Search

In the complex mechanism that controls the onset of labor, there are many factors, among which an important role belongs to the cervix, so to reduce the risk and development of obstetric and perinatal complications, the problems of timely diagnosis and adequate treatment of cervical diseases are still relevant today. The objective:еvaluate the features of childbirth and the postpartum period in women who have undergone destructive treatments for cervical pathology. Materials and methods.All examined women (n=201) after destructive methods of treatment of the cervix for dysplasia of I–III degree (electroconization, cryodestruction, laser vaporization or radiowave excision) were divided into 3 groups: 1 group (retrospective, n=114) – patients, in which features of childbirth and the postpartum period were studied anamnestically; 2 group (prospective, n=57) – women who were included in the study immediately after surgery; 3 group (control, n=30) – almost healthy women. Patients in the comparative groups were comparable in age (mean age 25,7±4.4 years) and the course of the pathological process in the cervix. Results.During the 5 years of the study, the peculiarities of the course of childbirth, the condition of newborns and the postpartum period in patients after surgery were studied. In the 1st group of subjects 114 pregnancies were registered, of which 97 ended in childbirth: naturally – in 66 women (57,9%), cesarean section – in 31(27,2%). The main complications in childbirth were weakness of labor (44 patients – 45,4%), fetal hypoxia (41 patients – 42,3%), premature birth (36 patients – 37,1%). In the 2nd group of women 57 pregnancies were registered (50 births): naturally – in 7 patients (12,3%), cesarean section – in 43 women (75,4%). The most common complication in this group was placenta previa (6 cases – 12,0%). In the control group, 30 pregnancies (27 births) were registered: in 22 women (73,3%) by natural means, in 5(16,7%) – by cesarean section. The most common complications of childbirth in this group were weakness of labor (4 cases – 14,8%), bleeding in the postpartum period (3 patients – 11,1%) and hypoxia of the fetus (3 cases – 11,1%). The high percentage of women in group 1 who were diagnosed with ruptures of the cervix of varying severity (the largest in patients after electroconization), in groups 2 and 3, isolated cases were noted. In all three groups, more than half of the newborns had normal body weight (3000 to 4000g) and a high Apgar score (8 to 9 points). Conclusion.In the analysis of childbirth in women of the three study groups, it was found that compared with somatically healthy women (group 3) in patients after destructive treatment of cervical pathology (groups 1 and 2) there is a decrease in the proportion of births through natural routes (73,3%, 57,9% and 12,3%, respectively) and an increase in the proportion of births by cesarean section (16,7%, 27,2% and 75,4%). The highest percentage of surgical interventions was recorded in the first two groups in women after amputation and conization of the cervix, the lowest – in patients after laser vaporization and radiosurgical excision. Therefore, these methods of destruction of the cervix are the least traumatic, can cure the underlying disease and preserve reproductive function.

In the complex mechanism that controls the onset of labor, there are many factors, among which an important role belongs to the cervix, so to reduce the risk and development of obstetric and perinatal complications, the problems of timely diagnosis and adequate treatment of cervical diseases are still relevant today.The objective: еvaluate the features of childbirth and the postpartum period in women who have undergone destructive treatments for cervical pathology.Materials and methods. All examined women (n=201) after destructive methods of treatment of the cervix for dysplasia of I–III degree (electroconization, cryodestruction, laser vaporization or radiowave excision) were divided into 3 groups: 1 group (retrospective, n=114) – patients, in which features of childbirth and the postpartum period were studied anamnestically; 2 group (prospective, n=57) – women who were included in the study immediately after surgery; 3 group (control, n=30) – almost healthy women. Patients in the comparative groups were comparable in age (mean age 25,7±4.4 years) and the course of the pathological process in the cervix.Results. During the 5 years of the study, the peculiarities of the course of childbirth, the condition of newborns and the postpartum period in patients after surgery were studied. In the 1st group of subjects 114 pregnancies were registered, of which 97 ended in childbirth: naturally – in 66 women (57,9%), cesarean section – in 31(27,2%). The main complications in childbirth were weakness of labor (44 patients – 45,4%), fetal hypoxia (41 patients – 42,3%), premature birth (36 patients – 37,1%).In the 2nd group of women 57 pregnancies were registered (50 births): naturally – in 7 patients (12,3%), cesarean section – in 43 women (75,4%). The most common complication in this group was placenta previa (6 cases – 12,0%).In the control group, 30 pregnancies (27 births) were registered: in 22 women (73,3%) by natural means, in 5(16,7%) – by cesarean section. The most common complications of childbirth in this group were weakness of labor (4 cases – 14,8%), bleeding in the postpartum period (3 patients – 11,1%) and hypoxia of the fetus (3 cases – 11,1%).The high percentage of women in group 1 who were diagnosed with ruptures of the cervix of varying severity (the largest in patients after electroconization), in groups 2 and 3, isolated cases were noted.In all three groups, more than half of the newborns had normal body weight (3000 to 4000g) and a high Apgar score (8 to 9 points).Conclusion. In the analysis of childbirth in women of the three study groups, it was found that compared with somatically healthy women (group 3) in patients after destructive treatment of cervical pathology (groups 1 and 2) there is a decrease in the proportion of births through natural routes (73,3%, 57,9% and 12,3%, respectively) and an increase in the proportion of births by cesarean section (16,7%, 27,2% and 75,4%). The highest percentage of surgical interventions was recorded in the first two groups in women after amputation and conization of the cervix, the lowest – in patients after laser vaporization and radiosurgical excision. Therefore, these methods of destruction of the cervix are the least traumatic, can cure the underlying disease and preserve reproductive function., В сложном механизме, контролирующем начало родов, выделяют много факторов, среди которых важная роль принадлежит шейке матки. Поэтому для уменьшения угрозы и развития акушерских и перинатальных осложнений проблемы своевременной диагностики и адекватного лечения заболеваний шейки матки сегодня не теряют своей актуальности.Цель исследования: оценка особенностей течения родов и послеродового периода у женщин, перенесших деструктивные методы лечения патологии шейки матки.Материалы и методы. Все обследуемые женщины (n=201) после деструктивных методов лечения шейки матки по поводу дисплазии 1–3-й степени (электроконизация, криодеструкция, лазерная вапоризация или радиоволновая эксцизия) были распределены на три группы: 1-я группа (ретроспективная, n=114) – пациентки, у которых особенности родов и послеродового периода изучали анамнестически; 2-я группа (проспективная, n=57) – женщины, включенные в исследование сразу после хирургического лечения; 3-я группа (контрольная, n=30) – практически здоровые женщины. Больные сравниваемых групп были сопоставимы по возрасту (средний возраст – 25,7±4,4 года) и течению патологического процесса в шейке матки.Результаты. В течение 5 лет исследования изучали особенности течения родов, состояние новорожденных и послеродовой период у пациенток после проведенного хирургического лечения. В 1-й группе обследуемых зарегистрировано 114 беременностей, из которых 97 закончились родами: естественным путем – у 66(57,9%) женщин, путем кесарева сечения – у 31 (27,2%). Основными осложнениями в родах были слабость родовой деятельности (44 пациентки – 45,4%), гипоксия плода (41 пациентка – 42,3%), преждевременные роды (36 пациенток – 37,1%).Во 2-й группе женщин зарегистрировано 57 беременностей и 50 родов: естественным путем – у 7(12,3%) пациенток, путем кесарева сечения – у 43(75,4%) женщин. Наиболее частым осложнением в данной группе было предлежание плаценты (6 случаев – 12,0%).В группе контроля зарегистрировано 30 беременностей и 27 родов: у 22(73,3%) женщин – естественным путем, у 5(16,7%) – путем кесарева сечения. Наиболее частыми осложнениями в родах в этой группе были слабость родовой деятельности (4 случая – 14,8%), кровотечения в послеродовой период (3 пациентки – 11,1%) и гипоксия плода (3 случая – 11,1%).Привлекает внимание высокий процент женщин в 1-й группе, у которых диагностированы разрывы шейки матки различной степени тяжести (наибольший – у пациенток после электроконизации); во 2-й и 3-й группах зарегистрированы единичные случаи.Во всех трех группах более половины новорожденных имели нормальную массу тела (от 3000г до 4000г) и высокую оценку по шкале Апгар (от 8 до 9 баллов).Заключение. При анализе течения родов у женщин трех исследуемых групп было выявлено, что по сравнению с соматически здоровыми женщинами (3-я группа) у пациенток после деструктивных методов лечения патологии шейки матки (1-я и 2-я группы) отмечается уменьшение доли родов через естественные пути (73,3%, 57,9% и 12,3% соответственно) и увеличение доли родов путем кесарева сечения (16,7%, 27,2% и 75,4% соответственно). При этом наибольший процент оперативных вмешательств зафиксирован в первых двух группах у женщин после ампутации и конизации шейки матки, наименьший – у пациенток после лазерной вапоризации и радиохирургической эксцизии. Следовательно, эти методы деструкции шейки матки являются менее травматичными, позволяют вылечить основное заболевание и сохранить репродуктивную функцию., У складному механізмі, що контролює початок пологів, виділяють багато факторів, серед яких важлива роль належить шийці матки. Тому для зменшення загрози розвитку акушерських та перинатальних ускладнень проблеми своєчасної діагностики й адекватного лікування захворювань шийки матки сьогодні не втрачають своєї актуальності. Мета дослідження: оцінювання особливостей перебігу пологів і післяпологового періоду у жінок, у яких застосовано деструктивні методи лікування патології шийки матки.Матеріали та методи. Усі обстежувані жінки (n=201) після деструктивних методів лікування шийки матки з приводу дисплазії 1–3-го ступеня (електроконізація, кріодеструкція, лазерна вапоризація або радіохвильова ексцизія) були розподілені на три групи: 1-а група (ретроспективна, n=114) – пацієнтки, у яких особливості пологів і післяпологового періоду вивчали анамнестично; 2-а група (проспективна, n=57) – жінки, яких включено до дослідження відразу після хірургічного лікування; 3-я група (контрольна, n=30) – практично здорові жінки. Хворі порівняльних груп були зіставні за віком (середній вік – 25,7±4,4 року) і перебігом патологічного процесу у шийці матки.Результати. Протягом 5 років, що тривало дослідження, вивчали особливості перебігу пологів, стан новонароджених і післяпологовий період у пацієнток після проведеного хірургічного лікування. У 1-й групі обстежуваних зареєстровано 114 вагітностей, з яких 97 закінчились пологами: природним шляхом – у 66(57,9%) жінок, шляхом кесарева розтину – у 31(27,2%). Основними ускладненнями під час пологів були слабкість пологової діяльності (44 пацієнтки – 45,4%), гіпоксія плода (41 пацієнтка – 42,3%), передчасні пологи (36 пацієнток – 37,1%). У 2-й групі жінок зареєстровано 57 вагітностей і 50 пологів: природним шляхом – у 7 пацієнток (12,3%), шляхом кесарева розтину – у 43(75,4%) жінок. Найчастішим ускладненням у даній групі було передлежання плаценти (6 випадків – 12,0%).У групі контролю зареєстровано 30 вагітностей і 27 пологів: у 22(73,3%) жінок природним шляхом, у 5(16,7%) – шляхом кесарева розтину. Найбільш частими ускладненнями пологів у цій групі були слабкість пологової діяльності (4 випадки – 14,8%), кровотечі у післяпологовий період (3 пацієнтки – 11,1%) і гіпоксія плода (3 випадки – 11,1%). Привертає увагу високий відсоток жінок у 1-й групі, у яких діагностовано розриви шийки матки різного ступеня тяжкості (найбільший – у пацієнток після електроконізації); у 2-й і 3-й групах зареєстровано поодинокі випадки.В усіх трьох групах більше половини з новонароджених мали нормальну масу тіла (від 3000г до 4000г) і високу оцінку за шкалою Апгар (від 8 до 9 балів).Заключення. Під час аналізу пологів у жінок трьох досліджуваних груп було виявлено, що порівняно із соматично здоровими жінками (3-я група) у пацієнток після деструктивних методів лікування патології шийки матки (1-а і 2-а групи) відзначено зменшення частки пологів через природні шляхи (73,3%, 57,9% і 12,3% відповідно) і збільшення частки пологів шляхом кесарева розтину (16,7%, 27,2% і 75,4% відповідно). При цьому найбільший відсоток оперативних втручань зафіксовано у перших двох групах у жінок після ампутації та конізації шийки матки, найменший – у пацієнток після лазерної вапоризації та радіохірургічної ексцизії. Отже, ці методи деструкції шийки матки є найменш травматичними, дозволяють вилікувати основне захворювання та зберегти репродуктивну функцію.

After destructive methods of treatment of the cervix, women are at high risk for the development of gestational complications as one of the causes of reproductive losses, which determines the social significance of the problem.The objective: to carry out a comparative analysis of the reproductive function in women who have undergone various surgical interventions on the cervix, to study the effect of destructive methods of treating cervical pathology on the course of pregnancy to improve the principles of antenatal care.Materials and methods. All examined women (n=201) who underwent organ-sparing operations (electroconization, cryodestruction, laser vaporization or radiowave excision) on the cervix for dysplasia of I-III degree, were divided into 3 groups: 1 group (retrospective, n=114) – patients in whom the features of menstrual and reproductive function were studied anamnestically; group 2 (prospective, n=57) – women who were included in the study immediately after surgery; group 3 (control, n=30) – almost healthy women. Patients in the comparative groups were comparable in age (mean age 25,7±4,4 years) and the course of the pathological process in the cervix.Results. In a 5-year study, menstrual and generative functions in patients after surgery were studied. Menstrual function is preserved in all patients, but most women complain of algodysmenorrhea and bleeding before and after menstruation: the highest percentage – in women after electroconization, the lowest – after cryodestruction, after laser vaporization and radiowave excision changes were not observed.In the analysis of pregnancy complications, the most significant were significant differences between the percentage of pregnant women at risk of abortion in the first two groups (47,9% and 26,0%, respectively) and the control group (14,8%), which can be explained by the development of isthmic-cervical insufficiency. Patients who underwent surgery on the cervix, as well as the presence of placental dysfunction, confirmed by violations of doppler indices.Conclusion. Modern destructive methods of treatment of cervical pathology, the least traumatic of which are laser vaporization and radiowave excision, can cure the underlying disease and preserve both menstrual and generative functions. Taking into account the clinical picture of the disease and the established diagnosis, it is necessary to develop individual management tactics for each patient, to conduct active monitoring during the year after surgery and observation during the year after pregnancy, regardless of its outcome., После деструктивных методов лечения шейки матки женщины относятся к группе высокого риска по развитию гестационных осложнений как одной из причин репродуктивных потерь, что определяет социальное значение проблемы.Цель исследования: проведение сравнительного анализа репродуктивной функции у женщин, перенесших различные оперативные вмешательства на шейке матки; изучение влияния деструктивных методов лечения патологии шейки матки на течение беременности для усовершенствования принципов дородового наблюдения.Материалы и методы. Все обследуемые женщины (n=201) после органосохраняющих операций (электроконизация, криодеструкция, лазерная вапоризация или радиоволновая эксцизия) на шейке матки по поводу дисплазии 1–3-й степени были распределены на три группы: 1-я группа (ретроспективная, n=114) – пациентки, у которых особенности менструальной и репродуктивной функций изучали анамнестически; 2-я группа (проспективная, n=57) – женщины, включенные в исследование сразу после хирургического лечения; 3-я группа (контрольная, n=30) – практически здоровые женщины. Больные сравниваемых групп были сопоставимы по возрасту (средний возраст – 25,7±4,4 года) и течению патологического процесса в шейке матки.Результаты. В ходе пятилетнего исследования были изучены менструальная и генеративная функции у пациенток после проведенного хирургического лечения. Менструальная функция сохранена у всех пациенток, но чаще всего женщины жаловались на альгодисменорею и появление кровянистых выделений до и после менструации: наибольший процент – у женщин после электроконизации, наименьший – после криодеструкции. После лазерной вапоризации и радиоволновой эксцизии изменения не отмечены.При анализе осложнений беременности наиболее значимыми оказались достоверные различия между процентом беременных с угрозой прерывания в первых двух группах (47,9% и 26,0% соответственно) и группой контроля (14,8%). Это можно объяснить развитием истмико-цервикальной недостаточности у пациенток, перенесших оперативные вмешательства на шейке матки, а также наличием плацентарной дисфункции, подтвержденной нарушениями допплерометрических индексов.Заключение. Современные деструктивные методы лечения патологии шейки матки, наименее травматичными из которых являются лазерная вапоризация и радиоволновая эксцизия, позволяют вылечить основное заболевание и сохранить как менструальную, так и генеративную функции. Учитывая клиническую картину заболевания и установленный диагноз, необходимо разрабатывать индивидуальную тактику ведения для каждой больной, проводить активный мониторинг в течение года после операции и наблюдение в течение года после беременности независимо от ее результата., Після деструктивних методів лікування шийки матки жінки належать до групи високого ризику щодо виникнення гестаційних ускладнень як одного з чинників репродуктивних втрат, що зумовлює соціальне значення проблеми.Мета дослідження: проведення порівняльного аналізу репродуктивної функції у жінок, які перенесли різні оперативні втручання на шийці матки; вивчення впливу деструктивних методів лікування патології шийки матки на перебіг вагітності для вдосконалення принципів допологового спостереження.Матеріали та методи. Усі обстежувані жінки (n=201), які перенесли органозберігальні операції (електроконізація, кріодеструкція, лазерна вапоризація або радіохвильова ексцизія) на шийці матки з приводу дисплазії 1–3-го ступеня, були розподілені на три групи: 1-а група (ретроспективна, n=114) – пацієнтки, у яких особливості менструальної і репродуктивної функцій вивчали анамнестично; 2-а група (проспективна, n=57) – жінки, яких включено у дослідження відразу після хірургічного лікування; 3-я група (контрольна, n=30) – практично здорові жінки. Хворі порівняльних груп були зіставні за віком (середній вік – 25,7±4,4 року) і перебігом патологічного процесу у шийці матки.Результати. У ході п’ятирічного дослідження було вивчено менструальну і генеративну функції у пацієнток після проведеного хірургічного лікування. Менструальна функція збережена в усіх пацієнток, але найчастіше жінки скаржились на альгодисменорею і появу кров’янистих виділень до і після менструації: найбільший відсоток – у жінок після електроконізації, найменший – після кріодеструкції. Після лазерної вапоризації і радіохвильової ексцизії змін не відзначено.Під час аналізу ускладнень вагітності найбільш значущими виявились достовірні розбіжності між відсотком вагітних із загрозою переривання у перших двох групах (47,9% і 26,0% відповідно) і групою контролю (14,8%). Це можна пояснити розвитком істміко-цервікальної недостатності у пацієнток, які перенесли оперативні втручання на шийці матки, а також наявністю фетоплацентарної дисфункції, підтвердженої порушеннями допплерометричних індексів.Заключення. Сучасні деструктивні методи лікування патології шийки матки, найменш травматичними з яких є лазерна вапоризація і радіохвильова ексцизія, дозволяють вилікувати основне захворювання і зберегти як менструальну, так і генеративну функції. Ураховуючи клінічну картину захворювання і встановлений діагноз, необхідно розробляти індивідуальну тактику ведення для кожної хворої, проводити активний моніторинг протягом року після операції та спостереження протягом року після вагітності незалежно від її результату.

The article presents the data analysis of diagnostic biopsies of the cervix of 3214 women with disorders of the reproductive function. Structure and morphology of cervical intraepithelial neoplasia (CIN) was established. The average age of patients was 30,9 ± 6,8 years. The largest share (38.9%) were the patients with different histological variants of endocervicosis. Chronic cervicitis was found in 22.2% of cases. Clinical and latent forms of human papillomavirus infection (HPV) were revealed in 9.7% of women with cervical pathology. In three cases (0.1%) a cervical cancer was found. CIN was diagnosed in 16.7% of cases. CIN-I - 45.2%, CIN II - 38.8%, CIN-III - 16.0% constituted the most part in the structure of cervical intraepithelial neoplasia. CIN progression is peculiar to the age group of 26 to 30 years. Morphological features of HPV were identified in 28.4% at cervical intraepithelial neoplasia. Depending on the degree of CIN the microscopic signs of HPV identified with varying frequency: the CIN-I at 31.3% with CIN II - in 30.1% with CIN-III - in 16.3%., У статті наведені дані аналізу діагностичних біопсій шийки матки 3214 жінок з розладами репродуктивної функції. Встановлена структура та особливості морфології цервікальної інтраепітеліальної неоплазії (ЦІН). Середній вік пацієнток становив 30,9±6,8 років. Найбільшу частку (38,9%) склали пацієнтки, в яких діагностували різні гістологічні варіанти ендоцервікозу. Хронічний цервіцит відмічався у 22,2% випадків. У 9,7% жінок із цервікальною патологією виявлені клінічні та латентні форми папіломавірусної інфекції (ПВІ). У трьох випадках (0,1%) верифікували рак шийки матки. ЦІН діагностована у 16,7% спостережень. У структурі ЦІН більша частка належить ЦІН-І – 45,2%, ЦІН-ІІ – 38,8%, ЦІН-ІІІ – 16,0%. Прогресія ЦІН характерна для вікової категорії від 26 до 30 років. При ЦІН у 28,4% ідентифіковані морфологічні ознаки ПВІ. Залежно від ступеня ЦІН гістоспецифічні ознаки ПВІ ідентифіковані з різною частотою: при ЦІН-І у 31,3%, при ЦІН-ІІ – у 30,1%, при ЦІН-ІІІ – у 16,3%., В статье поданы данные анализа диагностических биопсий шейки матки 3214 женщин с нарушениями репродуктивной функции. Установлена структура и особенности морфологии цервикальной интраэпителиальной неоплазии (ЦИН). Средний возраст пациенток составил 30,9±6,8 лет. Наибольшую долю (38,9%) составили пациентки, у которых диагностировали разные гистологические варианты эндоцервикоза. Хронический цервицит выявлен в 22,2% случаев. У 9,7% женщин с цервикальной патологией выявлены клинические и латентные формы папилломавирусной инфекции (ПВИ). В трех случаях (0,1%) верифицировали рак шейки матки. ЦИН диагностировали в 16,7% наблюдений. В структуре ЦИН наибольшую долю составила ЦИН-І – 45,2%, ЦИН-ІІ – 38,8%, ЦИН-ІІІ – 16,0%. Прогрессия ЦИН характерна для возрастной категории от 26 до 30 лет. При ЦИН у 28,4% идентифицированы морфологические признаки ПВИ. В зависимости от степени ЦИН гистоспецифические признаки ПВИ идентифицированы с разной частотой: при ЦИН-І у 31,3%, при ЦИН-ІІ – у 30,1%, при ЦИН-ІІІ – у 16,3%.