Search

Pulmonary arterial hypertension (PAH) is a serious condi­tion caused by the damage of the small pulmonary vessels, leading to the increase of pulmonary artery pressure, pulmonary vascular resistance, development of right ventricular failure and death. PAH is one of the actual problems of modern medicine due to low survival rate, rapid disability of the patients and a high cost of treatment. PAH is one of the leading causes of death in systemic sclerodermia (SSD). PAH associated with scleroderma is a unique phenotype combining the manifestations of both SSD and PAH, the pathogenetic mechanisms of which modify the clinical picture and the course of these conditions. Timely diagnosis and treatment of PAH show significant effect on survival rates, however, early detection of PAH is still difficult in SSD due to several factors. The main causes are restriction of modern screening methods and polyorganic involvement in SSD. In comparison with other subgroups of PAH the patients with SSD-PAH poorly answer to the specific PAH therapy. SSD-PAH, along with idiopathic pulmonary hypertension (IPAH), belongs to group I of pulmonary hypertension classification and according to modern consensus has a similar pathogenesis and clinical picture, however, differences in the response to therapy are observed in these groups, that indicates the role of other pathobiological mechanisms. Recent investigations explain these differences by such factors as autoimmune and inflammatory responses, more severe vascular remodeling and direct myocardial damage in the SSD. Drug therapy of PH in SSD is similar to that in IPAH and includes prostaglandins, endothelin receptor antagonists, calcium channel blockers, which are prescribed in cases of a positive vasoreactive test, PDE-5 inhibitors. In this literature review we showed traditional and new methods of PAH treatment and their relevance to SSD-PAH in accordance with randomized clinical trials.

Цель: изучить предикторы организации тромбов в ушках предсердий у пациентов с персистирующей неклапанной фибрилляцией предсердий. Материалы и методы: в исследование включены 133 пациента с неклапанной персистирующей фибрилляцией предсердий, которым была запланирована электрическая кардиоверсия ЭКВ под контролем чреспищеводной эхокардиографии. Результаты: у 40 (37,6%) пациентов тромбы выявили в ушке левого предсердия, из них у 26 (65,0%) тромбы были организованными. В ушке правого предсердия тромбы выявили у 10 (7,5%) пациентов и в 7 (70,0%) случаях они были организованными. У большинства пациентов – 63 (47,4%) тромбы локализовались в ушках обоих предсердий, из которых организация тромбов наблюдалась у 25 (39,7%) человек. Гемодинамических и морфологических признаков, связанных с организацией тромбов, в ушке левого предсердия при персистирующей неклапанной фибрилляции предсердий виявлено не было. Организация тромбов в ушке правого предсердия ассоциируется с увеличением индекса площади и объема левого и правого предсердий в систолу и диастолу, увеличением толщины задней стенки левого желудочка. Выводы: предикторами организации тромбов ушка правого предсердия при персистирующей неклапанной фибрилляции предсердий являются увеличение индекса площади и объема левого и правого предсердий в систолу и диастолу, увеличение толщины задней стенки левого желудочка., Goal: to study predictors of atrial appendages thrombi organization in persistent non-valvular atrial fibrillation patients.Materials and methods: a total of 133 consecutive patients with non-valvular atrial fibrillation, who underwent transoesophageal echocardiography before electrical cardioversion, were included in the study. Results: in 40 (37,6%) patients thrombus were detected in left atrial appendage and in 26 (65,0%) patients they were organized. In 10 (7,5%) patients thrombus were detected in right atrial appendage and in 7 (70,0%) patients they were organized. In 63 (47,4%) patients thrombi were found in both atrial appendages and in 25 (39,7%) patients they were organized. Hemodynamic and morphological predictors of left atrial appendage thrombus in non-valvular atrial fibrillation patients were not found. Thrombus organization in right atrial appendage was assotiated with increased left atrial and right atrial indexed area and volume in systole and diastole, increased thickness of rear wall of left ventricle.Conclusions: predictors of right atrial appendage thrombi organization in non-valvular atrial fibrillation patients are increased left atrial andright atrial indexed area and volume in systole and diastole, increased thickness of rear wall of left ventricle., Мета: вивчити предиктори організації тромбів у вушках передсердь у пацієнтів з персистуючою неклапанною фібриляцією передсердь. Матеріали та методи: у дослідження включені 133 пацієнти з неклапанною персистуючою фібриляцією передсердь, яким була запланована електрична кардіоверсія під контролем черезстравохідної ехокардіографії. Результати: у 40 (37,6%) пацієнтів тромби виявили у вушку лівого передсердя, з них у 26 (65,0%) тромби були організовані. У вушку правого передсердя тромби виявили у 10 (7,5%) пацієнтів та у 7 (70,0%) випадках вони були організованими. У більшості пацієнтів – 63 (47,4%) – тромби локалізувались у вушках обох передсердь, з яких організація тромбів спостерігалась у 25 (39,7%) осіб. Гемодинамічних та морфологічних ознак, пов’язаних з організацією тромбів, у вушку лівого передсердя при персистуючій неклапанній фібриляції передсердь виявлено не було. Організація тромбів у вушку правого передсердя асоціювалась зі збільшенням індексу площі та об’єму лівого та правого передсердь у систолу та діастолу, збільшенням товщини задньої стінки лівого шлуночка. Висновки: предикторами організації тромбів вушка правого передсердя при персистуючій неклапанній фібриляції передсердь є збільшення індексу площі та об’єму лівого та правого передсердь у систолу і діастолу, збільшення товщини задньої стінки лівого шлуночка.

Aim. To study structural and functional characteristics of myocard in patients with different forms of atrial fibrillation. Atrial fibrillation is the most prevalent arrhythmia in clinical practice. Atrial fibrillation is a progressive disease: the duration of paroxysms increases over time and paroxysmal atrial fibrillation transforms to persistent, the last one becomes refractory to pharmacological and electrical cardioversion in time and transforms to permanent. So assessment of myocardial remodeling in patients with persistent and permanent atrial fibrillation is very actual.Methods and results. According to the aim of the study 133 patients with persistent atrial fibrillation and 100 patients with permanent atrial fibrillation were included into the study. Echocardiographic parameters of left and right atria function were studied.Conclusion. It was found that patients with persistent and permanent atrial fibrillation are characterized with both left and right atrias remodeling. Remodeling of the atrias is less pronounced in patients with permanent atrial fibrillation in comparison with persistent atrial fibrillation patients and arrhythmia recurrence., Фибрилляция предсердий – наиболее распространенное нарушение ритма сердца в клинической практике. Фибрилляция предсердий прогрессирует со временем: пароксизмы аритмии становятся более продолжительными, пароксизмальная форма трансформируется в персистирующую, которая, в свою очередь, со временем становится рефрактерной к фармакологической и электрической кардиоверсии и трансформируется в постоянную форму фибрилляции предсердий. С целью изучения особенностей ремоделирования миокарда у пациентов с персистирующей и постоянной формой фибрилляции предсердий неклапанного происхождения обследовали 233 пациента. Изучили эхокардиографические показатели, которые характеризуют функцию левого и правого предсердий. Установлено, что пациенты с персистирующей и постоянной формами фибрилляции предсердий характеризуются ремоделированием обоих предсердий. У пациентов с постоянной формой фибрилляции предсердий менее выражено ремоделирование предсердий в сравнении с пациентами с персистирующей формой фибрилляции предсердий и рецидивом аритмии., Фібриляція передсердь – найбільш поширена форма аритмії у клінічній практиці. Фібриляція передсердь прогресує з часом: пароксизми аритмії стають тривалішими, пароксизмальна форма трансформується у персистуючу, яка, у свою чергу, з часом стає рефрактерною до фармакологічної, електричної кардіоверсії та трансформується в постійну форму фібриляції передсердь. З метою вивчення особливостей ремоделювання міокарда у пацієнтів з персистуючою та постійною формою фібриляції передсердь неклапанного генезу обстежили 233 пацієнти. Вивчили ехокардіографічні показники, які характеризують функцію лівого та правого передсердь. Виявили, що пацієнти з персистуючою та постійною формами фібриляції передсердь характеризуються ремоделюванням обох передсердь. У пацієнтів із постійною формою фібриляції менш виражене ремоделювання передсердь у порівнянні з пацієнтами з персистуючою формою фібриляції передсердь та рецидивом аритмії.

Results of cardiovascular risk factors assessment of 133 patients with persisting non-valvular atrial fibrillation (AF) (main group) being admitted for electrical cardioversion performance and comparison of these risk factors with cardiovascular risk profile of 6535 AF patients from Cohort 1 of the international GARFIELD registry (group of comparison) are revealed in the article. Patients in the main group were older than 65 years (33,8%), in European population of GARFIELD registry the majority of patients older than 65 years – 73,8%; p, В статье представлены результаты изучения характеристик сердечно-сосудистого риска 133 пациентов с персистирующей неклапанной фибрилляцией предсердий (ФП) (основная группа), которые были госпиталазированы для проведения плановой электрической кардиоверсии и ре­зуль­таты сравнения их сердечно-сосудистого риска с европейской популяцией пациентов с ФП Когорты 1 (6535 пациентов) международного регистра GARFIELD (группа сравнения). Среди пациентов нашего исследования старше 65 лет было 33,8% обследованных, в европейской популяции регистра GARFIELD таких пациентов было 73,8% (р