Search

The object of the study is 2‑methyl-3‑(phenylaminomethyl)-1H-quinolin-4-one. According to the results of the screening of a series of 3-(N-R,R’-aminomethyl)-2-methyl-1H-quinolin-4-ones it has been proven that in the dose of 100 mg/kg it has the high antidepressant activity in tail suspension test (TST) and prevents scopolamine-induced amnesia development in passive avoidance test (PAT). The present post-screening study was carried out with the purpose of dose-dependency detalization using the doses of 5, 50, 100 and 150 mg/kg in TST and PAT after scopolamine-induced amnesia. The comparison of experimental results of screening and post-screening studies has allowed revealing relationships between the activity and the amount of the substance introduced in a wide range of doses. According to the results of TST in both studies it has been concluded that the only dose of 2‑methyl-3‑(phenylaminomethyl)-1H-quinolin-4-one, which provides a considerable antidepressant activity, is 100 mg/kg. The comparison of PAT results in screening and post-screening studies has been shown that in almost all doses studied, except 5 mg/kg, 2‑methyl-3‑(phenylaminomethyl)-1H-quinolin-4-one significantly attenuate the amnesic effect of scopolamine. Therefore, the effective dose of 2‑methyl-3‑(phenylaminomethyl)-1H-quinolin-4-one for in-depth studies is 100 mg/kg with both activities (antidepressant and anti-amnesic) at their maximum.

The tincture obtained from the goutweed (Aegopodium podagraria L.) aerial part is characterized by favourable metabolic and organoprotective effects and can partially increase the efficacy of metformin in the animals receiving high doses of dexamethasone. The aim of this study was to assess the effect of the goutweed tincture combined with metformin on the excretory renal function and the state of mineral metabolism in dexamethasone-treated rats. The animals were divided into 5 groups as follows: intact control, dexamethasone (untreated), dexamethasone + metformin, 50 mg/kg intragastrically; dexamethasone + goutweed tincture, 1 ml/kg intragastrically; dexamethasone + metformin, 50 mg/kg intragastrically + goutweed tincture, 1 ml/kg intragastrically. Dexamethasone was administered in the dose of 5 mg/kg subcutaneously for 5 days. On day 5 the status of the excretory renal function (ERF) was assessed in the water-loading test. No evidence of the abrupt changes in the functional state of the kidney was observed under the effect of dexamethasone. Combination of the goutweed tincture with metformin did not cause an unfavourable effect on the kidney function; it was evident from the stability of partial kidney function markers, including the indices of sodium transport, as well as the plasma electrolyte content. The advantages of the combination studied (compared to the monotherapy with metformin) are reduction of proteinuria and enzymuria, as well as normalization of the blood potassium content increased against the background of dexamethasone. The results substantiate the expedience of combining the goutweed tincture with metformin and the further studies of such combination.

The effect of “Glucosamine C-BCPP” dietary supplement on the life time of animals with acute hypothermia in experiments in mice has been determined. It has been found that with intragastric introduction of “Glucosamine C-BCPP” dietary supplement (its composition: glucosamine hydrochloride and ascorbic acid) to animals a significant increase in the life time compared to the control group pathology is observed on the model of acute hypothermia. The frigoprotective effect of “Glucosamine C-BCPP” is mainly due to glucosamine hydrochloride, the role of ascorbic acid is less., Проведено определение влияния диетической добавки «Глюкозамина С-БХФЗ» на продолжительность жизни животных при остром общем охлаждении в эксперименте на мышах. Установлено, что при внутрижелудочном введении животным диетической добавки Глюкозамина С-БХФЗ (состав: глюкозамина гидрохлорид и аскорбиновая кислота) на модели острого общего охлаждения наблюдается достоверное повышение времени жизни относительно группы контрольной патологии. Фригопротекторный эффект «Глюкозамина С-БХФЗ» обусловлен преимущественно глюкозамина гидрохлоридом, роль аскорбиновой кислоты меньше., Проведено визначення впливу дієтичної добавки «С-Глюкозамін БХФЗ» на тривалість життя тварин ПРИ гострому загальному охолодженні в експерименті на мишах Встановлено, що при внутрішньошлунковому введенні тваринам дієтичної добавки Глюкозаміну С -БХФЗ (склад: глюкозаміну гідрохлорид та аскорбінова кислота) на моделі гострого загального охолодження спостерігається вірогідне підвищення часу життя стосовно групи контрольної патології. Фригопротекторний ефект «Глюкозаміну С-БХФЗ» зумовлено переважно глюкозаміну гідрохлоридом, роль аскорбінової кислоти менша.

Improvement of Alzheimer’s disease (AD) therapy is one of the most important tasks of the modern medicine and pharmacy. Creation and the pharmacological study of the original medicines for treating AD are promising. The most promising class of these drugs is neuroprotectors. In the Research Institute of Highly Pure Biopreparations the tetrapeptide acetyl-(D-Lys)-Lys-Arg-Arg-amide (the laboratory code – KK-1) has been synthesized. Under the conditions of the pre-clinical study it has demonstrated the pronounced neuroprotective and nootropic properties on the model of cerebral ischemia. The aim of the current work is to study the nootropic properties of KK-1 on the model of AD in rats. The scopolamine-induced AD in rats was reproduced. For 10 days the rats with AD model were treated with KK-1 (0.1 mg/kg intranasally once a day) or with the reference medicine donepezil (1 mg/kg orally once a day). After the therapy the functional state of the rats’ CNS was evaluated using the open-field test (OFT), extrapolation escape task (EET) and the test of the conditioned reflex of passive avoidance (CRPA). The level of acetylcholine (Ach) and the activity of acetylcholinesterase (ACE) were measured using spectrophotometry in the whole brain homogenate and brain synaptosoms. The peptide KK-1 studied reduced the stress-related anxiety in OFT in rats, increased their exploratory activity (by 1.4 times, р<0.05 compared to the pathology group) and decreased the emotional response on the stress (by 44%, р<0.05). In EET the tetrapeptide KK-1 stimulated the rats’ cognitive functions, decreased the time of escape by 4.7 times (р<0.05 compared to the pathology group). Under the conditions of the CRPA test the high anti-amnestic activity of KK-1 was found (56.5% on the 1st day after the therapy and 81.5% on the 10th day). According to all indices the activity of KK-1 exceeded the reference medicine donepezil. The mechanism of the KK-1 nootropic action is in the increase of the Ach, Усовершенствование терапии болезни Альцгеймера (БА) – одно из наиболее актуальных заданий современной медицины и фармации. Перспективно создание и фармакологическое исследование оригинальных лекарственных средств для ее терапии. Перспективным классом таких средств являются нейропротекторы. В НИИ Особо чистых биопрепаратов создан пептид acetyl-(D-Lys)-Lys-Arg-Arg-amide (лабораторный шифр КК-1). В эксперименте на модели церебральной ишемии КК-1 демонстрирует выраженные нейропротекторные и ноотропные свойства. Цель исследования – изучить ноотропные свойства КК-1 на модели БА. У крыс моделировали скополамин-обусловленную БА. На протяжении 10 дней осуществляли терапию фармакологическим препаратом КК-1 (0,1 мг/кг интраназально 1 раз в день) или препаратом сравнения (донепезил, 1 мг/кг внутрижелудочно 1 раз в день). После терапии оценивали функциональное состояние животных по тестам открытого поля (ОП), экстраполяционного избавления (ЭИ) и условного рефлекса пассивного избегания (УРПИ). В гомогенате целого головного мозга (ГМ) и синаптосомах ГМ спектрофотометрически определяли уровень ацетилхолина (АХ) и активность ацетилхолинэстеразы (АХЭ). Исследуемый препарат КК-1 уменьшает стресс-обусловленную тревожность крыс с моделью БА в тесте ОП, повышая их ориентировочно-исследовательскую активность (в 1,4 раза, р<0,05) и уменьшая уровень эмоциональных реакций (на 44%, р<0,05). В тесте ЭИ тетрапептид КК-1 повышает когнитивные функции крыс, уменьшая время подныривания под край цилиндра в 4,7 раза (р<0,05 с группой патологии). По тесту УРПИ установлена высокая антиамнестическая активность КК-1 (56,5% и 81,5% на первые и десятые сутки соответственно). По всем показателям КК-1 превышает активность препарата сравнения донепезила. Механизм ноотропного действия КК-1 на модели БА заключается в повышении уровня АХ в синаптосомах ГМ, вероятно, за счет стимуляции его синтеза. КК-1 умеренно угнетает АХЭ, чем дополнительно способствует накоплению АХ в синаптической щели холинергичес, Удосконалення терапії хвороби Альцгеймера (ХА) – одне з найактуальніших завдань сучасної медицини та фармації. Перспективним є створення та фармакологічне вивчення оригінальних лікарських засобів для її терапії. Перспективним класом таких засобів є нейропротектори. У НДІ Особливо чистих біопрепаратів створено тетрапептид acetyl-(D-Lys)-Lys-Arg-Arg-amide (лабораторний шифр КК-1). В експерименті на моделі церебральної ішемії КК-1 виявляє потужні нейропротекторні та ноотропні властивості. Мета дослідження – дослідити ноотропні властивості КК-1 на моделі ХА. У щурів моделювали скополамін-зумовлену ХА. Протягом 10 днів їх лікували пептидом КК-1 (0,1 мг/кг інтраназально, 1 раз на день) або препаратом порівняння (донепезил, 1 мг/кг внутрішньошлунково, 1 раз на день). Після терапії оцінювали функціональний стан ЦНС щурів за тестами відкритого поля (ВП), екстраполяційного вивільнення (ЕВ) та умовного рефлексу пасивного уникнення (УРПУ). У гомогенаті цілого головного мозку (ГМ) та синаптосомах ГМ спектрофотометрично визначали рівень ацетилхоліну (АХ) та активність ацетилхолінестерази (АХЕ). Досліджуваний фармакологічний препарат КК-1 зменшує стрес-зумовлену тривожну поведінку щурів із модельною ХА за тестом ВП, підвищуючи їх орієнтовно-дослідницьку активність (у 1,4 рази, р<0,05) та зменшуючи емоційні реакції (на 44%, р<0,05). В тесті ЕВ пептид КК-1 покращує когнітивні функції щурів, зменшуючи час пірнання під край циліндра у 4,7 рази (р<0,05). За тестом УРПУ встановлено високу антиамнестичну активність досліджуваного препарату (56,5% та 81,5% на 1 та 10 день після терапії відповідно). За усіма показниками КК-1 перевершує активність донепезилу. Механізм ноотропної дії КК-1 на моделі ХА полягає у підвищенні рівня АХ в синаптосомах М-холінергічних рецепторів, імовірно, шляхом стимуляції його синтезу. КК-1 помірно пригнічує АХЕ, чим додатково сприяє накопиченню АХ в синаптичній щілині холінергічного синапсу. Можливою є також взаємодія тетрапептиду КК-1 із Gq/G11-зв’язан

The object of the study is 2‑methyl-3‑(phenylaminomethyl)-1H-quinolin-4-one. According to the results of the screening of a series of 3-(N-R,R’-aminomethyl)-2-methyl-1H-quinolin-4-ones it has been proven that in the dose of 100 mg/kg it has the high antidepressant activity in tail suspension test (TST) and prevents scopolamine-induced amnesia development in passive avoidance test (PAT). The present post-screening study was carried out with the purpose of dose-dependency detalization using the doses of 5, 50, 100 and 150 mg/kg in TST and PAT after scopolamine-induced amnesia. The comparison of experimental results of screening and post-screening studies has allowed revealing relationships between the activity and the amount of the substance introduced in a wide range of doses. According to the results of TST in both studies it has been concluded that the only dose of 2‑methyl-3‑(phenylaminomethyl)-1H-quinolin-4-one, which provides a considerable antidepressant activity, is 100 mg/kg. The comparison of PAT results in screening and post-screening studies has been shown that in almost all doses studied, except 5 mg/kg, 2‑methyl-3‑(phenylaminomethyl)-1H-quinolin-4-one significantly attenuate the amnesic effect of scopolamine. Therefore, the effective dose of 2‑methyl-3‑(phenylaminomethyl)-1H-quinolin-4-one for in-depth studies is 100 mg/kg with both activities (antidepressant and anti-amnesic) at their maximum., Объектом данного исследования является 2-метил-3‑(фениламинометил)-1H-хинолин-4-он, который по результатам скринингового изучения ряда 3‑(N‑R,R’-аминометил)-2-метил-1Н-хинолин-4‑онов в дозах 10 и 100 мг/кг с использованием поведенческих тестов на мышах проявил высокую антидепрессивную активность, сочетающуюся с антиамнестическими свойствами только в большей дозе. С целью детализации дозозависимости основных эффектов 2-метил-3‑(фениламинометил)-1H-хинолин-4-она проведено постскрининговое исследование в дозах 5, 50, 100 и 150 мг/кг с использованием теста подвешивания за хвост и теста условной реакции пассивного избегания (УРПИ), что при сопоставлении с результатами скринингового исследования позволило выявить связь активности с количеством введенного вещества в широком диапазоне доз. Анализ результатов теста подвешивания за хвост показал, что при введении 2-метил-3-(фениламинометил)-1H-хинолин-4-она в дозах 5 и 50 мг/кг наблюдается уменьшение времени иммобильности мышей, однако эти изменения не достигают уровня статистической значимости. В дозе 100 мг/кг антидепрессивные свойства проявляются наиболее выражено, что полностью согласуется с результатами скринингового исследования. При повышении дозы вещества до 150 мг/кг антидепрессивная активность полностью исчезает. При сопоставлении результатов теста УРПИ скринингового и постскринингового экспериментов показано, что почти во всех исследованных дозах, исключая 5 мг/кг, 2‑метил-3-(фениламинометил)-1H-хинолин-4-он значительно ослаблял амнезирующее действие скополамина. Таким образом, эффективной дозой для углубленного изучения перспективного антидепрессанта с ноотропными свойствами 2-метил-3‑(фениламинометил)-1H-хинолин-4-она является 100 мг/кг, в которой оба вида активности (антидепрессивная и антиамнестическая) проявляются максимально., Об’єктом даного дослідження є 2-метил-3-(феніламінометил)-1H-хінолін-4-он, який за результатами скринінгового вивчення ряду 3-(N-R,R’-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів у дозах 10 та 100 мг/кг з використанням поведінкових тестів на мишах виявив високу антидепресивну активність, що поєднується з антиамнестичними властивостями у дозі 100 мг/кг. З метою деталізації дозозалежності основних ефектів 2-метил-3-(феніламінометил)-1H-хінолін-4-ону проведено постскринінгове дослідження у дозах 5, 50, 100 та 150 мг/кг з використанням тесту підвішування за хвіст та тесту умовної реакції пасивного уникнення (УРПУ), що при зіставленні з результатами скринінгового вивчення дозволило виявити зв’язок активності з кількістю введеної речовини у широкому діапазоні доз. Аналіз результатів тесту підвішування за хвіст виявив, що при введенні 2‑метил-3‑(феніламінометил)-1H-хінолін-4-ону у дозах 5 та 50 мг/кг спостерігається зменшення часу іммобільності мишей, але ці зміни не сягають рівня статистичної значущості. У дозі 100 мг/кг антидепресивні властивості вивляються найбільш повно, що цілком узгоджується з результатами скринінгового дослідження. При підвищенні дози речовини до 150 мг/кг антидепресивна активність повністю зникає. При зіставленні результатів тесту УРПУ скринінгового та постскринінгового досліджень показано, що майже в усіх досліджених дозах, за виключенням 5 мг/кг, 2-метил-3‑(феніламінометил)-1H-хінолін-4-он значною мірою послаблював амнезувальний вплив скополаміну. Отже, ефективною дозою для поглибленого дослідження перспективного антидепресанта з ноотропними властивостями 2-метил-3‑(феніламінометил)-1H-хінолін-4-ону є 100 мг/кг, у якій обидва види активності (антидепресивна та антиамнестична) виявляються максимально.

The tincture obtained from the goutweed (Aegopodium podagraria L.) aerial part is characterized by favourable metabolic and organoprotective effects and can partially increase the efficacy of metformin in the animals receiving high doses of dexamethasone. The aim of this study was to assess the effect of the goutweed tincture combined with metformin on the excretory renal function and the state of mineral metabolism in dexamethasone-treated rats. The animals were divided into 5 groups as follows: intact control, dexamethasone (untreated), dexamethasone + metformin, 50 mg/kg intragastrically; dexamethasone + goutweed tincture, 1 ml/kg intragastrically; dexamethasone + metformin, 50 mg/kg intragastrically + goutweed tincture, 1 ml/kg intragastrically. Dexamethasone was administered in the dose of 5 mg/kg subcutaneously for 5 days. On day 5 the status of the excretory renal function (ERF) was assessed in the water-loading test. No evidence of the abrupt changes in the functional state of the kidney was observed under the effect of dexamethasone. Combination of the goutweed tincture with metformin did not cause an unfavourable effect on the kidney function; it was evident from the stability of partial kidney function markers, including the indices of sodium transport, as well as the plasma electrolyte content. The advantages of the combination studied (compared to the monotherapy with metformin) are reduction of proteinuria and enzymuria, as well as normalization of the blood potassium content increased against the background of dexamethasone. The results substantiate the expedience of combining the goutweed tincture with metformin and the further studies of such combination., Настойка надземной части сныти обыкновенной (Aegopodium podagraria L.) характеризуется благоприятными метаболическими и органопротекторными эффектами и частично повышает эффективность метформина у животных с нарушениями обмена веществ, вызванными высокими дозами дексаметазона. Цель настоящего исследования – установить эффективность настойки сныти в сочетании с метформином на выделительную функцию почек и состояние минерального обмена у крыс, получающих дексаметазон. Животных рандомизировали на 5 групп: интактный контроль, дексаметазон (модельная патология); дексаметазон + метформин, 50 мг/кг внутрижелудочно (в/ж); дексаметазон + настойка сныти, 1 мл/кг в/ж; дексаметазон + метформин, 50 мг/кг в/ж + настойка сныти, 1 мл/кг в/ж. Дексаметазон вводили в дозе 5 мг/кг подкожно в течение 5 дней. На 5 день определяли состояние выделительной функции почек в условиях водного диуреза. На фоне дексаметазона резкие изменения функционального состояния почек не наблюдались. При сочетанном введении настойки сныти и метформина также не регистрировали неблагоприятных изменений парциальных функций почек при неизменных показателях транспорта натрия, как и электролитного состава крови. Преимущества исследуемой комбинации (по сравнению с монотерапией метформином): снижение протеинурии и ферментурии, а также нормализация содержания калия в плазме крови (повышенного на фоне дексаметазона). Результаты обосновывают целесообразность сочетанного применения настойки сныти с метформином после дальнейших исследований этой комбинации., Настойка надземної частини яглиці звичайної (Aegopodium podagraria L.) характеризуєтся сприятливими метаболічними та органопротекторними ефектами і частково підвищує ефективність метформіну у тварин із порушеннями обміну речовин, спричиненими дексаметазоном. Мета даного дослідження – встановити ефективність настойки яглиці в поєднанні з метформіном на видільну функцію нирок та стан мінерального обміну у щурів, які отримують дексаметазон. Тварин рандомізували на 5 груп: інтактний контроль, дексаметазон (модельна патологія); дексаметазон + метформін, 50 мг/кг внутрішньошлунково (в/ш); дексаметазон + настойка яглиці, 1 мл/кг в/ш; дексаметазон + метформін, 50 мг/кг в/ш + настойка яглиці, 1 мл/кг в/ш. Дексаметазон вводили у дозі 5 мг/кг підшкірно впродовж 5 днів. На 5 день визначали стан видільної функції нирок в умовах водного діурезу. На тлі дексаметазону не спостерігали різких зсувів функціонального стану нирок. За поєднаного введення настойки яглиці та метформіну також не реєстрували несприятливих змін парціальних функцій нирок за незмінних показників транспорту натрію, як і електролітного складу крові. До переваг досліджуваної комбінації (порівняно з монотерапією метформіном) слід віднести зниження протеїнурії та ферментурії, а також нормалізацію вмісту калію у плазмі крові (підвищеного на тлі дексаметазону). Результати обґрунтовують доцільність поєднаного застосування настойки яглиці з метформіном після подальших досліджень цієї комбінації.

Захворювання кишечника бактеріальної етіології характеризуються значною поширеністю й тяжким перебігом, особливо у ранньому віці, за супутнього імунодефіциту та хронічних хвороб шлунково-кишкового тракта (ШКТ). Тому є раціональним пошук нових протимікробних засобів та можна вважати доцільним використання відомого протимікробного засобу декаметоксину для створення лікарських форм для перорального застосування, як-от «Декасан» («Юрія-Фарм», Украина) – 0,02% розчин декаметоксину для вживання всередину. Мета даного дослідження – визначення показників гострої токсичності субстанції декаметоксину й препарату «Декасан», а також вивчення можливих токсичних ефектів останнього за курсового введення. У дослідах на щурах показано, що «Декасан» у максимально допустимій для одноразового введення дозі 20 мл/кг не призводить до загибелі щурів. Для субстанції декаметоксину LD50 становить 586 (484:588) мг/кг при внутрішньошлунковому введенні, що відповідає IV класу малотоксичних речовин (500 мг/кг

Cerebrovascular diseases are leading problems of the modern medicine and pharmacy. That is why creation of new neuroprotectors and their introduction into clinical practice is a topical issue. A series of oligopeptides, 15-18 adrenocorticotropic hormone link derivatives has been created. These neuropeptides are compounds with the general formula of Acetyl-Lys-Lys-Arg-Arg-amide. They are nontoxic compounds and resistant to action of blood aminopeptidases. Their composition includes unnatural D-aminoacids and their N-methylated forms. The previous studies have determined their anti-ischemic and nootropic action, and a favourable spectrum of psychotropic properties. The question about mechanisms of the anti-hypoxic action of compound Acetyl-(D-Lys)-Lys-Arg-Arg-amide (KK-1) remains open. The aim of our investigation is to study effect of neuropeptide KK-1 on the hemodynamic parameters, as well as blood oxygenation against the background of ischemia-reperfusion in the rats’ brain. The volume speed of the blood flow in the internal carotid artery, blood pressure in the femoral artery, the central venous pressure and blood oxygenation were measured. The ability of peptide KK-1 to restore the initial level of blood pressure in the femoral artery and central venous pressure within 7 days has been found. The volume speed of the blood flow in the internal carotid artery was sufficient for brain blood supply during all post-ischemic period. The level of blood oxygenation varied from 97% to 98%, tending to the norm. By the effect on the indicators listed neuropeptide KK-1 exceeds the action of the reference drug citicoline. The positive effect of peptide KK-1 on the performance of the system and cerebral blood flow and blood oxygen saturation against the background of cerebral ischemia confirms its anti-ischemic and cerebroprotective effect. The pharmacological drug is promising for further experimental and clinical studies.

The results of investigation of the antiepileptic activity of promising herbal anticonvulsants – Fumaria schleicheri (FSDE) and Ocimum basilicum (OBDE) dry extracts – are presented. The herbal remedies were administered intragastrically in the conditionally effective dose of 100 mg/kg in the therapeutic and preventive mode during 3 days with the last time of 30 minutes before the experiments. As refe­rence drugs sodium valproate and carbamazepine were chosen. Under the conditions of maximal electroshock (MES) test the ability of the chosen dry extracts to prevent the development of primarily generalized convulsions was studied. For the in-depth study of antiepileptic properties of FSDE and OBDE the model of pentylenetetrazole (corasole)-induced kindling has been chosen. In general the researched dry extracts in the condition of the MES test have shown the anticonvulsant effect on the level of sodium valproate, but they were slightly inferior in efficacy compared with carbamazepine. On the model of pentylenetetrazole-induced kindling it has been shown that FSDE unlike OBDE and sodium valproate has the ability to prevent convulsions under the conditions of experimental chronic epileptogenesis. Thus, it has been found that OBDE is able to prevent the development of primary generalized seizures, while FSDE prevents acute paroxysms stimulated by electrical impulse and chronic epileptogenesis., В работе представлены результаты исследования противоэпилептической активности перспективных растительных антиконвульсантов – сухих экстрактов дымянки Шлейхера (СЭДШ) и базилика камфорного (СЭБК). Растительные препараты вводили внутрижелудочно в условно эффективной дозе 100 мг/кг в лечебно-профилактическом режиме в течение трех дней, в последний раз за 30 мин до эксперимента. В качестве препаратов сравнения выбраны натрия вальпроат и карбамазепин. В условиях теста максимального электрошока (МЭШ) изучали способность исследуемых сухих экстрактов предотвращать развитие первично-генерализованных судорог. Для углубленного изучения противоэпилептических свойств СЭДШ и СЭБК выбрана модель пентилентетразолового (коразолового) киндлинга. В целом исследуемые сухие экстракты в условиях теста МЭШ выявили значительный противосудорожный эффект на уровне натрия вальпроата, однако уступали по эффективности карбамазепину. На модели пентилентетразолового киндлинга было установлено, что СЭДШ, в отличие от СЭБК и натрия вальпроата, имеет свойство предотвращать развитие судорог в условиях экспериментального хронического эпилептогенеза. Итак, установлено, что СЭБК оказывает антиконвульсивную активность на модели первично-генерализованых судорог, в то время как СЭДШ предотвращает развитие как острых электростимулируемых пароксизмов, так и хронического эпилептогенеза., В роботі представлені результати дослідження протиепілептичної активності перспективних рослинних антиконвульсантів – сухих екстрактів рутки Шлейхера (СЕРШ) та базиліку камфорного (СЕБК). Рослинні препарати вводили внутрішньошлунково в умовно ефективній дозі 100 мг/кг у лікувально-профілактичному режимі протягом трьох днів, востаннє за 30 хв до експерименту. В якості препаратів порівняння було обрано натрію вальпроат та карбамазепін. За умов тесту максимального електрошоку (МЕШ) вивчали здатність обраних сухих екстрактів запобігати розвитку первинно-генералізованих судом. Для поглибленого дослідження протиепілептичних властивостей СЕРШ та СЕБК було обрано модель пентилентетразолового (коразолового) кіндлінгу. Загалом досліджувані сухі екстракти за умов тесту МЕШ виявили виразний протисудомний ефект на рівні натрію вальпроату, проте поступалися за ефективністю карбамазепіну. На моделі пентилентетразолового кіндлінгу було встановлено, що СЕРШ, на відміну від СЕБК та натрію вальпроату, має здатність запобігати розвитку судом за умов експериментального хронічного епілептогенезу. Отже, встановлено, що СЕБК виявляє антиконвульсивну активність на моделі первинно-генералізованих судом, у той час як СЕРШ запобігає розвитку як гострих електростимульованих пароксизмів, так і хронічного епілептогенезу.

The influence of the goutweed dry extract (1 g/kg), goutweed tincture (1 and 5 ml/kg) and “Arphasetin” tea infusion (18 ml/kg) on the histological structure of the kidneys and liver in alloxan-induced diabetic mice has been investigated. In three weeks after the pathological process induction in the nontreated mice dystrophic changes with the partial transition to necrobiosis and necrosis in the kidneys and liver, protein casts within the renal tubuli and lympholeucocytal infiltration in the liver were found. The goutweed dry extract (1 g/kg) and “Arphasetin” tea infusion (18 ml/kg) normalize the structure of the renal tubuli (granular dystrophy of the kidney epithelium and necrobiosis foci in some histological samples were evident), prevent pathological changes of hepatocytes (on the background of the extract the vascular plethora, hepatocytes granular dystrophy and hypertrophy of some cells were detected, on the background of “Arphasetin”, in addition to the abovementioned changes, single necrobiosis foci were registered). Necrobiosis and necrosis were not detected in the kidneys and liver of the animals treated with the goutweed tincture in the of dose of 5 ml/kg, but the vascular plethora was present. Granular dystrophy of the epithelium and protein casts within some tubuli were seen in the kidneys, granular dystrophy of hepatocytes was registered in the liver. The goutweed tincture in the dose of 1 ml/kg did not show the protective action on the histological structure of the kidneys and liver. Thus, a dry extract of goutweed (1 g/kg), the goutweed tincture (5 ml/kg, but not 1 ml/kg) and “Arphasetin” tea infusion (18 ml/kg) improve the histological structure of the kidneys and liver in alloxan-induced diabetic mice, prevent necrosis development and infiltration of tubuli with protein casts. The goutweed extract in the dose of 1 g/kg is considered to be the most promising medicine for further research.

The results of the investigation of the hypoglycemic action mechanism of N,N’-(ethane-1,2-dyyil)bis (quinoline-2-carboxamide) are presented. The substance was administered intragastrically in the dose of 11.64 mg/kg on the model of alloxan-induced diabetes mellitus in rats. It should be noted that the test compound in terms of the theory of pharmacophore can be considered as a dimer BU 224, but it is not its dimer in terms of organic chemistry. The information about the influence of the test compound on carbohydrate metabolism is limited. There are data that this compound has antitumor properties іn vitro due to enhanced apoptosis and activation of caspase-3. Proceeding from the chemical structure, the 2-substituted quinoline fragment is present in the structure of the known antagonist of imidazoline receptors I2 such as 2-(4,5-dihydroimidazol-2-yl)quinoline hydrochloride, so it can be assumed that N,N’-(ethane-1,2-dyyil)bis(quinoline-2-carboxamide) has the ability to interfere with the mechanisms of the carbohydrate metabolism regulation. These results indicate that N,N’-(ethane- 1,2-dyyil)bis(quinolin-2-carboxamide) has an expressed hypoglycemic effect in alloxan-induced diabetes mellitus reducing the blood glucose level by 71.50%. It is an agonist of imidazoline receptors of both types, and it has been proven by blockade with selective antagonists such as efaroxan and 2-(4,5-dihydroimidazol-2-yl)quinoline hydrochloride. On the background of I1-imidazoline receptors blocker efaroxan the glycemia decrease was 45.66% (p<0.05), and on the background of I2-imidazoline receptors blocker 2-(4,5-dihydroimidazol-2-yl)quinoline hydrochloride it was 54.01% (p<0.05)., Приведены результаты исследования механизма сахароснижающего действия N,N’-(этан-1,2-диил)бис(хинолин-2-карбоксамида) при внутрижелудочном введении в дозе 11,64 мг/кг на модели аллоксанового сахарного диабета у крыс. Исследуемое соединение с точки зрения теории фармакофоров может рассматриваться как димер 2-(4,5-дигидроимидазол-2-ил)хинолин гидрохлорида, блокатора имидазолиновых рецепторов типа I2, известного под шифром BU 224, но не является его димером с точки зрения органической химии. Есть данные, что это соединение имеет противоопухолевые свойства іn vitro за счет усиленного апоптоза и активации каспазы-3. Сведения о влиянии исследуемого соединения на углеводный обмен ограничены. Исходя из химического строения, а именно наличия 2-замещенного хинолинового фрагмента, характерного для 2-(4,5-дигидроимидазол-2-ил)хинолин гидрохлорида, выдвинуто предположение, что N,N’-(этан-1,2-диил)бис(хинолин-2-карбоксамид) обладает способностью вмешиваться в механизмы регуляции углеводного обмена. Полученные результаты свидетельствуют, что при аллоксановом диабете N,N’-(этан-1,2-диил)бис(хинолин-2-карбоксамид) оказывает выраженное сахароснижающее действие, снижая уровень гликемии на 71,50%, и является агонистом имидазолиновых рецепторов обоих типов, что было доказано путем их блокады селективными антагонистами – эфароксаном и 2-(4,5-дигидроимидазол-2-ил)хинолин гидрохлоридом. На фоне блокатора имидазолиновых рецепторов типа І1 эфароксана снижение гликемии составило 45,66% (р<0,05), а на фоне блокатора имидазолиновых рецепторов типа І2 2-(4,5-дигидроимидазол-2-ил)хинолин гидрохлорида – 54,01% (р<0,05)., Наведені результати дослідження механізму цукрознижувальної дії N,N’-(етан-1,2-діїл)біс (хінолін-2-карбоксаміду) при внутрішньошлунковому введенні у дозі 11,64 мг/кг на моделі алоксанового цукрового діабету у щурів. Досліджувана сполука з точки зору теорії фармакофорів може розглядатися як димер 2-(4,5-дигідроімідазол-2-іл)хіноліну гідрохлориду, блокатора імідазолінових рецепторів типу І2, відомого під шифром BU 224, але не є його димером з точки зору органічної хімії. Є дані, що ця сполука має протипухлинні властивості іn vitro за рахунок посиленого апоптозу та активації каспази-3. Відомості щодо впливу досліджуваної сполуки на вуглеводний обмін обмежені. Виходячи з хімічної будови, а саме наявності 2-заміщеного хінолінового фрагменту, характерного для 2-(4,5-дигідроімідазол-2-іл)хінолін гідрохлориду, висунуто припущення, що N,N’-(етан-1,2-діїл)біс(хінолін-2-карбоксамід) має здатність втручатися в механізми регуляції вуглеводного обміну. Отримані результати свідчать,що при алоксановому діабеті N,N’-(етан-1,2-діїл)біс(хінолін-2-карбоксамід) чинить виразну цукрознижувальну дію, знижуючи рівень глікемії на 71,50%, та є агоністом імідазолінових рецепторів обох типів, що було доведено шляхом їх блокади селективними антагоністами – ефароксаном та 2-(4,5-дигідроімідазол-2-іл)хіноліну гідрохлоридом. На фоні блокатора імідазолінових рецепторів типу І1 ефароксану зниження глікемії становило 45,66% (р<0,05), а на тлі блокатора імідазолінових рецепторів типу І2 2-(4,5-дигідроімідазол-2-іл)хінолін гідрохлориду – 54,01% (р<0,05).

In this work the results of studying the influence of Prosteks® drug, rectal suppositories, produced by “Biopharma”, PJSC on the turpentine prostatitis in rats are presented. The relevance of the work is due to the fact that among the urological diseases in men older than 50 benign hyperplasia of prostate (BHP) and chronic prostatitis are the most common, and in 96.7% of patients with BPH the morphological signs of chronic prostatitis appear. A comparative evaluation of the therapeutic effect of a new drug and the reference drug “Prostatilen zinc”, rectal suppositories, concerning the influence on functional, biochemical and immunological parameters characterizing the functional state of the prostate gland has been carried out. Rectal introduction of turpentine to male rats 2 times causes severe abnormalities in the prostate condition. Treatment of male rats with Prosteks® in the dose of 168 mg/kg and Prostatilen zinc in the dose of 210 mg/kg had a strong prostateprotective action. According to its expressiveness Prosteks® drug, rectal suppositories, produced by “Biopharma”, PJSC is not inferior and even has the advantage by individual indicators over the reference drug “Prostatilen zinc”, rectal suppositories. Thus, Prosteks® drug, rectal suppositories, produced by “Biopharma”, PJSC can be considered promising for clinical trials with the purpose of further introduction into medical practice.

The article describes the study of the antihypoxic action of the compounds previously synthesized, namely indole and 2-oxindole derivatives, containing an ethylamine fragment being characteristic of melatonin, and the “chemical structure – antihypoxic action” dependence based on in vivo and in silico data. The screening has been conducted on the models of acute normobaric and hemic hypoxia in white male mice. The substances under research were administered in the dose of 0.50 mg/kg that was similar to the reference drug melatonin.The second antihypoxic reference drug mexidol was administered in the dose of 42 mg / kg. The compound R-77 (4,3’-spiro[(2-amino-3-cyano-4,5-dihydro-pyrano[3,2-c]chromen-5-on)-5-methyl-2’-oxindole]) caused a maximum effect (of about 101% on the hemic hypoxia model, and 176% on the normobaric hypoxia model). By its effect size the new compound is significantly superior to the reference drug melatonin (the antihypoxic activity is 67.6% and 109%) and somewhat dominates mexidol (the antihypoxic activity is 94.3 % and 161%). A set of essential molecular descriptors (miLogP, TPSA, MV) has been calculated for each of the 30 compounds. The compounds having lipophilicity (miLogP) estimated approximately from 1.2 to 2.5, the calculated topological descriptor of the polar surface molecules area (TPSA) from 85 to 125 and the optimal molecular volume (MV) 250 to 320 have shown the highest antihypoxic activity. The results obtained demonstrate the expediency of a further detailed pharmacological study of spirocyclic oxindole derivatives for the purpose of searching for highly efficient substances with the antihypoxic action.

The aim of our study was to determine the effect of diacamph hydrochloride, an original antihyperglycemic drug, on the cortisol content in the blood of animals with a combined model of diabetes mellitus and chronic stress. The experiment was performed on mature male rats. Diabetes mellitus of the 1-st type was modelled by a single injection of alloxan monohydrate (150 mg/kg subcutaneously) and chronic immobilization stress was induced by putting the animals into tight boxes for 16 hours daily over 15 days period beginning from the 11-th day after alloxan injection. It has been found that the concentration of cortisol in the blood plasma of animals of the control pathology group increased essentially as compared to the intact control group. The concentration increased from 77.51 ng/mol to 421.65 ng/mol, i.e. became 5.4 times higher (p<0.001). It indicates intensity of corticosteroid-mediated mechanisms of stress-response behaviour against the background of modelled diabetes mellitus. Taking contrainsular properties of corticosteroids into account such effect of prolonged immobilization against the background of diabetes mellitus should be considered to be particularly unfavourable. Diacamph hydrochloride (intraperitoneal injections of 25 mg/kg daily) not only reduced glycemia, but also was likely to decrease the blood cortisol content to 172.0 ng/ml on the average as compared to the value in the control pathology group (p<0.001). Bemithyl, a classical actoprotector, used as a reference drug (intraperitoneal injections of 50 mg/kg daily) was found to be statistically significantly inferior to diacamph hydrochloride (p<0.001) as it decreased the cortisol concentration only to 253.35 ng/ml on the average. The results testify stress-protective properties of diacamph hydrochloride under diabetes mellitus conditions and substantiate the prospects of its further studying as a potential adaptogenic and stress-protective drug. The mechanism of diacamph hydrochloride

The recombinant receptor antagonist of interleukin-1 (ARIL-1) has an ambiguous influence on the course of ischemic acute renal failure in rats. It contributes to an early lethality reduction of animals as well as to a normalization of glomerular epithelium status and anuria prevention. At the same time, ARIL-1 does not normalize the state of the renal tubules, therefore, it does not restore the reabsorbtion processes and does not eliminate hyperazotemia, and it also enhances proteinuria. The latter effect may be connected with the irritating action of the preparation of protein nature on the nephron structure.