The article gives an analysis of different socio-economic, legal-organizational, info-educational, technical and technological aspects of waste treatment, and also the most used models and instruments in the realm of municipal waste management, applicable in the civilized world. A special attention is paid to the main imperfections of the existing waste treatment system in Ukraine and other countries. A comparative method helps to understand the differences, and the crucial problems in waste processing models used in developed and developing countries, in order to make necessary corrections to environmental policy, with implementation of new social-ecological, psychological, legal and economic incentives. A study of the successful waste-reducing and utilization experience of some countries gives a reason to conclude, that their governments and local authorities have created not only the expedient infrastructure for recycling, but also a proper moral-ethical background in the municipal waste management. As we hope, the most significant tools and methods of mentioned environmental policy have been unfolded in this research., В статье анализируются применяемые в Украине и мире организационно-правовые, социально-экономические, информационно-просветительские, технологические средства в сфере обращения с бытовыми (муниципальными) отходами, которые продуцируются в мегаполисах. Изучаются терминологические различия между такими процессами и операциями, как переработка отходов, утилизация, рециклинґ, регенерация, рекуперация. Делается акцент на том, что различные этапы и формы обращения с бытовыми отходами (включая их сбор, перевозку, сортировку, хранение, обработку, переработку, утилизацию, удаление, обезвреживание, захоронение) взаимно детерминированы. Обращается внимание на то, что, хотя бытовые отходы производит каждый человек, однако структура этих отходов у каждого человека отличается - в зависимости от страны проживания, социального класса, менталитета, персонального культурного уровня, привычек, профессиональной и конфессиональной принадлежности, морально-этических установок и мировоззренческих ориентиров, уровня информированности и экологического сознания и тому подобное. Наблюдается тенденция, что в странах с развитым гражданским обществом обычно внедряются более рациональные и "эко-дружественные" модели обращения с отходами. Способом системного решения проблемы муниципальных отходов в мегаполисах является организация их промышленной переработки. Наиболее оптимальными технологиями обращения с бытовыми отходами на сегодня являются: термическое переработки (в основном это т.н. энергетическое сжигание, в некоторых случаях - простая инсинерация), биотермическое аэробное компостирование (с получением биотоплива), анаэробная ферментация (с получением биогаза), сортировка, с удалением ценных компонентов для вторичного использования, вредных компонентов - для дальнейшей дезактивации, оставшихся веществ - для применения к ним наиболее технически, экономически-и экологически обоснованных операций. Не менее важными, чем технологические и социально-экономические аспекты обращения с бытовыми отходами, являются психологические аспекты, касающиеся мотивации людей организовывать собственное поведение должным образом. Постепенно в социуме, прежде всего, в развитых странах, укореняется убеждение, что каждый человек способен внести свой вклад в сокращение бытовых отходов: если оптимизирует структуру своего потребления; минимизирует использование полимерной тары и упаковки, заменяя их более "эко-дружественными" аналогами; если ответственно подходить к сортировке собственных отходов. К тому же и само государство в таких странах прибегает к финансовому стимулированию экологически ответственного поведения своих граждан, а также компаний и предприятий, устанавливая определенные налоговые и коммунальные льготы для тех, кто уменьшает генерацию бытовых отходов и добросовестно относится к их сортировке. Один из главных принципов системы обращения с отходами - собирать и сортировать мусор нужно на самом раннем этапе, как можно ближе к источнику его образования. При этом, среди важнейших достижений правительств и муниципальной власти в деле обращения с отходами в развитых странах, можно назвать то, что им удалось приучить абсолютное большинство своих граждан к мысли о необходимости самостоятельной сортировки бытовых отходов. Комбинация принципа экономической выгоды от рационального обращения с отходами, и символического, однако весьма значимого для людей эффекта причастности к региональному экологическому благополучию - одна из ключевых предпосылок уменьшения засоренности территорий и повышения качества жизни человечества., У статті аналізуються уживані в Україні та світі організаційно-правові, соціально-економічні, інформаційно-просвітницькі, технологічні засоби у сфері поводження із побутовими (муніципальними) відходами, які продукуються у мегаполісах. Вивчаються термінологічні відмінності між такими процесами й операціями, як перероблення відходів, утилізація, рециклінґ, регенерація, рекуперація. Робиться акцент на тому, що різні етапи і форми поводження із побутовими відходами (включаючи їхнє збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження, захоронення) є взаємно детермінованими. Звертається увага на те, що, хоча побутові відходи продукує кожна людина, однак структура цих відходів у кожної людини відрізняється - залежно від країни проживання, соціального класу, менталітету, персонального культурного рівня, звичок, професійної та конфесійної приналежності, морально-етичних установок й світоглядних орієнтирів, рівня інформованості та екологічної свідомості тощо. Спостерігається тенденція, що в країнах із розвиненим громадянським суспільством зазвичай впроваджуються більш раціональні й "еко-дружні" моделі поводження з відходами. Способом системного вирішення проблеми муніципальних відходів у мегаполісах є організація їхньої промислової переробки. Найбільш оптимальними технологіями поводження із побутовими відходами на сьогодні є: термічне перероблення (переважно це т.зв. енергетичне спалювання, у деяких випадках – проста інсінерація), біотермічне аеробне компостування (із одержанням біопалива), анаеробна ферментація (з отриманням біогазу), сортування, із видаленням цінних компонентів для вторинного використання, шкідливих компонентів – для подальшої дезактивації, решти речовин – для застосування до них найбільш технічно-, економічно- й екологічно-обґрунтованих операцій. Не менш важливими за технологічні й соціально-економічні аспекти поводження із побутовими відходами, є психологічні аспекти, що стосуються мотивації людей організовувати власну поведінку належним чином. Поступово у соціумі, насамперед, у розвинених країнах, укорінюється переконання, що кожна людина здатна зробити свій внесок у скорочення побутових відходів: якщо оптимізує структуру свого споживання; мінімізує використання полімерної тари й упаковки, замінюючи їх більш "еко-дружніми" аналогами; якщо відповідально підходитиме до сортування власних відходів. До того ж і сама держава у таких країнах вдається до фінансового стимулювання екологічно-відповідальної поведінки своїх громадян, а також компаній і підприємств, встановлюючи певні податкові та комунальні пільги для тих, хто зменшує генерацію побутових відходів і сумлінно ставиться до їхнього сортування. Один з головних принципів системи поводження з відходами - збирати й сортувати сміття потрібно на самому ранньому етапі, якомога ближче до джерела його утворення. При цьому, серед найважливіших досягнень урядів і муніципальної влади у справі поводження з відходами, в розвинених країнах, можна назвати те, що їм вдалося привчити абсолютну більшість своїх громадян до думки про необхідність самостійного сортування побутових відходів. Комбінація принципу економічної вигоди від раціонального поводження із відходами, та символічного, однак вельми значущого для людей ефекту причетності до регіонального екологічного благополуччя, – одна з ключових передумов зменшення засміченості територій та підвищення якості життя людства.