Search

Background. The pandemic of coronavirus disease (COVID-19) has been going on for more than a year and is a problem for the health care system worldwide. At the same time, there are few studies on the peculiarities of COVID-19 in children, in particular how clinical symptoms have changed during the year with the change of types of coronavirus SARS-CoV-2. Objective was to conduct a retrospective generalized analysis of the clinical course, laboratory markers and features of treatment in pediatric cases of ­COVID-19 in Chernivtsi region. Materials and me­thods. Using the retrospective cohort method, 263 clinical cases of ­COVID-19 in children of the Chernivtsi region hospitalized for the period of March 2020 — March 2021 were analyzed. Results. In this work, a dynamic analysis was performed of the clinical features of ­COVID-19 course in the population of children of Chernivtsi region, who were hospitalized during March 2020 — March 2021 at inpatient departments with signs of infection caused by ­SARS-CoV-2. The first group included 65 patients who were treated in the second quarter of 2020, the second group consisted of 90 children who underwent inpatient treatment in the third quarter of 2020, the third group included 87 children who were treated in the fourth quarter of 2020, and the fourth group consisted of 21 children who underwent inpatient treatment in the first quarter of 2021. It was found that the frequency of complaints of malaise was due to infectious-inflammatory, intoxication and catarrhal symptom complexes, although in contrast to the onset of the pandemic, the complaints and signs of intoxication and asthenic syndromes, infectious-inflammatory syndromes, nonspecific neurological symptoms increased with a relatively stable rate of lesions of the upper respiratory tract. In the first quarter of 2021, there was an increase in cases of multisystem inflammatory syndrome (odds ratio = 6.5) and community-acquired pneumonia (odds ratio = 2.7). Conclusions. A dynamic analysis of the course of COVID-19 in children has demonstrated phenotypic deviations of the disease with torpidity to the prescribed treatment for nonspecific symptoms of disorders of the nervous system and gastrointestinal tract with a decrease in duration and severity of fever, increased incidence of pneumonia (odds ratio = 2.7) and multisystem inflammatory syndrome (odds ratio = 6.5)., Актуальність. Пандемія коронавірусної хвороби (COVID-19) триває вже понад рік і є проблемою для системи охорони здоров’я в усьому світі. Водночас досить мало досліджень щодо особливостей перебігу COVID-19 у дітей і, зокрема, як змінюються клінічні симптоми упродовж року зі зміною типів коронавірусу SARS-CoV-2. Мета: провести ретроспективний узагальнюючий аналіз клінічних особливостей перебігу, параклінічних маркерів та особливостей лікувальної тактики педіатричних випадків COVID-19 у Чернівецькій області. Матеріали та методи. Методом ретроспективної когорти проаналізовано 263 клінічних випадки COVID-19 у госпіталізованих дітей Чернівецької області за період із березня 2020 року по березень 2021 року. Результати. У цій роботі проведено динамічний аналіз клінічних особливостей перебігу COVID-19 в популяції дітей Чернівецької області, які були госпіталізовані впродовж березня 2020 р. — березня 2021 р. до стаціонарних відділень з ознаками інфекції, викликаної вірусом SARS-CoV-2. Загалом проаналізовано: 65 пацієнтів, що лікувалися у ІІ кварталі 2020 р.; 90 хворих, які знаходилися на стаціонарному лікуванні у ІІІ кварталі 2020 р.; 87 дітей — у IV кварталі 2020 р. та 21 дитина — у І кварталі 2021 р. Виявлено, що частота скарг на порушене самопочуття зумовлювалась інфекційно-запальним, інтоксикаційним і катаральним симптомокомплексами, хоча на відміну від початку пандемії збільшилися скарги та ознаки інтоксикаційного й астенічного, інфекційно-запального синдромів, неспецифічних неврологічних симптомів при відносно стабільному показнику ураження респіраторного тракту, а в І кварталі 2021 р. відбулося зростання випадків мультисистемного запального синдрому (співвідношення шансів (СШ) — 6,5) та позалікарняної пневмонії (СШ — 2,7). Висновки. Динамічний аналіз особливостей перебігу COVID-19 у дітей показав фенотипові девіації захворювання з торпідністю до призначеного лікування неспецифічних симптомів ураження нервової системи та шлунково-кишкового тракту зі зменшенням тривалості та вираженості лихоманки, збільшенням частоти виявлення пневмонії (СШ — 2,7) та мультисистемного запального синдрому (СШ — 6,5).

Reye’s syndrome is a very rare disease that occurs in the pediatric population with a frequency of approximately 6 cases per 100,000 children, but the mortality due to this nosology is quite high and depends on its severity and prognostic factors. This pathology should be a warning for practitioners in terms of diagnosis and timely precautions for possible progression of the disease, taking into account the high mortality rate, the rapid progression of neurological symptoms, and lack of clear predictors of Reye’s syndrome. The article presents modern views on the etiology, pathogenesis, clinical course, laboratory and morphological diagnosis of Reye’s syndrome. Recommended by the Center for Disease Control and Prevention in Atlanta criteria for the diagnosis of Reye’s syndrome are given in the article. The article describes the differential diagnosis between classical (aspirin-associated, idiopathic) and atypical Reye’s syndrome (Reye’s-like syndrome), as well as focuses on a set of diagnostic and therapeutic measures. A clinical case of the classic Reye’s syndrome in pediatric practice is presented, which occurred in the Regional Municipal Non-Profit Enterprise “Chernivtsi Regional Children’s Clinical Hospital”. The presented clinical case, unfortunately, was fatal and the body was subjected to an autopsy, the results of which, as well as morphological changes in the section material after specific staining with Sudan III, are also described in the article. The review of the case ends with a summary and conclusions, authors emphasize the need to draw the attention of practitioners to the possibility of developing rare Reye’s syndrome in children after the use of acetylsalicylic-containing drugs; for the verification of nosology, a doctor should take into account specific changes in clinical and paraclinical parameters, and due to the absence of a minimum permitted dose of acetylsalicylic acid it should be prohibited for use in pediatric practice as an antipyretic drug., Синдром Рея є досить рідкісним захворюванням, що зустрічається в дитячій популяції з частотою приблизно 6 випадків на 100 000 дітей, проте летальність від цієї нозології досить висока і залежить від тяжкості та прогностичних чинників перебігу. З огляду на швидке прогресування неврологічної симптоматики, відсутність чітких предикторів розвитку синдрому Рея, а також на високий рівень летальності ця патологія повинна бути насторогою для практичних лікарів у плані діагностики та проведення своєчасних запобіжних заходів щодо можливого прогресування перебігу захворювання. У статті наведені сучасні погляди щодо етіології, патогенезу, клінічного перебігу, лабораторної та морфологічної діагностики синдрому Рея. Подані критерії постановки діагнозу синдрому Рея, рекомендовані Центром з контролю і профілактики захворювань в Атланті. У статті наводиться диференціальна діагностика між класичним (аспіринасоційований, ідіопатичний) та атиповим синдромом Рея (Рея-подібний синдром), а також акцентується увага на комплексі діагностично-лікувальних заходів. Подається клінічний випадок перебігу класичного синдрому Рея в педіатричній практиці, що трапився в Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня». Поданий клінічний випадок, на превеликий жаль, завершився летально, й тіло підлягало проведенню автопсії, результати якої, як і морфологічні зміни секційного матеріалу після проведення специфічного забарвлення суданом ІІІ, також описані в статті. Огляд випадку завершується підсумуванням та висновками, наголошується на необхідності звернення уваги практикуючих лікарів на можливість розвитку рідкісного синдрому Рея в дітей після вживання ацетилсаліцилвмісних препаратів, для верифікації нозології слід зважати на специфічні зміни клініко-параклінічних показників, а через відсутність мінімальної дозволеної дози ацетилсаліцилова кислота підлягає забороні її використовувати в педіатричній практиці як жарознижувальний засіб.

Aim. To investigate the influence of acetylation processes on the emergency treatment peculiarities of asthma attacks in school-aged patients with signs of exercise-induced asthma.Materials and methods. The 1st and 2nd degree comprehensive clinical and immunological examination of 84 children with asthma has been performed. The genetic marker, namely the type of acetylation by V.M. Prebsting — V.I. Gavrilova method in Tymofeyeva's modification, was determined in all children. Two clinical groups were formed: the first group included 41 children with exercise-induced asthma phenotype (EIAP) and the II group was comprised of 43 patients with asthma without exercise-induced bronchoconstriction (AWEIB).Results. In patients with EIAP the risk of preserving severe bronchial obstruction on the third day of asthma attack treatment was lower in the children with fast acetylation type. Moreover, the most effective was the initial therapy of asthma attack that included a combination of systemic corticosteroids with quickrelief β2-agonists and/or theophylline derivatives in case of fast acetylation phenotype. In contrast, in the patients with AWEIB the reverse trend has occurred with preserve of the severity of attack and the need in combination therapy of attack in case of slow acetylation phenotype.Conclusions. In children with EIAP the emergency treatment of asthma attacks was effective in the patients with fast acetylation phenotype, whereas the efficacy of emergency treatment in the patients with AWEIB was observed in cases of slow acetylators., Цель: исследовать влияние характера ацетиляторных процессов на особенности неотложной терапии приступов бронхиальной астмы у больных школьного возраста с признаками фенотипа астмы физического напряжения.Пациенты и методы. Проведено комплексное клинико-иммунологическое обследование I–II уровня 84 детей, страдающих бронхиальной астмой. Всем детям определяли генетический маркер — тип ацетилирования по методу В.М. Пребстинг — В.И. Гаврилова в модификации Тимофеевой. Сформированы две клинические группы: I группа — 41 ребенок с признаками фенотипа бронхиальной астмы физического напряжения (БАФН), II группа — 43 больных без бронхоспазма физической нагрузки (БСФН).Результаты. Установлено, что у больных с БАФН риск сохранения выразительной обструкции бронхов на третий день лечения приступа астмы был меньше у быстрых ацетиляторов. При этом наиболее эффективной была стартовая терапия приступа астмы, которая предусматривала сочетание системных ГКС с β2-агонистами короткого действия и/или производными теофиллина при наличии быстрого ацетиляторного фенотипа. Зато у больных без признаков БСФН выявлялась обратная тенденция к сохранению тяжести приступа и необходимости назначения комбинированной терапии приступа при наличии медленного ацетиляторного фенотипа.Выводы. Среди детей с признаками БАФН неотложная терапия приступов астмы оказалась наиболее эффективной у больных с быстрым ацетиляторным фенотипом, зато у пациентов с БСФН — при наличии медленного ацетиляторного фенотипа., Мета: дослідити вплив характеру ацетиляторних процесів на особливості невідкладної терапії нападів бронхіальної астми у хворих шкільного віку з ознаками фенотипу астми фізичної напруги.Пацієнти і методи. Проведено комплексне клінічно-імунологічне обстеження І–ІІ рівня 84 дітей, що страждають на бронхіальну астму. Усім дітям визначали генетичний маркер — тип ацетилювання за методом В.М. Пребстинг — В.І. Гаврилова у модифікації Тимофеєвої. Сформовано дві клінічні групи: І група — 41 дитина з ознаками фенотипу бронхіальної астми фізичної напруги (БАФН), ІІ група — 43 хворих без бронхоспазму фізичного навантаження (БСФН).Результати. Встановлено, що у хворих із БАФН ризик збереження виразної обструкції бронхів на 3-й день лікування нападу астми був меншим у швидких ацетиляторів. При цьому найбільш ефективною була стартова терапія нападу астми, що передбачала комбінацію системних глюкокортикостероїдів з β2-агоністами швидкої дії та/або похідними теофілінів за наявності швидкого ацетиляторного фенотипу. Натомість у хворих без ознак БСФН траплялася зворотна тенденція до збереження важкості нападу і необхідності призначення комбінованої терапії нападу за повільного ацетиляторного фенотипу.Висновки. У дітей з ознаками БАФН невідкладна терапія нападів астми виявилася ефективнішою у хворих зі швидким ацетиляторним фенотипом, натомість у пацієнтів із БСФН — за наявності повільного ацетиляторного фенотипу.

This article has shown efficacy of Subalinum as probiotic drug that belongs to a group of self-eliminating antagonists. Subalinum is a recombinant bacillary probiotic strain, one dose of which contains 1·109–8·109 living microbial cells of B.subtilis 23–35/105, obtained by the introduction of plasmid DNA. This results in increased synthesis of extracellular α2 human interferon with high antagonistic activity of master strain against pathogenic and opportunistic microorganisms. Due to antiviral efficacy conditioned by interferon-inducing properties, probiotic agent Subalinum was effective in ophthalmology, in the treatment of viral hepatitis and acute intestinal infections in children. Therapeutic effect of Subalinum is determined by living bacteria, which have a high antagonistic activity against pathogenic and opportunistic microorganisms and promote normalization of qualitative and quantitative composition of intestinal microflora. Prescription of Subalinum improves the efficacy of integrated treatment for viral diseases in children, in particular viral gastroenteritis., В статье продемонстрирована эффективность Субалина как пробиотика, который относится к группе антагонистов, способных к самоэлиминации. Субалин является рекомбинантным бациллярным пробиотическим штаммом, одна доза которого содержит 1 · 109–8 · 109 живых микробных клеток В.subtilis 23–35/105, полученных путем введения плазмидной ДНК. Это приводит к усиленному синтезу внеклеточного α-2-интерферона человека при сохранении высокой антагонистической активности исходного штамма в отношении патогенных и условно-патогенных возбудителей. Благодаря противовирусной эффективности, обусловленной интерфероногенными свойствами, пробиотик Субалин оказался эффективным в офтальмологии, лечении вирусных гепатитов и острых кишечных инфекций у детей. Лечебное действие Субалина определяют живые бактерии, обладающие высокой антагонистической активностью в отношении патогенных и условно-патогенных микроорганизмов и способствующие нормализации качественного и количественного состава кишечной микрофлоры. Назначение Субалина оптимизирует эффективность комплексного лечения вирусных заболеваний у детей, в частности, вирусных гастроэнтеритов., У статті продемонстровано ефективність Субаліну як пробіотика, що належить до групи антагоністів, які здатні до самоелімінації. Субалін є рекомбінантним бацилярним пробіотичним штамом, одна доза якого містить 1 • 109–8 • 109 живих мікробних клітин В.subtilis 23–35/105, що отриманий шляхом введення плазмідної ДНК. Це зумовлює посилений синтез позаклітинного α-2-інтерферону людини при збереженні високої антагоністичної активності вихідного штаму щодо патогенних та умовно-патогенних збудників. Завдяки противірусній ефективності, зумовленій інтерфероногенними властивостями, пробіотик Субалін виявився ефективним в офтальмології, у лікуванні вірусних гепатитів та гострих кишкових інфекцій у дітей. Лікувальну дію Субаліну визначають живі бактерії, що мають високу антагоністичну активність стосовно патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів і сприяють нормалізації якісного і кількісного складу кишкової мікрофлори. Призначення Субаліну оптимізує ефективність комплексного лікування вірусних захворювань у дітей, зокрема вірусних гастроентеритів.

The study of clinical features and determination of markers of inflammation in the bronchi depending on the gender have been carried out in 93 schoolchildren with bronchial asthma. Features of bronchial asthma in school-age boys compared with girls include: three times more frequent onset of the disease in early childhood, eosinophilic phenotype in 66.13 % of cases, the absence of blood eosinophilia (odds ratio (OR) = 3.8) at moderate eosinophilia of sputum (OR = 1.89) with the extracellular accumulation of eosinophilic cationic proteins in sputum that, in general, promotes a better response to administered antiinflammatory therapy. Compared to boys of the same age, in school-age girls the onset of bronchial asthma is more often at the age of 6 years («asthma with late start» — 60.0 %), its atopic form dominated (66.67 %), in peripheral blood of every third patient eosinophilia is determined, girls have tendency to intracellular accumulation of eosinophilic cationic proteins in peripheral blood leukocytes, and the disease is unmanageable, which is determined mainly by the results of self-assessment., Проведено изучение клинических особенностей и определение маркеров воспалительного процесса в бронхах в зависимости от гендерной принадлежности у 93 школьников, больных бронхиальной астмой. К особенностям течения бронхиальной астмы у мальчиков школьного возраста по сравнению с девочками следует отнести: втрое большую частоту дебюта заболевания в дошкольном возрасте, эозинофильный фенотип в 66,13 % случаев, отсутствие эозинофилии крови (отношение шансов = 3,8) при умеренной эозинофилии мокроты (отношение шансов = 1,89) с внеклеточным накоплением эозинофильных катионных белков в мокроте, что в целом способствует лучшему ответу на назначенную противовоспалительную терапию. По сравнению с мальчиками-сверстниками у девочек в школьном возрасте бронхиальная астма чаще дебютирует в возрасте старше 6 лет (астма позднего начала — 60,0 %), преобладает ее атопическая форма (66,67 %), в периферической крови каждой третьей больной определяется эозинофилия, отмечена тенденция к внутриклеточному накоплению катионных белков в эозинофильных лейкоцитах периферической крови, заболевание хуже поддается контролю, что определяется преимущественно по результатам самооценки., Проведено вивчення клінічних особливостей та визначення маркерів запального процесу в бронхах залежно від гендерної приналежності у 93 школярів, хворих на бронхіальну астму. До особливостей перебігу бронхіальної астми у хлопчиків шкільного віку порівняно з дівчатками слід зарахувати: утричі частіший дебют захворювання у дошкільному віці, еозинофільний фенотип у 66,13 % випадків, відсутність еозинофілії крові (відношення шансів = 3,8) при помірній еозинофілії мокротиння (відношення шансів = 1,89) із позаклітинним накопиченням еозинофільних катіонних білків у мокротинні, що в цілому сприяє кращій відповіді на призначену протизапальну терапію. Порівняно з хлопцями-однолітками у дівчаток у шкільному віці бронхіальна астма частіше дебютує у віці понад 6 років (астма пізнього початку — 60,0 %), переважає її атопічна форма (66,67 %), у периферичній крові кожної третьої хворої визначається еозинофілія, у дівчаток відмічена тенденція до внутрішньоклітинного накопичення катіонних білків в еозинофільних лейкоцитах периферичної крові, а захворювання гірше піддається контролю, що визначається переважно за результатами самооцінки.

The aim of research: to study the peculiarities of a heterogeneous airway inflammation in children with bronchial asthma (BA) under the deletion polymorphism of GSTM1 and GSTT1 genes.Materials and Methods. We have examined 102 school-aged children with BA, of whom in 46 patients (I clinical group) the eosinophilic type of bronchial inflammation was verified, in 33 patients (II clinical group) — the neutrophilic type, and in 23 children (ІІІ group) — paucigranulocytic nature of inflammatory changes in the bronchi.Results. In patients with bronchial asthma, the homozygous deletion of GSTT1 gene has been detected in every fifth child, independently of type of airway inflammation. In patients with eosinophilic subtype of inflammation of the bronchi, GSTM1 gene deletion was noted in 32.6 % of cases, with neutrophilic one — in 51.1 % and with paucigranulocytic — 21.7 % of cases. In children with T1delM1+ genotype, severe BA in I group was detected in 37.5 % of cases, in the II — in 50.0 %, and in III group — in 100 % of cases (PIII : I,II < 0.05). Conclusions. Thus, children with different inflammatory phenotypes of asthma have certain characteristics of the disease course in the presence of GSTM1 and GSTT1 genes deletion polymorphism, which should be considered when choosing a treatment strategy in these patients., Цель исследования: изучить особенности гетерогенного воспаления бронхов у детей с бронхиальной астмой (БА) при делеционном полиморфизме генов GSTM1 и GSTT1.Материал и методы. Обследованы 102 ребенка школьного возраста с БА, из них у 46 детей (І клиническая группа) установлен эозинофильный характер воспаления бронхов, у 33 пациентов (ІІ клиническая группа) — нейтрофильный вариант, а у 23 (ІІІ группа) — пауцигранулоцитарный характер воспалительных изменений в бронхах. Результаты. У больных бронхиальной астмой гомозиготная делеция гена GSTT1 определялась у каждого пятого ребенка независимо от характера воспаления бронхов. У пациентов с эозинофильным субтипом воспаления бронхов делеция гена GSTМ1 отмечена в 32,6 % случаев, при нейтрофильном — в 51,1 % и пауцигранулоцитарном — в 21,7 % наблюдений. У детей с генотипом T1delM1+ тяжелое течение БА в I группе наблюдалось в 37,5 % случаев, во II — в 50,0 % и в III группе — в 100 % наблюдений (Р III : I, II, Мета дослідження: вивчити особливості гетерогенного запалення дихальних шляхів у дітей, які страждають від бронхіальної астми (БА), за делеційного поліморфізму генів GSTM1 та GSTT1.Матеріал і методи. Обстежені 102 хворі шкільного віку, які страждають від БА, з яких у 46 дітей (І клінічна група) встановлено еозинофільний характер запалення бронхів, у 33 пацієнтів (ІІ клінічна група) — нейтрофільний варіант, а у 23 (ІІІ група) — пауцигранулоцитарний характер запальних змін у бронхах. Результати. У хворих на бронхіальну астму гомозиготна делеція гена GSTT1 визначалася у кожної п’ятої дитини незалежно від характеру запалення бронхів. У хворих з еозинофільним субтипом запалення бронхів делеція гена GSTМ1 відмічена у 32,6% випадків, при нейтрофільному — у 51,1 % та пауцигранулоцитарному — у 21,7 % спостережень. У дітей із генотипом T1delM1+ тяжкий перебіг БА у I групі визначався у 37,5 % випадків, у II — у 50,0 % та у III групі — у 100 % спостережень (Р III : I, II

У роботі на підставі комплексного обстеження 100 новонароджених дітей показані клінічні та окремі імунологічні особливості, що асоціюються з розвитком раннього неонатального сепсису, найбільш вагомими з них є недоношеність, маргінальні показники маси тіла при народженні й проведення інвазивних маніпуляцій та обстежень. Показано, що вміст С-реактивного білка в сироватці крові > 60,0 мг/л вірогідно асоціюється з ризиком сепсису в новонародженого віком до 48 годин зі співвідношенням шансів 1,9., В работе на основании комплексного обследования 100 новорожденных детей показаны клинические и отдельные иммунологические особенности, которые ассоциируются с развитием раннего неонатального сепсиса, из них наиболее весомыми являются недоношенность, маргинальные показатели массы тела при рождении и проведение инвазивных манипуляций и обследований. Показано, что содержание С-реактивного белка в сыворотке крови > 60,0 мг/л достоверно ассоциируется с риском сепсиса у новорожденного в возрасте до 48 часов с соотношением шансов 1,9., The paper presents the results of thorough examination of 100 newborns, clinical and immune features associated with early neonatal sepsis development. The most significant of them are prematurity, marginal birth weight parameters and invasive procedures and observations. It was shown that serum level of C-reactive protein > 60.0 ml/l is significantly associated with sepsis risk in a newborn aged less than 48 hours with odds ration 1.9.

Мета дослідження полягала у вивченні діагностичної цінності деяких клінічних та імунологічних тестів у верифікації бактеріальної та/або вірусної інфекції при фебрильних епізодах загострень бронхіальної астми у дітей раннього віку. На базі алергологічного відділення Чернівецької обласної дитячої лікарні методом простої випадкової вибірки було проаналізовано дані 104 дітей з бронхіальною астмою, які надійшли в лікарню з приводу загострення астми, пов’язаного з лихоманкою, і з яких були сформовані дві групи клінічного спостереження. При проведенні аналізу клінічних та лабораторних даних у дітей з фебрильними нападами бронхіальної астми бактеріальної або вірусної природи висловлено припущення, що у таких пацієнтів вірогідно частіше імунологічні показники запальних реакцій були підвищеними — рівень сироваткового інтерлейкіну-8 перевищував 50,0 пг/мл (52,9 %), а концентрація С-реактивного білка в сироватці крові становила понад 50,0 мг/л (43,1 %)., Цель исследования заключалась в изучении диагностической ценности некоторых клинических и иммунологических тестов в верификации бактериальной и/или вирусной инфекции при фебрильных эпизодах обострений бронхиальной астмы у детей раннего возраста. На базе аллергологического отделения Черновицкой областной детской больницы методом простой случайной выборки были проанализированы данные 104 детей с бронхиальной астмой, которые поступили в больницу по поводу обострения астмы, связанного с лихорадкой, и из которых были сформированы две группы клинического наблюдения. При проведении анализа клинических и лабораторных данных у детей с фебрильными приступами бронхиальной астмы бактериальной или вирусной природы высказано предположение, что у таких пациентов достоверно чаще иммунологические показатели воспалительных реакций были повышенными — уровень сывороточного интерлейкина-8 превышал 50,0 пг/мл (52,9 %), а концентрация С-реактивного белка в сыворотке крови составляла более 50,0 мг/л (43,1 %)., The aim of research was to study the diagnostic value of some clinical and immunological tests in the verification of bacterial and/or viral infection in the course of febrile episodes of bronchial asthma exacerbations in children of early age. On the base of allergological department of Chernivtsi Regional Children’s Hospital by the method of simple random sampling there have been examined 104 child patients with bronchial asthma who were admitted to the hospital because of asthma exacerbation associated with fever, and of which were formed two groups of clinical observation. The conducted analysis of clinical and laboratory data in children with bacterial and viral febrile bronchial asthma attacks has been suggested that such patients more likely had higher level of immunological indices of inflammatory reactions, which are mostly characterized by increased content of serum interleukin-8 over 50.0 pg/ml (52.9 %) and serum C-reactive protein concentration more than 50.0 mg/l (43.1 %).