Search

Роль поліморфізму гена ACE1 I/D у прогнозуванні тяжкості перебігу COVID-19 (коронавірусної інфекції) у дітей з аутоімунними хворобами, у тому числі з ювенільним ідіопатичним артритом (ЮІА), є важливим аспектом для визначення тактики персоніфікованої терапії. Мета - вивчити особливості клінічного перебігу COVID-19 та алельного поліморфізму гена ACE1 при ЮІА для прогнозування тяжкості перебігу коронавірусної інфекції. Матеріали та методи. Ретроспективно проаналізовано перебіг COVID-19 у 44 пацієнтів з ЮІА та 20 дітей без хронічної соматичної патології (контрольна група). Проведено виділення та очистку препаратів геномної ДНК, які склали Біобанк пацієнтів для генотипування за rs4646994 гена ACE1. Результати. У більшості (70,0%) дітей з ЮІА інфекція COVID-19 має легкий, субклінічний перебіг. Прогнозованим фактором ризику тяжчого перебігу COVID-19 може бути недостатня медикаментозна контрольованість активності ЮІА. Ступінь тяжкості перебігу COVID-19 не є фактором ризику загострення аутоімунного захворювання. За результатами дослідження розподілу генотипів та алелей ACE І/D у дітей із ЮІА залежно від тяжкості перебігу COVID-19 не виявлено достовірної різниці в групах. Генотип DD достовірно частіше трапляється в групі дітей із легким перебігом COVID-19 без ревматологічної патології, спостерігається тенденція до підвищення частоти генотипу (ІІ-інсерція) серед пацієнтів з ЮІА, які хворіли на COVID-19 у легкій формі, порівняно з контрольною групою. Висновки. При легкому перебігу COVID-19 у пацієнтів із ЮІА достовірно частіше визначаються генотип DI за геном АСЕ1 rs4646994 та тенденція до підвищення частоти генотипу (ІІ-інсерція). При таких генотипах у хворих на ЮІА може спостерігатися, з одного боку, дисбаланс компонентів ренін-ангіотензинової системи, а з іншого - вони можуть розглядатися як протекторні, завдяки яким у групі дітей з ЮІА не розвиваються прояви тяжкого перебігу COVID-19. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Це дослідження акцентує на критичній важливості розуміння впливу епігенетичних факторів ризику на захворювання COVID-19 серед жінок фертильного віку. Мета - надати характеристику епігенетичних факторів впливу на жінок фертильного віку, мешканок міста Київ, які перенесли коронавірусне інфікування, за результатами клініко-епідеміологічних досліджень. Матеріали та методи. Вивчено потенційні епігенетичні фактори ризику виникнення та прогресування COVID-19 у жінок репродуктивного віку в місті Київ. Серед 100 жінок, які перенесли коронавірусне інфікування, поширено оригінальну комплексну анкету. Подальші обстеження та інтерв’ю проведено у 97 із цих жінок. Результати. Встановлено, що значна частка опитаних жінок стикається з несприятливими умовами праці. 12,4% жінок повідомили про нечастий вплив хімічно шкідливого середовища. Близько 12,4% вказали на постійне, а 10,3% - на періодичне нервове напруження, пов’язане з роботою. Крім того, 15,5% респондентів визначили нечасті фізичні небезпеки на своєму робочому місці, а 19,6% зазнали професійної шкоди. Серед партнерів-чоловіків 4,1% часто і 4,1% інколи контактували зі шкідливими парами або хімічними речовинами на роботі. Епігенетичні фактори ризику визначені за допомогою клініко-генеалогічної карти. Професійні шкідливості були відсутні до та після інфікування COVID-19 у 35,0% і 33,0% жінок, відповідно. Щодо шкідливих звичок, то 9,3% і 2,1% жінок курили до та після інфікування COVID-19, тоді як 9,3% і 36,8% не вживали алкоголю. Перенесені захворювання, такі як краснуха та алергія, визначені як потенційні епігенетичні фактори в 3,1% і 11,3% жінок. Висновки. Встановлено, що серед визначених епігенетичних факторів ризику, які можуть прямо або опосередковано впливати на поширення коронавірусного інфікування в жінок, мешканок міста Київ, особливої уваги лікаря потребують такі: наявність контакту з фізичними та хімічними агентами, перенесені захворювання та стани (краснуха у 3,1% жінок, алергія у 11,3% і 13,4% жінок до та після хвороби). Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Мета - надати характеристику епігенетичних факторів COVID-19 жінок фертильного віку, мешканок Харківської області, що перенесли коронавірусне інфікування, за результатами клініко-епідеміологічних досліджень. Матеріали та методи. Вивчено потенційні епігенетичні фактори ризику виникнення та прогресування COVID-19 у жінок репродуктивного віку в Харківській області. Серед 100 жінок, які заразилися вірусом, поширено оригінальну комплексну анкету, що охоплює широкий спектр медичних і соціально-біологічних факторів ризику. Подальші обстеження та інтерв’ю проведено у 26 з цих жінок. Анкета охоплювала широкий спектр запитань, у тому числі загальну інформацію, соціальний статус, умови праці, звички до куріння та вживання алкоголю, історію сексуального здоров’я, а також співбесіду. Результати. Встановлено, що значна частка опитаних жінок стикається з несприятливими умовами праці. 7,7% повідомили про регулярний, а 11,5% - про епізодичний вплив хімічно шкідливого середовища. Близько 19,2% вказали на постійне, а 34,6% - на періодичне нервове напруження, пов’язане з роботою. Крім того, 7,7% респондентів визначили постійні фізичні небезпеки на своєму робочому місці, а 23,1% зазнали професійної шкоди. Серед партнерів-чоловіків 3,8% постійно і 23,1% час від часу контактували зі шкідливими парами або хімічними речовинами на роботі. Епігенетичні фактори ризику визначали за допомогою клініко-генеалогічної карти. Професійні шкідливості були відсутні до та після інфікування COVID-19 у 19,2% та 15,4% жінок, відповідно. Щодо шкідливих звичок, то 26,9% і 23,1% жінок не курили до та після інфікування COVID-19, тоді як 3,8% і 7,7% вживали алкоголь. Перенесені захворювання, такі як краснуха та хвороба Боткіна, визначені як потенційні епігенетичні фактори у 3,8% жінок. Висновки. Встановлено, що серед визначених епігенетичних факторів ризику, які можуть прямо чи опосередковано впливати на поширення коронавірусного інфікування в жінок мешканок Харківської області, особливої уваги лікаря потребують такі: наявність контакту із фізичними та хімічними агентами, перенесені захворювання та стани, наявність шкідливих звичок, що може мати значення для поширення захворювання у жінок. З’ясовано, що серед епігенетичних факторів COVID-19 мають значення перенесені захворювання та стани - краснуху перенесли 3,8% жінок до захворювання на COVID-19, хворобу Боткіна - 3,8% та 3,8% жінок до та після хвороби. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Мета - вивчити особливості вітамін D-статусу та впливу саплементації вітаміном D3 на 25(OH)D у сироватці крові дітей шкільного віку, які хворіли на COVID-19, з урахуванням генотипу за поліморфізмом rs2228570 гена вітамін D-рецептора (VDR). Матеріали та методи. До пілотного, проспективного, відкритого дослідження залучено 36 школярів віком 9-16 років, які перенесли безсимптомний (12 дітей) та легкий/середньотяжкий (24 дітей) перебіг COVID-19. В усіх дітей досліджено вміст 25(ОН)D в сироватці крові та його динаміку під впливом саплементації 1000 МО/добу протягом 12 тижнів з урахуванням генотипів і частоти розподілу алелей поліморфізму rs2228570 гена VDR (у 26 дітей). Результати. Діти з безсимптомним перебігом COVID-19 характеризувалися нормальними показниками 25(OH)D (32,68±2,12 нг/мл). Діти, які перенесли COVID-19 легкого/середньотяжкого перебігу, вірогідно частіше (41,7%) мали стан гіповітамінозу вітаміну D (27,36±2,12 нг/мл) і рідше (58,3%) - оптимальний рівень 25(OH)D, ніж діти з безсимптомним перебігом хвороби. У 80,7% обстежених дітей визначено генотип за поліморфізмом rs2228570 гена VDR, до складу якого входить алель G з більшою транскрипційною активністю VDR. Саплементація холекальциферолом 1000 МО на добу незалежно від 25(OH)D-статусу та генотипу за даним поліморфізмом вірогідно підвищувала забезпеченість вітаміном D обстежених дітей з тенденцією до збільшення приросту 25(OH)D у дітей з генотипом за поліморфізмом rs2228570 гена VDR, до складу якого входить алель G. Висновки. Недостатня забезпеченість вітаміном D може визначатися як фактор ризику симптоматичного перебігу COVID-19 у дітей, що потребує спостереження та корекції вітамін D-статусу, ефективність якої може визначатися генотипом за поліморфізмом rs2228570 гена VDR. Подальші дослідження ролі вітамін D / VDR-комплексу в розвитку й тяжкості перебігу COVID-19 у дітей дадуть змогу значно розширити уявлення про патогенетичний взаємозв’язок, запропонувати та спрогнозувати ефективність персоніфікованих схем саплементації вітаміном D. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Research objective: to determine the risk factors for the spread of coronavirus infection among women of fertile age. Materials and methods. Authors analyzed the medical records (case histories and questionnaires) of 60 women of fertile age who were treated for coronavirus disease. After analysis of medical and social factors women were divided into age groups. Analysis of risk factors for coronavirus disease was determined by calculating the odds ratio according to Wald at p < 0.05. Results. Evaluation of the odds ratio of the COVID-19 chances depending on the nature of work of women of different ages showed that with intense work the risk of disease increases 2.5 times in the age group up to 30 years, which also confirms the analysis of previous indicators, that younger women with moderate workloads have more opportunities to attend mass events and crowds. In the structure of extragenital diseases in women with coronavirus disease, the chances of disease increased 2.6 times in those women who had a history of chronic tonsillitis. Among the history of infectious diseases, the chance ratio of coronavirus disease was increased in women over 30 years of age who had pertussis. Such data may indicate a similar mechanism of development of these diseases, because the causative agent of pertussis also penetrates the upper respiratory tract and may be accompanied by neurological symptoms – the appearance of seizures and bronchospasm. Conclusions. The data obtained in this way allow us to separate a narrower cohort of women of fertile age who may develop coronavirus disease. This will further allow developing proposals for a more efficient distribution of vaccines among the female population of Ukraine and reduce the prevalence of coronavirus infection.