Search

In a commonly held view, which is supported by the majority of multi-directional scientific research, the body is understood in purely descriptive terms or is considered in relation to corporeality, culture, cultural practices. Humanities provide a broad understanding of the history of the body, its representation in different cultural periods, focusing on parts of the body and describing it in terms of art, literature, cinema, biopolitics, fashion, etc. This perspective is not necessarily incorrect, however, it is incomplete. It is quite enough to mention Jacques Derrida, Gayatri Chakravorty Spivak, Roland Barthes, Ludwig Wittgenstein, Judith Butler, Giorgio Agamben, or Catherine Malabou to demonstrate the complexity of the issue of a body. The body is presented through different perspectives and according to different researchers’ methodological preferences, but all of these need to be integrated into a system. The system has its own inviolable borders and is habituated to them. The body, as a system, iterates itself and reacts to threats and stimuli in a painful and aggressive way, seeking to protect itself and to secure its survival. This is fully consistent with the normative behaviour, yet it does not reflect genuineness (whatever that may imply), and the inflexibility of this viewpoint is somewhat repressive.More extensive research of the body that incorporates deconstruction (which is not a method, a critic, or an analysis) opens new research horizons and allows for the idea that the body does not necessarily correspond to corporeality, nature, and cultural practices. Rather, there are sufficient grounds to think of the body (at least at the theoretical level) as something individual. In other words, the body emerges in view of the corporeality, as well as omits it, thereby bypassing discourse and the language. The separation of the body reveals itself as accessible due to reviews of certain positions in terms of deconstruction that open paths for the body “as such” in isolation from correlations. The body “as such” resides in the language game and, in doing so, separates itself from corporeality and becomes deconceptualized., У статті, відштовхуючись від докорінного переосмислення проблеми кореляції між тілом і тілесністю в межах деконструкції, окреслено проблематику тіла у відриві від тілесності чи будьяких кореляцій. Запропоновано соціокультурний, гуманітарний погляд на цю проблематику, що не виключає філософських ремінісценцій. З позицій теорії культури автор вважає, що в межах деконструкції (із залученням деяких інших дослідницьких напрямів) можна по-новому поглянути на кореляцію тіла з тілесністю, для того щоб на теоретичному рівні позиціонувати тіло «як таке» і поставити питання про його деконцептуалізацію.

Introduction. The beginning of the new millennium can be defined as the time summing up the entire previous history. We got newopportunities to communicate, discuss our interests on an equal footing, and outline common goals while preserving our individual identitiesand our own belief systems. It is recognized that the development of civilization should take place through a progressive approach tospiritual growth. But at the beginning of the 21st century, the symptoms of the spiritual backwardness of civilizations became threatening,and therefore the problem of overcoming the spiritual crisis came to the fore. The aim and tasks are to identify the causes and features ofmanifestations of the crisis of spirituality on a global scale. Research methods. This research's theoretical and methodological basis is theworks of S. Huntington, O. Spengler, and A. Toynbee. The sociocultural approach, as well as the principles of historicism and systematicity,are important methodological tools for the study. Research results. Spirituality presupposes the individual's choice of his own life path andforms a tolerant attitude towards other people. It is recognized that social changes over time lead to the transformation of a person's spiritualvalues. And therefore, one of the current important tasks is to live without conflicts with others. Discussion. Humanity is forced to developnew strategies for human socialization. In the future, the acceleration of exchanging material and spiritual values between differentcivilizations and cultures is predicted. The partnership of civilizations is recognized as the most promising scenario for the furtherdevelopment of the world. Conclusion. New challenges intensify the existing differences in the world community. Existing problems requirelong-term cooperation for their solution, which requires a preliminary revival of humanity's spirituality. Стаття присвячена дослідженню проблеми подолання глибинної духовної кризи, яка охопила людство насучасному етапі розвитку цивілізацій. Висвітлені різні підходи щодо виявлення причин і особливостей прояву кризовихявищ у духовному житті суспільств і цивілізацій. Сконцентрована увага на необхідності розробки нових стратегійсоціалізації особистості. Обґрунтовується думка про те, що найперспективнішим сценарієм цивілізаційного розвитку вмайбутньому стане партнерство різних цивілізацій і культур, реалізувати який можна лише за умови відродженнядуховності.

Introduction. In modern humanitarian thought, the thesis is traced and supported that the fundamental values of history are beingformed rather by invariants of historical activity, having preserved in the body and spirit of culture than changes in the socio-economicprogress. The aim and tasks of the study are to analyze the connection between the civilizational processes of the modern global worldand culture, their interdependence, specific features inherent in modern civilization and culture, trends, ways, and place of culture in theprocess of overcoming the anthropological crisis of modernity; to reveal the role of intercultural dialogue in the system of moderncivilizational processes. The theoretical basis of the study was the work of Ukrainian and foreign researchers devoted to the problems ofculture and civilization in the field of philosophy of culture, cultural studies, sociology, and psychology. Dialectical, systemic,interdisciplinary, and comparative research methods were used. Research results. As a result of clarifying the content of the conceptsof "civilization", "culture", and "mentality", the dichotomy "civilization - culture" is considered in the study as two dialectically conditionedsides of the socio-historical process. One of them ‒ civilization ‒ represents the social organization of the social life of individuals, theintegrity of their world based on the reproduction of social wealth, which allows and ensures their existence and development. The otherside, culture, represents the existential experience inherent in civilization, invariant structures, and enduring universal human values.Discussion. Culture, on the one hand, is determined by the needs of the social practice of a particular stage in the development ofcivilization, which is expressed in the form of public interests, and on the other hand, culture is characterized by relative independence,internal sources of self-development and functioning mechanisms. Conclusion. As a result of understanding and discussing the topic,the author comes to the conclusion that culture provides a semantic field for the interaction of different spheres of activity, whenknowledge, norms, methods, techniques, rules, and values from one form of culture pass into others, are rethought there and stimulatethe development of their content. Culture creates the semantic space of civilization, its "force field", which can be called mental. У статті здійснюється аналіз діалектичного зв’язку цивілізаційних процесів сучасного глобалізованого світуі культури, їхня взаємообумовленість, специфічні риси, притаманні сучасній цивілізації і культурі, тенденції, шляхи і місцекультури в процесі подолання антропологічної кризи сучасності. Розкривається зміст понять «цивілізація», «культура»,«ментальність». Дихотомія «цивілізація – культура» розглядається як дві діалектично пов’язані сторони соціально-історичного процесу. Де одна з них – цивілізація – репрезентує соціальну організацію суспільного життя індивідів, їхнійспільносвіт на основі відтворення суспільного багатства, яке дозволяє і забезпечує їхнє існування і розвиток. А другасторона, – культура – репрезентує притаманний цивілізації екзистенційий досвід, інваріантні структури і неминущізагальнолюдські цінності. Досліджується роль міжкультурного діалогу в системі сучасних цивілізаційних процесів..

Introduction. The discursive practices of the culture of the information era foresee changes in the sphere of communication, inparticular, the transformation of existing and the emergence of new forms, styles, and genres, which most correspond to theaccelerated pace of information exchange. The saturation of visualized images of the network space stimulates the use of such agenre as a meme. The aim and tasks are to define the sociocultural characteristics of the meme phenomenon in public discourse,in particular its place in the communicative paradigm of the information age. Research methodology. The most optimal componentof the methodological toolkit for studying the key features and functional potential of a meme in the conditions of the information age,in particular in public discourse, should be considered a socio-cultural approach, which makes it possible to represent the keycharacteristics of the specified genre as an integral component of the social reality of modern culture. Research results. Performingthe role of a kind of intermediary between the creator and the consumer of information, the mentioned communication tool showsgreat adaptive ability and flexibility in adapting to the socio-cultural conditions of reality. A meme is perceived not only as one of themain ways of fragmenting the changing surrounding world, as a manifestation of a person's attitude towards it but as a kind of socialcode that regulates life activities. Discussion. Certain aspects of the sociocultural dimension of memetics are considered in theworks of S. Blackmore, R. Brody, and R. Dawkins, as well as Ukrainian scientists Zh. Denysiuk, O. Olenin, T. Poda, L. Skokov, andothers. Conclusions. The socio-cultural characteristics of a meme in public discourse are determined by the fact that it contains thecultural meanings of the era, has the ability to instantly spread information, and easily attracts the attention of the mass consumerdue to the use of established stereotypes. Досліджено соціокультурні характеристики мема в публічному дискурсі. Доведено, що до використаннятакого жанру спонукає насиченість візуалізованими образами як невід’ємний атрибут мережевого комунікативногопростору. Аргументовано положення, згідно з яким мем має здатність до миттєвого поширення інформації таактивно привертає увагу масового споживача завдяки використанню усталених стереотипів. Обґрунтовано йогодеструктивні та конструктивні характеристики. Зауважено, що завдяки віртуальній комунікації межі дискурсивнихпрактик розмиваються, з огляду на що мем стає зрозумілим і затребуваним у різних стилях, з легкістю мігруючи зодного типу дискурсу в інший.

Introduction. Globalization processes in the modern world are the reason for the expansion of inter-civilizational contacts, cooperation,and at the same time tension. This indicates the strengthening of the inter-civilizational challenge in the modern world and the urgentneed to form a response. The aim and tasks of the article are to examine the approach of the Catholic Church to the problem of intercivilizationalchallenges. Research methods determined by the aim of the study include the use of sociocultural and cultural-historicalapproaches and the method of conceptual analysis. Research results. The main provisions of Catholic social doctrine in the context ofglobalization on the basis of the study of encyclicals, speeches, and works of John Paul II, and Benedict XVI are highlighted. The articledraws attention to the consistency, interconnectedness of their concepts, the formation of a holistic approach to inter-civilizationalproblems, and globalization. Particular emphasis is placed on the anthropocentricity and ethics of the Catholic Church's approach tosolving problems caused by globalization. It is emphasized that humanistic values are the basis of the social teaching of the CatholicChurch. The Catholic Church points to an opportunity for humanity to move to a new level of development, to find ways to solvepressing problems in the process of globalization. The leading role should be played by the dialogue, first of all intercultural, broadly,inter-civilizational. The constructive inter-civilizational dialogue based on faith and universal human values is, from the point of view of Catholic social teaching, an appropriate response to inter-civilizational challenges. The dialogue foresees the active interaction ofnational cultures while preserving their independence and uniqueness. The goal of dialogue, John Paul II and Benedict XVI emphasize, is the man; the joint peaceful activity of mankind to achieve real progress. Discussion. Peculiarities of the approach to the problemsand challenges of globalization in social science are the subject of interest of scientists and philosophical analysis. Conclusion. Thesocial teaching of the Catholic Church emphasized that one can talk about progress if it provides life, and rights, leads to increasingstandards of man’s living and creates conditions for self-realization. This approach to solving inter-civilizational challenges is relevant to the modern world. Анотація. У статті розглядається підхід католицької церкви до проблеми міжцивілізаційних викликів. На основі аналізуенциклік, промов, праць Іоанна Павла ІІ, Бенедикта XVI висвітлюються основні положення католицької соціальної доктринив контексті глобалізації. Підкреслюється, що основою соціального вчення католицької церкви виступають гуманістичніцінності. Саме вони мають виступати як основа для міжцивілізаційної взаємодії, розвитку діалогу і співпраці як відповіді наміжцивілізаційні виклики сьогодення. Належною відповіддю на міжцивілізаційні виклики за позицій католицької церкви єконструктивний міжцивілізаційний діалог, метою якого є дійсний прогрес людства.

Introduction. The article examines one of the most urgent problems of modern Ukraine - its place and importance in the worldcommunity, and the dynamics of Ukrainian society, both in the external and internal aspects of its functioning. The aim and maintask are to analyze the processes of formation and interaction of civilizational identities, as well as to reveal the image of"otherness" in the context of civilizational interaction and its illumination in the mass consciousness. The research methodologicalbasis was the works of representatives of German classical philosophy, and the works of modern and postmodern thinkers. Toidentify the real place of Ukraine in the political, economic, military, and cultural terms of Modernity, the formational and civilizationalapproaches are completed by a dialogical approach. The research result is the conclusion that the dialogue between civilizations isthe only possible way for the existence of Mankind. Dialogue is perceived as a constant interaction between different civilizationsbased on respect and mutual understanding. At the same time, a differentiation was between the concepts of "culture" and"civilization". The first concept is an internal feature of society, and the second is its external characteristic. The discussion showsthat in modern conditions, the status and need for researchers, who are able to create constructive ideas and concepts for thedevelopment of an original Ukrainian identity and the preservation of Ukrainian civilizational values naturally increase. “Other” is aconcept, a phenomenon that has a long history. As one of the main categories of ontology, the “other” is the subject of attention ofresearchers at different stages of the development of philosophy. The main conclusion is that economic, and socioculturaldevelopment raises the problem of specificity and identification of the state to a new level of complexity. Each country should havethe opportunity of free choice of civilizational development. However, the manifestation of individuality for different civilizations isspecific, therefore, one cannot copy someone's experience, and it only needs will take into account. Ukraine can only exist as a systemic state, with its tight control over the economy. However, in any case, it faces tasks that are not ideological clichés, butcommon for the development of any civilization, installations. The future of Ukraine is connected with its constant movement,through post-industrial development, the realization of basic, civilizational rights and freedoms of citizens. У статті досліджується одна з найактуальніших проблем сучасної України – її місце та значення у світовійспільноті, динаміка українського суспільства як у зовнішньому, так і внутрішньому аспектах його функціонування.Головним завданням є аналіз процесів формування та взаємодії цивілізаційних ідентичностей, а також розкриття образу«іншості» у контексті цивілізаційної взаємодії й її висвітлення у масовій свідомості. Методологічною основою статті булипраці представників німецької класичної філософії, праці мислителів доби модерну і постмодерну. Для виявлення дійсногомісця України в політичному, економічному, воєнному, культурному плані сучасності, формаційний і цивілізаційний підходидоповнюються діалогічним підходом. Діалог між цивілізаціями – це єдиний можливий спосіб існування людства. Діалогусвідомлюється як постійна взаємодія між різними цивілізаціями на основі поваги та взаєморозуміння. При цьомупроводиться диференціація між поняттями «культура» і «цивілізація». Перше поняття виступає внутрішньою ознакоюсуспільства, а друге – його зовнішньою характеристикою.

Introduction. The relevance of the research is determined by the ambivalence of applying scientific knowledge, which can bring humanitygood and great harm. However, the issue is not science or scientific knowledge itself, but in whose hands it is, what social interests arebehind it, what social and state structures direct its development, and according to which values. That is, the answer to the questions of thestrategic development of science must certainly lie in its value, and moral dimension. The aim and tasks are a study of the specifics ofscience in the context of its moral dimension in the conditions of modern civilizational progress of mankind. Research methods. Themethodological strategy of the research is based on socio-cultural, cultural-historical, systemic, and comparative methodologicalapproaches in their dialectical unity. Research results. It is important that science, as a part of the culture, is guided by socio-culturalvalues in its development and does not lose touch with the real history of society. The problem of the relationship between science andmorality is correlated with the relationship between science and practical activity. This problem also actualizes the social responsibilityrequirement of the scientific community not only for the direct result of the research but also for its practical use in various subsystems ofsociety and social life. Science needs social control to be oriented to the service of social progress because, beyond social and moral use,scientific knowledge loses its cultural and humanistic dimension. Discussion. In the discussion, the author examines the issue of therelationship between science and religion, which is an important component of the issue of the relationship between science and morality.Conclusion. The main value criterion of modern scientific knowledge is the emphasis on the awareness of the socially significant limits oftheoretical research, supplementing it with cultural and ethical parameters and humanistic guidelines. The value imperative largelydetermines the specifics of the professional ethics of the scientist himself, in particular, it presents a number of requirements for the ethics ofthe process of scientific creativity and dictates some moral norms of the scientist's creative activity. It is worth remembering that science isnot an end in itself, it must serve man, his good. У статті проведено дослідження специфіки науки в контексті її морального виміру. Приймаючи думку, щонаукове знання в сучасному світі виступає головним фактором цивілізаційного розвитку, зокрема технологічного,здійснюючи у такий спосіб найбільший вплив на цивілізаційний вибір, автор досліджує залежність між специфікоюнаукового знання та соціокультурними наслідками його використання, визнаючи ключову роль морально-ціннісноговиміру науки. В контексті розкриття теми статті автор також розглядає питання співвідношення науки і релігії,яке є важливою складовою питання співвідношення науки та моралі

Introduction. In recent decades, society's attention to nature has increased significantly. First of all, this is due to a dramatic growth of environmental problems. The search for ways to solve existing problems in the system of nature leads to an awareness of the relationship between the state of ecology and the specifics of the socio-cultural development of society, thus updating various studies aimed at identifying the specifics of culture and nature. The aim and tasks are a socio-philosophical study of culture as a way of interacting with nature. Research methods. The methodological strategy of the research is based on socio-cultural, cultural-historical, systemic, and comparative methodological approaches in their dialectical relationship. Research results. The study of the essence of culture inevitably encounters antinomy: that is, the contradiction between two judgments that are recognized as true. On the one hand, culture is supernatural, and non-biological, it cannot be reduced to the natural. On the other hand, the cultural is being constructed out of the natural, nothing more. In this way, the impression of the simultaneous unity and difference between cultural and natural is created. This perspective of the study implies in the long run a need to take into account both points of view. It leads to the recognition of parity, not a priority in understanding the strategy of culture and nature. The key to solving this problem, according to the author, lies in the anthropological plane, because it is the man who actively influences the interaction of culture and nature, combining the two systems because it belongs internally to each of them. Discussion. The historical development of the concept of "culture" in the context of its relation to the concept of "nature" is considered in the discussion. Conclusion. Since culture is a way of human interaction with nature, its specificity largely determines the state of affairs in nature. Exit from crisis situations implies corresponding changes both in the anthropological and socio-cultural plane. У статті проведено дослідження специфіки культури як способу взаємозв`язку суспільства з природою. Авторґрунтується на позиції, що дослідження сутності культури невідворотно стикається з антиномічністю, тобто суперечністюміж двома судженнями, які визнаються як вірні. З одного боку, культура є надприродною, позабіологічною, її неможливозвести лише до природного. З іншого боку, культуру, окрім як із природного, більше ні з чого побудувати. У такий спосіб,створюється враження про одночасну єдність та відмінність культурного й природного. Даний ракурс дослідженняпередбачає в перспективі необхідність врахування обох точок зору. Це веде до визнання паритетності, а непріоритетності в розумінні стратегії розвитку культури та природи. Ключ до вирішення даного питання, на думку автора,лежить в антпропологічній площині, оскільки саме людина активно впливає на взаємодію культури і природи, об’єднуючиобидві ці системи.

Introduction. The article is devoted to the philosophical understanding of the relationship between culture and religion, theirinteraction in the modern world. The methodology for studying the relationship between culture and religion presupposes cleardefinitions of conceptualization and concept. In modern Ukrainian religious studies, there are no methodological approaches to thestudy of religion, the features of its functioning in society. The main task of the article is to reveal the features of the relationshipbetween culture and religion in their historical movement. Various stages of their relationship are revealed. The main researchmethods are: interdisciplinary, dialectical, historical, non-confessional. Research results are the basic value propositions aboutculture in its historical movement, as well as the variety of philosophical and religious searches at different stages of the formation of mankind, are revealed. Conceptualization is a process of intellectual coding of ideas that highlight the meaning of understandingculture in a particular language area. The concept is the result of individual and collective cognition. The concept includes, firstly, themeanings that belong to reality, and secondly, it opens up possibilities for the search and interpretation of these meanings. In thisregard, it is impossible to provide the concept with any universal definition. A concept is perceived by another person if the ideacontained in the concept correlates with the experience of a particular person. The discussion leads to the fact that the dynamics ofthe movement of culture is decisive for the development of society, while religion, to a certain extent, can have negativeconsequences. Conclusions. Any "modernization" of Christianity leads to the dominance of non-traditional religious currents andmovements. Стаття присвячена філософському осмисленню співвідношення культури і релігії, їхній взаємодії в сучасномусвіті. Методологія дослідження взаємовідносин культури і релігії передбачає чіткі дефініції концептуалізації й концепту. Всучасному українському релігієзнавстві відсутні методологічні підходи щодо дослідження релігії, особливостей їїфункціонування в соціумі. Виявлені базові ціннісні положення щодо культури в її історичному русі, а також розмаїттяфілософських і релігійних пошуків на різних етапах становлення людства. Концептуалізація являє собою процесінтелектуального кодування ідей, у яких висвітлюється смисл розуміння культури в конкретній мовній сфері. Концепт єрезультатом індивідуального і колективного пізнання. Концепт містить у собі, по-перше, смисли, які є приналежними дореальності, а по-друге, він відкриває можливості для пошуку та інтерпретації цих смислів. У такому плані неможливонадати концепту якогось універсального визначення. Концепт є таким, який усвідомлюється іншою людиною, якщо таідея, що міститься в концепті, співвідноситься з досвідом конкретної людини.Висновком є те, що в ХХІ ст. будь-які«осучаснення» християнства призводять до домінування нетрадиційних релігійних течій і рухів.

Introduction. Current changes in the spheres of production and interpersonal relations lead to the transformation of the valuesystem. The choice of the theme is dictated by optimistic forecasts of K. Schwab of value transformations in the publicconsciousness in his work "Fourth Industrial Revolution". The aim of the article is a philosophical analysis of the valuetransformations of the information society due to global changes in recent decades. Research methods of this work arephilosophical and general scientific methods, sociocultural, systemic, and synergetic approaches. Research results. In thephilosophical literature, there is a vagueness of criteria for classifications of values. Values are able to become a self-sufficientsubject of human interests and aspirations which leads to their absolutization. But in the lives of individuals, countries, and peoplesthere are other worldview crises - then there is a reassessment of values. J. Lipovetsky describes the transition from the modern tothe postmodern epoch in terms of the change in value orientations. According to him, since the 1950s, American and Europeansociety has been mainly interested in consumption, entertainment and pleasure. In the late XX c., R. Ingelgart explored the relationsbetween values, economics, and politics based on the World Values Survey. This study shows that neither individual nor socialvalues can change instantly. On the contrary, the change of values is gradual. The shift from materialistic to postmaterial priorities isat the core of the postmodernization process. K. Schwab focuses on how technology and society coexist to make the world a betterplace by taking advantage of the modern technological revolution. Changes in the socio-economic environment contribute totransforming beliefs and values at the individual level. At the same time, it is impossible to predict the time of change of these beliefs and values with K. Schwab’s certainty. Discussion. Ukrainian researchers V. Onoprienko and L. Drotianko note the erroneousness of some forecasts and prospects for the development of the information society being the same capitalist economic model, despit the impact of digitalization on all spheres of public life. According to H. Kleshnia, interest in the problem of values always occurs in times of crisis, the search for new cultural foundations of human existence. Conclusion. At present, it is difficult to determine the trends of changes in the value system due to the fact that we are only at the origins of the fourth industrial revolution. At the same time, the analysis of the value transformations of the transition from the modern era to the postmodern era, carried out by famous philosophers and sociologists, testifies to the priority of individuality, personal freedom, and oblivion of responsibility to society. That is why optimistic forecasts of achieving social harmony during the implementation of the fourth industrial revolution look premature. У статті розглядається трансформація ціннісних орієнтацій людей за інформаційної доби. Осмисленняінтелектуальних і культурних наслідків впровадження інформаційно-комунікаційних технологій і пов’язану із цимпроблему зміни аксіологічної складової індивідуального та суспільного буття людей, є завданням сучасної філософії.Оптимістичні прогнози щодо змін усіх аспектів життєдіяльності соціуму завдяки початку четвертої промисловоїреволюції співіснують у філософській літературі разом із сумними передбаченнями впливу інформаційного середовища наособистість, соціальні шари і, навіть, покоління людей.

Introduction. In recent decades, humanity has lived in a special world created by signs and symbols modeling or simulating the objective reality perceived as a whole existing one by some participants of communication. In the new "reality" being constructed in man’s mind through communication man interacts rather with images of things or people not with physical objects themselves. The aim and the tasks. The article is devoted to the study of various aspects of symbolic communication in the digital age and to identify the changes taken place in understanding of the nature and content of symbols. Research methods. The study is based on a sociocultural methodological approach to research the nature of communicative processes in the context of cultural transformations that occur in the digital age. To solve certain problems, the systematic and complementarity principles, as well as the method of cultural and semantic analysis are used. Research results: the features of symbolic communication in the context of the mass use of information-communication technologies that affect the communicating people in different social networks are studied. The evolution of the concept of communication in social thought is presented with an emphasis on the philosophical aspect. The sociocultural methodological approach used in the study allowed to consider the nature of communication processes in the context of cultural transformations taking place in the digital era. Culture is preserved, comprehended and transmitted through communication. Each culture is a unique symbolic-sign system, used in particular codes. To achieve goals in modern communication, skills of correct coding and decoding (interpretation) of messages assume a particular importance. Discussion. It is substantiated that with the spread of aesthetic ideas and mechanisms of mass culture, new information and communication technologies in the Postmodern era, a new perspective on the nature of symbols has appeared: they are losing their primary meaning and turning into empty forms that can be "filled" with any content. These processes have led to the dialogue decline and meaningful changes in communication processes. New realities make researchers find ways to solve the problem of ineffective communication, contacts occurring in various networks. Conclusion. The study of the features of symbolic communication in the digital era made it possible to conclude that symbols will not lose their meaning in future, since with their help people are able to more easily adapt to changing living conditions. В статті досліджуються особливості символічної комунікації в умовах широкого використання інформа-ційно-комунікаційних технологій, які впливають на спілкування і сприйняття інформації людьми, які комунікують у рі-зних соціальних мережах. Розглянуто підходи до визначення поняття «комунікація». Обґрунтовується висновок, що зрозповсюдженням естетичних ідей та механізмів масової культури з´явилося нове бачення природи символів, що істо-тно вплинуло на якість діалогу та зумовило змістовні зміни в комунікаційних процесах.

Introduction. The analysis of attributes of modern media landscape has shown the growing significance of the society digitalization.Today, this process extends beyond the purely technological field and serves as a core driver for the transformation of characteristics ofthe sociocultural space, primarily the communicative interaction. The aim and tasks. This article aims to analyze the communicativecharacteristics of the modern cultural age in the context of the society digitalization. Research methods. The methodological toolsconsist of the sociocultural approach, methodological principles of systematicity, and completeness. Research results. The digitalmodel of world perception serves as a background for the deployment of a new communicative strategy, forming an environment for theformation of information culture as a new cultural type. Discussion. Results of the analysis of the communicative characteristics of themodern cultural age in the context of digitalization are adding to the conceptual achievements of theorists in the outlined issue and arejointly aimed at finding the optimal strategy for combating the challenges of globalization. Conclusion. The communicative paradigm ofthe modern cultural age in the context of digitalization is ambivalent. On the one hand, it provides ample opportunities for theaccelerated information exchange, intercultural interaction via Internet platforms, continuous broadcasting and communication online,etc., and on the other hand, under these conditions, the communicative interaction is associated with numerous risks, includinginformation overload, degradation of the critical perception of the information flow, “digital inequality”, imposition of content, use ofmanipulative technologies, etc. An important factor in addressing these and other problems in creating an optimal model ofcommunicative interaction is the formation of an information culture capable of preserving traditional and developing new values andworldview attitudes able to meet the challenges of globalization. Доведено, що цифровизація як невід’ємний атрибут інформаційної ери сягає за межі суто технологічноїгалузі та слугує визначальним чинником трансформації характеристик соціокультурного простору, зокремакомунікативної взаємодії. Обґрунтовано амбівалентний характер комунікативної парадигми сучасної культурної доби вконтексті цифровизації: з одного боку, вона надає широкі можливості для прискореного інфообміну, міжкультурноївзаємодії, безперервної трансляції повідомлень, спілкування онлайн тощо, а з іншого – означена численними ризиками,серед яких – перенасичення інформацією, зниження рівня критичності сприйняття інфопотоку, «цифрова нерівність»,нав’язування контенту, застосування маніпулятивних технологій тощо. Доведено, що важливим чинником подоланняцих та інших проблем на шляху побудови оптимальної моделі комунікативної взаємодії усвідомлюється становленняінформаційної культури, здатної зберегти традиційні й виробити нові цінності та світоглядні настанови, щовідповідатимуть викликам глобалізації.

Introduction. The challenges of the global order prove that it is environmental issues that demonstrate the level of self-awareness of bothsociety as a whole and the individual. The idea that the vital need of today is the formation of ecological consciousness and the need togreen all its other forms is substantiated in the works on the philosophical problems of ecology. The aim and tasks. The aim of this study isto identify the content of the phenomenon of ecological consciousness, as well as those transformations in culture and civilization thatprovoked the development of ecological philosophy. The aim and tasks. The theoretical foundations of the study are the works ofphilosophers and scientists who analyzed the transformations in European culture that changed man's attitude to nature. It will beappropriate to apply the method of comparative analysis, as well as system-logical and structural research methods. Research results. Theanalysis of the main causes of global problems requires a return to the times when philosophers and scientists began to cover thetransformations of society and the individual, which, they said, led to spirituality and practicality. The essence of modern world problemsmust be sought not in external factors, but in man. The social consciousness has finally accepted the threat of a planetary catastrophe asreal. Specialists in various fields of science make every effort to find ways to solve environmental problems. An important result of manystudies has been the necessary realization to develop a paradigm of progress that would be based on self-restraint, on changing the typesof production in order to reduce its growth. Discussion Mankind has a close ecological, demographic connection, without feeling the unity inthe cultural and civilizational sense. Modern civilizations are at different levels of economic development and therefore have differentopportunities in solving environmental problems. In philosophical studies of ecology the position on necessity of formation of ecologicalconsciousness is substantiated. Environmental philosophy as a separate area of research which aims to develop a strategy of action thatwill at least slow down, if not stop the deepening of the current environmental crisis is being actively developed. The problem of coevolutionof man and the biosphere is fundamental to ecological philosophy. У статті аналізується феномен екологічної свідомості, обґрунтовується його соціокультурний тацивілізаційний виміри. Показано, як кризові явища в європейській культурі та цивілізації зумовили необхідністьформування глобальної свідомості, яка існує в зв’язках із іншими формами суспільної свідомості, які такожекологізуються. Проілюстровано, що накопичення проблем, пов’язаних із поглибленням екологічної кризи на планеті,зумовило необхідність зародження нового напряму філософських досліджень -екологічної філософії; зроблено акцентна проблемі інтеграції екології й філософії в сучасному філософському і науковому знанні.

Introduction. Education plays an important role in the life of society, occupies a special place in the cultural system. Therefore, education is a subject of philosophical study too. The content, goals and functions of higher education are determined by the needs of society. It is necessary to comprehend what is happening with higher education in the information age. The aim and tasks. The article examines the influence of various factors on the content of the socio-cultural functions of higher education. It is necessary to determine the guidelines for a new paradigm of higher education in the information society. Research methods. The methodological basis of this study is a complex of philosophical and general scientific methods. The sociocultural, systemic and synergetic approaches were also used. In the light of the synergetic approach, culture is viewed as a self-developing system. Synergetics helps to comprehend the non-linear processes that occur both in the education system and its relations with the sociocultural environment. Research results. Education is a part of society and culture. Sometimes society makes claims to the education sector. But gradually the contradictions are resolved. If the country is in a state of permanent crisis, it penetratesinto all spheres of human life. Education is both conservative and innovative. The stability of the education sector has developed historically – since the days of medieval schools and universities. At the same time, each era adds new ideas and pedagogical technologies to education. Ukraine became an independent state 30 years ago. Political changes have significantly influenced the institution of education. Summarizing all educational transformations, we can say that they were unsystematic, even chaotic, and depended on the next team that came to power in our country. Another reason for significant changes in the education system was the transition to an information society and the need to train appropriate specialists for all spheres of life. The number of universities and students has increased in Ukraine, but for effective changes in the field of higher education its a new model, a paradigm is needed. Discussion. In the academic publications of Ukraine, there is a lack of clarity and fragmentation in the definition of both the general state of the higher education system and the prospects for its renewal.Соnclusion.Currently, there is a search and application of new educational technologies, a combination of traditional and innovative approaches to meet the socio-cultural needs of the information age. У статті розглядається необхідність модернізації вищої освіти за допомогою нових освітніх моделей, адекватних сучасним соціокультурним умовам. Суттєві зміни у сфері освіти пояснюються як переходом до інформаційного суспільства, так і значною історичною та геополітичною подією – набуттям незалежності нашої країни в 1991 році. Наголошено, що реформи освітніх процесів останніх десятиліть не призвели до системних змін. Філософський аналіз соціокультурних функцій вищої освіти є необхідним для визначення відношень між освітою, соціумом і культурою загалом, з’ясування перспектив їхньої взаємодії.

Introduction. The timeliness of the study is determined by the global nature of the problems in the development of modern society. The current global problems are the result of a certain development strategy, and, above all, a certain type of worldview that has developed in a particular historical period. Therefore, the solution of existing problems is associated with finding the optimal worldview, which, in turn, determines the specifics of the knowledge base of socio-cultural activities (the specifics of worldview and instrumental knowledge). The aim and tasks are a study of the specifics of knowledge in the context of socio-cultural development. Research methods: The methodological strategy of the research is based on socio-cultural, cultural-historical, systemic and comparative methodological approaches in their dialectical unity. Research results. In each historical epoch, a certain type of worldview is formed, which determines the specifics of human activity. There is a certain relationship between worldview knowledge, which is the basis of a certain type of worldview-orientation, and instrumental knowledge, which is designed in accordance with this type of worldview. Such interdependence of worldview and instrumental knowledge has a decisive influence on the specifics of socio-cultural development in general and the relevant era in particular. Discussion examines the specifics of knowledge used in the field of social relations in Antiquity. Conclusion. The knowledge basis of socio-cultural activity is worldview and instrumental knowledge, the specificity of which is determined by a certain type of worldview that has developed in different historical periods. В статті проведено дослідження специфіки, місця та ролі знання у соціокультурному розвитку. Приймаючи думку, що в кожну історичну епоху складається певний тип світовідношення, який і визначає специфіку діяльності людини, автор дослі-джує залежність між світоглядним знанням, яке є основою певного типу світовідношення, та інструментальним знанням, що оформлюється відповідно до даного типу світовідношення. Така взаємозалежність світоглядного та інструментального знан-ня, на думку автора, здійснює визначальний вплив на специфіку соціокультурного розвитку загалом та відповідної епохи зокрема.

This article deals with the emergence and formation of football heraldry as one of the main elements of modern football. Examples of football emblems of clubs and national teams are given. This article gives you the opportunity to see that modern football has long ceased to be just a game, and has become a global phenomenon. Football is inextricably linked to many historical, ethnological, and sociocultural aspects. An attempt is made to analyze the common and distinctive features of the coats of arms of football clubs of different countries.Modern football is an ethnocultural phenomenon. Attributes and symbols become an element of globalization and identification. Undoubtedly, the main element of football symbols is the emblem or emblem of the club. Football in the modern world forms a separate culture that needs to be studied and researched., У даній статті йдеться про виникнення та становлення футбольної геральдики як одного із основних елементів сучасного футболу. Наведені приклади футбольних емблем клубів та національних збірних. Дана стаття дає можливість побачити що сучасний футбол вже давно перестав бути просто грою, а перетворився на глобальний феномен. Футбол невід’ємно пов’язаний з великою кількістю історичних, етнологічних, та соціокультурних аспектів. У статті зроблено спробу аналізу спільних та відмінних рис що притаманні емблемам футбольних клубів різних країн.

The article deals with three patterns for interpretation of language in its relation to the cultural hegemony, i.e. Gramscian, Voloshinian, and Pasolinian. As was shown, the analysis of the language problem is the necessary precondition for justifying the unity of theoretical and practical elements within Marxist philosophy. A common feature for the aforementioned patterns was an attempt to answer a fundamental question: how it is possible to make explicit the relationship between ideology and relations of production by means of the materialist dialectics. A refusal to fetishize language as a particular essence, a revealing that any sign systems are mediated by ideologies, and elaboration of a nonSaussurian structure of language are the core results of the proposed analysis. The starting point for the reflections of the mentioned thinkers was a tenet that communication in the state is determined by how much the institutions of power are able to bring the interests of society under control without disturbing the balance between the political body and the existing social forces. Thus, an ideology plays in two guises: as a symbolic order of legitimation on the society’s part and as a framing the growth of cultural forms. A distinction between the written and the spoken language becomes a politically significant tool to undermine the hegemony, for a balance between the political and the social, between the coercion and the approval, is widely open to fluctuations. Hence is the problem Marxist theorists have tried to solve: how can it be found out, with an examination of statements in non-political contexts, what someone talks of is a part of her political interest. The Marxist thinkers solved it in various ways. For instance, Gramsci focused himself on the reasons of making of the Italian literary canon; Voloshinov considered the proposition that in linguistics a formalism, as well as psychologism, following from a claim that semantics and means of expression are politically independent; and Pasolini sketched the difference between the spoken language, the spoken-written language, and the purely oral language, with unequal subjects of them., У статті розглянуто три моделі тлумачення мови в її стосунку до культурної гегемонії: ґрамшіанську, волошинівську та пазолінівську. Показано, що аналіз проблеми мови є необхідною передумовою обґрунтування єдності теоретичного й практичного компонентів філософії марксизму. Спільним для зазначених моделей був пошук відповіді на засадниче питання про умови експлікації зв’язку між ідеологією та виробничими відносинами засобами матеріалістичної діалектики. Наслідком цього аналізу стала відмова від теоретичної фетишизації мови як окремої сутності, виявлення ідеологічної опосередкованості знакових систем та розроблення несосюрівської моделі структури мови. Відправною точкою для рефлексій згаданих мислителів була теза, що комунікація у державі визначається тим, наскільки інститути влади спроможні поставити під контроль інтереси суспільства, не порушуючи баланс між політичним тілом і наявними соціальними силами. Ідеологія, отже, виступає у двох іпостасях: як символічний порядок легітимації влади з боку суспільства, так і рамка, що задає межі розвиткові культурних форм. Саме через це відмінність між писемним і усним словом стає політично значущим засобом боротьби з гегемонією, адже рівновага між політичним і соціальним, між примусом і схваленням відкрита до коливань. Звідси проблема, яку намагалися розв’язати марксистські теоретики: як через дослідження висловлень у позаполітичних контекстах виявити їхню підпорядкованість політичним інтересам суб’єктів мовлення. Розв’язують її марксисти по-різному. А. Ґрамші фокусувався на джерелах формування італійського літературного канону, В. Волошинов – на залежності психологізму та формалізму у лінгвістиці від твердження про аполітичний характер семантики та виражальних засобів, а П. П. Пазоліні – на відмінності суб’єктів розмовної, писемної та писемно-розмовної мов.

Modern ballroom dance is actively developed as a sport whereas the art of dancing, which is characterized by emotions, is disappearing now. The causes are dealt with the low level of performing Latin American ballroom dance as an art and the necessity to develop the origins of this dance. It is also important to perform a particular Ballroom dance emotionally considering its historical roots. It is fact that now the great number of competitive dance couples give a lot of attention to the physical training of choreographic compositions with a large number of acrobatic tricks and little respect to the aesthetic aspects of dance. Otherwise, they simply do not know how to express the depth of the emotional content of the dance. Dance couples are lack of understanding how to perform a particular ballroom dance. The issue of this study is relevant in Latin American ballroom dance studies as well as should be solved by experienced instructors and their desire to show dancers the importance of aesthetically emotional aspects of dance. The purpose of this study is to explore the historical origins and stylistic features of Latin American ballroom dance which became the basis of modern Latin American ballroom dance. The methodology. The author provides an analysis of specific features of the Latin American ballroom dance. The results. It is shown that according to the history of the origin and standardization of ballroom dance each dance has its own unique style and characteristics as well as its individual emotional features. Cha-cha-cha is characterized by easy flirtation and pleasure. Samba is a dance of celebration, ardour and expression. Rumba is full of passion, impressing and love. Pasodoble is emotional and dramatic-theatrical dance. Jive is light, cheerful and carefree. And these are general features of the emotional and aesthetic component of dance that are very desirable to see in dance and experience them together with the performers. The scientific novelty. An attempt is made in this paper to show the presence of historical stylistic and emotional features of the Latin American ballroom dances, which are danced as a competition all over the world, are not sufficiently developed in the performance skills of the dancer. Ballroom dances have diverse origins, rhythms, tempos and aesthetics, but have one thing in common: they are all danced emotionally. A recommendation for further research is the perspective of improving the methodology of teaching the emotional component of Latin American ballroom dance by suggesting the development of aspects such as: active ways of spreading information about the importance of the creative, emotional component of dance (e.g. seminars, master classes), teaching acting skills, developing training exercises for performing the emotional part of the dance, and conducting research in sports psychology. The practical significance. The material of this article can be used in the practical activities of choreographers, ballroom dance performers and Latin American ballroom dance competition dancers., Досліджено латиноамериканську бальну хореографію в історико-культурному розрізі, аналітично-порівняльному аспекті емоційної складової бального танцю минулого та сучасного. Проаналізовано витоки стилістичного розвитку бальної хореографії й зосереджено увагу на глибинному, якісному розумінні, виконанні історико-естетичної риси та емоційності в характері сучасного бального танцю.

The article analyzes the peculiarities of conducting contests and festivals in Ukraine in the conditions of a full-scale invasion of Russian troops into Ukraine. Significant security risks, which are still present in many regions of the country, led to the search for new formats of events. It was found that the key tasks of artistic events were: support of the moral spirit of society, accumulation of aid for the Armed Forces, promotion of Ukrainian culture both in Ukraine and abroad. The change in the format of the event itself is due to the specified tasks: the theme of war has become an important part of the theme of the festivals, and the charitable focus of the events has acquired key importance. Territorial changes are associated both with a threatening situation in some regions and with cooperation and support from other events located in safer places. The purpose of the article is to create a comprehensive archive of materials that will allow analyzing the functioning of the competition-festival movement of Ukraine during the time of Russian military aggression, understanding the cultural strategies determined by the tasks of the military today. Methodology of work. The article uses the following general scientific approaches, principles and methods that made it possible to consider the peculiarities of the functioning of the competition and festival movement of Ukraine during the war from different vector positions, thus, with the help of the comparative method, the formats for the task of events are compared, the phenomenological method is applied at the stage of revealing the essence of the phenomenon of competition festival movement of Ukraine and its transformation during the military invasion of Russia., У статті проаналізовано особливості проведення конкурсів і фестивалів в Україні в умовах повномасштабного вторгнення російських військ. Значні безпекові ризики, що є наявними в багатьох регіонах країни й досі, зумовили пошуки нових форматів проведення мистецьких заходів. З’ясовано, що ключовими завданнями стали: підтримка морального духу суспільства, акумулювання допомоги для ЗСУ, промоція української культури як в країні, так і за її межами. Зміна формату самих подій зумовлена означеними завданнями: тема війни стала важливою частиною тематики фестивалів, ключового значення набула благодійна спрямованість заходів. Територіальні зміни пов’язані як із загрозливою ситуацією в деяких регіонах, так і з співпрацею та підтримкою з боку інших подій, що знаходяться у більш безпечних місцях. Мета статті — створення комплексного архіву матеріалів, який дозволить проаналізувати функціонування конкурснофестивального руху в Україні в часи російської воєнної агресії, розуміння культурних стратегій, обумовлених завданнями воєнного сьогодення. У статті застосовуються такі загальнонаукові підходи, принципи й методи, що дали змогу розглянути особливості функціонування конкурсно-фестивального руху в Україні у воєнний час з різновекторних позицій. Так, за допомогою порівняльного методу зіставляються формати та завдання заходів, феноменологічний метод застосовано на етапі розкриття сутності феномену конкурсно-фестивального руху в Україні та його трансформації у часи воєнного вторгнення РФ.

The aim of the articleis to carry out a retrospective analysis of comics as an object of study in the scientific works of Ukrainian and foreign scholars in the field of painting and comics, as well as to systematise the main periods of studying this topic in the world scientific space. The research methodology of the articleis based on the application of both general and special methods of scientific knowledge, in particular retrospective, theoretical-research and system-structural methods. This methodological approach allows revealing and analysing the research of foreign and Ukrainian scholars on the historical aspects of the formation of comics as an independent, complex multimodal entity. The scientific noveltyof the study is that the paper comprehensively considers the main aspects and current scientific approaches to the study of painting among domestic and foreign scholars and periodises the development of comics with seven stages of development of comics as an information product and reveals their specifics. The author has shown that comics are an intersemiotic phenomenon of human creative activity, an independent complex multimodal formation. Conclusions.As a result of a detailed description of the features of research in comics, the article proves the emergence of new trends in the study of graphic histories by scientists not only in terms of retrospective comics as a separate art but also such as the interaction of verbal and nonverbal components; the social impact of cartoons on the lives and lives of readers; information and communication properties of cartoons; features of linguistic and cultural aspects of comics; definition of the concept of «comics»; the ratio of certain compositional components of the comic information and communication properties of cartoons; systematic study of varieties and typology of comics.

The aim of the article is to carry out a retrospective analysis of comics as an object of study in the scientific works of Ukrainian and foreign scholars in the field of painting and comics, as well as to systematise the main periods of studying this topic in the world scientific space. The research methodology of the article is based on the application of both general and special methods of scientific knowledge, in particular retrospective, theoretical-research and system-structural methods. This methodological approach allows revealing and analysing the research of foreign and Ukrainian scholars on the historical aspects of the formation of comics as an independent, complex multimodal entity. The scientific novelty of the study is that the paper comprehensively considers the main aspects and current scientific approaches to the study of painting among domestic and foreign scholars and periodises the development of comics with seven stages of development of comics as an information product and reveals their specifics. The author has shown that comics are an intersemiotic phenomenon of human creative activity, an independent complex multimodal formation. Conclusions. As a result of a detailed description of the features of research in comics, the article proves the emergence of new trends in the study of graphic histories by scientists not only in terms of retrospective comics as a separate art but also such as the interaction of verbal and nonverbal components; the social impact of cartoons on the lives and lives of readers; information and communication properties of cartoons; features of linguistic and cultural aspects of comics; definition of the concept of «comics»; the ratio of certain compositional components of the comic information and communication properties of cartoons; systematic study of varieties and typology of comics., Метою статті є здійснення ретроспективного аналізу коміксу як об’єкта дослідження в наукових роботах українських і зарубіжних науковців у галузі мальопису та коміксології, а також у систематизації основних періодів вивчення цієї теми у світовому науковому просторі. Методологія дослідження базується на застосуванні як загальних, так і спеціальних методів наукового пізнання, зокрема ретроспективного, теоретико-дослідницького, системно-структурного та емпіричного. Зазначений методологічний підхід дозволив розкрити і проаналізувати дослідження зарубіжних та українських науковців щодо історичних аспектів становлення коміксу як самостійного складного мультимодального утворення. Наукова новизна виконаного дослідження полягає в тому, що у роботі комплексно розглянуто основні аспекти та актуальні наукові підходи до дослідження мальопису серед вітчизняних і зарубіжних науковців та здійснено періодизацію розвитку коміксів із виділенням його семи етапів як інформаційного продукту і розкрито їх специфіку. Автором встановлено, що комікс є інтерсеміотичним феноменом людської творчої діяльності, самостійним складним мультимодальним утворенням. У висновках у результаті детальної характеристики особливостей наукових досліджень у сфері коміксології аргументовано появу нових тенденцій у дослідженні науковцями графічних історій не лише в розрізі ретроспективи коміксу як окремого напрямку мистецтва, а й таких, як: взаємодія вербальних і невербальних компонентів; соціального впливу мальованих історій на життя та побут читачів; інформаційно-комунікаційних властивостей мальованих історій; особливості лінгвокультурологічних аспектів коміксу; визначення дефініції поняття «комікс»; співвідношення певних композиційних складових коміксу інформаційно-комунікаційних властивостей мальованих історій; системне дослідження різновидів та типології коміксу.

The article deals with the linguistic research of a prominent Ukrainian scholar, Professor Ivan Ohienko. It is pointed out that the rich scientifi c, literary and linguistic achievements of the researcher occupy an important place in the development of the Ukrainian literary language, where particular attention is paid to the need to communicate in one’s own native language and preserve the culture of the people.An analysis of «Grammar and Style Dictionary of Shevchenko’s Language» is presented in the paper. Taras Shevchenko’s language is pragmatically directed to the reader; it is characterized by autologism, simplicity, avoidance of localisms, archaisms, and foreign words. It is established that the analysis of T. Shevchenko’s language enables modern linguists to address topical linguistic issues. It is concluded that I. Ohienko’s dictionary remains interesting not only for philologists as an original linguistic study, but also for anyone who wishes to have a perfect command of the literary language.Attention is drawn to the importance of the monthly popular science magazine ‘Native Language’ published by I. Ohienko’s; it was intended to unite the linguistic community, implement the idea of the language unity. Various research areas of the Ukrainian language are noted: its history, ancient monuments, life of words (semantics and etymology), Ukrainian literary language and pronunciation, language differences between the Dnieper and the Dniester areas, Ukrainian accent, Ukrainian dialectology, Church Slavonic, archaisms of our language, and Ukrainian paleography.The article presents ten linguistic commandments of a well-known citizen, spread by I. Ohienko among the Ukrainian people. Also important are the periods of language development that result from I. Ohienko’s work in the fi eld of language history, functions and origin of the Ukrainian literary language.It is concluded that Ivan Ohienko emphasized the versatility and uniqueness of the Ukrainian literary language with his linguistic work, scientifi c essays, and public actions. The scholar has made a signifi cant contribution to the fi eld of linguistics, covering every branch of the Ukrainian language that we should cherish and preserve., У статті проаналізовано мовознавчий доробок видатного українського вченого, професора Івана Огієнка. Подано аналіз фундаментальних досліджень з «Граматично-стилістичного словника Шевченкової мови», «Рідної мови» та «Нашої літературної мови: Як писати й говорити по-літературному». Встановлено, що вчений зробив великий внесок у розвиток та самобутність української літературної мови.

The paper covers the issue of methods for analyzing changes in the body of art studies concepts, the features of the history of the study of this problem in Ukrainian art studies and cultural studies are considered. The factors that hinder the structuring of the existing corpus of the latest and classical concepts within a single system are identified. Reasoned that in the process of structuring the conceptual system of art studies, it is necessary to distinguish between the organization of the internal elements of the system and external influences on the system. Proposed a typology of external (functional) influences on the art studies conceptual system, carried out by a number of components of culture. Highlighted the following influences: artistic, worldviewical, normative, sociocultural, linguistic. Each of them is differentiated according to the varieties of the original component (from the list presented by us), and for some of the levels of differentiation, the author’s definitions are proposed (where the theory required it). The typology is developed on the basis of a systematic and functional approach., У статті порушено питання методів аналізу змін у корпусі мистецтвознавчих понять, розглянуто особливості історії вивчення цієї проблеми в українських мистецтвознавчих та культурологічних дослідженнях. Виявлено чинники, що заважають структурувати наявний корпус новітніх та класичних понять у межах єдиної системи. Аргументовано, що у процесі структурування понятійної системи мистецтвознавчої дисципліни необхідно розрізняти організацію внутрішніх елементів системи та зовнішні впливи на систему. Запропоновано типологію зовнішніх (функціональних) впливів, які низка компонентів культури здійснює на мистецтвознавчу понятійну систему. Виокремлено культурно-мистецький, світоглядний, нормативний, соціокультурний, лінгвістичний впливи. Кожен із них диференційований за різновидами вихідного компонента (з поданого нами переліку), і для деяких з рівнів диференціації запропоновано авторські визначення (там, де цього потребувала теорія). Типологія розроблена на основі системного та функціонального підходів.

The paper studies art and cultural activity of Igor Belza, a student and longtime friend of famed Ukrainian composer Borys Lyatoshynsky. Belza’s professional and cultural mission in the field of Soviet and European cultures are analyzed. His large-scale personality is characterized by versatility, marked by high achievements in various fields of culture and art, active communication with the European artistic elite (especially Poland and Czech Republic), an important role in promoting Lyatoshynsky’s musical heritage not only within the Soviet state but also in Europe. Consequently, certain common professional and compositional principles of a teacher and a student form general understanding about I. Belza as an outstanding representative of the Borys Lyatoshynsky’s composing school., Розглянуто основні вектори мистецтвознавчої та культуротворчої діяльності учня Бориса Лятошинського — Ігоря Белзи, проаналізовано значення його професійної і культурницької місії в полі радянської та європейської культур. Масштабна особистість І. Белзи вирізняється універсальністю і позначена високими здобутками у різних галузях культури та мистецтва, активною комунікацією з діячами європейської мистецької еліти (особливо Польщі та Чехії), важливою роллю у пропагуванні музичного спадку Б. Лятошинського на теренах не тільки радянської держави, а й країн Європи. Визначено окремі ознаки спільності професійно-композиторських засад вчителя й учня, що формує цілісне уявлення про І. Белзу — видатного представника школи Бориса Лятошинського.