Search

The article examines and draws attention to the issues and problems in ensuring the security of the State's financial markets in today's realities, namely, in the context of European integration processes and under martial law. Attention is paid to the importance of ensuring the security of financial markets for the economic stability of the State, including for ensuring the financial security of the State. The author presents the interpretation of scholars on the importance of ensuring the security of financial markets and the impact of the proper functioning of such markets on ensuring economic stability. Attention is drawn to the composition of the financial security system, which includes: budgetary, currency, monetary, debt security, insurance market security and stock market security. The author highlights the importance of security of the state's financial markets for ensuring the state sovereignty and integrity of the country, as well as a decent standard of living for Ukrainian citizens. Threats to the financial security of the state have been identified, including: non-compliance with the rule of law; imperfection of public administration in ensuring financial security; ineffectiveness of the system of control over the expenditure of budget funds; ill-considered monetary and credit policy of the state; ineffectiveness of the tax system; corruption of state bodies and pressure on business; excessive deficit of the State Budget; growth of the «shadow» economy; growth of external debt; outflow of human capital and demographic crisis; irrational use of foreign loans and financial assistance. Attention is drawn to the experience of the European Union (EU) in ensuring the security of financial markets and the financial security of the state. The conclusions of the work demonstrate that for the proper functioning of the state's financial activities and the promotion of Ukraine's European integration, even in the current conditions, the security of the state's financial markets and their proper functioning must be ensured at the proper level. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article highlights the issue of classification of the concepts of state sovereignty, which is of key importance in ensuring peaceful and equal coexistence of states. It has been established that the most expedient is the classification of ideas about state sovereignty precisely at the stage of its formation and formation in the political life of European states in the late Middle Ages and Modern Age according to the criterion of its absoluteness and relativity. It is found that even given the widespread prevalence of these competing ideas, unity on the main provisions of each of them has not been achieved. Based on the idea of the possibility of limiting the state’s sovereignty, which has long been very popular, it was found that representatives of the scientific community within the period under study were divided according to this criterion into: supporters of the concept of absolute sovereignty, who denied any possibility of limiting sovereignty, considering it unacceptable; supporters of the concept of absolute sovereignty, who allowed certain restrictions; supporters of the concept of relative sovereignty, who declared certain restrictions on sovereignty; supporters of the concept of relative sovereignty, who stated the existence of the possibility of transferring part of sovereignty to interstate entities. In general, the essence of the idea of absolute sovereignty is seen in the unlimited or almost unlimited power of the sovereign, who is not responsible for his or her actions. It is stated that such ideas are the basis for the interpretation of the content of sovereignty by authoritarian and totalitarian states. At the same time, the evidence that the category of sovereignty is viewed through the prism of democracy is the promotion of the ideas of the European space unity, consolidation of the concepts of external and internal limitations of the state, which emphasizes the readiness of states to sacrifice for the common good – peaceful coexistence on the basis of equality, justice and humanism. Thus, this classification helps to establish the historical foundations of different interpretations of the content of sovereignty by the states of competing legal systems and allows to form a conceptual framework for the idea of state sovereignty at the stage of its approval in the international legal system. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

In today's globalized world, international law plays a key role in establishing legal foundations for relations between states and international organizations. The fundamental principles of international law are their own organic laws that enforce the rules of behavior of subjects of international relations, ensure stability and predictability in the international system. These principles are the basis for regulating such important issues as ensuring peace, security, respect for human rights and state sovereignty. The fundamental principles of international law are the basic rules that are mandatory for all subjects of international relations and are included in the general directions of their activities. in addition, they include principles such as state equality, non-interference in internal affairs, sovereign equality, peaceful settlement of disputes, prohibition of the use of force, respect for human rights, etc. These principles form the basis of international relations and are key to preventing conflicts and ensuring justice. The fundamental principles of international law have deep historical roots. The formation began with the first interstate treaties, but the modern understanding arose after the Second World War, when the international community recognized the need to create a clear legal framework to support peace. The UN Charter, adopted in 1945, established the basic principles of international law, which became the basis for the further development of the international system. These principles of international law have an imperative character, which means that they are binding for all subjects of international relations. This provision is due to their belonging to jus cogeny norms, which cannot be changed by mutual consent of the state. The principles that prohibit aggression or genocide are absolute and immutable, independent of nature. Organic laws are laws that establish fundamental norms that have a decisive impact on the functioning of society. In the context of international law, fundamental principles provide the role of such organic laws, after which they adopt general rules for the maintenance of international order. Without preserving these principles, it is impossible to ensure stability and predictability in relations between states. Of course, the fundamental principles of international law decide the role in ensuring peace and security in the world. The principle of non-interference in internal affairs guarantees the sovereignty of the state, preventing external influence on their politics. The principle of peaceful settlement of disputes is to complicate the resolution of conflicts through negotiations or other peaceful means, preventing the escalation of violence. These principles create legal mechanisms for sustainability at the international level. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Russia's war against Ukraine has created unprecedented obstacles for the protection of property rights of Ukrainian citizens and businesses. The development of effective mechanisms for compensation for damage and restoration of violated property rights became necessary due to the significant destruction of civil infrastructure, residential buildings, industrial facilities and other property as a result of Russia's armed aggression. The relevance of the presented research is that the existing national and international legal mechanisms are not effective enough to fully protect the property rights of victims. An important problem is overcoming the judicial immunity of the Russian Federation. This is necessary for consideration of damage compensation cases in Ukrainian courts and further enforcement of decisions abroad. It is reasoned that national law alone does not have sufficient legal mechanisms to ensure full protection of the violated right in view of the actual impossibility of enforcing the court decision on the recovery of funds as compensation for the damage caused by the Russian Federation, which entails the impossibility of securing the violated right. In this context, it is necessary to study the mechanisms for the protection of property rights both at the national and international levels. In particular, the possibility of applying the UN Convention on Jurisdictional Immunities of States and their Property should be considered, even if the Russian Federation has not ratified it. This analysis will help find new ways to protect the property rights of citizens and legal entities of Ukraine during military aggression. It was established that effective protection is possible only if national and international law are combined, as evidenced by studies of other strategies for the protection of property rights violated as a result of the armed aggression of the Russian Federation. The position of the Supreme Court regarding the non-application of judicial immunity of the Russian Federation in cases of compensation for damage is a significant shift in the mechanism of protection of violated rights. The practice of the ECtHR, in particular the decision in the cases «Oleynikov v. Russia», creates a solid legal basis for such a position. The conclusion that the UN Convention on Jurisdictional Immunities of States and their Property can be applied to disputed legal relations, even if the Russian Federation has not ratified it, is particularly important, as it creates more opportunities for the protection of violated rights. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

У сучасному глобалізаційному світі міжнарод­не право відіграє ключову роль у встановленні правової основи для взаємовідносин між дер­жавами та міжнародними організаціями. Фунда­ментальні принципи міжнародного права - це своєрідні органічні закони, що визначають пра­вила поведінки суб’єктів міжнародних відносин, забезпечують стабільність та передбачуваність у міжнародній системі. Дані принципи є осно­вою для регулювання таких важливих питань, як забезпечення миру, безпеки, повага до прав людини та суверенітету держав. Фундаментальні принципи міжнародного пра­ва - це основні правила, що мають обов’язковий характер для всіх суб’єктів міжнародних відно­син і визначають загальні напрями їхньої діяль­ності. Зокрема, вони включають такі принципи як рівність держав, невтручання у внутрішні справи, суверенна рівність, мирне вирішення спорів, заборона застосування сили, повага до прав людини тощо. Ці принципи формують ос­нову міжнародних відносин і є ключовими для запобігання конфліктам та забезпечення спра­ведливості. Фундаментальні принципи міжнародного права мають глибоке історичне коріння. Їхнє формування почалося з перших міждержавних договорів, але сучасне розуміння виникло після Другої світової війни, коли міжнародна спільно­та визнала необхідність створення чітких пра­вових рамок для підтримки миру. Статут ООН, ухвалений у 1945 році, закріпив більшість ос­новних принципів міжнародного права, які ста­ли основою для подальшого розвитку міжнарод­ної системи. Ці принципи міжнародного права мають ім­перативний характер, що означає їх обов’язко­вість для всіх суб’єктів міжнародних відносин. Таке положення зумовлене їх належністю до норм jus cogeny, які не можуть бути змінені за взаємною згодою держав. Принципи, які як за­борона агресії або геноциду, мають абсолютний характер і є незмінними незалежно від обста­вин. Органічні закони - це закони, які встанов­люють основоположні норми, що мають вирі­шальний вплив на функціонування суспільства. У контексті міжнародного права фундаментальні принципи виконують роль таких органічних за­конів, оскільки вони визначають загальні пра­вила для підтримки міжнародного порядку. Без дотримання цих принципів неможливо забезпе­чити стабільність і передбачуваність у взаємо­відносинах між державами. Звичайно, фундаментальні принципи між­народного права відіграють вирішальну роль у забезпеченні миру та безпеки у світі. Прин­цип невтручання у внутрішні справи гарантує суверенітет держав, запобігаючи зовнішньому впливу на їхню політику. Принцип мирного вре­гулювання спорів сприяє вирішенню конфліктів через переговори або інші мирні засоби, запобі­гаючи ескалації насильства. Ці принципи ство­рюють правові механізми для підтримки стабіль­ності міжнародному рівні.

У статті висвітлюється проблематика класифікації уявлень про державний суверенітет, що має ключове значення в забезпеченні мирного та рівноправного співіснування держав. Встановлено, що найдоцільнішою є класифікація уявлень про державний суверенітет саме на етапі його фор­мування та становлення в політичному житті держав Європи в пізньому Середньовіччі та Новому часі за критерієм його абсолютності та відносності. З’ясовано, що навіть з огляду на всеосяжну поширеність цих конкуруючих ідей, єдності щодо головних положень кожної з них досягнуто так і не було. Поклавши в основу ідею можливості обмеження суверенітету держави, яка протягом тривало­го часу користувалася чималою популярністю, було виявлено, що представники наукової спіль­ноти в межах досліджуваного періоду за вказаним критерієм поділяються на: прибічників кон­цепції абсолютного суверенітету, які заперечували будь-яку можливість обмеження суверенітету, вважаючи це неприйнятним; прибічників концепції абсолютного суверенітету, які припускали можливість існування певних обмежень; прибічників концепції відносного суверенітету, що де­кларувалипевні обмеження суверенітету; прибічників концепції відносного суверенітету, що кон­статувалиіснування можливості передачі частини суверенітету міждержавним утворенням. В цілому, сутність ідеї абсолютного суверенітету вбачається в безмежній або майже безмежній владі суверена, який не несе відповідальності за свої діяння. Констатується, що саме такі ідеї покладено в основу трактування змісту суверенітету авторитарними та тоталітарними держава­ми. Водночас свідченням про розглядання категорії суверенітету крізь призму демократичності є просування ідей єдності європейського простору, закріплення концепцій зовнішньої та внутріш­ньої обмеженості держави, що наголошує на готовності держав до жертовності заради спільного блага - мирного співіснування на засадах рівноправності, справедливості та гуманізму. Отже, проведена класифікація сприяє встановленню історичних підвалин різних тлумачень змісту суверенітету державами конкуруючих правових систем та надає змогу сформувати кон­цептуальні рамки ідеї суверенітету держави на етапі його затвердження в просторах міжнарод­но-правової системи.

In recent years, the rapid development and differentiation of the international community has become not only a driver of progress, but also a cause of imbalance in power, as the foreign policy identity of a state depends not only on the chosen vectors of foreign policy, but also on the correlation between the views of political elites and society. The purpose of this study was to analyse the scientific literature for the coverage of the problems related to the legal principles on which the foreign policy identity of states in international relations is based. The methodological framework of this study included the heuristic method, methods of analysis and synthesis, methods of generalisation and abstraction. The study found that in modern research, the foreign policy identity of a sovereign state in the international arena is understood in the context of its dependence on the specific features of political processes within the state, as well as on the cultural identification of its ethnic group. These categories are the hallmarks of a state's identity in international politics and ensure the stability of its perception by other actors in international relations. One of the crucial tasks for the establishment and preservation of the foreign policy identity of the state is to reduce the pressure of political elites on the relations between the state and the people, as well as to ensure that the population of the state supports its foreign policy course in the international arena. Today, Ukraine lacks mechanisms to help eliminate such negative political influences, and therefore a system of cause-and-effect relationships was created to transform the priorities of sustainable development of the state's activities in this area. The practical significance of this study is that recommendations were developed to create conditions and eliminate internal and external threats in the field of international relations to ensure foreign policy identity with the possibility of their further application in the foreign policy of the state. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article explains the role of the Mac family in establishing and enforcing the sovereignty of the Nguyen lords over the mainland, as well as the Southwestern sea region and islands (Vietnam) in the 17th and 18th centuries. In the context that the kingdom of Siam has just stepped out of the war with Burma and strongly implemented the "Advance East" policy, the kingdom of Cambodia has not given up its ambition to retake the lower Mekong River region, which sovereignty it has always considered its rights. Around the end of the 17th century, Mac Cuu, a Chinese person in the group "anti-Qing, restored to Ming", after being suppressed by the Qing Dynasty, fled to Cambodia, and was appointed by the Cambodian king to govern the downstream area of the Mekong River. The context when the Mac family arrived was also at the same time that the lord Nguyen government (Vietnam) was accelerating the "advancing South" process. After annexing the lands of Tran Bien and Phien Tran (Southeast), the Nguyen lords began to pay attention to the fertile and prosperous lower Mekong Delta region. Although initially having their ambitions, with the skillful policies of the Cochinchina government (Vietnam), the Mac family gradually integrated and made important marks in the process of establishing and exercising sovereignty in the Southwestern region of Vietnam. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

In the contemporary world, where globalization is intensifying, the significance of international agreements and their impact on national legal systems is increasing. International agreements serve not only as the foundation for regulating interstate relations but also as a crucial tool for unifying legal norms, promoting the protection of human rights, sustainable development, economic cooperation, and environmental protection. The analysis of theoretical aspects demonstrates that international agreements are a crucial element of the global legal system, providing a basis for international cooperation. Studying the practical application of international agreements in national legal systems has revealed various mechanisms for implementing and adapting international norms to domestic legislation. Discussions on the challenges of compatibility, sovereignty, the effectiveness of international agreements, and the adaptation of international norms to the national context have highlighted the need to balance the requirements of international law with national peculiarities. The study's conclusions emphasize the importance of integrating global norms from international agreements into national legal systems. Further research should focus on developing flexible mechanisms for implementing international agreements that consider the specificities and needs of different states. Additionally, it is important to analyze the impact of technological development on international law. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Дана наукова стаття присвячена дослідженню процесу становлення концепції наднаціонально­го парламентаризму в сучасному міжнародному праві. Дослідження охоплює еволюційний шлях та становлення поняття наднаціонального парламентаризму в контексті міжнародних відносин, виявляючи його ключові аспекти, значення та вплив на глобальну систему. Правовий аналіз істо­ричного коріння та контексту формування цієї концепції, допомагає дослідити роль міжнародних організацій та парламентів у сприянні становленню наднаціонального парламентаризму. Зокрема, воно акцентує увагу на різних механізмах та структурах, які сприяють співпраці та регулюванню міжнародних відносин через парламентські органи. Також в дослідженні розглядаються функ­ції та повноваження законодавчих органів, які мають ознаки наднаціонального парламентаризму. Порівнюючи різні моделі та механізми парламентаризму на міжнародному рівні, дослідження аналізує їхню ефективність у вирішенні міжнародних проблем. Наукова робота висвітлює викли­ки та перспективи концепції наднаціонального парламентаризму, вказуючи на можливі шляхи його подальшого розвитку та вдосконалення для забезпечення ефективної участі національних парламентів у формуванні світового правопорядку. Ідея становлення концепції наднаціонального парламентаризму може викликати питання щодо суверенітету, оскільки такі аспекти, як наднаціональність та суверенітет - можуть конфліктувати або взаємодоповнюватися. Суверенітет тра­диційно визначається як влада держави над її власною територією та народом, що означає, що країна має право встановлювати свої внутрішні закони, приймати рішення та діяти самостійно без втручання зовнішніх суб’єктів. Запропонована концепція, навпаки, передбачає утворення або розвиток наднаціональних структур, які можуть мати свої парламенти або представницькі орга­ни, що роблять рішення на рівні, що перевищує національний. Отже, концепція наднаціонального парламентаризму може поставити під сумнів або переосмислити традиційне уявлення про суве­ренітет держави в контексті її участі у наднаціональних структурах.

This scientific article is devoted to the study of the process of formation of the concept of supranational parliamentarism in modern international law. The study covers the evolutionary path and the formation of the concept of supranational parliamentarism in the context of international relations, revealing its key aspects, significance and impact on the global system. Legal analysis of the historical roots and context of the formation of this concept helps to explore the role of international organizations and parliaments in promoting the formation of supranational parliamentarism. In particular, it focuses on various mechanisms and structures that promote cooperation and regulation of international relations through parliamentary bodies. The study also examines the functions and powers of legislative bodies that have signs of supranational parliamentarism. Comparing different models and mechanisms of parliamentarism at the international level, the study analyzes their effectiveness in solving international problems. The scientific work highlights the challenges and prospects of the concept of supranational parliamentarism, pointing to possible ways of its further development and improvement to ensure the effective participation of national parliaments in the formation of the world order. The idea of becoming a concept of supranational parliamentarism can raise questions about sovereignty, since aspects such as supranationalism and sovereignty can conflict or complement each other. Sovereignty is traditionally defined as the power of a state over its own territory and people, which means that a country has the right to establish its own internal laws, make decisions and act independently without the intervention of external actors. The proposed concept, on the contrary, involves the formation or development of supranational structures that can have their own parliaments or representative bodies that make decisions at a level exceeding the national one. Consequently, the concept of supranational parliamentarism may challenge or rethink the traditional notion of state sovereignty in the context of its participation in supranational structures. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article examines approaches to the interaction of decisions of the Court of the European Union (CJEU) and international obligations in the field of human rights with the constitutional identity of states. Attention is focused on the concepts of "national identity" and "constitutional identity", their relationship, and the introduction of the concept of "national identity" into the European legal order after the signing of the Maastricht Treaty (1993). Attention is drawn to the fact that the primary law of the EU does not contain the concept of "constitutional identity", but this term is widely used in the decisions of the constitutional courts of several EU member states. In these decisions, the constitutional courts raised the issue of the protection of the constitution and constitutionality in the EU member state given the harmonization of legislation and/ or ultra vires decisions. The article notes that the concept of constitutional identity is broad, it covers the historical, political, cultural, and legal identity of the state, as well as the connection of national law with the international and autonomous legal order of the EU. The idea of constitutional identity is dynamic and constantly evolving due to the continuous development of the states themselves. The analysis of various approaches to this interaction based on the German Federal Constitutional Court, Hungarian Constitutional Court, and Italian Constitutional Court was carried out. It is noted that the interaction of CJEU rulings with constitutional identities is based on the principle of primacy of the EU law, and international human rights obligations are based on the conventional feature of the "obligation of uniform interpretation" and universal standards while ignoring the constitutional tradition of the states. It means that CJEU judgments have a higher legal force than national court judgments, while international human rights obligations should become precedents for subsequent national court judgments, not lowering the national standards of human rights protection. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

У статті проаналізовано процеси конституціоналізації міжнародного права. Мета дослідження – обґрунтування функцій і принципів міжнародного права, які визначають дії суб’єктів міжнародних правовідносин, оцінка потенціалу конституційного міжнародного права для забезпечення конституційного правопорядку. Методологічна стратегія побудована на синтезі загальнонаукових та спеціальних приватноправових методів. Основний акцент зроблено на трьох основних аспектах конституціоналізації міжнародного права: загальних цінностях міжнародного співтовариства, правотворчого процесу на глобальному рівні суб'єктів міжнародного права, розглянутих крізь призму теорії суверенітету. Порушено проблему пошуку методології конституційного міжнародного права. Проаналізовано загальні цінності міжнародного співтовариства як базової передумови формування міжнародного конституційного права, дано оцінку дій суб'єктів міжнародного права через призму теорії суверенітету, досліджено особливості нормотворчого процесу на міжнародному рівні у контексті формування міжнародного конституційного права та питання розподілу компетенції між різними рівнями багаторівневої системи сучасного конституціоналізму. Виділено основні принципи міжнародного конституціоналізму: обмеження державної влади з метою забезпечення прав людини, незастосування сили чи погрози сили, територіальна цілісність держав та непорушність кордонів, демократизація суспільних відносин, транспарентність законодавчих норм. Дотримання зазначених принципів набуває конституційного значення у міжнародному праві. У висновках вказується на можливість і необхідність виділення міжнародного конституційного права як незалежної сфери в рамках міжнародного права через однорідність здійснюваного ним правового регулювання. Зважаючи на наслідки глобалізації, виникає необхідність заміни фрагментованого порядку, в основі якого регіональні, політичні, економічні, національні чи культурні ознаки, глобальним правопорядком, що забезпечується конституалізацією міжнародного права.

Copyright of Problems of World History is the property of Institute of World History of the National Academy of Sciences of Ukraine and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

24 лютого 2022 року близько 5 години ранку путін оголосив війну Україні. Одразу ж російські війська розпочали інтенсивні обстріли підрозділів ЗСУ на сході країни, перетнули північно-східні кордони, а також нанесли ракетно-бомбові удари по аеродромах і складах зброї майже на всій території України. Верховна Рада України одноголосно ухвалила запровадження воєнного стану [1]. Війна в Україні, яка триває вже понад півроку, і може стати однією з найбільших кровопролитних у сучасній історії. Масштаби втрат з обох сторін вже значно вищі, ніж у типовій війні сучасної доби [2]. Аргументовано, що російсько-українська війна є новим елементом у порівнянні з 19 ст. У 20-21 ст. поступово зникає різниця між військовими та цивільними. З одного боку цивільні та військові борються разом, але з іншого боку цивільних нищать так само, як і військових. Це так звані тотальні війни. Наприкінці другої світової війни, маємо близько 100 збройних конфліктів поза межами Європи або Північної Америки. Статистика показує, що армія рідко вела бої лише з армією, а переважну більшість — з населенням. Майже всі ці війни завершилися поразкою держави-агресора. Тут вже неважливо, які технології. Бо неможливо побороти населення, яке є вмотивоване. Як пишуть науковці Оксфордського університету: «Чим сучасніші та могутніші війська окупантів, тим більше вони схильні руйнуватися під тиском власної ваги» [3]. Визначено, що факт залишається фактом — воюють усі. Тож війни є радше правилом, а мир — винятком. Якщо ми вважаємо, що війна неможлива, то ми чогось дуже сильно недобачаємо. Після падіння комунізму ми намарно вважали, що нові війни вже неможливі. Важливо пам’ятати правило давніх римлян — хочеш миру, готуйся до війни. Війна є неминучим супровідником людської історії [2]. Ми визначає війну як тривалі бойові дії між організованими збройними силами різних держав, внаслідок яких за рік на полі бою загинуло щонайменше тисяча людей. За інформацією британської розвідки, росіяни втратили 15 тисяч військових, тобто трохи більше 150 солдатів на день (Генштаб ЗСУ повідомляє про 34,5 тисяч убитих). Україна, у свою чергу, визнала, що втрачає близько 200 військових на день. Вже тільки втрати України піднімають цю війну в шкалі за інтенсивністю, це не враховуючи втрат серед цивільних, які явно вищі за середні. Крім того, війна росії в Україні вже перевершила середню тривалість воєн, і всі ознаки вказують на те, що бойові дії затягнуться, і це буде війна на виснаження. За даними Correlates of War Project, 25% воєн тривають 13 місяців і більше. З огляду на те, що сторони вже були залучені до конфлікту низької інтенсивності на сході України, ця війна перевищила трирічний рубіж, якого досягли лише 10% конфліктів [1].

Стаття присвячена дослідженню функцій Президента Республіки Польща. Констатується, що охорона суверенітету, незалежності і територіальної цілісності визнається польською конституційною доктриною однією із ключових функцій Президента Республіки Польща як глави держави. Підкреслюється, що компетенція Президента у сфері охорони суверенітету, незалежності та державної цілісності обумовлюється наявним у Польщі різновидом республіканської форми правління та, фактично, включає «традиційні» повноваження, які притаманні главам усіх держав, а також повноваження, властиві лише Республіці Польща. До традиційних повноважень Президента Республіки Польща як глави держави, пов’язаних із охороною суверенітету, незалежності та державної цілісності віднесено його повноваження, пов’язані із представництвом держави та міжнародними зносинами, а також керівництво Збройними Силами й повноваження у сфері оборони та внутрішньої безпеки. Зауважується, що у Республіці Польща результативність реалізації даних напрямів досягається за допомогою злагодженої роботи всіх органів державної влади, яку очолює глава держави. Водночас підкреслюється, що з огляду на те, що сфера охорони суверенітету, незалежності і територіальної цілісності Польської держави є предметом відання як глави держави, так і Уряду, то виникає необхідність чіткого розподілу повноважень указаних суб’єктів. Резюмується, що реалізація Президентом Республіки Польща функції щодо охорони суверенітету, незалежності і територіальної цілісності польської держави як в умовах збройного конфлікту, так і в мирний час безпосередньо нав’язують до дієвості системи органів державного управління, що представляють вертикаль безпосереднього примусу: армії, поліції та служб безпеки та одночасного використання інших конституційно-правових механізмів стримувань і противаг.

Проблема майбутнього правового регулювання охорони навколишнього середовища під час переговорів про вихід Сполученого Королівства з Європейського Союзу була однією із найбільш дискусійних. Як відомо, регламентація питань охорони навколишнього середовища і зміни клімату, як і зрештою політика держав-членів ЄС у цій сфері, відносяться до так званої спільної компетенції ЄС та держав-членів. ЄС через достатньо розвинуте екологічне законодавство здійснює сьогодні правове регулювання таких сфер суспільних відносин як природа, біорізноманіття, відходи та переробка відходів тощо. Якість навколишнього середовища, чисте повітря і вода, здорова флора і фауна в сучасних умовах можуть бути забезпечені лише шляхом транскордонного співробітництва, а правові стандарти ЄС сприяють розвитку нових технологій та бізнесу. Інвестори в компанії, що займаються відновлюваними джерелами енергії та екологічно чистими технологіями, а також відходами та їх переробкою зіштовхувалися із певними труднощами, які були пов’язані із переглядом національного законодавств ЄС у перехідний період. Формування ж нових стандартів, не дивлячись, на збереження певних союзних правил, відбувається поступово. Як наслідок вихід Великобританії зі складу ЄС неминуче вплинув тією чи іншою мірою на всі аспекти її екологічної політики, а також на рівень якості життя британців. Поза сумнівом, Сполучене Королівство, як і раніше, продовжуватиме торгівельні відносини з Європейським союзом, але, можливо, захоче знизити і до того ж радикальні національні екологічні стандарти, що, у свою чергу, дасть країні конкурентну перевагу порівняно з ЄС. У цій статті аналізуються правові та політичні міркування, що лежали в основі Brexit, у світлі міжнародних екологічних зобов’язань Сполученого Королівства, зокрема, що стосуються зміни клімату. Автори доводять, що дерегулюючий тиск ставить під сумнів реалізацію британської мрії про «зеленішу» державу після Brexit.

Copyright of ScienceRise: Juridical Science is the property of PC TECHNOLOGY CENTER and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

Під тиском нових викликів та загроз системно змінюється і природа взаємодії між акторами міжнародних відносин. За допомогою методів системного аналізу та порівняння у статті розкриваються основні теоретичні підходи до розуміння явища «нового світового порядку», який кристалізується в результаті всеохопної глобалізації, узагальнюються сучасні тренди формування міжнародної реальності XXI століття, враховуючи нових акторів, їх вплив на стабільність та змінюваність владних систем систем, а також детально аналізуються концепції сучасних вчених, які формують міжнародний дискурс щодо пошуку нової парадигми світового порядку. У дослідженні визначено основні характеристики світового порядку – легітимність, механізм внесення змін і баланс сил. Визначено ключові недоліки поствоєнного світового порядку, до яких можна віднести недостатню ефективність міжнародних організацій різного рівня щодо забезпечення принципу суверенітету для держав, поваги до кордонів; дисбаланс економічного зростання між націями; відсутність дієвих санкцій щодо порушників міжнародного права й забезпечення універсальних прав громадян; дискредитована демократична політична модель, що була визнана домінантною в постбіполярну епоху тощо. Відповідно, було розглянуто сучасні підходи до формування «нового світового порядку», у результаті чого запропоновано враховувати нові реалії взаємозалежності, які визначають майбутнє мирне співжиття націй це баланс між свободою дій національних суб’єктів та міжнародним правом; баланс між легітимністю і силою; баланс між «регіональним порядком» та «міжнародним». Загалом, міжнародний дискурс щодо пошуку меж «нового світового порядку» спільний в питаннях будівництва багатополярного світу у ХХІ столітті, важливості консенсусу між націями та забезпечення легітимності нових правил для усіх акторів міжнародних відносин.

У статті проаналізовано проблему співвідношення положень конституцій та міжнародних договорів у конституційному праві. Її вирішення часто залежить від панівної доктрини та практики конституційних судів щодо застосування останніх у світлі конституційних принципів і норм. Це має важливе значення для обґрунтування та ухвалення рішень органами конституційної юстиції. У даному випадку проблема полягає у вирішенні питання, наскільки положення міжнародних договорів відповідають конституційному порядку та чи будуть органи конституційної юстиції у своїй діяльності використовувати положення міжнародних договорів та запозичувати елементи аргументації міжнародних юрисдикційних установ. Це є предметом гострих дискусій особливо із заснуванням Європейських економічних спільнот, хоча тут існує специфіка співвідношення між міжнародним та національним правом, між наднаціональним та національними право- порядками, оскільки природа ЄС є наднаціональною і багаторівневою. На підставі досвіду діяльності органів конституційної юстиції у роботі наводяться аргументи, що по- при доволі суперечливі підходи, такі можуть бути уніфіковані Конституційним Судом України. Це можливо досягти при умові, якщо він вирішуватиме ці проблеми через призму фундаментальних принципів права, забезпечуючи у такий спосіб верховенство Конституції України та національну ідентичність України на пра- вовій географії світу. Складниками такого процесу є застосування Конституційним Судом України принципу дружнього ставлення до міжнародного права та з урахуванням національних інтересів, конституційних засад територіальної цілісності та незалежності України, гарантій прав людини та додержання вимог належної правової процедури. При дослідженні питання щодо європейської інтеграції України у світлі конституційних принципів слід виходити із захисту вказаних вище цінностей та ефективності забезпечення прав людини, балансу приватних і публічних інтересів. У світлі гармонізації законодавства згідно із Угодою про асоціацію між Україною та ЄС слід також враховувати acquis commumautaires Європейський спільнот, зокрема практи- ку Суду ЄС, яку можна покладати в основу аргументації рішень публічної адміністрації та судових органів.

Доведено, що державні та недержавні учасники міжнародних відносин створюють регіональні та глобальні мережі взаємодії, що динамічно розвиваються. Однак на сьогодні не можна казати про руйнацію національного суверенітету в планетарних масштабах. Констатується посилення суверенітету провідних держав світу і його послаблення в державах периферії. Суверенітет в країнах світової периферії трансформувався, а політична влада реконфігурувалася саме з-за посилення залежності держав периферії від транснаціональних учасників міжнародних відносин, міжнародних організацій, інституцій та провідних країн світу. На відміну від периферійних країн, країни «центру» мають сильний легітимний контроль над тим, що відбувається на їх територіях. Однак констатується збільшення повноважень установ міжнародного управління, вимог та зобов’язань міжнародного права. Зазначене особливо стосується ЄС, де суверенна влада поділена між міжнародними, національними та місцевими владними органами, водночас та сама тенденція простежується і в діяльності міждержавних організацій, таких як COT. Глобальні фінансово-економічні кризи та пандемії змушують держави вдаватися до протекціоністських заходів, що викликало наукову дискусію щодо укріплення суверенітету та зміцнення державних кордонів. Зазначені аргументи посилюють позиції представників реалістичної парадигми та послаблюють позиції представників ліберально-ідеалістичної парадигми. Показано, що транснаціональна структура міжнародного порядку зменшує державний контроль громадян країни. Вона визначає взаємозалежність учасників міжнародних відносин, які не можуть самостійно вирішувати глобальні проблеми чи ефективно використовувати широкий набір державних функцій, що спонукає їх до консолідації. Держава взаємопов’язана з національними, міждержавними і транснаціональними акторами. Вона більше не в змозі повністю контролювати та визначати все, що відбувається в межах її територіальних кордонів. Тому комплексні глобальні системи, від фінансових до екологічних, поєднують окремі локальні спільноти в єдину структурно-функціональну мережу. Глобальна інформаційно-комунікативна та транспортна інфраструктура створює нові форми політичної та соціально-економічної організації, які не прив’язані до певних національних кордонів. Сучасне територіальне суверенне право часто суперечить транснаціональній організації багатьох аспектів політичного, економічного та соціального життя. У міжнародному праві наявні два засадничі та взаємовиключні принципи: принцип територіальної цілісності держави та право нації на самовизначення, що нерідко дозволяє маніпулювати даними принципами. Ключові слова: держава, нація, суверенітет, десуверенізація, система міжнародних відносин, світовий порядок, глобалізація, учасники міжнародних відносин.

Враховуючи курс України на поглиблення європейської інтеграції з метою набуття членства в ЄС, що передбачає імплементацію визначених Радою Європи принципів «належного врядування», інших європейських стандартів та кращих світових управлінських практик, у статті на основі результатів аналізу змісту поняття народного суверенітету запропоновано концепцію змін законодавства у сфері публічної служби в Україні. Обґрунтовано й розроблено концепцію публічної служби в Україні, що передбачає охоплення відповідним поняттям усіх суб’єктів владних повноважень, незалежно від спеціалізації завдань і функцій держави та суспільства, які їх виконують. Запропоновано взяти дану концепцію за основу при вирішенні проблеми наявних окремих регуляторних актів у сферах державної та військової служби, організації й діяльності органів місцевого самоврядування, прокуратури, Служби безпеки України та інших органів влади, державних і муніципальних органів, неузгодженість чи розрізненість положень яких, як і відсутність норм законодавства з окремих питань, є перепоною для формування цілісної концепції публічної служби в Україні, однозначних з точки зору складових елементів понять «державна служба», «публічна служба», «публічний службовець», «державний службовець», що на практиці має вигляд недосконалості законодавчого забезпечення відповідних відносин, відсутності єдиного підходу до виділення складових, принципів організації та функціонування публічної служби в Україні, визначення місця всіх органів держави в її апараті та механізмі, враховуючи конституційний принцип поділу належної Українському народові влади на законодавчу, виконавчу та судову

На основі досвіду країн, що здійснювали врегулювання збройних конфліктів задля захисту суверенітету і територіальної цілісності, рекомендацій провідних міжнародних та європейських експертів та науковців у сфері правосуддя перехідного періоду сформовано відповідне поняття правосуддя перехідного періоду, охарактеризовано складові перехідного правосуддя з акцентом на такий компонент як притягнення до кримінальної відповідальності. Враховуючи результати аналізу нормативно-правового забезпечення та практики притягнення до відповідальності за вчинення міжнародних злочинів, учинених у період тимчасової окупації території України, що має місце з 20 лютого 2014 року, здійснено оцінку перспектив притягнення до відповідальності за воєнні злочини в Україні з розробленнямшляхів підвищення ефективності діяльності в цьому напрямку правозастосовних та правотворчих органів України, консолідації їх зусиль з громадянським суспільством, міжнародною спільнотою, міжнародними та європейськими інституціями, компетенція яких охоплює питанняпритягнення до кримінальної відповідальності за міжнародні злочини. Вирішення проблем запропоновано здійснювати через: 1) розроблення і затвердження концепції перехідного правосуддя, яка б охоплювала судові та позасудові механізми з різним рівнем міжнародної участі (або її взагалі немає), вирішення питання індивідуального переслідування, відшкодування збитків, встановлення істини, інституційну реформу, перевірку та звільнення; 2) ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду; 3) удосконалення КК України в частині регулювання відповідальності за воєнні злочини та закріплення такої категорії злочинів, як злочини проти людяності; 4) підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів та суддів, компетенцією яких охоплено збирання, оцінювання та прийняття рішень щодо діянь на окупованих територіях, що мають ознаки міжнародних злочинів; 5) інформаційну компанію щодо сутності воєнних злочинів, відповідальності за їх вчинення, порядку дій осіб у разі, якщо вони стали свідками міжнародного злочину, заходів щодо збирання і фіксації доказів для їх передачі до правоохоронних органів України чи Міжнародного кримінального суду.

In recent years, the question of the content of the national idea has increasingly often arisen in Ukraine, which seems to reflect the society's demand for understanding the ways of development and modernization of the state, increasing efficiency of the state in the face of modern challenges, strengthening sovereignty guarantees and guiding statehood evolvement in Ukraine. This question is directly related to the nature of the connection between the national idea and legal doctrine, which, in our opinion, is determined by the dialectic of politics and law, and is therefore a constitutive factor for society. Therefore, a deep understanding of the idea of sovereignty, of the matter of characteristics of sovereignty and independence of the state as a model and project for shaping the content and directions of public policy is essential. The article aims to scientifically comprehend the characteristics of Ukraine as a sovereign and independent state, which is important for understanding the national idea as a political and legal guideline for reforming the state. It is emphasized that the features of state sovereignty are enshrined in the Declaration of State Sovereignty of Ukraine (1990), and in the Constitution of Ukraine our state is defined as sovereign and independent, democratic, social and legal. Based on the understanding of the essence of sovereignty as a feature of a certain subject in relation to having supreme power, its theoretical construction is made in terms of generic and specific concepts (popular, national and state) sovereignty. It is emphasized that this political and legal phenomenon has an objective and subjective nature and is manifested as a result of material processes and as a volitional legal relation. The content of the supremacy of the power of the people, the nation and the state as exclusive subjects of sovereignty is defined. Popular sovereignty is understood as an objectively given feature of the people to have the supremacy of their power, based on their interests and will and realized in their rights to statehood, to change of the constitutional order, to participation in the formation and functioning of the state and its bodies. The content of the concept of national sovereignty as a feature of the nation to have the supremacy of power is based on understanding the nation as a special form of life of society as a community that forms common needs, interests and will. It is emphasized that according to the Preamble of the Constitution of Ukraine, the right to self-determination is exercised by the Ukrainian nation, the entire Ukrainian people. It is underlined that the realization of Ukraine's sovereignty on the grounds set out in the Constitution of Ukraine largely depends on the completeness of legislative regulation, the development of these principles in national legislation. State sovereignty is derivative from popular sovereignty. The Constitution affirms Ukraine as a sovereign state, defines its main attributes and symbols, the subjects authorized to exercise power and ensure the nation-wide, state-wide interest. Sovereignty is a feature inherent in the state as a form of political and legal organization of society. State sovereignty is the feature of the state as a public political and legal organization to have the supremacy, independence, completeness, self-sufficiency and unity of its power within the relevant territory, based on the interests and will of the people and enshrined in legal forms. The key feature of state power is supremacy. The supremacy of state power and the independence of power and the state are the most important peculiarities of state sovereignty. In the Constitution of Ukraine supremacy as a key characteristic of state power is expressed primarily through the principle of rule of law. In this context, emphasis is placed on the hierarchy of legal force of the Constitution and laws of Ukraine in the system of normative and legal regulation of public relations. It is argued that the sovereign statehood of Ukraine in the doctrinal sense is based on the classical model of the relationship of popular, national and state sovereignty. And the principle of sovereignty of the people, nation and state embodied in the Constitution of Ukraine establishes a rule that should provide the content for the entire system of constitutional legislation and should be taken into account during the state reforming on the scientific basis of legal doctrine. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Copyright of Philosophy of Law & General Theory of Law / Filosofia Prava i Zagal'na Teoria Prava is the property of Yaroslav Mudryi National Law University and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

Copyright of Hileya: Scientific Bulletin / Gileya is the property of GILEYA Publishing and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

Copyright of Philosophy of Law & General Theory of Law / Filosofia Prava i Zagal'na Teoria Prava is the property of Yaroslav Mudryi National Law University and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

The purpose of the article is to find out the correlation of sovereignty and the main features of supranationality іn the example of the European Union, in a view of the increased scientific interest to the problems of the functioning of the EU. The article analyzes the main features of supranationality and establishes the conformity of the European Union to the main features of a supranational organization. Definition of the essence of supranationalism has enabled us to analyze the peculiarities of the implementation of state sovereignty in the European Union's reality which depends of supranational features. In order to determine the peculiarities of state sovereignty realization in the EU, we have analyzed scientists' positions about the restriction or expansion of the sovereignty of the Member States of the European Union was conducted. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

In the article corruption as a factor of realization of the delegitimacy process of political power in conditions of systemic conflict, its main typological characteristics are considered, the role of civil society is analyzed, in the context of the opposition forces of evolution, which becomes the basis of the non–system opposition. The delicacy of power is its rejection by society as the most not relevant to requirements and challenges of socio–political reality. The delegitimacy stems from the conviction that political power does not adequately represent social interests and values in the current socio–political situation [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Copyright of Hileya: Scientific Bulletin / Gileya is the property of GILEYA Publishing and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

Copyright of Hileya: Scientific Bulletin / Gileya is the property of GILEYA Publishing and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

Currently there is a topical issue of implementation models, qualification criteria and characteristic features of supranationality as legal reality accompanying the process of international integration, which is underlain by such values as, inter alia, respect for fundamental rights. It seems reasonable to single out the characteristics reflecting the essence of an integrated supranational association, to analyze the modern practice of implementation of supranational competence and the impact of globalization processes thereon, to summarize the characteristics identified in the doctrine and in judicial practice and, using this as the basis, to explore the phenomenon of supranationality as modern legal reality of international integration. The purpose of this article is to examine the criteria of qualification of supranationality as legal reality accompanying international integration, to describe the trends of its development as a factor and manifestation of integration processes. Considerable attention is given to specific features of the supranational mechanism which is able to operate without seeking the consent of member States of the integrated association in each particular case. The authors note that the term “supranationality” preceded its coming into being in practice. Most scholars attribute its emergence to European integration and believe that this neologism has been introduced into scientific circulation by the federalistic line of European political and legal thought, being its conceptual basis. It is noted that unlike in case of membership of States in international organizations, in case of membership in integrated associations, in particular, in the European Union, the States restrict their sovereign rights conferring some of their rights to the integrated association. In such instance, conferral of rights may not be construed as their loss or loss of the State’s sovereign identification, since only the State is the bearer of sovereignty. What is meant here is a voluntary conferral of certain elements of the State’s internal competence and the simultaneous application on its territory of the national and supranational jurisdictions, with their correlation being dependent on the scope of substantive/jurisdictional powers of supranational institutions which are needed for regulation and, on its basis, for administration of specific areas of activity. The authors arrive at the conclusion that the most eloquent example is the scope and the implementation of the EU’s supranational competency as the chief architect of supranational mechanisms, with its activities covering almost all of the areas peculiar to the State. It is pointed out that in the EU elements of national, inter-State and supranational regulation are closely intertwined, which is an indication of its unique distinctive features including the flexibility of approaches to the use of supranationality as a practical tool for development of integration. The authors offer own definition of supranationality as a political and legal concept within the framework of which the States on a contractual basis transfer a part of their sovereign rights to an integrated association and grant the latter the competence to implement such rights and, within the framework of such competence, to make decisions binding not only on the member States but also, in some cases, on individuals and legal entities within their jurisdiction. The article demonstrates that the EU supranational institutions have been actually conferred, for regulatory purposes, not the material areas proper, but only certain components thereof, with a respective scope of authority, and this is what determines how actively and efficiently the EU will realize the opportunities granted to it; this may become the subject matter of further research. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article deals with the life of the multinational people of Bessarabia, from the beginning of the 20th century to the present day, through the prism of the consequences of the revolutions of 1917, the Great Patriotic War and the disintegration of the USSR, the change in Ukraine’s borders in connection with the events of the present. The historical development of Bessarabia has its own distinctive features - the selection of its freedom and independence; a heavy oppression of the oppressors, which prompted the multinational people to protect their rights and dignity. Hereditary tolerance and the desire to create is the defining trait of the peoples of Bessarabia. The modern life of the peoples of the former Bessarabia within the borders of the Ukrainian state is a new milestone in the historical path of development in the difficult conditions of the globalist policy of the neighboring states and the bloody aggression of the Russian Federation against Ukraine [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The historical realities and geopolitical processes are depicted in the article which have an infl uence on an eff ective Euro-Atlantic integration of Ukraine. The questions of the relationships of Ukraine with NATO in the context of transformational factors are analyzed. The aspects which can be important and perspective for the sovereign development of Ukraine in the XXI century are investigated. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Статтю присвячено важливій науковій проблемі організації сучасної міжнародної системи, особливостям ієрархії її підсистем та елементів і взаємозв’язків між ними в умовах формування глобального порядку. Визначаються особливості формування нового міжнародного порядку, його глобальні тенденції та регіональні особливості. Особлива увага приділяється альтернативним моделям глобального порядку.

Copyright of Law of Ukraine / Pravo Ukraini is the property of Editorial Board of Journal "Law of Ukraine" and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)