation of educators’ emotional burnout are expressed. They include socio-demographic characteristics, age, education, family status, work experience, personal and social-psychological characteristics and also organizational factors, such as working conditions, work overload, working hours and lack of time.The meaning of the concept “professional burnout” and its distinction from “emotional burnout” are revealed. The main characteristics of educators’ professional burnout are described. We concluded that in spite of the increasing attention of researchers to this problem, it can not be fully resolved, because to date detailed studies of the impact of educators’ professional self-consciousness or its components to the formation of their emotional and professional burnout weren’t held.An empirical study of emotional burnout was held. It showed a certain emotional closeness, disengagement and indifference of educators, which may be an indicator of their emotional exhaustion. The article also analyses the type of the link between the level of educators’ emotional burnout and features of their professional self-consciousness, including self-attitude as a component of specialist’s self­consciousness. It was found that the higher the level of positive self-attitude of teachers is, the less likely a detection of symptoms of burnout in their professional activity., У статті подано результати теоретичного аналізу та емпіричного дослідження проблеми емоційного вигорання педагогічних працівників. Розкривається сутність поняття «емоційне вигорання», висвітлюються уявлення про чинники формування емоційного вигорання працівників освіти та його структуру. Проаналізовано характер зв 'язку між рівнем емоційного вигорання працівників освіти та особливостями їх професійної самосвідомості, зокрема самоставленням як однією зі складових самосвідомості фахівця.

У статті здійснено огляд робіт вітчизняних і зарубіжних дослідників із проблеми емоційного вигорання й аналіз наукових джерел із теоретико-методологічних і прикладних аспектів проблематики. Проаналізовано синдром «емоційного вигорання», розглянуто основні симптоми та чинники, що призводять до його виникнення. Визначено причини й симптоматику емоційного вигорання фармацевтичних працівників; сутність і специфіку психологічних аспектів їх професійної діяльності, охарактеризовано їх особистісні та комунікативні якості й психологічні характеристики, що допомагають у роботі, та такі, що перешкоджають їх професійній діяльності. Досліджено рівень емоційного вигорання серед провізорів-інтернів. З’ясовано, що фармацевтичні працівники є особливою категорією професіоналів, що мають високий ризик набуття емоційного вигорання через специфіку своєї професійної діяльності. Показано, що спілкування з хворими людьми, загострення почуття відповідальності, вплив стресових чинників – усе це нерідко призводить до виникнення так званого синдрому «професійного вигорання», який негативно впливає не лише на працездатність, але і на здоров’я людини загалом. У ході дослідження синдрому «емоційного вигорання» виокремлено важливі, на нашу думку, чинники, що можуть впливати на рівень його розвитку: самопочуття, активність, настрій, тривожність, депресивність, невротичність. Дослідження показало, що емоційний компонент психічного здоров’я більшості провізорів-інтернів характеризується відносною стійкістю, хорошим самопочуттям, високою активністю, загальним позитивним тлом настрою, помірною тривожністю, упевненістю в собі, соціальною сміливістю. Установлено, що майже третині провізорів-інтернів загрожує емоційне вигорання.

У статті здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до трактування сутності поняття «професійне вигорання»; висвітлено його симптоми; охарактеризовано основні причини, наслідки й особливості професійного вигорання соціальних працівників; виділено основні групи факторів, що сприяють формуванню синдрому професійного вигорання. Виявлено, що виникнення та розвиток синдрому залежить від віку, стажу роботи і статі працівника. Визначено, що професійне вигорання найбільш характерне для молодих недосвідчених соціальних працівників через завищені очікування щодо професії; щодо статі, то жінки більше схильні до появи й розвитку синдрому через велику кількість соціальних ролей та обов’язків. У чоловіків професійне вигорання тісно взаємопов’язане із переживанням міжособистісної самотності, низькою пізнавальною активністю і самоприйняттям. Дослідженням визначено, що соціальні працівники з високим ступенем професійного вигорання частіше використовують обережні стратегії поведінки, уникають проблемних ситуацій, імпульсивних дій, мають найнижчі показники особистісного адаптаційного потенціалу, поведінкової регуляції і нервово-психічної стійкості в порівнянні зі своїми колегами, що володіють низьким ступенем професійного вигорання. Зроблено висновки про те, що попередженню синдрому професійного вигорання соціальних працівників сприяє організація робочих пауз для емоційного розвантаження, оптимізація режиму роботи і відпочинку, навчання прийомам релаксації та саморегуляції психічних станів і конструктивних моделей доцільної поведінки., The article deals with theoretical analysis of scientific approaches to the interpretation of the concept of «professional burnout». Its symptoms are ellucidated, the main causes, consequences and features of social workers’ professional burnout are described. It was found that social workers are at risk of burnout development due to the nature of their work. Social workers have high requirements for communication and communicative competence as the results of professional activity depend on the quality of interaction. The main groups of factors contributing to the development of the burnout syndrome include: individual characteristics of the person (character, self-esteem, education, etc.); organizational (content of labor, work overload, working conditions); peculiarities of professional activity. The analysis revealed that young inexperienced social workers are especially prone to the professional burnout due to their unrealistic expectations of the profession, organization they are employed by or their professional success. High and unfulfilled expectations are the source of burnout. The syndrome’s origins and evolution depend on age, length of professional record, and gender of the worker. Female social workers are more exposed to the burnout development due to the large number of social roles performed and responsibilities hold. As far as male social workers are concerned, professional burnout is closely connected with low self-esteem, loneliness, low level of cognitive activity and self-perception. The results of the study prove that social workers with a high degree of professional burnout more often use cautious behavior strategies, avoid problem situations, impulsive actions, and have the lowest indicators of personal adaptive capacity, behavioral regulation and neuropsychic stability compared with their colleagues with a low degree of professional burnout. The development of burnout syndrome in social workers’ activities is associated with such factors as situations of change or loss of social status, extreme conditions or uncertain situations. As a result of the theoretical analysis, it was found that developed adaptive abilities cause the resilience of social workers to professional stress and contribute to the preservation of professional health. The conclusion is made that social workers’ professional burnout can be prevented by taking the pauses for emotional unloading, optimization of work and rest regimes, training in relaxation and self-regulation of mental states, and constructive models of expedient behavior.

У статті висвітлено фактори виникнення та розвитку професійного вигорання, а також напрями його профілактики й корекції у майбутніх фахівців соціальної сфери. Синдром професійного вигорання – представлено як явище, що призводить до негативних змін в структурі суб’єкта діяльності, сприяє зниженню ефективності професійної діяльності в соціальній сфері. У статті запропоновано вивчення професійного вигорання як деструктивної тенденції професійного розвитку особистості, динаміки розвитку основних складників цього феномена та механізмів їхнього виникнення. Автором здійснено аналіз різних підходів до визначення факторів та симптомів, висвітлено стадії розвитку синдрому професійного вигорання та виокремлено різні його компоненти. У статті розглянуто основні вияви професійної деформації та синдрому «професійного вигорання» у фахівців соціальної сфери, показано дієві шляхи профілактики та подолання зазначених явищ. Дослідження пов’язані з розробленням конкретної технології формування мобільності випускника у процесі його становлення і розвитку в університеті.

У статті подано результати дослідження психологічного статусу вчителів загальноосвітніх навчальних закладів. Високий рівень професійного вигорання, що супроводжується симптомом резистентності, визначено у вчителів загальноосвітніх навчальних закладів обласного центру. Аналіз особистісних рис педагогів довів, що за стилями спілкування вчителі відзначаються агресією, здатністю до обвинувачення, створення конфліктних ситуацій, за моделями спілкування характеризуються відсутністю особистісної взаємодії, психологічного контакту з учнями та вибірковим спілкуванням у класі.

На основі аналізу науково-методичної літератури та узагальнення практичного досвіду досліджено сучасний стан особливостей професійної діяльності тренера в спорті з урахуванням проблеми особистісних детермінант вигорання. Виявлено особистісні передумови професійної діяльності тренерів, що визначають виникнення емоційної напруженості. Визначено особистісні детермінанти професійного вигорання тренерів. Результати статистичної обробки кількісних даних проведеного дослідження дали підставу визначити різницю в особистісних показниках і показниках, що відображають стан тренерів. У результаті порівняння груп «досвідчених», а також «початківців» – жінок і чоловіків не знайдено істотних відмінностей, що, на наше переконання, може свідчити про те, що особливості феномену вигорання проявляються незалежно від статевої приналежності, однак змінюються зі зміною професійного досвіду випробовуваних.

This article is devoted to the opportunity analysis of the improvement of the system of social protection for pharmacy professionals by preventing professional and psychological problems. It has been studied professional burnout of pharmacy professionals, as the most significant professional and psychological problem affecting their social and economic status and reducing their social status in the society. It has been suggested to improve the term “professional burnout syndrome of pharmacy professionals” (PBSPhP) specific to the pharmaceutical industry and development of the standards of social services definition, prevention and correction of PBSPhP implementing the requirements of European standards. A scientific determination of the level of professional burnout (PB) has been conducted among the group of workers of pharmaceutical institutions of all forms of ownership, using Kharkiv region as an example., Статья посвящена анализу возможности усовершенствования системы социальной защиты специалистов фармации за счет предупреждения их профессионально-психологических проблем. Рассмотрено профессиональное выгорание специалистов фармации как наиболее существенная профессионально-психологическая проблема, которая влияет на их социально-экономическое положение и снижает их социальный статус в обществе. Предложено усовершенствование термина «синдром профессионального выгорания специалистов фармации» (СПВСФ) с учетом специфики фармацевтической отрасли и разработки стандарта социальной услуги по определению, профилактике и коррекции СПВСФ с выполнением требований европейских стандартов. Проведено научное определение степени профессионального выгорания среди группы специалистов аптечных учреждений всех форм собственности на примере Харьковской области., Стаття присвячена аналізу можливості удосконалення системи соціального захисту спеціалістів фармації за рахунок попередження професійно-психологічних проблем. Розглянуте професійне вигорання спеціалістів фармації як найбільш істотна професійно-психологічна проблема, яка впливає на їх соціально-економічний стан та знижує їх соціальний статус у суспільстві. Запропоновано удосконалення терміну «синдром професійного вигорання спеціалістів фармації» (СПВСФ) з урахуванням специфіки фармацевтичної галузі та розробки стандарту соціальної послуги визначення, профілактики і корекції СПВСФ з імплементацією вимог європейських стандартів. Проведено наукове визначення ступеня професійного вигорання (ПВ) серед групи робітників аптечних закладів усіх форм власності на прикладі Харківської області.