Search

Magnesium oxide (MgO) nanoparticles have been widely used in a variety of applications because of their good surface reactivity. Magnesium oxide from bittern has a larger surface area compared to magnesium oxide from calcined magnesite and magnesium ions precipitation from bittern using sodium hydroxide has higher purity than using calcium hydroxide or ammonium hydroxide. In this research, sodium hydroxide was added to a bittern solution obtaining magnesium hydroxide precipitate, followed by the calcination process to produce magnesium oxide. Nano magnesium oxide was synthesized by the ultrasonic destruction process using ethanol and 2-propanol as media. In this study, sonication time and particle concentration effect on the ultrasonic destruction process were investigated. During the process, the sonication time was varied between 8, 16, 32, 64, and 128 minutes while the magnesium oxide concentration was varied between 1 %, 2 %, and 3 %. Increasing sonication time and particle concentration will decrease the particle size. The previous study shows that particles with very small sizes tend to have an agglomeration effect. The aim of this work is to optimize nano magnesium oxide production from bittern. Surfactant addition was also studied to prevent agglomeration between particles. Four types of surfactant namely anionic (sodium lauryl sulfate), cationic (cetyl tri-methyl-ammonium bromide), amphoteric (fatty acid amido alkyl betaine), and non-ionic (nonylphenol 10 ethoxylated) with a concentration of 1 % and a volume of 0.125 ml were added during the second ultrasonic destruction process. All types of surfactants have a positive effect to prevent agglomeration during the ultrasonic destruction process, with the amphoteric surfactant having the highest performance, Наночастицы оксида магния (MgO) широко используются в различных областях благодаря высокой поверхностной реакционной способности. Оксид магния из соляного раствора имеет большую площадь поверхности по сравнению с оксидом магния из кальцинированного магнезита, а осаждение ионов магния из соляного раствора с использованием гидроксида натрия имеет более высокую чистоту, чем при использовании гидроксида кальция или гидроксида аммония. В данном исследовании для получения оксида магния гидроксид натрия добавляли в соляной раствор для осаждения гидроксида магния с последующим прокаливанием. Нанооксид магния синтезировали методом ультразвуковой деструкции с использованием сред этанола и 2-пропанола. В данной работе было исследовано влияние времени ультразвуковой обработки и концентрации частиц на процесс ультразвуковой деструкции. Во время процесса время ультразвуковой обработки варьировалось в пределах 8, 16, 32, 64 и 128 минут, концентрация оксида магния – 1 %, 2 % и 3 %. Увеличение времени ультразвуковой обработки и концентрации частиц приводит к уменьшению размера частиц. Предыдущее исследование показало, что частицы очень малого размера имеют тенденцию к агломерации. Целью данной работы является оптимизация производства нанооксида магния из соляного раствора. Также изучали добавление поверхностно-активных веществ для предотвращения агломерации частиц. Во время второго процесса ультразвуковой деструкции добавляли четыре типа поверхностно-активных веществ: анионное (лаурилсульфат натрия), катионное (цетримониум бромид), амфотерное (амидоалкилбетаин жирных кислот) и неионное (этоксилированный нонилфенол 10) с концентрацией 1 % и объемом 0,125 мл. Все типы поверхностно-активных веществ оказывают положительное влияние на предотвращение агломерации в процессе ультразвуковой деструкции, причем амфотерное поверхностно-активное вещество обладает самой высокой эффективностью, Наночастки оксиду магнію (MgO) широко використовуються в різних областях завдяки високій поверхневій реакційній здатності. Оксид магнію з соляного розчину має більшу площу поверхні в порівнянні з оксидом магнію з кальцинованого магнезиту, а осадження іонів магнію з соляного розчину з використанням гідроксиду натрію має більш високу чистоту, ніж при використанні гідроксиду кальцію або гідроксиду амонію. У даному дослідженні для отримання оксиду магнію гідроксид натрію додавали в соляний розчин для осадження гідроксиду магнію з подальшим прожарюванням. Нанооксид магнію синтезували методом ультразвукової деструкції з використанням середовищ етанолу і 2-пропанолу. У даній роботі було досліджено вплив часу ультразвукової обробки і концентрації часток на процес ультразвукової деструкції. Під час процесу час ультразвукової обробки варіювався в межах 8, 16, 32, 64 і 128 хвилин, концентрація оксиду магнію – 1 %, 2 % і 3 %. Збільшення часу ультразвукової обробки і концентрації часток призводить до зменшення розміру часток. Попереднє дослідження показало, що частки дуже малого розміру мають тенденцію до агломерації. Метою даної роботи є оптимізація виробництва нанооксиду магнію з соляного розчину. Також вивчали додавання поверхнево-активних речовин для запобігання агломерації часток. Під час другого процесу ультразвукової деструкції додавали чотири типи поверхнево-активних речовин: аніонну (лаурилсульфат натрію), катіонну (цетримоніум бромід), амфотерну (амідоалкілбетаїн жирних кислот) і неіонну (етоксильований нонілфенол 10) з концентрацією 1 % і об'ємом 0,125 мл. Всі типи поверхнево-активних речовин чинять позитивний вплив на запобігання агломерації в процесі ультразвукової деструкції, причому амфотерна поверхнево-активна речовина володіє найвищою ефективністю

Lithium minerals become a sub-economic raw material for lithium production to fulfill the lithium demand. This study is about lithium extraction from mica schist using the roasting and leaching processes. The mica schist located in Kebumen, Indonesia was used to study the phenomena during the lithium extraction process. Sodium sulfate was used as a roasting agent while 0.36 M sulfuric acid was used as a leaching agent. Solid/liquid ratio (1:5, 1:10, 1:15 and 1:20 (g/mL)) and leaching time (30, 60, 90 and 120 minutes) were used as variables in this study. The roasting process was done at 700 °С for 40 minutes while the leaching process was done at 70 °С and 350 rpm. The ratio of additive and mica schist was 1.5:1 (g/g). XRD, ICP-OES, and SEM were used to observe the formed compounds, chemical composition and morphology of the materials. HighScore Plus (HSP) was used to interpret the content of each compound in mica schist, roasted mica schist, and residue. ICP analysis confirmed that the mica schist contains 45.28 ppm of lithium. It is supported by XRD that lithium exists in mica schist as lepidolite (KLi2AlSi4O10(F,OH)2). Sulfate roasting did not affect the type of lepidolite but the lepidolite reactivity against the chemical agent. SEM analysis shows that the roasting process reduced the average particle size from 32.17 to 27.16 µm. ICP analysis of roasted mica schist shows that lithium concentration was reduced from 45.28 to 1.27 ppm. The optimum result from this study was 97.66 % extraction of lithium while solid/liquid ratio was 1:5 (g/ml) and leaching time was 30 minutes. HSP shows that lepidolite contents in initial mica schist, roasted mica schist and residue were 60.6; 24.3 and 18.7 %, respectively. Lithium concentration in the residue according to ICP analysis is 1.06 ppm., Наночастицы оксида магния (MgO) широко используются в различных областях благодаря высокой поверхностной реакционной способности. Оксид магния из соляного раствора имеет большую площадь поверхности по сравнению с оксидом магния из кальцинированного магнезита, а осаждение ионов магния из соляного раствора с использованием гидроксида натрия имеет более высокую чистоту, чем при использовании гидроксида кальция или гидроксида аммония. В данном исследовании для получения оксида магния гидроксид натрия добавляли в соляной раствор для осаждения гидроксида магния с последующим прокаливанием. Нанооксид магния синтезировали методом ультразвуковой деструкции с использованием сред этанола и 2-пропанола. В данной работе было исследовано влияние времени ультразвуковой обработки и концентрации частиц на процесс ультразвуковой деструкции. Во время процесса время ультразвуковой обработки варьировалось в пределах 8, 16, 32, 64 и 128 минут, концентрация оксида магния – 1 %, 2 % и 3 %. Увеличение времени ультразвуковой обработки и концентрации частиц приводит к уменьшению размера частиц. Предыдущее исследование показало, что частицы очень малого размера имеют тенденцию к агломерации. Целью данной работы является оптимизация производства нанооксида магния из соляного раствора. Также изучали добавление поверхностно-активных веществ для предотвращения агломерации частиц. Во время второго процесса ультразвуковой деструкции добавляли четыре типа поверхностно-активных веществ: анионное (лаурилсульфат натрия), катионное (цетримониум бромид), амфотерное (амидоалкилбетаин жирных кислот) и неионное (этоксилированный нонилфенол 10) с концентрацией 1 % и объемом 0,125 мл. Все типы поверхностно-активных веществ оказывают положительное влияние на предотвращение агломерации в процессе ультразвуковой деструкции, причем амфотерное поверхностно-активное вещество обладает самой высокой эффективностью., Наночастки оксиду магнію (MgO) широко використовуються в різних областях завдяки високій поверхневій реакційній здатності. Оксид магнію з соляного розчину має більшу площу поверхні в порівнянні з оксидом магнію з кальцинованого магнезиту, а осадження іонів магнію з соляного розчину з використанням гідроксиду натрію має більш високу чистоту, ніж при використанні гідроксиду кальцію або гідроксиду амонію. У даному дослідженні для отримання оксиду магнію гідроксид натрію додавали в соляний розчин для осадження гідроксиду магнію з подальшим прожарюванням. Нанооксид магнію синтезували методом ультразвукової деструкції з використанням середовищ етанолу і 2-пропанолу. У даній роботі було досліджено вплив часу ультразвукової обробки і концентрації часток на процес ультразвукової деструкції. Під час процесу час ультразвукової обробки варіювався в межах 8, 16, 32, 64 і 128 хвилин, концентрація оксиду магнію – 1 %, 2 % і 3 %. Збільшення часу ультразвукової обробки і концентрації часток призводить до зменшення розміру часток. Попереднє дослідження показало, що частки дуже малого розміру мають тенденцію до агломерації. Метою даної роботи є оптимізація виробництва нанооксиду магнію з соляного розчину. Також вивчали додавання поверхнево-активних речовин для запобігання агломерації часток. Під час другого процесу ультразвукової деструкції додавали чотири типи поверхнево-активних речовин: аніонну (лаурилсульфат натрію), катіонну (цетримоніум бромід), амфотерну (амідоалкілбетаїн жирних кислот) і неіонну (етоксильований нонілфенол 10) з концентрацією 1 % і об'ємом 0,125 мл. Всі типи поверхнево-активних речовин чинять позитивний вплив на запобігання агломерації в процесі ультразвукової деструкції, причому амфотерна поверхнево-активна речовина володіє найвищою ефективністю.

Результати досліджень для визначення впливу наночастинок діоксиду титану (nanoTiO2), тонкодисперсної кристалічної лінії анатазу діоксиду титану (anatazTiO2) та поверхнево-активних речовин (ПАР) на міцність на стиск, ступінь проникності та термостійкість зразків бетону представлений. Додавання до цементу частинок нанотитану, анатазу титану та ПАР до 2% прискорює процес гідратації та збільшує міцність бетону, а також сильно впливає на його мікроструктуру. В результаті досліджень експериментально доведено, що міцність бетону на стиск зростає з додаванням наночастинок діоксиду титану (nanoTiO2) на 23,2%, тонкодисперсного кристалічного діоксиду титану анатазу (anatazTiO2) на 21,7% до 5% по масі. Крім того, введення цих добавок знижує проникність бетону. Це пов’язано зі зменшенням поглинання бетону водою з додаванням нанотитану та анатазу титану. Введення добавок від 1% до 5% по масі в бетон зменшує глибину проникнення хлориду в 10–15 разів порівняно з контролем. Використання методу запрограмованої температурою десорбційної мас-спектрометрії (TPD-MS) показало, що збільшення відсотка наночастинок TiO2 до 5% у бетонних сумішах корелює зі збільшенням мікропористості та рівня дисперсії цих сумішей, що спричиняє зміщення піки інтенсивного виділення газу із зразків при нагріванні до бокових низьких температур (наприклад, вуглекислий газ CO2). Отримані зразки бетону планується використовувати для виготовлення підлог у тваринницьких будівлях. Введені добавки вибирають, оскільки вони не є токсичними речовинами і, контактуючи з біологічним середовищем тваринницьких будівель (сеча, кал), не будуть з ними реагувати. Приведены результаты исследований по определению влияния наночастиц диоксида титана (nanoTiO2), мелкодисперсного кристаллического диоксида титана анатаза (anatazTiO2) и поверхностно-активных веществ (ПАВ) на прочность на сжатие, степень проницаемости и термостойкость бетонных образцов. Добавление в цемент частиц нанотитана, анатаза титана и поверхностно-активных веществ до 2% ускоряет процесс гидратации и увеличивает прочность бетона, а также сильно влияет на его микроструктуру. В результате исследований экспериментально доказано, что прочность бетона на сжатие увеличивается при добавлении наночастиц диоксида титана (nanoTiO2) на 23,2%, мелкодисперсного кристаллического диоксида титана анатаза (anatazTiO2) на 21,7% до концентрации 5% по массе. Кроме того, введение этих добавок снижает проницаемость бетона. Это связано с уменьшением впитывания бетона водой при добавлении нанотитана и анатаза титана. Введение в бетон добавок от 1% до 5% по массе снижает глубину проникновения хлоридов в 10–15 раз по сравнению с контролем. Использование метода термопрограммируемой десорбционной масс-спектрометрии (TPD-MS) показало, что увеличение процентного содержания наночастиц TiO2 до 5% в бетонных смесях коррелирует с увеличением микропористости и уровня дисперсности этих смесей, что вызывает сдвиг в пики интенсивного газовыделения из образцов при нагреве в сторону низких температур (например, углекислый газ СО2). Полученные образцы бетона планируется использовать для изготовления полов в животноводческих помещениях. Вводимые добавки выбраны потому, что они не являются токсичными веществами и при контакте с биологической средой животноводческих помещений (моча, фекалии) не вступают с ними в реакцию. The results of studies to determine the effect of titanium dioxide nanoparticles (nanoTiO2), finely dispersed anatase crystal¬line titanium dioxide (anatazTiO2) and surface-active substances (surfactants) on the compressive strength, degree of permeability and thermal stability of concrete samples are presented. Adding particles of nanotitanium, anatase titanium and surfactants up to 2 % to cement accelerates the hydration process and increases the strength of concrete, and also has a strong effect on its microstructure. As a result of the studies, it is experimentally proved that the compressive strength of concrete increases with the addition of titanium dioxide (nanoTiO2) nanoparticles by 23.2 %, finely dispersed anatase crystalline titanium dioxide (anatazTiO2) by 21.7 % to 5 % concentration by weight. In addition, the introduction of these additives reduces the permeability of concrete. This is due to a decrease in the absorp¬tion of concrete by water with the addition of nanotitanium and anatase titanium. The introduction of additives from 1 % to 5 % by weight in concrete reduces the depth of chloride penetration by 10–15 times, compared with the control. The use of temperature-programmed desorption mass spectrometry (TPD-MS) method has shown that an increase in the percentage of TiO2 nanoparticles to 5 % in concrete mixtures correlates with an increase in microporosity and dispersion level of these mixtures, which causes a shift in the peaks of intense gas evolution from the samples when heated to the side low temperatures (for example, carbon dioxide CO2). The resulting concrete samples are planned to be used for the manufacture of floors in livestock buildings. The injected additives are selected because they are not toxic substances and, in contact with the biological environment of livestock buildings (urine, feces), will not react with them.

The article presents the results of studies of the influence of different classes of solvents on oil-containing contaminants on the surface of carbon steel details before applying of ion-plasma coatings. The solvents used were as follows: C6H14, C8H18, C6H6, CHCl3, CCl4, C2H4Cl2, C2H5OH, C4H9OH, С2Н5ОСОСН3, NaOH, HCl. The surface pollutants were solidol and lubricant-cooling liquid (LCL) Ukrinol-4. For solididol-treated specimens, the best result was recorded in a non-polar C8H18 octane solvent and a low-polar С2Н5ОСОСН3 ethylethanoate solvent for which the weight loss exceeded 1 %. Non-polar solvents of hexane C6H14, benzene C6H6 and chloro substituted hydrocarbons also showed a good degree of purification with a weight loss of more than 0.5 %. Most preferred among these are CHCl3 trichloromethane and C2H4Cl2 dichloroethane, a slightly worse indicator in CCl4 tetrachloromethane inert solvent. The degree of purification by non-polar solvents improved with increasing molar mass of the solvent and saturation with hydrogen, and with chloro-substituted hydrocarbons – with increasing saturation with Chlorine. The best results of alcohol purification were found in isobutanol C4H9OH. The details in alkaline and acidic solutions and in ethanol C2H5OH remained undetected. Specimens treated with the LCL of Ukrinol-4 were washed with all solvents, no traces of oils were detected visually at any observation. The best result was found for the following solvents: CCl4 tetrachloromethane, C2H5OH ethanol, C6H14 hexane and C2H4Cl2 dichloroethane, which indicates a significant surface-active substances (SAS) contribution and additives in the LCL composition. The ability to purify increases in the following order: alkaline and acidic solutions ® alcohols ® chloro substituted hydrocarbons ® non-polar and low-polar solvents. Physicochemical properties were investigated and the content of by-products in HLP oils for hydraulic systems and machine guides was determined. The IR spectrum of fresh and used oils have been compared. It is established that during the operation oil oxidizes. Most of the exploitation process had an increase in acid number (three times) and water content (nine times).

The object of this study is a technology of the new surface-active substances (SAS) based on sulfomethylated phenol. The study's aim was to improve the technology by a catalytic method, implying the development of industrial schemes for the synthesis processes.During phenol sulfomethylation, the active conversion of monomers into polymeric substances starts only at a temperature of 110‒120 °C; the surface-active substances with an optimal polymeric composition were obtained only at a temperature of 130 °C. In the reaction of phenol sulfomethylation in a water environment at a temperature below 90 °C, obtaining SAS with the required properties takes more than 9 hours. The significant disadvantages of this technique are the relatively low yield of the target product and a significant amount of free phenol in the finished product (over 15 percent).It is known that a more powerful and less risky technique to accelerate the reaction than rising the temperature is catalysis.This study investigated the reaction of phenol sulfomethylation under conditions of interphase catalysis. This has made it possible to improve the main technological parameters: the reaction temperature was reduced from 130 °C to 90 °C, the process duration was shortened to 3 hours, to process was conducted at atmospheric pressure. The catalyst used was a cation-active SAS: cetyltrimethylammonium bromide. This makes it possible to simplify the technological scheme of obtaining SAS, that is, to use less energy-intensive and cheap reactors.A benefit of the proposed technology is the low-waste, single-stage production, and the use of available raw materials: phenol, formaldehyde, and sodium sulfite. During the study, the products were obtained that are similar, in terms of the surface-active properties, to the NF Dispersant, which is widely used in the industry. This makes it possible to expand the range of multifunctional surface-active substances with better bio destruction than products based on naphthalene and lignin.According to the results of studying the samples obtained, the scope of their application has been proposed. The resulting products have been tested, with positive results, as the anion-active SAS, used as dispersants in the production of organic dyes, as aligners when dyeing textiles, and as plasticizing additives for concrete mixtures, Объектом исследования является технология новых поверхностно-активных веществ (ПАВ) на основе сульфометилированного фенола. Исследования проводились по усовершенствованию технологии каталитическим методом с разработкой производственных схем процессов синтеза.Как было изучено ранее, при сульфометилировании фенола активное преобразование мономеров в полимерные вещества начинается только при температуре 110–120 °С, а поверхностно-активные вещества с оптимальным полимерным составом удалось получить только при температуре 130 °С. При проведении реакции сульфометилирования фенола в водной среде при температуре ниже 90 °С, для получения ПАВ с необходимыми свойствами, нужно время более 9 часов. Существенными недостатками этого способа является относительно низкий выход целевого продукта и значительное количество свободного фенола в готовом продукте (более 15 процентов).Известно, что более мощным и менее рискованным методом ускорения реакции, чем повышение температуры, является катализ.В ходе исследования изучали реакцию сульфометилювання фенола в условиях межфазного катализа. Это позволило улучшить основные технологические параметры: температуру реакции снизить с 130 °С до 90 °С, продолжительность процесса сократить до 3 часов, проводить процесс при атмосферном давлении. В качестве катализатора использовали катионактивное ПАВ: цетилтриметиламоний бромид. Это позволяет упростить технологическую схему получения ПАВ, то есть использовать менее энергоемкие и дешевые реакторы.Преимуществом предлагаемой технологии является безотходное, одностадийное производство и использование доступного сырья: фенола, формальдегида и сульфита натрия. В ходе исследования получены продукты, аналогичные по поверхностно-активным свойствам Диспергатору НФ, который широко используется в промышленности. Это позволяет расширить ассортимент многофункциональных ПАВ с лучшей биодеструкцией, чем продукты на основе нафталина и лигнина.По результатам исследований полученных образцов предложены области их использования. Полученные продукты апробированы с положительным результатом в качестве анионактивных ПАВ, применяемые как диспергаторы при производстве органических красителей, как выравниватели при окраске текстильных изделий и в качестве пластифицирующей добавки для бетонных смесей, Об'єктом дослідження є технологія нових поверхнево-активних речовин (ПАР) на основі сульфометильованого фенолу. Дослідження проводили по удосконаленню технології каталітичним методом з розробкою виробничих схем процесів синтезу.При сульфометилюванні фенолу активне перетворення мономерів в полімерні речовини починається тільки при температурі 110–120 °С, а поверхнево-активні речовини з оптимальним полімерним складом вдалось отримати тільки при температурі 130 °С. При проведені реакції сульфометилювання фенолу у водному середовищі при температурі нижче 90 °С, для отримання ПАР з необхідними властивостями, потрібно час більше 9 годин. Суттєвими недоліками цього способу є відносно низький вихід цільового продукту та значна кількість вільного фенолу у готовому продукті (понад 15 відсотків).Відомо, що більш потужним і менш ризикованим засобом прискорення реакції, ніж підвищення температури, виявляється каталіз.В ході дослідження вивчали реакцію сульфометилювання фенолу в умовах міжфазного каталізу. Це дозволило поліпшити основні технологічні параметри: температуру реакції знизити з 130 °С до 90 °С, тривалість процесу скоротити до 3 годин, проводити процес при атмосферному тиску. В якості каталізатору використано катіоноактивну ПАР: цетилтриметиламоній бромід. Це дозволяє спростити технологічну схему отримання ПАР, тобто використовувати менш енергоємні і дешеві реактори.Перевагою запропонованої технології є маловідходне, одностадійне виробництво та використання доступної сировини: фенолу, формальдегіду та сульфіту натрію. У ході дослідження отримано продукти аналогічні за поверхнево-активними властивостями Диспергатору НФ, який широко використовується в промисловості. Це дозволяє розширити асортимент багатофункціональних поверхнево-активних речовин з кращою біодеструкцією, ніж продукти на основі нафталіну та лігніну.За результатами досліджень отриманих зразків, запропоновано галузі їх використання. Отримані продукти апробовано з позитивним результатом в якості аніоноактивних ПАР, що застосовуються як диспергатори при виробництві органічних барвників, як вирівнювачі при фарбуванні текстильних виробів та як пластифікуючи добавки для бетонних сумішей

Важливою медико-соціальною проблемою є лікування геморою, комбінованого з тріщинами прямої кишки, що пов’язано з поширенням і чималим впливом на якість життя людини. Особливу увагу серед етіотропних фармакотерапевтичних засобів привертають м’які лікарські форми, зокрема супозиторії.Олія журавлини – доволі перспективна субстанція для використання в м’яких ректальних лікарських формах, оскільки має регенерувальні, антиоксидантні та протизапальні властивості, і при цьому не є токсичною.Мета роботи – вивчення впливу допоміжних речовин, що використовуються в технології виготовлення супозиторіїв (основ-носіїв і поверхнево-активних речовин) на біофармацевтичні властивості ректальної лікарської форми з олією журавлини болотної.Матеріали та методи. Концентрація ПАР в усіх дослідах – 2 % від маси супозиторіїв, вміст олії журавлини –0,25 г у кожному супозиторії, враховуючи дані попередніх досліджень. Дослідження виконали за планом двофакторного дисперсійного аналізу з повторними спостереженнями. Параметр оптимізації – вивільнення діючих речовин олії журавлини з супозиторіїв як перший етап визначення біологічної доступності, яку вивчали методом рівноважного діалізу за Крувчиньським при температурі 37,0 ± 0,5 ºС через целофанову напівпроникну мембрану-плівку «Купрофан». Через 30 хвилин в усіх діалізатах встановлювали антиоксиданту активність на моделі неферментативної ініціації вільно-радикального окислення.Результати. Як випливає з наведених даних, чинник А (вид основи) та чинник В (вид ПАР) статистично значущо впливають на вивільнення олії журавлини з супозиторіїв (Fексп. > Fтабл.). Вплив виду поверхнево-активних речовин трохи сильніший, ніж виду основи-носія. Також статистично значущою є взаємодія між цими фармацевтичними чинниками. На підставі отриманих даних уклали ряд впливу чинників на інтенсивність вивільнення біологічно активних речовин олії журавлини з супозиторних композицій: В > А > AxB.Висновки. Дисперсійний аналіз результатів досліджень показав, що оптимальне вивільнення олії журавлини з супозиторіїв ректальних забезпечує композиція твердого жиру кондитерського та емульгатора № 1., В настоящее время серьезной медико-социальной проблемой является лечение геморроя, комбинированного с трещинами прямой кишки; она связана с широким распространением и значительным влиянием на качество жизни человека. Особое внимание среди этиотропных фармакотерапевтических средств привлекают мягкие лекарственные формы, в частности суппозитории.Масло клюквы – достаточно перспективная субстанция для использования в мягких ректальных лекарственных формах, поскольку обладает регенерирующим, антиоксидантным и противовоспалительными эффектами наряду с практически отсутствием токсичности.Цель работы – изучение влияния вспомогательных веществ, использующихся в технологии изготовления суппозиториев (основ-носителей и поверхностно-активных веществ), на биофармацевтические свойства ректальной лекарственной формы с маслом клюквы.Материалы и методы. Концентрация ПАВ во всех опытах – 2 % от массы суппозиториев, содержание масла клюквы –0,25 г в каждом суппозитории с учетом данных предварительных исследований. Исследование проводили по плану двухфакторного дисперсионного анализа с повторными наблюдениями. Параметр оптимизации – высвобождение действующих веществ масла клюквы из суппозиториев как первый этап определения биологической доступности, которую изучали методом равновесного диализа по Крувчиньскому при температуре 37,0 ± 0,5 ºС через целлофановую полупроницаемую мембрану-пленку «Купрофан». Через 30 минут во всех диализатах устанавливали антиоксидантную активность на модели неферментативного инициирования свободно-радикального окисления.Результаты. Как следует из представленных данных, фактор А (вид основы) и фактор В (вид ПАВ) статистически значимо влияют на высвобождаемость масла клюквы из суппозиториев (Fэксп. > Fтабл.). Влияние вида поверхностно-активных веществ чуть более значительно, чем вида основы-носителя. Также статистически значимо взаимодействие между этими фармацевтическими факторами. На основании полученных данных составлен ряд влияния изученных факторов на интенсивность высвобождения биологически активных веществ масла клюквы из суппозиторных композиций: В > А > AxB.Выводы. Дисперсионный анализ результатов исследований показал, что оптимальное высвобождение масла клюквы из суппозиториев ректальных обеспечивает композиция твердого жира кондитерского и эмульгатора № 1., Cranberry oil is a sufficiently perspective compound for using in the semisolid rectal dosage forms because it possesses regenerating, antioxidative, anti-inflammatory actions together with practical toxicity absence.The aim of this work is the study of influence of the excipients, which are used in suppository manufacturing (delivery bases and surfactants) on the biopharmaceutical characteristics of the rectal dosage form with cranberry oil.Materials and methods. Concentration of surfactants in all rests was 2 % from the suppository mass, cranberry oil contain was 0.25 g in each suppository taking into account data of the advance investigations. Study was carried out according to plan of single-factor analysis of variance with repeated observations. Releasing of cranberry oil from the suppositories was chosen as a parameter of optimization for the first step of biopharmaceutical availability study. The study was carried out by equilibrium dialysis method by Kruvchinsky at the temperature 37.0 ± 0.5 ºС through the semipermeable film “Kuprofan”. After 30 minutes the antioxidative activity was set on the model of non-fermentative initiation of the free radical oxygenation in all dialysates.Results. According to the presented data factor A (sort of base) and factor B (sort of surfactant) make significant influence on cranberry oil releasing from the suppositories (Fexp.>Ftabl). At the same time influence of the surfactants sort is slightly more significant than for the base. Also, interaction between these factors was statistically significant. On the base of obtained data, the range of influence of studied factors on the intensity of releasing of cranberry oil bioactive substances from suppository formulation was arranged: В > А > AxB.Conclusions. Variance analysis of results revealed that formulation with confectionary solid butter and emulsifier №1 provide optimal releasing of cranberry oil from the suppositories.

У присутності поверхнево-активних речо- вин (нонанової НК та стеаринової СК кислот) та гумінової кислоти (ГК) досліджено формування частинки оксиду йоду (ОЙЧ). Встановлено, що оксид йоду, який змішували з орга- нічними сполуками (НК, СК, ГК), а потім опромінювали ксено- новою лампою, приводить до утворення ОЙЧ. Виділення утво- рених частинок визначалось за допомогою скануючого класи- фікатора рухомості частинок. Показано, що кількість часток суттєво зменшується в присутності НК, СК, ГК; така поведінка пояснюється утворенням йодоорганічних сполук. In the present study, the formation procedure of iodine oxide particle (IOP) has been investigated in the presence of surfactants (nonanoic and stearic acids NASA) and humic acid (HA). It was established that iodine oxide which was mixed with the organic compounds (HA, NA and SA), and then irradiated with a xenon lamp leads to the formation of IOP. The evolution of formed particles number was followed by a scanning mobility particle sizer. Results obtained show that the number of particles decreases strongly in the presence of HA, NA and SA, this behavior is explained by the formation of organoiodine compounds.

Мета. Дослідження ефективності біокомплексу PS як антимікробного консерванту у складі лікарських та косметичних засобів та встановлення його активної концентрації як консерванту в емульсійних системах різних типів.Методи. Застосовувались методи інформаційного пошуку, аналізу даних літератури, технологічні та мікробіологічні методи.Результати. Для дослідження консервуючої здатності біокомплексу PS та порівняння його активності з відомими консервантами використано емульсійні основи типу м/в та в/м. Розроблено по 10 складів емульсій кожного типу з різною концентрацією біокомплексу PS, а також з його сумісним застосуванням із парабенами, бензоатом натрію, хлоридом бензалконію та наночастинками срібла.Біокомплекс PS у досліджуваних концентраціях від 0,025 % до 0,1 % проявляє ефективність як консервант. Однак у концентрації 0,025 % він може бути використаний як консервант лише у емульсіях типу в/м з незначним вмістом водної фази. Використання біокомплексу PS у концентраціях 0,05 та 0,1 % відповідає фармакопейним критеріям прийнятності до ефективності антимікробних консервантів для емульсійних засобів двох типів.Сумісне використання біокомплексу PS з іншими консервантами дозволяє зменшити концентрацію останніх у складі емульсійних засобів, оскільки спостерігається підсилення консервуючої активності досліджуваних засобів.Висновки. Результати вивчення консервуючої активності біокомплексу PS доводить перспективність його подальшого дослідження як консерванта з метою впровадження у виробництво лікарських та косметичних засобів, що буде сприяти розширенню номенклатури допоміжних речовин для засобів для нашкірного застосування, Aim. Research of efficiency of PS biocomplex as an antimicrobial preservative in composition of medicinal and cosmetic products, as well as determination of its active concentration as a preservative in emulsion systems of various types.Methods. Methods of information search, literature data analysis, microbiological and technological methods were used.Results. To study preserving ability of PS biocomplex and to compare its activity with the known preservatives, emulsion-type bases o/w and w/o were used. Ten emulsions of each type with different concentration of PS biocomplex were developed, as well as its consistent use with parabens, sodium benzoate, benzalkonium chloride and silver nanoparticles.PS biocomplex in studied concentrations ranging from 0.025 % to 0.1 % shows effectiveness as a preservative. However, in concentrations of 0.025 and 0.05 % it can be used as a preservative only in w/o emulsions type with low content of aqueous phase. The use of PS biocomplex in concentration of 0.1 % meets pharmacopoeial criteria to the effectiveness of antimicrobial preservatives for emulsions of both types.The simultaneous use of PS biocomplex with other preservatives can reduce the concentration of the latter in of emulsion products composition, due to increase of preserving activity of the studied emulsions.Conclusion. Results of research of PS biocomplex preserving activity show prospects of its further study as an antimicrobial preservative aiming to implement in of medicinal and cosmetic products manufacture, that will help to expand the range of excipients for skin application products

Aim. To investigate the effect of Nocardia vaccinii ІMV B-7405 surface-active substances (surfactants) on adhesion of some bacteria and yeasts to fragments urogenital silicone catheters. Methods. The degree of adhesion of microorganisms was determined as the ratio of the cells amount on treated by surfactants catheters fragments to the amount of cells in the control (without surfactant treatment) samples and expressed in percent. Cell concentration was determined by the method of Koch meat-peptone agar and glucose-potato agar. Results. It was shown that the attachment bacteria (Escherichia coli IEM-1, Erwinia sp. TБ-4, Enterobacter cloaceae AС-22, Pseudomonas sp. MI-2, Proteus vulgaris ПA-12) and yeast Candida albicans Д-6 to the fragments of urogenital silicone catheters treated with N. vaccinii IMB B-7405 surfactants depended on the concentration and purification of surfactants, and the type of test cultures. Treatment catheters of N. vaccinii IMB B-7405 surfactant (0.05–0.08 mg/ml) was accompanied by decrease adhesion of bacteria and yeast by 21–95% and 57–94%, respectively. Conclusions. Thus, N. vaccinii ІMB B-7405 surfactant can be used for development of effective preparations decreasing the adhesion of microorganisms on the surface of medical application.

Приведены результаты исследований по получению пастообразных высоконаполненных композиций и оценке их реологических свойств с использованием ротационного вискозиметра «Реотест-2» на системе конус плоскость. В состав композиций вводили олигомерный каучук СКД-ГТР в качестве связующего, поверхностно-активное вещество (ПАВ) и дисперсный наполнитель. Выполнена оценка седиментационной стойкости композиций и их текучести в интервале напряжений сдвига 1–30 кПа и температур от 30 до 50°С. По результатам оценки влияния концентрационной зависимости ПАВ на показатель вязкости показано, что целесообразно его введение в пастообразную композицию на уровне 0.5 мас. %. Для рассмотренного в работе малополярного олигомерного диенового каучука более эффективное снижение вязкости пастообразной композиции обеспечивают полипропиленгликоли, особенно в среднем интервале напряжений сдвига, который в основном может быть использован на практике. Незначительно уступают им титанорганические производные олигомерных полиоксипропиленгликолей. Наибольший эффект снижения вязкости для композиций достигнут при использовании олигомерного ППГ с молекулярной массой 480, в данном случае вязкость композиции находится на уровне 10 Па ⋅ с для весьма широкого интервала напряжений сдвига., Наведено результати досліджень щодо одержання пастоподібних високонаповнених композицій і оцінки їх реологічних властивостей із використанням ротаційного віскозиметра «Реотест» на системі конус – площина. До складу композицій уводили олігомерний каучук СКД-ГТР як зв’язувальну поверхнево-активну речовину (ПАР) і дисперсний наповнювач. Виконано оцінку седиментаційної стійкості композицій і їх текучості в інтервалі напруг зсуву 1– 30 кПа й температур від 30 до 50°С. За результатами оцінки впливу концентраційної залежності ПАР на показник в’язкості показане, що доцільно його введення в пастоподібну композицію на рівні 0.5 мас.%. Для розглянутого в роботі малополярного олігомерного діенового каучуку більш ефективне зниження в’язкості пастоподібної композиції забезпечують поліпропіленгліколі, особливо в середньому інтервалі напруг зсуву, який в основному може бути використаний на практиці. Незначно уступають їм титанорганічні похідні олігомерних поліоксипропіленгліколей. Найбільший ефект зниження в’язкості для композицій досягнут при використанні олігомерного поліпропіленгліколю із молекулярною масою 480, у цьому випадку в’язкість композиції перебуває на рівні 10 Па ⋅ с для досить широкого інтервалу напруг зсуву., Results of researches on reception of pastelike high-filled compositions and estimation of their rheological properties with use cone – plate rheometer are presented. Liquid diene rubber with end hydroxyl groups (as binding), surfaceactive substance (PEAHENS) and disperse filler are entered into structure of compositions. The estimation of sedimentation firmness of compositions and their fluidity in the range of pressure of shift 1 – 30 кPа and temperatures from 30 to 50°С is executed. By results of an estimation of influence of concentration dependence of PEAHENS on a viscosity indicator it is shown that its introduction in a pastelike composition at level 0.5 mas. % is expedient. For considered in work low polar liquid diene rubber more effective decrease in viscosity of a pastelike composition provide polyoxypropylene, especially on the average an interval of pressure of shift which basically can be used in practice. Slightly concede them titanorganic derivatives of oligomer polyoxypropylene. The greatest effect of decrease in viscosity for compositions will reach at use oligomer polyoxypropylene with molecular weight 480, in this case viscosity of a composition is at level of 10 Pa ⋅ s for rather wide interval of pressure of shift.