Search

One of the most significant social achievements of the twentieth century was the development and implementation of the welfare state concept within the framework of the theory of a democratic, rule-of-law state which ensures the best option for social and economic development, as well as political stability in society. It is proved that although, since the 1970s, some economists, political scientists and lawyers have periodically sharply criticized the concept of the welfare State, predicting its decline, the positive results of its transformation in European countries, as well as the development of the European Social Community within the European Union, show that the welfare State has a chance not only to survive, but also to remain one of the fundamental principles of statehood in democratic countries, and an element of the supranational organization of power embodied in the European Union.The purpose of the article is to analyze the traditional and new challenges to the welfare state which determine the change of approaches to its functioning and priorities at the current stage of development of state-legal and interstate (integration) relations.The key idea that structures the study is the thesis that European states that form a united Europe or aspire to join it, such as Ukraine, despite belonging to the same civilizational community, retain the right to choose how to respond to the economic, social, demographic, migration, environmental and climate challenges of our time. This choice determines the future of national welfare state models. In accordance with the stated goal, the article identifies two groups of major challenges: established (demographic changes, in particular, population aging; changes in the position of women in society and in the labor market; changes in the labor market; poverty and social exclusion) and new (rapid growth of emigration of Ukrainian doctors and nurses; introduction of artificial intelligence technologies; uncontrolled mass immigration; rapid growth of disability in society) faced by the welfare state and, mainly, the social security system, which is its foundation. While the established challenges require adjustments to the priorities and tasks of the welfare state, the newest ones require a significant modernization of the welfare state, adapting it to the new political, economic and social conditions of society.Further research on the selected issues should be conducted taking into account the existence of certain models of the welfare state that unite European states either by geographical (Scandinavian, continental, Anglo-Saxon, Southern European) or ideological (liberal, conservative, social democratic, corporate, solidarity) criteria.The problem of the welfare state's response to the challenges of environmental and climate crises deserves separate development, and in the context of this consideration, the correlation between the social and environmental (“green”) state., Одними з найбільш значущих соціальних досягнень ХХ ст. стали розробка й реалізація концепції соціальної держави в рамках теорії демократичної, правової держави, що забезпечує оптимальний варіант соціального та економічного розвитку, а також політичну стабільність у суспільстві. Доведено, що хоча починаючи з 1970-х рр. періодично окремі економісти, політологи і правники піддають гострій критиці концепцію соціальної держави, пророкуючи її занепад, позитивні результати її трансформації в європейських країнах, а також розбудова в рамках Європейського Союзу Європейського соціального співтовариства засвідчують, що соціальна держава має шанси не тільки вижити, а й залишатися однією з фундаментальних засад державності в демократичних країнах, а також елементом наднаціональної організації влади, втіленої в Європейському Союзі. Метою статті є аналіз традиційних і нових викликів соціальній державі, що обумовлюють зміну підходів до її функціонування, а також пріоритетів на сучасному етапі розвитку державно-правових і міждержавних (інтеграційних) відносин. Ключовою ідеєю дослідження, яка його структурує, є теза, відповідно до якої європейські держави, які утворюють об’єднану Європу або прагнуть до неї увійти, як, наприклад, Україна, попри те, що належать до однієї цивілізаційної спільноти, зберігають за собою право вибору того, як реагувати на економічні, соціальні, демографічні, міграційні, екологічні та кліматичні виклики сучасності. Цей вибір зумовлює те, яким буде майбутнє національних моделей соціальних держав. Відповідно до заявленої мети в статті виокремлено дві групи основних викликів: усталених (демографічні зміни, зокрема старіння населення; зміна становища жінки в суспільстві і на ринку праці; зміна ринку праці; бідність та соціальне виключення) і новітніх (стрімке зростання еміграції українських лікарів та медичних сестер; впровадження технологій штучного інтелекту; неконтрольована масова імміграція; стрімке зростання інвалідності в суспільстві), з якими стикається соціальна держава і передусім система соціального забезпечення, що є її основним інститутом. Якщо усталені виклики обумовлюють корегування пріоритетів і завдань соціальної держави, то новітні потребують суттєвої модернізації соціальної державності, адаптації останньої до нових політичних, економічних і соціальних умов функціонування суспільства. Подальші дослідження обраної проблематики доцільно проводити з урахуванням існування певних моделей соціальної держави, які об’єднують європейські держави, або за географічним (скандинавська, континентальна, англосаксонська, південно-європейська) чи ідеологічним (ліберальна, консервативна, соціал-демократична, корпоративна, солідарна) критеріями. Заслуговує на окремий розвиток проблема реагування соціальної держави на виклики екологічних і кліматичних криз та в контексті цього розгляду – співвідношення соціальної і екологічної («зеленої») держави.

The concept of «legal culture» has been the subject of academic legal research over the past half century. It has attracted special attention in the postmodern research field, which is more interested in overcoming the limits of positivist legal analysis and is much better prepared for the challenges of interdisciplinarity. The concept of «legal culture», despite its inherent vagueness, is valued in the academic environment for its ability to broaden and deepen the understanding of national and regional legal systems and their components, to act, on the one hand, as evidence of legal uniformity and, on the other hand, of cultural difference, to emphasize legal identity and postulate the legal identity of individual human communities. The perception of law in its cultural determination takes researchers beyond the scope of exclusively legal texts and makes them sensitive to different models of legal thinking, assumptions, behavior and practices inherent in certain human communities. The concept of «legal culture» emphasizes the specific cultural ties that underlie a particular legal community. The obvious advantage of highlighting the legal and cultural uniformity of a certain group is its integrative functions: legal systems (subnational, national, integration or international) based on different legal concepts, rules, institutions and procedures can be linked at the legal and cultural level. The importance of legal and cultural analysis stems not only from the recognition of the existence of different levels of legal and cultural unity, but also from the need to observe the legal and cultural dynamics that exist within and between different legal cultures. This is due to the fact that legal culture can be constructed, deconstructed and reconstructed, and has a significant potential for evolution. The borders of legal culture are usually open to change (the process of Europeanization proves the validity of this conclusion), although this process is not fast and difficult to recognize as easily controlled. Legal traditions, as the core of national legal cultures, have undergone significant changes since the Second World War under the influence of modernization, industrialization, globalization and regional integration. The success of European legal integration and the process of European unification as a whole depends not only on artificial, top-down, harmonized or unified legislation, but also on the success of the process of forming a common European legal culture as a result of the Europeanization of 27 national legal cultures and, in particular, national professional legal cultures. In order for a meaningful and truly unified European legal order to be formed, it must be based on a European legal culture. Effective legal Europeanization directly depends, first, on the formation and perception by the societies of all 27 Member States of a system of common values, principles, ideas, ideals, models of legal argumentation, doctrines, theories, concepts, behavior and practice; second, on full compliance with the principles of EU law and direct application of EU law in the legal systems of the Member States, through the harmonization of national legislation with the provisions of EU law, as well as through formal judicial harmonization. Effective and equal application of EU law is directly conditioned by the formation of European judicial culture., Метою статті є визначення змісту правової культури та її ролі у розвитку й модернізації української правової системи і державності на етапі прискорення процесу інтеграції до складу Європейського Союзу, і це обумовлює актуальність дослідження. Наголошено, що поняття «правова культура» є предметом академічних правових досліджень протягом останнього півстоліття. Особливу увагу воно привернуло в постмодерному дослідницькому полі, яке більше зацікавлене у подоланні меж позитивістського правового аналізу і значно краще підготовлене до викликів міждисциплінарності. Зазначено, що поняття «правова культура», попри притаманну йому розпливчастість, цінується в академічному середовищі за його здатність розширювати і поглиблювати уявлення про національні і регіональні правові системи ї їхні складники, виступати, з одного боку, доказом правової однаковості, а з другого – культурної відмінності, підкреслювати правову самобутність і постулювати правову ідентичність окремих людських спільнот. Сприйняття права в його культурній детермінації виводить дослідників за межі виключно юридичних текстів і робить їх чутливим до різних моделей правового мислення, припущень, поведінки і практик, притаманних певним людським спільнотам. Поняття «правова культура» акцентує увагу на специфічних культурних зв’язках, що лежать в основі певної правової спільноти. Очевидною перевагою виокремлення правокультурної однаковості певної групи є її інтегративні функції: правові системи (субнаціональні, національні, інтеграційні чи міжнародні), в основу яких покладено відмінні правові концепції, правила, інститути та процедури, що можуть бути пов’язані на правокультурному рівні. Наголошено на важливості проведення правокультурного аналізу, що обумовлена не лише визнанням існування різних рівнів правокультурної єдності, а й необхідністю спостереження за правокультурною динамікою, що існує всередині та між різними правовими культурами. Це зумовлено тим, що правову культуру можна конструювати, деконструювати і реконструювати, вона має значний потенціал для еволюції. Кордони правової культури зазвичай є відкритими для змін (справедливість цього висновку доводить процес європеїзації), хоча цей процес відбувається не швидко і його важко визнати легко контрольованим. Правові традиції як стрижень національних правових культур після Другої світової війни зазнають суттєвих змін під впливом процесів модернізації, індустріалізації, глобалізації та регіональної інтеграції. Успіх європейської правової інтеграції і процесу європейського об’єднання в цілому залежить не лише від штучного, «від верху до низу», гармонізованого або уніфікованого законодавства, а й від успішності процесу формування загальноєвропейської правової культури внаслідок європеїзації 27 національних правових культур і, зокрема, національних професійних правових культур. Зроблено висновок, що для того, щоб був сформований значущий і дійсно єдиний європейський правопорядок, в його основу має бути покладена європейська правова культура. Ефективна правова європеїзація безпосередньо залежить від, по-перше, формування і сприйняття суспільствами усіх 27 держав-членів системи спільних цінностей, принципів, ідей, ідеалів, моделей правової аргументації, доктрин, теорій, концепцій, поведінки та практики; по-друге, повного дотримання принципів права ЄС і прямого застосування права ЄС у правових системах держав-членів, шляхом узгодження національного законодавства з положеннями законодавства ЄС, а також шляхом формальної судової гармонізації. Ефективне та однакове застосування права ЄС безпосередньо обумовлене формуванням європейської судової культури.

The article examines the general theory and European practice of international integration. The modern context of the European integration of Ukraine is revealed. It is noted that the full-scale military aggression of the Russian Federation against Ukraine in 2022 makes the process of European integration of the Ukrainian state irreversible. Putin's autocratic fascist regime, established in Russia, is attacking the young Ukrainian democracy, due to which a bloody dividing line is emerging between European civilization (Ukraine plays the role of an outpost) and Eurasianism (current territories of the Russian Federation). International integration is a world-historical, world unifying, objective historical process. The object of this process is human society. The elements of the integration complex are the subjects of interstate relations - national states. Integration has several levels of its development. The main importance is the interaction at the level of enterprises and organizations - direct producers of goods and services. It is here that integration ties arise in the main spheres of reproduction, structural restructuring of national economies is carried out, which leads to their mutual complementation and interweaving. It is concluded that the European Union represents one of the most successful and grandiose projects of long-term international integration in recent human history. This project will be completed only when Ukraine joins it as a full member, which defends European civilizational values with arms in hand in a fierce battle with Eurasian Russian barbarians., В статье рассматривается общая теория и европейская практика международной интеграции. Открывается современный контекст европейской интеграции Украины. Отмечается, что полномасштабная военная агрессия Российской Федерации против Украины 2022 г. делает процесс евроинтеграции Украинского государства необратимым. Установившийся в России автократический фашистский режим Путина атакует молодую украинскую демократию, из-за чего возникает кровавая линия раскола между европейской цивилизацией (роль форпоста выполняет Украина) и евразийством (нынешние территории РФ). Международная интеграция являет собой всемирно-исторический, мировой объединительный, объективный исторический процесс. Объектом этого процесса есть человеческое общество. Элементами интеграционного комплекса являются субъекты межгосударственных отношений – национальные государства. Интеграция имеет несколько уровней своего развития. Главное значение имеет взаимодействие на уровне предприятий и организаций – непосредственных производителей товаров и услуг. Именно здесь возникают интеграционные связи в основных областях воспроизводства, осуществляется структурная перестройка национальных экономик, что ведет к их взаимодополнению и переплетению. Делается вывод, что Европейский Союз представляет собой один из наиболее успешных и грандиозных проектов длительной международной интеграции в новейшей истории человечества. Этот проект приобретет свою завершенность только тогда, когда к нему в качестве полноправного члена присоединится Украина, которая с оружием в руках защищает европейские цивилизационные ценности в жесткой схватке с евразийскими российскими варварами., У статті розглядається загальна теорія та європейська практика міжнародної інтеграції. Розкривається сучасний контекст європейської інтеграції України. Зазначається, що повномасштабна воєнна агресія Російської Федерації проти України 2022 р. робить процес євроінтеграції Української держави незворотнім. Автократичний фашистський режим Путіна, що встановився в Росії, атакує молоду українську демократію, через що виникає кровава лінія розколу між європейською цивілізацією (роль форпосту виконує Україна) та євразійством (теперішні території РФ). Міжнародна інтеграція являє собою всесвітньо-історичний, світовий об’єднавчий, об’єктивний історичний процес. Об’єктом цього процесу є людське суспільство. Елементами інтеграційного комплексу є суб’єкти міждержавних відносин ‑ національні держави. Інтеграція має декілька рівнів свого розвитку. Головне значення має взаємодія на рівні підприємств та організацій – безпосередніх виробників товарів та послуг. Саме тут виникають інтеграційні зв’язки в основних сферах відтворення, здійснюється структурна перебудова національних економік, що веде до їхнього взаємодоповнення і переплетіння. Робиться висновок, що Європейський Союз представляє з себе один з найбільш успішних та грандіозних проектів довготривалої міжнародної інтеграції в новітній історії людства. Цей проект набуде своєї завершеності тільки тоді, коли до нього як повноправний член доєднається Україна, яка зі зброєю в руках захищає європейські цивілізаційні цінності у жорсткій схватці з євразійськими російськими варварами.

Topicality. The topicality of the issue presented in the article is due to the insufficiency of research on the Environmental Law Europeanization in domestic legal science. The purpose of the article. The purpose of the article is to study the essence of the concept of “law Europeanization” and the peculiarities of its implementation in the field of Environmental Law of EU member states and candidate states. Research methods. The Europeanization concept arose and developed as a result of changes occurred within the theory of integration itself. The article deals with the influence of the process of deepening of the integration and expansion of the European Union on the obligations of the member states regarding the protection of the environment and climate.It is observed that the construction and functioning of the EU legal order is a decisive factor of integration, which is viewed as a project of building a single market, complemented by the range of policies implementation, in particular in the field of environmental and climate protection. Results. The concept of Environmental Law Europeanization was analyzed, and the way how the legal systems of the EU member states contribute to the development of the European Union Environmental Law, which is supranational by its legal nature, was examined.It is emphasized that the Europeanization of law cannot be addressed as a homogeneous process, nor as a process that leads to the same result in each of the member states.Despite the obvious dominance of international law and globalization as factors determining the national law reform, it can be argued that the peculiarities of legal regulation of relations in the field of environmental and climate protection are caused by the consequences of “soft” or indirect Europeanization. In many cases, the rules of the EU legal order, which are incompatible with national rules, create pressure on national governments, prompting them to adapt national environmental legislation to European environmental legal standards. Attention is drawn to the fact that within the framework of the process of European integration, the process of de-Europeanization can occur to a certain extent and for various reasons. The significance of the results. The conclusions obtained as a result of the research will contribute to the awareness of the phenomenon of Europeanization of the EU member states and candidate states national law, in particular such a component as Environmental Law, its directions and forms, and may be useful in the process of domestic environmental legislation to the European Union environmental legislation adaptation., Актуальність. Актуальність наведеної в статті проблеми зумовлено недостатністю дослідження питань європеїзації екологічного права у вітчизняній юридичній науці. Мета статті полягає в дослідженні сутності поняття «європеїзація права» та особливостей її реалізації у сфері екологічного права держав-членів ЄС та країн-кандидатів. Методи дослідження. Концепція європеїзації виникла і розвивалася внаслідок змін, що відбувалися всередині самої теорії інтеграції. У статті досліджено вплив процесу поглиблення інтеграції та розширення Європейського Союзу на зобов’язання держав-членів щодо захисту навколишнього середовища і клімату. Зазначено, що побудова та функціонування правопорядку ЄС є визначальним фактором інтеграції, яку розглянуто як проєкт розбудови єдиного ринку, доповнений реалізацією комплексу політик, зокрема у сфері захисту навколишнього середовища і клімату. Результати. Проаналізовано концепцію європеїзації екологічного права, досліджено, як правові системи держав-членів ЄС долучаються до розвитку наднаціонального за своєю правовою природою екологічного права Європейського Союзу. Наголошено, що єропеїзацію права не можна розглядати ані як однорідний процес, ані як процес, що приводить до однакового результату в кожній із держав-членів. Незважаючи на очевидне домінування міжнародного права та глобалізації як чинників, що зумовлюють реформування національного права, стверджується, що особливості правового регулювання відносин у сфері захисту навколишнього середовища і клімату є наслідками «м’якої» або непрямої європеїзації. У багатьох випадках норми правопорядку ЄС, що несумісні з національними нормами, створюють тиск на національні уряди, спонукаючи їх до адаптації національного екологічного законодавства до європейських екологічних правових стандартів. Звернуто увагу на те, що в рамках процесу європейської інтеграції може відбуватися в певному обсязі та з різних причин процес деєвропеїзації. Значущість результатів. Отримані в результаті дослідження висновки сприятимуть усвідомленню феномену європеїзації національного права держав-членів ЄС та країн-кандидатів, зокрема такої його складової, як екологічне право, його напрямів і форм, і можуть стати у пригоді в процесі адаптації вітчизняного екологічного законодавства до екологічного законодавства Європейського Союзу.

The article considers the geopolitical positioning of Ukraine under the conditions of formation of a multipolar model of the world order. The main factors influencing the place and role of Ukraine on the modern geopolitical map of the world are revealed. The territory of Ukraine has always been at the center of geopolitical events. Ukraine at the beginning XXI century is on the latitudinal geopolitical axis, the poles of which are the European Union and the Russian Federation. It is concluded that the effective geopolitical positioning of Ukraine at the present stage is the eastern outpost of Western democratic civilization, which resists the authoritarian threat from the East to the entire collective West. Ukraine's European choice requires concretization and clear definition of the terms of accession to the EU as a full member. Otherwise, it is necessary to revise the geostrategic doctrine towards greater sovereignty within the framework of Euro-Atlantic civilization., В статье рассматривается геополитическое позиционирование Украины при формировании многополярной модели мирового порядка. Раскрываются основные факторы, влияющие на место и роль Украины на геополитической карте мира. Территория Украины всегда находилась в центре геополитических событий. Украина в нач. XXI в. находится на широтной геополитической оси, полюсами которой есть Европейский Союз и Российская Федерация. Делается вывод, что эффективное геополитическое позиционирование Украины на современном этапе – восточный форпост западной демократической цивилизации, противостоящий авторитарной угрозе с Востока всему коллективному Западу. Европейский выбор Украины требует конкретизации и четкого определения сроков вступления в ЕС как полноправного члена. В противном случае необходимо сделать пересмотр геостратегической доктрины в сторону большей суверенизации в рамках евроатлантической цивилизации., У статті розглядається геополітичне позиціонування України за умов формування багатополярної моделі світового порядку. Розкриваються основні фактори, що впливають на місце та роль України на сучасній геополітичній карті світу. Територія України завжди знаходилася у центрі геополітичних подій. Україна на поч. XXI ст. перебуває на широтній геополітичній осі, полюсами якої є Європейський Союз і Російська Федерація. Робиться висновок, що ефективне геополітичне позиціонування України на сучасному етапі – східний форпост західної демократичної цивілізації, який протистоїть авторитарній загрозі зі Сходу для усього колективного Заходу. Європейський вибір України вимагає конкретизації та чіткого визначення термінів вступу до ЄС як повноправного члена. В іншому випадку необхідно зробити перегляд геостратегічної доктрини у бік більшої суверенізації в рамках євроатлантичної цивілізації.

The problem of ecology is one of the most common problems of the twenty-first century. No country is immune: no country has better military equipment, no country with low inflation, no country with “perfect” legislation. The purpose of the article was to clarify legislative issues: European Union legislation was outdated, general and lacking in specificity. To address these problems, this article uses different approaches to the definition of environmental security, which makes it necessary to change the concept and the actions within which the definition is adopted. The article goes on to discuss the position of realists who argue that environmental security cannot be set because of lack of accountability “the importance” of the issue of “high” issues. Thus, the paper refers to the emergence of environmental security and its long path. This article contains the following changes and provisions: Brundtland Committee (1987), Convention on the Conservation of Nature and Natural Habitats in Europe (1979), International Tropical Timber Agreement (1983) as well as the Convention on Long-range Transboundary Air Pollution (1979), the Maastricht Treaty (1992), the Hazardous Substances Directives, the impact of EU measures on the environment and the Animal Protection Directive. In addition, the article exposes Programs designed to ensure and regulate environmental safety. The report of the European Environment Agency was also reviewed and a comparative analysis of the data contained in the report and the British Broadcasting Corporation estimates was made. The authors draw attention to several directives, calling them “triumvirate”, which provide the basis for countries to regulate some environmental legislation. Almost in the end of the paper the authors pay attention to the phenomenon of environmental ethics, which is a consequence of imperfect legislation. In its conclusion, the article states that the problems that arise from the lack of accountability of legal acts of a real environmental situation occur in the member states, taking into account the special case of the European Union., Проблема экологии является одной из наиболее распространенных проблем XXI века. Ни одна страна не застрахована от этого: ни одна страна с лучшей военной техникой, ни одна страна с низкой инфляцией, ни одна страна с «идеальным» законодательством. Цель этой статьи заключается в уточнении законодательных вопросов: законодательство Европейского союза является устаревшим, общим и недостаточно конкретным. Для решения этих проблем в статье используются различные подходы к определению экологической безопасности, что обусловливает необходимость изменения концепции и действий, в рамках которых принимается определение. Обсуждается позиция реалистов, которые утверждают, что экологическая безопасность не может быть второстепенным вопросом в сравнении с другими проблемами международного или глобального характера. Рассматривается возникновение экологической безопасности и ее долгий путь развития. Исследуются нормы, которые содержатся в разных актах: Brundtland Committee (1987), Convention on the Conservation of Nature and Natural abitions in Europe (1979), International Tropical Timber Agreement (1983) а також Convention on Long-Rrange Transbrange Air Pollution (1979), Maastricht Treaty (1992), The Hazardous SubDirectives, European Council Directive concerning the protection of animals kept for farming purposes и влияние действий ЕС на окружающую среду. Кроме того, статья раскрывает программы, направленные на обеспечение и регулирование экологической безопасности. Рассматривается доклад Европейского агентства по окружающей среде, проведен сравнительный анализ данных, содержащихся в докладе, и оценок British Broadcasting Corporation. Авторы обращают внимание на ряд директив, называя их «триумвиратом», которые служат для стран основой для регулирования некоторых аспектов природоохранного законодательства. Указано на такое явление, как экологическая этика, являющаяся следствием несовершенного законодательства. В заключении статьи говорится, что проблемы вследствие несоответствия правовых актов реальной экологической ситуации, возникают в странах-участницах с учетом специфики правового регулирования на уровне Европейского Союза., Проблема екології — одна з найпоширеніших проблем XXI ст. Жодна країна не є винятком: ні країни з кращою військовою технікою, ні країни з низькою інфляцією, ні країни з «ідеальним» законодавством. Мета статті – з'ясування законодавчих аспектів екологічних проблем Європейського Союзу: законодавство Європейського Союзу було застарілим, загальним, йому бракувало конкретики. Автори статті використовують різні підходи до визначення екологічної безпеки, що змушує змінювати поняття і дії, в межах яких прийнято її визначення. Ця стаття – продовження обговорення позиції реалістів, які стверджують, що екологічна безпека не може бути другорядним питанням порівняно з іншими проблемами міжнародного чи глобального характеру. Таким чином, стаття присвячена виникненню екологічної безпеки та її тривалому шляху розвитку. Проаналізовано норми, що містяться в різних актах: Brundtland Committee (1987), Convention on the Conservation of Nature and Natural abitions in Europe (1979), International Tropical Timber Agreement (1983) а також Convention on Long-Rrange Transbrange Air Pollution (1979), Maastricht Treaty (1992), The Hazardous SubDirectives, European Council Directive concerning the protection of animals kept for farming purposes та вплив заходів ЄС на навколишнє середовище. Крім того, висвітлено програми щодо забезпечення та регулювання екологічної безпеки. Також було вивчено звіт Європейського агентства з навколишнього середовища та зроблено порівняльний аналіз даних, що містяться в звіті та оцінках British Broadcasting Corporation. Автори звертають увагу на низку директив, називаючи їх «тріумвіратом», які слугують основою для країн з метою регулювання окремих аспектів екологічного законодавства. Указано на існування феномену екологічної етики як наслідкові недосконалого законодавства. Підсумовано, що проблеми, що виникають через невідповідність правових актів реальній екологічній ситуації, виникають у всіх державах-членах, з урахуванням специфіки правового регулювання на рівні Європейського Союзу.

In the modern European Union, disability policy (which was paid extremely little attention in the framework of traditional social policy in the late twentieth century) became one of the priorities of legal regulation. Today, this area of social policy includes not only social protection and integration in the labor market, but also takes care of the problem of ensuring equal rights and non-discrimination. In the context of this evolution, the article examines these questions: what is the legal nature of the European Union? What impact does the emergence of a supranational level of legal regulation have on disability policy? How does the international law and European legal regulation in the field of disability relate? How has the terminology changed in the regulations of the international, regional and national levels? How has EU disability policy evolved and what factors influenced on it? The article presents the results of a systematic analysis of EU regulations on disability policy, covering the period from 1951 to 2020., В современном Европейском Союзе политика в сфере инвалидности, которой в конце ХХ в. уделялось очень мало внимания в рамках традиционной социальной политики, превратилась в один из приоритетов правового регулирования. Сегодня это направление социальной политики включает не только социальную защиту и интеграцию на рынке труда, но и занимается проблемой обеспечения равенства прав и недискриминации. В контексте этой эволюции в статье исследуются такие вопросы: какова правовая природа Европейского Союза? Какое влияние на политику инвалидности имеет появление наднационального уровня правового регулирования? Как соотносится международно-правовой и общеевропейский уровень правового регулирования в сфере инвалидности? Как менялась терминология в нормативно-правовых актах международно-правового, регионального и национального уровней? Как эволюционировала и под влиянием каких факторов политика ЕС по инвалидности? В статье представлены результаты системного анализа нормативных документов ЕС по политике в сфере инвалидности, охватывающих период с 1951 по 2020 год., У сучасному Європейському Союзі політика в сфері інвалідності, якій наприкінці ХХ ст. приділялося надзвичайно мало уваги в рамках традиційної соціальної політики, стала одним із пріоритетів правового регулювання. Сьогодні цей напрям соціальної політики включає не тільки соціальний захист та інтеграцію на ринку праці, але й опікується проблемою забезпечення рівності прав та недискримінацію. У контексті такої еволюції у статті досліджуються питання правової природи Європейського Союзу впливу на політику інвалідності появи наднаціонального рівня правового регулювання,співвідношення міжнародно-правового і загальноєвропейського рівняправового регулювання в сфері інвалідності, зміни термінології нормативно-правових актів міжнародно-правового, регіонального і національного рівнів,еволюціонування факторів політики ЄС щодо інвалідності. У статтіпредставлені результати системного аналізу нормативних документів ЄС щодополітики в сфері інвалідності, що охоплюють період з 1951 по 2020 рік.

The social state is one of the key principles of the constitutional system of modern states. Although the issue of social statehood has been the subject of many interdisciplinary studies, it still remains relevant and causes scientific discussions both as a result of periodic revision of paradigms of state development as such and as a result of rapid globalization and regional integration. The decline of the social state has been repeatedly predicted. In this regard, it should be noted that in the process of discussing the state of the social state development should distinguish crisis myths from crisis realities, to identify probable trajectories of its development.The article is aimed at drawing researchers' attention to the transformation of the process of functioning of the welfare state in the context of European integration. It is undeniable that the economics of the EU member states are now almost out of the control of national governments, while the social consequences of this process - unemployment, migration - remain the subject of legal regulation of national states. Together with domestic and foreign researchers, the authors raise the topical question: will the introduction of the European social model lead to changes or even to the abolition of national models of social policy? Is social policy a priority of the European Union and to what extent does it depend on the EU’s economic situation? Are the functions of the welfare state changing in the context of the country's membership in the European Union? Does the state retain its sovereignty by delegating its key functions to the EU? What are the consequences for individuals of changing the paradigm of the welfare state in an innovative economy conditions?, Социальное государство является одним из ключевых принципов конституционного строя современных государств. Хотя проблематика социальной государственности была предметом многих междисциплинарных исследований, она до сих пор остается актуальной и вызывает оживленные научные дискуссии как в следствие периодического пересмотра парадигм развития государства как такового, так и в результате стремительного развития процессов глобализации и региональной интеграции. Упадок социального государства предрекали неоднократно. В этой связи следует отметить, что в процессе обсуждения состояния развития социального государства следует отличать кризисные мифы от кризисных реалий, выявлять возможные траектории ее развития.Статья призвана обратить внимание исследователей на трансформацию процесса функционирования социального государства в условиях европейской интеграции. Несомненным является тот факт, что экономики государств-членов ЕС на сегодня почти вышли из-под контроля национальных правительств, тогда как социальные последствия этого процесса – безработица, миграция – остаются предметом правового регулирования национальных правительств. Вместе с отечественными и зарубежными исследователями авторы поднимают актуальные вопросы: приведет ли к изменениям или даже отмене национальных моделей социальной политики создание Европейской социальной модели? Является ли социальная политика приоритетом Европейского Союза и насколько она зависит от экономического состояния ЕС? Изменяются ли функции социального государства в условиях членства страны в Европейском Союзе? Сохраняет ли свой суверенитет государство, делегируя ЕС реализацию своих ключевых функций? Какие последствия для индивидов имеет изменение парадигмы социального государства в условиях инновационной экономики?, Соціальна держава є одним з ключових принципів конституційного устрою сучасних держав. Хоча проблематика соціальної державності була предметом багатьох міждисциплінарних досліджень, вона досі залишається актуальною і викликає жваві наукові дискусії як внаслідок періодичного перегляду парадигм розвитку держави як такої, так і внаслідок стрімкого розвитку процесів глобалізації і регіональної інтеграції. Занепад соціальної держави передрікали неодноразово. У цьому зв’язку слід зазначити, що в процесі обговорення стану розвитку соціальної держави слід відрізняти кризові міфи від кризових реалій, виявляти ймовірні траєкторії її розвитку.Стаття покликана звернути увагу дослідників на трансформацію процесу функціонування соціальної держави в умовах європейської інтеграції. Беззаперечним є той факт, що економіки держав-членів ЄС на сьогодні майже вийшли з-під контролю національних урядів, тоді як соціальні наслідки цього процесу – безробіття, міграція – залишаються предметом правового регулювання національних держав. Разом з вітчизняними і зарубіжними дослідниками авторка порушує актуальне питання: чи призведе до змін або навіть скасування національних моделей соціальної політики запровадження європейської соціальної моделі? Чи є соціальна політика пріоритетом Європейського Союзу і наскільки вона залежить від економічного стану ЄС? Чи зазнають змін функції соціальної держави в умовах членства країни в Європейському Союзі? Чи зберігає свій суверенітет держава, делегуючи для реалізації ЄС свої ключові функції? Які наслідки для індивідів має зміна парадигми соціальної держави в умовах інноваційної економіки?

2019 marked 20 years since EU Member States decided to create a joint EU approach to security and defense. The paper raises the question on finding new approaches to provide security and defense in Europe in the current context, as well as the formation of a new paradigm for research on regional security in Europe. Traditional approaches to the study of European integration (neofunctionalism and intergovernmentalism) are of little use for theorizing the development of European defense in conditions of new challenges and threats to national and regional security, as well as transatlantic solidarity violations. The article studies European Strategic Autonomy (ESA), which refers to the ability of the European Union, in conjunction with Member States, to independently determine its own priorities according to which to take decisions and implement them in the fields of foreign policy, security and defense. ESA is not synonymous with independence, nor does it deny membership in military-political alliances, since a more realistic scenario implies positioning itself as a European pillar of NATO. The implementation of the idea of building a "european sovereignty" in the field of security and defense implies that the European Union should take bigger responsibility for its own security, the security of its neighbors, andshould strengthen its role in transatlantic relations without opposing NATO. In order to move from rhetoric to concrete policy steps, the EU needs to develop a plan of measures for political, institutional and industrial action. It means that achieving real autonomy requires time and joint efforts by EU institutions and Member State governments. However, political and institutional autonomy can be built exclusively within the whole Union, while military-industrial autonomy can be initiated and implemented by a group of the most economically and technologically advanced EU Member States., В 2019 г. исполнилось 20 лет, как государства-члены ЕС решили выработать общий подход в сфере безопасности и обороны. Авторы рассматривают вопрос о поиске новых подходов к обеспечению безопасности и обороны в Европе в современных условиях, а также формирования новой парадигмы исследований проблем обеспечения региональной безопасности в Европе. Традиционные подходы к исследованию европейской интеграции (неофункционализм и межправительственный подход) малопригодны для теоретизации развития европейской обороны в условиях новых вызовов и угроз национальной и региональной безопасности, а также нарушения трансатлантической солидарности. В статье исследуется Европейская стратегическая автономия, под которой понимается возможность Европейского Союза совместно с государствами-членами самостоятельно определять собственные приоритеты, в соответствии с которыми принимать решения и реализовывать их в сфере внешней политики, безопасности и обороны. Европейская стратегическая автономия не является синонимом независимости, как и не означает отказ от членства в военно-политических альянсах, поскольку более реалистичный сценарий предполагает ее позиционирования как европейского столба в НАТО. Реализация идеи построения «европейского суверенитета» в сфере безопасности и обороны предусматривает, что Европейский Союз должен взять на себя большую ответственность за собственную безопасность, безопасность своих соседей, а также усилить свою роль в трансатлантических отношениях, противопоставляя себя НATO. Чтобы перейти от риторики к конкретным политическим шагам, ЕС должен разработать план мероприятий по деятельности в политическом, институциональном и промышленном измерении. Это означает, что достижение реальной автономии требует времени и совместных усилий институтов ЕС и правительств государств-членов. При этом политическая и институциональная автономия может быть построенаисключительно в пределах всего Союза, тогда как военно-промышленная автономия может быть инициирована и реализована группой наиболее экономически и технологически развитых государств-членов ЕС., У 2019 р. виповнилося 20 років, відколи держави-члени ЄС вирішили виробити спільний підхід у сфері безпеки та оборони. Автори порушують питання щодо пошуку нових підходів до забезпечення безпеки і оборони в Європі в сучасних умовах, а також формування нової парадигми досліджень проблем забезпечення регіональної безпеки в Європі. Традиційні підходи до дослідження європейської інтеграції (неофункціоналізм та міжурядовий підхід) малопридатні для теоретизації розвитку європейської оборони в умовах нових викликів і загроз національній та регіональній безпеці, а також порушення трансатлантичної солідарності. Проаналізована Європейська стратегічна автономія, під якою розуміється можливість Європейського Союзу спільно з державами-членами самостійно визначати власні пріоритети,відповідно до яких приймати рішення і реалізовувати їх в сфері зовнішньої політики, безпеки і оборони. Європейська стратегічна автономія не є синонімом незалежності, як і не означає відмову від членства у військово-політичних альянсах, оскільки більш реалістичний сценарій передбачає її позиціювання як європейського стовпа в НАТО. Реалізація ідеї побудови «європейського суверенітету» в сфері безпеки і оборони передбачає, що Європейський Союз має взяти на себе більшу відповідальність за власну безпеку, безпеку своїх сусідів, а також посилити свою роль у трансатлантичних відносинах, не протиставляючи себе НATO. Для того, щоб перейти від риторики до конкретних політичних кроків, ЄС має розробити план заходів щодо діяльності в політичному, інституційному і промисловому вимірах. Це означає, що досягнення реальної автономії вимагає часу і спільних зусиль інститутів ЄС та урядів держав-членів. При цьому політична і інституційна автономія може бути побудова виключно в межах всього Союзу, тоді як військово-промислова автономія може бути ініційована і реалізована групою найбільш економічно й технологічно розвинутих держав-членів ЄС.

Cybersecurity is increasingly seen as a fundamental problem of the state, which comprehensively affects its security and defense, economy, certain spheres of public life, in particular energy, health care and others. Reliable operation of data networks, computer systems and mobile devices is a prerequisite for the effective state and society functioning, an individual’s life. The reliability of key public information systems depends on many factors: cyberattacks, hardware and software failures, and all kinds of errors. The significant increase in the number of incidents in cyberspace necessitates a systematic analysis of sources of threats, the first place among which is phishing. The introduction of criminal responsibility for phishing is complicated by the fact that "phishing" is an "umbrella" concept that covers a number of launched or committed crimes. From criminal law point of view, phishing attacks can correspond to different categories of crimes (extortion, fraud, blackmail, offenses related to the processing of personal data, etc.). The attempt by some states to impose criminal penalties for phishing at the national level does not solve the problem, since it is not difficult for phishers who work worldwide to cross national barriers. That is still the reason why counteracting cybercrime requires significant efforts not only by individual states but also by international organizations, in particular by the European Union., Кибербезопасность все чаще рассматривается как фундаментальная проблема государства, которая комплексно затрагивает его безопасность и оборону, экономику, отдельные сферы общественной жизни, в частности энергетику, здравоохранение и другие. Надежная работа сетей передачи данных, компьютерных систем и мобильных устройств является обязательным условием для эффективного функционирования государства и общества, жизнедеятельности отдельного индивида. Надежность работы ключевых информационных систем общего пользования зависит от многихфакторов: кибератак, сбоя аппаратного и программного обеспечения, различного рода ошибок. Существенный рост количества инцидентов в киберпространстве обусловливает необходимость системного анализа источников возникновения угроз, первое место среди которых занимает фишинг. Введение уголовной ответственности за фишинг затруднено тем, что «фишинг» - это «зонтичное» понятие, котороеохватывает ряд начатых или завершенных преступлений. Фишинг-атаки с точки зрения уголовного права могут соответствовать различным категориям преступлений (вымогательство, мошенничество, шантаж, правонарушения, связанные с обработкой персональных данных и т.д.). Попытка отдельных государств ввести уголовное наказание за фишинг на национальном уровне не решает проблему, поскольку для фишеров, которые работают по всему миру, несложно обойти национальные барьеры. Именно поэтому противодействие киберпреступности требует существенных усилий не только отдельных государств, но и международных организаций, в частности Европейского Союза., Кібербезпека все частіше розглядається як фундаментальна проблема держави, що комплексно зачіпає її безпеку і оборону, економіку, окремі сфери суспільного життя, зокрема енергетику, охорону здоров’я тощо. Надійна робота мереж передачі даних, комп'ютерних систем та мобільних пристроїв є обов'язковою умовою для ефективного функціонування держави і суспільства, життєдіяльності окремого індивіда. Надійність роботи ключових інформаційних систем загального користування залежить від багатьохчинників: кібератак, збою апаратного та програмного забезпечення, різного роду помилок. Суттєве зростання кількості інцидентів у кіберпросторі обумовлюєнеобхідність системного аналізу джерел виникнення загроз, на перше місце серед яких виходить фішинг. Запровадження кримінальної відповідальності за фішинг ускладнено тим, що «фішинг» ‒ це «парасолькове» поняття, яка охоплює низку розпочатих чи завершених злочинів. Фішинг-атаки з точки зору кримінального права можуть відповідати різним категоріям злочинів (вимагання, шахрайство, шантаж, правопорушення, що пов'язані з обробкою персональних даних тощо). Спроба окремих держав запровадити кримінальне покарання за фішинг на національному рівні не вирішує проблему, оскільки для фішерів, які працюють по всьому світу, нескладно обійти національні бар’єри. Саме тому протидія кіберзлочинності потребує значних зусиль не лише окремих держав, але й міжнародних організацій, зокрема Європейського Союзу.

The article sets out the author’s definition of Ukraine’s European integration strategy as “a common, long-term, consistent plan that does not have a single material expression, defines motion vectors, priority priorities and indicators of the conditions for the formation and development of Ukraine, is accompanied by constant analysis and monitoring, during which it can be adequately adjustments in order to obtain Ukraine membership in the European Union ”and reveals the signs of Ukraine’s European integration strategy. Next, the genesis of relations between Ukraine and the European Union is phased analyzed. So, the entire history of Ukraine-EU relations can be divided into four stages. The first stage: the beginning of the 90s of the XX century - 1997-1998; second stage: 1997-1998 - 2005; third stage: 2005 - 2014; fourth stage: 2014 - present. Each of the stages has its own characteristics and was accompanied by significant events, for example, granting Ukraine the status of a country with a market economy and the signing of important international agreements. Also, the article reveals the features of relations between Ukraine and the European Union and the reasons for the protracted process of obtaining Ukraine full membership in the European Union. These are reasons such as: the development of Ukraine-EU relations during the formation of Ukrainian statehood; reluctance of representatives of the Ukrainian authorities of different times to conscientiously and fully comply with the requirements for obtaining full membership in the European Union; low level of awareness of the population of Ukraine regarding the "pluses" and "minuses" of European integration; geopolitical position of Ukraine; the 2014 annexation of the Crimean peninsula and the ongoing armed conflict in eastern Ukraine; procedural aspects in the European Union; the unwillingness of the countries of the European Union to accept Ukraine in its current state; internal problems of the European Union itself. The author proposed the main measures to continue the further successful implementation of Ukraine’s European integration strategy, В статье предложено авторское определение евроинтеграционной стратегии Украины, поэтапно анализируется генезис отношений Украины с Европейским Союзом. раскрыты их особенности и причины затяжного процесса получения нашим государством полноправного членства в нем, а также предложены меры, направленные на дальнейшую реализацию евроинтеграционной стратегии Украины, У статті наведено авторське визначення євроінтеграційної стратегії України та охарактеризовано її основні ознаки. Поетапно проаналізовано генезу відносин України з Європейським Союзом, розкрито їх особливості та причини затяжного процесу отримання нашою державою повноправного членства в ньому, а також запропоновано заходи, спрямовані на подальшу реалізацію євроінтеграційної стратегії України

The article is devoted to the study of the history of the formation and development of legal regulation of cooperation between EU Member States оn combating legalization of illegally obtained incomes (money laundering). Such an analysis is relevant, since it provides an opportunity to follow the evolution of such cooperation and ways to improve the forms and mechanisms of collective activity of states in this area, which can serve as a model for best practices aimed at increasing the efficiency of both national measures to combat money laundering and those which can be applied in other regional institutions. It was stated that the legal regulation of the EU's activities in the field of struggle against “dirty money” developed on the basis of legal developments, which was formed and continues to evolve at the universal international legal level and within the framework of the Council of Europe. It has been found that the specifics of the regulation of the combating money laundering in the European Union are due both to the level of integration of its Member States and to the peculiarities of regulation of issues that are the subject of their common interest. Attention is drawn to the fact that the creation of a common market has encouraged Member States to find an optimal model for ensuring its normal and safe functioning. Therefore, despite the fact that the fight against crime is primarily the competence of each Member State, and the joint solution of problems in this area takes place through the use of intergovernmental methods of cooperation, the Union, nevertheless, introduces in relation to counteracting the legalization of funds obtained illegally, supranational regulation through the adoption of directives. The latest directives take into account current trends in financial crime, committed with the use of the latest technologies and often with the participation of transnational criminal organizations., Проанализирована история становления и развития правового регулирования сотрудничества государств-членов ЕС по противодействию легализации доходов, полученных преступным путем. Констатировано, что правовая регламентация деятельности ЕС в сфере борьбы с грязными деньгами развивалась на основе правового наследия, которое сформировалось и продолжает развиваться на универсальном международно-правовом уровне и в рамках Совета Европы. При этом особенности права ЕС в исследуемой сфере обусловлены необходимостью обеспечения нормального функционирования общего рынка и защиты интересов всех его участников., Проаналізовано історію становлення та розвитку правового регулювання співробітництва держав-членів ЄС з протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Констатовано, що правова регламентація діяльності ЄС у сфері боротьби з брудними грошима розвивалася на основі правового доробку, що сформований і продовжує розвиватися на універсальному міжнародно-правовому рівні та у межах Ради Європи. При цьому особливості права ЄС у сфері, що досліджується, зумовлені необхідністю забезпечення нормального функціонування спільного ринку та захисту інтересів усіх його учасників.

На пути к европейской интеграции Украина сталкивается с серьезными проблемами в области безопасности. Российская агрессия в отношении Украины, безусловно, является ключевой проблемой обеспечения безопасности в Европе. На нынешнем этапе развития ЕС можно рассматривать скорее как неформальную организацию коллективной безопасности и обороны. Однако если Украина со временем достигнет существенного прогресса на пути вступления в ЕС, то тогда вопрос о ее членстве в Европейском Союзе может быть рассмотрен. В этом случае Украина сможет в полной мере получить гарантии своей безопасности., На шляху до європейської інтеграції Україна стикається з серйозними проблемами в області безпеки. Російська агресія по відношенню до України, безумовно, є ключовою проблемою забезпечення безпеки в Європі. На сучасному етапі розвитку ЄС можна розглядати скоріше як неформальну організацію колективної безпеки і оборони. Однак, якщо Україна з часом досягне суттєвого прогресу на шляху вступу до ЄС, то тоді питання про її членство в Європейському Союзі може бути розглянуте. У цьому випадку Україна зможе в повній мірі отримати гарантії своєї безпеки., On the way to the EU integration, Ukraine faces substantial challenges in the area of security. Europe’s number one security concern, of course, is Russian aggression in Ukraine. At the moment, the EU can be viewed rather as an informal collective security and defence organisation, but if Ukraine achieves further progress on the way to EU membership, then, in the future when the issue of Ukraine’s membership may be considered, the security status of the EU could become formalised enough and Ukraine would obtain the security guarantees of full value; which the country lacks today.

Ефективність функціонування судової влади в Європейському Союзі залежить від багатьох факторів, серед яких формування суддівського корпусу, а саме призначення суддів і Генеральних адвокатів у Суді справедливості та Загальному суді. У статті досліджено процедури формування суддівського корпусу в ЄС та процедурні нововведення, що з’явилися у зв’язку з Лісабонською реформою. До реформи судді та Генеральні адвокати призначалися спільною згодою урядів держав-членів і цей процес носив закритий характер, оскільки висунення кандидатів належить до внутрішньої компетенції держав. Після ж Лісабонських змін призначення відбувається лише після консультації зі спеціальною колегією, яка дає висновок про придатність кандидатів. Незважаючи на те, що висновки колегії носять рекомендаційний характер, держави-члени беруть їх до уваги та у разі негативного висновку щодо кандидата знімають його з балотування. Окремо розглядаються критерії оцінки кандидатів, з яких колегія виділяє шість основних: здатність кандидата до правового аналізу, професійний досвід, можливість виконувати обов’язки судді, мовні здібності, здатність працювати у команді у міжнародному середовищі, в якому представлені декілька правових систем, та чи не викликають сумнівів незалежність, неупередженість, справедливість і чесність особи. Новий етап консультацій із колегією щодо добору суддів, що з’явився внаслідок Лісабонської реформи, сформував тенденцію до демократизації цього процесу та наближення його до загальноєвропейських стандартів. Це дало змогу авторці стверджувати, що процес формування суддівського корпусу в ЄС став більш прозорим і справедливим, що слугує однією з інституційних гарантій належного правового захисту у Євросоюзі., Эффективность функционирования судебной власти в Европейском Союзе зависит от многих факторов, среди которых способ формирования судейского корпуса, а именно назначение судей и Генеральных адвокатов Суда справедливости и Общего суда. В статье исследуются процедуры формирования судейского корпуса в ЕС и процедурные новшества, появившиеся после Лиссабонской реформы. До реформы судьи и Генеральные адвокаты назначались по общему согласию правительств государств-членов и этот процесс носил закрытый характер, поскольку выдвижение кандидатов относится к внутренней компетенции государств-членов. После же Лиссабонских изменений назначение происходит только после консультации со специальной коллегией, которая делает вывод о пригодности кандидатов. Несмотря на то, что выводы коллегии носят рекомендательный характер, государства-члены следуют им и в случае отрицательного заключения кандидата снимают с баллотирования. Отдельно рассматриваются критерии оценки кандидатов, из которых коллегия выделяет шесть основных: способность кандидата к правовому анализу, профессиональный опыт, возможность выполнять обязанности судьи, языковые способности, способность работать в команде в международной среде, в которой представлены несколько правовых систем, и не вызывают ли сомнений независимость, беспристрастность, справедливость и честность кандидата. Новый этап консультаций с коллегией по отбору судей, появившийся в результате Лиссабонской реформы, сформировал тенденцию к демократизации этого процесса и приближению его к общеевропейским стандартам. Это позволило автору утверждать, что процесс формирования судейского корпуса в ЕС стал более прозрачным и справедливым, что служит одной из институциональных гарантий надлежащей правовой защиты в Евросоюзе., The effectiveness of the functioning of the judiciary in the European Union depends on many factors, among which the way of formation of judicial office, namely the appointment of judges and Advocates General of the Court of Justice and of the General Court, should be highlighted. In this regard, the article explores the procedures of formation of the judicial office in the EU and the procedural innovations that have emerged after theLisbonreform. Prior to the reform, judges and Advocates General were appointed by common agreement of the governments of the Member States and this process was of a closed nature, since the nomination of candidates belongs to the internal competence of the Member States. After theLisbonchanges, the appointment takes place only after consultation with a special panel that makes a conclusion on the suitability of the candidates. Despite the fact that the conclusions of the panels are of a recommendatory character, the Member States follow them and, in the case of a negative opinion, remove the candidate from the ballot. Separately, the criteria for evaluating candidates are considered, of which the panel distinguishes six main ones: the candidate's ability to legal analysis, professional experience, the ability to perform the duties of a judge, language abilities, the ability to work in a team in an international environment in which several legal systems are represented and concerning impartiality, fairness and honesty of the candidate. A new stage of consultation with the judicial selection panel has shaped the trend towards democratization of this process and bringing it closer to pan-European standards. This allowed the author to state that the process of forming the judicial office in the EU has become more transparent and fair, which serves as one of the institutional guarantees for proper legal protection in theUnion.

Статтю присвячено правовому аналізу та встановленню особливостей визначення понять торговельної марки у законодавстві Європейського Союзу та національному законодавстві його держав-членів і в науковій літературі. Виокремлено істотні ознаки торговельної марки, що відрізняють її від інших засобів індивідуалізації та результатів інтелектуальної діяльності, а також досліджено функції торговельної марки, Статья посвящена правовому анализу и установлению особенностей определения понятия торговой марки в законодательстве Европейского Союза, в национальном законодательстве его государств-членов и в научной литературе. В результате исследования выделены существенные признаки торговой марки, отличающие ее от других средств индивидуализации и результатов интеллектуальной деятельности, а также исследованы функции торговой марки, The article is devoted to the legal analysis and determination of the peculiarities of the definition «trademark» both in the European Union legislation and the scientific literature. The main purpose of the article is to identify the concept, essential features and functions of the trademark and meaning of the term «trademark» in the European Union legislation. In order to achieve the goal, the main attention in this article is given to the comprehensive study of the trademark definition in the European Union legislation and the scientific literature, the definition of essential trademark features, the study of the legal nature of the trademark.The article analyzes the establishment of supranational legal norms of the trademark use and protection in the European Union. Also, on the theoretical level, the main features of ensuring the circulation of a trademark in the European Union are highlighted.Functions of a trademark are observed as obligatory means of individualization of goods and services, consumer protection from counterfeit analogues of goods.A scientific analysis of the notion «certification mark» was conducted and the main specifications of the European Union certification mark were determined. The article provides with the legal definition of the certification mark and compares the trademark and the certification trademark in order to clearly differentiate them.As a result of the study, the essential features of a trademark are distinguished, distinguishing it from other means of individualization and results of intellectual activity

In this article we are exploring the phenomenon of European social integration and thereby creating the basics which are necessary to answer the questions: what is the European social model, how is it related to the national models of the social state, and how does the economic integration in the EU affect it nowadays, У статті досліджується феномен європейської соціальної інтеграції і тим самим встановлюються основи, необхідні для відповіді на питання: що являють собою Європейська соціальна модель, яким чином вона співвідноситься з національними моделями соціальної держави, який вплив на неї здійснює економічна інтеграція в ЄС на сучасному етапі.ЄС здійснював соціальну політику на всіх етапах інтеграції, однак зміст і форми її реалізації змінювалися відповідно до потреб і бачення місця і ролі наднаціональних інститутів у здійсненні соціальної функції. На сьогодні склалася європейська соціальна модель, яка увібрала кращі досягнення національних моделей соціальної державності і функціонує на основі розвинутого соціального права ЄС. Реалізуючи соціальну політику, ЄС діє відповідно до принципів субсидіарності і пропорційності, поділяючи відповідальність за здійснення соціального захисту з урядами держав-членів. Діяльність інститутів ЄС в рамках соціальної політики має координуючий, доповнюючий і стимулюючий характер. У сфері права соціального забезпечення йде процес поступового зближення національного законодавства. Гармонізація соціального законодавства держав-членів має обмежений характер і зводиться переважно до запровадження мінімальних соціальних стандартів, які не повинні перешкоджати створенню і розвиткові малих і середніх підприємств. Фінансова криза негативно позначилася на соціальній політиці ЄС. Заходи національного і наднаціонального рівнів влади, що спрямовані на вихід з неї, передбачають не лише зміну моделей соціальної державності на національному рівні, але й оновлення ESM. Разом з тим повної відмови від здобутків у соціальній сфері не відбудеться, оскільки це завдаcть суттєвої шкоди інтеграції., В статье исследуется феномен европейской социальной интеграции и тем самым устанавливаются основы, необходимые для ответа на вопрос: что представляют собой Европейская социальная модель, каким образом она соотносится с национальными моделями социального государства, какое влияние на нее осуществляет экономическая интеграция в ЕС на современном этапе

Окреслено історію створення Суду справедливості Європейського Співтовариства вугілля та сталі, який став прообразом теперішнього Суду справедливості Європейського Союзу. Проаналізовано модель, на основі якої був створений Суд, а також чинники, що вплинули на створення Суду саме в тому вигляді, в якому він розпочав свою активну діяльність щодо формування автономного правопорядку майбутнього Європейського Союзу. Досліджено вплив на визначення функції Суду, як національної практики держав – засновниць Європейського Співтовариства вугілля та сталі, так і міжнародного досвіду., Освещена история создания Европейского Сообщества угля и стали, который стал прообразом нынешнего Суда справедливости Европейского Союза. Проанализирована модель, на основе которой был создан Суд, факторы, повлиявшие на выбор именно этой модели, которая позволила ему начать активную деятельность по формированию автономного правопорядка будущего Европейского Союза. Изучено влияние как национальной практики государств – основателей Европейского Сообщества угля и стали на определение функций Суда, так и международного опыта., The history of the foundation of the Court of Justice of the European Coal and Steal Community, which became the prototype of modern Court of Justice of the European Union, is enshrined. The model, on which the Court was found and factors, which influenced and helped actively formulate the autonomous legal order of future European Union, are analyzed. The author learned the influence of national practice of the States-founders of the European Coal and Steal Community on establishment of the Court’s functions as well as of international experience. This influenced on the unique features of Community’s judicial system and on the formation of supranational mechanisms of judicial protection.The author shows that from the beginning of functioning of the Court of Justice of the European Coal and Steal Community it has played the role of defender of private persons’ interests and this fact differ the Court from classical international judicial organs. Private persons quite effectively appealed against the decisions of Community institutions and this shows the orientation of new Community not only on States but on people of Europe.The Court of Justice of the European Coal and Steal Community was not just a formal predecessor of the Court of Justice of the European Union, but it determined the vector of the development of judicial practice and principles which are still form the cornerstone of the functioning of justice in the EU.

In the article the provisions regulating the status of victim in the international instruments of the Council of Europe, the European Union and the UN are considering., В статье рассматриваются положения, регламентирующие статус потерпевшего в международных документах Совета Европы, Европейского Союза и ООН., У статті розглядаються положення, що регламентують статус потерпілого в міжнародних документах Ради Європи, Європейського Союзу та ООН.

Стаття присвячена дослідженню практики Суду ЄС щодо інтерпретації національних інтересів держав – членів Європейського Союзу при вирішенні спорів, віднесених до його юрисдикції. Проаналізовано рішення Суду ЄС, які дозволяють простежити його позицію у цьому питанні та еволюцію практики щодо знаходження балансу між різними колами інтересів – інтересами Союзу та держав-членів. Побіжно висвітлено окремі актуальні аспекти сучасного права Європейського Союзу (права людини, свобода підприємництва тощо), його інституційної системи та функціонування судової влади у ЄС в цілому., Статья посвящена исследованию практики Суда ЕС относительно интерпретации национальных интересов государств – членов Европейского Союза при разрешении споров, отнесенных к его юрисдикции. Проанализированы решения Суда ЕС, которые позволяют проследить его позицию по этому вопросу и выявить эволюцию практики относительно баланса между разными кругами интересов – интересами Союза и государств-членов. При этом раскрыты актуальные аспекты современного права Европейского Союза (в частности, права человека, свобода предпринимательской деятельности), его институциональной системы и функционирования судебной власти в ЕС в целом., The article is devoted to the research of CJEU’s practice concerning the interpretation of national interests of the European Union’s Member States in resolving disputes submitted for its consideration. Analyzed decisions of the CJEU allows to trace its position on the matter and the evolution of practices regarding the balance between different interests – the interests of the Union and the States. Also in article there are analyzed actual problems of the modern European Union law (human rights, free enterprise, etc.), its institutional system and direct the judicial authorities in the EU.For modern evolution of the EU it is highly important to have orientation not only on common interests of the EU but on interests of members states. In the late jurisprudence of the Court of Justice of the European Union there is a tendency of retreating from strict practice of favoring only to interests of the EU and interpreting interests of members states in order to find the balance between two types of interest especially after amendments of Lisbon treaty. In the context of this research it should be noted that the Court of Justice of the European Union during interpretation of national interests of member states uses the principle of self-restriction in interpretation of law. Herewith the Court quite flexible uses this principle and this leads to appearance of new highly important precedents. It should be underlined that the Court has a negative to the application of acte claire doctrine because of some risk of been bound to act only in one direction without taking into consideration any possible changes of judicial practice in future. The conclusion is made that for the strengthening of European integration it is highly important not only the jurisprudence of the Court, but the activity of constitutional courts of member states and also their parliaments, which under Lisbon treaty got a lot of democratic competences. Exactly the cooperation of these key subjects of European integration will help in future to avoid the collisions of interests of member-states and of the EU.

Formulation of the problem. Trends to deterioration of ecologicenvironmental parameters, weakening the stability of its functioning and increasingrisks of disasters of natural origin, both in the country as a whole and in its individualregions, are evidencing numerous problems in implementing the nationalenvironmental policy of Ukraine and its regulation. This article analyzes thecharacteristics of reforming environmental legislation as an important component andleading directions of the state environmental policy.Analysis of recent researches and publications. Despite the fact that thedevelopment of environmental legislation of Ukraine as a whole and its individualcomponents investigated in the science of environmental law, particularly in thescientific works of V.I. Andreytseva, A.P. Hetmana, Y.S. Shemshuchenko et al.,however, the comprehensive analysis of the problem of reforming the environmentallegislation is not given due attention. First of all, it should be emphasized that in viewof the strengthening of globalization and the integration of Ukraine into the Europeanspace current environmental legislation of Ukraine needs further improvement,because It is important and relevant, but the question of accelerating the process ofbringing the legal framework in the field of environmental protection to the EUlegislation is not researched, but plays an important role in the implementation of thestate environmental policy and ensure its relationship with other sectors of publicpolicy.The main material. One of the most important and controversial issues in thenational environmental and legal doctrine can be considered the definition of"environmental law", which did not receive its legislative confirmation. In turn,because of the integration processes and modern conditions the legal category "StateEnvironmental Policy of Ukraine" characterized by heterogeneity of approaches to itsdefinition. Scientific concepts for its content characteristics are not identical, but as arule, experts have related views on the subject, object and purpose of stateenvironmental policy. Reforming environmental legislation is a complicated process;therefore, a clear plan from the outset is critical. Usually the process involves theadaptation and development of national laws and regulations, integrating the basicprinciples and characteristics of the European Union and the institutional base for thepractical implementation of national legislation. According to the European processof approximation it organized in three stages: transposition, implementation andenforcement (full implementation or technical implementation).Conclusions of the research. Considering the above, the reform ofenvironmental legislation should be seen as a kind of ecological relationships that aretemporary, but the long-term nature; dynamic process; component of the ecologicallegal doctrine; fundamental direction of environmental policy; legal institution., Рассмотрены актуальные вопросы юридической природы реформирования экологического законодательства в контексте реализации государственной экологической политики Украины. Особое внимание уделено анализу действующего экологического законодательства, определению понятия, юридических признаков реформирования экологического законодательства и его содержания, обоснованию существования комплексного правового института - обеспечения экологической реформы. Доказываются актуальность и важность реформирования экологического законодательства в процессе формирования современной эколого-правовой доктрины и ее влияния на государственную политику, Розглянуто актуальні питання юридичної природи реформування екологічного законодавства в контексті реалізації державної екологічної політики України. Особливу увагу приділено аналізу чинного екологічного законодавства, визначенню поняття, юридичних ознак реформування екологічного законодавства та його змісту, обґрунтуванню існування комплексного правового інституту – забезпечення екологічної реформи. Доведено актуальність і важливість реформування екологічного законодавства в процесі формування сучасної еколого-правової доктрини та її впливу на державну політику

The article is devoted to the research in theoretical basis of European integration. The stated problem is not quite studied in the domestic legal science that determines its actuality. The article marks out definite sequence of stages (preferential trade agreements → free trade area → custom’s union → common market → monetary union → political integration) which characterize orientation of European integration. The main approaches to the definition of European integration are studied and its features are marked out (the EU is distinguished from the rest of the world and relatively separates from it; the EU institutional mechanism comprises supranational and intergovernmental institutions, balance of powers of which is determined by the tasks of the stated stage of integration; the EU is based on supranational law which is the background for regional legal system forming; clear definition of the aims and tasks of integration is typical for the EU and, correspondently, there is definite consequence of carried stages of integration of socio-economic and political-legal systems of the Member States). The author specifies the system of criteria which allows comparing different intergovernmental units: matching a region as the subject which possesses legal subjectiveness; existence of the system of common values as the basis for regional identity formation; socio-economic homogeneity of the Member States; formation of the institutional mechanism with the elements of supranationality; compliance with consequence of the integration stages; developed law of the community; providing synchronization of the processes of socio-economic and political integration; realization of coordinated and ideally, common foreign and defense policy. On the basis of the analysis the conclusion about the unifying initiatives spreading on the different countries of different world regions in the end of the XXth century was made. Integration has become one of the basis, and simultaneously objectization of changes in the governmental-legal development of these countries. At the same time integration characteristics of the EU are not always intrinsical to other integration units, and this generates methodological problem for their comparison. Key words: European integration, the concept and characters of European integration, the European Union., Исследовано понятие «европейская интеграция», раскрыты ее признаки, определению системы критериев, позволяющие сравнивать интеграционные объединения в зависимости от степени воплощения в них наднациональности., Досліджено поняття «європейська інтеграція», виокремлено її ознаки, визначено системи критеріїв, які дозволяють порівнювати інтеграційні об’єднання залежно від ступеня втілення в них наднаціональності.

In the late sixties the development of society became impossible without protection of environment. Soon the European Union starts to adopt Environmental programs – the base policylegal documents piloting the EU legislation and its implementation. The first programs have established for member-states the rate of principles, purposes, projects, priorities and a complex of control administrative measures for solving the environmental problems which were improving in the subsequent documents. In the light of the primary goals principles of environmental strategy of EU have been fixed., В конце 1960-х гг. развитие общества стало немыслимо без охраны окружающей среды. Вскоре Европейский Союз начинает принимать Экологические программы – базовые политико- правовые документы, пилотирующие законодательство Евросоюза и его воплощение в жизнь. Первые программы установили для государств-членов принципы, цели, проекты, приоритеты и комплекс контрольно-управленческих мер по решению экологических проблем, которые получили развитие в последующих документах. В свете основных задач были закреплены принципы экологической стратегии ЕС., Наприкінці 1960-х рр. розвиток суспільства став неможливим без охорони довкілля. Незабаром Європейський Союз починає приймати Екологічні програми – базові політико- правові документи, що пілотують законодавство Євросоюзу та його втілення в життя. Перші програми встановили для держав-членів принципи, цілі, проекти, пріоритети й комплекс контрольно-управлінських заходів з рішення екологічних проблем, які здобули розвиток у наступних документах. У світі головних задач були закріплені принципи екологічної стратегії ЄС.

Всего за десятилетие экологическая политика Евросоюза обрела статус одной из центральных задач европейской интеграции. В Учредительных документах ЕС были закреплены конституционные основы охраны окружающей среды, на базе которых строится структура институтов и органов, совершенствуются их полномочия и компетенция, развиваются процедуры принятия экологических решений. Значительное внимание уделяется имплементации законодательства и активизации гражданского общества в природоохранительной деятельности, Only in a decade the environmental policy of the European Union has found the status of one of the central problems of the European integration. The constitutional bases of environment protection have been fixedin in Establishing EU documents, which apear as a base of institutes and bodies structure. Their powers and the competence are improving as well, as procedures of making environmental decisions. The considerable attention is given to implementation of legislation and activization of a civil society in nature protection activity, Лише за десятиріччя екологічна політика Євросоюзу здобула статус одного з центральних завдань європейської інтеграції. В Установчих документах ЄС були закріплені конституційні основи охорони довкілля, на базі яких будується структура інститутів й органів, удосконалюється їх повноваження й компетенція, розвиваються процедури прийняття екологічних рішень. Значна увага приділяється імплементації законодавства та активізації громадянського суспільства в природоохоронній діяльності

The basic principles of civil procedural law (proceedings in civil causes and justice), their influence and importance in the administration of justice and judicial proceedings were examined and studied, Рассмотрены и исследованы основные принципы гражданского процессуального права (судопроизводства и правосудия), их влияние и значение в осуществлении правосудия и судопроизводства, Проаналізовано основні принципи цивільного процесуального права (судочинства та правосуддя), їх вплив та значення у здійсненні правосуддя та судочинства

The article is dedicated to the impact of globalization in the context of European integration of Ukraine, to the sphere of public procurement in Ukraine. The main attention of the paper, the author focuses on the positive developments in the field of public procurement in Ukraine that may occur in the case of association between Ukraine, on the one hand, and the European Union and its Member States, on the other hand., Статья раскрывает влияние процессов глобализации в контексте евроинтеграции Украины на сферу государственных закупок в Украине. Основное внимание акцентируется на положительных изменениях в этой сфере, которые могут произойти в случае ассоциации между Украиной и Европейским Союзом., Стаття розкриває вплив процесів глобалізації у контексті євроінтеграції України на сферу державних закупівель. Основну увагу в роботі акцентовано на позитивних змінах у цій сфері, які можуть статися в разі асоціації між Україною та Європейським Союзом.

У статті проаналізовано основи співпраці Європейського Союзу та України у сфері судового співробітництва у цивільних і господарських справах. Визначено, що перспектива регулювання процесу визнання і виконання іноземних судових рішень на рівні міжнародного договору доволі сумнівна. Основною перепоною для цього є невідповідність української судової системи європейським стандартам., В статье проанализированы основы сотрудничества Европейского Союза и Украины в сфере судебного сотрудничества по гражданским и хозяйственным делам. Определено, что перспектива регулирования процесса признания и исполнения иностранных судебных решений на уровне международного договора довольно сомнительна. Основным препятствием для этого является несоответствие украинской судебной системы европейским стандартам., This article and analyzes the basis of cooperation of the European Union and Ukraine in the field of judicial cooperation in civil and commercial matters. It has been determined that the prospect of regulation the recognition and enforcement of foreign judgments at the level of an international treaty rather questionable. The main obstacle to this is the discrepancy of Ukrainian judicial system to the European standards.