Search

Shtrygol’ S. Yu. SUBDIAPHRAGMAL CAVAL STENOSIS IN RATS IN DYNAMICS AS A MODEL OF THE EDEMA SYNDROME AND ITS SENSITIVITY TO A HIGH-SODIUM DIET = СУБДІАФРАГМАЛЬНИЙ КАВАЛЬНИЙ СТЕНОЗ У ЩУРІВ У ДИНАМІЦІ ЯК МОДЕЛЬ НАБРЯКОВОГО СИНДРОМУ ТА ЙОГО ЧУТЛИВІСТЬ ДО ВИСОКОНАТРІЄВОГО РАЦІОНУ \\ Актуальні проблеми транспортної медицини / Actual problems of transport medicine / 2023;1-2(71-72):172-189. ISSN 1818-9385 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.7617848 http://aptm.org.ua УДК 616.12-008.46-092 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.7617848 SUBDIAPHRAGMAL CAVAL STENOSIS IN RATS IN DYNAMICS AS A MODEL OF THE EDEMA SYNDROME AND ITS SENSITIVITY TO A HIGH-SODIUM DIET Shtrygol’ S. Yu. National University of Pharmacy, Kharkiv, Ukraine shtrygol@ukr.net The article provides a concise review of animal models of generalized circulatory edema. The description of the author’s model of edema syndrome in rats caused by subdiaphragmatic stenosis on 2/3 of the inferior (posterior) vena cava is given. The model is characterized by the rapid formation of a positive fluid balance with a significant increase in the drinking activity of animals against the background of inhibition of the excretory function of the kidneys (primarily due to a decrease in glomerular filtration), subcutaneous tissue edema, and ascites, especially when drinking 1 % NaCl solution instead of drinking water. The maximum increase in body weight (47 % on average) takes place 2-3 days after stenosis of the vessel, 5-6 days in most cases edema decreases and is not physically detected from 6-7 days. With severe decompensation of watersalt metabolism in the first days of caval stenosis with a hypersodium diet, up to a third of rats die. The further course of the model pathology is characterized by a moderate increase in the extracellular fluid volume with hypovolemia and aldosteronism under conditions of a standard diet, and with normovolemia, a decrease in plasma renin activity and hypoaldosteronemia under conditions of a high-Na diet. The model is well reproducible, effective and convenient for studying the pathology and pharmacology of water-salt metabolism and kidneys. Keywords: rats, subdiaphragmal caval stenosis, edema syndrome СУБДІАФРАГМАЛЬНИЙ КАВАЛЬНИЙ СТЕНОЗ У ЩУРІВ У ДИНАМІЦІ ЯК МОДЕЛЬ НАБРЯКОВОГО СИНДРОМУ ТА ЙОГО ЧУТЛИВІСТЬ ДО ВИСОКОНАТРІЄВОГО РАЦІОНУ Штриголь С.Ю. Національний фармацевтичний університет, Харків, Україна shtrygol@ukr.net У статті міститься стислий огляд тваринних моделей генералізованих набряків циркуляторного походження. Наведено опис авторської моделі набрякового синдрому в щурів, що його викликано субдіафрагмальним стенозуванням на 2/3 нижньої (задньої) порожнистої вени. Модель характеризується швидким формуванням додатного балансу рідини при значному зростанні питної активності тварин на тлі пригнічення видільної функції нирок (насамперед за рахунок зменшення клубочкової фільтрації), набряком підшкірної клітковини, асцитом, особливо при споживанні замість питної води 1 % розчину NaCl. Максимальний приріст маси тіла (у середньому 47 %) при цьому має місце на 2-3 дні після стенозування судини, на 5-6 дні в більшості випадків набряки зменшуються і з 6-7 дня фізикально не виявляються. За тяжкої декомпенсації водно-сольового обміну в перші дні кавального стенозу при гіпернатрієвому раціоні гине до третини щурів. Подальший перебіг модельної патології характеризується помірним збільшенням об’єму позаклітинної рідини за гіповолемії та альдостеронізму в умовах стандартного раціону та при нормоволемії, зниженні активності реніну плазми та гіпоальдостеронемії в умовах гіпернатрієвого раціону. Модель добре відтворювана, ефективна та зручна для досліджень з патології та фармакології водно-сольового обміну та нирок. Ключові слова: щури, субдіафрагмальний кавальний стеноз, набряковий синдром

The search for new antiepileptic drugs that would have greater margins of safety and fewer adverse effects is relevant. Thiazolidinone are a promising class for the development of new anticonvulsants.Aim. To conduct a screening study of new thiazolidinone derivatives for anticonvulsant activity on a seizure model induced by pentylenetetrazole and maximal electroshock; to analyze the structure – activity relationship; to reveal a lead-compound and investigate its dose-dependent manner.Materials and methods. Basic screening seizure models of pentylenetetrazol and maximal electroshock test were used in mice. The test original 9 thiazolidinone derivatives (100 mg/kg) and the reference drugs of sodium valproate (300 mg/kg), carbamazepine (40 mg/kg) were administered intragastrically 30 minutes before subcutaneous administration of pentylenetetrazol (90 mg/kg) or induction with maximal electroshock by giving a current with strength of 50 mA and frequency of 50 Hz for 0.2 s. In order to study the dose-dependent manner, the lead-compound was administered intragastrically in doses ranging from 25 mg/kg to 150 mg/kg.Results. A total of 9 compounds were studied, of which 3 did not affect experimental convulsions, 2 showed proconvulsive activity, and 4 had an anticonvulsant effect. The lead-compound 5-[(Z)-(4-nitrobenzylidene)]-2-(thiazol-2-ylimino)-4-thiazolidinone was determined under laboratory code Les-6222, which exhibited the highest anticonvulsant properties. The “structure–anticonvulsant activity” relationship in a series of thiazolidinone derivatives was analyzed. The dose-dependent manner of 5-[(Z)-(4-nitrobenzylidene)]-2-(thiazol-2-ylimino)-4-thiazolidinone anticonvulsant effect was studied using 2 seizure models, and the most effective dose of 100 mg / kg was identified.Conclusions. 5-[(Z)-(4-nitrobenzylidene)]-2-(thiazol-2-ylamino)-4-thiazolidinone is a promising compound for in-depth studies on anticonvulsant and related pharmacological activities in order to develop new original anticonvulsants., Актуален поиск новых противоэпилептических лекарственных средств, которые обладали бы большей широтой терапевтического действия и одновременно меньшим количеством побочных эффектов. Тиазолидиноны – перспективный класс для разработки новых антиконвульсантов.Цель работы – провести скрининговое исследование новых производных тиазолидинона на противосудорожную активность на моделях судорог, вызванных пентилентетразолом и максимальным электрошоком, проанализировать связь «структура – активность», установить соединение-лидер и исследовать дозозависимость его действия.Материалы и методы. Использованы базовые скрининговые модели пентилентетразоловых и вызванных максимальным электрошоком судорог у мышей. Исследуемые 9 оригинальных производных тиазолидиндиона (100 мг/кг) и референс-препараты вальпроат натрия (300 мг/кг), карбамазепин (40 мг/кг) вводили внутрижелудочно за 30 мин до подкожного введения пентилентетразола (90 мг/кг) или индукции максимальным электрошоком с силой тока 50 мА и частотой 50 Гц в течение 0,2 с. Для изучения дозозависимости соединение-лидер вводили в широком диапазоне доз 25–150 мг/кг внутрижелудочно.Результаты. Из 9 исследованных соединений 3 не повлияли на течение экспериментальных судорог, 2 оказали проконвульсивный, 4 – противосудорожный эффект. Определено соединение-лидер – 5-[(Z)-(4нитробензилиден)]-2-(тиазол-2-илимино)-4-тиазолидинон под лабораторным шифром Les-6222, которое проявило наиболее выраженные антиконвульсантные свойства. Проанализирована взаимосвязь «структура – противосудорожная активность» в ряду производных тиазолидинона. На 2 моделях судорог исследована дозозависимость антиконвульсантного эффекта 5-[(Z)-(4-нитробензилиден)]-2(тиазол-2-илимино)-4-тиазолидинона и определена наиболее эффективная доза – 100 мг/кг.Выводы. 5-[(Z)-(4-нитробензилиден)]-2-(тиазол-2-илимино)-4-тиазолидинон – перспективное соединение для углубленных исследований на противосудорожную и сопутствующие виды фармакологической активности для разработки нового оригинального антиконвульсанта., Актуальним є пошук нових протиепілептичних лікарських засобів, які б мали більшу широту терапевтичної дії та водночас менше побічних реакцій. Тіазолідинони – перспективний клас для розроблення нових антиконвульсантів.Мета роботи – здійснити скринінгове дослідження нових похідних тіазолідинону на протисудомну активність на моделях судом, що спричинені пентилентетразолом і максимальним електрошоком, проаналізувати зв’язок «структура – активність», виявити сполуку-лідер, дослідити дозозалежність її дії.Матеріали та методи. Використали базові скринінгові моделі пентилентетразолових і спричинених максимальним електрошоком судом у мишей.Досліджувані 9 оригінальних похідних тіазолідинону (100 мг/кг) та референс-препарати вальпроат натрію (300 мг/кг), карбамазепін (40 мг/кг) уводили внутрішньошлунково за 30 хв до підшкірного введення пентилентетразолу (90 мг/кг) або індукції максимального електрошоку з силою струму 50 мА та частотою 50 Гц протягом 0,2 с. Для вивчення дозозалежності сполуку-лідер уводили в широкому діапазоні доз 25–150 мг/кг внутрішньошлунково.Результати. З 9 сполук, які дослідили, 3 не вплинули на перебіг експериментальних судом, 2 мали проконвульсивний, 4 – протисудомний ефект. Визначили сполуку-лідер – 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинон під лабораторним шифром Les-6222, що показала найвиразніші антиконвульсантні властивості. Проаналізували взаємозв’язок «структура – протисудомна активність» у ряду похідних тіазолідинону. На двох моделях судом дослідили дозозалежність антиконвульсантного ефекту 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинону, визначили найефективнішу дозу – 100 мг/кг.Висновки. 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинон – перспективна сполука для поглиблених досліджень на протисудомну та супутні види фармакологічної активності для розроблення нового оригінального антиконвульсанта.

Aim. To determine the effect of low temperature and the resulting hypothermia on the anti-inflammatory activity of classical NSAID – sodium diclofenac on the model of carrageenan-induced paw edema in mice.Materials and methods. The model of exudative inflammation – carragenin-induced paw edema was used. Mice were given an injection into the plantar aponeurosis of the left hind paw with 0.05 ml of a 1 % carrageenan solution. Sodium diclofenac was administered as a suspension intragastrically for 30 minutes before carrageenan in an effective frigoprotective dose of 14 mg/kg. The study was performed in three temperature regimes: 1) at a constant temperature +22 °C; 2) during cold exposure of animals (+10 °C) for 3 hours after the carrageenan injection; 3) during cold exposure of animals (+10 °С) for 3 hours before and 3 hours after carrageenan injection. The severity of the inflammatory reaction was evaluated by the increase in the mass of the paws of animals. The anti-inflammatory activity of sodium diclofenac was determined by the ability to reduce the mass of the edematous limb compared to the untreated control. To assess the severity of hypothermia, the body temperature of animals was measured using an infrared thermometer.Results and discussion. At a temperature of 22 °C, carrageenan increased the median paw mass by 84 mg (73 %), sodium diclofenac decreased its growth by 22.5 mg (16.5 %). It indicates the inherent anti-inflammatory effect of this drug. In regime 2 the phlogogenic effect of carrageenan persisted, but its severity was significantly less (p ≤ 0.01) – the increase in paw mass was only 54.5 mg (44 %). Under these conditions, the anti-inflammatory effect of diclofenac was absent – the mass of the edematous paw increased by 51.5 mg (42 %). In regime 3 the pro-inflammatory effect of carrageenan was even weaker: the mass of the edematous paw increased by only 42.5 mg (36 %), sodium diclofenac also did not show the anti-inflammatory effect under these conditions, increasing the median paw mass by 42.5 mg (32 %). Sodium diclofenac significantly reduced the degree of hypothermia in regimes 2 and 3, confirming the presence of frigoprotective properties. The relationship between the degree of hypothermia and the severity of the inflammatory reaction was analyzed.Conclusions. The pro-inflammatory effect of carrageenan decreases with hypothermia. Sodium diclofenac exhibits frigoprotective properties, reducing the severity of hypothermia. The anti-inflammatory effect of the drug on the model of carrageenan-induced paw edema disappears at low temperatures., Цель. Определить влияние низкой температуры окружающей среды и вызванной ею гипотермии на противовоспалительную активность классического НПВП диклофенака натрия на модели каррагенинового отёка у мишей.Материалы и методы. Использована модель экссудативного воспаления – каррагениновый отёк. Мышам субплантарно в левую заднюю лапу вводили 0,05 мл 1 % раствора каррагенина, правая лапа служила контролем. Диклофенак натрия вводили в виде суспензии внутрижелудочно за 30 мин до введения каррагенина в эффективной фригопротекторной дозе 14 мг/кг. Исследование проводили в трёх температурных режимах: 1) при постоянной температуре окружающей среды +22 °С; 2) при холодовой экспозиции животных (+10 °С) на протяжении 3 ч после введения каррагенина; 3) при холодовой экспозиции животных (+10 °С) на протяжении 3 ч до и 3 ч после введения каррагенина. Выраженность воспалительной реакции оценивали по приросту массы лапы животных. Противовоспалительную активность диклофенака натрия определяли по способности уменьшать массу отёчной конечности в сравнении с нелеченым контролем. Для оценки тяжести гипотермии измеряли температуру тела животных инфракрасным термометром.Результаты и их обсуждение. При температуре 22 °С каррагенин увеличивал медианное значение массы лапы на 84 мг (73 %), диклофенак натрия уменьшал ее прирост на 22,5 мг (16,5 %), что свидетельствует о присущем этому препарату противовоспалительном действии. В режиме 2 флогогенный эффект каррагенина сохранялся, но его выраженность была значительно меньше (р ≤ 0,01) – прирост массы лапы составил всего 54,5 мг (44 %). Противовоспалительный эффект диклофенака в этих условиях отсутствовал –масса отёчной лапы увеличилась на 51,5 мг (42 %). В режиме 3 провоспалительный эффект каррагенина был ещё слабее: масса отёчной лапы возросла всего на 42,5 мг (36 %), диклофенак натрия в этих условиях также не проявил противовоспалительного действия, увеличивая медианное значение массы лапы на 42,5 мг (32 %). Диклофенак натрия достоверно снижал степень гипотермии во 2 и 3 режимах, что подтверждает наличие фригопротекторных свойств. Проанализирована связь между степенью гипотермии и выраженностью воспалительной реакции.Выводы. Провоспалительное действие каррагенина при гипотермии снижается. Диклофенак натрия демонстрирует фригопротекторные свойства, уменьшая тяжесть гипотермии. Противовоспалительное действие препарата на модели каррагенинового отёка исчезает при низких температурах окружающей среды., Мета роботи. Визначити вплив низької температури довкілля та викликаної нею гіпотермії на протизапальну активність класичного НПЗП диклофенаку натрію на моделі карагенінового набряку у мишей.Матеріали та методи. Використано модель ексудативного запалення – карагеніновий набряк. Мишам субплантарно у ліву задню лапу вводили 0,05 мл 1 % розчину карагеніну, права лапа служила контролем. Диклофенак натрію вводили у вигляді суспензії внутрішньошлунково за 30 хв до введення карагеніну в ефективній фригопротекторній дозі 14 мг/кг. Дослідження проводили в трьох температурних режимах: 1) за постійної температури довкілля +22 °С; 2) при холодовій експозиції тварин (+10 °С) впродовж 3 год після введення карагеніну; 3) при холодовій експозиції (+10 °С) впродовж 3 год до та 3 год після введення карагеніну. Виразність запальної реакції оцінювали за приростом маси лапи тварин. Протизапальну активність диклофенаку натрію визначали за здатністю зменшувати масу набряклої лапи у порівнянні з нелікованим контролем. Для оцінки тяжкості гіпотермії вимірювали температуру тіла тварин інфрачервоним термометром.Результати та їх обговорення. За температури 22 °С карагенін збільшував медіанне значення маси лапи на 84 мг (73 %), диклофенак натрію зменшував її приріст на 22,5 мг (16,5 %), що свідчить про притаманну цьому препарату протизапальну дію. У режимі 2 флогогенний ефект карагеніну зберігався, але його виразність була значно менше (р ≤ 0,01) – приріст маси лапи становив лише 54,5 мг (44 %). Протизапальний ефект диклофенаку за цих умов був відсутній – маса набряклої лапи збільшилась на 51,5 мг (42 %). У режимі 3 прозапальний ефект карагеніну був ще слабший: маса набряклої лапи зросла лише на 42,5 мг (36 %), диклофенак натрію за цих умов також не виявив протизапальної дії, збільшуючи медіанне значення маси лапи на 42,5 мг (32 %). Диклофенак натрію достовірно зменшував ступінь гіпотермії у 2 та 3 режимах, що підтверджує наявність фригопротекторних властивостей. Проаналізовано зв’язок між ступенем гіпотермії та виразністю запальної реакції.Висновки. Прозапальна дія карагеніну за гіпотермії знижується. Диклофенак натрію демонструє фригопротекторні властивості, зменшуючи тяжкість гіпотермії. Протизапальна дія препарату на моделі карагенінового набряку зникає за низьких температур навколишнього середовища.

The interest in herbal products capable of normalizing carbohydrate and lipid metabolism thus counteracting the “diseases of civilization” grows steadily. Biological activity of these preparations is often mediated by phenolic compounds. In this aspect, the raw material of European mountain ash (Sorbus aucuparia L.) has significant prospects, and its fruit are used in traditional medicine in diabetes.Aim. To obtain alcohol and ethyl acetate-alcohol extracts from European mountain ash leaves, study their phenolic composition by the HPLC method, determine the effect of the extracts on glucose metabolism in intact rats, as well as evaluate the effect of the most effective extract on lipid metabolism, uric acid metabolism, and the excretory renal function.Materials and methods. The alcohol soft extract (ASE, extractant – 50 % ethanol) and the ethyl acetate-alcohol soft extract (EAASE, extractant – a mixture of ethyl acetate and 96 % ethanol (8:2) after preliminary extraction of the raw material with chloroform) were obtained from leaves of European mountain ash. Using HPLC (Shimadzu LC20 Prominence chromatograph) the phenolic composition of the extracts was studied. The effect of the extracts (100, 250, 500 mg/kg intragastrically after single administration) on glycemia was determined in intact normoglycemic rats compared to the infusion of bilberry shoots (Vaccinium myrtillus L.) at a dose of 10 ml/kg (1:10). The effect of the extract, which showed the ability to reduce glycemia (ASE at a dose of 500 mg/kg for 6 days), on the content of glucose, uric acid, urea, creatinine, triglycerides and total cholesterol in the blood and on the excretory renal function under the conditions of water diuresis was also studied.Results. Chlorogenic acid, quercitrin (predominant in EAASE; 11.61 mg/g) and rutin (predominant in ASE; 3.57 mg/g), and in small amounts gallic, neochlorogenic and caffeic acids, catechin and hyperoside were identified in the extracts by HPLC. ASE after single administration at a dose of 250 and 500 mg/kg exerted a statistically significant hypoglycemic effect in normoglycemic rats, exceeding the effect of the infusion of bilberry shoots (10 ml/kg). The effect was also present after administration for 6 days at a dose of 500 mg/kg, which was characterized by the high level of safety, since it caused neither changes in the given indicators of lipid, nitrogen, purine metabolism, nor the shifts of indicators of the excretory renal function.Conclusions. The data obtained substantiate the expediency of further studies of the extracts from European mountain ash leaves for the development of new drugs or dietary supplements., Интерес к растительным средствам, способным к нормализации процессов обмена углеводов и липидов и противодействию «болезням цивилизации», неуклонно растет. Важными биологически активными веществами таких фитопрепаратов являются фенольные соединения. В этом аспекте значительные перспективы имеет сырьё широко распространенной в Украине рябины обыкновенной (Sorbus aucuparia L.), плоды которой в народной медицине используются при сахарном диабете.Цель исследования – получение из листьев рябины обыкновенной спиртового и этилацетатно-спиртового экстрактов, исследование их фенольного состава методом ВЭЖХ, определение влияния экстрактов на обмен глюкозы у интактных крыс, а также оценка влияния наиболее эффективного экстракта на показатели обмена липидов, мочевой кислоты и выделительную функцию почек.Материалы и методы. Из листьев рябины обыкновенной получены рябины обыкновенной листьев экстракт густой спиртовый (РОЛЭГС, экстрагент – 50 % этанол) и рябины обыкновенной листьев экстракт густой этилацетатно-спиртовый (РОЛЭГЕС, экстрагент – смесь этилацетат-96 % этанол (8:2) после предварительной экстракции сырья хлороформом). Методом ВЭЖХ на хроматографе Shimadzu LC20 Prominence исследован фенольный состав экстрактов. Определено влияние экстрактов (100, 250, 500 мг/кг) внутрижелудочно однократно на гликемию у интактных нормогликемических крыс в сравнении с настоем побегов черники в дозе 10 мл/кг (1:10). Также исследовано влияние экстракта, способного снижать гликемию (РОЛЭГС в дозе 500 мг/кг в течение 6 дней), на содержание глюкозы, мочевой кислоты, мочевины, креатинина, триглицеридов и общего холестерола в крови и на выделительную функцию почек в условиях водного диуреза.Результаты. Методом ВЭЖХ в экстрактах идентифицированы хлорогеновая кислота, кверцитрин (преобладает в РОЛЭГЕС; 11,61 мг/г) и рутин (преобладает в РОЛЭГС; 3,57 мг/г), и в незначительном количестве галловая, неохлорогеновая и кофейная кислоты, катехин и гиперозид. РОЛЭГС при однократном введении в дозах 250 и 500 мг/кг оказывает у нормогликемических крыс достоверное гипогликемическое действие, по выраженности которого превышает настой побегов черники (10 мл/кг). Действие выявляется также после шестикратного введения в дозе 500 мг/кг, которая характеризуется высоким уровнем безопасности, не вызывая изменений указанных показателей липидного, азотистого, пуринового обмена, а также сдвигов показателей выделительной функции почек.Выводы. Полученные данные свидетельствуют о целесообразности дальнейшего исследования экстрактов листьев рябины обыкновенной с целью разработки новых лекарственных препаратов и диетических добавок., Інтерес до рослинних засобів, здатних нормалізувати процеси обміну вуглеводів та ліпідів і протидіяти «хворобам цивілізації», невпинно зростає. Важливими біологічно активними речовинами таких фітопрепаратів є фенольні сполуки. У цьому аспекті має значні перспективи сировина широко розповсюдженої в Україні горобини звичайної (Sorbus aucuparia L.), плоди якої в народній медицині використовуються при цукровому діабеті.Мета дослідження. Одержання з листя горобини звичайної спиртового і етилацетатно-спиртового екстрактів, дослідження їх фенольного складу методом ВЕРХ, визначення впливу екстрактів на обмін глюкози в інтактних щурів, а також оцінка впливу найефективнішого екстракту на показники обміну ліпідів, сечової кислоти та видільну функцію нирок.Матеріали та методи. З листя горобини звичайної одержано горобини звичайної листя екстракт густий спиртовий (ГЗЛЕГС, екстрагент – 50 % етанол) та горобини звичайної листя екстракт густий етилацетатно-спиртовий (ГЗЛЕГЕС, екстрагент – суміш етилацетат-96 % етанол (8:2) після попередньої екстракції сировини хлороформом). Методом ВЕРХ на хроматографі Shimadzu LC20 Prominence досліджено фенольний склад екстрактів. Визначено вплив екстрактів (100, 250, 500 мг/кг внутрішньошлунково одноразово) на глікемію в інтактних нормоглікемічних щурів у порівнянні з настоєм пагонів чорниці у дозі 10 мл/кг (1:10). Надалі досліджено вплив екстракту, який виявив здатність до зменшення глікемії (ГЗЛЕГС у дозі 500 мг/кг впродовж 6 днів), на вміст глюкози, сечової кислоти, сечовини, креатиніну, тригліцеридів і загального холестеролу у крові та на видільну функцію нирок в умовах водного діурезу.Результати. Методом ВЕРХ в екстрактах ідентифіковано хлорогенову кислоту, кверцитрин (переважає в ГЗЛЕГЕС; 11,61 мг/г) і рутин (переважає в ГЗЛЕГС; 3,57 мг/г), та в незначній кількості галову, неохлорогенову і кофейну кислоти, катехін і гіперозид. ГЗЛЕГС за одноразового введення в дозах 250 та 500 мг/кг виявляє у нормоглікемічних щурів достовірну гіпоглікемічну дію, за виразністю якої перевищує настій пагонів чорниці (10 мл/кг). Ця дія наявна також після шестиденного введення у дозі 500 мг/кг, яка характеризується високим рівнем безпечності, оскільки не спричиняє змін зазначених показників ліпідного, азотистого, пуринового обміну, а також зсувів показників видільної функції нирок. Висновки. Отримані дані свідчать про доцільність подальшого дослідження екстрактів листя горобини звичайної з метою розробки нових лікарських препаратів і дієтичних добавок.

Актуальність. Проблема холодових травм належить до найбільш поширених проблем сучасної медицини.Метою досліджень було вивчення впливу фригопротекторів «Глюкозаміну-С БХФЗ», субстанції глюкозаміну гідрохлориду та ацетилсаліцилової кислоти на гістоструктуру шкіри спини у щурів після гострої локальної холодової травми. Матеріали та методи. Контактне відмороження моделювали за методом Бойко В. В. Вимірювали ректальну температуру впродовж 40 хвилин після гострої холодової травми та на 7 добу дослідження. На 3 та 7 добу після локальної холодової травми брали ушкоджені ділянки шкіри для гістологічних досліджень.Результати та їх обговорення. Встановлено, що гостра локальна холодова травма викликає у щурів виразну гіпотермію та значні морфологічні зміни шкіри. Профілактичне введення фригопротекторів приводить до нормалізації температурного гомеостазу, відновлення гістоструктури шкіри.Висновки. Глюкозаміну гідрохлорид діє найбільш позитивно на відновлення стану шкіри після локальної холодової травми. На тлі застосування ацетилсаліцилової кислоти спостерігається менш виразне відновлення стану шкіри., Актуальность. Проблема холодовых травм относится к наиболее распространенным проблемам современной медицины.Целью работы было изучение влияния фригопротекторов «Глюкозамина-С БХФЗ», субстанции глюкозамина гидрохлорида и ацетилсалициловой кислоты на изменения гистоструктуры кожи спины у крыс после острой локальной холодовой травмы.Материалы и методы. Контактное отморожение моделировали по методу Бойко В. В. Определяли ректальную температуру через 40 минут и на 7 сутки исследования после острой локальной холодовой травмы. На 3 и 7 сутки исследования брали поврежденные участки кожи для гистологических исследований. Результаты и их обсуждение. Установлено, что острая локальная холодовая травма вызывает у крыс выраженную гипотермию и значительные морфологические изменения кожи. Профилактическое введение фригопротекторов приводит к нормализации температурного гомеостаза, восстановлению гистоструктуры кожи.Выводы. Глюкозамина гидрохлорид оказывает наиболее выраженное положительное действие на восстановление состояния кожи после локальной холодовой травмы. На фоне АСК восстановление состояния кожи менее выражено., Topicality. The problem of cold injuries is one of the most common problems in modern medicine. Aim. To study the effect of the “Glucosamine-C BHFZ” phrigoprotectors, the substance of glucosamine hydrochloride and acetylsalicylic acid on the changes in the histostructure of the back skin in rats after acute local cold injury. Materials and methods. Contact defrosting was modeled by Boyko V. V. method. The rectal temperature was measured 40 minutes after acute and 7 days study. At 3rd and 7th day after local cold injury, skin lesions were taken for histological examination.Results and discussion. It was established that acute local cold injury in rats causes signs of severe hypothermia and morphological changes in the skin of rats. The prophylactic administration of the frigoprotectors leads to the normalization of temperature hemostasis, the restoration of the morphological structure of the skin. Conclusions. It is glucosamine hydrochloride that has the most positive effect on the restoration of the skin after a local cold injury. The use of acetylsalytyacid has a less pronounced recovery of the skin.

До основних ендогенних факторів впливу на депресивну поведінку як тварин, так і людини відносять хронофізіологічні особливості секреції деяких гормонів та нейромедіаторів (у першу чергу, мелатоніну), які мають виразні циркадіанні та сезонні ритми. Саме тому можна припустити різну чутливість ЦНС тварин до впливу хімічних сполук антидепресивної дії при введенні їх у різні фази доби.Мета дослідження – вивчити варіативність впливу перспективного антидепресанта атристаміну в порівнянні з класичним трициклічним антидепресантом іміпраміном на депресивність мишей з урахуванням хронофізіологічних (циркадіанних) чинників.Матеріали та методи. Депресивну поведінку мишей досліджували у тесті підвішування за хвіст. У межах однієї доби було виконано 4 досліди у такі часові інтервали: 2:00-4:00, 8:00-10:00, 14:00-16:00, 20:00-22:00. Косінор-аналіз одержаних результатів проводили за допомогою програми Cosinor-Analisis 2.4.Результати. Серед показників групи інтактного контролю не виявлено достовірних відмінностей впродовж доби. Тварини, яким уводили іміпрамін (25 мг/кг), мали менший загальний час іммобільності (маркер антидепресивної дії) у всіх часових періодах. Удень зменшення цього показника було максимальним і статистично значущим (–36,8 % проти інтактного контролю, p, Chronophysiological features of secretion of some hormones and neurotransmitters (especially melatonin), which have distinct circadian and seasonal rhythms, are the main endogenous factors affecting the depressive behavior of both animals and humans. That is why it is possible to assume different sensitivity of the CNS in animals to the effect of antidepressant chemicals introduced in different phases of the day.Aim. To study the variability of the effect of a promising antidepressant atristamine in comparison with the classical tricyclic antidepressant imipramine on the depressive behavior of mice taking into account chronophysiological (circadian) factors.Materials and methods. The depressive behavior of mice was studied using the tail suspension test. Four experiments were performed within one day at the following time intervals: 2:00-4:00, 8:00-10:00, 14:00-16:00, 20:00-22:00. The cosinor analysis of the results was carried out using the Cosinor-Analisis 2.4 program.Results. There were no significant differences during the day among the indicators of the intact control group. Animals treated with imipramine (25 mg/kg) had a lower total time of immobility (a marker of the antidepressant activity) in all time periods. In the daytime, the decrease of this indicator was maximal and statistically significant (–36.8 % against the intact control group, p, К основным эндогенным факторам влияния на депрессивное поведение как животных, так и человека относят хронофизиологические особенности секреции некоторых гормонов и нейромедиаторов (в первую очередь мелатонина), которые имеют значительные циркадианные и сезонные ритмы. Именно поэтому можно предположить различную чувствительность ЦНС животных к воздействию химических соединений антидепрессивного действия при введении их в разные фазы суток.Цель исследования – изучить вариативность влияния перспективного антидепрессанта атристамина в сравнении с классическим трициклическим антидепрессантом имипрамином на депрессивность мышей с учетом хронофизиологических (циркадианных) факторов.Материалы и методы. Депрессивное поведение мышей исследовали в тесте подвешивания за хвост. В пределах одних суток было выполнено 4 опыта в такие временные интервалы: 2:00-4:00, 8:00-10:00, 14:00-16:00, 20:00-22:00. Косинор-анализ полученных результатов проводили с помощью программы Cosinor-Analisis 2.4.Результаты. Среди показателей группы интактного контроля не выявлено достоверных различий в течение суток. Животные, которым вводили имипрамин (25 мг/кг), имели меньшее общее время иммобильности (маркер антидепрессивного действия) во всех временных периодах. Днём уменьшение этого показателя было максимальным и статистически значимым (–36,8 % против интактного контроля, p

Досліджено специфічну токсичність препарату «Декасан» – 0,02% розчину декаметоксину для перорального застосування при кишкових інфекціях. Встановлено, що препарат не чинить мутагенної дії, сенсибілізації, токсичного впливу на гуморальну та клітинну імунну відповідь, місцевоподразнювального ефекту. У десятиразово збільшеній умовнотерапевтичній дозі «Декасан» виявляє гонадотоксичну дію у самок (але не у самців), негативно впливає на перебіг вагітності у ранні терміни, в періоди імплантації та органогенезу, але не порушує репродуктивну функцію самців та самок (не чинить ембріолетальної дії, негативного впливу на розвиток нащадків). Субстанція декаметоксину не виявляє здатності до кумуляції., Исследована специфическая токсичность препарата «Декасан» – 0,02% раствора декаметоксина для перорального применения при кишечных инфекциях. Установлено, что препарат не оказывает мутагенного действия, сенсибилизации, токсического влияния на гуморальный и клеточный иммунный ответ, местнораздражающего действия. В 10-кратно увеличенной условнотерапевтической дозе «Декасан» оказывает гонадотоксическое действие у самок (но не у самцов), негативно влияет на течение беременности на ранних сроках и в период имплантации и органогенеза, но не нарушает репродуктивную функцию самцов и самок (не вызывает эмбриолетального действия и негативного влияния на развитие потомства). Субстанция декаметоксина не проявляет способности кумулировать., This study aimed to investigate specific toxicity of the drug “Decasan” that is 0.02% decamethoxinum solution for peroral use in intestinal infections. It has been shown that the drug does not exert mutagenic action, as well as sensibilization and toxic influence on the cell-mediated and humoral immunity and local irritation. Аt a conventional increased tenfold therapeutic dose “Decasan”demonstrates gonadotoxicity in females (but not in males), exerts a negative influence on the course of pregnancy at early stages as well as during the period of implantation and organogenesis, but does not lead to the disorders of reproduction in males and females (does not cause embryolethality and negative influence on the development of the next generation). Decamethoxinum substance does not show an ability to cumulate.

Методичні рекомендації описують різноманітні методики дослідження можливості розвитку фізичної залежності, більшість яких рекомендує провокацію налоксоном у широкому діапазоні доз як спосіб індукції абстинентного синдрому та подальше дослідження поведінки тварин. Але чинні методичні рекомендації не дають жодних коментарів щодо власних ефектів налоксону при провокації синдрому відміни, які можуть бути помилково трактовані як прояви абстиненції.Мета дослідження. Дослідити власні ефекти налоксону у тесті відкритого поля, ротарод-тесті та його здатність викликати специфічні ознаки, характерні для абстинентного синдрому.Матеріали та методи. Дослідження проведене на рандомбредних мишах у два етапи. На першому етапі досліджували вихідні показники поведінки тварин у тесті відкритого поля, а також координацію рухів та м’язовий тонус у ротарод-тесті. На другому етапі проводили аналогічні дослідження на тлі введення доз налоксону 5 мг/кг та 10 мг/кг. Додатково вивчали стан мишей на предмет розвитку специфічних ознак абстиненції.Результати. На тлі введення налоксону у тварин розвивались певні зміни стану (здригання голови, блефароптоз) та спостерігалось зменшення всіх субтестів тесту відкритого поля під час повторного досліду.Висновки. Проведене дослідження виявило здатність налоксону викликати у мишей певні зміни стану, що можуть бути помилково трактовані як «рецесивні» ознаки абстинентного синдрому. Доведено дозозалежний седативний вплив налоксону у тесті відкритого поля, що також варто брати до уваги у психофармакологічних дослідженнях., Методические рекомендации описывают различные методики исследования возможности развития физической зависимости, большинство из которых рекомендует провокацию налоксоном в широком диапазоне доз как способ индукции абстинентного синдрома и дальнейшее исследование поведения животных. Однако действующие методические рекомендации не дают никаких комментариев относительно собственных эффектов налоксона при провокации синдрома отмены, которые могут ошибочно трактоваться как проявления абстиненции.Цель исследования. Изучить собственные эффекты налоксона в тесте открытого поля, ротарод-тесте и его способность вызывать специфические признаки, характерные для абстинентного синдрома. Материалы и методы. Исследование проведено на рандомбредних мышах в два этапа. На первом этапе исследовали исходные показатели поведения животных в тесте открытого поля, а также координацию движений и мышечный тонус в ротарод-тесте. На втором этапе проводили аналогичные исследования на фоне введения доз налоксона 5 мг/кг и 10 мг/кг. Дополнительно изучали состояние мышей на предмет развития специфических признаков абстиненции. Результаты. На фоне введения налоксона у животных развивались определенные изменения состояния (вздрагивания головы, блефароптоз) и наблюдалось уменьшение всех субтестов теста открытого поля в повторном эксперименте. Выводы. Проведенное исследование показало способность налоксона вызывать у мышей определенные изменения состояния, которые могут ошибочно трактоваться как «рецессивные» признаки абстинентного синдрома. Доказано дозозависимое седативное влияние налоксона в тесте открытого поля, что также следует принимать во внимание в психофармакологических исследованиях., The methodological recommendations describe various methods for research of the physical dependence development. Most of them recommend provocation using a naloxone injection as the way to induce the withdrawal symptoms and the following evaluation of the animals’ behavior. However, the current methodological recommendations do not give any comments about the effects of naloxone in provoking the withdrawal syndrome that can be mistakenly interpreted as signs of abstinence.Aim. To study the effects of naloxone in the open field test, the rotarod-test and its ability to cause specific signs of the withdrawal syndrome in mice.Materials and methods. The study was carried out on random bred mice in two stages. At the first stage, the initial indicators of the animals’ behavior in the open field test, as well as coordination of movements and the muscle tone in the rotarod-test, were examined. At the second stage, the similar studies were performed after injection of naloxone in the doses of 5 mg/kg and 10 mg/kg. Additionally, the state of mice was studied for the purpose of revealing the specific signs of withdrawal.Results. It has been found that the administration of naloxone caused certain changes in the state of mice (development of blepharoptosis and head shakes) and a decrease in all open field test subtests at the second stage of the experiment.Conclusions. The study has shown the ability of naloxone to cause certain changes of the state in mice that can be mistakenly interpreted as “recessive” signs of abstinence. The dose-dependent sedative effect of naloxone in the open field test has been proven; therefore, it should also be taken into account in psychopharmacological studies.

Epilepsy affects about 1 % of the world population. Recently, epileptology considers the cerebral hemispheres (CH) as separate components, which differ due to the neurochemical hemisphere asymmetry.Aim. To study the level of neurotransmitters and their correlation in the CH of mice receiving 1-(4-metoxyphenyl)-5-{2-[4-(4-metoxyphenyl) piperazine-1-yl]-2-oxoethyl}-1,5-dihydro-4H-pyrazole[3,4-D]pyrydine-4-one (compound78553) and sodium valproate in intact animals, and the pentylenetetrazol kindling model.Materials and methods. The brains of 44 mice used were divided into separate hemispheres and frozen. The levels of serotonin, GABA, glutamate, aspartate were determined by high voltage electrophoresis, and glycine – by thin-layerchromatography. Compound 78553 was administered in the dose of 200 mg/kg, valproate sodium – 300 mg/kg.Results. The hemispheric asymmetry of the level of neuroactive amino acids is absent in intact mice, and the serotonin level is higher in the left hemisphere (LH). Compound 78553 increases the levels of glycine, aspartate, serotonin without affecting GABA and glutamate. Sodium valproate elevates the GABA level and lowers the levels of other mediators. PTZ kindling causes a marked imbalance of neurotransmitters in the CH, increases the levels of excitatory neurotransmitters, reduces the inhibitory amino acids and depletes serotonin in the LH and the right hemisphere (RH). Compound 78553 in PTZ kindling increases the levels of GABA and glycine in the CH, restores their physiological level, raises the serotonin level and reduces the amount of excitatory amino acids up to the intact group level without the balance restoration between the hemispheres. Sodium valproate increases the level of GABA more efficiently than compound 78553, but has a weaker effect on glycine, restores the normal level of glutamate, slightly reducing the aspartate level. A moderate recovery effect is observed for serotonin in the RH, while in the LH it is almost absent. The hemispheric symmetry is recovered for glycine and aspartate.Conclusions. Correlation analysis indicates that there is the conjugation deviation of the neurotransmitter exchange for acids and serotonin between the brain hemispheres in the PTZ kindling model. The changes in direction and thestrength of relationships between the neurotransmitter levels indicate the differences between biochemical mechanisms of the anticonvulsant action of compound 78553 and sodium valproate. The strong effect of sodium valproateon GABA and glutamate in epilepsy can cause its high efficiency. A stronger effect on the metabolism of serotonin and glycine can partially explain the antiepileptic effect of compound 78553., Эпилепсией страдает около 1 % населения мира. В последнее время эпилептология рассматривает полушария головного мозга (ГМ) как неравнозначные составляющие, которые отличаются за счет нейрохимической асимметрии.Цель работы – исследовать содержание нейромедиаторов в полушариях ГМ мышей и корреляционные связи между ними на фоне приема 1-(4-метоксифенил)-5-{2-[4-(4-метоксифенил)пиперазин-1-ил]-2-оксоэтил}-1,5-дигидро-4Н-пиразол [3,4-D]пиридин-4-она (соединение 78553) и вальпроата натрия у интактных животных и на модели пентилентетразолового (PTZ) киндлинга.Материалы и методы. Использован мозг 44 мышей, который разделяли на полушария и замораживали. Серотонин, ГАМК, глутамат, аспартат определяли методом высоковольтного электрофореза, глицин – методомтонкослойной хроматографии. Соединение 78553 вводили в дозе 200 мг/кг, вальпроат натрия – 300 мг/кг.Результаты и их обсуждение. У интактных мышей межполушарная асимметрия содержания нейроактивных аминокислот отсутствует, а уровень серотонина выше в левом полушарии (ЛП). Соединение 78553 увеличи-вает содержание глицина, серотонина и аспартата без влияния на ГАМК и глутамат. Вальпроат натрия увеличивает уровень ГАМК, других медиаторов – уменьшает. PTZ киндлинг вызывает выраженный дисбаланс медиаторов в ГМ, увеличивает содержание возбуждающих нейротрансмиттеров, уменьшает уровень тормозных аминокислот, истощая при этом запасы серотонина как в ЛП, так и в правом полушарии (ПП). Соединение 78553 за PTZ киндлинга увеличивает содержание ГАМК и глицина в ГМ, восстанавливает их физиологическую симметрию в полушариях, повышает уровень серотонина и уменьшает количество возбуждающих нейроаминокислот почти до уровня интактного контроля без восстановления их баланса между полушариями.Вальпроат натрия эффективнее соединения 78553 увеличивает уровень ГАМК, слабее влияет на глицин, восстанавливает нормальный уровень глутамата, слабо влияя на содержание аспартата. Умеренный восстанав-ливающий эффект наблюдается для серотонина в ПП, а в ЛП он почти отсутствует. Межполушарная симметрия восстанавливается для глицина и аспартата.Выводы. Корреляционный анализ свидетельствует о нарушении сопряженности обмена нейротрансмиттерных аминокислот и серотонина в головном мозге под влиянием PTZ, а изменения направления и силы связеймежду содержанием нейротрансмиттеров указывают на различия биохимических механизмов противосудорожного действия соединения 78553 и вальпроата натрия. Именно мощное действие последнего на ГАМК иглутамат при эпилепсии может обусловливать его высокую эффективность. Противоэпилептический эффект соединения 78553 частично можно объяснить более сильным влиянием на обмен серотонина и глицина., На епілепсію страждає близько 1 % населення світу. Останнім часом епілептологія розглядає півкулі головного мозку (ГМ) як нерівнозначні складові, які відрізняються за рахунок нейрохімічної асиметрії.Мета роботи – дослідити вміст нейромедіаторів у півкулях головного мозку мишей та кореляційні зв’язки між ними на тлі прийому 1-(4-метоксифеніл)-5-{2-[4-(4-метоксифеніл)піперазин-1-іл]-2-оксоетил}-1,5-дигідро-4Н-піразоло[3,4-D]піридин-4-ону (сполука 78553) та вальпроату натрію в інтактних тварин та на моделі пентилентетразолового (PTZ) кіндлінгу.Матеріали та методи. Використано головний мозок 44 мишей, який розтинали на півкулі і заморожували. Серотонін, ГАМК, глутамат, аспартат визначали методом високовольтного електрофорезу, гліцин – методом тонкошарової хроматографії. Сполуку 78553 вводили у дозі 200 мг/кг, вальпроат натрію – 300 мг/кг.Результати. В інтактних мишей міжпівкульова асиметрія вмісту нейроактивних амінокислот відсутня, а рівень серотоніну вище у лівій півкулі (ЛП). Сполука 785533 збільшує вміст гліцину, серотоніну і аспартату без впливу на ГАМК і глутамат. Вальпроат натрію збільшує рівень ГАМК, інших медіаторів – зменшує. PTZ кіндлінг викликає виразний дисбаланс медіаторів у ГМ, збільшує вміст збуджувальних нейротрансмітерів, зменшує рівень гальмівних амінокислот та виснажує запаси серотоніну як у ЛП, так і в правій півкулі (ПП). Сполука 78553 за PTZ кіндлінгу збільшує вміст ГАМК і гліцину в ГМ, відновлює їх фізіологічну симетрію в півкулях, підвищує рівень серотоніну та зменшує кількість збуджувальних нейроамінокислот майже до рівня інтактного контролю без відновлення їх балансу між півкулями. Вальпроат натрію ефективніше за сполуку 78553 збільшує рівень ГАМК, проте слабше впливає на гліцин, відновлює нормальний рівень глутамату, слабко впливаючи на вміст аспартату. Помірний відновлювальний ефект спостерігається для серотоніну в ПП, а в ЛП він майже відсутній; міжпівкульова симетрія відновлюється для гліцину та аспартату.Висновки. Кореляційний аналіз свідчить про порушення спряженості обміну нейротрансмітерних амінокислот і серотоніну в півкулях головного мозку під впливом PTZ, а зміни напрямку і сили зв’язків між вмістомнейротрасмітерів вказують на відмінності біохімічних механізмів протисудомної дії сполуки 78553 та вальпроату натрію. Саме потужна дія останього на ГАМК і глутамат при епілепсії може зумовлювати його високуефективність. Протиепілептичний ефект сполуки 78553 частково можна пояснити сильнішим впливом на обмін серотоніну та гліцину.

General and local cooling is a common factor of the effect of the environment on the human body. Exposure to cold can act as a damaging factor causing development of the destructive processes with the various degree of severity in tissues. It causes a complex reaction in the organism, which functioning in conditions of hypothermia greatly depends on the state of the blood system, including its rheological properties.Aim. To determine the effect of the drugs studied on hemostasis, including platelet aggregation under conditions of acute cold injury.Materials and methods. The study was performed in summer on white rats male weighing 280-320 g (24 rats); they were kept in standard vivarium conditions in accordance with the GLP rules.Results. The state of platelet aggregation and the rectal temperature after acute cold injury (general cooling) in rats has been studied. When using “Glucosamine-C BCPP” and glucosamine hydrochloride the rectal temperature significantly increased in relation to the control pathology group, it indicated the improved condition of the animals. Acetylsalicylic acid (ASA) caused death of 50 % of the rats and did not affect the temperature decrease. Cold injury was accompanied by a significant (1.7 times) increase in the extent of ADP- and epinephrine-induced platelet aggregation, and the speed increased by 1.6-1.9 times. “Glucosamine-C BCPP” and glucosamine hydrochloride significantly reduced the intensity of ADP-induced aggregation, not being inferior ASA, and the rate of this process was at the trend level.Conclusions. In contrast to the moderate antiplatelet effect of “Glucosamine-С BCPP” and glucosamine hydrochloride on the model of adrenaline-induced aggregation ASA caused an excessive effect with 1.5 times reduction in the intensity of aggregation compared to the intact control. This fact indicates the danger of bleedings and confirms the benefits of drugs of glucosamine as frigoprotective agents., Общее и локальное охлаждение – широко встречающиеся факторы влияния окружающей среды на организм человека. Влияние холода может выступать как повреждающий фактор, вызывающий развитие в тканях деструктивных процессов разной степени, который провоцирует комплексную реакцию организма, а его функционирование в условиях гипотермии в значительной степени зависит от состояния системы крови, в том числе реологических показателей.Цель работы. Изучить влияние исследуемых препаратов на состояние гемостаза, в том числе на агрегацию тромбоцитов в условиях холодовой травмы.Материалы и методы. Исследования выполнены в летний период на белых крысах самцах массой 280-320 г (29 крыс), которых содержали в стандартных условиях вивария НФаУ согласно правил GLP.Результаты. Исследовано состояние агрегации тромбоцитов и ректальной температуры после острой холодовой травмы (общего охлаждения) у крыс. При использовании «Глюкозамина-С БХФЗ» и глюкозамина гидрохло-рида (Г г/х) достоверно увеличивалась ректальная температура по отношению к группе контрольной патологии, что свидетельствует об улучшении состояния животных. Ацетилсалициловая кислота (АСК) вызывалагибель 50 % крыс и не влияла на снижение температуры. Холодовая травма сопровождалась значительным (в 1,7 раза) повышением степени АДФ- и адреналин-индуцированной агрегации тромбоцитов и их скоростив 1,6-1,9 раза. «Глюкозамин-С БХФЗ» и Г г/х достоверно снижали степень АДФ-индуцированной агрегации, не уступая АСК, и на уровне тенденции – скорость этого процесса.Выводы. В отличие от умеренного антиагрегантного действия «Глюкозамина С БХФЗ» и Г г/х на модели адреналин-индуцированной агрегации АСК оказывала чрезмерный эффект, уменьшая степень агрегации в 1,5 разапо отношению к интактному контролю, что свидетельствует об опасности кровотечений и подтверждает преимущества препаратов глюкозамина как фригопротекторов., Загальне та локальне охолодження є широко розповсюдженим фактором впливу довкілля на організм людини. Вплив холоду може виступати як пошкоджуючий фактор, викликаючи розвиток у тканинах деструктивних процесів різного ступеня, що спричиняє комплексну реакцію організму, функціонування якого в умовах гіпотермії значною мірою залежить від стану системи крові, зокрема від її реологічних властивостей.Мета. З’ясувати вплив досліджуваних препаратів на стан гемостазу, у тому числі на агрегацію тромбоцитів в умовах гострої холодової травми.Матеріали та методи. Дослідження виконано у літній період на білих щурах самцях масою 280-320 г (29 щурів), яких утримували в стандартних умовах віварію НФаУ відповідно до правил GLP.Результати. Вивчено стан агрегації тромбоцитів та ректальну температуру після гострої холодової травми (загального охолодження) у щурів. При використанні «Глюкозаміну-С БХФЗ» та глюкозаміну гідрохлориду (Г г/х) вірогідно збільшувалась ректальна температура відносно групи контрольної патології, що свідчить про покращення стану тварин. Ацетилсаліцилова кислота (АСК) викликала загибель 50 % щурів та не впливала на зниження температури. Холодова травма супроводжувалась значним (в 1,7 рази) зростанням ступеня АДФ- та адреналін-індукованої агрегації тромбоцитів та її швидкості в 1,6-1,9 рази. «Глюкозамін-С БХФЗ» та Г г/х вірогідно зменшували ступінь АДФ-індукованої агрегації, не поступаючись АСК, та тенденційно – швидкість цього процесу.Висновки. На відміну від помірного антиагрегантного ефекту «Глюкозаміну-С БХФЗ» та Г г/х на моделі адреналін-індукованої агрегації АСК чинила надмірний ефект, зменшуючи ступінь агрегації в 1,5 рази відносноінтактного контролю, що свідчить про небезпеку кровотеч та обґрунтовує переваги препаратів глюкозаміну як фригопротекторів.

Topicality. Combined use of herbal originated substances with the conventional drugs is a promising area of therapy improvement. The tincture and the extract obtained from goutweed (Aegopodium podagraria L.) are able to normalizecarbohydrate and lipid metabolism, the tincture partially increases the efficacy of metformin in the experiment. The aim of this study was to evaluate the influence of goutweed tincture and the extract as well as their combinationswith metformin on the histological structure of the internal organs of rats with lipid metabolism disorders.Materials and methods. Combined use of atherogenic diet and protamine sulfate administration was applied.Results and discussion. In the untreated group the histological examination allowed identifying the changes in kidneys (granular dystrophy of tubular epithelium, focal perivascular lymphocytic infiltration, focal sclerosis of the arterial walls); heart (granular dystrophy of cardiomyocytes, perivascular sclerotic with limited lymphohistiocytic infiltration and foci of ischemic changes in myocardium); liver (expressed granular dystrophy of hepatocytes, widening of space of Disse, signs of compensatory hypertrophy); while there were no changes in aorta. Metformin (50 mg/kg intragastrically) failed to demonstrate a normalizing influence on the liver structure, and necrobiosis and vacuolar dystrophy of hepatocytes were evident, it did not influence significantly of the kidney structure, and exerted a protective effect on the structure of the blood vessels of the heart, still not eliminating ischemic changes. Goutweed extract (1 g/kg intragastrically) and the tincture (1 ml/kg intragastrically) counteracted the changes in the structure of the kidney vessels and myocardium, including ischemic changes, while the liver histopathological changes were similar to those in metformin group. After combined administration of goutweed tincture and metformin as well as the extract and metformin at doses stated above the protective activity in regard to the heart structure was maintained, against the background of metformin with the tincture such activity in regard to the kidney structure was also evident; the toxicity of the investigated drugs was not enhanced, and there was no increase in the severity of the liver changes.Conclusions. Further ivestigation of goutweed preparations with metformin is expedient., Актуальность. Использование комбинаций субстанций растительного происхождения с лекарственными препаратами – перспективное направление совершенствования терапии. Настойка и экстракт сныти обыкновенной (Aegopodium podagraria L.) способны к нормализации обмена углеводов и липидов, настойка частично повышает эффективность метформина в эксперименте.Цель исследования – оценить влияние настойки и экстракта сныти, а также их комбинаций с метформином на гистоструктуру внутренних органов крыс с нарушениями липидного обмена.Материалы и методы. Модель предусматривала сочетанное применение атерогенного рациона и протамина сульфата.Результаты и их обсуждение. У животных группы модельной патологии выявлялись изменения гистоструктуры почек (зернистая дистрофия эпителия канальцев, очаговая периваскулярная лимфоцитарная инфильтрация, очаговый склероз стенок артерий); сердца (зернистая дистрофия кардиомиоцитов, периваскулярный склероз с ограниченной лимфогистиоцитарной инфильтрацией и участками ишемизации миокарда); печени (выраженная зернистая дистрофия гепатоцитов, расширение пространств Диссе, явления компенсаторной гипертрофии); изменений аорты не выявлено. Метформин (50 мг/кг внутрижелудочно) не обеспечивал норма-лизации гистоструктуры печени при выявлении некробиоза и вакуольной дистрофии, существенно не влиял на гистоструктуру почек, оказывал защитное действие на гистоструктуру сосудов сердца, не устраняя признакиишемизации. Экстракт сныти (1 г/кг внутрижелудочно) и настойка сныти (1 мл/кг внутрижелудочно) предотвращали изменения сосудов почек и структуры миокарда, в т. ч. признаки ишемизации, изменения гистоструктуры печени были сходны с таковыми в группе метформина. При сочетанном введении настойки сныти и метформина или экстракта сныти и метформина в указанных выше дозах сохранялось защитное влияниепрепаратов на гистоструктуру сердца, на фоне комбинации метформина с настойкой – также и на гистоструктуру почек, токсичность исследуемых препаратов не возрастала, усиления выраженности изменений печенине происходило.Выводы. Целесообразно дальнейшее исследование комбинаций препаратов сныти с метформином., Актуальність. Використання комбінацій субстанцій рослинного походження з лікарськими препаратами є перспективним напрямком вдосконалення терапії. Настойка та екстракт яглиці звичайної (Aegopodium podagraria L.) здатні до нормалізації порушень обміну вуглеводів та ліпідів, настойка частково підвищує ефективність метформіну в експерименті.Мета дослідження – визначення впливу настойки та екстракту яглиці, а також їх комбінацій з метформіном на гістоструктуру внутрішніх органів щурів із порушеннями ліпідного обміну.Матеріали та методи. Модель передбачала поєднання атерогенного раціону із введенням протаміну сульфату. Досліджено гістоструктуру нирок, серця, печінки, аорти.Результати та їх обговорення. У тварин групи модельної патології були наявними зміни гістоструктури нирок (зерниста дистрофія епітелію канальців, вогнищева периваскулярна лімфоцитарна інфільтрація, вогнищевийсклероз стінок артерій); серця (зерниста дистрофія кардіоміоцитів, периваскулярний склероз із обмеженою лімфогістіоцитарною інфільтрацією та ділянками ішемізації міокарда); печінки (виражена зерниста дистрофіягепатоцитів, розширення просторів Діссе, явища компенсаторної гіпертрофії); змін аорти не виявлено. Метформін (50 мг/кг внутрішньошлунково) не забезпечував нормалізації гістоструктури печінки за наявності некробіозута вакуольної дистрофії, суттєво не впливав на гістоструктуру нирок, чинив захисну дію на гістоструктуру судин серця, не усуваючи ознаки ішемізації. Екстракт яглиці (1 г/кг внутрішньошлунково) та настойка яглиці (1 мл/кгвнутрішньошлунково) протидіяли змінам ниркових судин та структури міокарда, у т. ч. ознакам ішемізації, зміни гістоструктури печінки були подібні до таких у групі метформіну. За поєднаного введення настойки яглиціта метформіну або екстракту яглиці та метформіну в зазначених вище дозах зберігався захисний вплив препаратів на гістоструктуру серця, на тлі комбінації метформіну з настойкою – також на гістоструктуру нирок,токсичність досліджуваних засобів не зростала, посилення змін гістоструктури печінки не відбувалося.Висновки. Є доцільним подальше дослідження комбінацій препаратів яглиці з метформіном.

The tincture obtained from the goutweed (Aegopodium podagraria L.) aerial part is characterized by favourable metabolic and organoprotective effects and can partially increase the efficacy of metformin in the animals receiving high doses of dexamethasone. The aim of this study was to assess the effect of the goutweed tincture combined with metformin on the excretory renal function and the state of mineral metabolism in dexamethasone-treated rats. The animals were divided into 5 groups as follows: intact control, dexamethasone (untreated), dexamethasone + metformin, 50 mg/kg intragastrically; dexamethasone + goutweed tincture, 1 ml/kg intragastrically; dexamethasone + metformin, 50 mg/kg intragastrically + goutweed tincture, 1 ml/kg intragastrically. Dexamethasone was administered in the dose of 5 mg/kg subcutaneously for 5 days. On day 5 the status of the excretory renal function (ERF) was assessed in the water-loading test. No evidence of the abrupt changes in the functional state of the kidney was observed under the effect of dexamethasone. Combination of the goutweed tincture with metformin did not cause an unfavourable effect on the kidney function; it was evident from the stability of partial kidney function markers, including the indices of sodium transport, as well as the plasma electrolyte content. The advantages of the combination studied (compared to the monotherapy with metformin) are reduction of proteinuria and enzymuria, as well as normalization of the blood potassium content increased against the background of dexamethasone. The results substantiate the expedience of combining the goutweed tincture with metformin and the further studies of such combination., Настойка надземной части сныти обыкновенной (Aegopodium podagraria L.) характеризуется благоприятными метаболическими и органопротекторными эффектами и частично повышает эффективность метформина у животных с нарушениями обмена веществ, вызванными высокими дозами дексаметазона. Цель настоящего исследования – установить эффективность настойки сныти в сочетании с метформином на выделительную функцию почек и состояние минерального обмена у крыс, получающих дексаметазон. Животных рандомизировали на 5 групп: интактный контроль, дексаметазон (модельная патология); дексаметазон + метформин, 50 мг/кг внутрижелудочно (в/ж); дексаметазон + настойка сныти, 1 мл/кг в/ж; дексаметазон + метформин, 50 мг/кг в/ж + настойка сныти, 1 мл/кг в/ж. Дексаметазон вводили в дозе 5 мг/кг подкожно в течение 5 дней. На 5 день определяли состояние выделительной функции почек в условиях водного диуреза. На фоне дексаметазона резкие изменения функционального состояния почек не наблюдались. При сочетанном введении настойки сныти и метформина также не регистрировали неблагоприятных изменений парциальных функций почек при неизменных показателях транспорта натрия, как и электролитного состава крови. Преимущества исследуемой комбинации (по сравнению с монотерапией метформином): снижение протеинурии и ферментурии, а также нормализация содержания калия в плазме крови (повышенного на фоне дексаметазона). Результаты обосновывают целесообразность сочетанного применения настойки сныти с метформином после дальнейших исследований этой комбинации., Настойка надземної частини яглиці звичайної (Aegopodium podagraria L.) характеризуєтся сприятливими метаболічними та органопротекторними ефектами і частково підвищує ефективність метформіну у тварин із порушеннями обміну речовин, спричиненими дексаметазоном. Мета даного дослідження – встановити ефективність настойки яглиці в поєднанні з метформіном на видільну функцію нирок та стан мінерального обміну у щурів, які отримують дексаметазон. Тварин рандомізували на 5 груп: інтактний контроль, дексаметазон (модельна патологія); дексаметазон + метформін, 50 мг/кг внутрішньошлунково (в/ш); дексаметазон + настойка яглиці, 1 мл/кг в/ш; дексаметазон + метформін, 50 мг/кг в/ш + настойка яглиці, 1 мл/кг в/ш. Дексаметазон вводили у дозі 5 мг/кг підшкірно впродовж 5 днів. На 5 день визначали стан видільної функції нирок в умовах водного діурезу. На тлі дексаметазону не спостерігали різких зсувів функціонального стану нирок. За поєднаного введення настойки яглиці та метформіну також не реєстрували несприятливих змін парціальних функцій нирок за незмінних показників транспорту натрію, як і електролітного складу крові. До переваг досліджуваної комбінації (порівняно з монотерапією метформіном) слід віднести зниження протеїнурії та ферментурії, а також нормалізацію вмісту калію у плазмі крові (підвищеного на тлі дексаметазону). Результати обґрунтовують доцільність поєднаного застосування настойки яглиці з метформіном після подальших досліджень цієї комбінації.

Improvement of Alzheimer’s disease (AD) therapy is one of the most important tasks of the modern medicine and pharmacy. Creation and the pharmacological study of the original medicines for treating AD are promising. The most promising class of these drugs is neuroprotectors. In the Research Institute of Highly Pure Biopreparations the tetrapeptide acetyl-(D-Lys)-Lys-Arg-Arg-amide (the laboratory code – KK-1) has been synthesized. Under the conditions of the pre-clinical study it has demonstrated the pronounced neuroprotective and nootropic properties on the model of cerebral ischemia. The aim of the current work is to study the nootropic properties of KK-1 on the model of AD in rats. The scopolamine-induced AD in rats was reproduced. For 10 days the rats with AD model were treated with KK-1 (0.1 mg/kg intranasally once a day) or with the reference medicine donepezil (1 mg/kg orally once a day). After the therapy the functional state of the rats’ CNS was evaluated using the open-field test (OFT), extrapolation escape task (EET) and the test of the conditioned reflex of passive avoidance (CRPA). The level of acetylcholine (Ach) and the activity of acetylcholinesterase (ACE) were measured using spectrophotometry in the whole brain homogenate and brain synaptosoms. The peptide KK-1 studied reduced the stress-related anxiety in OFT in rats, increased their exploratory activity (by 1.4 times, р, Усовершенствование терапии болезни Альцгеймера (БА) – одно из наиболее актуальных заданий современной медицины и фармации. Перспективно создание и фармакологическое исследование оригинальных лекарственных средств для ее терапии. Перспективным классом таких средств являются нейропротекторы. В НИИ Особо чистых биопрепаратов создан пептид acetyl-(D-Lys)-Lys-Arg-Arg-amide (лабораторный шифр КК-1). В эксперименте на модели церебральной ишемии КК-1 демонстрирует выраженные нейропротекторные и ноотропные свойства. Цель исследования – изучить ноотропные свойства КК-1 на модели БА. У крыс моделировали скополамин-обусловленную БА. На протяжении 10 дней осуществляли терапию фармакологическим препаратом КК-1 (0,1 мг/кг интраназально 1 раз в день) или препаратом сравнения (донепезил, 1 мг/кг внутрижелудочно 1 раз в день). После терапии оценивали функциональное состояние животных по тестам открытого поля (ОП), экстраполяционного избавления (ЭИ) и условного рефлекса пассивного избегания (УРПИ). В гомогенате целого головного мозга (ГМ) и синаптосомах ГМ спектрофотометрически определяли уровень ацетилхолина (АХ) и активность ацетилхолинэстеразы (АХЭ). Исследуемый препарат КК-1 уменьшает стресс-обусловленную тревожность крыс с моделью БА в тесте ОП, повышая их ориентировочно-исследовательскую активность (в 1,4 раза, р, Удосконалення терапії хвороби Альцгеймера (ХА) – одне з найактуальніших завдань сучасної медицини та фармації. Перспективним є створення та фармакологічне вивчення оригінальних лікарських засобів для її терапії. Перспективним класом таких засобів є нейропротектори. У НДІ Особливо чистих біопрепаратів створено тетрапептид acetyl-(D-Lys)-Lys-Arg-Arg-amide (лабораторний шифр КК-1). В експерименті на моделі церебральної ішемії КК-1 виявляє потужні нейропротекторні та ноотропні властивості. Мета дослідження – дослідити ноотропні властивості КК-1 на моделі ХА. У щурів моделювали скополамін-зумовлену ХА. Протягом 10 днів їх лікували пептидом КК-1 (0,1 мг/кг інтраназально, 1 раз на день) або препаратом порівняння (донепезил, 1 мг/кг внутрішньошлунково, 1 раз на день). Після терапії оцінювали функціональний стан ЦНС щурів за тестами відкритого поля (ВП), екстраполяційного вивільнення (ЕВ) та умовного рефлексу пасивного уникнення (УРПУ). У гомогенаті цілого головного мозку (ГМ) та синаптосомах ГМ спектрофотометрично визначали рівень ацетилхоліну (АХ) та активність ацетилхолінестерази (АХЕ). Досліджуваний фармакологічний препарат КК-1 зменшує стрес-зумовлену тривожну поведінку щурів із модельною ХА за тестом ВП, підвищуючи їх орієнтовно-дослідницьку активність (у 1,4 рази, р

The object of the study is 2‑methyl-3‑(phenylaminomethyl)-1H-quinolin-4-one. According to the results of the screening of a series of 3-(N-R,R’-aminomethyl)-2-methyl-1H-quinolin-4-ones it has been proven that in the dose of 100 mg/kg it has the high antidepressant activity in tail suspension test (TST) and prevents scopolamine-induced amnesia development in passive avoidance test (PAT). The present post-screening study was carried out with the purpose of dose-dependency detalization using the doses of 5, 50, 100 and 150 mg/kg in TST and PAT after scopolamine-induced amnesia. The comparison of experimental results of screening and post-screening studies has allowed revealing relationships between the activity and the amount of the substance introduced in a wide range of doses. According to the results of TST in both studies it has been concluded that the only dose of 2‑methyl-3‑(phenylaminomethyl)-1H-quinolin-4-one, which provides a considerable antidepressant activity, is 100 mg/kg. The comparison of PAT results in screening and post-screening studies has been shown that in almost all doses studied, except 5 mg/kg, 2‑methyl-3‑(phenylaminomethyl)-1H-quinolin-4-one significantly attenuate the amnesic effect of scopolamine. Therefore, the effective dose of 2‑methyl-3‑(phenylaminomethyl)-1H-quinolin-4-one for in-depth studies is 100 mg/kg with both activities (antidepressant and anti-amnesic) at their maximum., Объектом данного исследования является 2-метил-3‑(фениламинометил)-1H-хинолин-4-он, который по результатам скринингового изучения ряда 3‑(N‑R,R’-аминометил)-2-метил-1Н-хинолин-4‑онов в дозах 10 и 100 мг/кг с использованием поведенческих тестов на мышах проявил высокую антидепрессивную активность, сочетающуюся с антиамнестическими свойствами только в большей дозе. С целью детализации дозозависимости основных эффектов 2-метил-3‑(фениламинометил)-1H-хинолин-4-она проведено постскрининговое исследование в дозах 5, 50, 100 и 150 мг/кг с использованием теста подвешивания за хвост и теста условной реакции пассивного избегания (УРПИ), что при сопоставлении с результатами скринингового исследования позволило выявить связь активности с количеством введенного вещества в широком диапазоне доз. Анализ результатов теста подвешивания за хвост показал, что при введении 2-метил-3-(фениламинометил)-1H-хинолин-4-она в дозах 5 и 50 мг/кг наблюдается уменьшение времени иммобильности мышей, однако эти изменения не достигают уровня статистической значимости. В дозе 100 мг/кг антидепрессивные свойства проявляются наиболее выражено, что полностью согласуется с результатами скринингового исследования. При повышении дозы вещества до 150 мг/кг антидепрессивная активность полностью исчезает. При сопоставлении результатов теста УРПИ скринингового и постскринингового экспериментов показано, что почти во всех исследованных дозах, исключая 5 мг/кг, 2‑метил-3-(фениламинометил)-1H-хинолин-4-он значительно ослаблял амнезирующее действие скополамина. Таким образом, эффективной дозой для углубленного изучения перспективного антидепрессанта с ноотропными свойствами 2-метил-3‑(фениламинометил)-1H-хинолин-4-она является 100 мг/кг, в которой оба вида активности (антидепрессивная и антиамнестическая) проявляются максимально., Об’єктом даного дослідження є 2-метил-3-(феніламінометил)-1H-хінолін-4-он, який за результатами скринінгового вивчення ряду 3-(N-R,R’-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів у дозах 10 та 100 мг/кг з використанням поведінкових тестів на мишах виявив високу антидепресивну активність, що поєднується з антиамнестичними властивостями у дозі 100 мг/кг. З метою деталізації дозозалежності основних ефектів 2-метил-3-(феніламінометил)-1H-хінолін-4-ону проведено постскринінгове дослідження у дозах 5, 50, 100 та 150 мг/кг з використанням тесту підвішування за хвіст та тесту умовної реакції пасивного уникнення (УРПУ), що при зіставленні з результатами скринінгового вивчення дозволило виявити зв’язок активності з кількістю введеної речовини у широкому діапазоні доз. Аналіз результатів тесту підвішування за хвіст виявив, що при введенні 2‑метил-3‑(феніламінометил)-1H-хінолін-4-ону у дозах 5 та 50 мг/кг спостерігається зменшення часу іммобільності мишей, але ці зміни не сягають рівня статистичної значущості. У дозі 100 мг/кг антидепресивні властивості вивляються найбільш повно, що цілком узгоджується з результатами скринінгового дослідження. При підвищенні дози речовини до 150 мг/кг антидепресивна активність повністю зникає. При зіставленні результатів тесту УРПУ скринінгового та постскринінгового досліджень показано, що майже в усіх досліджених дозах, за виключенням 5 мг/кг, 2-метил-3‑(феніламінометил)-1H-хінолін-4-он значною мірою послаблював амнезувальний вплив скополаміну. Отже, ефективною дозою для поглибленого дослідження перспективного антидепресанта з ноотропними властивостями 2-метил-3‑(феніламінометил)-1H-хінолін-4-ону є 100 мг/кг, у якій обидва види активності (антидепресивна та антиамнестична) виявляються максимально.

The effect of “Glucosamine C-BCPP” dietary supplement on the life time of animals with acute hypothermia in experiments in mice has been determined. It has been found that with intragastric introduction of “Glucosamine C-BCPP” dietary supplement (its composition: glucosamine hydrochloride and ascorbic acid) to animals a significant increase in the life time compared to the control group pathology is observed on the model of acute hypothermia. The frigoprotective effect of “Glucosamine C-BCPP” is mainly due to glucosamine hydrochloride, the role of ascorbic acid is less., Проведено определение влияния диетической добавки «Глюкозамина С-БХФЗ» на продолжительность жизни животных при остром общем охлаждении в эксперименте на мышах. Установлено, что при внутрижелудочном введении животным диетической добавки Глюкозамина С-БХФЗ (состав: глюкозамина гидрохлорид и аскорбиновая кислота) на модели острого общего охлаждения наблюдается достоверное повышение времени жизни относительно группы контрольной патологии. Фригопротекторный эффект «Глюкозамина С-БХФЗ» обусловлен преимущественно глюкозамина гидрохлоридом, роль аскорбиновой кислоты меньше., Проведено визначення впливу дієтичної добавки «С-Глюкозамін БХФЗ» на тривалість життя тварин ПРИ гострому загальному охолодженні в експерименті на мишах Встановлено, що при внутрішньошлунковому введенні тваринам дієтичної добавки Глюкозаміну С -БХФЗ (склад: глюкозаміну гідрохлорид та аскорбінова кислота) на моделі гострого загального охолодження спостерігається вірогідне підвищення часу життя стосовно групи контрольної патології. Фригопротекторний ефект «Глюкозаміну С-БХФЗ» зумовлено переважно глюкозаміну гідрохлоридом, роль аскорбінової кислоти менша.

The effect of the extract (100 mg/kg and 1 g/kg) and the tincture (1 and 5 ml/kg) of the goutweed (Aegopodium podagraria L.) aerial part on the physical endurance, the level of depression and cognitive functions has been studied using the weight-loaded forced swimming test, the extrapolation escape test, and the reserpine-induced depression model. The goutweed extract in the dose of 100 mg/kg, but not in the dose of 1 g/kg, significantly increases the exhaustive swimming time (10% and 20% load) in male mice. In female mice the augmentation of exhaustive swimming time is registered with 20% load against the background of the extract in both doses. The goutweed tincture does not change the results of this test. Goutweed medicines have the ambiguous effect on the results of the extrapolation escape test: the extract and the tincture do not change the percentage of mice that succeed in completing the task, still the average time spent for the task performance is significantly decreased in these animals (but not within the whole group) against the background of the extract in the doses of 100 mg/kg and 1 g/kg. The extract in the dose of 100 mg/kg significantly reduces the number of rats capable of completing the task, the extract (1 g/kg) and the tincture (1 ml/kg) increase the time spent for performing the extrapolation escape task by rats. The extract and the tincture do not change the body temperature reduction and blepharoptosis induced by reserpine in rats. Thus, the goutweed extract is able to increase the physical endurance, exert a moderate positive effect on cognitive functions in mice (but not in rats) without any significant changes in the level of depression. The goutweed tincture worsens the results of the extrapolation escape test in the dose of 1 ml/kg, does not change them in the dose of 5 ml/kg and does not influence on the level of depression and physical endurance in both doses., Исследовано влияние экстракта (100 мг/кг и 1 г/кг), а также настойки (1 и 5 мл/кг) надземной части сныти обыкновенной Aegopodium podagraria L. на физическую работоспособность, депрессивность, когнитивные процессы в тестах плавания с нагрузкой, экстраполяционного избавления, резерпиновой депрессии. Экстракт сныти в дозе 100 мг/кг, но не 1 г/кг, достоверно увеличивает длительность плавания с нагрузкой (10% и 20%) у мышей-самцов. У мышей-самок возрастание длительности плавания зарегистрировано при использовании нагрузки 20% на фоне экстракта в обеих дозах. Настойка сныти не изменяет результаты данного теста. Препараты сныти неоднозначно влияют на результаты теста экстраполяционного избавления: экстракт и настойка не влияют на количество мышей, которые успешно выполняют тест, но среди выполнивших тест животных время избавления достоверно снижается на фоне экстракта в дозах 100 мг/кг и 1 г/кг (без изменений показателя всей группы). Экстракт в дозе 100 мг/кг достоверно уменьшает количество крыс, которые осуществляют подныривание, экстракт (1 г/кг) и настойка (1 мл/кг) увеличивают время, необходимое для выполнения теста экстраполяционного избавления крысами. Экстракт и настойка сныти не изменяют выраженность понижения температуры тела и блефароптоза, вызванных резерпином у крыс. Таким образом, экстракт сныти способен повышать физическую работоспособность, оказывать умеренное позитивное влияние на когнитивные процессы у мышей (но не у крыс) без существенных изменений депрессивности. Настойка сныти ухудшает результаты теста экстраполяционного избавления в дозе 1 мл/кг, не изменяет их в дозе 5 мл/кг, не влияет на депрессивность и физическую работоспособность в обеих дозах., Досліджено вплив екстракту (100 мг / кг 1 г та / кг) та настойки (1 мл 5 та / кг) частини яглиці надземної звичайної Сныть обыкновенная Л. на фізичну працездатність, депресивність, когнітивні процеси у тестах плавання з навантаженням, екстраполяційного позбавлення, резерпінової депресії. Екстракт яглиці в дозі 100 мг / кг, але не один г / кг, достовірно підвищує час плавання з навантаженням (10% та 20%) у мишей-самців. У мишей-самок час плавання збільшується за використання навантаження 20% на тлі екстракту в обох дозах. Настойка яглиці не змінює результати даного тесту. Препарати яглиці неоднозначно впливають на результати тесту екстраполяційного визволення : екстракт та настойка не змінюють кількість мишей, що успішно виконують тест, однак достовірно знижується час позбавлення серед цих тварин (але не серед усієї групи ) на тлі екстракту в дозах 100 мг / кг та 1 г / кг. екстракт (100 мг / кг) достовірно знижує кількість щурів, що здійснюють пірнання, екстракт (1 г / кг) та настойка (1 мл / кг) збільшують час виконання даного тесту щурами. екстракт та настойка НЕ змінюють вираженість зниження температури тіла та блефароптозу, спричинених резерпіном у щурів. Отже, екстракт яглиці здатний підвищувати фізичну працездатність, чинити помірний позитивний вплив на когнітивні процеси в мишей (але не в щурів) без суттєвих змін депресивності. настойка яглиці погіршує результати тесту екстраполяційного визволення в дозі 1 мл / кг, не змінює їх у дозі 5 мл / кг, на впливає НЕ депресивність та фізичну працездатність в обох дозах.

Cerebrovascular diseases are leading problems of the modern medicine and pharmacy. That is why creation of new neuroprotectors and their introduction into clinical practice is a topical issue. A series of oligopeptides, 15-18 adrenocorticotropic hormone link derivatives has been created. These neuropeptides are compounds with the general formula of Acetyl-Lys-Lys-Arg-Arg-amide. They are nontoxic compounds and resistant to action of blood aminopeptidases. Their composition includes unnatural D-aminoacids and their N-methylated forms. The previous studies have determined their anti-ischemic and nootropic action, and a favourable spectrum of psychotropic properties. The question about mechanisms of the anti-hypoxic action of compound Acetyl-(D-Lys)-Lys-Arg-Arg-amide (KK-1) remains open. The aim of our investigation is to study effect of neuropeptide KK-1 on the hemodynamic parameters, as well as blood oxygenation against the background of ischemia-reperfusion in the rats’ brain. The volume speed of the blood flow in the internal carotid artery, blood pressure in the femoral artery, the central venous pressure and blood oxygenation were measured. The ability of peptide KK-1 to restore the initial level of blood pressure in the femoral artery and central venous pressure within 7 days has been found. The volume speed of the blood flow in the internal carotid artery was sufficient for brain blood supply during all post-ischemic period. The level of blood oxygenation varied from 97% to 98%, tending to the norm. By the effect on the indicators listed neuropeptide KK-1 exceeds the action of the reference drug citicoline. The positive effect of peptide KK-1 on the performance of the system and cerebral blood flow and blood oxygen saturation against the background of cerebral ischemia confirms its anti-ischemic and cerebroprotective effect. The pharmacological drug is promising for further experimental and clinical studies., Цереброваскулярные заболевания остаются одной из ведущих проблем современной медицины и фармации. Создание новых нейропротекторов и внедрение их в клиническую практику является актуальным заданием. Создан ряд нейропептидов, производных участка АКТГ15-18 общей структуры Acetyl-Lys-Lys-Arg-Arg-amide. Они нетоксичны, устойчивы к действию ферментных систем крови благодаря введению в их структуру D-форм лизина и аргинина, а также их N-метилированных производных. Для них установлено выраженное антиишемическое и ноотропное действие, благоприятный спектр психотропной активности. Открытым остается вопрос механизмов реализации антигипоксического действия, обнаруженного у соединения Acetyl-(D-Lys)-Lys-Arg-Arg-amide (КК-1). Цель исследования – изучить влияние пептида КК-1 на показатели церебрального и системного кровообращения и оксигенацию крови. Измерены объемная скорость кровотока во внутренней сонной артерии, артериальное давление в бедренной артерии, центральное венозное давление и уровень насыщения кислородом крови на фоне ишемии-реперфузии головного мозга. Обнаружена способность нейропептида КК-1 полностью восстанавливать уровень артериального давления в бедренной артерии и центрального венозного давления на протяжении 7 дней наблюдения. Объемная скорость кровотока во внутренней сонной артерии введения была достаточной для нормальной перфузии головного мозга на протяжении всего постишемического периода. Насыщенность крови кислородом колебалась в пределах 97-98%, что приближается к показателю нормы. По влиянию на указанные параметры нейропептид КК-1 превосходил действие препарата сравнения цитиколина. Положительное влияние пептида КК-1 на показатели церебрального и системного кровотока и насыщение крови кислородом при ишемии-реперфузии головного мозга подтверждает его церебропротекторный эффект. Фармакологический препарат перспективен для дальнейших экспериментальных и клинических исследований., Цереброваскулярні захворювання залишаються однією з провідних проблем сучасної медицини та фармації. Наразі є актуальним створення нових нейропротекторів та впровадження їх у клінічну практику. Створено низку нейропептидів, похідних ланки АКТГ15-18 загальної структури Acetyl-Lys-Lys-Arg-Arg-amide. Вони нетоксичні, стійкі до дії ферментних систем крові завдяки введенню до структури D-форм лізину та аргініну та їх N-метильованих похідних. Для них встановлено виражену антиішемічну та ноотропну дію, сприятливий спектр психотропної активності. Відкритим залишається питання механізму реалізації антигіпоксичної дії, виявленої для сполуки Acetyl-(D-Lys)-Lys-Arg-Arg-amide (КК-1). Мета дослідження – дослідили вплив нейропептиду КК-1 на показники церебрального та системного кровообігу та оксиґенацію крові. Вимірювали об’ємну швидкість кровобігу у внутрішній сонній артерії, артеріальний тиск у стегновій артерії, центральний венозний тиск та рівень оксиґенації крові на тлі ішемії-реперфузії головного мозку. З’ясувалася здатність нейропептиду КК-1 повністю відновлювати рівень артеріального тиску у стегновій артерії та центрального венозного тиску протягом 7 днів спостереження. Об’ємна швидкість кровобігу у внутрішній сонній артерії була достатньою для нормальної перфузії головного мозку протягом усього постішемічного періоду. Насиченість крові киснем коливалася у межах 97%-98%, що наближається до показника норми. За вказаними параметрами нейропептид КК-1 переважав дію препарату порівняння цитиколіну. Позитивний вплив нейропептиду КК-1 на гемодинамічні показники та оксиґенацію крові за ішемії-репрфузії головного мозку засвідчують його церебропротекторний ефект. Фармакологічний препарат перспективний для подальших експериментальних та клінічних досліджень.

В роботі представлені результати дослідження протиепілептичної активності перспективних рослинних антиконвульсантів – сухих екстрактів рутки Шлейхера (СЕРШ) та базиліку камфорного (СЕБК). Рослинні препарати вводили внутрішньошлунково в умовно ефективній дозі 100 мг/кг у лікувально-профілактичному режимі протягом трьох днів, востаннє за 30 хв до експерименту. В якості препаратів порівняння було обрано натрію вальпроат та карбамазепін. За умов тесту максимального електрошоку (МЕШ) вивчали здатність обраних сухих екстрактів запобігати розвитку первинно-генералізованих судом. Для поглибленого дослідження протиепілептичних властивостей СЕРШ та СЕБК було обрано модель пентилентетразолового (коразолового) кіндлінгу. Загалом досліджувані сухі екстракти за умов тесту МЕШ виявили виразний протисудомний ефект на рівні натрію вальпроату, проте поступалися за ефективністю карбамазепіну. На моделі пентилентетразолового кіндлінгу було встановлено, що СЕРШ, на відміну від СЕБК та натрію вальпроату, має здатність запобігати розвитку судом за умов експериментального хронічного епілептогенезу. Отже, встановлено, що СЕБК виявляє антиконвульсивну активність на моделі первинно-генералізованих судом, у той час як СЕРШ запобігає розвитку як гострих електростимульованих пароксизмів, так і хронічного епілептогенезу., В работе представлены результаты исследования противоэпилептической активности перспективных растительных антиконвульсантов – сухих экстрактов дымянки Шлейхера (СЭДШ) и базилика камфорного (СЭБК). Растительные препараты вводили внутрижелудочно в условно эффективной дозе 100 мг/кг в лечебно-профилактическом режиме в течение трех дней, в последний раз за 30 мин до эксперимента. В качестве препаратов сравнения выбраны натрия вальпроат и карбамазепин. В условиях теста максимального электрошока (МЭШ) изучали способность исследуемых сухих экстрактов предотвращать развитие первично-генерализованных судорог. Для углубленного изучения противоэпилептических свойств СЭДШ и СЭБК выбрана модель пентилентетразолового (коразолового) киндлинга. В целом исследуемые сухие экстракты в условиях теста МЭШ выявили значительный противосудорожный эффект на уровне натрия вальпроата, однако уступали по эффективности карбамазепину. На модели пентилентетразолового киндлинга было установлено, что СЭДШ, в отличие от СЭБК и натрия вальпроата, имеет свойство предотвращать развитие судорог в условиях экспериментального хронического эпилептогенеза. Итак, установлено, что СЭБК оказывает антиконвульсивную активность на модели первично-генерализованых судорог, в то время как СЭДШ предотвращает развитие как острых электростимулируемых пароксизмов, так и хронического эпилептогенеза., The results of investigation of the antiepileptic activity of promising herbal anticonvulsants – Fumaria schleicheri (FSDE) and Ocimum basilicum (OBDE) dry extracts – are presented. The herbal remedies were administered intragastrically in the conditionally effective dose of 100 mg/kg in the therapeutic and preventive mode during 3 days with the last time of 30 minutes before the experiments. As refe­rence drugs sodium valproate and carbamazepine were chosen. Under the conditions of maximal electroshock (MES) test the ability of the chosen dry extracts to prevent the development of primarily generalized convulsions was studied. For the in-depth study of antiepileptic properties of FSDE and OBDE the model of pentylenetetrazole (corasole)-induced kindling has been chosen. In general the researched dry extracts in the condition of the MES test have shown the anticonvulsant effect on the level of sodium valproate, but they were slightly inferior in efficacy compared with carbamazepine. On the model of pentylenetetrazole-induced kindling it has been shown that FSDE unlike OBDE and sodium valproate has the ability to prevent convulsions under the conditions of experimental chronic epileptogenesis. Thus, it has been found that OBDE is able to prevent the development of primary generalized seizures, while FSDE prevents acute paroxysms stimulated by electrical impulse and chronic epileptogenesis.