Vocal Culture of Music Art Teachers: integration of the experience of China and Ukraine

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні методик формування вокальної культури майбутніх викладачів музичного мистецтва з урахуванням українських та китайських традицій. Методологія дослідження. Для досягнення мети дослідження, використано сукупність теоретичних та емпіричних методів: аналіз філософських, педагогічних, методичних та мистецтвознавчих досліджень, нормативних документів, а також практичного досвіду викладачів вищих музичних педагогічних закладів для встановлення рівня теоретичного й практичного розв'язання проблематики наукової розвідки. Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше проаналізовано сутність та методики формування вокальної культури викладача музичного мистецтва на основі інтеграції традицій та творчих практик Китаю та України. Висновки. Взаємозбагачення культурних зв’язків різних народів світу дає змогу більш ефективно розвивати мистецтво співу, що полягає у його здатності забезпечувати гармонію інтелектуального, емоційного розвитку особистості; сприяти вдосконаленню усіх її сутнісних сил, якостей та різноманітних здібностей, процесів мислення та творчої діяльності, зростанню внутрішнього потенціалу; розвивати її пізнавальну й творчу активність, емоційну чутливість, естетичні потреби і смаки; стимулювати прагнення до самовдосконалення. Вокальна культура ґрунтується на кращих унікальних традиціях національної виконавської майстерності, опанування якої дає змогу переносити її на умови співацького навчання учнів і закладення у них основ вокальної культури. Одними з найважливіших критеріїв сформованості вокальної культури визначено міру сформованості позитивного емоційно-мотиваційного ставлення до співацького навчання та ступінь сформованості фахових знань та вміння оперувати прийомами вокальної роботи (мистецька ерудиція; знання культурних та вокальних, зокрема, національних традицій).
Цель исследования заключается в теоретическом обосновании методик формирования вокальной культуры будущих преподавателей музыкального искусства с учетом украинских и китайских традиций. Методология исследования. Для достижения цели исследования, использована совокупность теоретических и эмпирических методов: анализ философских, педагогических, методических и искусствоведческих исследований, нормативных документов, а также практического опыта преподавателей высших музыкальных педагогических учреждений для установления необходимого уровня теоретического и практического решения проблематики исследования. Научная новизна статьи заключается в том, что впервые проанализированы сущность и методики формирования вокальной культуры преподавателя музыкального искусства на основе интеграции традиций и творческих практик Китая и Украины. Выводы. Взаимообогащение культурных связей разных народов мира позволяет более эффективно развивать искусство пения, заключается в его способности обеспечивать гармонию интеллектуального, эмоционального развития личности; способствовать совершенствованию всех ее сущностных сил, качеств и различных способностей, процессов мышления и творческой деятельности, росту внутреннего потенциала; развивать познавательную и творческую активность, эмоциональную чувствительность, эстетические потребности и вкуси личности; стимулировать стремление к самосовершенствованию. Вокальная культура основывается на лучших уникальных традициях национальной исполнительского мастерства, овладение которыми позволяет переносить ее на условия певческого обучения учащихся и формирования у них основ вокальной культуры. Одними из важнейших критериев сформированности вокальной культуры определена мера сформированности положительного эмоционально-мотивационного отношения певца к обучениюя и степень сформированности профессиональных знаний, умение оперировать приемами вокальной работы (художественная эрудиция, знание культурных и вокальных, в частности, национальных традиций).
The purpose of the study is to provide theoretical substantiation of the methods of forming the vocal culture of future teachers of musical art, taking into account Ukrainian and Chinese traditions. Research methodology. To achieve the purpose of the research, a set of theoretical and empirical methods is used: analysis of philosophical, pedagogical, methodological and art studies, normative documents, as well as practical experience of teachers of higher musical pedagogical institutions in order to determine the level of theoretical and practical solving of research intelligence problems. The scientific novelty of the article is that for the first time the essence and methods of forming the vocal culture of the teacher of musical art have been analyzed on the basis of integration of traditions and creative practices of China and Ukraine. Conclusions. Mutually enriching the cultural ties of different peoples of the world makes it possible to develop the art of singing more effectively, which is its ability to ensure the harmony of intellectual, emotional development of the individual; to promote improvement of all its essential forces, qualities and various abilities, processes of thinking and creative activity, growth of internal potential; to develop her cognitive and creative activity, emotional sensitivity, aesthetic needs and tastes; to stimulate the aspiration for self-perfection. Vocal culture is based on the best unique traditions of national performing skill, the mastery of which allows it to transfer it to the conditions of singing students' training and laying the foundations of their vocal culture. One of the most important criteria for the formation of vocal culture is determined by the degree of formation of a positive emotional and motivational attitude towards singing and the degree of the formation of professional knowledge and the ability to operate vocal techniques (artistic erudition, knowledge of cultural and vocal, in particular, national traditions).