Search

В умовах глобалізації та лібералізації ринку капіталу увага зосереджується на міжнародних потоках інвестиційних ресурсів. Особливої актуальності набуває дослідження інтересів іноземних інвесторів і сфер їхньої реалізації за країнами Єврозони, кожна з яких має свої специфічні особливості як у структурній будові економіки, так і у формуванні політики стимулів. З метою доведення гіпотези про стохастичний характер впливу фінансових факторів на залучення ПІІ проведено групування країн Єврозони за їхньою привабливістю для іноземних інвесторів у далекій ретроспективі та 2018 року. Задля цього використано інструменти кластерного аналізу, методи Уорда та Евклідової відстані, які дозволили встановити чотири кластери країн Єврозони: перший кластер чітко представлений Нідерландами (країна, що залишається привабливою для іноземних інвесторів і має високий рівень потоку ПІІ у ВВП); до другого увійшли Ірландія і Люксембург (країни, що тривалий час були привабливими для інвесторів-нерезидентів, проте останнім часом спостерігається відплив іноземного інвестиційного капіталу з них); третій кластер включає Австрію, Словацьку Республіку, Португалію, Іспанію, Бельгію та Естонію (із помірним накопиченням ПІІ в економіці та відносно стабільним їхнім потоком); четвертий кластер охоплює Фінляндію, Німеччину, Францію, Словенію, Грецію та Італію (країни, що найменш чутливі до іноземних інвестицій, не орієнтують свою політику на їхнє активне залучення).Інструментарієм для визначення зв’язку потоку прямих іноземних інвестицій і факторів макро- (рівень інфляції, державного боргу, довгострокові процентні ставки за державними облігаціями, рівень сальдо поточного рахунку балансу у ВВП і ставки корпоративного оподаткування) і мікрорівня (прибутковість фінансових і нефінансових корпорацій та рівень їхньої заборгованості як чинник ризику) за групами країн використано коефіцієнти рангової кореляції Кенделла (Kendall tau rank correlation coefficient) і Спірмена (Spearman correlation coefficient). Їхній аналіз дозволив установити, що недоцільно уніфікувати інвестиційну політику фінансових стимулів за різними країнами, адже вони характеризуються диференційованою структурною будовою економіки; під час ухвалення рішень їхні інвестори зацікавлені в різних аспектах і мають різні сподівання щодо макроекономічної політики приймаючих країн. Наведене спростовує певні усталені теоретичні погляди на детермінований зв’язок інвестиційної активності та фінансових факторів впливу на неї., Globalization and liberalization processes observed in the capital market draw special attention to the international flows of investment resources. The study of the foreign investors’ interests and areas of their implementation in the Eurozone countries becomes particularly topical considering the fact that each of these countries has its own significant features in the structural framework of the economy as well as in the incentive policy formation. To prove the hypothesis of the stochastic nature specific to the influence of financial factors on the FDI attraction, a grouping of the Eurozone countries took place based on their attractiveness to foreign investors retrospectively and in 2018. For this purpose, the study relied on the cluster analysis tools, namely the Ward and Euclidean distance methods, which allowed defining four clusters of the Eurozone countries: the Netherlands represents the first cluster as a country that remains attractive to foreign investors and has a high FDI flow to GDP; the second one includes Ireland and Luxembourg (these countries were attractive to non-resident investors, but they have been showing outflows of foreign investment recently); the third cluster comprises Austria, the Slovak Republic, Portugal, Spain, Belgium, and Estonia (with a moderate FDI accumulation in the economy and a relatively stable FDI flow); Finland, Germany, France, Slovenia, Greece, and Italy refer to the fourth one as countries that are least sensitive to foreign investment and do not focus their policies on its aggressive attraction. Kendall tau rank correlation coefficients and Spearman correlation coefficients have served as a tool for determining the relationship between the foreign direct investment flow and macro- (the inflation, government debt rates, long-term interest rates referred to government bonds, the current account balance level in GDP and the corporate tax rates) and micro-level (the profitability of financial and non-financial corporations and the level of their debt as a risk factor) factors by country groups. Their analysis revealed that it is inexpedient to unify the investment policy of financial incentives for different countries because they have a differentiated structural framework of the economy; their investors are interested in different aspects of decision-making and place different expectations on the macroeconomic policies of host countries. The above refutes certain well-established theoretical views on the determined relationship between the investment activity and the financial factors influencing it.