Search

Постановка проблеми. Ефективне розслідування парламентом суспільно важливих, резонансних питань передбачає здійснення його органами низки владних повноважень щодо інших органів і посадових осіб, частково зовні подібних до діяльності слідства та суду. Водночас законодавчі засади діяльності тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України виявляють прогалини та непослідовність регулювання змісту та порядку реалізації основних форм парламентського розслідування. У зв’язку із цим існує необхідність аналізу сучасних організаційно-правових форм парламентського розслідування в Україні. Методи. Для вирішення задач дослідження використано низку методів наукового пізнання, серед яких формально-юридичний, за яким визначено прогалини та недоліки правових засад відповідних форм парламентського розслідування; системно-структурний – охарактеризовано окремі аспекти діяльності тимчасової слідчої комісії як єдиний інструментарій проведення парламентського розслідування в Україні; логіко-семантичний – розкрито сутність та відмінності відібрання показань і пояснень тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України, вилучення нею документів, предметів та матеріалів. Метою роботи є поглиблений аналіз сучасних форм парламентського розслідування в Україні, визначення їх сутності та особливостей, а також обґрунтування пріоритетних напрямків розвитку конституційно-правових засад діяльності тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України. Результат. Встановлено, що розслідування в рамках парламентського контролю питань, що становлять суспільний інтерес, потребує застосування своєрідних організаційно-правових форм діяльності тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України. Вони мають не тільки забезпечувати швидкий та повний збір і дослідження відповідної інформації, а і не допускати зловживання з боку тимчасової слідчої комісії, її втручання у діяльність інших органів і посадових осіб, перебирання слідчих функцій. Сьогодні основні форми парламентського розслідування в Україні та порядок їх реалізації все ще характеризуються деякою фрагментарністю та неузгодженістю законодавчого регулювання, чіткою невизначеністю меж реалізації тимчасовою слідчою комісією своїх повноважень, що серед іншого допускає ухилення посадових осіб від співпраці з нею. Висновки. Обґрунтовано, що удосконаленню форм парламентського розслідування в Україні сприятиме: деталізація порядку і меж їх реалізації; розмежування отримання показань та пояснень як засобів парламентського розслідування; надання особам, які включені в сферу парламентського розслідування, прав і гарантій, подібних тим, які мають учасники кримінального процесу; здійснення приводу на засідання тимчасової слідчої комісії за рішенням суду, закріплення порядку його виконання; деталізація предметів і підстав їх вилучення тимчасовою слідчою комісією; надання тимчасовій слідчій комісії права вилучати документи з житла чи іншого володіння особи за рішенням суду; розширення вимог до залучених фахівців, закріплення статусу залучених працівників правоохоронних органів в рамках парламентського розслідування; закріплення умов, підстав і предмету проведення судових експертиз в рамках парламентського розслідування; закріплення механізму взаємодії тимчасової слідчої комісії, надання їй права проводити слухання та виїзні засідання; закріплення форм, повноважень і гарантій діяльності тимчасової слідчої комісії щодо перевірки фактів і обставин у місцях їх виникнення. Problem statement. Effective parliamentary investigation into socially important, resonant issues involves the exercise by its bodies of some powers over other bodies and officials, partly outwardly similar to the activities of the pre-trial investigation and the court. At the same time, the legislative bases of the temporary investigative commissions of the Verkhovna Rada of Ukraine show a gap and inconsistency in regulating the content and procedure for implementing the main forms of a parliamentary investigation. In this regard, there is a need to analyze the current organizational and legal forms of parliamentary investigation in Ukraine. Methods. To solve the problems of the research, several methods of scientific knowledge were used, including the formal-legal one, which identified gaps and shortcomings in the legal framework of the relevant forms of a parliamentary investigation. System-structural method – some aspects of the activity of the temporary investigative commission are characterized as the only tool for conducting a parliamentary investigation in Ukraine; logical-semantic method – the essence and differences of obtaining testimonies and explanations by the temporary investigative commission of the Verkhovna Rada of Ukraine, seizure of documents, objects and materials by it are revealed. The purpose of the work is an in-depth analysis of modern forms of parliamentary investigation in Ukraine, determination of their essence and features, as well as substantiation of priority directions of development of constitutional and legal bases of temporary investigative commissions of the Verkhovna Rada of Ukraine. Results. It has been established that the investigation within the framework of parliamentary control of issues of public interest requires the use of peculiar organizational and legal forms of activity of the temporary investigative commission of the Verkhovna Rada of Ukraine. They should not only ensure the rapid and complete collection and investigation of relevant information but also prevent abuse by the temporary investigative commission, its interference in the activities of other bodies and officials, the transfer of investigative functions. Today, the main forms of parliamentary investigation in Ukraine and the procedure for their implementation are still characterized by some fragmentation and inconsistency of legislation, uncertain limits of realization by a temporary investigative commission its powers, which, among other things, allows officials to evade cooperation with it. Conclusions. It is substantiated that the improvement of forms of parliamentary investigation in Ukraine will be facilitated by: detailing the procedure and limits of their implementation; delimitation of obtaining testimony and explanations as a means of parliamentary investigation; granting to persons involved in the scope of parliamentary investigation rights and guarantees similar to those enjoyed by participants in criminal proceedings. Other measures should be: carrying out forced bringing person on a meeting of the temporary investigative commission by a court decision, settlement the procedure for its execution; detailing of items and grounds for their seizure by the temporary investigative commission; granting the temporary investigative commission the right to seize documents from a person’s home or other property by a court decision. It is also advisable to expand the requirements for the involved specialists, settle the status of the involved law enforcement officers within the framework of the parliamentary investigation; settlement the conditions, grounds and subject of judicial expertise within the parliamentary investigation. Finally, it will be appropriate: consolidation of the mechanism of interaction of the temporary investigative commission, granting it the right to hold hearings and field meetings; settlement of forms, powers and guarantees of activity of the temporary investigative commission concerning check of the facts and circumstances in places of their occurrence., {"references":["1. Boldyryev, S. V. (2013). Uchast narodnykh deputativ u diyalnosti tymchasovykh komisiy Verkhovnoyi Rady Ukrayiny: problemy teoriyi i praktyky [Participation of people's deputies in the activity of temporary commissions of the Verkhovna Rada of Ukraine: problems of theory and practice]. Derzhavne budivnytstvo ta mistseve samovryaduvannya, (25), 127–136 (in Ukr.).","2. Maydannyk, O. O. (2004). Parlamentskyy kontrol v Ukrayini [Parliamentary control in Ukraine]. Kyiv: Nats. ped. un-t im. M. P. Drahomanova (in Ukr.).","3. Mateychuk, R. I. (2016). Funktsionuvannya tymchasovykh slidchykh komisiy Verkhovnoyi Rady Ukrayiny [Functioning of temporary investigative commissions of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Naukovyy visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriya: Pravo, 41(1), 78–81 (in Ukr.).","4. Medvid, A. B. (2008). Konstytutsiyno-pravovyy status tymchasovykh komisiy Verkhovnoyi Rady Ukrayiny [Constitutional and legal status of temporary commissions of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Candidate's thesis (12.00.02). Uzhhorod (in Ukr.).","5. Hugh Bochel & Anouk Berthier. (2021). Parliamentary committee witnesses: representation and diversity. The Journal of Legislative Studies, 1(27), 55–72. https://doi.org/10.1080/13572334.2020.1808341","6. Harry Evans. (2002). The parliamentary power of inquiry: any limitations? Australasian Parliamentary Review, 2(17), 131–139.","7. Eeva Pavy. (2020). Committees of Inquiry in National Parliaments. Comparative Survey. https://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/STUD/2020/649524/IPOL_STU(2020)649524_EN.pdf","8. Olivier Rozenberg. (2020). Inquiries by Parliaments. The political use of a democratic right. https://hal.archives-ouvertes.fr/hal-02888751/document","9. Mihaela Simion. (2018). Inquiry Committees of the Parliament in the Case Law of the Constitutional Court of Romania. Annales Universitatis Apulensis Series Jurisprudentia, (21), 348.","10. Pro tymchasovi slidchi komisiyi i tymchasovi spetsialni komisiyi Verkhovnoyi Rady Ukrayiny [About temporary commissions of inquiry and temporary special commissions of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Zakon Ukrayiny (19.12.2019 No. 400–9). Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny, 2020, (6), 262 (in Ukr.).","11. Kryminalnyy kodeks Ukrayiny [Criminal codex of Ukraine]. Zakon Ukrayiny (05.04.2001 No. 2341–3). Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny, (21), 920 (in Ukr.).","12. Rachynska, M. P. (2014). Parlamentskyy kontrol u formi diyalnosti tymchasovykh slidchykh komisiy: zabezpechennya efektyvnosti [Parliamentary control in the form of temporary commissions of inquiry: ensuring efficiency]. Visnyk Natsionalnoyi akademiyi derzhavnoho upravlinnya pry Prezydentovi Ukrayiny, (4), 77–84 (in Ukr.).","13. Barabash, YU. H. (2004). Parlamentskyy kontrol v Ukrayini: problemy teoriyi ta praktyky [ Parliamentary control in Ukraine: problems of theory and practice]. Candidate's thesis (12.00.02). Kharkivin Ukr.).","14. Maydannyk, O. (2001). Deyaki problemy zakonodavchoho zabezpechennya kontrolnoyi funktsiyi parlamentu [Some problems of legislative support of the control function of the parliament]. Pravo Ukrayiny, (12), 128–130 (in Ukr.).","15. Horovenko, M. (2008). Parlamentski komitety i komisiyi v Ukrayini ta zarubizhnykh krayinakh [Parliamentary committees and commissions in Ukraine and foreign countries]. Pravo Ukrayiny, (7), 30–34 (in Ukr.).","16. Parlamentskyy kontrol: problemy ta shlyakhy pidvyshchennya efektyvnosti [ Parliamentary control: problems and ways to increase efficiency]. https://parlament.org.ua/upload/docs/Parliamentaryoversightfunctions.pdf (in Ukr.)","17. Kryminalnyy protsesualnyy kodeks Ukrayiny [Criminal Procedure Code of Ukraine]. Zakon Ukrayiny (13.04.2012 No. 4651–6). Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny, (37), 1370 (in Ukr.).","18. Pro sudovu ekspertyzu [About forensic examination]. Zakon Ukrayiny (25.02.1994 No. 4038–12). Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny, (28), 232 (in Ukr.).","19. Barabash, YU. H. (2004). Parlamentskyy kontrol v Ukrayini: problemy teoriyi ta praktyky [Parliamentary control in Ukraine: problems of theory and practice]. Extended abstract of candidate's thesis (12.00.02). Kharkiv (in Ukr.).","20. Yevhenyeva, A., Kovryzhenko, D. (2005). Parlamentski ta komitetski slukhannya: stan, problemy ta propozytsiyi [Parliamentary and committee hearings: status, problems and proposals]. Chasopys Parlament, (1), 32–43 (in Ukr.)."]}

Постановка проблеми. Ефективне розслідування парламентом суспільно важливих, резонансних питань передбачає здійснення його органами низки владних повноважень щодо інших органів і посадових осіб, частково зовні подібних до діяльності слідства та суду. Водночас законодавчі засади діяльності тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України виявляють прогалини та непослідовність регулювання змісту та порядку реалізації основних форм парламентського розслідування. У зв’язку із цим існує необхідність аналізу сучасних організаційно-правових форм парламентського розслідування в Україні. Методи. Для вирішення задач дослідження використано низку методів наукового пізнання, серед яких формально-юридичний, за яким визначено прогалини та недоліки правових засад відповідних форм парламентського розслідування; системно-структурний – охарактеризовано окремі аспекти діяльності тимчасової слідчої комісії як єдиний інструментарій проведення парламентського розслідування в Україні; логіко-семантичний – розкрито сутність та відмінності відібрання показань і пояснень тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України, вилучення нею документів, предметів та матеріалів. Метою роботи є поглиблений аналіз сучасних форм парламентського розслідування в Україні, визначення їх сутності та особливостей, а також обґрунтування пріоритетних напрямків розвитку конституційно-правових засад діяльності тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України. Результат. Встановлено, що розслідування в рамках парламентського контролю питань, що становлять суспільний інтерес, потребує застосування своєрідних організаційно-правових форм діяльності тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України. Вони мають не тільки забезпечувати швидкий та повний збір і дослідження відповідної інформації, а і не допускати зловживання з боку тимчасової слідчої комісії, її втручання у діяльність інших органів і посадових осіб, перебирання слідчих функцій. Сьогодні основні форми парламентського розслідування в Україні та порядок їх реалізації все ще характеризуються деякою фрагментарністю та неузгодженістю законодавчого регулювання, чіткою невизначеністю меж реалізації тимчасовою слідчою комісією своїх повноважень, що серед іншого допускає ухилення посадових осіб від співпраці з нею. Висновки. Обґрунтовано, що удосконаленню форм парламентського розслідування в Україні сприятиме: деталізація порядку і меж їх реалізації; розмежування отримання показань та пояснень як засобів парламентського розслідування; надання особам, які включені в сферу парламентського розслідування, прав і гарантій, подібних тим, які мають учасники кримінального процесу; здійснення приводу на засідання тимчасової слідчої комісії за рішенням суду, закріплення порядку його виконання; деталізація предметів і підстав їх вилучення тимчасовою слідчою комісією; надання тимчасовій слідчій комісії права вилучати документи з житла чи іншого володіння особи за рішенням суду; розширення вимог до залучених фахівців, закріплення статусу залучених працівників правоохоронних органів в рамках парламентського розслідування; закріплення умов, підстав і предмету проведення судових експертиз в рамках парламентського розслідування; закріплення механізму взаємодії тимчасової слідчої комісії, надання їй права проводити слухання та виїзні засідання; закріплення форм, повноважень і гарантій діяльності тимчасової слідчої комісії щодо перевірки фактів і обставин у місцях їх виникнення. Problem statement. Effective parliamentary investigation into socially important, resonant issues involves the exercise by its bodies of some powers over other bodies and officials, partly outwardly similar to the activities of the pre-trial investigation and the court. At the same time, the legislative bases of the temporary investigative commissions of the Verkhovna Rada of Ukraine show a gap and inconsistency in regulating the content and procedure for implementing the main forms of a parliamentary investigation. In this regard, there is a need to analyze the current organizational and legal forms of parliamentary investigation in Ukraine. Methods. To solve the problems of the research, several methods of scientific knowledge were used, including the formal-legal one, which identified gaps and shortcomings in the legal framework of the relevant forms of a parliamentary investigation. System-structural method – some aspects of the activity of the temporary investigative commission are characterized as the only tool for conducting a parliamentary investigation in Ukraine; logical-semantic method – the essence and differences of obtaining testimonies and explanations by the temporary investigative commission of the Verkhovna Rada of Ukraine, seizure of documents, objects and materials by it are revealed. The purpose of the work is an in-depth analysis of modern forms of parliamentary investigation in Ukraine, determination of their essence and features, as well as substantiation of priority directions of development of constitutional and legal bases of temporary investigative commissions of the Verkhovna Rada of Ukraine. Results. It has been established that the investigation within the framework of parliamentary control of issues of public interest requires the use of peculiar organizational and legal forms of activity of the temporary investigative commission of the Verkhovna Rada of Ukraine. They should not only ensure the rapid and complete collection and investigation of relevant information but also prevent abuse by the temporary investigative commission, its interference in the activities of other bodies and officials, the transfer of investigative functions. Today, the main forms of parliamentary investigation in Ukraine and the procedure for their implementation are still characterized by some fragmentation and inconsistency of legislation, uncertain limits of realization by a temporary investigative commission its powers, which, among other things, allows officials to evade cooperation with it. Conclusions. It is substantiated that the improvement of forms of parliamentary investigation in Ukraine will be facilitated by: detailing the procedure and limits of their implementation; delimitation of obtaining testimony and explanations as a means of parliamentary investigation; granting to persons involved in the scope of parliamentary investigation rights and guarantees similar to those enjoyed by participants in criminal proceedings. Other measures should be: carrying out forced bringing person on a meeting of the temporary investigative commission by a court decision, settlement the procedure for its execution; detailing of items and grounds for their seizure by the temporary investigative commission; granting the temporary investigative commission the right to seize documents from a person’s home or other property by a court decision. It is also advisable to expand the requirements for the involved specialists, settle the status of the involved law enforcement officers within the framework of the parliamentary investigation; settlement the conditions, grounds and subject of judicial expertise within the parliamentary investigation. Finally, it will be appropriate: consolidation of the mechanism of interaction of the temporary investigative commission, granting it the right to hold hearings and field meetings; settlement of forms, powers and guarantees of activity of the temporary investigative commission concerning check of the facts and circumstances in places of their occurrence. &nbsp

Тема выпускной квалификационной работы: «Парламентское расследование Федерального Собрания Российской Федерации». Предметом исследования выступают конституционно-правовые и отраслевые нормы, регламентирующие механизм осуществления парламентского расследования, а также практика проведения парламентских расследований в Российской Федерации. Целью выпускной квалификационной работы является формулирование имеющихся положений по данной теме, которые могут раскрыть предназначение парламентского расследования. Методологическую и теоретическую базу исследования составляет такой общенаучный метод, как анализ, метод обобщения, метод систематизации и метод диалектики. Основной проблемой, которая была выявлена в ходе исследования – несовершенное российское законодательство, которое требует доработки, а также наличие более современных нормативно-правовых актов, которые бы смогли в полной мере урегулировать проблемы парламентского расследования в России. Для развития института парламентских расследований необходимо устранить уже имеющиеся на данный период времени недостатки, сделать упор на комплексное и гармоничное развитие всех его составляющих. Предмет парламентского расследования должен представлять подробный перечень обстоятельств и фактов, которые имеют негативные последствия для личности, а также общества и государства и подлежащих контролю., Theme of the final qualification work: “Parliamentary investigation of the Federal Assembly of the Russian Federation”. The subject of the study is the constitutional and sectoral norms governing the mechanism of the parliamentary investigation, as well as the practice of parliamentary investigations in the Russian Federation. The aim of the final qualification work is to formulate existing provisions on this topic that may reveal the purpose of the parliamentary investigation. The methodological and theoretical basis of the research is such a general scientific method as analysis, generalization method, systematization method and dialectic method. The main problem that was identified during the study is the imperfect Russian legislation, which needs to be finalized, as well as the availability of more modern legal acts that could fully resolve the problems of the parliamentary investigation in Russia. For the development of the institute of parliamentary investigations, it is necessary to eliminate the shortcomings already existing for a given period of time, to emphasize the integrated and harmonious development of all its components. The subject of the parliamentary investigation should provide a detailed list of circumstances and facts that have negative consequences for the individual, as well as society and the state and are subject to control.

Cette introduction au numéro Droit et Cultures présente les travaux d’une recherche pluridisciplinaire en sciences sociales, humaines et juridiques, à partir d’une affaire criminelle, l’affaire dite d’Outreau, et plus précisément à partir d’un corpus singulier : les auditions de la commission d’enquête parlementaire créée pour rechercher « les causes des dysfonctionnements de la justice ». Après avoir présenté le dispositif des auditions nous proposons une lecture transversale de l’affaire : de l’examen de la procédure aux réformes issues des travaux parlementaires. Cette lecture s’inscrit au sein d’une temporalité qui englobe l’affaire et sa réappropriation parlementaire : le Phénomène Outreau. Cette qualification met en valeur les formes d’oralité qui caractérisent l’affaire : la parole transcrite de l’instruction, la parole contradictoire de l’audience et la parole publique des auditions. La loi du 5 mars 2007 reprend cette distinction pour réaffirmer le rôle de la parole publique et contradictoire dans la phase d’instruction et généraliser l’enregistrement audiovisuel. La réforme va dans le sens d’une protection des droits de l’accusé en insufflant à la procédure les caractères du système accusatoire : l’oralité et la publicité. Sa réalisation semble néanmoins se heurter à un lourd héritage inquisitoire.The article presents the results of a pluridisciplinary research study – in the field of social and legal sciences – concerning a criminal case, the so-called Outreau case, and more precisely about a specific corpus: the hearings before the parliamentary investigation committee created in order to investigate “the reasons for the dysfunction of the judiciary”. After presenting the organisation of hearings, we propose a transversal reading of the case: from the analysis of proceedings to the reforms resulting from parliamentary discussions. This reading is inscribed in a temporality which includes both the case and its parliamentary re-appropriation: what we denominate the Outreau phenomenon. This qualification highlights the oral forms characterising the case: the transcribed words of the instruction phase, the contradictory words of the hearings before the courts and the public words of the hearings before the parliamentary committee. The statute-law from March 5, 2007 takes over this distinction in order to reaffirm the role of the public and contradictory words in the instruction phase and to generalise the audiovisual recording. The reform tends to protect the rights of the accused by giving the procedure the characteristics of the accusatory system: the oral character and the public character. Nevertheless its implementation seems to be difficult because of the weight of the “inquisitory” procedure’s inheritance.

Au terme dysfonctionnement, retenu par les parlementaires pour qualifier l’affaire d’Outreau, nous substituons celui de crise comme point de départ à notre réflexion.L’étymologie du terme crisis se compose en effet de deux temps : « la manifestation aiguë d’une maladie » qui conduit à « un changement décisif ». Après avoir décrit le climat émotionnel engendré par l’état critique du système nous présenterons les remèdes proposés. L’ambiguïté de la réforme (loi du 5 mars 2007) vient du fait qu’elle a recousu la faille centrale du système inquisitoire – le rôle du juge d’instruction – afin de lui redonner sa force tout en concédant quelques garanties supplémentaires à la défense. Comment imaginer qu’en ne touchant ni à la détention provisoire, ni aux moyens de la justice et avec un système inquisitoire renforcé, on pourra demain éviter un nouvel Outreau ?To the term dysfunction chosen by the members of Parliament to qualify the Outreau case, we substitute the term crisis as a starting point for our reflection. The etymology of the term crisis includes two periods: “the acute manifestation of a disease” and “the decisive change” to which it leads. After describing the emotional climate generated by the critical state of the system, we present the proposed remedies. The reform’s ambiguity (statute-law from March 5, 2007) comes from the fact that it has filled in the central gap in the inquisitorial system – the role of the investigating magistrate – in order both to give it back its strength and to concede some complementary guaranties to the Defence. How is it possible to imagine that, by modifying neither the remand in custody nor the means attributed to the courts, and, in addition, by reinforcing the inquisitorial system, it will be possible to avoid a new Outreau case in the future?

Au terme dysfonctionnement, retenu par les parlementaires pour qualifier l’affaire d’Outreau, nous substituons celui de crise comme point de départ à notre réflexion.L’étymologie du terme crisis se compose en effet de deux temps : « la manifestation aiguë d’une maladie » qui conduit à « un changement décisif ». Après avoir décrit le climat émotionnel engendré par l’état critique du système nous présenterons les remèdes proposés. L’ambiguïté de la réforme (loi du 5 mars 2007) vient du fait qu’elle a recousu la faille centrale du système inquisitoire – le rôle du juge d’instruction – afin de lui redonner sa force tout en concédant quelques garanties supplémentaires à la défense. Comment imaginer qu’en ne touchant ni à la détention provisoire, ni aux moyens de la justice et avec un système inquisitoire renforcé, on pourra demain éviter un nouvel Outreau ? To the term dysfunction chosen by the members of Parliament to qualify the Outreau case, we substitute the term crisis as a starting point for our reflection. The etymology of the term crisis includes two periods: “the acute manifestation of a disease” and “the decisive change” to which it leads. After describing the emotional climate generated by the critical state of the system, we present the proposed remedies. The reform’s ambiguity (statute-law from March 5, 2007) comes from the fact that it has filled in the central gap in the inquisitorial system – the role of the investigating magistrate – in order both to give it back its strength and to concede some complementary guaranties to the Defence. How is it possible to imagine that, by modifying neither the remand in custody nor the means attributed to the courts, and, in addition, by reinforcing the inquisitorial system, it will be possible to avoid a new Outreau case in the future?

Вопросам контроля в государственном управлении в современной науке уделяется все возрастающее внимание. Достаточно обстоятельно исследованы проблемы парламентского контроля, государственного контроля и надзора в различных сферах деятельности, общественного контроля за деятельностью государственного аппарата, контроля в отношении органов исполнительной власти субъектов Российской Федерации со стороны федеральных органов и др. Вместе с тем ряд вопросов, касающихся роли контроля в системе разделения властей, остается малоизученным. К числу таких вопросов относятся: причины сложностей в организации такого контроля в России, возможные альтернативы парламентскому контролю, осмысленность расширения контрольных возможностей федерального парламента и ряд других., Contemporary science devotes ever-growing attention to the issues of control within the system of public administration. Parliamentary control, state supervision in various scopes of activity, public control over governmental bodies and federal control over executives of constituent units of the Russian Federation have already been subjected to thorough investigation. However, a number of issues regarding the role of control mechanisms within the system of separation of powers remain largely unexplored. Among such issues are the reasons for difficulties in institutionalization of such control in Russia, possible alternatives to the parliamentary control, enhancement of control functions of the federal parliament, etc.

S sprejetjem Ustave Republike Slovenije leta 1991 je bil v slovensko pravno ureditev uveden institut obtožbe najvišjih državnih funkcionarjev izvršne oblasti zaradi kršitve ustave in zakonov. Institut ustavne obtožbe (impeachmenta) je predviden za predsednika Republike Slovenije, predsednika vlade in ministre ter je namenjen ugotavljanju njihove odgovornosti za določena protipravna dejanja. Predmet raziskovanja v tej diplomskem delu je pravna ureditev ustavne obtožbe predsednika republike s posebnim poudarkom na analizi ugotavljanja njegove odgovornosti ter ustreznosti ustavne ureditve odgovornosti in ustavne obtožbe predsednika republike. Cilj raziskovanja v tej nalogi je potrditi izhodiščni tezi: • da je veljavna ustavna ureditev odgovornosti in ustavne obtožbe predsednika republike pred ustavnim sodiščem pomanjkljiva ter • da je veljavna zakonska ureditev postopka obtožbe in ugotavljanja odgovornosti predsednika republike pomanjkljiva. Na podlagi analize ustavnih določb, ki se nanašajo na odgovornost predsednika republike in drugih zakonskih določil (predvsem Zakona o ustavnem sodišču, Zakona o parlamentarni preiskavi, Poslovnika državnega zbora, Poslovnika ustavnega sodišča, Poslovnika o parlamentarni preiskavi in drugih), ugotavljam, da je sedanja ureditev odgovornosti predsednika republike pomanjkljiva, saj pušča precej odprtih vprašanj, ki bi v primeru morebitne sprožitve ugotavljanja odgovornosti predsednika republike pomenila veliko oviro pri izpeljavi samega postopka odgovornosti oziroma njegove ustavne obtožbe. Pomanjkljiva ustavna, zakonska (in poslovniška) ureditev bi v postopku ustavne obtožbe predsednika republike sprožila vrsto vprašanj, katerih reševanje bi bilo v času izvedbe postopka močno politično obarvano in argumenti pravne stroke, v pogojih razgretih političnih strasti, bi bili premalo upoštevani. Zato je nujno postopek ugotavljanja odgovornosti predsednika republike urediti v času stabilnih političnih razmer in izključno z argumenti pravne stroke. V nalogi je podan predlog za ustreznejšo ustavno in zakonsko ureditev odgovornosti predsednika republike s procesnega in materialnega vidika, ki je primerljiva z rešitvami v sodobnih demokratičnih družbah in je hkrati najprimernejša za sedanjo stopnjo razvoja demokracije v Republiki Sloveniji. V nalogi je predstavljen institut šefa države in opravljen primerjalni prikaz ureditve položaja šefa države v štirih temeljnih skupinah državnih ureditev oziroma organizacij državne oblasti. Za pravilno razumevanje današnjega položaja šefa države v Republiki Sloveniji je opravljen zgodovinski pregled razvoja te funkcije od leta 1941 do sprejema Ustave Republike Slovenije leta 1991. V nadaljevanju naloge je izvršena primerjava med funkcijo, položajem in pristojnostmi šefa države v Republiki Sloveniji z ustavno primerljivimi ureditvami nekaterih drugih držav (gre za države z uvedeno parlamentarno ustavno ureditvijo). V nadaljevanju so predstavljeni in kritično presojani položaj, funkcija, pristojnosti, predstavljanje, obveščanje, nezdružljivost funkcije, razmerje do drugih državnih organov, vloga, pravice in nadomeščanje šefa države v Republiki Sloveniji. Sledijo pregled, analiza in kritična presoja odgovornosti šefa države, primerjalni prikaz ureditve odgovornosti šefa države v štirih temeljnih skupinah državnih ureditev, institut sopodpisa, politične in materialne odgovornosti, institut imunitete ter institut impeachmenta. Osrednje poglavje naloge predstavlja pregled sedanje ustavne in zakonske ureditve položaja in odgovornosti predsednika republike, postopek ustavne obtožbe predsednika republike, z zelo občutljivim predhodnim delom postopka, ki ga predstavlja morebitna uvedba parlamentarne preiskave, ter predstavitev in utemeljitev ugotovljenih pomanjkljivosti in predlogov za ustreznejšo ustavno in zakonsko ureditev odgovornosti predsednika republike ter postopek ugotavljanja njegove odgovornosti pred ustavnim sodiščem. V tem diplomskem delu sta potrjeni uvod By the Constitution of the Republic of Slovenia of 1991, the institute of impeachment of the highest ranking executive state officials due to violation of the constitution and laws has been introduced. The institute of impeachment applies to the President of the Republic of Slovenia, the Prime Minister and ministers. Its purpose is to ascertain their possible accountability for certain illegal actions. The subject matter of this thesis is the investigation of the function of the President of the Republic with a special focus on the analysis of the process of ascertainment of his accountability and the adequacy of the constitutional regulation in respect of this accountability and the impeachment of the President of the Republic. The aim of the investigation is to confirm the starting theses: • that the present constitutional regulation of accountability and of impeachment of the President of the Republic at the Constitutional Court is inadequate and • that the statutory regulation of the procedure of impeachment and ascertaining of the accountability of the President of the Republic is inadequate. Based on the analysis of the constitutional provisions relating to the accountability of the President of the Republic and other legal provisions (primarily the Constitutional Court Act, Parliamentary Investigation Act, Rules of Procedure of the National Assembly, Rules of Procedure of the Constitutional Court, Rules of Procedure for Parliamentary Investigation and others), it is found that the present regulation as regards the accountability of the President of the Republic is inadequate since it leaves many unanswered questions which, in case of possible institution of a procedure to ascertain the accountability of the President of the Republic, would represent a considerable obstacle in completing such a procedure and/or impeachment of the President. The thesis presents a proposal for a more adequate constitutional and statutory regulation of the accountability of the President of the Republic from the procedural and substantive viewpoint that is similar to solutions in modern democratic societies and at the same time most suitable for the present level of development of democracy in the Republic of Slovenia. The thesis outlines the institute of the head of state and presents a comparative analysis of the regulation of the position of the head of state in four basic types of the system of government and/or organization of the state power. For a proper understanding of the present position of the head of state in the Republic of Slovenia, a historical overview of the development of this function since 1941 till the adoption of the Constitution of the Republic of Slovenia in 1991 is carried out. Following is a comparison of the function, position and competences of the head of state in the Republic of Slovenia with the constitutionally comparable regulation thereof in some other states (with parliamentary system of government). Further on, the position, function, competences, representation, information, incompatibility of the function, relation to other state bodies, role, rights and deputizing of the head of state in the Republic of Slovenia are presented and critically assessed. Following are an overview, analysis and a critical evaluation of the accountability of the head of state, a comparative presentation of the regulation related to the accountability of the head of state in four basic types of the system of government, the institute of co-signing, of political accountability and civil liability, the institute of immunity and the institute of impeachment. The central part of the thesis comprises an overview of the present constitutional and statutory regulation related to the position and accountability of the President of the Republic, the procedure of impeachment of the President of the Republic including the possible institution of the parliamentary investigation being a very delicate preliminary stage of this procedure, and presentation and evaluation of the found deficiencies and of the proposals for

Url: http://sutad.selcuk.edu.tr/sutad/article/view/306, Parlamentolar denetimlerini soru, gensoru, Meclis araştırması, Meclis soruşturması ve genel görüşme vasıtasıyla gerçekleştirirler. Bu çalışmada, Birinci Meşrutiyet Dönemi Parlamentosu’ndaki gensoru, Meclis araştırması, Meclis soruşturması ve genel görüşme incelenmeye çalışılmıştır., Parliaments carry out their controls by means of the question, interpellation, parliamentary inquiry, parliamentary investigation, or general discussion. In this study, interpellation, parliamentary inquiry, parliamentary investigation, or general discussion in the first Constitutional Era parliament was handled.

In November 2001, a TV program showed that many large Dutch construction companies participated in price fixing. We analyze how one such company, Heijmans, reacted to the reputation crises after the TV program by introducing a code of conduct. We present the outcomes of a questionnaire survey conducted among 140 managers just after the TV program with respect to the relevance of such a code and discuss the change in attitude of the CEO of Heijmans following after the negative publicity.