Search

The paper evaluates the factors caused by the massive construction of renewable energy sources (RES), which in turn reduce their energy efficiency, and the significant generation capacity, which depends on weather conditions, causes difficulty in balancing the modes of electric power systems. General-purpose electrical networks are used to transmit the electricity generated by them. They affect the technical and economic parameters of electrical networks. In particular, with an increase in the amount of electricity in the balance of electric power systems (EPS). A method of structuring electricity losses caused by power flows in electrical networks, which appear in them from green generation, is proposed, which will make it possible to increase the efficiency of RES use in mode balancing by including them in the generation schedule for the next day. As a consequence of improving the accuracy of generation forecasting, which increases the energy efficiency of such sources. The method is based on a mathematical model of the electrical network for determining losses, in which current distribution coefficients in circuits from RES nodes and node voltages are used. As a result, a matrix of power loss distribution coefficients in lines is formed, which depends on the flow of power along the line from each circuit node. To form the array of data needed to determine losses, the steady-state mode of the electrical network is calculated or experimental measurement data is used. It is shown that the values of electricity losses in electrical networks caused by RES can be used during the operational planning of the electricity balance in the UES and, since they are addressable, their cost can be compensated accordingly.

This work demonstrates the effects of the active use of renewable energy sources (RES) in the unified energy system (UES) of Ukraine, in particular, maintaining the balance in the network for its reliable and high-quality operation. In the energy strategy for the development of renewable energy sources in Ukraine until 2035, a rapid increase of the installed RES capacity is planned, i.e. the task of maintaining balance sheet reliability in the conditions of an increase in the share of RES in the UES of Ukraine is quite urgent. Forecasting of the electricity balance is based on the generation forecast, electricity consumption in a given period of time, as well as fuel reserves and the volume of generating capacity reserves. Renewable energy sources have a non-uniform nature of generation, and therefore endanger aspects of balance reliability. This problem is key for Ukraine in light of the integration of Ukraine's energy system into the European ENTSO-E network. As a result of the conducted research, it can be stated that the improvement of the situation is possible only with an integrated approach and the implementation of appropriate technologies, namely: technical, economic and institutional technologies. The introduction of technologies will make it possible to improve monitoring and management of energy systems; economic implementations will contribute to the reform of retail pricing and taxation of electricity supplies, taking into account the payment they supply for electricity and covering part of the cost of the general infrastructure; institutional innovations will change the functions and responsibilities of management subjects. Improving coordination between transmission and distribution network operators will become a priority.

Наукова стаття присвячена порівнянню строків здійснення регулятивного цивільного права та строків реалі­зації права на захист у разі правопорушення. Попри зовнішню схожість вказаних темпоральних характеристик, у роботі відзначається їхня різна сутність і призначення. Особлива увага надається дослідженню таких матеріаль­но-правових строків: присічних регулятивних і давнісних (позовна давність). Річ у тім, що у доктрині часто з їхнім спливом пов’язується припинення суб’єктивного права та можливості його судового захисту. Ми наголошуємо на тому, що це не так. Не можна погодитися із твердженням, ніби закінчення присічного строку одночасно погашає притаманну захисну властивість права. Погасити можна лише те право, що вже виникло, тобто повноваження, яке існує. Якщо ж протягом присічного строку матеріальне право, здійснення якого полягає у вчиненні певних активних дій, не було реалізоване, немає підстав говорити про його порушення. Після закінчення періоду дії правовстановлюючого повноваження особи, що не було реалізоване самим носієм, право на захист не припи­няється, воно просто не виникає. Підкреслюється, що правильне розуміння характеру правовідношення, котре перебуває в певному стані, дозволить уникнути неправильної оцінки моменту, коли в зобов’язанні фактично від­булося правопорушення, а це надасть можливість реально захистити своє матеріальне право. Наведені конкретні ситуації, коли правова природа відносин не є очевидною, висловлена обґрунтована критика окремих підходів, коли нечіткість і суперечливість окремих норм вітчизняного законодавства призводить до суперечливого право- застосування. Зокрема, вказується, що страховий випадок призводить до виникнення не охоронного, а регуля­тивного права, якому кореспондує регулятивний обов’язок здійснити страхову виплату, і лише у разі невиконання вказаного обов’язку у встановлений договором чи правилами страхування строк відбудеться порушення вказа­ного суб’єктивного права та з’явиться можливість юридичного захисту.

Стаття присвячена науковому дослідженню актуального питання щодо організації в демократичному суспільстві належного регулювання права кожної особи на вільне вираження своїх переконань і поглядів. У роботі обстоюється теза, що право людини на висловлення своїх думок і переконань є елементом інформаційної свободи як визначального й основоположного принципу демократії, гуманності і справедливості. Водночас право на висловлювання, як і інші громадянські свободи, не може бути безмежним. Коли воно перешкоджає здійсненню чи загрожує іншим правам особи, як-от честь, гідність, ділова репутація конкретної людини, цілком логічно, що можуть застосовуватися певні державні обмежуючі регулятори. У статті проаналізовані питання виваженості заходів втручання у право на самовираження з боку влади, зіставлення цих заходів з обов'язками та відповідальністю держави у сфері необхідності здійснення позитивних учинків для гарантування вільної реалізації інформаційного права. Підкреслюється, що втручання має бути необхідним у демократичному суспільстві. Це визначальна передумова його відповідності європейським цивілізаційним принципам. За позицією Європейського суду з прав людини поняття «необхідний» означає наявність нагальної суспільної потреби в реагуванні державних органів. Із критерієм суспільної необхідності тісно пов'язаний чинник «обов'язку і відповідальності». На конкретних прикладах із рішень Європейського суду з прав людини показані правові підходи міжнародної правозастосовної інституції до визначення пропорційності владного впливу - основного елемента принципу необхідності втручання у право вільно виражати свою думку. З урахуванням проведеного дослідження в роботі зроблено принципові висновки. Право на вільне висловлювання особистих думок і позицій може бути обмежене лише тоді, коли воно посягає на інші основоположні свободи людини, засади функціонування держави та суспільства. Але в кожному разі застосування державного втручання треба чітко встановити необхідний баланс з урахуванням законності обмежень, їхньої спрямованості на досягнення легітимної мети, необхідність і припустимість у демократичному суспільстві.

Запропонована праця присвячена дослідженню актуальної проблематики: реального співвідношення статики цивільних речових відносин і динаміки матеріального обороту. Дане питання розглядається в аспекті реального наповнення змісту суб'єктивного права на володіння чужою річчю, зокрема в період, коли відбувається перебіг набувальної давності. У цей час окупант правомірно утримує чужу річ, але не може в повному обсязі здійснювати права власника. Більше того, він за нашим кволим у даному відношенні законодавством не вправі здійснити правовий захист свого володіння від неправомірних зазіхань третіх осіб, а тим більше - від власника. Хоча дії останнього з фізичного відібрання речі будуть незаконними, не титульний окупант позбавлений можливості у суді захистити своє володіння. Автор вбачає єдиний спосіб вирішення даної проблеми - у запровадженні посесорного захисту в національному правовому полі. При цьому для захисту порушеного володіння слід доводити факт утримання речі, а не наявність титулу на це. При цьому, звісно, мають аналізуватися і підстави заволодіння майном, але наявність титулу не може надавати переваги стороні судового спору. У статті проаналізовані етапи цивілізаційного поступу інституту набувальної давності на наших теренах та доктринальні намагання науковців наповнити ідею посесорного володільницького захисту реальним змістом. Також досліджено вказану концепцію в законодавствах зарубіжних держав. Висловлена авторська позиція, згідно з якою не варто надавати посе-сорному речовому захистові широких загально цивілістичних охоронних функцій. Адже це може призвести до змішування виключно володільницького захисту із зобов'язально-правовими реституційними повноваженнями або надання йому значення абсолютного захисту проти усіх третіх осіб та власника. Наголошується, що зміст посесорного захисту має полягати у здійсненні речових позовів. У цьому сенсі пропонується надати незаконному володільцеві, що отримав річ від третіх осіб, у разі порушення його володіння, прав, аналогічним тим, що випливають з віндикації, з урахуванням специфіки відносин.

Ця наукова праця присвячена дослідженню актуального питання про сучасну правову регламентацію відносин щодо належної реалізації одного з основоположних інформаційних прав особи - вільного вираження своїх думок, ідей та поглядів. Саме показники якості законодавства в цій царині значною мірою формують авторитет влади та міжнародний рейтинг держави. Проведено аналіз сутнісних характеристик заходів, що є втручанням у свободу вираження поглядів, їхній залежності від публічного статусу особи, чия діяльність висвітлюється у ЗМІ. Наведено конкретні приклади того, які конкретні дії з боку держави можуть вважатись втручанням. З'ясовано, що саме в галузі інформаційних взаємин з огляду на значну зацікавленість як влади, так і суспільства (ці прояви зацікавленості часто можуть мати протилежну спрямованість, а іноді набувати антагоністичного вигляду) національні регулятивні рішення не видаються достатньо об'єктивними. У роботі наведені окремі правові позиції українського законодавства, які суттєво обмежували вільне вираження думок та оцінок ЗМІ, отже, були критично оцінені Європейським судом із прав людини. У цій площині обов'язково мають враховуватися методологія та прецедентна практика європейської правозастосовної системи. Обгрунтовано справедливість європейського цивілізаційного підходу, за яким право на свободу вираження поглядів охоплює не лише інформацію та ідеї, які позитивно сприймаються чи вважаються безневинними або нейтральними, але також і такі, що ображають, шокують чи турбують. Встановлено, що межі прийнятної критики політиків, які діють у цій іпостасі, є більшими, ніж для приватних осіб. На відміну від останніх, політик свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова та вчинку з боку журналістів і громадськості та має бути більш терпимим до критики. Звичайно, політик має право на захист своєї репутації, навіть якщо він виступає не як політик, але вимоги цього захисту мають бути збалансовані з інтересом до відкритої дискусії політичних питань. Свобода слова не є абсолютною, вона може бути обмежена. Але подібні обмеження мають бути встановлені законом, мають переслідувати правомірну мету та бути необхідними і пропорційними переслідуваній меті. У цьому контексті українське національне законодавство має напрацювати і постійно застосовувати критерії розмежування фактичних даних і оціночних суджень та механізмів і способів кваліфікації і оцінки кожного з них.

Дана наукова праця присвячена дослідженню найбільш актуального питання, пов'язаного із сутністю буття в оточуючому світі, - часовому перебігу матеріальних явищ у просторі. Також вивчене сприйняття людиною конкретних проявів темпорального руху суспільних відносин та особливості пізнання вказаних категорій. У роботі вивчено час як регулятор суспільних відносин, що має елементи історичного, суспільного та індивідуального. Встановлено, що кожна особа, перебуваючи протягом певних відрізків загального часового перебігу як спостерігач конкретних явищ, має своє неповторне темпоральне уявлення про тривалість окремих подій, їх пов'язаність з іншими явищами, послідовність та змінюваність. Визначено особливості усвідомлення темпоральних проявів різними категоріями населення, зроблена прив'язка цих характеристик до вікових, професійних та інших особливостей людини. Людина у процесі своєї діяльності здатна досить точно встановлювати конкретні мікро- та макроінтервали часу. Це відбувається шляхом задіяння рефлексу, що ґрунтується на усталених навичкових процесах, які ускладнені набутою часовою екстраполяцією. Проаналізовано різні концепції вивчення часу. У цьому плані з'ясовані основні постулати праці І. Ньютона, в якій вчений запровадив поняття абсолютного часу - безперервно змінюваної в напрямку майбутнього величини, яка є однорідною та однаковою в усіх точках простору. Вказаний час є умовним еталонним соціальним часом, спеціально створеним людством для раціональної організації суспільного життя. За ним перебіг відбувається рівномірно та послідовно, керувати ним неможливо. Натомість реля-ційна концепція А. Ейнштейна визначає час як відносне явище, яке встановлює співмір-ність між різними подіями. Під час застосування вказаного регулятивного інструментарію час залежить від характеру та швидкості руху тіл та способів взаємодії між ними. Разом із тим для вирішення тих завдань, які ставить перед собою прикладні науки, включаючи право, і зокрема цивільне, темпорального уявлення про абсолютний час цілком достатньо: саме абсолютний час та об'єктивні закономірності його перебігу опосередковують розвиток матеріальних правовідносин у суспільстві.

OBJECTIVE The aim: Evaluation of stress-protective effects of various anesthetic techniques on Cesarean section (CS). PATIENTS AND METHODS Materials and methods: 127 pregnant women who delivered by cesarean section, were divided into 4 subgroups: 1a (n = 31) - general anesthesia (GA) with ketamine, 1b (n = 31) - GA with sodium thiopental, 2a (n = 31) - spinal anesthesia (SA), 2b (n = 34) - SA with intravenous administration of ondansetron at a dose of 8 mg. The assessment was performed at 5 stages: 1 - initial; 2 - infant extraction; 3 - 6 hours after surgery; 4 - 12 hours after surgery. RESULTS Results: At stage 2, insulin levels in 1a and 1b subgroups decreased by 23.9% and 34.1%, while in 2a and 2b subgroups there were no significant changes. There was an increase in the levels of cortisol, prolactin and cortisol/insulin ratio at the 2 and 3 stages in the 1a and 1b subgroups. Pain intensity increased by the 3 stage in patients of all groups. It was the highest in the 1a and 1b subgroups. At the 4 stage, pain intensity was reduced in all groups, remaining significantly higher in patients of 1a and 1b subgroups. CONCLUSION Conclusions: The dynamics of the content of stress hormones, the pain intensity in patients undergoing CS under SA give reason to consider this method as an optimal and adequate one for protection from surgery stress.

У праці проведено дослідження теоретичних питань, пов'язаних із можливістю реалізації свого суб'єктивного матеріального права носієм упродовж строку його існування. Проведено аналіз змісту суб'єктивного права, зокрема і його темпоральних вимірів, у контексті міри можливої та належної поведінки управленої особи. Обгрунтовано наукове положення, що саме протягом строків існування суб'єктивного цивільного права можлива його реалізація. У такому розумінні строки здійснення суб'єктивного права ототожнюються із часом його існування.

The aim: Evaluation of stress-protective effects of various anesthetic techniques on Cesarean section (CS).Materials and methods: 127 pregnant women who delivered by cesarean section, were divided into 4 subgroups: 1a (n = 31) - general anesthesia (GA) with ketamine, 1b (n = 31) - GA with sodium thiopental, 2a (n = 31) - spinal anesthesia (SA), 2b (n = 34) - SA with intravenous administration of ondansetron at a dose of 8 mg. The assessment was performed at 5 stages: 1 - initial; 2 - infant extraction; 3 - 6 hours after surgery; 4 - 12 hours after surgery.Results: At stage 2, insulin levels in 1a and 1b subgroups decreased by 23.9% and 34.1%, while in 2a and 2b subgroups there were no significant changes. There was an increase in the levels of cortisol, prolactin and cortisol/insulin ratio at the 2 and 3 stages in the 1a and 1b subgroups. Pain intensity increased by the 3 stage in patients of all groups. It was the highest in the 1a and 1b subgroups. At the 4 stage, pain intensity was reduced in all groups, remaining significantly higher in patients of 1a and 1b subgroups.Conclusions: The dynamics of the content of stress hormones, the pain intensity in patients undergoing CS under SA give reason to consider this method as an optimal and adequate one for protection from surgery stress.

The analysis of the available calculation methods of chain-drives load-carrying ability is given according to the criterion of the tolerance unit pressure in a single profile chain joint [p]0. It is shown, that the values of [p]0 were determined according to the deterministic ideas without consideration of the distribution law of both random varieties of contact step of inner and outer rings and lengths of drive strands of the first and second profile of the chain drive. Probability task of determination of the tolerance unit pressure in two profile chain joints [p0]q is solved, when the structural, technological and physical-mechanical characteristic of the chain, that is, the lengths of drive strand of a chain-drive, accuracy of contact steps and stiffness of a drive roller chain are considered. The measurement procedure and the empirical dependencies for determination of drive roller chains deformation and stiffness are presented. As a result, the dependencies for the determination of [p0]q as the basic criterion according to which selection of a chain dimension-type, as well as characteristics used for the comparative estimation of a drive chain quality of different manufacturers when certain probability estimations are taken into consideration, were obtained.