Search

Aim. Evaluating a role of IL8 gene –781 C/T, and IL10 gene –592C/A polymorphisms as genetic markers of ischemic stroke risk. Methods. A case group consisted of 183 patients with ischemic stroke, which were treated in the Brain Vascular Pathology unit of SI «Institute of Gerontology of NAMS of Ukraine». A control group included 88 healthy individuals older than 65 years without any history of ischemic stroke. Genotyping was performed using PCR followed by restriction fragment length polymorphism analysis. Results. Significantly (P < 0,05) higher frequency of IL8 –781T allele carriers in the case group (81,6 %) comparing to the control (70,1%) was revealed. –781T allele carriers have nearly 2-fold increased ischemic stroke development risk (OR = 1.886; 95 % CI: 1.041–3.417). Significantly (P < 0,05) higher frequency of IL10 gene –592C allele carriers was observed in the patients with ischemic stroke (98,2%) comparing to the control (90,7 %). The ischemic stroke development risk in such individuals is 5-fold increased (OR = 5.71; 95 % CI: 1.48–22.11). It was revealed that –592C allele homozygotes with ischemic stroke have more than 2-fold higher improvement (according to the Rankin scale) chances during the first fortnight of treatment (OR = 2,76; 95 % CI: 1,26–6,07). Conclusions. On the basis of the obtained significant differences, IL8 gene –781T and IL10 gene –592C variants may be considered the factors of ischemic stroke hereditary susceptibility. Besides, IL10 gene –592CC genotype is a genetic marker of the patients state positive dynamics during first two weeks of treatment. Мета. Оцінити роль поліморфних варіантів –781C/T гена IL8 і –592C/A гена IL10 як генетичних маркерів ризику розвитку ішемічного інсульту. Методи. До групи дослідження ввійшли 183 пацієнти з ішемічним інсультом, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної патології головного мозку ДУ «Інститут геронтології НАМН України»; до контрольної – 88 здорових людей старше 65 років без історії ішемічного інсульту. Генотипування проводили методом ПЛР з наступним аналізом поліморфізму довжини рестрикційних фрагментів. Результати. Виявлено статистично достовірно (P < 0,05) вищу частоту носіїв алеля IL8 –781T у групі пацієнтів з інсультом (81,6 %) порівняно з контрольною групою (70,1 %). Носії алеля IL8 –781Т мають майже вдвічі вищий ризик розвитку ішемічного інсульту (OR = 1,886; ДІ 95 %: 1,041–3,417). Статистично достовірно (P < 0,05) вища частота носіїв алеля –592C гена IL10 спостерігалась у пацієнтів з ішемічним інсультом (98,2 %) порівняно з контрольною групою (90,7 %). Ризик розвитку ішемічного інсульту (OR = 5,71; ДІ 95 %: 1,48–22,11) у носіїв цього алеля у 5 разів вищий. Встановлено, що в осіб, гомозиготних за алелем –592С гена IL10, у яких розвинувся ішемічний інсульт, шанси на покращення стану (за шкалою Ренкіна) протягом перших двох тижнів майже втричі більші (OR = 2,76; ДІ 95 %: 1,26–6,07). Висновки. На підставі отриманих статистичних відмінностей встановлено, що алелі –781T гена IL8 і –592С гена IL10 є факторами спадкової схильності до розвитку ішемічного інсульту. Крім того, генотип –592СС гена IL10 є генетичним маркером позитивної динаміки стану пацієнта у перші два тижні лікування. Цель. Оценить роль полиморфных вариантов –781C/T гена IL8 и –592C/A гена IL10 в качестве генетических маркеров риска развития ишемического инсульта. Методы. В исследуемую группу вошли 183 пациента с ишемическим инсультом, находившихся на стационарном лечении в отделении сосудистой патологии головного мозга ГУ «Институт геронтологии НАМН Украины»; в контрольную –88 здоровых людей старше 65 лет без истории ишемического инсульта. Генотипирование проводили методом ПЦР с последующим анализом полиморфизма длины рестрикционных фрагментов. Результаты. Выявлено статистически достоверно (P < 0,05) более высокую частоту носителей аллеля IL8 –781Т в группе пациентов с инсультом (81,6 %) по сравнению с контрольной группой (70,1 %). Риск развития ишемического инсульта у носителей аллеля IL8 –781Т почти вдвое выше (OR = 1,886; ДИ 95 %: 1,041–3,417). Статистически достоверно (P < 0,05) более высокая частота носителей аллеля –592C гена IL10 наблюдалась у пациентов с ишемическим инсультом (98,2 %) по сравнению с контрольной группой (90,7 %). Риск развития ишемического инсульта у носителей этого аллеля в 5 раз выше (OR = 5,71; ДИ 95 %: 1,48–22,11). Установлено, что у лиц, гомозиготных по аллелю –592C гена IL10, у которых развился ишемический инсульт, шансы на улучшение состояния (по шкале Рэнкина) в течение первых двух недель почти втрое больше (OR = 2,76, ДИ 95 %: 1,26–6,07). Выводы. На основании полученных статистических различий установлено, что аллели –781T гена IL8 и –592С гена IL10 являются факторами наследственной предрасположенности к развитию ишемического инсульта. Кроме того, генотип –592СС гена IL10 является генетическим маркером положительной динамики состояния пациента в первые две недели лечения.

Aim. The study is aimed at the evaluation of the association of IL6 gene -174G/C polymorphism and ESR1 gene -397C/T polymorphism with recurrent pregnancy loss (RPL) pathogenesis and at the investigation of the ESR1 gene -397C/T variant regulatory significance for the IL6 gene function. Methods. A case group of 75 women with RPL history and a control group of 106 unrelated healthy women, who have given birth to at least one child conceived in natural way, were genotyped by a PCR based restriction fragment length polymorphism assay. Results. There was no significant difference in IL6 -174G/C or ESR1 -397C/T genotype and allele frequencies between the case and control groups. Combined genotype distribution analysis showed significantly (p < 0.05) lower frequency of individuals homozygous for both IL6 -174G and ESR1 -397C alleles in case group (0.026) comparing to control (0.094). Conclusions. Genotype comprising IL6 -174G and ESR1 -397C alleles in homozygous state may be considered as a genetic marker of successful pregnancy maintenance during gestation early stages. Мета. Встановити асоціацію поліморфних варіантів -174 G/C гена IL6 і -397 C/T гена ESR1 з патогенезом звичного невиношування вагітності (ЗНВ) та дослідити ймовірний регуляторний вплив поліморфізму -397 C/T гена ESR1 на функціонування гена IL6. Методи. Досліджувану (75 жінок з історією ЗНВ) та контрольну (106 неспоріднених здорових жінок, які народили хоча б одну дитину, зачату природним шляхом) групи прогенотиповано методом ПЛР з наступним аналізом поліморфізму довжини рестрикційних фрагментів. Результати. Достовірної різниці частот генотипів та алелів за поліморфізмами IL6 -174 G/C і ESR1 -397 C/T не встановлено. Аналіз комбінованих генотипів виявив статистично достовірно (p < 0,05) нижчу частоту осіб, гомозиготних за алелями IL6 -174G та ESR1 -397C у досліджуваній групі (0,026) порівняно з контрольною (0,094). Висновки. Генотип, до складу якого входять алелі IL6 -174G та ESR1 -397C у гомозиготному стані, можна розглядати як генетичний маркер успішного підтримання вагітності на ранніх строках гестації. Цель. Установить ассоциацию полиморфных вариантов -174 G/C гена IL6 и -397 C/T гена ESR1 с патогенезом привычного невынашивания беременности (ПНБ), а также исследовать вероятный регуляторный эффект полиморфизма -397 C/T гена ESR1 на функционирование гена IL6. Методы. Исследуемая (75 женщин с историей ПНБ) и контрольная (106 неродственных женщин, родивших хотя бы одного ребенка, зачатого естественным путем) группы прогенотипированы методом ПЦР с последующим анализом полиморфизма длины рестрикционных фрагментов. Результаты. Достоверной разницы в частоте генотипов и аллелей по полиморфизмам IL6 -174 G/C и ESR1 -397 C/T не установлено. Анализ комбинированных генотипов выявил статистически достоверно (p < 0,05) меньшую частоту индивидов, гомозиготных по аллелям IL6 -174 G и ESR1 -397 C в исследуемой группе (0,026) по сравнению с контрольной (0,094). Выводы. Генотип, в состав которого входят аллели IL6 -174G и ESR1 -397C в гомозиготном состоянии, можно рассматривать в качестве генетического маркера успешного поддержания беременности на ранних сроках гестации.

Aim. To determine genotype and allele disribution for the IFNL4 gene ss469415590 and examine it for linkage with the IL28B gene rs12979860 in Ukrainian population. Methods. The studied group consisted of 100 unrelated donors of Eastern European origin representing the population of Ukraine. Genotyping for the IFNL4 gene ss469415590 was performed using the amplification-refractory mutation system PCR. Genotyping for the IL28B gene rs12979860 was performed by the PCR-based restriction fragment length polymorphism assay. Results. Genotype frequencies for both studied variants showed no significant deviation from those expected according to Hardy-Weinberg equilibrium. Allelic distribution for ss469415590 was: TT – 0.665, G – 0.335. Allelic frequencies of rs12979860 were: C – 0.655, T – 0.345. The results of likelihood ratio test indicated a linkage disequilibrium between the studied variants (p > 0.0001), the major alleles ss469415590 TT and rs12979860 C were in phase. The genetic structure of Ukrainian population in terms of two studied polymorphic variants is similar to the European population presented in the «1000 genomes» project. Conclusions. Considering a tight linkage revealed in Ukrainian population between the ss469415590 variant and rs12979860, a crucial genetic marker of chronic hepatitis C treatment efficiency, this polymorphism might be a promising target for further investigation as a pharmacogenetic marker. Мета. Встановити розподіл генотипів і алелів за варіантом ss469415590 гена IFNL4, а також дослідити його зчеплення з rs12979860 у гені IL28B в популяції України. Методи. До групи дослідження входили 100 неспоріднених донорів східно-європейського походження, які представляють популяцию України. Варіант ss469415590 гена IFNL4 генотипували методом алель-специфічної ПЛР, варіант rs12979860 гена IL28B – методом ПЛР з подальшим аналізом поліморфізму довжини рестрикційних фрагментів. Результати. Частоти генотипів за обома дослідженими варіантами відповідали очікуваними за рівновагою Харді- Вайнберга. Розподіл частот алелей для ss469415590 було наступним: TT – 0,665, G – 0,335; для rs12979860 – C – 0,655, T – 0,345. Результати тесту співвідношення правдоподібності засвідчують нерівновагу за зчепленням між дослідженими поліморфізмами (p > 0.0001), мажорні алелі ss469415590 TT та rs12979860 C перебувають у фазі. Генетична структура популяції України за двома дослідженими поліморфними варіантами подібна до європейської популяції, описаної в проекті «1000 геномів». Висновки. Беручи до уваги тісне зчеплення між варіантом ss469415590 і важливим генетичним маркером ефективності терапії хронічного гепатиту С у популяції України – rs12979860, цей поліморфізм видається перспективним для подальшого дослідження його як фармакогенетичного маркера. Цель. Установить распределение генотипов и аллелей по варианту ss469415590 гена IFNL4, а также исследовать его сцепление с rs12979860 в гене IL28B в популяции Украины. Методы. В группу исследования входили 100 неродственных доноров восточно-европейского происхождения, представляющие популяцию Украины. Вариант ss469415590 гена IFNL4 генотипировали методом аллель-специфической ПЦР, вариант rs12979860 гена IL28B – ПЦР с последующим анализом полиморфизма длины рестрикционных фрагментов. Результаты. Частоты генотипов по обоим исследуемым вариантами отвечали ожидаемыми по равновесию Харди-Вайнберга. Распределение частот аллелей для ss469415590 было следующим: TT – 0,665, G – 0,335, для rs12979860: C – 0,655, T – 0,345. Результаты теста соотношения правдоподобия указывают на неравновесие по сцеплению между исследуемыми полиморфизмами (p > 0,0001), мажорные аллели ss469415590 TT и rs12979860 C находятся в фазе. Генетическая структура популяции Украины по двум исследованным полиморфным вариантам подобна европейской популяции, описанной в проекте «1000 геномов». Выводы. С учетом тесного сцепления между вариантом ss469415590 и важным генетическим маркером эффективности терапии хронического гепатита С в популяции Украины – rs12979860, этот полиморфизм кажется перспективным для дальнейшего исследования его в качестве фармакогенетического маркера.

Aim. To evaluate a possible involvement of the F2, F5, MTHFR gene variants into ischemic stroke pathogenesis in population of Ukraine. Methods. Polymorphic variants were analyzed in unrelated 183 stroke patients, 100 individuals from the general population of Ukraine and 88 healthy individuals elder than 65 years using PCR followed by RFLP analysis. Results. Unfavourable polymorphic variants F2 20210A, F5 1691A and MTHFR 677T were observed more frequently in patients with ischemic stroke comparing to control groups. Conclusions. F5 1691A and MTHFR 677T polymorphic variants are associated with the occurrence of ischemic stroke in women. F2 20210A is associated with the occurrence of ischemic stroke in men. Cumulative risk factor for stroke development is revealed in a combination of unfavorable polymorphic variants 20210A, 1691A and 677T of F2, F5 and MTHFR genes. Мета. Провести аналіз зв’язку поліморфнних варіантів генів F2, F5, MTHFR та патогенезу інсульту серед населення України. Методи. Алельні варіанти визначали серед 183 неспоріднених пацієнтів з інсультом, 100 індивідуумів із загальної популяції та 88 – здорових індивідуумів старших 65 років, методом ПЛР та ПДРФ-аналізу. Результати. «Несприятливі» поліморфні варіанти F2 20210A, F5 1691A та MTHFR 677T спостерігалися частіше серед пацієнтів з ішемічним інсультом порівняно з контрольними групами. Висновки. Поліморфні варіанти F5 1691A та MTHFR 677Т асоційовані з випадками ішемічного інсульту у жінок, варіант F2 20210A – з випадками ішемічного інсульту у чоловіків. Комбінація виявлених мутантних варіантів 1691А, 20210А і 677T генів F5, F2 і MTHFR проявляється як адитивний фактор ризику виникнення инсульту. Цель. Провести анализ ассоциации полиморфных вариантов генов F2, F5, MTHFR и патогенеза инсульта среди населения Украины. Методы. Аллельные варианты анализировали среди 183 неродственных пациентов с инсультом, 100 индивидуумов из общей популяции Украины и 88 здоровых индивидуумов старше 65 лет методами ПЦР и ПДРФ-анализа. Результаты. «Неблагоприятные» полиморфные варианты F2 20210A, F5 1691A и MTHFR 677T выявлялись чаще у пациентов с ишемическим инсультом по сравнению с контрольными группами. Выводы. Полиморфные варианты F5 1691A и MTHFR 677Т ассоциированы со случаями ишемического инсульта у женщин, вариант F2 20210A – со случаями ишемического инсульта у мужчин. Комбинации выявленных мутантных вариантов 1691А, 20210А и 677T генов F5, F2 и MTHFR проявляются как аддитивный фактор риска возникновения инсульта.