The Crisis of Meaning as a Turning Point in Human Life

The article is devoted to the theoretical analysis of the phenomenon of crisis of the meaning of life, its peculiarities, manifestations and consequences for life of the personality, as well as hardiness as a possible barrier to the acute and prolonged human experience of the crisis of the meaning of life (similarly to coping the stress and transforming it into the possibility of learning lessons from its passing and personal growth).It is noted that the crisis of the meaning of life is the most important event on the life path of the personality, it is experienced particularly acute, because of the power of in0xFB02uence on a person, his / her further life and the possible catastrophic consequences, although it occurs less ofetn than other personal crises.The views on the crisis of the meaning of life and its speci0xFB01cs of famous foreign psychologists (F. Ye. Vasiliuk, K. V. Karpinskyi, S. Maddi, V. Frankl, V. E. Chudnovsky, I. Yalom etc.) were considered. It is noted that what V. Frankl called the experience of an existential vacuum with its corresponding conse-quences, I. Yalom – a crisis of meaning or a crisis of senselessness, and S. Mad-dy – a «small death» or existential neurosis, K.V. Karpinskyi uses the name of the crisis of the meaning of life, which is understood as a semantic crisis in the development of personality, which blocks primarily the semantic regulation and processes of creation of sense of the individual life path and de0xFB01nes its main manifestations, the reason for which are the problems of searching or realizing of the meaning of life of personality.It is revealed that the crisis of the meaning of life is experienced by a human as a long and / or sharp internal con0xFB02ict between the desirable (vi-tally necessary, super important for him) and objectively possible event. At this time, the man, even imagining the way to achieve the desire, can’t always use it, this makes him/her accept everything as it is, and try to cope with the situation. It is impossible to separate internal and external causes, in the expe-riencing the crisis of the meaning of life, since it is always experienced at the subjective level.It is concluded that hardiness can be used to overcome the crisis of the meaning of life of the personality, minimizing its negative consequences and transforming it into the possibility of personality’s development through learning of life lessons and 0xFB01nding a new personal sense of life.
Статтю присвячено теоретичному аналізу феномену смисложиттє-вої кризи, її особливостей, проявів і наслідків для життя особистості, а також життєстійкості як можливого бар’єру гострому і тривало-му переживанню людиною кризи сенсу життя (аналогічно до подолан-ня стресового стану та перетворення його на можливість винесення уроків із його перебігу й особистісного зростання). Зазначено, що смисложиттєва криза хоча й зустрічається рідше за інші кризи особистості, проте переживається особливо гостро, а за силою впливу на людину, її подальше життя та можливою ката-строфічністю наслідків – це найвагоміша подія на життєвому шляху особистості.Проаналізовано погляди на смисложиттєву кризу та її специфіку відомих зарубіжних (Ф. Е. Василюк, К. В. Карпинский, С. Мадді, В. Франкл, В. Э. Чудновский, І. Ялом та ін.) психологів. Зазначено, що В. Франкл на-звав її переживанням екзистенційного вакууму з відповідними наслідка-ми, І. Ялом – кризою сенсу, або кризою безглуздості, С. Мадді – «малою смертю», чи екзистенційним неврозом, К. В. Карпінський використовує назву «смисложиттєва криза», під якою розуміє смислову кризу в роз-витку особистості, що блокує, насамперед, смислову регуляцію і про-цеси смислотворення індивідуального життєвого шляху та визначає її основні прояви, причиною чого є проблеми з пошуком чи реалізацією сенсу життя особистості. Виявлено, що смисложиттєва криза переживається людиною як тривалий і / чи гострий внутрішній конфлікт між бажаним (життє-во необхідним, надважливим для неї) та об’єктивно можливим. При цьому людина, навіть уявляючи шлях досягнути бажаного, не завжди може ним скористатися, що змушує її прийняти все, як є, і намагати-ся справитися із ситуацією. У переживанні смисложиттєвої кризи не-можливо відділити внутрішні та зовнішні її причини, оскільки вона за-вжди переживається на суб’єктивному рівні. Зроблено висновок, що життєстійкість може бути використана для подолання смисложиттєвої кризи особистості, мінімізуючи її не-гативні наслідки та перетворюючи на можливість розвитку особис-тості шляхом засвоєння життєвих уроків і знаходження нового осо-бистісного життєвого сенсу.