Search

The article provides a general description of the evolutionary stage of the development of legal responsibility for issuing and executing criminal orders and orders arising from the legal and historical sources of the Ancient World, Ancient Times and the Bible as the basis for the development of modern constitutional law. The biblical understanding of legal responsibility for issuing and executing criminal orders and orders, its content, nature and types is analyzed separately; the cause-and-effect relationship between the actions of government representatives and ordinary people and the onset of responsibility for violating God’s commandments is revealed. From the analysis of historical and legal sources, it can be seen that the legal responsibility for issuing and executing criminal orders and orders went through certain stages of formation, which are directly related to the processes of emergence and development depending on the historical type of the state and its legal instruments. It is noted that the first states that at the legislative level established legal responsibility, that is, punishment, including for giving and executing criminal orders and orders, were the states of the Ancient East, in particular, Ancient Egypt, Ancient Babylon, and Ancient India, where at the legislative level legal responsibility was introduced not only for ordinary people, but also for representatives of the authorities for criminal actions against the state that encroached on the established state order. In most cases, the punishment for such acts was the death penalty. But from the analysis of separate historical legal sources, it also follows that at the legislative level, certain subjects, representatives of the authorities, who had certain immunity and could not bear legal responsibility for their actions, including those expressed in giving criminal orders or orders, were defined at the legislative level. Since it was possible to apply a separate type of responsibility of a social and not a legal nature in relation to such persons, although it was of a coercive nature. It is pointed out that in the historical sources of the Ancient World, the understanding of legal responsibility for issuing and executing criminal orders and orders was carried out through the prism of moral and ethical norms that were in force at that time in society. Such criteria served not only as a pillar of law and justice, but were also fundamental for distinguishing orders and orders that had a criminal nature and bringing their authors to legal responsibility. At the same time, it was the development of the idea of legality in the works of thinkers of the ancient era that became the basis on which legal responsibility was based. Because the principle of legality was interpreted by thinkers as the principle of equality before the law and the inevitability of responsibility, including representatives of the authorities, who, having powerful powers, could sometimes use them in violation of the law, by issuing criminal orders and orders. It is argued that the idea of legal responsibility for issuing and executing criminal orders and orders dates back to biblical times, where it is inextricably linked to the doctrine of the origin and separation of powers. Therefore, in view of the significant influence of Christianity on the formation of the Western legal tradition, in particular the texts of the Bible, which in fact became the civilizational foundation on which the legal norms designed to regulate social relations between people and government institutions were based and will continue to be based, including the scope revealed which is assigned to man for his dominion and the limits where such dominion ends. And in the event that not only representatives of the authorities, but also anyone violates the commandments established by the Creator, including not only by issuing, but also by executing orders or orders, then such actions are subject to condemnation, and the person himself is subject to punishment., У статті здійснюється загальна характеристика еволюційного етапу розвитку юридичної відповідальності за віддання і виконання злочинних розпоряджень та наказів випливаючого з правових та історичних джерел Стародавнього світу, Античних часів та Біблії як основи розвитку сучасного конституційного права. Окремо аналізується біблійне розуміння юридичної відповідальності за віддання і виконання злочинних розпоряджень і наказів, її зміст, характер та види; розкривається причинно-наслідковий зв’язок між діями представників влади та простих людей та настанням для них відповідальності за порушення Божих заповідей. З аналізу історичних та правових джерел вбачається, що юридична відповідальність за віддання і виконання злочинних розпоряджень і наказів пройшла певні етапи становлення, які на пряму пов’язані із процесами виникнення та розвитку в залежності від історичного типу держави та її правового інструментарію. Відзначається, що першими державами, які на законодавчому рівні встановили юридичну відповідальність, тобто покарання, в тому числі і за віддання і виконання злочинних розпоряджень і наказів, були держави Стародавнього сходу, зокрема, Стародавньому Єгипті, Стародавньому Вавилону та Стародавній Індії, де на законодавчому рівні була запровадженаа юридична відповідальність не тільки простих людей, але й представників влади за злочинні дії проти держави, що посягали на встановлений державний лад. Здебільшого покаранням за такі діяння була смертна кара. Але з аналізу окремих історичних правових джерел також випливає, що на законодавчому рівні визначалась окремі суб’єкти, представники влади, які мали певний імунітет та не могли нести юридичної відповідальності за свої діяння, в тому числі які виражались у відданні злочинних наказів чи розпоряджень. Оскільки відносно таких осіб уможливлювалось застосуванні окремого виду відповідальності соціального, а не правового характеру, хоча яка і носила примусовий характер. Вказується на те, що в історичних джерелах Античного світу розуміння юридичної відповідальності за віддання і виконання злочинних розпоряджень і наказів, здійснювалось крізь призму морально-етичних норм які діяли на той часу у суспільстві. Такі критерії слугували не тільки опорою закону та справедливості, але й були основоположними для виокремлення розпоряджень та наказів, що мали злочинний характер та притягнення їх авторів до юридичної відповідальності. При цьому саме розвиток ідеї законності у творіннях мислителів античної доби став тією основою на якій базувалась юридична відповідальність. Оскільки принцип законності трактувався мислителями як принцип рівності перед законом і невідворотності відповідальності, в тому числі і представників влади, які маючи владні повноваження інколи могли використовувати їх у супереч закону, шляхом видачі злочинних наказів та розпоряджень. Стверджується, що ідея юридичної відповідальності за віддання і виконання злочинних розпоряджень і наказів бере свій початок ще з біблійних часів, де вона невід’ємно пов’язана із доктриною виникнення та поділу влади. Тому з огляду на значний вплив християнства на формування західної правової традиції, зокрема текстів Біблії, яка по суті стала тим цивілізаційним фундаментом на якому базувались та і надалі базуються правові норми, що покликані врегульовувати суспільні відносини між людьми та владними інституціями, в тому числі розкривається сфера яка відведена людині для її володарювання та межі де закінчуються таке панування. І у разі якщо не тільки представники влади, але й будь хто порушує установлені заповіді Творцем, в тому числі не тільки шляхом видання, але й виконанням наказів чи розпоряджень, то такі дії підлягають засудженню, а сама особа покаранню.

There is no specific study about Stephan Kalynovskyi, and the texts written about him contain many mistakes. This article presents the biography of Kalynovskyi, including the following stages of his life: student and professor at the Kyiv Academy, archimandrite of the Zaikonospassky Monastery, rector and professor at the Moscow Academy, archimandrite of the Alexander Nevsky Lavra, member of the Synod, bishop of Pskov, archbishop of Novgorod. In this article, attention is paid to his relations with students and brethren of monasteries, as well as to his intellectual heritage (philosophical course, Bible translation, his library). The sources portray Kalynovskyi as an innovative teacher because he was one of the first at the Kyiv Academy to teach Greek language, history in the course of rhetoric and ethics in the course of philosophy, and also as an organizer of educational institutions. At the same time, he was a very conflict person. His philosophical course, taught at the Kyiv Academy, was copied verbatim from the philosophical course of the French author Franciscus le Rées., Про Стефана Калиновського досі немає окремої розвідки, а в тих текстах, де про нього написано, трапляється велика кількість помилок. У цій статті обговорено біографію Калиновського, зокрема окремі щаблі його життя: студент і викладач Київської академії, архимандрит Заіконоспаського монастиря, ректор і викладач Московської академії, архимандрит Александро-Невської лаври, член Синоду, єпископ Псковський, архиєпископ Новгородський. Увагу приділено його взаєминам зі студентами та братією, а також інтелектуальній спадщині: філософському курсу, перекладові Біблії та особистій книгозбірні. Калиновський постає в джерелах як викладач-новатор, адже він одним із перших у Київській академії викладав грецьку мову, історію в курсі риторики та етику в курсі філософії, а також як організатор навчальних закладів. Водночас він був вельми конфліктною особою. Його філософський курс, прочитаний в КМА, дослівно списаний у французького автора Франсуа ле Ре.

The article deals with verbalizers of the phrasal concept REPENTANCE in the system of Christian moral values of the English language culture. In the proposed study, cognitive-matrix analysis was implemented as the main research methodology, the principles of which were developed by Yu. M. Boldyrev. It is based on the concept of matrix (nets) domains, in which the matrix can be illustrated graphically as a grid. It is understood as a simple set of conceptual areas, and the conceptual sphere or domain - as a context for updating the meaning of the word. The domains‟ matrix is identified in intelligence as a value system of Christianity verbalized through the system of biblical phraseology of American and British English. Scientific novelty. The exploration specifies the terminological scope of the term “biblical phraseology / biblical expression”; the essence of the method of cognitive-matrix analysis is shown, too. Conclusions. The analysis is underpinned by phraseographic sources and the conceptual component of the concept REPENTANCE has been characterized. This analysis has revealed the place of this linguistic essential quality in the structure of the integrative concept (matrix) of CHRISTIAN MORAL VALUES and the correlation of the concept of REPENTANCE with the domain of repentance is determined. The selected biblical expressions, verbalizers of this concept, are defined and characterized., L'article traite de verbalisateurs du concept phrasal REPENTANCE dans le système de Valeurs morales chrétiennes de la culture de langue anglaise. Dans leétude proposée, l'analyse de la matrice cognitive a été mise en œuvre comme le méthodologie de recherche principale, dont les principes ont étédéveloppé par Yu. M. Boldyrev. Il est basé sur le concept de matrice (réseaux) domaines, dans lesquels la matrice peut être illustrée graphiquementcomme grille. Il est compris comme un simple ensemble de domaines conceptuels, et la sphère ou le domaine conceptuel - comme contexte de mise à jour du Sens du mot. La matrice des domaines est identifiée dans l'intelligence en tant que système de valeurs du christianisme verbalisé à travers le système de phraséologie biblique des américains et des britanniques Anglais. Nouveauté scientifique. L'exploration précise le portée terminologique du terme « phraséologie biblique /expression"; l'essence de la méthode d'analyse de la matrice cognitive est également affiché. Conclusion. L'analyse s'appuie sursources phraséographiques et la composante conceptuelle du concept REPENTANCE a été caractérisé. Cette analyse a a révélé la place de cette qualité linguistique essentielle dans la structure du concept intégratif (matrice) de MORAL CHRÉTIEN VALEURS et la corrélation du concept de REPENTANCEavec le domaine du repentir est déterminé. Le biblique choisi expressions, verbalisateurs de ce concept, sont définis et caractérisé., Статья посвящена изучению фразеоконцепта РАСКАЯНИЕ в системе христианских нравственных ценностей англоязычной лингвокультуры. Методы исследования. В предлагаемом исследовании основным стал метод когнитивно-матричного анализа. Он основывается на понятии матрицы (сетки) доменов (matrix domain), при котором графически представленная “в виде сетки матрица понимается как простой набор концептуальных областей, а концептуальная область (домен) – как контекст для актуализации значения слова. Научная новизна. В разведке конкретизирован терминологический объем понятия “библейский фразеологизм / библиизм”; очерчена сущность метода когнитивно-матричного анализа. Выводы. На базе анализа фразеографических источников охарактеризована понятийная составляющая концепта РАСКАЯНИЕ, а также определено место данной лингвоментальной сущности в структуре интегративного концепта (матрицы) христианских нравственных ценностей и соотнесенность концепта РАСКАЯНИЕ с конкретной концептуальной областью (доменом). Определены и охарактеризованы библейские фразеологизмы – вербализаторы данного концепта., Стаття присвячена вивченню фразеоконцепта каяття в системі християнських моральних цінностей англомовної лінгвокультури. Методи дослідження. У пропонованому дослідженні основним став метод когнітивно-матричного аналізу. Він грунтується на понятті матриці (сітки) доменів (matrix domain), при якому графічно представлена ​​"у вигляді сітки матриця розуміється як простий набір концептуальних областей, а концептуальна область (домен) - як контекст для актуалізації значення слова. Наукова новизна. У розвідці конкретизований термінологічний обсяг поняття "біблійний фразеологізм / бібліізм"; окреслена сутність методу когнітивно-матричного аналізу. Висновки. На базі аналізу фразеографічних джерел охарактеризована понятійна складова концепту каяття, а також визначено місце даної лінгвоментальної суті в структурі інтегративного концепту (матриці) християнських моральних цінностей і співвіднесеність концепту каяття з конкретної концептуальної областю (доменом). Визначено й охарактеризовано біблійні фразеологізми - вербалізатори даного концепту.

The article demonstrates the experience of religious reading of the iconic work of the prominent Kyiv bibliologist and academician of the end of the 19th – beginning of the 20th century V. Rybinskyi. The need for such a reading is determined by the fact that the Biblical texts contain a lot of empirical material relevant from the point of view of the history and theory of religious studies. Therefore, a kind of reconstruction of the field of theoretical positions important for the formation of the “science of religion” in the domestic intellectual tradition is actualized. At the same time, given the weak systematization, a certain theoretical amorphousness and the need to carefully “read” such provisions, it would be correct to say that Rybinskyi’s work has only the motives of “proto-religious studies.” The article proposes relevant provisions that characterize the position of the Kyiv researcher in the field of the source and methodological problems of religion research; in matters of the origin and historical development of religious phenomena; in evaluation of the socio-cultural and political dimensions of religious institutions. The arguments given by V. Rybinskyi on the structural components of a religious ritual or religious institution in general, both in its evolution and in functional connections, are valuable for religious studies. It is shown how the Kyiv Biblical scholar in his own research hypostasis and apologetic intention closely approaches the formulation of “protoreligious” provisions. The eloquent example once again traces the complexity of disciplinary formation in the na­tional culture of the “science of religion” and the complexity of rational knowledge of this phenomenon as a specific way of spiritual and practical development of reality.Manuscript received 07.08.2020, Стаття демонструє досвід релігієзнавчого прочитання знакової праці видатного київського біблієзнавця-академіста кінця ХІХ – початку ХХ ст. Володимира Рибінського. Потреба в такому прочитанні визначається тим фактом, що корпус біблійних текстів містить безліч емпіричного матеріалу, релевантного з точки зору історії та теорії релігієзнавчих досліджень. Відповідно, актуалізується свого роду реконструкція поля теоретичних положень, важливих для становлення «науки про релігію» у вітчизняній інтелектуальній традиції. При цьому, з огляду на слабку систематизованість, певну теоретичну аморфність та необхідність уважного «вичитування» таких положень, коректним буде стверджувати про наявність у праці В. Рибінського усього лише мотивів своєрідного «проторелігієзнавства». У статті запропоновано відповідні положення, які характеризують позицію київського дослідника у царині джерелознавчих та методологічних проблем дослідження релігії; у питаннях походження та історичного розвитку релігійних феноменів; в оцінках соціокультурних та політичних вимірів релігійних інститутів. Цінними для релігієзнавчого дослідження є наведені В. Рибінським міркування щодо структурних компонентів релігійного ритуалу чи релігійного інституту загалом – як у його еволюції, так і в функціональних зв’язках. Показано, як київський біблієзнавець у власній дослідницькій іпостасі та апологетичній інтенції впритул підходить до формулювання проторелігієзнавчих положень. На промовистому прикладі ще раз простежено всю складність дисциплінарного становлення у вітчизняній культурі «науки про релігію», складність раціонального пізнання цього феномену як специфічного способу духовно-практичного освоєння реальності.Матеріал надійшов 07.08.2020

In this article, the author carries on his research into works by Dmytro Bohdashevskyi (Archbishop Vasilii, 1861–1933), the famous Professor and Rector of the Kyiv Theological Academy in the early 20th century. The paper covers Dmytro Bohdashevskyi’s theological apologetics of the miracle and the supernatural in biblical narrative. It was established that Kyiv researcher realized the synthesis of epistemological, hermeneutic, dogmatic and religious-practical components in his position. Great attention is paid to his peculiar religious phenomenology, epistemology and praxeology of the Gospel miracles. Bohdashevskyi proposed a phenomenological representation of wonderful events in the acts of life experience. Religious structures such as experiencing the miraculous and experiencing the meeting the Absolute play the most important role. The epistemological basis of Bohdashevskyi ‘s reasoning about miracle in the Bible is the affirmation of its coherence with the human mind. This coherence is based on the act of religious faith in which a sacred rationalization of a miracle takes place. This way of rationalizing Gospel miracles objectively opposes both the primitive magical and the modern rationalistic (psychological, sociological, moralistic and scientific-natural) interpretations of the miraculous. However, the Kyiv apologist sometimes finds himself vulnerable to denying the significance of the act of faith and moving beyond the theological discursiveness to which his rationalist-minded opponents resort. The researcher objectively describes the assumption of the miracle as an intrinsically problematic cognitive act, demonstrating the complexity of human cognition as one of the underlying reasons for the emergence and existence of religion. In this way, D. Bohdashevskyi came very close to the comparison of scientific and extra-scientific knowledge, rational and extra-rational components of cognitive process.Article received 15.08.2019, У цій статті через аналіз творів Дмитра Богдашевського (архієпископа Василія, 1861–1933), знаного професора і ректора Київської духовної академії початку ХХ ст., висвітлено богословську апологетику чуда і надприродного в біблійному наративі. Встановлено, що в позиції київського дослідника реалізовано синтез філософсько-гносеологічних, біблійно-герменевтичних, церковно-догматичних і релігійно-практичних компонентів. Особливу увагу приділено своєрідній релігійній феноменології та релігійній праксеології чудесного в Євангелії. З’ясовано, що Д. Богдашевський запропонував феноменологічну класифікацію форм сприйняття чудесної події в актах життєвого досвіду, через певні структури релігійної свідомості, передусім переживання чудесного та переживання зустрічі з Абсолютом. Гносеологічний засновок апологетичних міркувань Богдашевського про сприйняття чудесного в Біблії – утвердження його узгодженості з людським розумом. Ця узгодженість ґрунтується на акті релігійної віри, в якому відбувається сакральна раціоналізація чудесної події. Така раціоналізація євангельських чудотворних актів об’єктивно протистоїть як первісним магічним, так і новітнім раціоналістичним (психологічним, соціологічним, моралістичним і науково-природничим) інтерпретаціям чудесного. Водночас автор показує певну вразливість київського апологета перед запереченням теологічної дискурсивності та виходом за її межі, до яких удаються його раціоналістично налаштовані опоненти. Д. Богдашевський об’єктивно характеризує допущення чуда як внутрішньо проблемний пізнавальний акт, що демонструє складність процесу людського пізнання – одну з посутніх підстав виникнення та існування релігії. Тим самим показано, що Д. Богдашевський у своїх міркуваннях впритул наблизився до проблеми зіставлення наукового й позанаукового знання, раціонального та позараціонального компонентів пізнавального процесу.Матеріал надійшов 15.08.2019

In this article, the author carries on his research into works by professors of the Kyiv Theological Academy (KTA) in the second half of the nineteenth and early twentieth century. The author spotlights how the pan-European controversy over the recognition of supernatural and miraculous in the Bible was actualized in Kyiv Orthodox biblical studies. This problem is considered in its dogmatic-theological and hermeneutical aspects. It has been established that the European rationalist criticism of the supernatural was, first and foremost, a problem of correlation between the historical and mythological element in the biblical narrative. The comparison of historical and mythological elements in the Bible was the focal point of debates in the West for researchers of both the Old and the New Testaments. In turn, the supernatural apology based on the recognition of the historical reality of a miracle in the Bible. Such recognition became the cornerstone of biblical apologetics, regardless of confession. It was shown that Kyiv Biblical scholars in their research supported the common European and world trends of controversy over the supernatural problem in the Bible. The doctoral dissertation by Prof. Stefan Solskii (1877), on protecting the supernatural and miracle in the New Testament, became especially noticeable. The Kyiv Orthodox apologists denied the desаcralization of the biblical narrative by criticizing both the mythological and naturalistic interpretations of the Scriptures. They confirmed the essential connection of the religious, dogmatic, and hermeneutical aspects of the problem of the supernatural in the Bible. So, the recognition of the reality of a miracle is а confirmation of the authenticity of the Holy Scripture itself, its truth and reliability as an image of Sacred History, a source of faith and Christian style of life.Article received 13.02.2019, Аналізуючи твори низки професорів та вихованців Київської духовної академії другої половини ХІХ – початку ХХ ст., автор висвітлює важливий етап актуалізації у київському православному біблієзнавстві загальноєвропейської полеміки щодо визнання історичності надприродного й чудесного в біблійному наративі. Означену проблему розглянуто в її догматично-богословському та герменевтичному аспектах. Встановлено, що в раціоналістичному дискурсі європейських біблієзнавчих студій критика ідеї надприродного поставала передусім як проблема співвідношення історичного та міфологічного елементів у старо- та новозавітній оповідях. Апологія надприродного ґрунтувалася, своєю чергою, на визнанні історичної реальності чуда в Біблії. Таке визнання ставало наріжним каменем біблійної апологетики незалежно від її конфесійного спрямування. Показано, що київські біблієзнавці-академісти у своїх бібліографічних публікаціях та авторських розвідках підтримали спільні європейські й світові тренди полеміки щодо проблеми надприродного в Біблії. Вони заперечували десакралізацію біблійного наративу, критикуючи як міфологічні, так і натуралістичні його інтерпретації. Київські апологети підтвердили сутнісний зв’язок віроповчального, догматичного та герменевтичного аспектів проблеми історичності надприродного в Біблії: визнання реальності чуда є підтвердженням достовірності самого Святого Письма, його істинності та надійності як образу священної історії, джерела віри та практик життя.Матеріал надійшов 13.02.2019

The relevance of the article is due to the increased interest in the cultural heritage of the last century. The creative achievements and worldviews of priest Alexander Men, which are a significant component of the spiritual Russian culture, have been investigated. The works of Alexander are open to secular culture, science, to other faiths, non-Christian religions and deep church roots, they are accessible and simple for readers. Alexander Men did not create a special doctrine, because his main task was spiritual enlightenment and the exaltation of souls. Alexander Men was gifted not only with an analytical mind but also with a prophetic gift. Predictions about future are picked up by ignorant people and not only mislead them, but also become a source of distorted ideas about the Bible argued Alexander Men. First of all, Alexander Men in his researches seeks to answer the main questions that concern people, to reveal the very essence of the mysterious book of the Bible, to make its deep content not only a narrow circle of specialists, but also a wide reader. In the article a comprehensive analysis of the interpretation of the theologian's apocalyptic prophecies has been conducted. Alexander Men denies literal understanding of the Apocalypse images and emphasizes to allegorical character of this book. Numerous symbols, fantastic images and visions are revealed through the images of the prophetic books of the Old Testament. His initial thesis is to understand the Apocalypse as a permanent reality. Therefore, according to the theologian Alexander, apocalyptic prophecies are constantly being fulfilled and reproduced. The reasons for not accepting the apocalyptic reflections of Alexander Men by Orthodox priests have been defined: contradictory interpretations of Scripture, admiration for scientific facts, inclination for Catholicism, distortion of spiritual Orthodox practice, excessive liberalism, ecumenism, admiration for Western theology. However, Alexander Men played an important role in the Orthodox Church, he had many adherents (believers, priests, and researchers) and he is still mentioned in articles and conferences., Актуальность темы исследования определяется увеличенным на сегодняшний день интересом к культурному наследию прошлого столетия, где особое значение, как и в наши дни, имели апокалиптические пророчества о конце света. Апокалиптическая проблематика была актуальной на протяжении всего развития христианской культуры, помогая последней реализовывать ключевые идеи о бессмертии, возвращении утраченного рая, конечной победе добра над злом. В этом отношении наследие о. А. Меня представляет собой очень значимый компонент духовной культуры российского общества, требующий дальнейшего изучения. Отец Алексадр Мень подробно объясняет и интерпретирует скрытый символизм, заложенный в апокалиптических пророчествах. Он отрицает буквальное понимание картин Апокалипсиса и подчеркивает их аллегоричность. Его исходным тезисом является понимание Апокалипсиса, как перманентной реальности. Итак, по мнению теолога, апокалиптические пророчества постоянно осуществляются и воспроизводятся. Священник Александр Мень вызвал к себе неоднозначное и противоречивое отношение со стороны православных священников. Среди основных причин неприятия его творчества исследователи выделяют: противоречивые интерпретации Священного Писания, привлечение научных фактов к объяснению божественных проявлений, склонность к католичеству, искажение духовной православной практики, чрезмерный либерализм, экуменизм, увлечение западным богословием. Тем не менее, отец Александр Мень сыграл важную роль в православной церкви, он имел много сторонников (как верующих, священников, так и исследователей) и до сих пор его имя упоминается в статьях и конфессиях., Актуальність теми дослідження обумовлюється збільшеним на сьогоднішній день інтересом до культурної спадщини минулого сторіччя, де особливе значення, як і в наші дні, мали апокаліптичні пророцтва про кінець світу. Апокаліптична проблематика була актуальною протягом всього розвитку християнської культури, допомагаючи останній реалізовувати ключові ідеї про безсмертя, повернення втраченого раю, кінцеву перемогу добра над злом. У цьому відношенні спадщина о. О. Меня являє собою дуже значимий компонент духовної культури російського суспільства, яка потребує подальшого вивчення. Отець Олексадр Мень детально тлумачить і пояснює прихований символізм, закладений в апокаліптичних пророцтвах. Він заперечує буквальне розуміння картин Апокаліпсису і наголошує на їх алегоричності. Його вихідною тезою є розуміння Апокаліпсису, як перманентної реальності. Отже, на думку теолога, апокаліптичні пророцтва постійно здійснюються і відтворюються. Священник Олександр Мень викликав до себе неоднозначне та суперечливе ставлення з боку православних священників. Серед основних причин несприйняття його творчості дослідники виділяють: суперечливі інтерпретації Святого Письма, залучення наукових фактів до пояснення божественних проявів, схильність до католицтва, спотворення духовної православної практики, надмірний лібералізм, екуменізм, захоплення західним богослов’ям. Тим не менше, отець Олександр Мень відіграв важливу роль в православній церкві, він мав багатьох прихильників (як вірян, священників, так і дослідників) і до тепер його ім’я згадується в статях і конфесіях.

У статті проаналізовано міфоархетипну репрезентацію Єврейського в малій прозі Катрі Гриневичевої, зібрану в циклах "По дорозі в Сихем" і "Непоборні". З’ясовано, що авторка зображує міфоархетипне Єврейське як Екзотичне й Орієнтальне (змішування інокультурних досвідів внаслідок незнання), як реалістичне Єврейське. Підкреслено, що поодинокі реалії співіснування українців із євреями в воєнну добу ("Непоборні") мають негативну конотацію внаслідок впливу стереотипів і скрутного соціального становища. Натомість, у рецепції євангельських подій віддзеркалено імперсько-колоніальний зріз суспільства, де лапідарно змальовано імперське Римське і Єврейське колоніальне. Наголошено, що імідж Єврейського включає численні коди, тож образи рослинного і тваринного світу, мистецьких явищ, соціально-політичної реальності, релігійних і культурних об’єктів і традицій сприяють формуванню об’ємної перспективи Єврейського. Доведено, що Єврейське нерідко постає дзеркалом, у якому відображається Своє, тобто Українське. В статье анализируются мифологическая и архетипическая репрезентация Еврейского в малой прозе Катри Гриневичевой, собранной в циклах "По пути в Сихем" и "Непреодолимые". Выяснено, что писательница изображает мифо-архетипическое Еврейское как Экзотическое и Ориентальное (смешивание инокультурных опытов вследствие незнания), как реалистичное Еврейское. Подчеркнуто, что единичные реалии сосуществования украинцев с евреями во время войны ("Непреодолимые") имеют отрицательную коннотацию вследствие воздействия стереотипов и трудного социального положения обеих наций. Также в рецепции евангельских событий отражено имперско-колониальной срез общества, где лапидарно изображены имперское Римское и Еврейское колониальное. Отмечено, что имидж Еврейского вмещает многочисленные коды, поэтому образы растительного и животного мира, художественных явлений, социально-политической реальности, религиозных и культурных объектов и традиций способствуют формированию объемной перспективы Еврейского. В итоге исследования утверждается, что Еврейское в большинстве случаев является зеркалом, в котором четче отражается Свое, то есть Украинское. There the mythological and archetypical representation of the Jewish in short prose of Katria Grynevychewa collected in the cycles "On the Road to Shechem" and "The Unconquered", is analyzed. It is revealed the writer portrays the Jewish as Exotic and Oriental, which is the result of mixing of interculultural experiences because of its ignorance) and as the realistic Jewish. It is emphasized that the rare realities of the coexistence of Ukrainians with Jews during the war ("The Unconquered") bear a negative connotation due to the influence of stereotypes and the difficult social situation. The reception of evangelical events reflects the imperial-colonial cut of society, where the imperial Roman and the Jewish colonial are depicted lapidary. The Jewish Image contains numerous codes, therefore, floristic and zoomorphic images, as well as artistic phenomena, socio-political realities, religious and cultural objects, and traditions contribute to the formation of the multidimensional prospect of the Jewish. As the result of the research, the author states that the Jewish often appears as a mirror in which the Own, that is Ukrainian, is displayed in the Katria Grynevychewa’s texts.

The article analyzes the main aspects of the functioning of the topos “book” in the history of culture: the sources of formation of the semantic field, as well as the dynamics of the values of the topos. As the precedent texts that defined the core of the topos “book”, named myths and the Bible, which actualize the positively marked elements of the binary opposition that make up the structure of the topos: “salvation”, “power” (in the myth), “healing”, “wealth”, “justice” (in the Bible), as well as the seven “memory”, “knowledge” – common to the two sources. The emergence of fundamentally new values of the topos “book” occurs in a situation of transition, historical instability. Around the topos “book” formed a stable poetic and semantic complex, the structure of which, on the one hand, includes the traditional motives of the mental existence of the book, the identification of the book with the true knowledge, on the other hand, there are qualitatively new ideas related to the archiving of book culture, as well as the destruction of humanitarian knowledge (which is especially important for the literature of recent decades). The main stages of the evolution of the topos “book” are considered: each cultural epoch has its own peculiarities of perception of this topos as a model of the world, which demonstrates the ontological, axiological and epistemological attitudes characteristic of a person's worldview of a particular historical period., Проанализированы основные аспекты функционирования топоса „книга” в истории культуры: выявлены источники формирования семантического поля, представлена динамика значений топоса. В качестве прецедентных текстов, определивших ядро топоса „книга”, названы мифы и Библия, в которых актуализируются положительно маркированные элементы бинарной оппозиции, составляющей структуру топоса: „спасение”, „власть” (в мифе), „исцеление”, „богатство”, „справедливость” (в Библии), а также семы „память”, „знание” – общие для двух источников. Возникновение принципиально новых значений топоса „книга” происходит в ситуации переходности, исторической нестабильности. Рассмотрены основные этапы эволюции топоса „книга”: каждая культурная эпоха имеет свои особенности восприятия данного топоса как модели мира, что демонстрирует онтологические, аксиологические и гносеологические установки, характерные для мировоззрения человека того или иного исторического периода., Проаналізовані основні аспекти функціонування топосу „книга” в історії культури: виявлені джерела формування семантичного поля, представлена динаміка значень топосу. Як прецедентні тексти, що визначили ядро топосу „книга”, названі міфи і Біблія, в яких актуалізуються позитивно марковані елементи бінарної опозиції, що становить структуру топосу: „порятунок”, „влада” (міфі), „зцілення”, „багатство”, „справедливість” (у Біблії), а також семи „пам’ять”, „знання” – спільні для двох джерел. Виникнення принципово нових значень топосу „книга” відбувається в ситуації перехідності, історичної нестабільності. Розглянуті основні етапи еволюції топосу „книга”: кожна культурна епоха має свої особливості сприйняття даного топосу як моделі світу, що демонструє онтологічні, аксіологічні та гносеологічні установки, характерні для світогляду людини того чи іншого історичного періоду.

У цій статті автор висвітлює одну з форм залучення європейського досвіду біблійних студій, реалізованого в Київській духовній академії другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Уперше предметом дослідження є критико-бібліографічні огляди та рецензії професорів КДА на праці іноземних біблієзнавців, що містять результати їхнього критичного осмислення досвіду раціоналістичного та ортодоксально-апологетичного трендів закордонних біблійних студій, а також увиразнюють пошуки ідейних та методологічних союзників для зміцнення православної біблійно-апологетичної позиції. Автор наголошує значущість розглянутих критико-бібліографічних публікацій, що стали своєрідним індикатором залучення київського духовно-академічного біблієзнавства до світового науково-богословського простору. Широта тематичного кола рецензованих праць, регулярність і частота появи оглядів та рецензій стала одним із показників рівня інтенсивності професійної комунікації в духовно-академічному середовищі. Вона демонструвала міру сприйняття київськими академістами актуальної у світі проблематики; способи реагування на методологічні й ідейні виклики; рецепцію тих чи тих дослідницьких і герменевтичних моделей. На підставі здійсненого аналізу автор робить спробу окреслити певні етапи еволюції зазначеного жанру впродовж 1860-х – початку 1900-х рр. Серед основних структурних компонентів корпусу оглядів та рецензій у статті виокремлено огляди старозавітних та новозавітних досліджень у таких тематичних компонентах, як ісагогіка, богослов’я та екзегеза, історична критика, текстологія, вивчення біблійних мов, географія та археологія, історія та хронологія, релігійна та культурна компаративістика. У тематиці оглядів і рецензій автор знаходить своєрідне віддзеркалення суттєвих моментів розвитку європейської біблійної науки.Матеріал надійшов 22.02.2018, In this article, the author explores one of the avenues through which the experiences of the European biblical studies were implemented in the Kyiv Theological Academy (КТА) in the second half of the 19th and early 20th centuries. For the first time, the critical bibliographic reviews of biblical research works written by foreign scholars are being examined as a genre. In the comments and reviews made by the KTA professors, we observe a critical analysis of the experiences related to rationalistic and orthodox apologetic trends as represented in foreign biblical studies, as well as a quest for conceptual and methodological allies in support of the Orthodox biblical apologetic perspective. These critical reviews represent a valuable asset indicating that the Kyiv theological academic studies had been incorporated in the global dimension of academic biblical studies. The broad range of subjects addressed in the reviews as well as their regularity and frequency testify to intensive professional communication within the theological academic community. In addition, the texts demonstrate the degree the Kyiv academics perceived the global issues and trends, the responses of scholars to methodological and conceptual challenges, and their perception of various hermeneutical models. The article specifies the stages in which the genre of review evolved from 1860s to early 1900s. From the key structural elements of the entire body of reviews and critical articles, the author distinguishes reviews of the Old Testament and New Testament studies in such thematic areas as isagogics, theology, exegesis, historical criticism, textual criticism, study of biblical languages, geography, archeology, history, chronology, and comparative studies of religion and culture. The subject areas of the reviews and critical articles specifically indicate significant development in the European biblical studies.Article received 22.02.2018

The present article explores the general patterns of the Kyrylo Tranquilion Stavrovetsky’s homilies based on the rules of formal homiletics. St. Augustine treatise «De Doctrina Christiana» («On the Christian Doctrine») are of key importance for indicating the basic patterns of the homily writing. A growing body of literature recognizes the importance of studying the homiletic theory. A much-debated question is what narrative strategy father Kyrylo used in his homilies. The aim of the article is to explore general patterns of the Stavrovetsky’s homilies, to descry the most common patterns of the Bible texts’ interpretation. The methodological base of the research implies to hermeneutics and St. Augustine’s interpretation of the Bible studies. The most interesting finding is that both St. Augustine and Kyrylo Tranquilion Stavrovetsky employ faith in understanding the creed. In the treatise, «De Doctrina Christiana», St. Augustine writes the set of instructions how to recognize the divine truth through hermeneutics and utter it in the homily. He actually develops the homiletic rules and prescribes narrative strategies of Scripture interpretation. Kyrylo Tranquilion Stavrovetsky in his turn creates the homilies where on the typological level of formal homiletics those instructions are identified. His homilies mainly consists of two parts: the first contains a literal interpretation of the biblical text, and the second places this interpretation in the universal outlook.The innovation of the article lies in its subject: there is little research on comparable study of the Bible and «The Didactic Gospel» by Kyrylo Tranquilion Stavrovetsky. This study might be used in further exploration of the homilies from “The Didactic Gospel” and in comparative studies of the Bible., Исследование направлено на раскрытие смысловой упорядоченности проповедей Кирилла Транквилиона Ставровецкого из сборника «Евангелие Учительное» (1619) сквозь призму гомилетичних установок трактата святого Августина «De Doctrina Christiana» (397). На примере «Поучение в первое воскресенье святого поста» проанализированы наиболее употребляемые и действенные стратегии убеждение, что использует отец Кирилл и которые можно найти у Августина., У статті здійснено аналіз смислової впорядкованості проповідей Кирила Транквіліона Ставровецького зі збірника «Євангеліє Учительне» (1619) крізь призму гомілетичних настанов трактату святого Августина «De Doctrina Christiana» (397). На прикладі «Повчання у першу неділю святого посту» з’ясовані найбільш уживані і дієві стратегії переконання, що використовує отець Кирило і які можна віднайти в Августина.

У статті розглянуто ключові дискурсотвірні екоконцепти англомовного біблійного екодискурсу: БОГ, ПРИРОДА, ЛЮДИНА і СОЦІУМ. Специфікація їх взаємозв’язку дозволяє виокремити основні концептуальні екотеми Біблії, які розкривають суть гармонійного існування людини у світі. Концептуальні екотеми визначено за допомогою їх реконструкції як інтерпретації концептуального змісту біблійних нарацій з опорою на когнітивні операції промінантності, профілювання і суположення траектора й орієнтира (за Р. Ленекером). Смислову структуру біблійних історій, представлену в термінах концептуальних екотем, реконструйовано на основі екологічних субконцептів і концептуальних дескрипторів, які визначаються набором смислових ознак, реалізованих в одиничних контекстах і множинних іноконтекстах біблійних нарацій.

Завдання сучасного літературознавства - по-новому розкрили естетичне значення творів І. Франка, використовуючи нові підходи та методи. У статті проаналізовано інтертекстуальні витоки поеми «Мойсей». Як відомо, до образу Біблійне пророка неодноразово зверталися в світовій, в слов'янської і українській літературах. Доведено, що навіть І. Франко в своїй ранній творчості пише про образ поводиря. Це дозволило створити в поемі «Мойсей» легендарний персонаж пророка., The task of modern literary criticism is to re-examine the aesthetic significance of the works of I. Frank using new approaches and methods. The article analyzes the intertextual sources of the poem "Moses". As you know, the image of the biblical prophet was repeatedly applied in the world, in Slavic and Ukrainian literature. It is proved that even Ivan Franko in his early work writes about the image of the guide. This allowed us to create in the poem "Moses" the legendary character of the prophet., La tâche de la critique littéraire moderne est de réexaminer la signification esthétique des travaux de I. Frank en utilisant de nouvelles approches et méthodes. L'article analyse les sources intertextuelles du poème "Moïse". Comme vous le savez, l'image du prophète biblique a été appliquée à plusieurs reprises dans le monde, dans la littérature slave et ukrainienne. Il est prouvé que même Ivan Franko dans ses premiers travaux écrit à propos de l'image du guide. Cela nous a permis de créer dans le poème "Moïse" le caractère légendaire du prophète., Задание современного литературоведения – по-новому расскрыть эстетическое значение работ И. Франка, используя новые подходы и методы. В статье проанализированы интертекстуальные истоки поэмы «Моисей». Как известно, к образу библийного пророка неоднократно обращались в мировой, в славянской и украинской литературах. Доказано, что даже И. Франко в своем раннем творчестве пишет об образе поводыря. Это позволило создать в поэме «Мойсей» легендарный персонаж пророка.

Проблема релігійності Тараса Григоровича, як і вся його життя і творчість, була, є і буде актуальною, особливо в сучасній Україні, коли "пророче слово" Шевченка набуває значення і непереборну силу, пробуджує прагнення бути нацією, а не групою людей, стимулює духовно і свідомо рости.У статті досліджуються своєрідні інтерпретації, філософське мислення і трактування українським генієм біблійних істин, розглядається актуальність його листи, виховний і формотворчий потенціал його спадщини., The problem of religiousness of Taras Grigorievich, as well as his whole life and work, was, is and will be relevant, especially in modern Ukraine, when Shevchenko's "prophetic word" acquires significance and an irresistible force, awakens the desire to be a nation, not a group of people, stimulates spiritually and consciously grow. The article explores peculiar interpretations, philosophical thinking and interpretations of the Ukrainian genius of biblical truths, examines the relevance of his writing, educational and formative potential of his heritage., Le problème de Taras religieux, comme le reste de sa vie et de travail, a été et sera pertinente, en particulier en Ukraine d'aujourd'hui, quand la « parole prophétique » Shevchenko devient force importante et irrésistible, éveille le désir d'être une nation, au lieu d'un groupe de personnes, la promotion spirituelle et grandir consciemment. L'article étudie l'interprétation particulière de la pensée philosophique et l'interprétation du génie ukrainien des vérités bibliques considérés comme la pertinence de son écriture, le potentiel éducatif et formotvorchesky de son patrimoine., Проблема религиозности Тараса Григорьевича, как и вся его жизнь и творчество, была, есть и будет актуальной, особенно в современной Украине, когда „пророческое слово” Шевченка приобретает значение и непреодолимую силу, пробуждает стремление быть нацией, а не группой людей, стимулирует духовно и сознательно расти. В статье исследуются своеобразные интерпретации, философское мышление и трактовки украинским гением библейских истин, рассматривается актуальность его письма, воспитательный и формотворческий потенциал его наследия.

У статті проаналізовано вірші-орації, сюжетна основа яких зосереджена навколо біблійної тематики. Цей аспект представлений у працях І. Франка, В. Перетца, М. Грушевського, Д. Чижевського, В. Шевчука, Л. Ушкалова та інших учених, які вивчають явище питомої релігійності у поезії Бароко. Предметом дослідження є твори, які широко побутували в XVIIІ столітті. Вони характеризуються бурлескним світобачення, завдяки чому християнська тематика осмислюється досить своєрідно. У віршах травестіях сміх як альтернативна форма світобачення сприяє новому переосмисленню біблійної історії. Крізь призму народної сміхової культури в них подаються історія гріхопадіння Адама та Єви, історія народження Ісуса Христа та історія його воскресіння. Таким чином, цей пласт творчості мандрівних дяків охоплює важливі моменти з історії людства зі Святого Письма. У роботі розглядається запозичення авторами сюжетно-образного матеріалу з Біблії, слідування авторів за бурлескним та травестійним стилями, звернення до народного побуту та традиції. Звернено увагу на інтермедійному характері зображення, гротеску, тяжінні до натуралістичних деталей, що сприяли наближенню біблійної історії та її входженню в життя простолюду. Також зосереджено увагу на статичності оцінок щодо значення народження Ісуса Христа, гріхопадіння перших людей, їхнього вигнання з раю та на проповідницьких мотивах у віршах-травестіях XVIII століття.

У Музеі нацыянальных культур Іўя захоўваецца татарскі рукапіс другой паловы ХХ ст., напісаны кірыліцай. Рукапіс змяшчае некалькі апавяданняў на біблейска-каранічныя тэмы (пра цароў Давіда і Сулеймана). У артыкуле разглядаецца пачатак і эвалюцыя кірылічнага і лацінскаграфічнага пісьменства сярод татараў былога Вялікага Княства Літоўскага, а таксама робіцца спроба вызначыць месца даследаваннага рукапісу ў рэчышчы гэтай традыцыі. Значная ўвага надаецца высвятленню жанравай прыналежнасці твораў, якія ўваходзяць у згаданы рукапіс, і праблеме ідэнтыфікацыі выкарыстаных у ім крыніц.

The article is aimed at defining the ways to the exposure of theistic basis of personhood which were paved by the personalist philosophy founded in the USA in the late nineteenth – early twentieth centuries. Having become an initiator of historical-philosophical reconstructing the genesis of American personalism in Ukraine, the author actualizes the problem of perceiving the Scripture text by the personalistic trend sprung from the Protestant soil in North America. The article substantiates the approach to reflecting this process based upon the meta-ontology of personality expounded by patristic trinitology at the turn of Antiquity and the Middle Ages and disclosed for rational consciousness of the modern era by the personalistic mode of thinking appealed to Orthodox theology. Prepared by the previous results of the author’s elaboration of the actualized problematics (represented in his publications in Ukrainian and foreign periodical scientific editions) the article focuses on the theological foundations of the personalist philosophy of the USA connecting its unsteadiness with the departure of Protestantism from Christian dogmata affirming personal principle of being, Absolute Personality of God and godlikeness of the human person uncovered by the Revelation. Correlating horizons of personalistic perception of God Breathed Book with reconstructions of the Bible topology of personhood which were performed in the Scripture translations providing the personal access to God’s Word, the author analyzes the transmission of Biblical concepts of personal being in English Scripture versions appeared during the reign of Elizabeth I (the Geneva Bible, the Bishops’ Bible), initially accepted by the Protestant denominations of North America and formed the Biblical background of personalistic thinking in the New World. The study reveals the premises of reducing the spiritual source of personality to personalized ratio in the doctrine of the classical American personalism clarifying the perspective of its further investigation.

У статті йдеться про те, що Біблія – джерело популяризації семантизованих назв букв, а релігійний стиль загалом відзначається частотністю таких одиниць. Вони поширені насамперед у назвах букв грецького алфавіту, а не кирилиці. З’ясовано, що літери та графіка використовуються для прямої номінації об’єктів, творення тропів і фігур, графічного текстового оформлення, моделювання жанрової своєрідності релігійних текстів, їхньої прагматики. Описана специфіка функціонування фразеологічних одиниць зі складниками – назвами літер у релігійному стилі. The article highlights the problem of actualization of the letter names and their derivatives in the religious style and proves that it is the Bible that is the source of popularization of the lexicalized and sematicized names of the letters. From the Bible they penetrate and adapt themselves into everyday Ukrainian, that is why modern sermons are full of lexicalized and semanticized names of letters. The author also states that the phraseological units with the names of the letters mainly belong to the biblical texts. It has been clarified that the names of the Greek letters, not the Cyrillic ones, are actualized. This process has been determined by historical conditions. In fact, the term «letter» as well as its derivatives (literally, in letters,) has been always widely used in the religious style. The names of the letters are used for both nominating and forming pragmatic meanings (the nomination of objects, the formation of a great variety of tropes and figures, the genre peculiarity and a graphic design of the text). Special attention has been drawn to the fact that the lexicalized and semanticized graphemes and idioms containing them, are transferred into other styles of the language from the religious sources.

У статті проаналізовано українські видавництва, у репертуарі яких є Біблії для дітей; виокремлено із класифікації за соціально-функціональним призначенням досліджувані видання в окремий вид (видання Біблій, біблійних історій, оповідань, притч); досліджено видавничі варіації українських видань Біблій для дитячої аудиторії; визначено, що видання Біблій за матеріальною конструкцією, окрім традиційних видань, представлені і книгами-іграшками: біблійні історії видавничо втілюють у книгах-пазлах, книгах-саморобках, інтерактивних книгах, книгах-сумочках та книгах-розмальовках; зафіксовано унікальні книги (біблійні історії), де простежено «дитячу літературу» у двох аспектах: реципієнтами і «авторами» одночасно виступають діти. This article analyzes ukranian publishing houses that represent publications of Bibles for children. These editions are distinguished as a particular kind of publication according to the social and functional purpose (Bible publications, publications of Bible stories, novels, and parables). It is also investigated publishing variations of ukrainian editions of Bible for children. The article also defines untraditional editions, which are represented by entertaining books such as puzzle books, interactive books, handmade books, book-bags and coloring books. Besides we mention about unique books, that have been written children and for children.

Синодальний переклад — це переклад книг Святого Письма, який вперше був виконаний в ХІХ столітті й утверджений Святійшим Синодом. Незважаючи на те, що спочатку переклад виконувався російською мовою на території Російської держави, вже у ХХ столітті він набув значимості й на Україні, але деякі факти свідчать про його існування ще у давні часи.

Визначено парадоксальні принципи християнського позичальництва.

У статті простежено функціонування лінгвістичного символу кінь у біблійному тексті, розглянуто мовні засоби вираження словесних образів-символів коня (агенсні, пацієнсні поєднання слів, порівняльні та різновиди синтаксичних конструкцій, асоціативні ряди).The article traces the functioning of the linguistic symbol of the horse in the biblical text, scientific achievements in the field of linguistic studies of the biblical text have been defined, the comprehension of the linguistic symbol as a polysemantic and multiaspect objective-conceptual image in the semantic expression has been presented as the one that is located at the turn of interacting coordinate systems; linguistic means of expressing verbal symbols of the horse have been examined (agent- and patient-related word combinations, similies and a variety of syntactic structures, associative ranges). Dominant and peripheral image notions of the considered symbol have been clarified which gave the opportunity to identify their pragmatic, cognitive, archetypal,axiological parameters and its specificity.

У статті розглянуто образність природи в англомовному біблійному дискурсі в контексті екологізації світу, відтвореного у псалмах про природу. У досліджуваному дискурсі специфіку вживання образів природи як різновиду екологічної образності розкрито з позицій екопоетики, яка ґрунтується на жанровій різнома¬нітності біблійних текстів, передбачає множинність сюжетних ліній і тематичних блоків, наявність екологічно значущої сенсорної лексики, прихованих екологічних смислів і концептів, що втілюють в уявному просторі біблійного світу екологічні цінності. Відповідно, у псалмах про природу виділяємо дві основні теми: 1) створення світу і його значущість; 2) прославлення та хваління Бога поряд із піклуванням про Його творіння. Для посилення експресивності прославлення і хваління Господа за допомогою образів природи використано низку стилістичних засобів та прийомів, серед яких домінувальну роль грають: тропеїка (метафори, уособлення, образні порівняння); акустично-зображувальні текстові елементи, що створюють певні міметичні ефекти, та засоби формування емоційної напруги. This paper focuses on the imagery of nature in English biblical discourse in the context of ecological implications ascribed to the biblical world created in Nature Psalms. The paper reflects the specificity of biblical images of nature as a variety of ecological imagery viewed from the ecopoetic point of view. The latter is based on the genre diversity of biblical texts, which envisages numerous plot lines and thematic blocks revealed through ecological sensory vocabulary, hidden meanings and ecological concepts that embody ecological values in the imaginary space of biblical discourse. Two thematic parts of Nature Psalms: (i) world creation and its significance as well as (ii) the praise of God, thus, caring for His creation, – abound in stylistic means and devices used to enhance expressiveness and glorification of the Lord through images of nature. Here belong: (i) tropes (metaphors, personifications, similes); (ii) sound imitation devices that create mimetic effects; and (iii) linguistic means that generate emotional tension.

У статті досліджено текст Старого та Нового Завітів на наявність у них оплакувальних мотивів, що є характерною рисою барокового жанру плачу (ляменту). Проаналізовано особливості оплакувальної поетики, що відіграє значну роль у розкритті та сприйманні реципієнтом ідеї Бога та божественного.The special emotional load in the text of the Bible is in the episodes that are associated with loss, death and accompanied by a complaint and a lamentation. The crying as an independent genre of Baroque is not established of the canonical Christian tradition. But there are places in the Old and the New Testament, where the tragic events and feelings are transferred to the poetics of crying. The article investigates how the archaic ceremonial of the mourning influenced the formation of sensory-imagery system of Scripture. Analyzed verbal formula display motives of crying: expression of grief and despair, symbolism for the traditional funeral rite, rhetorical figures.

У статті розглянуто семантику стійких біблійних порівнянь, проаналізовано їхнє стилістичне навантаження, показано, які елементи картини світу давніх народів є реле- вантними для творців Святого Письма і відповідають меті забезпечити доступність змісту сакральних текстів для широкого кола реципієнтів, констатовано розвиток семантики окре- мих стійких порівнянь залежно від їх вживання у різних книгах Біблії., Study of linguistic worldview is especially important at the present stage of linguistics development because it allows to discover how a language reflects features of the people’s life, their spirit, etc. Investigation of the Bible linguistic worldview is essential for deeper understanding of sacred texts and ensuring of their adequate translation into different languages. The Bible as a bookish work is characterized by presence of many means for creating imagery and comparison is one them. They are an inherent part of the Biblical texts. Many have linguists repeatedly addressed to studying the Bible’s language but most of their attention was focused on the study of the Biblical phraseology and semantics of lexeme symbols (H. Burdina, L. Hranovska, M. Demskyi O. Safronova, L. Shevchenko, E. Sikorska), syntactic features of the Holy Scripture text translations (A. Halas, T. Moroz, S. Kharchenko, S. Shabat), and their stylistic features (A. Horbach, M. Lesiuk). Comparative constructions in these and other works are mentioned only inter alios. However, we note that the Biblical comparisons can be characterized by the diversity of structure, semantics, and functions. A group of repeated comparisons, which represent key concepts of worldview of the peoples who were creators of the Bible and carry significant stylistic load, is distinguished among them. The article deals with the semantics of Biblical stable comparisons, analyzes their stylistic load, shows which elements of the ancient peoples’ worldview are relevant for the creators of the Holy Scripture and conform to the purpose of ensuring the availability of the sacred texts content for a wide range of recipients, and states development of semantics of individual stable comparisons depending on their use in different books of the Bible.

Среди множества культурных моделей, исследуемых культурологией, есть и христианский мир. При формировании лингвокультурологической компетенции студентов, живущих в христианской стране, целесообразно обращаться к текстам Библии – книги, которая, как ни одна другая, оказала величайшее влияние на мировую мысль. Написанная представителями маленького народа, Библия стала всемирным достоянием, признанным крупнейшим литературным произведением всех народов. Из Библии черпали сюжеты, мысли и образы художники и писатели, философы и композиторы на протяжении многих сотен лет. Вечные темы – проблемы добра и зла, счастья и смысла жизни, справедливости и смерти, любви и страдания – в большинстве случаев развивались на материале библейских сюжетов и с библейскими персонажами. В этой уникальной книге, написанной людьми конкретной культуры и в конкретное историческое время, заключена вечная уместность: Библия обращена ко всему человечеству, любому возрасту и любой культуре.