Background. Upper respiratory tract infections (URTIs) are one of the most common diseases of childhood. It is known that some children tend to have recurrent bacterial complications of URTIs; the liability mentioned might be linked to different factors including local mucosal immune resistance malfunction. Infectious respiratory pathology is currently being considered comprehensively in the aspect of viral-bacterial-immune interaction, consequently the study of microbiological and immunological factor relations may be helpful in promoting the development of targeted therapeutic and preventive measures that may improve the efficiency of the management of such patients. Thereby, the study objectives were to investigate the local mucosal resistance state, features of microbial colonization of upper airways along with etiological structure complications in children susceptible to repeated bacterial complications of URTIs. Materials and methods. We enrolled 214 children aged 3 to 18 years with URTIs complicated with acute otitis media (AOM) or acute bacterial rhinosinusitis (ARS). Rate of bacterial complications of URTIs in 128 children was low (group I) and in 86 children it met the criteria of recurrent course (group II). We performed microbiological examination of nasopharyngeal secretions or middle ear exudates as well as local mucosal immunology study: lysozyme, lactoferrin, human cathelicidin hCap-18/LL-37, secretory IgA concentrations in oropharyngeal discharge measured twice during the disease, and after recovery. The controls were 36 children with uncomplicated URTIs, and the reference values were obtained in 30 healthy children. Results. In children with recurrent (versus episodic) bacterial complications of URTIs malfunction of airway local protective innate mucosal immune mechanisms were present: reduction of human cathelicidin level during the whole period of disease, reduction of lactoferrin at the early stages of bacterial process, and reduced concentrations of lysozyme at all phases of the study. It’s noteworthy that concentrations of hCAP/LL-37 and lactoferrin during the disease exceeded control and referent values in both groups; while lysozyme levels obtained from children of the II group were significantly lower compared to referent patients both initially and after recovery. The levels of antimicrobial peptides demonstrated the inverse correlation with URTI symptoms duration. In the II group the level of negative microbiological results for causative pathogen of AOM/ARS was about 35 % vs. about 20 % in group I (p = 0.008). Also lower rate of Streptococcus pneumoniae and nontypeable Haemophilus influenzae (pathogenic bacteria), and higher rate of Haemophilus parainfluenzae and Staphylococcus aureus (associated agents) isolates occurred in group II. Furthermore, associations of two non-causative bacterial agents were obtained only in group II. Non-causative bacteria colonization in general was associated with lower levels of mucosal antimicrobial peptides, but on the background of URTI it might activate temporarily lysozyme and lactoferrin response. Conclusions. Recurrent bacterial complications of URTIs are associated with local mucosal resistance insufficiency, and higher rate of St.aureus and H.parainfluenzae colonization. High rate of microbiological failures in determining of causative agent of AOM/ARS may be related to over diagnostics of bacterial complications which might be linked to misinterpretation of prolonged course of the disease due to mucosal immune dysfunction and non-causative bacteria colonization. Thus, disease duration shouldn’t be used as an independent criterion of bacterial process in this category of patients because it may lead to misdiagnose and antibiotic overuse., Актуальность. Острые респираторные вирусные инфекции (ОРВИ) являются одними из наиболее частых заболеваний детского возраста. Известно, что определенный контингент детей при ОРВИ склонен к развитию повторных бактериальных осложнений; такая предрасположенность может поддерживаться в том числе нарушениями локального иммунного ответа. Инфекционная респираторная патология в настоящее время рассматривается комплексно в аспекте вирусно-бактериально-иммунного взаимодействия, поэтому исследование связей между микробиологическими и иммунологическими факторами может способствовать разработке целевых терапевтических и профилактических мероприятий, которые могут повышать эффективность ведения таких пациентов. Цель исследования. Изучение состояния местной резистентности слизистых оболочек верхних дыхательных путей у детей, склонных к повторным бактериальным осложнениям ОРВИ, в связи с этиологической структурой таких осложнений и особенностями микробной колонизации слизистых оболочек верхних отделов респираторного тракта. Материалы и методы. Обследовано 214 детей в возрасте от 3 до 18 лет, болеющих ОРВИ с развитием острого гнойного среднего отита (ОСО) или острого бактериального синусита (ОРС). В І группу вошло 128 детей с эпизодическими бактериальными осложнениями ОРВИ в анамнезе, во II группу включено 86 детей с рецидивирующим течением бактериальных осложнений. Было выполнено микробиологическое исследование экссудата из очага воспаления, а также определение уровней лизоцима, лактоферрина, человеческого кателицидина hCap-18/LL-37 и секреторного иммуноглобулина А в ротоглоточном секрете дважды в течение исследования и после выздоровления. В качестве группы контроля выступило 36 детей с неосложненной ОРВИ, референтные значения получены у 30 клинически здоровых детей. Результаты. У детей с повторными бактериальными осложнениями ОРВИ в отличие от детей с эпизодическими присутствовала дисфункция врожденного местного иммунного ответа в виде снижения уровней человеческого кателицидина в течение заболевания, лактоферрина на ранних стадиях развития бактериального процесса и лизоцима во все исследуемые периоды. Характерно, что уровни кателицидина и лактоферрина в обеих группах превышали во время болезни как контрольные, так и референтные уровни, тогда как содержание лизоцима у детей II группы было ниже уровня здоровых детей как в начале ОСО/ОРС, так и после выздоровления. Уровни противомикробных пептидов были обратно корреляционно связаны с длительностью симптомов заболевания. Во II группе доля неудач при выделении основного патогена составила около 35 % против 20 % в I группе (p = 0,008). Также у детей II группы была ниже частота выделения пневмококков и гемофил и выше — золотистых стафилококков и парагемофильних палочек (ассоциированная флора). Ассоциации двух коагентов были выделены только у детей II группы. Колонизация ассоциированной флорой в целом была связана с низким уровнем местных мукозальных протективных факторов, однако на фоне ОРВИ могла оказывать временное активирующее влияние на локальный иммунный ответ через звенья лизоцима и лактоферрина. Выводы. Повторные бактериальные осложнения ОРВИ ассоциированы с нарушениями местной защиты слизистых оболочек верхних дыхательных путей и повышенной частотой колонизации St.aureus и H.рarainfluenzae. Высокая частота неудач при выделении возбудителя ОСО/ОРС может быть отражением гипердиагностики бактериальных осложнений из-за затяжного течения заболевания, связанного с локальной иммунной дисфункцией и колонизацией ассоциированной микрофлорой. Таким образом, длительность заболевания не должна использоваться как самостоятельный критерий диагностики бактериальных осложнений у этой группы пациентов, поскольку это увеличивает риск диагностических ошибок и необоснованной антибиотикотерапии., Актуальність. Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) є одними з найбільш частих захворювань дитячого віку. Відомо, що певний контингент дітей при ГРВІ схильний до розвитку повторних бактеріальних ускладнень; така схильність може підтримуватись у тому числі порушеннями локальної імунної відповіді. Інфекційна респіраторна патологія на даний час розглядається комплексно в аспекті вірусно-бактеріально-імунної взаємодії, тож дослідження зв’язків між мікробіологічними й імунологічними факторами може сприяти розробці цільових терапевтичних і профілактичних заходів, що можуть підвищувати ефективність ведення таких пацієнтів. Мета дослідження. Вивчення стану місцевої резистентності слизових оболонок верхніх дихальних шляхів у дітей, які схильні до повторних бактеріальних ускладнень ГРВІ, у зв’язку з етіологічною структурою таких ускладнень та особливостями мікробної колонізації слизових оболонок верхніх відділів респіраторного тракту. Матеріали та методи. Обстежено 214 дітей віком від 3 до 18 років, хворих на ГРВІ з розвитком гострого гнійного середнього отиту (ГСО) або гострого бактеріального риносинуситу (ГРС). До І групи ввійшло 128 дітей з епізодичними бактеріальними ускладненнями ГРВІ в анамнезі, у ІІ групу включено 86 дітей із рецидивним перебігом бактеріальних ускладнень. Було виконано мікробіологічне дослідження ексудату з вогнища запалення, а також визначення рівнів лізоциму, лактоферину, людського кателіцидину hCap-18/LL-37 та секреторного імуноглобуліну А в ротоглотковому секреті двічі протягом дослідження та після одужання. Як група контролю виступили 36 дітей із неускладненою ГРВІ, референтні значення отримані у 30 клінічно здорових дітей. Результати. У дітей із повторними бактеріальними ускладненнями ГРВІ, на відміну від дітей з епізодичними, була наявна дисфункція природженої місцевої імунної відповіді у вигляді зниження рівнів людського кателіцидину протягом захворювання, лактоферину на ранніх стадіях розвитку бактеріального процесу та лізоциму в усі досліджувані періоди. Характерно, що рівні кателіцидину та лактоферину в обох групах перевищували під час хвороби як контрольні, так і референтні рівні, тоді як вміст лізоциму у дітей ІІ групи був нижчим за рівень здорових дітей як на початку ГСО/ГРС, так і після одужання. Рівні протимікробних пептидів були обернено кореляційно пов’язані з тривалістю симптомів захворювання. У ІІ групі частка невдач при виділенні основного патогену становила близько 35 проти 20 % в І групі (p = 0,008). Також у дітей ІІ групи була нижчою частота виділення пневмококів і гемофіл та вищою — золотистих стафілококів і парагемофільних паличок (асоційована флора). Асоціації двох коагентів були виділені тільки у дітей ІІ групи. Колонізація асоційованою флорою в цілому була пов’язана з низьким рівнем місцевих мукозальних протективних факторів, однак на тлі ГРВІ могла чинити тимчасовий активуючий вплив на локальну імунну відповідь через ланки лізоциму та лактоферину. Висновки. Повторні бактеріальні ускладнення ГРВІ асоційовані з порушеннями місцевого захисту слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та з підвищеною частотою колонізації St.aureus і H.рarainfluenzae. Висока частота невдач при виділенні збудника ГСО/ГРС може бути відображенням гіпердіагностики бактеріальних ускладнень через затяжний перебіг захворювання, пов’язаний із локальною імунною дисфункцією та колонізацією асоційованою мікрофлорою. Таким чином, тривалість захворювання не повинна використовуватись як самостійний критерій діагностики бактеріальних ускладнень у цієї групи пацієнтів, оскільки це збільшує ризик діагностичних помилок і необґрунтованої антибіотикотерапії.