Search

The poorly researched problem of the economic colonization process of sparsely populated and uninhabited territories of the Ung County of the Hungarian kingdom in the ХІV – ХVІІ centuries, that is, the time referred to as the Age of the Drugeths, is investigated in the article. The Drugeths actively supported the policy of Hungarian kings, in particular, of Carl Robert and Ludovik Anjou, about the economic colonization of the state outskirts through the donations of lands with the condition of their settlement. During the third decade of the XIV century, the royal land tenure practically disappears in the northeastern frontier of the country, new feudal lords capture the land acquired by settlers from other lands, including the other side of the Carpathian Mountains. The Drugeths and other large landowners: Bebeks, Pereny, Tsudari, recruiting intermediaries, known in sources as sholtesy and genezy, call resettlers, promise them certain "freedoms". The widespread phenomenon was the resettlement of Rusyns in the XIII - XVI centuries, which took place on the basis of German and Wallachian law. On the basis of available source material and separate historiographic studies, the authors identified the stages and several zones of settlement. It is noted that the majority of villages in the mountainous regions of Uzhanshchyna (modern Perechynskyi and Velyky Bereznyansky districts) were founded by the help of the noble family of the Drugeths and by recruiting Ruthenian peasants from the Carpathians by the sholtesy and genezy, which respectively received significant privileges on the territory of the established villages. The main purpose of colonization was economic development, and as a result, a network of settlements, whose population was subjected to the Drugeths, was formed on the fringes of the Hungarian kingdom and Poland., У статті розглядається слабко досліджена у вітчизняній історіографії проблема процесу господарської колонізації малозаселених і незаселених територій Ужанського комітату Угорського королівства ХІV – ХVІІ ст., тобто час який називають добою Друґетів. Друґети активно підтримували політику угорських королів, зокрема Карла Роберта та Людовіка Анжуйського, щодо господарської колонізації окраїнних території держави шляхом дарувань земель із умовою їх заселення. На третє десятиріччя XIV ст. практично зникає королівське землеволодіння у північно-східному порубіжжі країни, нові феодали заселяють здобуті землі переселенцями із інших земель, у тому числі з іншого боку Карпатських гір. Друґети та інші великі землевласники: Бебеки, Перені, Цудари, посередників-вербувальників, відомих у джерелах як шолтеси і ґенези, закликають переселенців, обіцяють їм певні «свободи». Поширеним явищем було переселення русинів у ХІІІ – XVI столітті, яке проходило на основі німецького та волоського права. На основі доступного джерельного матеріалу та окремих історіографічних досліджень автори виокремили етапи та кілька зон заселення. Наголошено, що більшість сіл гірських районів Ужанщини (сучасного Перечинського та Великоберезнянського районів) засновані через сприяння шляхетського роду Друґетів і шляхом вербування селян-русинів із-за Карпат шолтесами і кенезами, які відповідно отримували значні привілеї на території заснованих сіл. Головною метою колонізації було господарське освоєння і як наслідок на порубіжжі Угорського королівства і Польщі сформувалася мережа поселень, населення яких були підданими Друґетів.