ХІМІЧНИЙ СКЛАД РОСЛИН ГОРОХУ ПІДЗИМОВОЇ СІВБИ В ЗОНІ ПІВДЕННОГО СТЕПУ УКРАЇНИ

Актуальність. Інтродукція у виробництво нових різновидів чи сортів сільськогосподарських культур потребує вивчення їх хімічного складу, оскільки останній залежить від кліматичних умов регіону та технологій вирощування. Тому є доцільним вивчення особливостей формування макро- та мікроелементного складу нового різновиду гороху: гороху підзимової сівби (озимого) в погоднокліматичних умовах Південного Степу. Мета – оцінка хімічного складу рослин гороху підзимової сівби та особливості розподілу макро- і мікроелементів за структурними частинами рослин і фазами їх розвитку в Південному Степу України. Матеріали і методи. Матеріалом були зразки гороху підзимової сівби, відібрані за фазами росту в стаціонарному і тимчасових дослідах та виробничих і апробаційних посівах агроформувань Одеської області; використовували: лабораторний метод – визначення азоту, фосфору, калію та мікроелементів; статистичний – виконання кореляційного, дисперсійного аналізу та статистичної оцінки результатів досліджень. Результати. Наведені результати досліджень хімічного складу рослин гороху підзимової сівби в умовах південно-степової зони України. Встановлено особливості акумуляції та розподілу макро- і мікроелементів листостебловою масою, зерном та корінням гороху озимого. Спостерігається тенденція до підвищення швидкості находження токсичних елементів до вегетативної маси рослин гороху та зниження – при переході із листостеблової маси до зерна. Висновки. Визначено середні значення вмісту азоту, фосфору, калію та мікроелементів в зерні та побічній продукції гороху підзимової сівби, в зоні південного Степу України. Мікроелементний склад листостеблової маси, зерна та коренів гороху озимого зазнає суттєвих змін. Відмічена більш висока варіабельність вмісту мікроелементів (12,7–70,7 %) на відміну від вмісту макроелементів (7,7–48,3 %). Визначено низьку протидію кореневих бар’єрів надходженню токсикантів Cd і Pb до наземних органів гороху підзимової сівби протягом всього періоду вегетації та високу інтенсивність протидії листостеблової маси поглинанню цих металів зерном.