Search

The article is devoted to the doctrinal analysis of the positions of the Constitutional Court of Ukraine, set out in Decision No. 3-р(II)/2022 of June 8, 2022, and the formulation of a proposal to improve criminal procedural legislation in terms of introducing effective mechanisms for the legal protection of a person whose proceedings are closed on the basis of Clause 4 Part 1 of Art. 284 of the Criminal Procedure Code of Ukraine and the practice of its application. A number of theoretical and practical aspects of the application of Clause 4 Part 1 of Art. 284 of the Criminal Procedure Code of Ukraine in the light of the positions set forth in the Decision of the Constitutional Court of Ukraine in the case regarding the presumption of innocence were examined, in particular: compliance of this provision of the Criminal Procedure Code of Ukraine with the principle of presumption of innocence; delineation of various grounds for decriminalization of an act; possible mechanisms for protecting the rights of a person who wishes to be rehabilitated. The authors defend the position according to which decriminalization is not a uniform legal procedure and in fact should entail different legal consequences. Accordingly, the closure of criminal proceedings due to the decriminalization of a criminal offense by the Verkhovna Rada of Ukraine is a non-rehabilitative reason for closure, and decriminalization by the Constitutional Court of Ukraine is a rehabilitative one, because the norm is recognized as unconstitutional throughout its existence. It is noted that used by the legislator in Clause 4 Part 1 of Art. 284 of the Criminal Code of Ukraine, the wording «committed by a person» does not necessarily indicate the involvement of a specific person in a criminal offense, but only states the mandatory presence of the subject in any criminal offense. Directions for improvement of the Code of Criminal Procedure of Ukraine in terms of implementation of effective remedy for person against whom the proceedings are closed in connection with the decriminalization of criminal offence are proposed., Стаття присвячена доктринальному аналізу позицій Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 8 червня 2022 року № 3-р(II)/2022 та формулюванню пропозицій щодо удосконалення кримінального процесуального законодавства в частині запровадження ефективних механізмів юридичного захисту особи, провадження щодо якої закривається на підставі п.4 ч.1 ст. 284 КПК України та практики його застосування. Розглянуто низку теоретичних та практичних аспектів застосування п.4 ч.1 ст. 284 КПК України в світлі позицій, викладених у Рішенні Конституційного Суду України у справі щодо презумпції невинуватості, зокрема: відповідності даного положення КПК України принципу презумпції невинуватості; розмежування різних підстав декриміналізації діяння; потенційних механізмів захисту прав особи, яка бажає бути реабілітованою. Автори відстоюють позицію, відповідно до якої декриміналізація діяння не є однорідною правовою процедурою і фактично має тягнути за собою різні правові наслідки. Відповідно, закриття кримінального провадження через декриміналізацію кримінального правопорушення Верховною Радою України – нереабілітуюча підстава закриття, а декриміналізація Конституційним Судом України – реабілітуюча, адже неконституційною визнається норма протягом всього часу її існування. Зазначено, що використане законодавцем у п.4 ч.1 ст. 284 КПК України формулювання «вчинене особою» не обов’язково вказує на причетність конкретної особи до кримінального правопорушення, а лише констатує обов’язкову наявність суб’єкта у будь-якому кримінальному правопорушенні. Запропоновано напрями вдосконалення КПК України в частині впровадження ефективних засобів юридичного захисту особи, провадження щодо якої закривається у зв’язку із декриміналізацією діяння.

The article examines the principle of international criminal justice - the presumption of innocence of the defendant. Its content, limits are clarified, the practice of the European Court of Human Rights is analyzed, as well as the practice of international tribunals on the presumption of innocence of the defendant as part of his right to a fair trial.It is established that presumptions of a legal nature on matters of fact and law are admissible in international criminal proceedings only if the defendant is given the opportunity to refute them and prove his innocence.The presumption of innocence is enshrined as a principle and right of the defendant in modern international criminal procedure law, primarily in the Statutes of international courts and tribunals. An analysis of the relevant provisions of these statutes shows that the presumption of innocence means at least that: 1) the burden of proof lies on the prosecution; 2) evidence of guilt must meet a certain standard; 3) in some cases, the presumption may include additional rights, such as the right to bail, as well as additional conditions, such as the condition of a guilty plea only by a lawful court or following a trial in which all rights of defense have been secured, etc. .; 4) the defendant has the right to doubt in his favor; 5) the right of the defendant to remain silent; 6) the right of the defendant to a certain standard of conviction or acquittal; 7) theright of the defendant to compensation in case of acquittal. The formulation of the presumption of innocencein the Covenant and the Convention allows the establishment of the innocence of the defendant by different procedures depending on “what is at stake”, ie depending on the legal consequences arising from the establishment of guilt. If the defendant can be released from criminal liability and punishment, the procedure for rebutting the presumption of his innocence may be different, and the defendant, of course, must be provided with all means of protection against prosecution., У статті досліджується принцип міжнародного кримінального судочинства – презумпція невинуватості підсудного. З’ясовується її зміст, межі, аналізується практика Європейського Суду з прав людини, а також практика міжнароднихтрибуналів щодо презумпції невинуватості підсудного, як складової частини його права на справедливий суд.Встановлено, презумпції юридичного характеру з питань факту та права припустимі в міжнародному кримінальному процесі, тільки якщо підсудному дається можливість спростувати їх і довести свою невинуватість.Презумпція невинуватості закріплюється в якості принципу та права підсудного в сучасному міжнародному кримінально-процесуальному праві, насамперед у Статутах міжнародних судів та трибуналів. Аналіз відповідних положень цих статутів показує, що презумпція невинуватості як мінімум означає, що: 1) тягар доказів лежить наобвинуваченні; 2) докази провини повинні відповідати певному стандарту; 3) у ряді випадків презумпція може включати додаткові права, наприклад, право на звільнення під заставу, а також додаткові умови, наприклад умова рішенняпро визнання вини лише законним судом або за підсумками процесу, на якому були забезпечені всі права захисту, і т.д.; 4) підсудний має право на сумніви в свою користь; 5) право підсудного зберігати мовчання; 6) право підсудного на пев-ний стандарт обвинувального або виправдувального вироку; 7) право підсудного на компенсацію в разі виправдання.Формулювання презумпції невинуватості в Пакті і Конвенції, дозволяє встановлювати невинуватість підсудного різними процедурами в залежності від того, «що поставлено на карту», тобто в залежності від правових наслідків, щовипливають з встановленням вини. Якщо підсудний може бути звільнений від кримінальної відповідальності та покарання, то процедура спростування презумпції його невинуватості може бути й іншою, при цьому підсудному, безумовно, повинні бути надані всі засоби захисту від обвинувачення.

The article, taking into account the results of the analysis of the current legislation of Ukraine and the provisions of the doctrine of criminal law, identifies the problems of the relationship between the institution of exemption from criminal liability and the constitutional presumption of innocence. The analysis of the problem conducted in this publication allows us to support the position that the existing in the Criminal Code of Ukraine substantive legal institution of exemption from criminal liability does not contradict the presumption of innocence. However, for this purpose, its instructions should be assessed, firstly, as not included in the mechanism of criminal liability, and secondly - as an alternative to punishment measures of criminal law. It is established that the release from criminal liability does not refute the admission of guilt of a person, if you give him the value of official confirmation (statement) of the fact that he committed a criminal offense. It is determined that the exemption from criminal liability also concerns the problems of ensuring the rule of law in the activities of public authorities, compliance of criminal law with the principles and norms of international law, systemic coherence of various branches of the national legal system. The analysis of investigative and judicial practice showed that the anti-criminogenic potential of the institution of exemption from criminal liability is only partially realized, as the legislator, constructing the analyzed rules, made a number of conceptual miscalculations and editorial errors. As a result, the institution of exemption from criminal liability has significant contradictions, and some of its provisions come into conflict not only with other articles of the Criminal Code of Ukraine, but also with the rules of other branches of law. The article emphasizes that in modern criminal law the system of measures of criminal law influence is not limited (does not end) only to punishment. The Law on Criminal Liability provides for the possibility of applying to a person whose act constitutes a crime, and a number of other "tools" to correct his behavior, in particular, such as the release of this person from criminal liability on legal grounds. It is determined that the presumption of innocence is recognized as one of the fundamental principles of criminal justice in a state governed by the rule of law. At the same time, it is an important element of the right to a fair trial guaranteed by Article 6 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, which is part of national law by virtue of Article 9 of the Constitution - as an international treaty. However, despite its fixation in the most important international legal acts that enshrine universal standards of fundamental human rights, and the enshrinement of the Constitution of Ukraine states that in practice the presumption of innocence is often violated, as evidenced by a number of decisions of the European Court of Human Rights concerning Ukraine., У статті з урахуванням результатів аналізу чинного законодавства України й положень доктрини кримінального права визначено проблеми співвідношення інституту звільнення від кримінальної відповідальності конституційній презумпції невинуватості. Проведений у цій публікації аналіз проблеми дозволяє в підсумку підтримати позицію, згідно якої наявний у КК України матеріально-правовий інститут звільнення від кримінальної відповідальності не суперечить презумпції невинуватості. Однак, для цього його приписи слід оцінювати, по-перше як такі, що не входять до механізму реалізації кримінальної відповідальності, по-друге – як альтернативні покаранню заходи кримінально-правового впливу. Встановлено, що звільнення від кримінальної відповідальності не спростовує визнання винуватості особи, якщо надавати йому значення офіційного підтвердження (констатації) факту вчинення нею кримінального правопорушення. Визначено, що звільнення від кримінальної відповідальності стосується й проблем забезпечення режиму законності в діяльності органів влади, відповідності норм кримінального права принципам та нормам міжнародного права, системній узгодженості різних галузей національної правової системи. Проведений аналіз слідчої і судової практики показав, що антикриміногенний потенціал інституту звільнення від кримінальної відповідальності реалізується лише частково, оскільки законодавець, конструюючи аналізовані норми, допустив низку концептуальних прорахунків і редакційних похибок. У результаті інститут звільнення від кримінальної відповідальності має істотні протиріччя, а окремі його норми вступають у колізію не тільки з іншими статтями КК України, а й з нормами інших галузей права. У статті наголошується на тому, що у сучасному кримінальному праві система заходів кримінально-правового впливу не вичерпується (не закінчується) лише покаранням. Закон про кримінальну відповідальність передбачає можливість застосування до особи, в діянні якої міститься склад злочину, й низки інших «інструментів» корекції її поведінки, зокрема, такого, як звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності з передбачених законом підстав. Визначено, що презумпція невинуватості визнається однією з основоположних засад кримінального судочинства в правовій державі. Водночас вона є важливим елементом права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства в силу статті 9 Конституції України – як міжнародний договір, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України. Однак, незважаючи на її фіксацію у найважливіших міжнародно-правових актах, які закріпили універсальні стандарти основних прав людини, та нормативне закріплення в Конституції України зазначено, що на практиці презумпція невинуватості часто порушується, свідченням чого є, зокрема, низка рішень Європейського суду з прав людини щодо України.

The article is devoted to a detailed analysis of national practice of disciplinary proceedings against judges, prosecutors and lawyers, as well as the legal positions of higher courts on the fact of the presence or absence of the principle of presumption of innocence in this category of proceedings. Particular attention is paid to the study of international law and thematic case law of the European Court of Human Rights, which highlights the distinction between criminal and disciplinary proceedings on certain characteristics and features of the principle of proof of guilt in each of them. The article formulates a claim conclusion about the need to rethink the essence of disciplinary proceedings in national law and to extend the basic principles of justice (in particular, criminal) to its sphere.The practice of prosecuting lawyers for disciplinary misconduct can serve as an example of a diametrically opposed approach to understanding the nature of disciplinary proceedings. Іn this case such features of justice (criminal and disciplinary proceedings) as competition, equality of the parties before the law and the court, proving the guilt of a person “beyond a reasonable doubt”, objectivity, justice and others are clearly demonstrated. Therefore, establishing the absence of the principle of presumption of innocence against judges and prosecutors as representatives of public authorities can be regarded not only as a manifestation of their discrimination in relevant disciplinary proceedings, but also as a violation of fundamental principles and constitutional rights of the person in the process of bringing them to this type of justice., Статья посвящена детальному анализу отечественной практики осуществления дисциплинарных производств в отношении судей, прокуроров и адвокатов, а также правовых позиций высших судебных инстанций на предмет констатации факта наличия или отсутствия принципа презумпции невиновности в этой категории производств. Отдельное внимание уделено исследованию норм международного права и тематическим прецедентным решениям Европейского суда по правам человека, в которых освещены вопросы разграничения уголовного и дисциплинарного процессов по определенным характерологическим признакам и особенностям реализации принципа обеспечения доказанности вины в рамках каждого из них. В работе сформулирован претензионный вывод о необходимости переосмысления сущности дисциплинарного производства в национальном праве и распространения действия основных принципов судопроизводства (в частности, уголовного) на его сферу., Проаналізовано вітчизняну практику здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів, прокурорів і адвокатів, а також правові позиції вищих судових інстанцій стосовно констатації факту наявності або відсутності принципу презумпції невинуватості у цій категорії проваджень. Окрему увагу приділено дослідженню норм міжнародного права та тематичним прецедентним рішенням Європейського суду з прав людини, в яких висвітлені питання розмежування кримінального та дисциплінарного процесів за певними характерологічними ознаками й особливості реалізації засади забезпечення доведеності вини в рамках кожного з них. У роботі сформульовано претензійний висновок про необхідність переосмислення сутності дисциплінарного провадження у національному праві та поширення дії основних засад судочинства (зокрема, кримінального) на його сферу.

Очевидним видається той факт, що правова система сучасної України нині переживає період входження до європейського правового простору. З огляду на необхідність приведення вітчизняного права у відповідність до норм і принципів міжнародного права важливим є вивчення європейського правового досвіду та європейської правової доктрини. Особливо цей процес стосується сфери забезпечення прав людини.

Закріплення презумпції невинуватості відбулося у праві Римської імперії. Дія презумпції забезпечується актами міжнародного гуманітарного права, практикою Європейського Суду з прав людини, низкою норм національного законодавства. Було узагальнено прецеденти Європейського Суду з прав людини щодо тлумачення змісту та обсягу презумпції невинуватості. Зроблено висновки про те, що презумпція невинуватості є формально закріпленим у чинному законодавстві обов’язковим спростовним припущенням про невчинення особою кримінально-караного діяння, доки її винуватість не буде доведена відповідно до закону у змісті обвинувального вироку, що набув законної сили; йдучи від зворотнього, правильно вважати, що особа визнається винуватою у кримінальному правопорушенні і може бути піддана кримінально-правовій репресії виключно після набрання обвинувальним вироком суду щодо неї законної сили. Сформульовано власне бачення правової категорії «розумний сумнів» як елемента презумпції невинуватості. This article is devoted to research into historical evolution, substance and content of the presumption of innocence as the fundamental principle, which protects a person who is prosecuted as a suspect or accused of committing a crime. The authors has studied development of the presumption of innocence, its modern content and scope in international humanitarian law, European Court of Human Rights case-law and acting national legislation. The paper analyses the role of presumption of innocence during pre-trial investigation and in judicial stages of criminal proceedings. The author examines standard of proof beyond reasonable doubt. It’s concluded, that the person is officially found guilty in a criminal offense and may be subjected to criminal-law repression only after the entry into force accusatory sentence against the person. Some suggestions to improve national law and law-enforsment practice in order to bring the criminal process into compliance with international standards of human rights had been submitted.

Статья посвящена изучению вопросов, связанных с интерпретациейпринципа презумпции невиновности Европейским Судом по правам человека. Освещаются проблемы общего характера. Анализируется практикарассмотрения Европейским Судом по правам человека соответствующихкатегорий дел., У статті досліджено питання, пов’язані з інтерпретацією принципу презумпціїневинуватості Європейським Судом з прав людини. Висвітлено проблеми загального характеру. Проаналізовано практику розгляду Європейським Судом з прав людини відповідних категорій справ., The article deals with issues related to the interpretation of the principle of presumption of innocence by the European Court of Human Rights. The general character problems are highlighted. The practice of the European Court of Human Rights proceedings of the relevant categories of cases is analyzed.The principle of a presumption of innocence is recognized of almost all legal systems today, and in some systems – even at the constitutional level. Special influence on its regulation and interpretation is rendered by the European Convention and law of the European Court of Human Rights.Many aspects of the principle of a presumption of innocence are reflected and elements inherent in it develop in decisions of the European Court of Human Rights. In Art. 6 of Par. 2 of the Convention are enshrined that “each defendant in commission of a criminal offense is considered an innocent until his guilt is not established in a legal order”. Apparently, as well as other provisions of the Convention, the provided quite laconic text of Art. 6 of Par. 2 reveals in interpretations of the Court.Firstly, the Court interpreted that action of this principle extends to a pre-judicial and judicial stage of criminal procedure. In these stages it limits a certain character public statements of the public authorities which are carrying out criminal prosecution or simply performing functions.Secondly, it extends to a stage when the person accused of crime is already found guilty. Usually it concerns cases, when the question of civil liability justified is brought up or he addresses with the claim for compensation for the prosecution in a criminal order.The jurisprudence of Court accurately shows understanding of opportunities of violation of a presumption of innocence at early stages of criminal procedure. Especially it is expressed in the affairs connected with protection of reputation in which it adjoins with problems of protection of private life. To some extent such position is close to guarantees according to Art. 8 of the Convention.

Проанализированы принциы производства по делам о нарушении таможенных правил через призму их реализации. Сформулированы предложения по совершенствованию норм законодательства, регламентирующие принципы производства по делам о нарушении таможенных правил как разновидности производства по делам об административных правонарушениях, This article contains the analyze of principles, what are concerning to proceedings in violation of customs regulations cases throughout its implementation in this proceedings. It has been formulated motions about improvement of rule of law, what regulate proceedings principles in violation of customs regulation cases as a kind of proceedings in administrative cases, Проаналізовано принципи реалізації провадження у справах про порушення митних правил. Сформульовано пропозиції з удосконалення норм законодавства, що регламентують зазначені принципи, як різновид провадження у справах про адміністративні порушення

Презумпція невинуватості особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, визнається однією з найвагоміших демократичних засад, що характеризують правову державу. Вона містить в собі безцінну моральну значимість, а також має важливі правові наслідки. Невипадково, що питання, пов’язані з названою засадою кримінального судочинства, постійно перебувають в полі зору як науковців, так і практиків.

Побудова правової держави в Україні безпосередньо пов’язана з посиленням правового захисту особи. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються Конституцією України найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини проголошується головним обов’язком держави. Презумпцію невинуватості як правове явище визначають як сукупність взаємопов’язаних між собою функціональних проявів, що визначають правовий статус особи, яка притягається до юридичної відповідальності і реалізація яких гарантується правовими положеннями, що забезпечують законне та гуманне ставлення до такої особи. Презумпція невинуватості є елементом загальноправового статусу особи, який захищає права суб’єкта будь-яких правовідносин різних галузей права, коли виникає питання про притягнення його до відповідальності. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/24375

В роботі розглядається принцип презумпції невинуватості в кримінальному процесі та його взаємоз'язок з іншими принципами. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/14244 Курдес О.Л., ст. викладач кафедри права

Автор розглядає як функція захисту у справах про господарські злочини у співвідноситься з принципом презумпції невинуватості та принципом презумпції знання закону. The author considers as protection function in cases of economic crimes related to the principle of the presumption of innocence and the principle of the presumption of knowledge of the law.