The paper discusses various ways of activating phosphorus slags by introducing additives for the development of phosphorus slag binders (PSB), replacing cement. Considering that pseudowollastonite is the main mineral of phosphorus slags and without activating components does not possess the binding properties necessary for the production of building materials based on them, we used compositions of small amounts of sodium hydroxide with alkali metal salts, the anions of which form poorly soluble compounds with calcium. When choosing activating components, scarce alkaline additives were replaced by waste from chemical plants, which allows a passing solution of their practical use and environmental problems. The strength at a sodium hydroxide content of 1–4 % after curing of slag samples of various batches was in the range of 50.0–70.0 MPa. Samples of binders of normal hardening at the age of 28 days with a sodium hydroxide content of 0.5; 1.0, 2 and 4 % had the strength of 20.3; 35.4; 45.6; 55.8 MPa, respectively. The effect of the combined presence of alkali and salt is especially noticeable for small amounts of sodium hydroxide. Binders containing a composition of cement with salts under normal conditions and after curing showed a slightly lower strength than in an alkaline medium. With a constant cement content (4 %), the strength indicators increase with an increase in the proportion of the salt additive, reaching at 4 % its maximum value. The effect of the nature of activators on pH was determined. The data obtained indicate the advantages of using PSB and various industrial wastes with a low content of alkaline compounds in the production, В работе рассматриваются различные способы активации фосфорных шлаков путем введения добавок для разработки фосфорношлаковых вяжущих (ФШВ), заменяющих цемент. Учитывая, что псевдоволластонит является основным минералом фосфорных шлаков и без активирующих компонентов не обладает связующими свойствами, необходимыми для производства строительных материалов на их основе, мы использовали композиции из небольших количеств гидроксида натрия с солями щелочных металлов, анионы которых образуют плохо растворимые соединения с кальцием. При выборе активирующих компонентов ограниченные щелочные добавки были заменены отходами химических производств, что позволяет попутно решить проблемы их практического использования и защиты окружающей среды. Прочность при содержании гидроксида натрия 1–4 % после тепловлажностной обработки образцов шлака различных партий находилась в пределах 50,0–70,0 МПа. Образцы вяжущих нормального твердения в возрасте 28 суток с содержанием гидроксида натрия 0,5; 1,0, 2 и 4 % имели прочность 20,3; 35,4; 45,6; 55,8 МПа соответственно. Эффект совместного присутствия щелочи и соли особенно заметен для небольших количеств гидроксида натрия. Вяжущие, содержащие композицию цемента с солями, в нормальных условиях и после ТВО показали несколько меньшую прочность, чем в щелочной среде. При постоянном содержании цемента (4 %) показатели прочности увеличиваются с увеличением доли солевой добавки, достигая при 4 % своего максимального значения. Было определено влияние природы активаторов на рН. Полученные данные свидетельствуют о преимуществах использования ФШВ и различных промышленных отходов с низким содержанием щелочных соединений в производстве., У роботі розглядаються різні способи активації фосфорних шлаків шляхом введення добавок для розробки фосфорношлакових в'яжучих (ФШВ), що замінюють цемент. Враховуючи, що псевдоволластоніт є основним мінералом фосфорних шлаків і без активуючих компонентів не володіє в'яжучими властивостями, необхідними для виробництва будівельних матеріалів на їх основі, ми використовували композиції з невеликих кількостей гідроксиду натрію з солями лужних металів, аніони яких утворюють важкорозчинні сполуки з кальцієм. Під час вибору активуючих компонентів обмежені лужні добавки були замінені відходами хімічних виробництв, що дозволяє попутно вирішити проблеми їхнього практичного використання і захисту навколишнього середовища. Міцність при вмісті гідроксиду натрію 1–4 % після тепловологісної обробки зразків шлаку різних партій перебувала в межах 50,0–70,0 МПа. Зразки в'яжучих нормального твердіння у віці 28 діб з вмістом гідроксиду натрію 0,5; 1,0, 2 і 4 % мали міцність 20,3; 35,4; 45,6; 55,8 МПа відповідно. Ефект спільної присутності лугу і солі особливо помітний для невеликих кількостей гідроксиду натрію. В'яжучі, що містять композицію цементу з солями, в нормальних умовах і після ТВО показали дещо меншу міцність, ніж в лужному середовищі. При постійному вмісті цементу (4 %) показники міцності збільшуються зі збільшенням частки сольової добавки, досягаючи при 4 % свого максимального значення. Було визначено вплив природи активаторів на рН. Отримані дані свідчать про переваги використання ФШВ і різних промислових відходів з низьким вмістом лужних сполук у виробництві.