Search

У статті методом історико-наукового аналізу досліджено розвиток буряківництва України часів колгоспної дослідної справи (1930-х–1950- х рр.). Встановлено, що досягнення відбувалися на колективній основі відповідно до виконання урядових рішень, поставлених перед сільським населенням. Визначено, що діяльність у колгоспах здійснювалася на чолі з агрономічними організаціями на селі у вигляді хат-лабораторій, потім будинків сільськогосподарської культури та колгоспних дослідних станцій як провідників колективного дослідництва. З’ясовано, що дослідження з агротехніки вирощування цукрових буряків проводилися на найрозповсюдженіших ґрунтах у бурякосійних районах України – чорноземах. Ці наукові дослідження виконувалися під керівництвом науково-дослідних інститутів та станцій з питань агротехніки вирощування, селекції, динаміки культивування цукрових буряків для забезпечення цукрового виробництва в Україні та вирішення кормової проблеми у тваринництві. Також запроваджувалися сівозміни – плани багаторічного використання полів і чергування вирощуваних рослин як здійснення важливого кроку до покращення діяльності буряківничої галузі. Вони націлювалися на виконання основних державних завдань з вирощування буряків та інших сільськогосподарських культур, забезпечення стійкого і швидкого підвищення врожайності, створення міцної кормової бази для тваринництва, правильного використання робочої сили, тракторів, скота і сільськогосподарських машин певного колгоспу чи радгоспу. Відмічено індустріалізацію галузі, що дала змогу обладнати бурякосійні господарства тракторами та іншою технікою та хвилю стаханівського руху у буряковому виробництві в середині 1930-х рр., а також висвітлено репрезентацію виробничих досягнень у буряківництві через постійно діючу Всесоюзну сільськогосподарську виставку та періодичні видання, які представляли досвід передовиків сільськогосподарської науки й практики, новини з агротехніки, механізації, хімізації культур, питань бурякових сівозмін, боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин, з організації праці в бурякових колгоспах, бригадах, ланках, хатах-лабораторіях, спеціальну інформацію з агротехнічного навчання та інші проблеми колгоспного будівництва. Вивчено стан буряківництва у 1940-х–1950-х роках, зокрема вплив війни у 1941–1945 рр. на цю галузь та її відбудову.

Застосовуючи метод історико-наукового аналізу, висвітлено роль Павла Петровича Постишева, як політичного ідеолога колгоспного дослідництва в УСРР/УРСР у 30-ті роки ХХ століття. Проаналізовано та представлено його внесок у розвиток колгоспної дослідної справи на території УРСР, зокрема як організатора хат-лабораторій – нових структурних одиниць галузевої науки для потреб сільськогосподарського виробництва радянського села.

Методом історико-наукового аналізу розглянуто проведення дворічних колективних дослідів на чотирьох полях Російської імперії 1867 – 1869 рр. під керівництвом Д. І. Менделєєва за сприяння Імператорського Вільного економічного товариства. З’ясовано, що вони ставились за розробленими планом і методикою в різних ґрунтово-кліматичних зонах. Встановлено важливість отриманих результатів та їх значення для подальшого шляху впровадження мінеральних добрив у сільське господарство.

У статті розкрито розвиток колгоспної дослідної справи на Дніпропетровщині за допомогою щомісячного науково-популярного методичного журналу «На допомогу хатам-лабораторіям» – друкованого органу місцевого значення, що виконував низку функцій задля належного розвитку колгоспної дослідної справи й висвітлення найкращих результатів з основних нагальних сільськогосподарських питань, що знаходилися в компетенції хат-лабораторій. Зосереджено увагу на діяльності журналу протягом 1936–1937 рр. Проведено аналіз наповнення номерів видання й визначено його проблематику.

В статті висвітлено систему досліджень з питання літньої посадки картоплі на півдні УРСР за методом академіка Т. Д. Лисенка через колгоспніхати-лабораторії – осередки дослідництва на селі. Ця проблема була однією з основних у діяльності хат-лабораторій південних районів УРСР. Результати дослідженьспрямовувалисяна підвищення врожайності картоплі, збереження насіння від виродження в умовах посушливого клімату району та мали на меті забезпечитинаселення високоякісними раннімисортами картоплі.

В статті йдеться про мічурінські гуртки при колгоспних хатах-лабораторіях, які проводили роботу в галузі садівництва. Діяльність гуртків стала зразком для ряду дослідників, що гуртувалися навколо хат-лабораторій як основи прогресу колгоспної дослідної справи у 30-х рр. ХХ століття.