ДЕСТРУКТИВНИЙ УСКЛАДНЕНИЙ ПОЛІОНІХОМІКОЗ І ВРОСТАННЯ НІГТІВ: КЛІНІКО-БІОХІМІЧНІ ПАРАЛЕЛІ (КЛІНІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ)

Причинами незадовільних результатів комплексного лікування врослого нігтя і мікотичної патології є недостатньо вивчені підходи до профілактики рецидивів. Необхідність комплексного дослідження хірургічної патології нігтя детермінується перш за все великою кількістю клінічних спостережень неускладнених та ускладнених випадків, особливо рецидивних. Грибкова пароніхія і піднігтьовий хроніоабсцес призводять до компресії краю нігтя. Не всі хірургічні процедури, за допомогою яких успішно лікують пароніхію, можна застосувати для корекції врослого нігтя. Пізні рецидиви монооніхокриптозу становлять 5–18 %, а врослого нігтя в поєднанні з оніхомікозом – 30–70 %, що також підтверджують наші попередні дослідження. Грибкові інфекції нігтів (оніхомікози) в поєднанні з вростанням залишаються однією з найсерйозніших проблем дерматології та дерматохірургії. У вітчизняній літературі є значна кількість робіт, присвячених патології нігтьової пластини, однак хірургічним аспектам оніхології чомусь відводиться мінімальна, другорядна роль. Мета дослідження – оптимізація послідовності хірургічного лікування, локальної та системної антимікотичної терапії, дослідження деяких клініко-біохімічних паралелей перебігу інкарнацій нігтів при трихофітії і деструктивному поліоніхомікозі, вторинних ускладнень врослого нігтя; у деяких пацієнтів з ускладненими ураженням нігтів. Матеріали і методи. За п’ятирічний період діагностовано 436 вростань нігтів (з них 325 випадків врослих мікотичних нігтів – поліоніхомікотичної патології – основна група, що включала субвибірки пацієнтів із цукровим діабетом та метаболічним синдромом) 259 чоловіків та 177 жінок віком 28–86 років. Проводили адекватну системну терапію коморбідних станів у пацієнтів із цукровим діабетом та метаболічним синдромом. У 182 хворих після попередніх операцій в інших клініках було стверджено пізній рецидив оніхокриптозу. Консервативне лікування було рекомендовано тільки на ранніх стадіях вростання. Видалення уражених нігтів було виконано у пацієнтів із мікотичними ураженнями (також були використані місцеві та системні методи лікування, фунгіциди). Проведене симультанне дослідження морфогенезу деструктивних аспектів мікотичних уражень. Аналіз обґрунтовує доцільність вивчення прогностичних зв’язків між клінічними варіантами хронічних гнійно-некротичних інфекцій у контексті коморбідності. Результати досліджень та їх обговорення. Досліджено 363 випадки деструктивних гнійно-некротичних хронічних поверхневих, комбінованих та поєднаних уражень дистальної фаланги пальців ніг із вростанням нігтів у пацієнтів віком 12–75 років, 236 чоловіків та 127 жінок, оперованих в хірургічних відділеннях. Усі хірургічні процедури виконували адекватно, згідно з місцевими протоколами. Нозологічні форми ураження, пов’язані з тим чи іншим варіантом оніхокриптозу, відповідно до домінуючих клінічних проявів за МКХ-10 поділили на підгрупи – власне оніхокриптоз, дерматофітоз і кандидозний оніхомікоз з інкарнацією нігтя. Іншиим 73 пацієнтам з неускладненим мікозом консервативне лікування було проведено правильно відповідно до місцевих протоколів. Аналіз піднігтьових зішкрібів дозволив констатувати переважання червоної трихофітії, у 74 % випадків – у комбінації з цвілевими, в 26 % випадків – з дріжджовими грибами; у 31 % випадків – з бактеріальною флорою; застосовували 4 поступові “пульс”-терапії ітраконазолом, 400 мг/добу. Ми вивчали деякі біохімічні зміни ліпідного профілю, а також їх поєднання, які були значно вищими в обох групах пацієнтів, р