Search

In the article, the author reveals the essence of the managerial competence of the head of an out-of-school education institution. He focuses his attention on the fact that the competence of the manager is the presence of professional knowledge and practical experience in the field of management of the institution, organization of collective educational, methodical, scientific and social activities. The professional standard defines the following competencies of a manager: civic, social, cultural, cognitive and entrepreneurial. One of the important points that were included in the standards is emotional and ethical competence. The essence of this competence lies in the ability to promote the development of all participants in the educational process. Emphasis is placed on personal feelings and emotions regarding ethics, culture of communication, integrity, decency, management of emotional states and creation of psychological climate in the institution. The author focuses on the fact that modernity determines the latest competencies, among which: meta-subject competencies (soft skills) as such, which provide us with an effective life and career; cognitive competence as systematic, creative, analytical thinking, ability to initiate ideas, task management, transdisciplinarity; organizational skills as the ability to comprehensively solve problems, self-improvement and self-learning, time management; language competences as the ability to organize online and face-to-face communication that will facilitate team building, conflict management, mentoring and training others; psychological skills - emotional intelligence, stress resistance, empathy; digital skills (digital skills) as a set of knowledge and skills that are necessary for the safe and effective use of digital technologies and network resources for the purpose of information management, the ability to manage information flows, develop content creativity (creating content using network technologies in compliance with copyright and intellectual property property). [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The emergence of stress contributes to solving regular problems of adaptation, finding new ways of self-development, and social support. A short-term emotional surge (stress) stimulates the search for new ways of individual human development through ego marketing. Creating a personal brand on social networks is one of the ways to overcome the negative effects of stress. A popular personal brand focuses followers' attention on their personality, promoting self-improvement and personality development. The main task of this study is to identify the motivational factors of personal brand development and the impact of stress on them. To solve this problem, we conducted an experimental study using a structured interview method with individuals who have created their brands. An a priori power analysis for repeated measures within-subjects analysis of variance was performed to determine the sample size. At the same time, we conducted a regression analysis of the degree of involvement and trust in personal brands in social networks to determine the objects of the experimental analysis by the interview method. To analyze the effect of audience engagement through post-response, the effect of self-development and self-satisfaction, we ran a linear regression. The obtained data indicate that uncertainty about one's importance in society stimulates the appeal to social support through ego marketing, and stress factors motivate the development of a personal brand. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

У статті розглядається характеристика мотивації успіху та аналіз впливу невдач на самореалізацію особистості в процесі її становлення. Актуальність цього дослідження полягає в тому, що в останні роки проблема впливу успіху та невдач стає більш гострою та набуває дедалі більшого розповсюдження. У статті було виділено такі поняття, як «мотивація успіху», «становлення особистості», «мотивація», «самореалізація», «саморозвиток», «негативний стан», «адаптування», «академічна неуспішність», а також розглянуто, як успіхи та невдачі позначаються на академічній успішності. Наведена стаття висвітлює результати опитування серед учасників різного віку, які мали можливість описати та проаналізувати свій досвід у навчальній діяльності та подальшому житті, в якому вони відповіли на дванадцять питань, які стосувалися їхнього успіху, внутрішніх переживань і психологічних труднощів, пов’язаних з невдачами, з якими вони зіштовхнулися. Респонденти поділилися своїми враженнями та виразили свою думку щодо впливу успіхів та невдач на самореалізацію особистості на її життєвому шляху. Спираючись на результати опитування, автори дослідження виділили найважливіші моменти, на які слід звернути увагу та детально проаналізувати.

В умовах сучасної дійсності, воєнного стану в Україні під час підготовки офіцерів у системі ступеневої вищої освіти особливого значення набуває формування високого ступеня готовності офіцерів до військово-професійної діяльності. Розглянуто основні чинники, що впливають на формування рівня готовності офіцерів до військово-професійної діяльності з точки зору основних ціннісно-смислових компонентів їх професійної компетентності та мотивації до відомлення необхідності військово-професійного саморозвитку, самостановлення, самовдосконалення. Виділено ціннісно-смислові положення, на основі яких має відбуватися формування особистості офіцера як людини й професіонала. Визначено основні педагогічні умови формування високого рівня готовності до військово-професійної діяльності за призначенням, що є запорукою якісної підготовки офіцерів. Також зосереджено увагу на шляхах підвищення мотивації та активізації пізнавальної діяльності офіцерів, способах побудови цінностей, формуванні ціннісно-смислових орієнтацій та усвідомленні необхідності досягнен-ня високого рівня готовності до виконання різних видів військово-професійної діяльності. Мета статті полягає у розкритті особливостей та методологічних засад формування готовності офіцерів до військово-професійної діяльності у системі ступеневої вищої освіти крізь призму ціннісно-смислових орієнтацій. Методологія базується на сучасних положеннях педагогічної науки, психології та права, відображає взаємозв’язок методологічних підходів до вивчення процесу формування готовності офіцерів до військово-професійної діяльності в звичайних умовах та ситуаціях надзвичайного характеру. За результатами дослідження визначено, що ціннісно-смислові компоненти є впливовими складниками формування готовності офіцерів військово-професійної діяльності, а саме: мотиваційний; змістовний; діяльнісний; оціночний. Показано роль і склад мотиваційного компонента як основної ціннісно-смислової складової у формуванні готовності офіцерів до військово-професійної діялності. Обґрунтовано необхідність формування не тільки професійних компетенцій офіцерів, а й морально-етичних навичок, що є необхідними у професійній діяльності, які чітко відображають певні характеристики й показники готовності офіцера до військово-професійної діяльності у мирний час та під час надзвичайних ситуацій.

Розглянуто поняття саморозвитку особистості. Визначено роль механізму ідентифікації в процесі саморозвитку особистості. Досліджено впливи особливостей ідентифікації сучасних студентів на їх прагнення до саморозвитку. Використано тестову методику з вивчення індивідуальних тенденцій саморозвитку сучасних студентів. На підставі досліджень зроблено висновок, що в значної кількості досліджуваних простежується інтерес до самопізнання і потреба в саморозвитку.

Проаналізовано сучасні наукові дослідження стосовно саморозвитку учнів молодшого шкільного віку. Інтерпретовано погляди науковців стосовно зазначеної проблеми. Розкрито особливості саморозвитку дітей в період переходу з дошкільного дитинства в шкільний світ. Розглянуто педагогічні та методичні основи процесу саморозвитку як показника сформованості життєвої компетентності дітей 6-7-річного віку. Виокремлено компоненти, що складають життєву компетентність особистості цього вікового періоду.

Розглянуто категорію «саморозвиток», що є одним з ключових понять в педагогіці, психології, соціології. Акцентовано особливу увагу на те, що саморозвиток майбутніх учителів – обов’язкова складова сучасної освіти, показник суб’єктності вчителя на всіх етапах його неперервної педагогічної освіти. Подано суттєві характеристики саморозвитку майбутнього педагога. Визначено домінантні ознаки самоосвіти. Зроблено висновок, що основою професійного саморозвитку особистості майбутнього учителя є процес самоосвіти, який сприяє формуванню професійного «Я» майбутніх педагогів, є запорукою високого рівня професіоналізму, творчої активності.

Обґрунтовано саморозвиток особистості з філософської і психологічної позицій. Виявлено чинники переорієнтації педагогів на засади креативно-педагогічної парадигми. Висунуто пропозиції відмовитися від домінуючого застосування пояснювально-ілюстративного методу навчання і відповідній йому типології уроків, тому, що в таких умовах учень і студент позбавляється творчої діяльності. Розроблено педагогічну систему навчання самоорганізації учнів (технологій самотворення особистості). Апробовано посібник «Особистий проект студента», що передбачає включення студентів у розробку і оволодіння власною системою самоорганізації: самоменеджмент, самомоніторинг, самоосвіта, особисте життя.

Обґрунтовано сутність спілкування між суб’єктами педагогічного процесу. Визначено сутність і характеристики глибинного спілкування, яке є основою суб’єктно-розвиваючого педагогічного спілкування. Виявлено універсальні комунікативні якості особистості вчителя. Розглянуто взаємозв’язок педагогічного спілкування і саморозвитку особистості учителя загальноосвітньої школи. Зроблено висновок, що творчі зусилля особистості здатні перетворити педагогічний вплив в неперервний процес саморозвитку особистості.

Розглянуто лінгвістичні поняття, які є визначальними для дослідження – поняття культури мовлення, комунікативних якостей мовлення, показників якостей досконалого мовлення. Розкрито етапи формування мовної культури. Проаналізовано взаємозв’язок мови і мислення, мови і мовлення, культури мовлення і загальної культури особистості як показника особистісного саморозвитку. Визначено умови успішного формування мовленнєвих умінь і навичок старшокласників.

Розроблено концепцію саморозвитку курсантів у освітньому середовищі військового навчального закладу, організованого на засадах інформатизації навчально-виховного процесу, інтенсифікації навчально-пізнавальної діяльності курсантів, індивідуалізації та персоналізації навчання. Визначено навчально-інформаційні функції освітньо-інформаційного середовища вищого військового навчального закладу. На підставі узагальнення результатів науково-теоретичного пошуку та обробки емпіричних даних дослідження зроблено висновок про те, що рушійними силами саморозвитку курсантів є їх самоосвітня й самовиховна діяльність.

Виявлено чинники особистісно орієнтованого освітнього процесу, які розвивають індивідуальність дитини, створюють умови для її саморозвитку та самовираження. Визначено базовий технологічний комплекс особистісно орієнтованого навчання. Розроблено моделі особистісно орієнтованих уроків. На конкретних прикладах показано використання проблемних методів навчання. Зроблено висновок, що призначення особистісно орієнтованих технологій полягає в тому, щоб підтримувати та розвивати природні якості дитини та її індивідуальні здібності, допомагати в становленні творчої самореалізації особистості.

Розглянуто основні напрямки, соціальні фактори, педагогічні умови і механізми розвитку моральної саморегуляції майбутніх учителів в умовах вищого навчального закладу. На підставі досліджень виявлено, що в процесі формування моральної культури майбутніх учителів велику роль відіграє сім’я і найближче соціальне оточення. Аргументовано, що серед майбутніх учителів існує певна обмеженість у сприйнятті різноманітних моральних норм і усвідомленні соціокультурної необхідності їх дотримання. Зроблено висновок, що процеси морального саморозвитку і саморегуляції поведінки майбутніх учителів можуть бути ефективними за умови, якщо вони опосередковуються комплексним впливом на їх внутрішній духовний світ, систему цінностей, уявлень, переконань та сенсожиттєвих орієнтирів.

Розглянуто проблему саморозвитку особистості та організації самоосвітньої діяльності студентів. Розкрито сутність поняття «саморозвиток», «самоосвіта». Досліджено особливості педагогічного процесу, який спрямований на формування і розвиток самоосвітньої діяльності студентів. З’ясовано причини низького ціннісного ставлення до саморозвитку, самовиховання у студентів. Визначено умови успішної організації саморозвитку, самоосвіти майбутніх учителів.

Статтю присвячено розкриттю методологічних засад упровадження технології проблемного навчання. Здійснено компаративний аналіз методик і технологій із технологією проблемного навчання, яка забезпечус реалізаціо принципів особистісно орієнтованої освіти.

На підставі педагогічного експерименту перевірено технологію формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності ВНЗ системи МВС України. На конкретних прикладах показано позитивний вплив запропонованої експериментальної системи прийомів, методів, форм, спрямованих на саморозвиток організаторських здібностей курсантів. Доведено, що позанавчальна виховна робота допомагає краще адаптуватися до професії офіцера, позитивно впливає на розвиток активності, ініціативності, відповідальності, сприяє набуттю досвіду організатора, лідера в колективі.

У статті обґрунтовано синергетичний підхід як один з основних методологічних підходів дослідження підготовки майбутніх медичних працівників до професійного саморозвитку. З позицій синергетики професійний саморозвиток розглядається як внутрішня здатність майбутніх медичних працівників, пов’язана з розвитком певних якостей, які будуть необхідними для конкурентоспроможної діяльності в кардинально нових або змінених умовах соціально-економічного середовища. Також з позицій синергетичного підходу саморозвиток розглянуто як саморегульовану ціннісну систему, що характеризується відкритістю, динамічністю, складністю, невизначеністю та сприяє ефективній професійній діяльності майбутніх лікарів у суспільстві, постійне особистісне і професійне зростання шляхом активного залучення внутрішніх ресурсів і можливостей, що можуть бути створені у закладі вищої освіти. У статті “готовність майбутнього медичного працівника до професійного саморозвитку” визначено як здатність студента медичного закладу вищої освіти до рефлексивної діяльності, що пов’язана з визначенням перспектив і втіленням планів щодо якісних змін своєї особистості, також ця здатність передбачає уміння на практиці втілити свій досвід щодо професійного самовизначення. У роботі йдеться також про важливість в закладах вищої освіти розробити й організувати відповідну систему фахової підготовки майбутніх медичних працівників, яка б сприяла цілеспрямованому процесу формування їхньої готовності до професійного саморозвитку. Саме така система здатна забезпечити можливість для майбутніх медичних працівників постійно вдосконалювати свої особистісні та професійні якості та підвищувати рівень професійної майстерності. Доведено, що саме завдяки синергетиці в педагогіці з’являється можливість розробки й застосування дійсно інтегрованого підходу до вивчення педагогічних систем, фахової підготовки майбутніх медичних працівників у контексті формування їхньої готовності до професійного саморозвитку.

Досліджено як в сучасній культурній ситуації самоосвіта уможливлює соціокультурну незалежність і самостійність особистості. Відмічено, що сучасна система освіти орієнтована на активність особистості, самостійність у виборі тематики і часу засвоєння інформації. Показано як демократичний тип організації самоосвіти, позбавляє особистість залежності, дозволяє вийти на новий рівень духовної свободи і реалізувати свій творчий потенціал.

Стаття присвячена проблемам психолого-педагогічної підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності, а саме опису результатів емпіричного дослідження психологічної складової їх здоров’язбережувальної компетентності. Актуальність проблеми зумовлена браком знань у суспільстві щодо дієвих механізмів збереження, зміцнення i відновлення психічного здоров᾿я в умовах постійних фізичних та інтелектуальних перевантажень, стресів, соціальних негараздів, що підтверджується численними фактами наявності у багатьох людей нервових зривів та психосоматичних хвороб. У статті висвітлено кількісні та якісні результати емпіричного дослідження психологічного компоненту здоров’язбережувальної компетентності у майбутніх педагогів за визначеними критеріями - когнітивним, мотиваційно-ціннісним, діяльнісним та рефлексивним. Охарактеризовані показники кожного з цих критеріїв, а також описаний використаний діагностичний інструментарій для їх вивчення. Встановлено, що опитані респонденти мають недостатньо високий рівень сформованості психологічного компоненту здоров’язбережувальної компетентності за когнітивним та рефлексивним критеріями, що вказує на необхідність посиленої роботи з формування глибоких знань майбутніх педагогів щодо сутності поняття «психічне здоров’я» та вмінь рефлексувати власну поведінку з метою збереження та зміцнення власного психічного здоров’я та здоров’я дітей. На основі таких результатів були визначені основні шляхи та перспективи підвищення рівня сформованості психологічного компоненту здоров’язбережувальної компетентності студентів за когнітивним та рефлексивним критеріями у процесі вивчення курсу «Психологічна антропологія». Визначені також перспективи подальших досліджень, що полягають у пошуку конкретного змістового наповнення тем курсу відповідно до тих аспектів, які були визначені у процесі емпіричного дослідження як такі, що потребують коригування.

The article analyzes the views of the leading European and Ukrainian scholars on the role of culture for personal development. It is emphasized that one should view the educational process in the context of cultural development and focus on the free self-discovery for self-development and self-determination. The application of the dialogic and creative meanings of culture is substantiated. The stages of self-education according to I. Ziaziun are systematized. The author's system for introduction of the culturological approach in postgraduate pedagogical education is provided. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Problem setting. Social and cultural processes taking place in Ukraine at the beginning of the 21-st century are associated not only with the growth of democracy and market economy emergence, but at the same time with searching for the spiritual foundations of further social and cultural development. A new society construction is impossible with the orientation towards outdated rational-pragmatic principles, since such a direction of human activity will lead to the destruction of value-content and moral components of an individual spiritual world. In modern Ukrainian society new paradigms of consciousness, self-consciousness, and thinking are being formed and they should contribute to the fact that members of the society can acquire not only knowledge and skills in a certain sphere of activity, but also the ability to communicate and to exist together. Recent research and publications analysis. Modern philosophers, both domestic and foreign, comprehend differently the problems of individual conscious self-development, taking different sets of values into their mechanisms foundation. An individual self-perfection is defined by the majority of domestic researchers as the highest form of conscious self-development manifested in personal continuous inner work in order to achieve an appropriate level of own personal development in accordance with humanistic spiritual values, as a way to constant inner world formation in accordance with the universal (humanistic) ideal, while English-speaking researchers are concentrated mainly on the utilitarian-pragmatic approach to individual self-perfection and put the problems of spirituality to the background, considering only those self-improvement mechanisms which help to achieve a certain goal. Paper aim. The purpose of the article is studying the phenomena of personal self-education and self-improvement as individuality formation and deployment means. Paper results and discussion. A personality self-development is an individual creative activity determined by personal qualities and aimed at “building”; the way of person’s being, at the development of what is not inherited. It is understood as an individual history, a way of a person’s attitude to reality, the content of which defines an individual way of thinking (consciousness, self-consciousness), which manifests itself in the form of a real action of the subject able to build and create himself. Needs, values and interests within self-development can be both general and functional, when they express a person’s direction to the activity final result or its process. Activity to satisfy internal needs (biological, social, spiritual) is an internal impulse of self-development in general, self-education and self-improvement in particular, providing their activity essence, although the nature of this activity will obviously be different in relation to various conscious forms of self-development of the individual – self-education and self-improvement. The integrity of the individual can not be reduced to a simple joining of separate functions into a single system, we must speak about the spiritual and moral integrity, the main thing of which is the content connecting its components. The basis for self-improvement is spiritual and moral core, which fills all person’s functional activity manifestations with moral content. The individualization is the process of a person’s self-identification and personification, the allocation from the community, the design of the isolation and uniqueness. The personality that has become an individuality is an original person, active and creative. Different particles, different dimensions of spiritual essence are recorded in «personality» and “individuality” concepts. The very personality is able to self-improvement - as a person capable to self-knowledge, self-examination, self-control, self-regulation and self-education. Conclusion. It is necessary to create such a human cohabitation project, in which universal values or, rather, «every-human» values must undoubtedly remain their priority, and all others might be everyone’s respected private affair. The very life and accordingly the desire for its fullness, happiness are obviously and necessarily considered to be such universal values; a human being needs to be healthy, have a support and extend the life in descendants; it is important to maintain life-saving requirements of good-neighbourhood, where «a shaky peace is better than a good quarrel». It is individual’s freedom inseparable from the idea of full reasonable life, compatible with the same social life freedom of any other person, freedom to think in his or her own way, to confess his or her own values, freedom of conscience, the right to own some property. Such principle of human existence as love can be the answer to the question how this value system can be reconciled between many members of the human community.

Problem setting. Caused by those sociocultural and socio-economic changes that take place in the world and conditioned by passing to the innovative economy of knowledge, where cognitive activity becomes the inalienable component of way of life ofpersonality. The culture of informative society is based on possibilities of personality to use studies during life, that became basis of choice of own way, competitiveness and self-realization already. Work with information, her production and use on the base of computer technologies for majority of active population are the basic type of activity. Informative networks, use for a production, distribution and transmission of knowledge, change the sign systems and methods of cooperation ofpeople. Modern integration processes resulted in rethinking of place and role of man in society, overvalues of her intellectual, emotional, creative potential. Realization of conception of continuous education envisages independence, initiativeness, thinking flexibility Recent research and publications analysis. To understanding of mechanisms of the self-education activity the devoted researches of D. Bogoyavlenska, V Drucshinina, V. Zinchenko, А. Kozireva, А. Brand, А. Маtyushkina, Y Ponomaryova, А. Simanovskiy, C. Smirnov, Y Tatanova, G. Chistyakova, N. Yarjvleva at al. The self-education activity is examined in some researches as a process (А. Barannikov), as query and mastering of social experience (G. Serikov) facility, as a process of completion of self-education abilities in relation to mastering of certain elements of social experience (Y. Plugin). The organizational aspects of self-education activity studied G. Altshulera, V. Bespalko at al. Authors distinguish intellectual and organizational directions, and also a substantial role is taken to psychological soil of самоосвітньої activity ofpersonality. At the same time the above-mentioned analysis of scientific work does not allow on issue of our research Paper objective. In this research it is planned to consider as in the conditions of informatization of society the capacity ofpersonality is formed for a self-education, the problem of preparation of specialists of the knowledge, abilities, skills, prepared to the permanent updating very important and actual. Paper main body. To examine problem offorming of capacity for the self-education of personality as a meaningful constituent ofpersonality development, enriching of him all by new and newest maintenance, as a guarantee of maintenance of professional in the conditions of dinamically changeable public practice. Self-education of personality in modern terms it is necessary to examine as a system of updating, expansion and deepening of before gain knowledge, and also perfection ofpractical skills, abilities of their receipt and comprehension for the achievement of high level ofprofessional mastery and general culture. Receptions, methodologies and on the whole experience of self-education accustoms and accumulates personality in the process of studies at general school, develops and systematized in the conditions of higher. Consequently, forming of capacity for a self­education is an obligatory necessity of modern educational process. Conclusions of the research. Forming for the man of capacity for a self-education - is, on a today’s moment by a professional competense in the vital functions of everybody. A capacity for a continuous self-education allows personalities to find out admissions in the knowledge and abilities; to formulate educational and informative queries; to estimate the necessity of that or other information on the activity; to produce an informative search with the use of differentfacilities; to obtain information from the different sources presented on various transmitters. In the conditions of informatization of society the process of self­education of personality considerably deepens and acquires new lines. It is related to that activity of greater part of members of this society, is based on creation, consumption and distribution of information, that is why the self-education ofpersonality has a tendency to acquisition of status of leading type of activity.

У статті обґрунтовано теоретико-практичні аспекти застосування «Self-book» особистісно-професійного зростання майбутнього педагога. У науковій розвідці розкрито сутність і зміст поняття «Self-book», яке подаємо як індивідуальний щоденник (книга, блокнот або планер) студента, у якому він фіксує власні здобутки в особистісно-професійному зростанні, визначає траєкторію самопізнання, саморозвитку й самовдосконалення, а також відстежує динаміку освітніх результатів за допомогою пропонованих діагностичних методик. Охарактеризовано змістово-методичне забезпечення «Self-book», що дозволяє відстежувати динаміку освітніх результатів і особистісно-професійного розвитку студентів упродовж усього періоду навчання в закладі вищої освіти. Доведено, що особистісно-професійний розвиток це складний багатогранний процес, який спрямований на формування у майбутніх педагогів не тільки загальних і професійних компетентностей, а й передбачає розвиток їхніх особистісних сенсів. Визначено основні компоненти особистісно-професійного розвитку майбутніх фахівців у галузі освіти, а саме: особистісний (ціннісно-особистісні та професійні установки; самопізнання й саморозвиток; професійне вивищення; здатність та готовність реагувати на виклики часу; вироблення власної траєкторії професійного й особистісного зростання); навички ХХІ ст. (критичне мислення та здатність вирішувати проблеми; комунікативні навички та навички співробітництва; цифрові навички), пошуково-дослідницький (уміння виокремлювати проблему дослідження; працювати в команді; проєктувати етапи виконання дослідження; здійснювати добір необхідних засобів для вирішення дослідницького завдання; здійснювати пошук, відбір необхідних джерел, працювати з різними видами каталогів бібліотек, описами справ, що знаходяться у фондах архівів; аналізувати, систематизувати, узагальнювати отриману інформацію; виробляти нові знання задля їх використання у власній професійній діяльності; створювати і презентувати власні освітні продукти), рефлексійний (уявлення про себе, особистісні якості та результати власної діяльності; здійснення самоаналізу, самопізнання, самодіагностики, самооцінки, саморозвитку, самовдосконалення; здатність виявляти помилки й усувати недоліки власної професійної діяльності). Розкрито переваги та недоліки використання «Self-book» у особистісно-професійному вивищенні майбутнього педагога.

Стаття присвячена проблемам психолого-педагогічної підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності, а саме формуванню психологічного складника їх здоров’язбережувальної компетентності. Актуальність проблеми зумовлена зростаючою увагою до введення вже на першому курсі у навчальний процес людинознавчих дисциплін, які орієнтовані на формування здоров’язбережувальної компетентності студентів, складником якої є саме збереження, зміцнення та відновлення власного психічного здоров’я задля ефективного саморозвитку та власного професійного зростання як майбутнього педагога. У статті висвітлено результати теоретичного дослідження з метою узагальнення відповідних теоретичних джерел та виокремлення власного системного підходу до вивчення психологічного компоненту здоров’язбережувальної компетентності у майбутніх педагогів. Подано короткий теоретичний огляд сучасних досліджень з питань формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх педагогів. Проаналізовано різні підходи до інтерпретації поняття «здоров’язбережувальна компетентність», охарактеризовано її складники. Виокремлено власний системний підхід до вивчення психологічного компоненту здоров’язбережувальної компетентності у майбутніх вихователів та вчителів початкових класів на основі критеріїв - когнітивного, мотиваційно-ціннісного, діяльнісного та рефлексивного. Визначені та охарактеризовані показники кожного з цих критеріїв, а також прописано рекомендований діагностичний інструментарій для їх вивчення. Здійснено характеристику рівнів сформованості психологічного компоненту здоров’язбережувальної компетентності у майбутніх педагогів (високий, середній та низький), що ґрунтується на ступені прояву показників кожного з виокремлених критеріїв вивчення психологічного компоненту здоров’язбережувальної компетентності студентів. Висвітлено перспективи щодо організації подальшого емпіричного дослідження психологічного компоненту здоров’язбережувальної компетентності студентів-першокурсників педагогічних спеціальностей

У статті описуються особливості навчання у вищих навчальних закладах у даний час. Особливу увагу приділено міжпредметній інтеграції в цьому процесі. Таке навчання сприяє не тільки інтенсифікації, систематизації навчальнопізнавальної діяльності, а й розвитку у студентів навичок самостійно отримувати знання, яких бракує. В ідеалі міжпредметні зв'язки на етапах включення їх в пізнавальну діяльність повинні грати роль пускового механізму, що запускає процес саморозвитку студента. Міжпредметні зв'язки в навчанні вносять елементи творчості в розумову діяльність. Запропоновано послідовність вивчення дисциплін циклу професійної та практичної підготовки і взаємозв'язки між ними. Запропоновані рекомендації дозволять більш ефективно проводити навчання фахівців в даній області знань і використовувати вже отримані методичні напрацювання.

Copyright of Problems of Economy is the property of Research Centre for Industrial Developmen Problems of Nas and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

In the article the professional training of a future specialist is analyzed; development, self-development, self-determination and self-reflection are its main tasks. It is proved that reflection plays the synthesizing role and encourages the widening of the personality limits. The reflection essence is personality’s realizing oneself as a potential or a real subject of a particular professional activity. According to the lawyers’ professional training results this activity determines not only proper specifics of the attitude to a profession but one’s personal or social life. It has been justified that professional self-reflection is carried out as the initial professional self-determination of a personality and the series of professional choices. It is noted that the positive attitude to oneself encourages the positive attitude to the future and awareness of one’s abilities in achieving a goal is taking place on the conditions of a positive attitude to future. It has been proved that one of the main components influencing the formation of today’s specialist abilities in achieving success in professional activity and professional self-actualization is the high level of the formed professional self-consciousness. The model of professional self-reflection of a future specialist corresponds to the psychological structure of self-consciousness and it has three subsequent interconnected stages: professional self-knowing, self-attitude and self-regulation, the content of which is determined by peculiarities of professional activity of a specialist and requirements set by a personality to one’s professional knowledge, skills and professionally important qualities. It is emphasized that professional self-reflection specifies the understanding oneself as a subject of a particular professional activity and involves the availability of: the conscious process of forming one’s attitude to the professional-working sphere; self-assessment of one’s individual psychological qualities and comparing one’s abilities with psychological requirements to a profession; the constant search for senses in a professional activity; self-regulation of behavior carried out through correlation of inner-personal and social-professional needs and directed to reaching a set goal. It has been proved that reflection activity is an important condition of self-development of a personality, an indicator of personal and professional values and senses determining the culture of activity. Reflection activity is considered as one of the ways education modernization and a mechanism of independent development, search, discovery, creation or making a new product, constructing individual experience, experimental check of external impacts, stereotypes, activity patterns, self-development forecasting.

Проведений аналіз дав змогу прийти до розуміння професійного образу «Я» і становлення особистісної ідентичності майбутнього фахівця в обраній галузі як до єдності трьох процесів: усвідомлення студентом себе як майбутнього фахівця в обраній галузі, що включає ухвалення професійних цілей і цінностей, свідоме опанування професійних ролей, настанов, ідеалів, формування основ професійного мислення і поведінки; порівняння студентом себе з професійним ідеалом, нормою, зразком фахівця в обраній галузі й постановка завдань саморозвитку; позиціонування студентом себе в зовнішньому оточенні як такого, що належить до певної професійної групи фахівців. Констатовано, що, попри наявність певного досвіду, проблема розвитку професійного образу «Я» і нині має чимало невирішених проблем. Усе це робить теоретично і практично важливими завдання систематизації та інтеграції наявних поглядів у межах певної психологічної теорії, побудови теоретичної моделі розгортання процесу становлення професійного «Я»-образу, розроблення адекватних цій моделі методів вивчення, а також засобів, спрямованих на сприяння особистості у виборі власного вектора професійного розвитку, зокрема як суб’єкта самоактуалізації та самореалізації. Зазначено, що від рівня сформованості професійного образу «Я» залежить процес формування професіонала, темп, успішність опанування професійною діяльністю, входження в професійну спільноту. Висока професійна підготовка та володіння професійною майстерністю неможливі без формування професійної самосвідомості й, зокрема, професійного «Я».

The article deals with the system of postgraduate education as a mechanism of self-realization and creative adaptation of the individual in the socio-information environment. The purpose of the article is to study the system of postgraduate education as a mechanism of self-realization and creative adaptation of the individual in the socio-information environment. The main methodological tools of the study are the fundamental foundations of scientific analysis, in particular: dialectical, structural-functional, prognostic and other methods. In conclusion, in our modern conditions, the implementation of value and professional correction of the culture of life-creation of the individual at any stage of development of her adult life takes on a system of postgraduate education, which acts as a sphere of self-improvement and stimulation-prognostic self-actualization of a person. A promising direction for further research in this topical topic is the study of methods of formation in the personality of trains and aspirations, without stopping work, to continue their educational and educational development, enriching the outlook-value and professional-technological luggage, which was acquired during stay in a holistic educational space. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

У статті визначено зміст поняття «акмеологічна компетентність», яке характеризується як багатокомпонентне утворення, що забезпечує спрямованість майбутнього викладача на професійний саморозвиток, досягнення власного акме у професійній діяльності. Визначено основні компоненти акмеологічної компетентності: мотиваційно-ціннісний (спрямованість на досягнення професійного акме, розуміння цінності знань та набутих кваліфікацій); когнітивний (знання з акмеології, інформатики, з предметів обраної галузі знань); процесуально-діяльнісний компонент (уміння щодо неперервного навчання, професійно-педагогічні уміння); особистісно-рефлексивний компонент (характерологічні, індивідуально-психологічні та рефлексивно-коригувальні вміння).

The questions of spiritual development in the context of improving the human research methodology and philosophy of education categorical apparatus are considered. On the basis of systematic and comparative methodologies, approaches combining social philosophy, philosophy of health and philosophy of education reveals unexplored aspect of the problem associated with definition of review methodological principles and specific characteristics of individual spiritual mode. Its showing ambivalent nature of relationships such aspects of human nature as «spiritual», «emotional», «mental». Its grounded prioritize spiritual dimension of human development in the process of its formation in relation to the mental, emotional and physical. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Аналізується сутність понять «особистість», «особистісна зрілість». З’ясовується актуальність рівня особистісної зрілості для юриста у професійній діяльності. Розкриваються особистісно значущі характеристики юриста. Розглядаються чинники, що сприяють негативній трансформації свідомості сучасного юриста, а також передумови, які б стимулювали потребу особистісного професійного саморозвитку.

The identification of terms of self­actualization and self­realization, which is carried out by many authors, is methodologically unjustified. For educational philosophy significance of such differentiation because they essentially reflect different aspects of postmodern main purpose of education and therefore are in the center of philosophical and scientific educational research. Attention should take and the loss of both scientific research and educational practice, which causes unjustified mixing the contents of the concepts of self­actualization and self­realization. Among philosophers of education and teachers growing understanding of the need terminological definition of the phenomenon of self­actualization and self­realization in educational activities. Self­actualization ­ is the deployment of personal potential, growth and development of the human person, which is due to natural deploy it that inherent in it as being generic, as it contains a reference ideal, and therefore actualized potential future. Self­actualization is a process of self­discovery, development priorities, and this process has its origins inner world of man, his essence. At the same time as essentially self­actualization, ancestral process based on spiritual values and therefore linked to the priority of the individual for the good of another in the broadest context, and therefore can be considered as a basic process of self­identity and purpose integrated educational activities focused on him. Instead, self­realization ­ the process of implementation of their individual skills, knowledge and talents in life, thus affirming in life as a person, is the process of establishing themselves as individuals in society, to some extent, it gains the most suitable for the individual life area. Self­realization ­ a realization of their current desires of their knowledge, skills and abilities, their current ideas about themselves and their way of life. Moreover, this phenomenon is largely practical and utilitarian nature, under the subordination of the process external requirements to ensure the success of self­realization is rather high. Self­realization can be self­centered in the direction of lower dominance needs and utilitarian purposes of the higher spiritual. In the educational activities of self­realization as the goal should apply to the individual in certain specific contexts, subject to the overall process of self­actualization.

Основна увага в статті акцентується на теоретико-методологічній стратегії, яка розкриває напрямки й загальний план дослідження процесу саморозвитку концертмейстера вищого навчального закладу і представлена аксіологічним, гуманістичним й акмеологічним підходами. Аксіологічний підхід щодо професійноного саморозвитку концертмейстера розкриває необхідність формування системи ціннісних орієнтацій, які задають загальну спрямованість інтересам і прагненням особистості, ієрархію індивідуальних переваг, мотиваційну програму діяльності і, в решті решт, визначають рівень готовності фахівця до реалізації життєвих і професійних планів. Гуманістичний підхід передбачає гуманізацію усіх аспектів діяльності концертмейстера, а саме: створення умов щодо його професійного зростання, саморозвитку, творчої самореалізації, розкриття своїх природних здібностей та можливостей, власного потенціалу. Визначаються очікувані результати гуманістичного підходу до саморозвитку концертмейстера: самовизначення в оточуючому середовищі, творче застосування сформованих компетентностей, особистісні якості, позитивна життєва позиція. Акмеологічний підхід спрямовує концертмейстера на самовдосконалення особистості, на саморозвиток та просування до вершини професійного, духовно-морального та фізичного розвитку.

In this study, the activities of a volunteer based grassroots development in rural India - Food for Life Vrindavan (FFLV) - are presented. A thorough examination of how it complies with the dimensions established in the scientific literature about grassroots and social innovations and what the characteristics of its activities are in the light of the latest trends in human development is performed. The article is organised into six sections: after a short introduction about the subject, the objectives and the layout of the paper, section 2 presents the timeline of the development industry with a particular emphasis on the process of turning from national economy boosting initiatives to the dimensions of human development. In section 3 the key elements in the literatures on the capability approach and grassroots/social innovations are presented. Section 4 introduces the case of FFLV, followed by a detailed analysis in section 5 where FFLV's position with regards to the different perspectives is discussed. In section 6, the quantitative analysis is conducted. Concluding the paper in the final section, some reflections on the usefulness of the study are mentioned. Based on the results of the conducted research the following conclusions have been made: 1) In the beginning, Food for Life Vrindavan was an entirely volunteer based grassroots innovation. With a gradual increase in the number of people it served and subsequent expansion in it's fields of services, it has become a social innovation. 2) The characteristics of FFLV's activities fit into the dimensions of human development established by the United Nations based on Amartya Sen's concept of capability approach. 3) The financial resources of FFLV are modest in comparison to the OECD financed development industry, with the former having access to merely a quarter of the latter's "per capita" funds available for the area of activity around Vrindavan. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Copyright of Slobozhanskyi Herald of Science & Sport is the property of Kharkiv State Academy of Physical Culture and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

Copyright of Slobozhanskyi Herald of Science & Sport is the property of Kharkiv State Academy of Physical Culture and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

У статті висвітлено сутність та зміст показників креативного критерію професійного самовдосконалення та експериментально досліджено стан професійного самовдосконалення викладачів вищої школи за креативним критерієм. Розкрито креативність як здатність викладачів вищої школи до створення нової педагогічної реальності, активність щодо генерування педагогічних ідей, здатність до творчої педагогічної діяльності, що виражається у креативній самоактуалізації сутнісних сил викладача, самоствердженні в педагогічній діяльності, усвідомленій потребі в пошуковій активності, здатності створювати нову якість педагогічної взаємодії.