Search

Recently, in medicine, the influence of infectious, hepatobiliary, gastric and duodenogenic factors for the formation and course of chronic pancreatitis (CP) and chronic hepatitis C virus (CHCV) which was treated etiotropically is increasingly being studied. Hepatitis C virus (HCV) is an important infectious factor in CP, for which the ability to chronic course has been proven. The condition of the mucous membrane of the organs in the gastroduodenal zone (GDZ) in the combined course of CP and HCV is important for the patient’s quality of life, as well as for assessing the safety of the performed and planned restorative complex treatment of such patients. The objective: to analyze the dynamics of morphological changes of the mucous membrane in the gastrointestinal tract of patients with CP in comorbidity with etiotropically treated HCV under the influence of a protocol therapeutic complex with the additional inclusion of hepatotrophic drugs. Materials and methods. We analyzed the data of 55 patients with CP in comorbidity with HCV after etiotropic treatment of HCV, who were examined according to generally accepted algorithms and received a generally accepted complex of treatment according to the CP protocol. The patients were divided into two groups: the 1st group – 20 patients who received a generally accepted complex of treatment according to the protocol (PC) for 3 months; the 2nd group – 35 patients who received treatment according to the PC with the additional inclusion of a hepatotrophic agent for 3 months. In all the patients before and after treatment a morphological study of biopsies of the mucous membrane of the stomach and duodenum was performed. Results. In the course of the study, a significant improvement in the mucous membrane morphology of the GDZ of patients with a combination of CP and HCV was established after a course of treatment with the use of hepatoprotectors, namely: a decrease in lymphohistiocytic infiltration – by 3.97 times, restoration of the gland structure that did not undergo complete non-metaplastic atrophy – by 5,13 times, increased proliferation of the glandular epithelium as a sign of morphological restoration of the epithelium – 3.9 times, decrease in signs of epithelial dysplasia – 10.35 times, decrease in the number of erosions of the mucous membrane of the organs of the gastrointestinal tract – 2.6 times. Conclusions. The higher efficiency and safety of the complex treatment with the additional inclusion of a combination of hepatotrophic agents on the morphological condition of the mucous membrane of the organs of the gastroduodenal zone have been substantiated., Останнім часом у медицині все частіше вивчається вплив інфекційного, гепатобіліарного і гастродуоденогенного факторів на формування і перебіг хронічного панкреатиту (ХП) на тлі хронічного вірусного гепатиту С (ХВГС), пролікованого етіотропно. Важливим серед інфекційних факторів при ХП є вірусний гепатит С (ВГС), щодо якого доказово доведено здатність до хронізації інфекції. Стан слизової оболонки органів гастродуоденальної зони (ГДЗ) при поєднаному перебігу ХП і ХВГС є важливим для якості життя хворих, а також для оцінювання безпечності проведеного і планованого відновного комплексного лікування таких пацієнтів. Мета дослідження: аналіз динаміки морфологічних змін слизової оболонки ГДЗ пацієнтів із ХП у коморбідності з пролікованим етіотропно ХВГС під впливом протокольного терапевтичного комплексу з додатковим включенням до нього гепатотрофних препаратів. Матеріали та методи. Проаналізовано дані 55 пацієнтів із ХП у коморбідності із ХВГС після проведеного етіотропного лікування ВГС, які були обстежені за загальноприйнятими алгоритмами і отримували загальноприйнятий комплекс лікування за протоколом ХП. Пацієнтів було розподілено на дві групи: 1-а група – 20 пацієнтів, які отримували загальноприйнятий комплекс лікування за протоколом (ЗПК) протягом 3 міс; 2-а група – 35 пацієнтів, які отримували ЗПК із додатковим включенням гепатотрофних засобів протягом 3 міс. Усім хворим до і після лікування було проведено морфологічне дослідження біоптатів слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Результати. У ході дослідження встановлено достовірне покращання морфологічного стану слизової оболонки ГДЗ пацієнтів із поєднанням ХП і ХВГС після курсу лікування із застосуванням гепатопротекторів, а саме: зменшення лімфогістіоцитарної інфільтрації – у 3,97 раза, відновлення структури залоз, які не зазнали повної неметапластичної атрофії – у 5,13 раза, посилення проліферації залозистого епітелію як ознаки морфологічного відновлення епітелію – у 3,9 раза, зменшення ознак дисплазії епітелію – у 10,35 раза, зменшення кількості ерозій слизової оболонки органів ГДЗ – у 2,6 раза. Висновки. Обґрунтовано вищу ефективність і безпечність комплексного лікування з додатковим включенням комбінації гепатотрофних засобів на морфологічний стан слизової оболонки органів гастродуоденальної зони.

An important problem of the combined course of chronic pancreatitis (CP) and chronic hepatitis C virus (HCV) is the study of the effects of chronic HCV, even after the treatment, in particular for the condition of the pancreas and liver in patients with CP. Often hepatotrophic therapy is used for this purpose, which should be differentiated depending on the needs of patients with comorbidity of CP and chronic HCV. The objective: to analyze the functional and structural condition of the pancreas and liver in patients with CP after the chronic HCV treatment by the proposed complex treatment with additional inclusion of hepatotrophic drugs. Materials and methods. 80 patients with a combined course of CP and chronic HCV were examined. According to the methods of treatment the patients were divided into three groups. The 1st group included 20 patients with CP and chronic HCV, who received a common complex for treatment (CCT) by protocol for 3 months. In the 2d group 25 patients with CP and chronic HCV received CCT with additional inclusion of hepatotrophic agent for 3 months. The 3d group included 35 patients with CP and chronic HCV with CAGE≥2.0, who took CTC with additional inclusion of hepatotrophic agent for 3 months and metadoxine for 3 months. Results. The more significant level of efficiency of therapeutic complex with the additional inclusion of hepatotrophic agent was determined when metadoxine was prescribed. It was found that the content of fecal α-elastase increased by 19.6 %, 37.5 % and 66.9 %, glucose level decreased by 13.4 %, 11.0 % and 28.4 %, glyconized hemoglobin – by 12.3 %, 22.1 % and 25.8 %, HOMA index – by 16.3 %, 21.9 % and 56.0 %, coprogram score – by 12.8 %, 18.3 % and 88.7 %, the total index of the pancreas structure – by 7.2 %, 15.1 % and 85.7 %, and the total indicator of liver structure – by 11.7 %, 17.5 % and 44.7 %, respectively in groups (p, Важливою проблемою поєднаного перебігу хронічного панкреатиту (ХП) і хронічного вірусного гепатиту С (ХВГС) є вивчення наслідків ХВГС, навіть пролікованого етіологічно, зокрема для стану підшлункової залози і печінки при ХП. Часто з цією метою застосовують гепатотрофну терапію, яка має бути диференційованою залежно від потреб пацієнтів із коморбідністю ХП і ХВГС. Мета дослідження: аналіз функціонального і структурного стану підшлункової залози і печінки хворих на ХП на тлі пролікованого ХВСГ під впливом запропонованого комплексного лікування з додатковим включенням гепатотрофних препаратів. Матеріали та методи. Обстежено 80 пацієнтів із поєднаним перебігом ХП і ХВГС. За методиками лікування хворих поділили на три групи. До 1-ї групи увійшли 20 пацієнтів із ХП і ХВГС, які отримували загальноприйнятий комплекс лікування за протоколом (ЗПК) протягом 3 міс. До 2-ї групи включено 25 пацієнтів із ХП і ХВГС, які отримували ЗПК з додатковим включенням гепатотрофного засобу протягом 3 міс. До 3-ї групи увійшли 35 пацієнтів із ХП і ХВГС із значенням CAGE≥2,0, які приймали ЗПК із додатковим включенням гепатотрофного засобу протягом 3 міс з додаванням метадоксину протягом 3 міс. Результати. Було констатовано більш значущий рівень ефективності лікувального комплексу з додатковим включенням гепатотрофного засобу при приєднанні метадоксину. Виявлено, що вміст фекальної α-еластази підвищувався відповідно на 19,6%, 37,5% і 66,9%, вміст глюкози знижувався на 13,4%, 11,0% і 28,4%, вміст глікованого гемоглобіну – на 12,3%, 22,1% і 25,8%, індекс НОМА – на 16,3%, 21,9% і 56,0%, бальний показник копрограми – на 12,8%, 18,3% і 88,7%, сумарний показник структури ПЗ – на 7,2%, 15,1% і 85,7%, а сумарний показник структури печінки – на 11,7%, 17,5% і 44,7% відповідно за групами (p

The article reviews the literature on the effectiveness of antiviral therapy in chronic viral hepatitis C. Data presented by World Health Organization recommendations for the algorithm for the diagnosis, treatment and monitoring of viral hepatitis C., В статье представлен обзор литературы относительно эффективности противовирусной терапии при хроническом вирусном гепатите С. Представлены данные рекомендаций ВОЗ по алгоритмам диагностики, лечения и мониторинга вирусного гепатита С., У статті поданий огляд літератури стосовно ефективності противірусної терапії при хронічному вірусному гепатиті С. Наведені дані рекомендацій ВООЗ щодо алгоритму діагностики, лікування й моніторингу вірусного гепатиту С.

Loboda A. M., Malysh N. G., Melekhovets O. K., Chemych O. M., Mogylenko V. I., Osypko D. V. Awareness assessment for viral hepatitis among patients in different departments of medical institutions and students. Journal of Education, Health and Sport. 2021;11(05): 185-196. eISSN 2391-8306. DOI http://dx.doi.org/10.12775/JEHS.2021.11.05.019 https://apcz.umk.pl/czasopisma/index.php/JEHS/article/view/JEHS.2021.11.05.019 https://zenodo.org/record/4968194 The journal has had 5 points in Ministry of Science and Higher Education parametric evaluation. § 8. 2) and § 12. 1. 2) 22.02.2019. © The Authors 2021; This article is published with open access at Licensee Open Journal Systems of Nicolaus Copernicus University in Torun, Poland Open Access. This article is distributed under the terms of the Creative Commons Attribution Noncommercial License which permits any noncommercial use, distribution, and reproduction in any medium, provided the original author (s) and source are credited. This is an open access article licensed under the terms of the Creative Commons Attribution Non commercial license Share alike. (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/) which permits unrestricted, non commercial use, distribution and reproduction in any medium, provided the work is properly cited. The authors declare that there is no conflict of interests regarding the publication of this paper. Received: 15.05.2021. Revised: 21.05.2021. Accepted: 29.05.2021. AWARENESS ASSESSMENT FOR VIRAL HEPATITIS AMONG PATIENTS IN DIFFERENT DEPARTMENTS OF MEDICAL INSTITUTIONS AND STUDENTS A. M. Loboda1, N. G. Malysh1, O. K. Melekhovets1, O. M. Chemych1, V. I. Mogylenko1, D. V. Osypko2 1Sumy State University, 2 Rymskogo-Korsakova st., 40007 Sumy, Ukraine 2Kharkiv Medical Academy for Post-graduate Education, 58 Amosova st., 61176, Kharkiv, Ukraine Loboda A. M., ORCID ID https://orcid.org/0000-0002-5400-773X, a.loboda@med.sumdu.edu.ua ; Malysh N. G., ORCID ID https://orcid.org/0000-0002-5839-4036, ng.malysh@kinf.sumdu.edu.ua ; Melekhovets O. K., ORCID ID https://orcid.org/0000-0001-9031-7009, y.melekhovets@med.sumdu.edu.ua ; Сhemych O. M., ORCID ID https://orcid.org/0000-0003-1332-2175, o.chemych@med.sumdu.edu.ua. Abstract The significant spread of chronic viral hepatitis in Ukraine and the whole world, an increase in the incidence of medical personnel, and the lack of wariness of the population regarding the diseases of this group make it necessary to have a statistical analysis of the etiology, diagnosis, treatment, and prevention of viral hepatitis among different population groups. Aim. To study and analyze the awareness about viral hepatitis B (HBV) and C (HCV) of patients who undergo treatment in various departments (infectious, surgical, therapeutic) and the students who didn't take the course of infectious diseases. Materials and methods. A questionnaire was developed to establish the level of awareness among patients with viral hepatitis. The study was conducted through a sociological survey (full-time, one-time, individual) with the preservation of confidentiality conditions. The study was conducted in the infectious department of Sumy Regional Infectious Diseases Clinical Hospital named after ZY Krasovitsky, Surgical Department of Sumy City Clinical Hospital №5, therapeutic department of Sumy Regional Clinical Hospital of the 4th year of Sumy State University Medical Institute in 2019. In total, 147 people took part in the survey: 20 were in treatment at the therapeutic ward, 20 - in the surgical ward, 20 - in the infectious diseases department, and 20 - 4th-year students. Conclusions. Viral hepatitis is currently one of the most pressing health problems. It is used for the sociological survey we developed to determine the level of knowledge of the population about the causative agent of viral hepatitis, transmission, prevention (not specific and specific), clinical features, laboratory methods of diagnosis, and treatment. Among all the surveyed results, recipients gave most of the correct answers to questions about the causative agent of viral hepatitis and transmission routes. The worst known are patients in the surgical wards about the presence of an effective hepatitis B vaccine (20.00%); patients of infectious and therapeutic wards (20.00% each) and 4th-year students (25.00%) - about the presence of effective hepatitis C therapy; (95.00%) and a reference group of physicians (100.00%) on the etiology of viral hepatitis. Patients in surgical wards (84.30%) answered the most frequently asked questions about the ways of transmission of viral hepatitis. Keywords: chronic viral hepatitis C; chronic viral hepatitis B; sociological survey; questionnaire.

Загалом 287 пацієнтів отримували різні варіанти противірусної терапії: група I - основна (патогенетична та симптоматична) терапія, ІІ група - пегильований інтерферон у поєднанні з рибавірином, група III - пегильований інтерферон з рибавірином та софосбувіром, група IV - противірусні препарати прямої дії. Пацієнти з хронічним вірусним гепатитом С (ХВГС) до початку лікування показали зниження кількості тромбоцитів, сегментоядерних нейтрофілів та збільшення рівня лімфоцитів, вмісту білірубіну, активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, порівняно з групою порівняння (практично здорові особи)

Objective — to determine the peculiarities of biochemical and hemodynamic indices in patients with chronic HCV and NAFLD, their interrelations with the liver elastography data.Materials and methods. 195 patients, among whom there were 94 (48.2 %) patients with chronic HCV and 101 (51.8 %) patients with NAFLD. Determined content alanine aminotransferase, aspartate aminotransferase, total bilirubin, alkaline phosphatase, and gamma-glutamyl transpeptidase, hydroxyprolins, hexosamines orosomucoid, medium molecular peptides, bile acids and lipoproteins. The transient elastography of liver was carried out in the Shear Wave Elastography (SWE) on the Soneus P7 scanner (Ukraine). The Dopplerography was used to assess the hepatic and splenic arteries, hepatic and splenic veins. In each vessel the volume velocity of the blood flow, the average linear velocity of blood flow, vessels diameter, perfusion index and resistance index were measured.Results. The analysis of liver fibrosis indicators showed a tendency to activation of collagen synthesis, which was testified by an increase of protein-bound hydroxyproline content in patients. The level of connective tissue decay products (free hydroxyproline) had a tendency to decrease in patients with chronic HCV (p < 0.05). The obtained data and the established correlation in the group of patients with chronic HCV between protein-bound hydroxyproline level with hepatic stiffness according to SWE data in kPa (r = 0,44, p < 0.05). Median values of Young’s module were higher in patients with chronic HCV (p < 0.05). Positive correlation with Young’s module (r = 0.65, p < 0.05) is established in chronic HCV patients. The patients with chronic HCV have established a positive correlation between Young's module (Е) and Vmean in the splenic artery (r = 0.59, p < 0.05). A positive correlation between the concentration of MMP and Vmean in the hepatic artery (r = 0.54, p < 0.05) has been identified in the group of patients with NAFLD.Conclusions. According to the biochemical study of blood, the indices of the and cholestatic syndromes were reliably higher in patients with viral disease factor than in patients with NAFLD (p < 0.05). In the same category of patients, lower indicators of protein-syntesized liver function were observed (p < 0.05). In patients with chronic HCV and NAFLD, according to Dopplerography data, the diameters of hepatic and splenic veins were increased while decreasing the linear velocity of blood flow (p < 0.05)., Цель — определить особенности биохимических и гемодинамических показателей у больных хроническим вирусным гепатитом С (ХГ-С) и неалкогольной жировой болезнью печени (НАЖБП), их взаимо­связь с данными эластографии печени.Материалы и методы. Обследованы 195 больных, из них 94 (48,2 %) пациента с ХГ-С и 101 (51,8 %) больной НАЖБП. Определяли содержание аланинаминотрансферазы, аспартатаминотрансферазы, щелочной фосфатазы (ЩФ), γ-глутамилтранспептидазы, маркеров фиброза — оксипролина белоксвязанного (ОПБС) и оксипролина свободного, гексозаминов, серомукоидов (СМ), среднемолекулярных пептидов (СМП), желчных кислот и х-липопротеидов. Сдвиговолновую эластографию печени проводили в режиме Shear Wave Elastography (SWE) на сканере Ultrasign Soneus P7 (Украина, Швейцария). С помощью допплерографии оценивали состояние печеночной и селезеночной артерий, печеночной (VР) и селезеночной (VL) вен, измеряли объемную скорость кровотока, среднюю линейную скорость кровотока (Vmean), диаметр сосудов, индексы перфузии и резистентности.Результаты. Анализ маркеров фиброза печени выявил тенденцию к активации синтеза коллагена, о чем свидетельствовало повышение в сыворотке крови всех больных содержания ОПБС. Уровень продуктов распада соединительной ткани (оксипролина свободного) имел тенденцию к снижению у пациентов с ХГ-С (р < 0,05). Установлена корреляционная связь в группе больных ХГ-С между содержанием ОПБС и SWE печени (r = 0,44, р < 0,05). Модуль Юнга был выше у пациентов с ХГ-С (р < 0,05). У больных ХГ-С установлена прямо пропорциональная связь между уровнем ЩФ и модулем Юнга (r = 0,65, р < 0,05). Выявлено увеличение диаметра VР и VL и уменьшение Vmean (р < 0,05). У больных ХГ-С установлены ассоциация модуля Юнга с Vmean в VL (r = 0,59, р < 0,05), корреляционные связи между Vmean в VP и уровнем СМ (r = 0,56, р < 0,05) между объемной скоростью кровотока в VL и содержанием СМ (r = –0,62, р < 0,05), между Vmean в селезеночной артерии и уровнем ОПБС (r = 0,59, р < 0,05). В группе пациентов с НАЖБП выявлена прямо пропорциональная связь между концентрацией СМП и Vmean в печеночной артерии (r = 0,54, р < 0,05).Выводы. У больных ХГ-С показатели цитолитического и холестатического синдромов были статистически значимо выше, чем у пациентов с НАЖБП (р < 0,05) при наличии низких показателей белковосинтетической функции печени (р < 0,05). Для пациентов с ХГ-С и НАЖБП, по данным допплерографии, характерно увеличение диаметра VР и VL и снижение Vmean., Мета — визначити особливості біохімічних і гемодинамічних показників у хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХГ-С) та неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП), їх взаємозв’язок з даними еластографії печінки.Матеріали та методи. Обстежено 195 хворих, із них 94 (48,2 %) пацієнти із ХГ-С та 101 (51,8 %) хворий на НАЖХП. Визначали вміст аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази (ЛФ), γ-глутамілтранспептидази, маркерів фіброзу — оксипроліну білокзв’язаного (ОПБЗ) та оксипроліну вільного, гексозамінів, сіркомукоїдів (СМ), середньомолекулярних пептидів (СМП), жовчних кислот та х-ліпопротеїдів. Зсувнохвильову еластографію печінки проводили у режимі Shear Wave Elastography (SWE) на сканері Ultrasign Soneus P7 (Україна, Швейцарія). За допомогою допплерографії оцінювали стан печінкової та селезінкової артерій, печінкової (VР) та селезінкової (VL) вен, вимірювали об’ємну швидкість кровотоку, середню лінійну швидкість кровотоку (Vmean), діаметр судин, перфузійний індекс та індекс резистентності.Результати. Аналіз маркерів фіброзу печінки виявив тенденцію до активації синтезу колагену, про що свідчило підвищення в сироватці крові хворих вмісту ОПБЗ. Рівень продуктів розпаду сполучної тканини (оксипроліну вільного) мав тенденцію до зниження у пацієнтів із ХГ-С (р < 0,05). Установлений кореляційний зв’язок у групі хворих на ХГ-С між вмістом ОПБЗ та SWE печінки (r = 0,44, р < 0,05). Модуль Юнга був вищим у пацієнтів з ХГ-С (р < 0,05). У хворих на ХГ-С установлено прямо порційний зв’язок між рівнем ЛФ і модулем Юнга (r = 0,65, р < 0,05). Виявлено збільшення діаметра VР і VL та зменшення Vmean (р < 0,05). У хворих на ХГ-С установлено асоціацію модуля Юнга з Vmean у VL (r = 0,59, р < 0,05), кореляційні зв’язки між Vmean у VP та рівнем СМ (r = 0,56, р < 0,05), між об’ємною швидкістю кровотоку в VL і вмістом СМ (r = –0,62, р < 0,05), між Vmean у селезінковій артерії та рівнем ОПБЗ (r = 0,59, р < 0,05). У групі пацієнтів з НАЖХП виявлено прямо порційний зв’язок між концентрацією СМП та Vmean у печінковій артерії (r = 0,54, р < 0,05).Висновки. У хворих на ХГ-С показники цитолітичного та холестатичного синдромів були статистично значущо вищими, ніж у пацієнтів з НАЖХП (р < 0,05) за наявності нижчих показників білковосинтетичної функції печінки (р < 0,05). Для пацієнтів із ХГ-С і НАЖХП, за даними допплерографії, характерним було збільшення діаметра VР і VL та зниження Vmean.

Мета: Встановити залежність концентрації галектину-9 у сироватці крові хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС) від виду противірусної терапії (ПВТ), клінічних, гематологічних, біохімічних, автоімунних та інтегративних показників, неінвазивних методів оцінки ступеню фіброзу. Матеріали та методи: У 68 хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС) та 20 практично здорових осіб визначали концентрацію галектину-9 (КГал-9) у сироватці крові та вивчали клінічні, гематологічні, біохімічні, імунологічні та інтегративні показники неспецифічної імунореактивності, запалення та ендогенної інтоксикації, неінвазивні методи оцінки ступеню фіброзу. Статистичний аналіз проводився у програмах Microsoft Office Excel 2016, IBM SPSS Statistics з розрахунком непараметричних критеріїв. Результати: Усіх хворих було поділено в залежності від терапії на три групи: базисна (І, n=20), пегильований інтерферон (ПЕГ-ІФН) з рибавірином (ІІ, n=24), велпатасвір з софосбувіром (ІІІ, n=24). Більшість пацієнтів з ХВГС були чоловічої статі, молодого віку, з помірно вираженим фіброзом, 1в генотипом та мінімальною активністю. У осіб з групи І, порівняно зі здоровими, КГал-9 була у 1,7 раза більшою (р < 0,05); у пацієнтів з групи ІІ була у 4,2 раза більшою (р

Мета дослідження – розробити сучасні та удосконалити існуючі методи діагностики, прогнозування та лікування поширених інфекцій у північному регіоні України. Об’єкт дослідження – гострі кишкові інфекції, сальмонельоз, вірусні гепатити, ВІЛ-інфекція, бешиха. Основні наукові результати. Вперше отримано дані щодо особливостей еволюції ЕП ГКІ в сучасних умовах. Поглиблено уявлення про узгодженість взаємодії мікробіоти товстої кишки, імунної і гематологічної систем при гастроінтестинальній формі сальмонельозу (С). Вперше створено математичну модель ступеня тяжкості гастроінтестинальної форми С. Запропоновані нові підходи до ліквання. У хворих на ХВГС підтверджено зв’язок між фіброзом печінки та лабораторними показниками. Доведено можливість визначення ступеня фіброзу на підставі розрахунку FIB-4 та визначення концентрації галектину-9. Встановлено асоціацію між кількістю галектину-9 та ступенем фіброзу печінки, кількістю тромбоцитів. Поглиблено уявлення про клінічні особливості перебігу ВІЛ-інфекції, опортуністичних хвороб та бешихи.

Дисертаційна робота містить новий підхід до розв’язання наукового завдання, діагностики хронічного вірусного гепатиту С (ХВГС) і передбачає визначення концентрації галектину-9 (Гал-9) у сироватці крові хворих для встановлення виразності фіброзу печінки, ступеню запалення, цирозу та спленомегалії, прогнозування розвитку автоімунних порушень. Доведено доцільність розрахунку показників неспецифічної імунореактивності, запалення та ендогенної інтоксикації перед початком противірусної терапії (ПВТ) та під час лікування з метою визначення автоімунного компоненту запалення та виразності реагування клітинної ланки імунітету. Обґрунтовано здійснення розрахунку неінвазивних маркерів фіброзу печінки не лише з метою встановлення ймовірності фіброзу печінки, а й для оцінки його ступеню. Доведено доцільність визначення Гал-9 у сироватці крові хворих на ХВГС з метою встановлення цирозу печінки та спленомегалії, виявлення печінково-клітинної недостатності (ПКН), прогнозування розвитку автоімунних процесів у хворих, які отримують інтерфероновмісну терапію. З метою удосконалення діагностики цирозу, прогнозування імунологічних порушень при хронічному вірусному гепатиті С на підставі вивчення клінічних, гематологічних, біохімічних, інтегративних особливостей перебігу залежно від схеми противірусної терапії та концентрації галектину-9, до дослідження були залучені пацієнти за таких умов: наявність ХВГС, підтвердженого методом ПЛР (якісна). Пацієнти не були включені в дослідження при наявності супутніх захворювань у стадії загострення та/або декомпенсації, гострих та хронічних інфекційних захворювань іншої етіології, онкологічних та автоімунних хвороб, у разі встановленої алкогольної та наркотичної залежності. Усі обстежені нами пацієнти підписували інформовану добровільну згоду на проведення діагностики та лікування (форма № 003-6о). Обстеження та вибір лікування інфікованих здійснювали згідно з Наказом МОЗ України №729 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при вірусному гепатиті C» від 18.07.2016 та рекомендацій Європейської асоціації вивчення печінки (EASL) 2016 та 2018 рр. Дослідження було проведено у чотири етапи. Перший етап було присвячено вивченню клінічних, гематологічних, біохімічних, імунологічних особливостей перебігу ХВГС, розрахунок інтегративних показників та порівняння даних у групах з різними генотипами вірусу та ступенями активності. Другий етап полягав у порівнянні клініко-лабораторних та інтегративних показників у пацієнтів з різними схемами лікування та на різних етапах терапії (до початку, 4 тиждень, 12 тиждень). На третьому етапі було вивчено кореляційні зв’язки між отриманими даними та ступенем фіброзу печінки F (METAVIR), а також орієнтовними неінвазивними методами діагностики фіброзу (APRI, FIB-4). На четвертому етапі у хворих було визначено концентрацію Гал-9, встановлено її залежність від лабораторних та інтегративних показників, схеми терапії, фіброзу печінки. На перших трьох етапах було обстежено 287 пацієнтів з хронічним вірусним гепатитом С та 55 практично здорових осіб, які проходили профілактичний медичний огляд в університетській клініці СумДУ. На четвертому етапі концентрацію галектину-9 визначено у 68 інфікованих та 20 осіб з групи порівняння. Усі групи були репрезентативні за віком та статтю. Усім хворим було проведено фізикальне обстеження, вивчення клінічної картини захворювання, клінічний аналіз крові (для хворих, які отримували ПВТ - перед початком та на 4 тиж., 12 тиж. ПВТ), біохімічний аналіз крові, імунологічні дослідження хворим, які лікувалися інтерфероновмісною схемою (ІФА для визначення титру АNA, AMA, АТПО, АТТГ), ПЛР (виявлення РНК HCV, встановлення генотипу вірусу), методи для встановлення ступеню фіброзу печінки (фібротест (METAVIR)). Для кожного пацієнта було розраховано APRI та FIB-4, показники неспецифічної імунореактивності, активності запалення та ендогенної інтоксикації. З метою вивчення та аналізу клінічних, гематологічних, біохімічних, імунологічних особливостей перебігу та інтегративних показників, хворих на ХВГС було поділено на групи у залежності від ступеню активності (мінімальна активність – 210 осіб, помірна - 68, виражена – 9) та від генотипу вірусу (1в – 150 осіб, 2 – 19, 3а – 102; у 16 осіб генотип не був визначений або не визначався). Встановлено, що пацієнти груп з різними генотипами за більшістю ознак були однорідними, крім того, що в обстежених: з 1в генотипом частіше зустрічалися телеангіектазії, вищим був вміст білка у сироватці крові, нижчими – лужна фосфатаза (ЛФ) та креатинін (р

The aim of this study is to determine the features of the course of chronic hepatitis C virus (CHCV) infection and the dependence of changes in integrative indicators of endogenous intoxication, nonspecific immunoreactivity and inflammation on the virus genotype and the grade of activity.Materials and methods. In total, 287 CHCV patients were examined and their inpatient and outpatient medical cards were analyzed. The study included 55 healthy individuals. In addition to the general group, which included all the patients, the examined people were divided into groups, depending on the grade of activity (minimal activity – 210 people, moderate – 68, expressed – 9) and the virus genotype (1b – 150 people, 2 – 19, 3a – 102). Clinical and laboratory examination was performed according to the protocol. The integrative indices of severity, nonspecific reactivity, indices of inflammation and intoxication activity were also calculated.The statistical processing of the obtained results was carried out by Microsoft Office Excel 2010 and IBM SPSS Statistic 23 computer software.Results. The groups were sex- and age-representative. The 1b genotype (52.30 %), moderate liver fibrosis (F2 – 31.25 %) and minimal activity (73.17 %) were the most frequently encountered in patients with CHCV.The most frequent clinical manifestations were asthenovegetative syndrome (81.88 %) and heaviness in the right hypochondrium (64.76 %). Patients with CHCV caused by different virus genotypes had evenly distributed clinical data (P > 0.05), with the exception of the 1b genotype patients who were diagnosed with telangiectasia 1.3 times more frequently than in the total sample; and liver enlargement were 1.5 times (P < 0.05) less frequently seen in the 2 genotype patients, there were no anemia cases (P < 0.05).A decrease in platelet counts (1.3 times) and segmented neutrophils (1.2 times) as well as an increase in lymphocytes (1.1 times) and ESR (1.4 times) was observed in CHCV patients compared to apparently healthy individuals (P < 0.05). The changes obtained were significant in the groups with all genotypes, except for the patients with genotype 2 as the level of erythrocytes and hemoglobin was lower than in the comparison group and in the total group (1.1 times in all cases, P < 0.05), and patients with genotype 3 had a lower ESR compared to all patients (1.2 times) (P < 0.05). The groups of patients with different grades of activity were homogeneous with the exception that the leukocyte count in minimal activity (P < 0.05) was lower than in the total group, ESR was higher only in the total group in minimal activity (P < 0.05), the level of segmented neutrophils and lymphocytes in expressed activity did not differ from the comparison group, unlike other groups.In the total group, leukopenia (15.68 %), erythrocytopenia (18.47 %), anemia (6.62 %), and thrombocytopenia (33.10 %) were more common than in the comparison group (5.45 %, 3.63%, 0 %, 5.45 %, respectively) (P < 0.05). People with different HCV genotypes had similar changes, except for the patients with genotype 2 who did not have anemia.All CHCV patients had higher values of total protein, ALT, AST, GGT relative to the comparison group (P < 0.05), and AlP and creatinine were lower (P < 0.05). No dependence of changes in these parameters on the genotype was found, except for protein content, as it was higher in the groups with genotype 1c and 2; AlP was lower in individuals with the 1c and 3a, and creatinine – in 1c and 2 genotype patients (P < 0.05). There was also no dependence of changes in patients with CHCV on the grade of activity, except for those with expressed activity who had higher AlP, GGT and total bilirubin with reduced glucose level (P < 0.05).In the total group of patients with CHCV, the entropy indices of leukocyte formula were higher, the indexes of nonspecific reactivity had higher values of RC (1.3 times), Ilimph (1.3 times), IA (1.1 times), but NMRI (1.1 times) and ELRI (1.3) (P < 0.05) were lower than in the comparison group. There was a decrease (TII – 1.1 times; KI– 1.3 times) or an increase (ILG – 1.3 times; IL ESR – 1.5 times) in inflammatory parameters (P < 0.05). Indices of endogenous intoxication were decreased in patients compared with the healthy individuals (ILS – 1.2 times, NRR – 1.8 times). No dependence of changes in patients with CHCV on the genotype was found, except for IA, which was higher only in the total group and with genotype 3a (P < 0.05), and IL ESR in the patients with genotype 3a, which was lower than in the total group (P < 0.05) but did not differ from the comparison group (p> 0.05); IIS with genotype 3a was 1.7 times lower compared with all patients (P < 0.05). The ELR indicator did not change in all grades of activity and did not differ from those of healthy individuals. In patients with moderate activity, IA was higher than in the comparison group and NI was lower than in the total group (P < 0.05).Abdominal ultrasound, regardless of the group, most frequently revealed liver enlargement (76.26% of persons) and an increase in its echogenicity (82.35 %).Conclusions. Chronic hepatitis C virus patients were dominated by asthenovegetative syndrome, feeling of heaviness in the right hypochondrium, liver enlargement, increase in lymphocyte count, ESR, transaminase activity. Telangiectasia in genotype 1b and liver enlargement in genotype 2 were less frequent. Laboratory changes were accompanied by leukocytopenia, erythrocytopenia, anemia and thrombocytopenia, an increase in total protein content, ALT, AST and GGT activity. In chronic hepatitis C virus, the entropy indexes of leukocyte formula, RC, Ilimph, AI, ILG and IL ESR were increased. Positive ANAs were significantly more frequently identified than AMAs., Цель работы – установить особенности течения ХВГС и зависимость изменений интегративных показателей эндогенной интоксикации, неспецифической иммунореактивности и воспаления от генотипа вируса и степени активности.Материалы и методы. Обследованы 287 больных ХВГС и проанализированы их медицинские карты стационарного и амбулаторного больного. В исследование вошли 55 практически здоровых лиц. Кроме общей группы, куда вошли все больные, обследованные были разделены на группы в зависимости от степени активности (минимальная активность – 210 человек, умеренная – 68, выраженная – 9) и от генотипа вируса (1в – 150 человек, 2 – 19, 3а – 102). Осуществляли клинико-лабораторное обследование согласно протоколу. Также были рассчитаны интегративные показатели тяжести, неспецифической реактивности, индексы активности воспаления и интоксикации.Статистическая обработка полученных результатов осуществлялась в программном обеспечении компьютерных программ Microsoft Office Excel 2010 и IBM SPSS Statistic 23.Результаты. По полу и возрасту группы были репрезентативны. Наиболее часто встречались больные ХВГС с 1в генотипом (52,30 %), умеренным фиброзом печени (F2 – 31,25 %) и минимальной активностью (73,17 %).Наиболее частыми клиническими проявлениями были астено-вегетативный синдром (81,88 %) и тяжесть в правом подреберье (64,76 %). У больных с ХВГС, вызванным различными генотипами, клинические данные распределились равномерно (р > 0,05), кроме того, что у обследованных с 1в генотипом чаще, чем в общей выборке диагностировали телеангиэктазии (в 1,3 раза), со 2 генотипом реже – увеличение размеров печени (в 1,5, р < 0,05), не было случаев анемии (р < 0,05).У пациентов с ХВГС наблюдали уменьшение количества тромбоцитов (в 1,3 раза) и сегментоядерных нейтрофилов (в 1,2), повышение лимфоцитов (в 1,1) и СОЭ (в 1,4) по сравнению с практически здоровыми лицами (р < 0,05). Полученные изменения были одинаковыми в группах со всеми генотипами, за исключением того, что у больных со 2 генотипом уровень эритроцитов и гемоглобина был ниже, чем в группе сравнения и в общей группе (в 1,1 раза во всех случаях, р < 0,05), а СОЭ была ниже у больных с 3 генотипом по сравнению со всеми больными (в 1,2 раза, р < 0,05). Группы пациентов с различными степенями активности по исследуемым показателям были однородными за исключением того, что количество лейкоцитов при минимальной активности было меньше, чем в общей группе (р < 0,05), СОЭ была выше только в общей группе и при минимальной активности (р < 0,05), уровень сегментоядерных нейтрофилов и лимфоцитов при выраженной активности был таким же, как в группе сравнения, в отличие от других групп.Среди пациентов общей группы чаще встречались лейкопения (15,68 %), эритроцитопения (18,47 %), анемия (6,62 %) и тромбоцитопения (33,10 %), чем в группе сравнения (соответственно 5,45 %, 3, 63 %, 0 %, 5,45 %) (р < 0,05). У лиц с различными генотипами HCV были подобные изменения, за исключением того, что у пациентов со 2 генотипом не было анемии.У всех лиц с ХВГС были выше значение общего белка, АЛТ, АСТ, ГГТП относительно группы сравнения (р < 0,05), а ЛФК и креатинин были ниже (р < 0,05). Зависимости изменений этих показателей от генотипа не обнаружено, за исключением содержания белка, он был выше в группах с генотипами 1в и 2; ЛФ ниже у лиц с 1в и 3а, а креатинин – с 1в и 2 генотипами (р < 0,05). Также отсутствовала зависимость изменений у больных ХВГС от степени активности за исключением того, что у лиц с выраженной активностью были выше ЛФК, ГГТП и общий билирубин при пониженном уровне глюкозы (р < 0,05).В общей группе больных ХВГС были выше показатели энтропии лейкоцитарной формулы, из индексов неспецифической реактивности более высокое значение имел КР (в 1,3 раза), Илимф (в 1,3), ИА (в 1,1), а ниже, чем в группе сравнения были ИСНМ (в 1,1 раза) и ИСЭЛ (в 1,3) (р < 0,05). Произошло снижение (СИВ – в 1,1 раза; ИК – в 1,3) или повышение (ИЛГ – в 1,3 раза; ИЛ СОЭ – в 1,5) показателей воспаления (р < 0,05). Индексы эндогенной интоксикации снизились у больных по сравнению со здоровыми (ИСЛК – в 1,2 раза, РОН – в 1,8 раза). Зависимости изменений у пациентов с ХВГС от генотипа не установлено, за исключением ИА, который был выше только в общей группе и с 3а генотипом (р < 0,05) и ИЛ СОЭ у больных с 3а генотипом, который был ниже, чем в общей группе (р < 0,05), но не отличался от группы сравнения (р > 0,05) ПИ – с 3а генотипом ниже в 1,7 раза, по сравнению со всеми больными (р < 0,05). Показатель ИСЭЛ не менялся при всех степенях активности и не отличался от данных здоровых лиц. У пациентов с умеренной активностью ИА был выше, чем в группе сравнения, а ЯИ – ниже, чем в общей группе (р < 0,05).При ультразвуковом исследовании органов брюшной полости, независимо от группы, чаще всего определялись увеличение размеров (у 76,26 % человек) и повышение эхогенности печени (у 82,35 %).Выводы. У больных ХВГС преобладали астеновегетативный синдром, ощущение тяжести в правом подреберье, увеличение размеров печени, увеличение количества лимфоцитов, СОЭ, повышение активности трансаминаз. При 1в генотипе чаще встречались телеангиэктазии, при 2 реже – увеличение размеров печени. Лабораторные изменения сопровождались лейкопенией, эритроцитопенией, анемией и тромбоцитопенией; повышением содержания общего белка, активности АЛТ, АСТ, ГГТП. При ХВГС повышаются показатели энтропии лейкоцитарной формулы, КР, Илимф, ИА, ИЛГ и ИЛ СОЭ. Положительные показатели АNA определяются достоверно чаще, чем АМА., Мета роботи - встановити особливості перебігу ХВГС і залежність змін інтегративних показників ендогенної інтоксикації, неспецифічної імунореактивності та запалення від генотипу вірусу та ступеня активності.Матеріали та методи. Обстежили 287 хворих на ХВГС і проаналізували їхні медичні карти стаціонарного й амбулаторного хворого. У дослідження ввійшли 55 практично здорових осіб. Крім загальної групи, до якої ввійшли всі хворі, пацієнтів, яких обстежили, поділили на групи залежно від ступеня активності (мінімальна активність – 210 осіб, помірна – 68, виражена – 9) і від генотипу вірусу (1в – 150 осіб, 2 – 19, 3а – 102). Здійснили клініко-лабораторне обстеження згідно з протоколом, розрахували інтегративні показники тяжкості, неспецифічної реактивності, індекси активності запалення та інтоксикації.Статистичне опрацювання результатів здійснили у програмному забезпеченні комп'ютерних програм Microsoft Office Excel 2010 і IBM SPSS Statistic 23.Результати. Групи за статтю та віком були репрезентативні. Найчастіше виявляли хворих на ХВГС із 1в генотипом (52,30 %), помірним фіброзом печінки (F2 – 31,25 %) та мінімальною активністю (73,17 %). Найбільш часті клінічні вияви – астено-вегетативний синдром (81,88 %) і тяжкість у правому підребер'ї (64,76 %). У хворих із ХВГС, що спричинений різними генотипами, клінічні дані розподілились рівномірно (р > 0,05), крім того, в обстежених з 1в генотипом частіше, ніж у загальній вибірці діагностували телеангіектазії (в 1,3 раза); з 2 генотипом рідше – збільшення розмірів печінки (в 1,5 раза, р < 0,05), випадків анемії не було (р < 0,05).У пацієнтів із ХВГС спостерігали зменшення кількості тромбоцитів (в 1,3 раза) та сегментоядерних нейтрофілів (в 1,2 раза), підвищення – лімфоцитів (в 1,1 раза) і ШОЕ (в 1,4 раза) порівняно з практично здоровими особами (р < 0,05). Отримані зміни були однаковими у групах з усіма генотипами, за винятком того, що у хворих із 2 генотипом рівень еритроцитів та гемоглобіну був нижчим, ніж у групі порівняння та в загальній групі (в 1,1 раза в усіх випадках, р < 0,05), а ШОЕ була нижчою у хворих з 3 генотипом порівняно з усіма хворими (в 1,2 раза, р < 0,05). Групи пацієнтів із різними ступенями активності за досліджуваними показниками були однорідними за винятком того, що кількість лейкоцитів за мінімальної активності була меншою, ніж у загальній групі (р < 0,05), ШОЕ була вищою тільки в загальній групі та при мінімальній активності (р < 0,05), рівень сегментоядерних нейтрофілів і лімфоцитів при вираженій активності не відрізнявся від групи порівняння, на відміну від інших груп.Серед пацієнтів загальної групи частіше виявляли лейкопенію (15,68 %), еритроцитопенію (18,47 %), анемію (6,62 %) і тромбоцитопенію (33,10 %), ніж у групі порівняння (відповідно 5,45 %, 3,63 %, 0 %, 5,45 %), (р < 0,05). В осіб із різними генотипами HCV були подібні зміни, за винятком того, що в пацієнтів із 2 генотипом не було анемії.У всіх осіб із ХВГС були вищими значення загального білка, АЛТ, АСТ, ГГТП стосовно групи порівняння (р < 0,05), а ЛФ і креатинін були нижчими (р < 0,05). Залежності змін цих показників від генотипу не виявили, за винятком вмісту білка, він був вищим у групах із генотипом 1в і 2; ЛФ – нижча в осіб із 1в і 3а, а креатинін – з 1в і 2 генотипами (р < 0,05). Також була відсутня залежність змін у хворих на ХВГС від ступеня активності за виключенням того, що в осіб із вираженою активністю ЛФ ГГТП були вищими, а також загальний білірубін у разі зниженого рівня глюкози (р < 0,05).У загальній групі хворих на ХВГС були вищими показники ентропії лейкоцитарної формули. З індексів неспецифічної реактивності вищі значення мав КР (в 1,3 раза), Ілімф (в 1,3 раза), ІА (в 1,1 раза), а нижчі, ніж у групі порівняння, були ІСНМ (в 1,1 раза) і ІСЕЛ (в 1,3), (р < 0,05). Відбулося зниження (СІЗ – в 1,1 раза; ІК – в 1,3) або підвищення (ІЛГ – в 1,3 раза; ІЛ ШОЕ – в 1,5) показників запалення (р < 0,05). Індекси ендогенної інтоксикації знизились у хворих порівняно зі здоровими (ІЗЛК – в 1,2 раза, РВН – в 1,8 раза). Залежності змін у пацієнтів із ХВГС від генотипу не встановили, за винятком ІА, який був вищим тільки в загальній групі та у групі з 3а генотипом (р < 0,05) та ІЛ ШОЕ у хворих із 3а генотипом, який був нижчий, ніж у загальній групі (р < 0,05), але не відрізнявся від групи порівняння (р > 0,05); ПІ – з 3а генотипом нижчий в 1,7 раза порівняно з усіма хворими (р < 0,05). Показник ІСЕЛ не змінювався при усіх ступенях активності та не відрізнявся від даних здорових осіб. У пацієнтів із помірною активністю ІА був вищим, ніж у групі порівняння, а ЯІ – нижчий, ніж у загальній групі (р < 0,05).Під час ультразвукового дослідження органів черевної порожнини (незалежно від групи) найчастіше відзначали збільшення розмірів (у 76,26 % осіб) і підвищення ехогенності печінки (у 82,35 % ).Висновки. У хворих на ХВГС переважали астеновегетативний синдром, відчуття тяжкості у правому підребер'ї, збільшення розмірів печінки, кількості лімфоцитів, ШОЕ, підвищення активності трансаміназ. При 1в генотипі частіше виявляли телеангіектазії, при 2 рідше – збільшення розмірів печінки. Лабораторні зміни супроводжувалися лейкоцитопенією, еритроцитопенією, анемією та тромбоцитопенією; підвищенням вмісту загального білка, активності АЛТ, АСТ, ГГТП. При ХВГС підвищуються показники ентропії лейкоцитарної формули, КР, Ілімф, ІА, ІЛГ та ІЛ ШОЕ. Позитивні показники АNA визначають вірогідно частіше, ніж АМА.

The article highlights the relevance of the high prevalence of chronic viral hepatitis C in the world and in Ukraine in particular as well as the associated clinical features of the extrahepatic manifestations. Type 2 diabetes mellitus is found in one-third of patients with chronic viral hepatitis C. Also, this study reveals problem points of gastric mucosal changes in type 2 diabetes mellitus which leads to atrophic gastritis and irondeficiency anemia. This presented clinical case demonstrates the clinical features of comorbid pathology as well as the princip­les of laboratory and instrumental diagnostics. The material presents the results of videoesophagogastro­duodenoscopy and pathohistological examination of gastric mucosa changes in type 2 diabetes which lead to chronic atrophic gastritis, and, as a consequence, iron deficiency anemia.Videocolonoscopy w/biopsy data was also highlighted. Differential diagnosis of diseases associated with sideropenic syndrome and pancreatic enzyme insufficiency by fecal tests - fecal calprotectin, fecal elastase 1 and analysis for intestinal parasites and protozoa, as well as by tests for a celiac disease, is carefully described. The basic laboratory signs of hepatitis C virus ribonucleic acid and indicators of sideropenic syndrome before and after the treatment were highlighted. The presented clinical case demonstrates the importance of timely thorough diagnosis of comorbid pathology in patients with type 2 diabetes mellitus and discusses the selection of personalized treatment regimens., В статье освещены вопросы актуальности высокой распространенности в мире и в Украине хронического вирусного гепатита С и связанных с ним клинических особенностей внепеченочных проявлений. К ним может относится и сахарный диабет 2 типа, который встречается у трети пациентов с хроническим вирусным гепатитом С. На примере клинического случая детально рассмотрены вопросы клинических особенностей течения коморбидной патологии, а также принципы лабораторной и инструментальной ее диагностики. В материале представлены результаты видеоэзо­фагогастродуоденоскопии и данные патогистологического обследования изменений слизистой оболочки желудка при сахарном диабете 2 типа, приводящих к хроническому атрофическому гастриту, и, как следствие, к железодефицитной анемии. Также освещены данные видеоколоноскопии с биопсией. Тщательно описана дифференциальная диагностика заболеваний, сопровождающихся сидеропеническим синдромом и внешнесекреторной недостаточностью поджелудочной железы с помощью фекальных тестов – фекального кальпротектина, фекальной эластазы 1, анализа на кишечные паразиты и простейшие, а также с помощью тестов на целиакию. Освещены основные лабораторные признаки наличия рибонуклеиновой кислоты вируса гепатита С, показатели сидеропенического синдрома до и после лечения. Представленный клинический случай демонстрирует важность своевременной диагностики коморбидной патологии у больных сахарным диабетом 2 типа, а также рассмотрены вопросы подбора схем персонифицированного лечения., В статті освітлені питання актуальності високої розповсюдженості у світі і в Україніхронічного вірусного гепатиту Ста пов’язаних із ним клінічних особливостей позапечінкових проявів. До них може відноситися і цукровий діабет 2 типу, який зустрічається у третини пацієнтів з хронічним вірусним гепатитом С. На прикладі клінічного випадкудетально розглянуті питання клінічних особливостей перебігу коморбідної патології, а також принципи лабораторної та інструментальної її діагностики. У матеріалі представлені результати відеоезофагогастродуоденоскопії та дані патогістологічного дослідженізміни слизової оболонки шлунка при цукровому діабеті 2 типу, що призводять до хронічного атрофічного гастриту, і, як наслідок, до залізодефіцитної анемії.Також висвітлені дані відеоколоноскопії з біопсією. Ретельно описана диференційна діагностика захворювань, що супроводжуються сидеропенічним синдромом та зовнішньо-секреторною недостатністю підшлункової залози за допомогою фекальних тестів — фекального кальпротектину, фекальної еластази 1 та аналізу на кишкові паразити і найпростіші, а також за допомогою тестів на целіакію. Висвітлені основні лабораторні ознаки наявності рибонуклеїнової кислоти вірусу гепатиту С, показники сидеропенічного синдрому до та після лікування. Представлений клінічний випадок демонструє важливість вчасної діагностики коморбідної патології у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та розглянуто питання підбору схем персоніфікованого лікування.

Мета роботи – встановити особливості перебігу ХВГС і залежність змін інтегративних показників ендогенної інтоксикації, неспецифічної імунореактивності та запалення від генотипу вірусу та ступеня активності. Матеріали та методи. Обстежили 287 хворих на ХВГС і проаналізували їхні медичні карти стаціонарного й амбулаторного хворого. У дослідження ввійшли 55 практично здорових осіб. Крім загальної групи, до якої ввійшли всі хворі, пацієнтів, яких обстежили, поділили на групи залежно від ступеня активності (мінімальна активність – 210 осіб, помірна – 68, виражена – 9) і від генотипу вірусу (1в – 150 осіб, 2 – 19, 3а – 102). Здійснили клініко-лабораторне обстеження згідно з протоколом, розрахували інтегративні показники тяжкості, неспецифічної реактивності, індекси активності запалення та інтоксикації. Статистичне опрацювання результатів здійснили у програмному забезпеченні комп’ютерних програм Microsoft Office Excel 2010 і IBM SPSS Statistic 23. Результати. Групи за статтю та віком були репрезентативні. Найчастіше виявляли хворих на ХВГС із 1в генотипом (52,30 %), помірним фіброзом печінки (F2 – 31,25 %) та мінімальною активністю (73,17 %).Найбільш часті клінічні вияви – астено-вегетативний синдром (81,88 %) і тяжкість у правому підребер’ї (64,76 %). У хворих із ХВГС, що спричинений різними генотипами, клінічні дані розподілились рівномірно (р > 0,05), крім того, в обстежених з 1в генотипом частіше, ніж у загальній вибірці діагностували телеангіектазії (в 1,3 раза); з 2 генотипом рідше – збільшення розмірів печінки (в 1,5 раза, р < 0,05), випадків анемії не було (р < 0,05). У пацієнтів із ХВГС спостерігали зменшення кількості тромбоцитів (в 1,3 раза) та сегментоядерних нейтрофілів (в 1,2 раза), підвищення – лімфоцитів (в 1,1 раза) і ШОЕ (в 1,4 раза) порівняно з практично здоровими особами (р < 0,05). Отримані зміни були однаковими у групах з усіма генотипами, за винятком того, що у хворих із 2 генотипом рівень еритроцитів та гемоглобіну був нижчим, ніж у групі порівняння та в загальній групі (в 1,1 раза в усіх випадках, р < 0,05), а ШОЕ була нижчою у хворих з 3 генотипом порівняно з усіма хворими (в 1,2 раза, р < 0,05). Групи пацієнтів із різними ступенями активності за досліджуваними показниками були однорідними за винятком того, що кількість лейкоцитів за мінімальної активності була меншою, ніж у загальній групі (р < 0,05), ШОЕ була вищою тільки в загальній групі та при мінімальній активності (р < 0,05), рівень сегментоядерних нейтрофілів і лімфоцитів при вираженій активності не відрізнявся від групи порівняння, на відміну від інших груп. Серед пацієнтів загальної групи частіше виявляли лейкопенію (15,68 %), еритроцитопенію (18,47 %), анемію (6,62 %) і тромбоцитопенію (33,10 %), ніж у групі порівняння (відповідно 5,45 %, 3,63 %, 0 %, 5,45 %), (р < 0,05). В осіб із різними генотипами HCV були подібні зміни, за винятком того, що в пацієнтів із 2 генотипом не було анемії. У всіх осіб із ХВГС були вищими значення загального білка, АЛТ, АСТ, ГГТП стосовно групи порівняння (р < 0,05), а ЛФ і креатинін були нижчими (р < 0,05). Залежності змін цих показників від генотипу не виявили, за винятком вмісту білка, він був вищим у групах із генотипом 1в і 2; ЛФ – нижча в осіб із 1в і 3а, а креатинін – з 1в і 2 генотипами (р < 0,05). Також була відсутня залежність змін у хворих на ХВГС від ступеня активності за виключенням того, що в осіб із вираженою активністю ЛФ, ГГТП були вищими, а також загальний білірубін під час зниженого рівня глюкози (р < 0,05). У загальній групі хворих на ХВГС були вищими показники ентропії лейкоцитарної формули. З індексів неспецифічної реактивності вищі значення мав КР (в 1,3 раза), Ілімф (в 1,3 раза), ІА (в 1,1 раза), а нижчі, ніж у групі порівняння, були ІСНМ (в 1,1 раза) і ІСЕЛ (в 1,3), (р < 0,05). Відбулося зниження (СІЗ – в 1,1 раза; ІК – в 1,3) або підвищення (ІЛГ – в 1,3 раза; ІЛ ШОЕ – в 1,5) показників запалення (р < 0,05). Індекси ендогенної інтоксикації знизились у хворих порівняно зі здоровими (ІЗЛК – в 1,2 раза, РВН – в 1,8 раза). Залежності змін у пацієнтів із ХВГС від генотипу не встановили, за винятком ІА, який був вищим тільки в загальній групі та у групі з 3а генотипом (р < 0,05) та ІЛ ШОЕ у хворих із 3а генотипом, який був нижчий, ніж у загальній групі (р < 0,05), але не відрізнявся від групи порівняння (р > 0,05); ПІ – з 3а генотипом нижчий в 1,7 раза порівняно з усіма хворими (р < 0,05). Показник ІСЕЛ не змінювався при усіх ступенях активності та не відрізнявся від даних здорових осіб. У пацієнтів із помірною активністю ІА був вищим, ніж у групі порівняння, а ЯІ – нижчий, ніж у загальній групі (р < 0,05). Під час ультразвукового дослідження органів черевної порожнини (незалежно від групи) найчастіше відзначали збільшення розмірів (у 76,26 % осіб) і підвищення ехогенності печінки (у 82,35 % ). Висновки. У хворих на ХВГС переважали астеновегетативний синдром, відчуття тяжкості у правому підребер’ї, збільшення розмірів печінки, кількості лімфоцитів, ШОЕ, підвищення активності трансаміназ. При 1в генотипі частіше виявляли телеангіектазії, при 2 рідше – збільшення розмірів печінки. Лабораторні зміни супроводжувалися: лейкоцитопенією, еритроцитопенією, анемією та тромбоцитопенією; підвищенням вмісту загального білка, активності АЛТ, АСТ, ГГТП. При ХВГС підвищуються показники ентропії лейкоцитарної формули, КР, Ілімф, ІА, ІЛГ та ІЛ ШОЕ. Позитивні показники АNA визначають вірогідно частіше, ніж АМА. Цель исследования - установить особенности течения ХВГС и зависимость изменений интегративных показателей эндогенной интоксикации, неспецифической иммунореактивности и воспаления от генотипа вируса и степени активности. Материалы и методы. Обследовано 287 больных ХВГС и проанализированы их медицинские карты стационарного и амбулаторного больного. В исследование вошло 55 практически здоровых лиц. Кроме общей группы, куда вошли все больные, обследованные были разделены на группы, в зависимости от степени активности (минимальная активность - 210 человек, умеренная - 68, выраженная - 9) и от генотипа вируса (1в - 150 человек, 2 - 19, 3а - 102). Осуществляли клинико-лабораторное обследование согласно протоколу. Также были рассчитаны интегративные показатели тяжести, неспецифической реактивности, индексы активности воспаления и интоксикации. Статистическая обработка полученных результатов осуществлялась в программном обеспечении компьютерных программ MicrosoftOfficeExcel 2010 и IBMSPSSStatistic 23. Результаты. По полу и возрасту группы были репрезентативны. Наиболее часто встречались больные ХВГС с 1в генотипом (52,30%), умеренным фиброзом печени (F2 - 31,25%) и минимальной активностью (73,17%). Наиболее частыми клиническими проявлениями были астено-вегетативный синдром (81,88%) и тяжесть в правом подреберье (64,76%). У больных с ХВГС вызванным различными генотипами клинические данные распределились равномерно (р> 0,05), кроме того, что у обследованных с 1в генотипом чаще, чем в общей выборке, диагностировали телеангиэктазии (в 1,3 раза), со 2 генотипом реже - увеличение размеров печени (в 1,5) (р 0,05) ПИ - с 3а генотипом ниже в 1,7 раза, по сравнению со всеми больными (р 0.05), with the exception of the 1b genotype patients who were diagnosed with telangiectasia 1.3 times more frequently than in the total; and liver enlargement were 1.5 times (p 0.05); IIS with genotype 3a was 1.7 times lower compared with all patients (p

У статті проаналізовані дані щодо патогенетичної ролі галектину-9 у хворих з вірусними інфекційними захворюваннями, зокрема з хронічним вірусним гепатитом С. Галектин-9 – це білок, який складається з 355 амінокислот, локалізований у ядрі, цитоплазмі та секретується назовні клітини. Він приймає участь у регуляції імунних процесів, посилюючи міграцію імунних клітин, стимулюючи диференціацію натуральних кіллерів, пришвидшуючи апоптоз уражених вірусами клітин. Галектин-9 сповільнює диференціацію деяких класів Т-хелперів (Тhp-1, Thp-17), що призводить до зниження продукції цитокінів та гальмування імунної відповіді, але він посилює диференціацію регуляторних Т-клітин (Т-супресорів), що також пригнічує імунореактивність. У свою чергу, ці ефекти призводить до зниження активності автоімунних реакцій, але є сприяючим фактором переходу хвороби у латентний перебіг. В статье проанализированы данные о патогенетической роли галектина-9 у больных с вирусными инфекционными заболеваниями, в частности с хроническим вирусным гепатитом С. Галектин-9 - это белок, который состоит из 355 аминокислот, локализованный в ядре, цитоплазме и секретируется наружу клетки. Он принимает участие в регуляции иммунных процессов, усиливая миграцию иммунных клеток, стимулируя дифференциацию натуральных киллеров, ускоряя апоптоз пораженных вирусами клеток. Галектин-9 замедляет дифференциацию некоторых классов Т-хелперов (Тhp-1, Thp-17), что влечет за собой снижение продукции цитокинов и угнетение иммунного ответа, но он усиливает дифференциацию регуляторных Т-клеток (Т-супрессоров), что также подавляет иммунореактивность. В свою очередь, эти эффекты приводят к снижению активности аутоиммунных реакций, и являются провоцирующими факторами перехода болезни в латентное течение. The article analyzes data on the pathogenetic role of galectin-9 of patients with viral infectious diseases, with chronic viral hepatitis C in particular. Galectin-9 is a protein that consists of 355 amino acids localized in the nucleus, cytoplasm and is secreted outside the cell. It takes part in the regulation of immune processes, increasing the migration of immune cells, stimulating the differentiation of natural killer cells, accelerating the apoptosis of virus-infected cells. Galectin-9 slows down the differentiation of certain classes of T-helpers (Thp-1, Thp-17), which leads to a decrease in cytokine production and suppression of the immune response, but it increases the differentiation of regulatory T-cells (T-suppressors), which also suppresses immunoreactivity . In turn, these effects lead to a decrease in the activity of autoimmune reactions, and are provoking factors in the transition of the disease to a latent course.

Objective: to study features of vitamin D status of children with chronic hepatitis C depending upon age, gender, seasonality, place of residence and activity of hepatitis.Materials and methods. In total 28 children with chronic hepatitis C were examined during the period of 2015–2018. A complex of laboratory tests in accordance with the protocol was conducted. To verify the vitamin D status, the 25(OH)D3 serum concentration was determined. The peculiarities of vitamin D status in children depending upon gender, age, seasonality, place of residence were studied, as well as the activity of hepatitis.Results. In the majority of children that made up 60.7% (n=17) a vitamin D level decrease was detected, in 28.6% (n=8) of which insufficiency was diagnosed and deficiency – in 32.1% (n=9). The optimum vitamin D level was found in 39.3% (n=11) of children. The average vitamin D level in children with chronic hepatitis C constituted 23.05 [15.44–38.05] ng/mL and showed its insufficiency. It was found that the optimum vitamin D level was significantly more frequently observed in children with inactive hepatitis as compared to the group of children with ALT-3N (χ2=3.97, р=0.04). A significant negative correlation was found between the activity of hepatitis and vitamin D concentration in the blood serum of children with chronic hepatitis С (R0.05) revealed.Conclusions. In the majority (60.7%) of children with chronic hepatitis C, a reduced 25(OH)D in serum was revealed. It is shown that vitamin D status in children with this disease had an inverse correlation with the biochemical activity of hepatitis (according to transaminases level). There was no statistically significant difference between the vitamin D status of children with chronic hepatitis C, depending upon gender, age, seasonality and place of residence., Цель — изучить особенности обеспеченности витамином D детей с хроническим вирусным гепатитом С в зависимости от возраста, пола, времени года, региона проживания и активности гепатита.Пациенты и методы. Обследованы 28 детей с хроническим вирусным гепатитом С за период 2015–2018 гг. Проведен комплекс лабораторных тестов в соответствии с протоколом. Для выявления обеспеченности витамином D определена концентрация 25(ОН)D в сыворотке крови детей. Исследованы особенности обеспечения витамином D детей с вирусным гепатитом С в зависимости от пола, возраста, времени года, региона проживания и от активности гепатита.Результаты. У большинства детей — 60,7% (n=17) — выявлено снижение уровня витамина D, среди которых недостаточность — у 28,6% (n=8) обследованных, а дефицит — у 32,1% (n=9). Оптимальный уровень витамина D отмечен у 39,3% (n=11) детей. Средняя концентрация витамина D у детей с хроническим вирусным гепатитом С составила 23,05 [15,44–38,05] нг/мл и находилась в поле его недостаточности. Установлено, что оптимальный показатель витамина D достоверно чаще имел место у детей с неактивным гепатитом в сравнении с группой детей с показателями АЛТ>3N (χ2=3,97, р=0,04). Установлена значимая обратная корреляционная связь между активностью гепатита и показателем витамина D в сыворотке крови детей с хроническим вирусным гепатитом С (R0,05).Выводы. У большинства (60,7%) детей с хроническим вирусным гепатитом С выявлено снижение концентрации 25(ОН)D в сыворотке крови. Обеспеченность витамином D у детей с хроническим вирусным гепатитом С имеет обратную корреляционную связь с биохимической активностью гепатита (по показателям трансаминаз). Не установлена статистически значимая разница между показателями обеспеченности витамином D детей с хроническим вирусным гепатитом С в зависимости от пола, возраста, времени года и региона проживания., Мета — вивчити особливості забезпеченості вітаміном D дітей з хронічним вірусним гепатитом С залежно від віку, статі, пори року, регіону проживання та активності гепатиту.Пацієнти та методи. Обстежено 28 дітей з хронічним вірусним гепатитом С за період 2015–2018 рр. Проведено комплекс лабораторних тестів відповідно до протоколу. Для виявлення забезпеченості вітаміном D визначено концентрацію 25(ОН)D у сироватці крові. Оцінено особливості забезпеченості вітаміном D дітей залежно від статі, віку, пори року, регіону проживання та від активності гепатиту.Результати. У більшості дітей — 60,7% (n=17) — виявлено зниження рівня вітаміну D, з яких недостатність — у 28,6% (n=8) обстежених, а дефіцит — у 32,1% (n=9). Оптимальний рівень вітаміну D відмічено у 39,3% (n=11) дітей. Середній рівень вітаміну D у дітей з хронічним вірусним гепатитом С становив 23,05 [15,44–38,05] нг/мл та знаходився в полі його недостатності. Встановлено, що оптимальний рівень вітаміну D вірогідно частіше спостерігався в дітей з неактивним гепатитом порівняно з групою дітей з показниками АЛТ>3N (χ2=3,97, р=0,04). Визначено значущий негативний кореляційний зв'язок між активністю гепатиту та вмістом вітаміну D у сироватці крові дітей з хронічним вірусним гепатитом С (R0,05).Висновки. У більшості (60,7%) дітей з хронічним вірусним гепатитом С встановлено знижену концентрацію 25(ОН)D у сироватці крові. Показано, що забезпеченість вітаміном D дітей із цією недугою має зворотний кореляційний зв'язок із біохімічною активністю гепатиту (за показниками трансаміназ). Не виявлено статистично значущої різниці між показниками забезпеченості вітаміном D дітей з хронічним вірусним гепатитом С залежно від статі, віку, пори року та регіону проживання.

У сучасних умовах практичні лікарі досить часто виявляють симптоми інтоксикації у хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС), що отримують противірусну терапію (ПВТ). Але не завжди з впевненістю можна стверджувати про об'єктивність встановленого ступеня інтоксикації лише на основі даних об'єктивного обстеження. В современных условиях практические врачи достаточно часто выявляют симптомы интоксикации у больных хроническим вирусным гепатитом С (ХВГС), получающих противовирусную терапию (ПВТ). Но не всегда с уверенностью можно утверждать об объективности установленной степени интоксикации только на основе данных объективного обследования. In modern conditions, practitioners are often enough detecting symptoms of intoxication in patients with chronic viral hepatitis C, that are receiving antiviral therapy. But not always with confidence can be asserted on the objectivity of the established degree intoxication only on the basis of objective inspection data.

Останніми роками увагу багатьох вчених світової медицини привертає тема імуномодулюючої ролі вітаміну D в організмі людини, а саме: його участь у проліферації та диференціації імунокомпетентних клітин, активації неспецифічного імунітету та його антифіброзні властивості. В роботі надані результати дослідження біохімічного статусу активної форми 5-гідроксихолекальциферолу (25(ОН)D3) у хворих із хронічним гепатитом С. Доведено наявність абсолютного дефіциту 25(ОН)D3 у хворих на хронічний гепатит С., В последние годы внимание многих ученых мировой медицины привлекает тема иммуномодулирующей роли витамина D в организме человека, а именно: его участие в пролиферации и дифференциации иммунокомпетентных клеток, активации неспецифического иммунитета и его антифиброзное свойство. В работе представлены результаты исследования биохимического статуса активной формы 5-гидроксихолекальциферола (25(ОН)D3) у больных с хроническим гепатитом С. Доказано наличие абсолютного дефицита 25(ОН)D3 у больных хроническим гепатитом С., In recent years, the attention of many scientists has been focused on the different aspects of immunomodulatory role of the vitamin D in the human body, and, most of all, its role in the proliferation and differentiation of immune cells, activation of non-specific immunity and antifibrotic properties. The paper presents the results of the study of the biochemical status of the active form of 25-hydroxycholecalciferol (25(OH)D3) in patients with chronic hepatitis C. Thus, it proved the presence of an absolute deficiency of 25-OH-vitamin D3 in patients with chronic hepatitis C.

Актуальність. Вірус гепатиту С - одна з провідних причин хронічного ураження печінки у всьому світі. На даний час відомо, що HCV-інфекція та інтерфероновмісна терапія має кілька важливих асоціацій з автоімунними реакціями. Вивченим є вплив вірусу гепатиту С та специфічного лікування на автоімунний стан щитоподібної залози. Тому для удосконалення даних важливим є вивчення автоімунних реакцій та факторів від яких вони залежать, у хворих, які перебувають на противірусній терапії. Мета роботи – дослідити залежність ступеня активності, фіброзу та рівня вірусного навантаження від змін рівнів АМА у хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС) при проведенні лікування препаратами інтерферону з 1-го по 12 тиждень противірусної терапії (ПВТ).

В статье проанализировано прогностическое значение полиморфизма гена IL28b относительно успешности противовирусной терапии у 152 больных хроническим гепатитом С (63,8 % мужчин и 36,2 % женщин). Молекулярно-генетический анализ полиморфизма гена IL28В (rs12979860), расположенного на расстоянии 3 тыс. пар нуклеотидов от гена IL28В, с использованием полимеразной цепной реакции позволяет прогнозировать успешность комбинированного противовирусного лечения, а наличие генотипа С/С может быть предиктором устойчивого вирусологического ответа у больных хроническим гепатитом С., У статті проаналізовано прогностичне значення поліморфізму гена IL28b відносно успішності противірусної терапії в 152 хворих на хронічний гепатит С (63,8 % чоловіків і 36,2 % жінок).Молекулярно-генетичний аналіз поліморфізму гена IL28b (rs12979860), що розташований на відстані 3 тис. пар нуклеотидів від гена IL28b, з використанням полімеразної ланцюгової реакції дозволяє прогнозувати успішність комбінованого противірусного лікування Peg-IFN-α-2a та рибавірином, а наявність генотипу С/С може бути предиктором стійкої вірусологічної відповіді у хворих на хронічний гепатит С., The article analyzed the prognostic significance of IL28b gene polymorphism with regard to the success of antiviral therapy in 152 patients with chronic hepatitis C (63.8 % men and 36.2 % women).Molecular and genetic analysis of IL28V (rs12979860) gene polymorphism, located at a distance of 3 thousand nucleotide pairs from IL28V gene, using the polymerase chain reaction allows to predict the success of combination antiviral therapy, and the presence of C/C genotype can be a predictor of sustained virological response in patients chronic hepatitis C.

The article deals with the morphological features of the liver tissue and changes in the metabolism of extracellular matrix components during progression of chronic hepatitis C. There has been carried out the comparison of computer morphometry of histological liver samples as an additional method of objectification of morphological study and and non-invasive markers of fibrosis., В статье рассматриваются морфологические особенности ткани печени и изменения метаболизма компонентов внеклеточного матрикса в процессе прогрессирования хронического гепатита С. Проведено сравнение данных компьютерной морфометрии гистологических препаратов печени как дополнительного метода объективизации морфологического исследования и неинвазивных маркеров фиброза., У статті розглядаються морфологічні особливості тканини печінки й зміни метаболізму компонентів позаклітинного матриксу в процесі прогресування хронічного гепатиту С. Проведене порівняння даних комп’ютерної морфометрії гістологічних препаратів печінки як додаткового методу об’єктивізації морфологічного дослідження й неінвазивних маркерів фіброзу.

Серед усіх захворювань печінки найбільш актуальним є вірусний гепатит С. Насамперед, це пов’язано із поширенням, прогресуючим зростанням захворюваності, вираженим поліморфізмом клінічних проявів, складністю структури епідеміологічного процесу, множинністю шляхів та факторів передавання збудника, частотою формування хронічних захворювань печінки – хронічного гепатиту, цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми.

За даними ВООЗ, у світі близько 800 млн. людей потерпають від хронічного вірусного гепатиту С (ХГС). Актуальність HCV-інфекції зумовлена не лише високим відсотком хронізації з подальшим розвитком цирозу та гепатоцелюлярної карциноми печінки, але й появою позапечінкових проявів із залученням у патологічний процес багатьох органів і систем. Практично з моменту відкриття HCV у науковій літературі почали з’являтися повідомлення про значну частоту виявлення патології щитоподібної залози у хворих на ХГС.

Відомо, що „золотим стандартом” лікування хронічного вірусного гепатиту С (ХВГС) вважають тривале введення великих доз генно-інженерних рекомбінантних інтерферонів (ІФН), але монотерапія інтерферонами ефективна лише в 35 – 40 % випадків ХВГС. Метою дослідження було вивчення ефективності Субаліну (Subalin) та Лаферобіону (Laferobion) у комплексній терапії хворих на ХВГС з низьким ступенем активності (НСА) та їх вплив на фагоцитарну активність моноцитів (ФАМ) у пацієнтів.

За даними ВООЗ, у світі вірусом гепатиту С інфіковано більше 1 млрд. людей. Україна за результатами епідеміологічних досліджень відноситься до регіонів із високим рівнем інфікування вірусом гепатиту С. У більшості випадків вірусні гепатити (ВГ) реєструються у людей на фоні супровідних і тривалоіснуючих соматичних захворювань. Опубліковані результати досліджень із даної проблеми не багаточисельні і стосуються перебігу хронічного гепатиту С(ХГС) у ВІЛ-інфікованих, хворих із супутнім захворюваннями щитоподібної залози, хронічними захворюваннями травної та гепатобіліарної систем (виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, холециститом, панкреатитом та ін.), хронічною алкогольною хворобою печінки.

Вивчено особливості ураження щитоподібної залози на тлі хронічного вірусного гепатиту С. Виявлено, що у північно-східному регіоні України на тлі ХВГС, спричиненого 1 та 3 генотипами, спостерігається часте ураження щитоподібної залози у пацієнтів переважно жіночої статі. Автоімунний тиреоїдит частіше діагностується у хворих з низьким вмістом HCV. Астенічний синдром та зниження апетиту спостерігаються у пацієнтів з гіпотиреозом на тлі ХВГС та з F4 ступенем фіброзу. Изучены особенности поражения щитовидной железы на фоне хронического вирусного гепатита С. Установлено, что в северо-восточном регионе Украины на фоне ХВГС, вызванного 1 и 3 генотипами, наблюдается частое поражение щитовидной железы у пациентов преимущественно женского пола. Аутоиммунный тиреоидит чаще диагностируется у больных с низким содержанием HCV. Астенический синдром и снижение аппетита наблюдаются у пациентов с гипотиреозом на фоне ХВГС и с F4 степенью фиброза. The features of the defeat of the thyroid gland with chronic hepatitis C were studied. It was found that in the north-eastern region of Ukraine there is a frequent affection of the thyroid gland in patients predominantly female on the background of chronic hepatitis C, caused by genotype 1 and 3. Autoimmune thyroiditis is diagnosed more often in patients with low HCV. Asthenic syndrome and loss of appetite are observed in patients with hypothyroidism on the background of chronic hepatitis C and F4 fibrosis.

Метою дослідження стало визначення можливих кореляційних зв’язків між умістом фактора некрозу пухлини альфа (ФНО-α), інтерлейкіну-6 і показниками перекис-індукованої хемілюмінесценції (ХЛ) у хворих з опіоїдною залежністю (ОЗ) від активності коморбідного хронічного гепатиту С (ХГС). Обстежено 124 хворих з ОЗ (96 чоловіків і 28 жінок) віком від 19 до 48 років, у тому числі 87 хворих із коморбідним ХГС (69 чоловіків і 18 жінок) віком від 21 до 48 років. Установлено, що динаміка інтенсивності спонтанної, індукованої хемілюмінесценції, площі перекис-індукованої хемілюмінограми вказує на максимальну активацію процесів перекисного окислення ліпідів, збільшення вмісту прооксидантних речовин, зменшення буферної антиоксидантної ємності сироватки крові в ранньому абстинентному періоді у хворих з опіоїдною залежністю, поєднаною з помірною активністю гепатиту. При оцінці кореляції сироваткового рівня ФНО-α з показниками перекис-індукованої ХЛ нами встановлено, що помірна активність коморбідного ХГС у порівнянні з малою активністю гепатиту обумовлює більш значимий вплив цього прозапального цитокіну на інтенсивність перекисного окислення ліпідів і зсув балансу «перекисне окислення ліпідів — антиоксидантний захист» (ПОЛ — АОЗ) до активації ПОЛ у ранній (R = +0,679; P < 0,001; R = +0,525; P < 0,0017 відповідно) і пізній абстиненції (R = +0,821; P < 0,001; R = +0,808; P < 0,001 відповідно). При помірній активності коморбідного ХГС у хворих з ОЗ інтерлейкін-6 має найбільший вплив на зростання вмісту прооксидантних речовин у сироватці крові в ранній абстиненції (R = +0,740; P < 0,001), збільшення активності ПОЛ у пізній абстиненції (R = +0,480; P < 0,005; R = +0,724; P < 0,001), вірогідний зсув балансу ПОЛ — АОЗ у бік активації ПОЛ у ранній (R = +0,759; P < 0,001) і пізній абстиненції (R = +0,801; P < 0,001)., Целью исследования стало определение возможных корреляционных связей между содержанием фактора некроза опухоли альфа (ФНО-α), интерлейкина-6 и показателями перекись-индуцированной хемилюминесценции (ХЛ) у больных с опиоидной зависимостью (ОЗ) от активности коморбидного хронического гепатита С (ХГС). Обследовано 124 больных с ОЗ (96 мужчин и 28 женщин) в возрасте от 19 до 48 лет, в том числе 87 больных с коморбидным ХГС (69 мужчин и 18 женщин) в возрасте от 21 до 48 лет. Установлено, что динамика интенсивности спонтанной, индуцированной хемилюминесценции, площади перекись-индуцированной хемилюминограммы указывает на максимальную активацию процессов перекисного окисления липидов, увеличение содержания прооксидантных веществ, уменьшение буферной антиоксидантной емкости сыворотки крови в раннем абстинентном периоде у больных с опиоидной зависимостью, сочетанной с умеренной активностью гепатита. При оценке корреляции сывороточного уровня ФНО-α с показателями перекись-индуцированной ХЛ нами установлено, что умеренная активность коморбидного ХГС в сравнении с малой активностью гепатита обусловливает более значимое влияние этого провоспалительного цитокина на интенсивность перекисного окисления липидов и сдвиг баланса «перекисное окисление липидов — антиоксидантная защита» (ПОЛ — АОЗ) к активации ПОЛ в ранней (R = +0,679; P, The aim of the research is to determinate possible correlations between content of tumor necrosis factor alpha (TNF-α), interleukine-6 and indexes of peroxide-induced chemiluminescence (CHL) in patients with opioid dependence (ОD) on the activity of comorbid chronic hepatitis C (CHC). We examined 124 patients with ОD (96 men and 28 women) in age from 19 to 48 years, including 87 patients with comorbid CHC (69 men and 18 women) aged from 21 to 48 years. It is found that the dynamics of intensity of spontaneous, induced chemiluminescence, area of peroxide-induced chemiluminogram indicates the maximal activation of lipid peroxidation, increase in the content of prooxidant substances, reduction of buffer antioxidant capacity of blood serum in early abstinence period in patients with opioid dependence, associated with mild hepatitis activity.At the estimation of correlation of TNF-α serum level with the indexes of peroxide-induced CHL, it was set that moderate activity of comorbid CHC in comparison with low activity of hepatitis determines more significant impact of this proinflammatory cytokines on the intensity of lipid peroxidation and shift of balance «lipid peroxidation — antioxidant protection» (LP — AOP) to the activation of LP in early (R = +0.0679; P < 0.0001; R = +0.0525; P < 0.00017, respectively) and late abstinence (R = +0.0821; P

High levels of morbidity, deterioration in quality of life, increased mortality from complications of chronic liver disease causes socially significant medical problem. Search the inhibitory mechanisms of fibrogenesis processes is one of the important directions.This paper studied the effect of basic therapy (preparations of ursodeoxycholic acid, essential phospholipids, pentoxifylline, arginine hydrochloride) and a combination of basic therapy with autoсytokins on the parameters of the functional activity of the liver, endogenous intoxication, processes of fibrogenesis. The study involved 42 patients with chronic viral hepatitis C.The use of basic therapy and autoсytokins had a significant positive impact on the manifestation of cytolysis, cholestasis, the exchange of the extracellular matrix glycoprotein complexes, detoxification function of the liver and endotoxemia, pro- and antifibrogenic factors. The positive influence of the basic treatment on the studied parameters was less pronounced., Высокий уровень заболеваемости, ухудшение качества жизни больных, рост смертности от осложнений хронических заболеваний печени обусловливают социально значимую медицинскую проблему. Поиск механизмов торможения процессов фиброгенеза является одним из актуальных направлений.В работе изучено влияние базовой терапии (препаратов урсодезоксихолевой кислоты, эссенциальных фосфолипидов, пентоксифиллина, аргинина гидрохлорида) и сочетания базовой терапии с аутоцитокинами на показатели функциональной активности печени, эндогенной интоксикации, процессов фиброгенеза. Обследовано 42 больных хроническим вирусным гепатитом С. Применение базовой терапии и аутоцитокинов имело более значимое влияние на проявления цитолиза, холестаза, обмен гликопротеиновых комплексов внеклеточного матрикса, детоксикационную функцию печени и эндотоксемию, про- и антифиброгенные факторы. Положительное влияние базовой терапии на изученные параметры было менее выраженным., Високий рівень захворюваності, погіршення якості життя хворих, зростання смертності від ускладнень хронічних захворювань печінки обумовлюють соціально значиму медичну проблему. Пошук механізмів гальмування процесів фіброгенезу є одним із актуальних напрямів.У роботі вивчено вплив базової терапії (препаратів урсодезоксихолевої кислоти, есенціальних фосфоліпідів, пентоксифіліну, аргініну гідрохлориду) і поєднання базової терапії з автоцитокінами на показники функціональної активності печінки, ендогенної інтоксикації, процесів фіброгенезу. Обстежено 42 хворих на хронічний вірусний гепатит С.Застосування базової терапії та автоцитокінів мало більш вагомий позитивний вплив на прояви цитолізу, холестазу, обмін глікопротеїнових комплексів позаклітинного матриксу, детоксикаційну функцію печінки та ендотоксемію, про- і антифіброгенні фактори.

The article deals with the results of complex application of antiviral therapy, low-mineralized hydrocarbonate-sulphate-chloride sodium mineral water, EHF- and vibroacoustic therapy of the patients with chronic viral hepatitis C. The developed complex liquidates adverse effects of the antiviral therapy (leukocytopenia, thrombocytopenia and flu-like syndromes), promotes the normalization of the functional tests of the liver and normalization of the majority of indicators of the immune status, stimulates the synthesis of the endogenous interferon α., В статье представлены результаты комплексного применения противовирусной терапии, маломинерализованной гидрокарбонатно-сульфатно-хлоридно-натриевой минеральной воды «Вознесенская», процедур виброакустической и ультравысокочастотной терапии у больных хроническим вирусным гепатитом C. Разработанный комплекс терапии нейтрализовал побочные эффекты антивирусной терапии (лейкоцитопенический, тромбоцитопенический и гриппоподобный синдромы), способствовал нормализации функциональных проб печени и большинства показателей иммунного статуса, стимулировал синтез эндогенного интерферона α., У статті подані результати дослідження ефективності комплексного застосування противірусної терапії, маломінералізованої гідрокарбонатно-сульфатно-хлоридно-натрієвої мінеральної води «Вознесенська», процедур віброакустичної та надзвичайно високочастотної терапії у хворих на хронічний вірусний гепатит С. Розроблений комплекс терапії нейтралізував побічні ефекти антивірусної терапії (лейкоцитопенічний, тромбоцитопенічний і грипоподібний синдроми), сприяв нормалізації функціональних проб печінки й більшості показників імунного статусу, стимулював синтез ендогенного інтерферону α.

Відомо, що однією з найбільш актуальних проблем сучасної інфектології є хронічний вірусний гепатит С (ХВГС), що пов'язано з прогресуючим зростанням захворюваності переважно осіб молодого, найбільш працездатного віку, частими несприятливими результатами ХВГС у вигляді фіброзу і цирозу печінки, а також нерідким розвитком небажаних побічних ефектів стандартної інтерферонотерапії. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32319

Вивчені ефективність та безпечність комбінованої терапії пегільованими інтерферонами та нуклеозидними аналогами хронічного вірусного гепатиту С. Проведено оцінку результатів біохімічної та вірусологічної відповіді на тлі противірусної терапії. Визначено безпечність використання противірусних препаратів та частоту виникнення побічних ефектів, обґрунтовано практичне застосування пегільованих інтерферонів при хронічному вірусному гепатиті С. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/3390 Изучены эффективность и безопасность комбинированной терапии пегилированными интерферонами и нуклеозидными аналогами хронического вирусного гепатита С. Проведена оценка результатов биохимического и вирусологическоого ответа на фоне противовирусной терапии. Определены безопасность использования противовирусных препаратов и частота возникновения нежелательных эффектов, обосновано практическое применение пегилированных интерферонов и нуклеозидных аналогов в терапии хронического вирусного гепатита С. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/3390 Efficiency of the combined therapy by peginterferons and nukleozid analogues is studied, the estimation of results of biochemical and virological answer is conducted on a background the leadthrough of antiviral therapy, the unconcern of the use of antiviral therapy and frequency of origin of side effects is traced, grounded practical application of peginterferons and nukleozid analogues in therapy of chronic viral hepatitis C. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/3390

Мета роботи - вивчити ефективність впливу використання пегільованих інтерферонів в комбінації з рибавірином на перебіг хронічного вірусного гепатиту С (ХВГ С). Отримані позитивні результати застосування комбінації пегільованих інтерферонів та рибавірину дозволяють прогнозувати досягнення стабільної ремісії по завершенні курсу лікування у більшої кількості хворих порівняно з пацієнтами контрольних груп. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/4745

Для лікування хронічних вірусних гепатитів застосовують рекомбінантні α-інтерферони. Однак їх використання в клінічній практиці обмежено в зв’язку з великою кількістю протипоказань до їх застосування, побічною дією, недостатньою ефективністю на фоні високої вартості лікування. Тому альтернативним методом корекції інтерферонового стану є застосування індукторів ендогенних інтерферонів. Серед них найбільш безпечним і за діапазоном позитивних ефектів одне з перших місць займає циклоферон, який стимулює продукцію В-клітинами синтез α-інтерферону. Останній має не тільки етіотропну, а й імуномоделюючу дію, стимулюючи специфічну і неспецифічну резистентність організму, а також має антипроліферативний ефект. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/4738