Search

The purpose of this research is studying the risk of the total and cardiovascular mortality rate as well as the risk of the development of myocardial infarction (MI) and acute disturbances of the cerebral circulation (ADCC) in patients with type 2 diabetes mellitus (DM), depending on the choice of a peroral sugar-reducting agent (PSRA) after making a diagnosis. A retrospective cohort study was undertaken on the basis of operative lists of type 2 DM patients, being on a dispensary registration at medical treatment – preventive facilities of the Transcarpathian region. The patients with type 2 DM were subdivided into cohorts, depending on the type of obtained therapy: with metformin, glyclazide, glibenclamide and glimepiride. Higher risks of the total and cardiovascular mortality rate, the risk of the development of ADCC and the risk of death from ADCC as well as the risk of the development of MI as compared to the starting metformin treatment were detected in patients with type 2 DM who received sulfonylurea drugs as staring therapy in 5 years after establishing the diagnosis. A relative risk (RR) of ADCC was higher with glyclazide, glibenclamide and glimepiride compared with metformin, however, a RR of fatal ADCC is considerably higher only with glibenclamide and with glimepiride. A reliable decrease of the risk of fatal ADCC was marked with glyclazide compared to glibenclamide., Проведено ретроспективное открытое когортное исследование на основании оперативных списков больных СД 2-го типа, находившихся на диспансерном учете в лечебно-профилактических учреждениях Закарпатской области. Больные СД 2-го типа, вошедшие в исследование, были разделены на группы в зависимости от типа получаемой терапии: метформином, гликлазидом, глибенкламидом и глимепиридом. У больных СД 2-го типа, получающих препараты сульфонилмочевины в качестве стартовой терапии, через 5 лет после установления диагноза выявлены более высокие риски общей и сердечно-сосудистой смертности, риск развития ОНМК и риск смерти от ОНМК, а также риск развития ИМ по сравнению со стартовым лечением метформином. На гликлазиде, глибенкламиде и глимепириде относительный риск (ОР) ОНМК был больше по сравнению с метформином, однако ОР фатального ОНМК достоверно выше только на глибенкламиде и на глимепириде. На гликлазиде по сравнению с глибенкламидом было отмечено достоверное снижение риска фатальнго ОНМК., Проведено ретроспективне відкрите когортне дослідження на підставі оперативних списків хворих на ЦД 2-го типу, що перебували на диспансерному обліку в лікувально-профілактичних установах Закарпатської області. Хворі на ЦД 2-го типу були розподілені на групи залежно від типу отримуваної терапії: метформіном, гліклазидом, глібенкламідом і глімепіридом. У хворих на ЦД 2-го типу, які отримували препарати сульфонілсечовини як стартова терапія, через п’ять років після встановлення діагнозу виявлені більш високі ризики загальної і серцево-судинної смертності, ризик розвитку ГПМК і ризик смерті від ГПМК, а також ризик розвитку ІМ порівняно зі стартовим лікуванням метформіном. На гліклазиді, глібенкламіді і глімепіриді відносний ризик (ВР) ГПМК був більшим порівняно з метформіном, однак ВР фатального ГПМК вірогідно вищий тільки на глібенкламіді і на глімепіриді. На гліклазиді порівняно з глібенкламідом відзначалося вірогідне зниження ризику фатального ГПМК.

The research analyzes the effect of differentiated antihyperglycemic therapy on the carbohydrate parameters and kidney functional state in patients with type 2 diabetes mellitus (DM) with early stages of diabetic nephropathy. It has been established that the preseripton of saxagliptin in combination with metformin resulted in a reliable reduction of glycated hemoglobin, the attainment of target blood glucose levels. At the same time patients during the period of treatment had no episodes of hypoglycemia, the body weight did not increase. The absence of a negative influence of saxagliptin in combination with metformin treatment on the indices of the kidney functional state in patients with type 2 DM with early stages of diabetic nephropathy has been marked., В исследовании проанализировано влияние дифференцированной антигипергликемизирующей терапии на показатели углеводного обмена и функционального состояния почек у больных сахарным диабетом (СД) 2го типа с начальными стадиями диабетической нефропатии. Установлено, что назначение саксаглиптина в сочетании с метформином приводит к достоверному уменьшению показателя гликозилированного гемоглобина, достижению целевых уровней гликемии. В то же время у пациентов на протяжении периода лечения отсутствовали гипогликемические состояния, не увеличивалась масса тела. Отмечено отсутствие негативного влияния лечения саксаглиптином в сочетании с метформином на показатели функционального состояния почек у больных СД 2-го типа с начальными стадиями диабетической нефропатии., У дослідженні проаналізовано вплив диференційованої антигіперглікемізуючої терапії на показники вуглеводного обміну і функціонального стану нирок у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу з початковими стадіями діабетичної нефропатії. Встановлено, що призначення саксагліптину в поєднанні з метформіном призводить до вірогідного зменшення показника глікозильованого гемоглобіну, досягнення цільових рівнів глікемії. Водночас у пацієнтів упродовж періоду лікування були відсутні гіпоглікемічні стани, не збільшувалася маса тіла. Відзначено відсутність негативного впливу лікування саксагліптином у поєднанні з метформіном на показники функціонального стану нирок у хворих на ЦД 2-го типу з початковими стадіями діабетичної нефропатії.

This paper presents the results of metformin treat- ment in type 2 diabetes patients with initial stages of diabetic neph- ropathy. 25 patients with type 2 diabetes mellitus (DM) with microalbuminuria were under observation. Patients treated with 500 mg metformin two times a day for 12 weeks. It has been shown that using metformin treatment improves the indexes of carbohy- drate and lipid exchange, reduces hyperinsulinemia and concomitant insulin resistance. Using metformin prevents a progress of nephrocardial syndrome in patients with type 2 DM by means of the decline of blood pressure level in daily time, improvements of myocardial diastolic function, reduction of microalbuminuria. Among patients having diastolic dysfunction, the improvement of diastolic function was marked in 56.3%, its normalization happened in 18.8%. In the process of metformin treatment the decline of the body weight is marked with the redistribution of sedimentations of fat toward reduction of visceral obesity., В настоящем исследовании изучены результаты применения метформина у больных сахарным диабетом (СД) 2-го типа с начальными стадиями диабетической нефропатии. Под наблюдением находились 25 быльных с СД 2-го типа с на­личием микроальбуминурии (МАУ). Пациентам проводилось лечение метформином в течение 12 недель. Установлено, что примененние метформина достоверно улучшает показатели углеводного и липидного обмена, снижает гиперинсулинемию и сопутствующую ей инсулинорезистентность. Использова­ние метформина препятствует прогрессированию нефрокар- диального синдрома у быльных СД 2-го типа путем снижения уровня АД в дневное время, улучшения диастолической функции миокарда, уменьшения МАУ Среди пациентов, имевших диастолическую дисфункцию, у 56,3% отмечалось улучшение диастолической функции, еще у 18,8% произошла ее нормализация. В процессе лечения метформином отмечает­ся снижение массы тела с перераспределением отложений жира в сторону уменьшения висцерального ожирения., У дослідженні вивчені результати застосування мет- форміну у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу з початкови­ми стадіями діабетичної нефропатії. Під спостереженням перебувало 25 хворих на ЦД 2-го типу з наявністю мікроальбумі- нурії (МАУ). Пацієнтам проводилося лікування метформіном упродовж 12 тижнів. Встановлено, що застосування метформі­ну вірогідно поліпшує показники вуглеводного і ліпідного обміну, знижує гіперінсулінемію і супутню інсулінорезистентність. Використання метформіну запобігає прогресуванню нефрокарді- ального синдрому у хворих на ЦД 2-го типу шляхом зниження рівня артеріального тиску в денний час, поліпшення діастолічної функції міокарда, зменшення МАУ. Серед пацієнтів з діастоліч- ною дисфункцією відзначалося її поліпшення у 56,3%, у 18,8% - спостерігалася її нормалізація. У процесі лікування метформіном відзначалося зниження маси тіла з перерозподілом відкладання жиру шляхом зменшення вісцерального ожиріння.