Плацентарні порушення у вагітних – переміщених осіб в умовах персистентного стресу

Objectives: to determine morphological and immunohistochemical changes in the placentas of displaced pregnant women in order to further improve the antenatal monitoring program.Materials and methods. 96 displaced pregnant women (the main group) took part in the prospective study, who depending on the therapy were divided into: group I – 65 pregnant women who were monitored according to generally accepted recommendations and received routine therapy for prolonging pregnancy, group II – 31 pregnant women who received the proposed treatment and prophylactic complex (micronized progesterone, magnesium citrate in combination with pyridoxine hydrochloride, iron fumarate, a multivitamin complex with 200 mg of docosahexaenoic acid, complex of medical and psychological support for pregnant women). The control group consisted of 39 pregnant women living at territories controlled by Ukraine. The duration of observation was 2 years. Placentas were examined by organometric, macroscopic, general histological and immunohistochemical methods.Results. Organometrically, placentas in the group I had a significant decrease in thickness, mass and size. Edema of Wharton jelly was significantly more pronounced in this group, and in the lumen of vessels there was a more pronounced parietal formation of fibrin blood clots. Manifestations of ischemic infarcts and blood clots, which were located mainly in the paracentral and peripheral zones, were found significantly more frequently among women of the group I. Histologically, tissue changes were noted in the placentas in the group I, which are manifestations of placental damage and characterized by a partial decrease in maternal-fetal-placental perfusion. These changes were combined with focal edema in decidual tissue and dystrophy in decidual cells. In the placentas of women of the group I an uneven focal, sometimes pronounced proliferation of syncytial nodules of a more widespread nature was noted, which is a marker of cellular aging associated with adverse factors affecting the mother’s body. Also, foci of maternal infarcts were noted in the group I, which is associated with a decrease in maternal perfusion in the vessels of the placental barrier.Immunohistochemically, vacuolization and uneven chromatin arrangement were observed in the nuclei of villi cells during Ki-67 immersion, which indicated a decrease in regenerative responses in the placental barrier in groups I and II, especially with elevated cortisol levels. Immunohistochemical studies of the pro-apoptotic marker P-53 showed expression in single nuclei of villi stroma cells.Conclusions. The detected changes in the structures of the placental barrier indicate the predominance of placental disorders in the group I compared to the group II and control groups, especially in the syncytium of the villi, which led to a violation of the placenta functioning. Morphological studies confirmed the significant impact of long-term chronic stress on the formation and functioning of the uterine-placental-fetal complex, as well as the effectiveness of the proposed treatment in preventing the identified disorders.
Мета дослідження: визначити морфологічні й імуногістохімічні зміни у плацентах вагітних – переміщених осіб для подальшого вдосконалення програми антенатального спостереження.Матеріали та методи. У проспективному дослідженні взяли участь 96 вагітних – переміщених осіб (основна група), яких залежно від терапії було розподілено на: I групу – 65 вагітних, яких спостерігали за загальноприйнятими рекомендаціями і які отримували рутинну терапію, спрямовану на пролонгування вагітності, II групу – 31 вагітна, яка отримувала запропонований для впровадження лікувально-профілактичний комплекс (мікронізований прогестерон, магнію цитрат у поєднанні з піридоксину гідрохлоридом, заліза фумарат, полівітамінний комплекс із 200 мг докозагексаєнової кислоти, комплекс медико-психологічної підтримки для вагітних). Контрольну групу сформували 39 вагітних мешканок підконтрольних Україні територій. Тривалість спостереження становила 2 роки. Дослідження плацент проводили органометричним, макроскопічним, загальногістологічним та імуногістохімічним методами.Результати. Органометрично плаценти жінок І групи мали достовірне зменшення товщини, маси й розмірів. У цій групі достовірно частіше був виражений набряк вартонієвого студня, у просвіті судин було більш виражене пристінкове утворення фібринових тромбів. Достовірно частіше серед жінок І групи реєстрували прояви ішемічного інфаркту та згустки крові, розташовані переважно в парацентральній і крайовій зонах. Гістологічно в плацентах жінок І групи визначалися зміни в тканині, які є проявами плацентарного ушкодження та характеризуються частковим зниженням материнсько-плодово-плацентарної перфузії. Ці зміни поєднувалися з вогнищевим набряком у децидуальній тканині та дистрофією в децидуальних клітинах. У плацентах жінок І групи визначалася нерівномірна вогнищева, іноді виразна проліферація синцитіальних вузликів більш поширеного характеру, що є маркером клітинного старіння, пов’язаного з несприятливими чинниками дії на організм матері. Також у І групі спостерігалися вогнища материнських інфарктів, що пов’язано зі зниженням материнської перфузії в судинах плацентарного бар’єра. Імуногістохімічно при спостереженні на імерсії Кі-67 у ядрах клітин ворсин визначалася вакуолізація, нерівномірне розташування хроматину, що вказує на зниження регенераторних реакцій у плацентарному бар’єрі жінок І та ІІ груп, особливо при підвищеному рівні кортизолу. При імуногістохімічному дослідженні проапоптозного маркера Р-53 зафіксовано експресію в поодиноких ядрах клітин строми ворсин. Висновки. Виявлені зміни структур плацентарного бар’єра свідчать про переважання плацентарних порушень у І групі порівняно з ІІ та контрольною групами, особливо в синцитії ворсинок, що призвело до порушення функціонування плаценти. Морфологічні дослідження підтвердили суттєвий вплив тривалого хронічного стресу на формування та функціонування матково-плацентарно-плодового комплексу, а також ефективність запропонованого лікування щодо профілактики виявлених порушень.