Мета дослідження ‒ показати процес формування та соціокультурне значення сучасної вокальної культури, в рамках якої розвивається вокальне мистецтво. Методологія дослідження побудована з опорою на концепції і теоретичні висновки в області естетики, філософії мистецтва, музичної педагогіки, культурології та мистецтвознавства. Науковою новизною статті є погляд на академічний і неакадемічний спів не просто як на види вокального мистецтва, що розрізняються рівнем та якістю виконання, але й як на різні культурні традиції, які багато в чому обумовлені специфікою сприйняття різними цільовими аудиторіями. Висновки. Поступово, з розвитком суспільних відносин відбувається об'єднання національних вокальних культур в єдину загальноєвропейську (а у зв'язку з сучасними процесами глобалізації в загальносвітову) вокальну культуру, яка склалась і відокремилась як певне явище, зайняла своє місце в загальній культурі, і сьогодні відіграє у суспільстві значиму соціальну роль. Так, відбувається об'єднання композиторів, виконавців, цінителів музики та вокального виконання в особливе музичне співтовариство яке, з одного боку, зазначене рисами національної своєрідності, а з іншого, - відповідає загальноєвропейським і світовим тенденціям розвитку мистецтва. Важливу роль у формуванні простору вокальної культури в XX – ХХІ століть грає публіка - реципієнт музичного мистецтва. Подібно поділу всієї культури на масову і елітарну, вокальна також ділиться на популярну, зрозумілу для широких кол суспільства (часто звану естрадною, комерційною, масовою) і елітарну (у свою чергу, зазвичай асоційовану з академічною музикою). Отже, різняться, певним чином протистоять, опонують, не тільки академічна і естрадна манери вокального виконання, але й академічна і естрадна вокальні культури, що, безумовно, відбивається на ставленні до традицій, до техніки голосоутворення, до культури взагалі, до таланту і творчості., The purpose of the article is to show the formation process and the sociocultural significance of the modern vocal culture within which the vocal art develops. The methodology is based on the concepts and theoretical conclusions in the field of aesthetics, philosophy of art, musical pedagogy, cultural studies and art history. The scientific novelty of the article is a look at academic and non-academic singing not only as types of vocal art, differing in the level and quality of performance, but also as different cultural traditions, which are largely due to the specific perception of different target audiences. Conclusions. Gradually, with the development of social relations, national vocal cultures are merging into a single pan-European (and due to modern globalization processes into a global) vocal culture. Vocal culture, which has developed and stood out as a kind of phenomenon, has taken its place in the general culture, and today plays a significant social role in society. So, there is an association of composers, performers, connoisseurs of music and vocal performance in a special musical community which, on the one hand, is determined by features of national originality, and on the other - corresponds to European and world trends in the development of art. An important role in the formation of the space of vocal culture of the XX - XXI centuries is played by the public - the recipient of musical art. Like the division of the whole culture into mass and elite, vocal is also divided into popular, understandable for wide circles of society (often called pop, commercial, mass) and elite (in turn, usually associated with academic music). So, they differ, in a certain way oppose, oppose, not only academic and pop manners of vocal performance, but also academic and pop vocal cultures, which, of course, affects the attitude to traditions, to the technique of vocation, to culture in general, talent and creativity., Цель исследования ‒ показать процесс формирования и социокультурное значение современной вокальной культуры в рамках которой развивается вокальное искусство. Методология исследования построена с опорой на концепции и теоретические выводы в области эстетики, философии искусства, музыкальной педагогики, культурологии и искусствоведения. Научной новизной статьи является взгляд на академическое и неакадемическое пение не просто как на виды вокального искусства, различающиеся уровнем и качеством исполнения, но и как на разные культурные традиции, которые во многом обусловлены спецификой восприятия различными целевыми аудиториями. Выводы. Постепенно, с развитием общественных отношений происходит объединение национальных вокальных культур в единую общеевропейскую (а в связи с современными процессами глобализации в общемировую) вокальную культуру. Вокальная культура, которая сложилась и выделилась как некое явление, заняла свое место в общей культуре, и сегодня играет в обществе значимую социальную роль. Так, происходит объединение композиторов, исполнителей, ценителей музыки и вокального исполнения в особое музыкальное сообщество которое, с одной стороны, обусловлено чертами национального своеобразия, а с другой - соответствует общеевропейским и мировым тенденциям развития искусства. Важную роль в формировании пространства вокальной культуры XX - XXI веков играет публика - реципиент музыкального искусства. Подобно разделению всей культуры на массовую и элитарную, вокальная также делится на популярную, понятную для широких кругов общества (часто называемую эстрадной, коммерческой, массовой) и элитарную (в свою очередь, обычно ассоциированную с академической музыкой). Итак, различаются, определенным образом противостоят, оппонируют, не только академическая и эстрадная манеры вокального исполнения, но и академическая и эстрадная вокальные культуры, что, безусловно, отражается на отношении к традициям, к технике голосообразования, к культуре вообще, таланту и творчеству.