Search

Вказується, питанню визначення терміну а також повноважень та особливостей посадової та службової осіб присвячена значна кількість наукових робіт. Проте дослідження у сфері формування державної політики у сфері державного управління та ефективного контролю за посадовими та службовими особами, які приховують адміністративні правопорушення, є актуальною та важливою для забезпечення демократії, правової держави та довіри громадян до владних структур. Незважаючи на існуючі нормативні акти і механізми, які регулюють повноваження та відповідальність посадових осіб, проблема приховування адміністративних правопорушень залишається серйозним викликом. Відзначається, відповідно до принципу верховенства права, держава має гарантувати рівність перед законом і відповідальність за порушення закону. У сучасному світі питання державного управління та контролю за діяльністю посадових та службових осіб є критично важливими для забезпечення правової держави та довіри громадян до владних структур. Проблема приховування адміністративних правопорушень посадовими особами стала актуальною у зв’язку з розширенням повноважень та відповідальності, які вони несуть перед суспільством. В статті проведено глибокий аналіз правової визначеності та забезпеченням законодавцем точності у підході до визначення термінології посадової та службової особи, їхніх повноважень, які їм держава наділяє, та з’ясовано випадки приховування адміністративних правопорушень. У статті досліджуються різні аспекти до визначення якими саме повноваженнями наділена посадові (службові) особи та відповідальності посадових осіб їх діями. Автори звертають увагу на необхідність створення ефективних механізмів контролю та нагляду, що допоможуть уникнути безкарності владних структур та забезпечити справедливе застосування права. Усі аспекти, що досліджуються в статті, мають на меті сприяти розвитку правової культури, зміцненню довіри до державних органів та забезпеченню прозорості та законності в суспільстві. Автори статті надають детальну характеристику яку саме шкоду посадові та службові особи своїми діями завдають державі, суспільству шляхом приховування адміністративного правопорушення.

Адміністративні правопорушення – це правопорушення, які можуть виникати в різних сферах діяльності та пов’язані з діями посадових та службових осіб. Зазначені дії можуть мати негативні наслідки для громадськості, порушуючи принципи законності, прозорості та відповідальності. В статті проведено глибокий аналіз явища приховування адміністративного правопорушення посадовими (службовими) особами та з’ясовано його вплив на правову систему та суспільство в цілому. Значення проблеми полягає в тому, що посадові (службові) особи, які зобов’язані діяти в інтересах громадськості та дотримуватися закону, можуть приховувати свої протиправні дії або бездіяльність. Така практика порушує основні принципи демократії, правової державності та впливає на рівень довіри громадян до державних органів та установ. У статті ретельно розглянуто причини, які сприяють приховуванню правопорушень, а також можливі наслідки для суспільства. Для ефективної боротьби з приховуванням адміністративних правопорушень необхідно здійснити комплексний аналіз проблеми та визначити шляхи протидії цьому явищу. У статті досліджуються різні підходи до забезпечення відповідальності посадових осіб та розвитку системи контролю за їх діями. Автори звертають увагу на необхідність створення ефективних механізмів контролю та нагляду, що допоможуть уникнути безкарності владних структур та забезпечити справедливе застосування права. Усі аспекти, що досліджуються в статті, мають на меті сприяти розвитку правової культури, зміцненню довіри до державних органів та забезпеченню прозорості та законності в суспільстві. Автори статті надають рекомендації щодо покращення механізмів виявлення та притягнення до відповідальності посадових осіб за приховування правопорушень. Це допоможе забезпечити більш ефективну роботу державних структур, підвищити якість правосуддя та зміцнити довіру громадян до держави.

У даній статті проведено аналіз низки міжнародних нормативно-правових актів, що спрямовані на запобігання приховування правопорушень. Здійснюючи аналіз міжнародних нормативно-правових актів та документів міжнародних урядових організацій, таких як ООН, Рада Європи та її Група країн, що борються з корупцією, та інших, визначено найбільш впливові та ефективні інструменти для запобігання приховуванню правопорушень. Аналіз простежує тенденції розвитку міжнародних норм і спрямованість на усунення недоліків і недостатніх механізмів контролю. Основною метою дослідження є підкреслення значущості впровадження та ефективної реалізації міжнародних нормативно-правових актів для запобігання приховуванню правопорушень в Україні. Відзначено, що розвиток технологій та зростання міжнародних зв’язків зумовлюють необхідність збільшення співпраці між країнами та удосконалення інструментів для виявлення, розслідування та припинення порушень прав людини, корупції, кіберзлочинності та інших злочинів. У рамках статті досліджується ефективність і результативність міжнародних нормативно-правових актів у попередженні приховування правопорушень на різних рівнях: державному, регіональному та глобальному. Висвітлюється вплив глобальних політичних, економічних та соціокультурних факторів на ефективність контролю та впровадження зазначених актів. Аналізується також роль громадських організацій та активістів у підтримці та моніторингу виконання зобов’язань за міжнародними нормативами. Запобігання приховуванню правопорушень - це процес, що вимагає спільних зусиль і гармонізації правових систем різних країн. У статті визначено прогалини у міжнародних нормативно-правових актах, а також запропоновано заходи для їх подальшого удосконалення. Наукова робота прагне підкреслити важливість співпраці між державами, що забезпечить ефективність боротьби з приховуванням правопорушень та підтримку справедливості у світі.

У статті проаналізовано основні чинники, що здійснили вплив на формування правової системи України. Досліджено поняття «правової системи», також зазначено думку вченого щодо визначення поняття правової системи. У 2014 р. Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС. Угодою значно розширені сфери співпраці України з ЄС і передбачені різні способи гармонізації її законодавства із законодавством ЄС. У роботі підкреслено, що правова система України тяжіє до романогерманського права. Проаналізовано правову основу напрямку України до євроінтеграції, тобто визначено акти, на основі яких Україна визнає своє спрямування до Європейського Союзу, до основних принципів та джерел права. Актуальність дослідженого мою матеріалу також зумовлено тим, що на сьогоднішній час, особливо в умовах воєнного стану, є надзвичайно важливим питання вступу України до Європейського Союзу. Даний напрямок вже реалізовується декілька років, було ратифіковано акти, що є основою законодавства сусідів. На теперішній час Україна вже здійснила один з найважливіших етапів для подальшої реалізації поставленої цілі, а саме набула статусу кандидата на членство до Європейського Союзу. Також у статті досліджується правова основа відносин, які існують між Україною та Європейським Союзом, а саме визначаються акти, якими врегульовуються дані питання та історичний шлях, який проходила Україна всі роки, від визначення шляху щодо вступу в союз. Проаналізовано етапи вступу до Європейського Союзу та проходження їх Україною. Основними завданням перед нашою країною є визнання принципу верховенства права і пріоритетності прав людини, забезпечення провідної ролі нормативноправового акта в системі джерел права, кодифікація законодавства. Також у даній статті проаналізовано які конкретно інститути необхідно врегулювати та доопрацювати нашій державі для подальшого вирішення питання входження країни до складу ЄС. Необхідність врегулювання інститутів полягає в тому, що безпосередньо ЄС зазначив, що саме ці аспекти повинні доопрацюватись державою. Охарактеризовано основні недоліки щодо кожного з інститутів, та історичний шлях їх врегулювання.

Copyright of Uzhhorod National University Herald Series Law is the property of Uzhhorod National University, State Higher Educational Establishment and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)