Search

У статті проаналізовано міжнародний досвід державного регулювання регіональних ринків птахівництва. Узагальнено прояви негативного впливу COVID-19 на виробництво птиці, який спостері- гається в деяких країнах, що розвиваються. Систематизовані проблеми, з якими стикається ринок птахівництва в країнах, що розвиваються, причини та пропозиції для їх подолання. Визначені ринкові заходи та маркетингові стандарти для удосконалення державного регулювання регіональними ринка- ми птахівництва, які використовуються країнами ЄС. Визначені напрями адаптації позитивного міжна- родного досвіду щодо державного управління регіональними ринками птахівництва: покращення про- грам захисту, профілактики та контролю на птахофабриках; дотримання гігієни; забезпечення якості продукції; запровадження програм для запобігання передачі зоонозних захворювань; поліпшення вро- дженого імунітету птиці як першої лінії профілактики та контролю захворювань; уніфікація та регулю- вання глобального переміщення тварин і птиці під час торгівлі домашніми і дикими тваринами.

Стаття присвячена оцінці стану функціонування ринку продукції птахівництва в Україні та обґрунту- ванню стратегічних векторів щодо розвитку. Ідентифіковано, що не стабільний стан соціально- економічного розвитку України, низький рівень щодо концентрації капіталу в сільському господарстві, диспаритет цін між продукцією птахівництва та промисловості і його наслідки зумовили значні про- блеми у функціонуванні ринку продукції птахівництва. Обґрунтована необхідність формування системи управління розвитком ринку продукції птахівництва. Доведено необхідність вдосконалення концептуального базису стратегічного управління розвитком ринку продукції птахівництва в частині обґрунтування траєкторії для переходу від ресурсної моделі функціонування галузі до інноваційно орієнтованої. Актуалізовано пи- тання інтеграції просвітницької діяльності у виробничі процеси щодо доступних економічно ефектив- них технологій, які можна використовувати для підвищення продуктивності та зменшення наванта- ження на фермерів.

У статті визначені передумови забезпечення організаційної спроможності фермерських госпо- дарств України до цифрових інновацій у післявоєнний період. Визначено найбільш перспективні циф- рові технології, які варто впроваджувати на рівні фермерських господарств України у післявоєнний період: кібернетика, великі дані, датчики та робототехніка. Обґрунтовані фактори, що впливають на готовність до цифрових інновацій фермерських господарств в Україні: система управління власниками фермерських господарств; зовнішні можливості; стратегія; ресурсне забезпечення. Визначена необ- хідність забезпечення навчання серед фермерів, для переконання в тому, що фермерські господарст- ва інвестуючи в цифрові технології здатні використовувати їх переваги та підтримувати позитивне ставлення до таких технологій. Представлені заходи держави щодо отримання знань фермерськими господарствами у сфері цифрових інновацій та їх імплементації безпосередньо у виробничі процеси шляхом: проведення централізації знань про цифрові технології у відповідній базі даних та формуван- ня легко доступної для фермерських господарств інноваційної мережі; надання об’єктивного огляду інновацій за допомогою цифрових технологій для усвідомлення фермерами їх складності та пріорите- тності.

Запропоновано багаторівневу модель стратегічного управління витратами спеціалізованих птахівничих підприємств в умовах мінливого економічного середовища, як синтезовану і спрямовану на довгострокову перспективу сукупність взаємозалежних учасників і об'єктів управління, які певним чином взаємодіють з метою коректування параметрів діяльності спеціалізованих птахівничих підпри- ємств у відповідь на зміни соціально-економічного середовища, проявів ризиків і можливостей й за- безпечує підвищення результативності управління витратами спеціалізованих птахівничих підпри- ємств. Запропонована модель є допоміжним інструментом для розробки напрямків удосконалення стратегічного управління витратами спеціалізованих птахівничих підприємств з урахуванням мінливо- сті економічного середовища в країні. Визначено, що запорукою ефективності управління стратегічно- го управління витратами спеціалізованих птахівничих підприємств в умовах мінливого економічного середовища є здійснення комплексу організаційно-економічних заходів, та узгодження взаємодії між ними, орієнтованих на забезпечення ефективного функціонування стратегії розвитку ресурсного поте- нціалу спеціалізованих птахівничих підприємств в умовах мінливого економічного середовища.

Стратегічні напрямки розвитку України в умовах євроінтеграції потребує нового концептуаль- ного базису інституалізації влади, імплементації інноваційної моделі публічного управління. Узагаль- нено нормативно-правові умови, які є актуальними для проведення модернізації діючої в Україні сис- теми публічного управління у контексті проведення імплементації засад публічного управління. Пред- ставлено перспективні напрямки проведення децентралізації в Україні: 1) організація деконцентрації владних повноважень й ресурсів, їх законодавчо визначена передача від певних центральних органів публічного управління до необхідних місцевих органів публічного управління; 2) імплементація засад щодо деволюції влади; 3) визначені владні повноваження й ресурси певним чином розподілятимуться між державними органами публічної влади, самоврядними організаціями та ринковими й громадськи- ми структурами; 4) забезпечення дотримання новітніх моделей щодо публічного управління, сформо- ваних на засадах концепції Нового публічного управління.

У статті представлено стратегічні аспекти державного регулювання розвитку вітчизняної вино- робної галузі: соціально-економічна політика: методи державного регулювання розвитку виноробної галузі, безпосередньо не пов'язані з даною сферою, однак впливають на ефективність його функціо- нування; захист інтересів суб’єктів виноробної галузі на внутрішньому ринку, постійне стимулювання експорту продукції виноробної галузі, сприяння формування єдиного на рівні країни ринку виноробної продукції, формування сприятливих умов для імпорту техніки та технологій, які забезпечують підви- щення рівня конкурентоспроможності внутрішніх виробників продукції виноробної галузі; модернізація нормативно-правової бази функціонування виноробної галузі країни та її адаптація до європейських стандартів; удосконалення суспільно-політичних відносин; забезпечення розвитку виробничої інфра- структури, що припускає виділення державних коштів на проведення заходів саме довгострокового характеру (субсидій на будівництво необхідних господарських приміщень, сприяння створенню об'єд- нань та кластерних структур); розвиток інтеграційних процесів у виноробній галузі; сприяння активіза- ції інвестиційних процесів у виноробній галузі; регулювання раціонального використання природних ресурсів; регулювання й підтримка науково-дослідної діяльності.

У статті розглянуто систему надання адміністративних послуг на основі імплементації систем- ного підходу, за допомогою якого ідентифіковано її структуру і функції, надано класифікацію, визначе- но соціально-економічні зв’язки із зовнішнім середовищем, представлено недоліки у реалізації органі- заційної, законодавчої, інформаційної функціях представленої системи. Обґрунтовано підходи до інте- грації сучасних інформаційно-комунікаційних технологій із процесами надання адміністративних пос- луг, передбачаючи вжиття на загальнодержавному рівні дієвих заходів у напрямку розробки держав- них програм для безкоштовного навчання населення, використання універсальних програмних проду- ктів для представників органів місцевого самоврядування й інших суб’єктів щодо надання адміністра- тивних послуг Одеської міської ради із метою спрощення їх існуючих процедур, активізація обміну від- повідною інформацією між залученими суб’єктами й оптимізації відповідних витрат бюджету. Особли- ву увагу варто приділяти узагальненню позитивної практики імплементації реформи на рівні Одеської міської ради та вироблення на цих засадах позитивного досвіду щодо реалізації такої реформи.

Індустрія гостинності є однією з найактивніших у світі, тому завжди змінюється та перебуває у пошуках нового. У статті досліджено стан сучасного ринку готельних послуг, проаналізовано сучасні світові тенденції індустрії гостинності. Окреслено питому вагу ночівлі туристів в закладах розміщення Європейського регіону, для детального аналізу були використані показники Євростату. Так більшість припадає на готелі та схожі заклади розміщення, а найменша кількість на кемпінги та трейлери. Про- ведено аналіз динаміки показників кількості ночівель, які провели туристи в закладах розміщення в Європейському регіоні, в результаті, в період з 2010 по 2019 роки, спостерігається позитивна динамі- ка. Визначено, що під впливом пандемії COVID-19, змінились побажання, щодо споживання готельних послуг, більшість клієнтів закладів розміщення бажають бачити збільшення кількості прибирань та дезінфекції приміщення, дотримання соціальної дистанції та тимчасове припинення деяких видів го- тельного сервіс: СПА, казино, ресторан. Розглянуто, що сьогодні велика кількість мандрівників під час бронювання віддає перевагу мобільним додаткам готелю, а левова частка бронювань здійснюється через мобільні пристрої. Прогнозується, що скоро третина замовлень турів буде здійснюватися також через мобільні пристрої. Обрані шляхи для покрашення функціонування ринку готельних послуг

У статті сформульовано універсальні теоретико-методологічні засади логістичного підходу, який використовується для вирішення різних завдань стратегічного управління підприємствами. За- пропоновано засади теорії кадрової логістики, насамперед концептуальні й науково-методичні поло- ження щодо забезпечення організації і підвищення результативності використання персоналу підпри- ємств на відповідних методологічних засадах імплементації логістичного підходу. Визначено, що логі- стичний підхід є важливою складовою у забезпеченні адаптивності підприємств до зовнішнього сере- довища. Встановлено, що формування логістичних систем в комерції передбачає інтеграцію систем руху товарно-матеріальних потоків на основі координації всіх процесів товаропросування, починаючи від закупівель товарів і закінчуючи поставкою їх споживачам, інтеграції управління товарними потока- ми, єдиної технології матеріального потоку, разом із комплексом послуг, що надаються клієнтам тор- говельного підприємства, адаптації логістичних систем до зміни зовнішнього та внутрішнього середо- вища комерційної логістики, раціональної організації всіх елементів комерційної логістики, забезпе- чення їх сумісності в організаційному і технологічному плані та інше.

У статті обґрунтовано напрями удосконалення системи публічного управління розвитком сфери охорони здоров’я України. Визначено, що перспективним напрямком вдосконалення системи публічного управління розвитком сфери охорони здоров’я є використання механізму державно- приватного партнерства. Запровадження ефективних інститутів взаємодії держави і приватного сектору сприяє розподілу повноважень на право власності, засоби виробництва й сприятиме розвитку сфери охорони здоров’я України. Метою трансформації системи публічного управління розвитком у сфері охорони здоров’я варто вважати, перш за все, становлення ефективних механізмів публічного управління якості надаваної медичної допомоги, шляхом проведення системної перебудови такої галузі, формування комплексного нормативно-правового простору й інформаційно-методологічної доктрини щодо розвитку сфери охорони здоров’я. Формування протоколів щодо надання медичної допомоги повинно проводитись Міністерством охорони здоров’я разом із Академією медичних наук України та із залученням до їх опрацювання провідних експертів, науково-дослідних установ тощо. Обґрунтовано актуальність та перспективність формування єдиної публічної системи стандартизації в сфері охорони здоров’я, яка має орієнтуватись на: забезпечення її цілісності шляхом імплементації єдиних підходів до проведення нормування, акредитації, ліцензування та сертифікації; сприяти підвищенню якості, доступності і безпеки медичних послуг, лікарських засобів та різних виробів медичного призначення; оптимальне й результативне використання фінансових, кадрових та матеріальних ресурсів; динамічність впровадження інноваційних медичних технологій та інформаційних технологій; інтеграцію сфери охорони здоров’я України у глобальне медичне співтовариство.

У статті визначені наукові положення щодо формування структури системи забезпечення еколо- гічної безпеки промислових підприємств в умовах сталого розвитку економіки за рахунок її декомпозиції на підсистеми, яким притаманні відповідні властивості, принципи, завдання та інструменти функціону- вання. У результаті дослідження встановлено, що екологічна безпека промислових підприємств в умо- вах сталого розвитку економіки і його суб’єкти формують складну систему, стан якої багато в чому ви- значає рівень забезпеченості екологічною безпекою продукції промислового виробництва. Виокремлен- ня складових системи забезпечення екологічної безпеки промислових підприємств в умовах сталого ро- звитку економіки дозволило сформувати власне бачення її природи як процесу, що орієнтується на ви- користання різноманітних методів та основних способів національного господарювання, що одночасно запобігають виникненню негативних екологічно безпечних явищ у промисловому виробництві через вті- лення новітніх екологічно безпечних, ресурсо- та енергоощадних техніки і технологій, інноваційних роз- робок у поєднанні з розвитком еколого-економічної освіти, суспільного мислення й об’єктивної поведінки.

Географічний потенціал України на глобальному ринку морської торгівлі зовсім не реалізова- ний. Територіальне море (виняткова економічна зона країни) розмір якого трохи менший, ніж сухопут- на частина України, змушує з увагою ставитися до державного транспортного й іншого освоєння. Пор- това галузь відіграє ключову роль у зростанні української економіки. В Україні функціонує мережа па- ромного сполучення, морських контейнерних ліній. Однак морський фактор розвитку України ще недо- статньо осмислений, а вплив на розвиток всього народного господарства – недооцінений. Морський потенціал не використовується достатньою мірою, а для України, економіка якої залежить від рента- бельної участі в інтернаціональній спеціалізації праці, виключного значення заслуговує саме ця про- блема – проблема розвитку морського потенціалу країни як чинник її безпеки. Механізм залучення інвестицій у портову галузь включають, але не обмежуються договорами концесії, оренди, угодами про спільну діяльність та іншими видами інвестиційних договорів, що укладаються на основі спеціаль- них процедур, визначених Законами України.

У статті представлено основні стратегічні імперативи управління змінами інвестиційних проце- сів у харчовій промисловості. Обґрунтовано концептуальні підходи до формування стратегічних імпе- ративів управління змінами інвестиційних процесів у харчовій промисловості. Успішна реалізація стра- тегічних завдань залежить від забезпечення стійкого розвитку харчової промисловості на основі нау- комістких підходів й інноваційних рішень. Основними напрямками в цій сфері є: розробка принципово нових технологій й устаткування; створення на основі новітніх досягнень генетики, мікробіології, нан о- технологій й інформатики, сучасних принципів харчової комбінаторики технологій виробництва; удо- сконалювання біотехнологічних процесів переробки сільськогосподарської сировини; створення біока- талітичних і біосинтетичних технологій виробництва функціональних продуктів харчування з викорис- танням біологічно активних добавок імуномоделюючої, антиоксидантної й біокорегувальної дії; розро- бка наукових основ прижиттєвого формування заданих якісних і функціональних характеристик сиро- вини тваринного й рослинного походження; розробка інтегральної системи моніторингу, управління, контролю, моніторингу безпеки і якості сировини й готових продуктів. Оцінку результативності реалі- зації визначених стратегічних заходів варто проводити на основі використання цільових індикаторів, які дозволяють відслідковувати динаміку інвестиційних процесів розвитку харчової промисловості.

В статті здійснено дослідження особливостей управління системою логістичних бізнес- процесів зернового господарства. Удосконалено методичний підхід до формування та реалізації інно- ваційного механізму управління системою логістичних бізнес-процесів зернового господарства, оцінки впливу логістичної інтеграції на результативність функціонування сільськогосподарських підприємств та реалізації функції контролінгу шляхом використання контрольно-логістичного хронографу субконт- рактних відносин. Визначено, що реалізація запропонованого інноваційного механізму управління сис- темою логістичних бізнес-процесів зернового господарства досягаються за такими організаційно- функціональними напрямами: формуючи координаційні логістичні групи з метою оптимізації логістич- них бізнес-процесів, посилюючи цим самим інтеграційну функцію субконтрактації на рівні галузі, роз- виваючи систему «експорту інновацій» та нейтралізуючи негативні фактори; утворенням координацій- ної ради зернового господарства, яка функціонує на постійній основі та є ініціатором формування ло- гістичних систем, що сприяє фінансовій і законодавчій підтримці, залученню до логістичної системи органів державної влади, науково-освітніх та фінансових установ, розробці і впровадженню єдиного інформаційного ресурсу, підтримці логістичної системи на основі шерінг-платформи.

В статті наведено результати аналізу сучасного стану туристичної галузі Одеської області. Ро-зглянуто питому вагу туристів регіону. У 2016 р. серед громадян Одеської області існує великий попитна закордонні подорожі, оскільки люди вирішили витрачати гроші на дорогі та якісні свята в інших кра-їнах. І є абсолютно протилежна ситуація із зацікавленістю іноземців у туристичному напрямку Одесь-кої області, попит на іноземних туристів дуже низький. Що стосується внутрішніх туристів, їх кількістьперебуває на середньому рівні. Проаналізовано тенденції чисельності іноземних та внутрішніх турис-тів у регіоні. З 2000 до 2003 року кількість іноземних туристів в Одеській області збільшилася. У 2003році найбільша кількість іноземних туристів була зареєстрована і склала 1 22860 чоловік. У 2004 роцівідбулося різке зниження внаслідок революції. В роботі розглянуто існуючі негативні тенденції функці-онування туристичної сфери та запропоновано шляхи вирішення проблем розвитку туристичної діяль-ності в Одеському регіоні.