Search

Чимало філософів у ХХ столітті скеровували свої зусилля на розроблення пояснювальних моделей для опису розвитку науки, а також намагались запропонувати свої методології як нормативні теорії для наукових досліджень. Як наслідок, виникла низка різноманітних підходів. Деякі з них робили більший акцент на теоретичному змісті науки, інші ж — на історичних фактах, які ці теоретичні зміни супроводжували або й спричинялись до них. Відповідно різнились позиції філософів і щодо питань раціональності, її континуальності чи розривів як у темпоральному зрізі, так і в культурно-цивілізаційному. Одним із тих, хто намагався напрацювати «серединний» шлях і поєднати переваги «релятивістичних» і «догматичних» полюсів, був британський мислитель Стівен Тулмін (1922–2009), найвідомішими книжками якого є «Застосування аргументації» та «Людське розуміння». У цій статті проаналізовано основні ідеї та аргументи його «еволюційної моделі», які найбільш повно та концентровано представлені у другій праці, продемонстровано легітимність поширення еволюційної метафори з біології на царину історії науки, окреслено продуктивні сторони такого підходу та ключові положення критичних зауваг інших дослідників. Взято до уваги та здійснено спробу з’ясувати, чому С. Тулмін облишив розроблення проєкту своєї дослідницької програми й надалі концентрував свої інтелектуальні пошуки навколо питання генези та ревізії модерної раціональності. Зокрема, виокремлено ті аспекти критики ідей філософа, які могли провести «негативну селекцію» його пропозицій, в той час, коли схожі за характером напрацювання інших авторів здобували більше визнання й продукували активніші публічні дискусії та подальші дослідження. Більше того, продемонстровано недооцінений внесок філософа у становлення методологій, зокрема Карла Поппера та Імре Лакатоса.

В статті розглядається проблема формування образу сучасної філософії науки, визначення основних етапів і тенденцій її розвитку. Ця проблема розкривається виходячи з наступних тез: І. Складне співвідношення науки та філософії, зміщення акцентів в бік науки, вплинули на специфіку соціального та освітнього запитів щодо філософських досліджень. Зазначена ситуація зумовила необхідність формування такого образу філософії науки, який мав би репрезентувати спектр її найбільш актуальних та гострих проблем, а також окреслити провідні підходи до їх вирішення, орієнтуючись на науку та наукову раціональність. ІІ. Основою конструювання такого образу, став історико-філософський аналіз, який не міг уникнути певної спрямованості чи концептуалізації. На цьому фоні сформувався уніфікований підхід (відображений у більшості сучасних навчальних матеріалів) який передбачав деяке узагальнене уявлення щодо становлення філософії науки. Однак цей погляд, який претендував, у тому числі й на те, щоб бути відповіддю на питання чим є філософія науки, виявився досить обмеженим, оскільки орієнтував, з одного боку, на пронаукову традицію в філософії в досить вузьких історичних рамках: від 20-х років до 80-х років ХХ ст., а з іншого – характеризував її завершальний етап як кризовий щодо цінностей наукової раціональності. ІІІ. Виникає проблема обґрунтованості такого підходу з історичної, методологічної чи навіть освітньої точок зору. Одним з шляхів подолання його обмеженості стає застосування більш широкого, плюралістичного підходу, який розширював дискурс філософії науки за рахунок включення до нього значної кількості філософських напрямів, у тому числі й тих, що належать до континентальної традиції. Інший спосіб вирішення зазначеної проблеми полягає в пошуку оновлених раціональних орієнтирів розвитку сучасної філософії науки. IV. Відповідно, зберігають свою актуальність дискусії щодо статусу сучасної філософії науки, її дослідницьких можливостей в руслі раціоналістичної традиції, перспектив розвитку цієї традиції, її значущості. Запропонована стаття є спробою проаналізувати окреслені проблеми та розглянути найбільш перспективні підходи до їх вирішення. У першій її частині окреслюються ключові передумови сучасного філософського дослідження науки, відзначаються їх особливості та переваги. Далі, з урахуванням цих передумов, на основі одного з сучасних підходів розглядається історичні типи філософії науки. Значна увага приділяється формуванню образу сучасної філософії науки та її основних тенденцій.

The relevance of the study of volunteer activity in Kyrgyz society is due to the epistemological need for a comprehensive understanding of this sphere of human activity at the current stage of development of Kyrgyzstan. This is due to the insufficient conceptualisation of this issue in the country's scientific space. This study uses two main theoretical and methodological approaches: axiological and praxeological. The survey method was chosen for the empirical part of the study. The total number of participants in the study was 284. The purpose of the study is to analyse the motivation and features of volunteering in Kyrgyzstan, taking into account historical contexts, current conditions, legal framework, and potential areas of development. Volunteers in Kyrgyzstan actively support educational and cultural projects, focusing on the development of society in these areas. Social projects are less of a priority. The main motivations for volunteers are social responsibility and personal interests, while traditional and religious factors are less important. The professionalisation and standardisation of volunteering is becoming increasingly prominent, given the rational motivations. The main challenges for volunteers and volunteer organisations in the country are lack of funding and resources, difficulties in organising projects, and limited access to professional training for volunteers. Social and legal aid, education, youth support, healthcare and medical care remain priority areas for volunteering in the current environment. Most respondents expressed optimism about the future of volunteering in Kyrgyzstan. They are confident that it will continue to develop and play a more important role in society. Improved funding, stronger cooperation with government agencies by introducing a legal framework for volunteer activities, development of the infrastructure and global cooperation are seen as key factors for effective organisation of volunteer activities and addressing social and legal challenges in the future. The study contains valuable information for government institutions related to volunteering and will be useful for the development of high-quality state policy in this area. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Copyright of Humanities Studies is the property of Zaporizhzhe State Engineering Academy and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

Статтю присвячено ревіталізації концепції споживчої поведінки та її стрижневим моделям. Споживчу поведінка традиційно розуміють як сукупність цілераціональних оптимізаційних або максимізаційних дій людини, пов’язаних із вибором найвигіднішої альтернативи. Проте сучасні дослідження доводять переважно ірраціональний, а точніше «передбачувано ірраціональний» характер споживчої поведінки. Компонентами споживчої поведінки є: усвідомленість або неусвідомленість поведінки споживача; мета споживчої поведінки та її основний сенс, детермінованість споживчої поведінки особистісними психоемоційними чинниками та особливостями мислення споживача («чорний ящик» свідомості споживача). «Чорний ящик» свідомості споживача містить індивідуальні характеристики споживача і процес прийняття рішення. Усі спонукальні фактори, проходячи через «чорний ящик» свідомості споживача, знаходять відображення у його відповідній реакції. Уточнено розуміння споживчої поведінки як поєднання раціональних та ірраціональних когніций та поведінкових проявів у прийнятті споживчих рішень та задоволенні потреб індивіда в ситуаціях активних соціальних комунікацій, обмеженості ресурсів та когнітивної перевантаженості індивідів.

Досліджено методологічні основи загальнофілософських і теоретико-правових поглядів Хаїма Перельмана, соціокультурний контекст, інтелектуальне середовище, у якому відбувалося його становлення як вченого, формувалася та еволюціонувала індивідуально-авторська картина світу. Висвітлено ключові моменти його концепції раціонального дискурсу («неориторики»), поява якої стала важливою віхою на шляху формування сучасної теорії юридичної аргументації, підходів до праворозуміння. Проаналізовано оригінальний підхід Хаїма Перельмана до соціального пізнання, раціональності, розуміння ролі і значення цінностей та ціннісних суджень у теоретичних і практичних міркуваннях, у аргументації.

Стаття присвячена проблематицi «вiдкритого суспiльства», його цiнностей i їх реалiзацiї в освiтi. Акцентовано значення цiєї концепцiї в контекстi розробки ключових проблем сучасної фiлософiї. Розглянуто систему iдеалiв i норм «вiдкритого суспiльства», обґрунтовано їх взаємозв’язок з принципами рацiональностi. Проаналiзовано функцiонування цiннiсних орiєнтирiв освiтньої системи та можливостi її реформування на засадах критичного рацiоналiзму. Окреслено проблеми методологiї соцiальних реформ, державного контролю над освiтою; розповсюдження антиегалiтарних тенденцiй в суспiльствi; регулювання освiтнього процесу; упровадження особистiсно-орiєнтованого пiдходу в навчаннi; пiдходу, зорiєнтованого на критичне обговорення важливих суспiльних тем; виховання та розвитку навичок, необхiдних для участi в демократичному життi країни; розвитку критичного мислення. Придiлено увагу проблемi реформування освiти в суспiльствах за умов домiнування цiннiсного релятивiзму, проблемним аспектам спiвiснування суперечливих традицiй у суспiльствi. Розглянуто особливостi освiтнiх систем, що були сформованi на засадах марксистської та пост-марксистської iдеологiй. Пiдкреслено їх зв’язок з iррацiоналiзмом та релятивiзмом. Характеризовано формальний спосiб органiзацiї такої системи та її цiннiсне наповнення. Актуалiзовано категорiї «соцiальної адаптацiї», «соцiальної мiмiкрiї», висвiтлено феномен подвiйної моралi, характерний для посттоталiтарних країн. Розглянуто засади стратегiї поетапної соцiальної iнженерiї щодо суспiльств такого типу. Висвiтлено проблемнi аспекти помiркованого (поетапного) шляху реформ та методу радикальних перетворень. Окреслено стратегiю конструктивної дiяльностi реформатора, ознаки його приналежностi до критикорацiоналiстичної традицiї. Пiдкреслено роль фiлософської освiти та фiлософських дисциплiн у поширеннi цiннiсних настанов та iдеалiв вiдкритого суспiльства, становленнi рацiоналiстичної традицiї.

У статті висвітлюються продуктивність та особливості застосування інформаційно-освітніх технологій, втілення яких підносить освіту на рівень стратегічного ресурсу суспільно-економічного розвитку. Здійснюється зіставлення ролі комп’ютеризації навчальних технологій за доби модерну та постмодерну; окреслюються межі ефективного застосування формалізації дійсності в алгоритмах. Висловлюється думка про обумовленість інформаційного контенту специфікою комп’ютерного подання, вимогами логічної вивіреності. Зазначається, що безроздільне панування за доби модерну в навчальних інформаційних технологіях формально-логічної раціональності згубно вплинуло на гуманістичну компоненту соціоінтелекту. Імперативи постмодернізму схиляють методологів інформаційного забезпечення освіти до визнання широкого спектру типів раціональності, у змісті яких вагоме значення набуває послаблення логічної вивіреності на користь посилення ірраціональної компоненти, суб’єктивності як творчості. Постулюється положення про недоцільність визначення оціночних зразків інформації, на яких будується навчальний процес, спираючись лише на класичну раціональність у маркуванні істини та її критеріїв. Навчальний процес за компетентнісної моделі зорієнтований на прагматизм, а відтак характеризується методологічним плюралізмом, коли будь-яка методологія може стати провідною залежно від дидактичної мети, а форми та методи пізнання обираються ситуативно, виходячи з паритетності раціональної та ірраціональної складових знань. Постмодерністський інтелектуалізм зріс на урізноманітненні форм осягнення дійсності, синкретизмі комп’ютерного та людського інтелекту в освітніх технологіях. Зазначається, що будь-які цивілізаційні трансформації обумовлюють переоцінку семантичних пріоритетів інформації, релятивізацію форм пізнання, переосмислення критеріїв оцінки рівня соціоінтелекту. Наразі перспектива інноваційного розвитку освіти вбачається в осучасненні методологічної культури та самого способу мислення освітян. У статті зазначається, що освіта має розвиватися на випередження цивілізаційним викликам.

У статті розглядається проблема раціональності аргументації шляхом визначення її логічних характеристик, зокрема логічних правил і значень, дослідження їх співвідношення, особливостей логічного слідування. Показана відмінність обґрунтування при аргументації від класичного доведення, виражена у модифікації причинно-наслідкового зв’язку. Визначено тип раціональності аргументації як дискурсивну раціональність.

Ідея критичного мислення набрала популярності, оскільки людина потребує методів якісної і швидкої обробки інформації. Але критичне мислення спрацьовує не завжди. Каркас методів, не наповнений достатнім знаннєвим змістом, не є самодостатнім і не вирішує проблему орієнтації в умовах надлишку інформації, факти залежать від інтерпретації, а не все в людському світі піддається систематизації. Раціональність, впорядкованість і систематичність в людській діяльності представлені на досить високих масштабах і виступають скоріш орієнтирами, але не опорою у повсякденності. Буденне сприйняття інформації передбачає швидке реагування і тим самим відрізняється від якісного розмірковування, якого потребує критичне мислення. Відтак, найчастіше стереотип виявляється набагато кращим помічником, аніж критична настанова, яка часто реалізується ретроспективно. Таким чином, критичне мислення має певні перешкоди. Ці перешкоди можуть бути подолані за допомогою використання здорового глузду. Порівняно з критичним мисленням здоровий глузд постає не настільки раціональним і методичним, але не менш важливим чинником оцінки інформації і прийняття рішень та суттєвим чинником суспільності. Здоровий глузд постає як певне відчуття власної адекватності і доречності у суспільних практиках, дозволяє здійснювати суб’єктивні судження, що є загальними для всіх, відображає почуття суспільного блага і спільного інтересу. Здоровий глузд виконує важливу функцію усвідомлення загальної норми, регулює допустимі відхилення від неї, а в індивідуальному плані постає передумовою людської здатності до усвідомлення нормальності. У гносеологічному аспекті здоровий глузд продукує відправні і кінцеві точки міркування, забезпечує можливість досягнення інтерсуб’єктивного знання, а також відіграє роль своєрідного методу пізнання, в основі якого лежить простота, природність і доступність.

Copyright of Doxa / Doksa is the property of I. I. Mechnikov Odessa National University and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

The change of scientific paradigms and the evolution of philosophy is accompanied by the waning interest of numerous researchers in the problem of rational knowledge and rationality in general. The sources of formation of the classical concept of rationality date back to antiquity. Under the influence of rationalism, a rationalistic culture of mankind has emerged, which opposes the irrational one. The term «rationality» since its inception has been associated with the principles and properties of the mind, defined mainly as the property of thinking, activity, act, logically grounded and systematic knowledge, a certain phenomenon, which underlies the law and order. For science, rationality is the characteristic that determined the conversion to the mind as the basis, with its reasoning, validity, and provability. The problem of scientific rationality, with its classification of species and norms, becomes a broad philosophical and methodological problem of modern science. However, the rapid development of science and the expansion of the boundaries of humanitarian knowledge, provoked a revision of the principles and boundaries of scientific rationality and its limits. That is why, in the modern development of science, it is appropriate to talk about post-non-classical rationality, as such, which allows to create new cognitive systems, as well as to combine rational and irrational means of knowing the truth, while not denying the principle of complementarity of types of rationality. An objective understanding of reality, as well as an understanding of the concept of «rational», is possible only in the ratio of equal in meaning of the categories of rational and irrational. After all, in worldview and methodological values, it is incorrect to dilute the rational and the irrational in different planes. The conscious negation of the rational without irrational layers of being leads to the emergence of erroneous explanations of being and consciousness and the formation of misperceptions about the world and place of man in it. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Copyright of Financial & Credit Activity: Problems of Theory & Practice is the property of University of Banking of the National Bank of Ukraine and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

The article studies the origin, formation of the philosophy of science and its role as an instrument in the pursuit of scientific truth. It is emphasized on the relationship between philosophy and science in the context of finding an objective and adequate foundation of scientific knowledge through the application of methods, system of standards and principles defining the directions and objectives of scientific research. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article studies the origin, formation of the philosophy of science and its role as an instrument in the pursuit of scientific truth. It is emphasized on the relationship between philosophy and science in the context of finding an objective and adequate foundation of scientific knowledge through the application of methods, system of standards and principles defining the directions and objectives of scientific research. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article is devoted to the study of the origin and evolution of Ukrainian cordocentrism, to determine its specificity and role in the spiritual life of the Ukrainian people. The focus is on the need for a person to form a holistic vision of the world. Special emphasis is placed on analyzing the possibilities of combining rational, scientific and cordological approaches to the comprehension of natural and social processes. The fertility of such a method is expressed in epistemological and methodological activity, especially during the period of postnonclassical science. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The purpose of this publication is to considering the relationship between humanization and civilizing process, informing by Elias's and Foucault's studies. Theoretical basis of this research is founded on comparative analysis, phenomenological approach and generalization. Originality of this exploration is to the discovering of the similarities and also differences in Elias's and Foucault's viewpoints on civilizing process in the context of clarifying the basic meanings of humanization. Conclusions. As we believe one can point to some similarity in anthropological and sociocultural views of Elias and Foucault. First and foremost, both of them supported the thesis about of mutability of so-called human nature, that is, its conditionality by structural social changes. Secondly, Elias and Foucault are confident in that the history of cultures ("civilizations") is to the history of institutional struggle against human impulses and drives with a goal of their "modeling" in accordance with conventional social imperatives. Not only Elias, but also Foucault's poststructuralism call under question the civilizational interpretation of culture as such, that is any attempt to perspective on culture as a product exclusively of certain religious ideals and tradition. Elias proved convincingly that culture also depends on real social landscape, essential transformation of that does impact on essential transformation entire value system. And finally, within framework of these studies, the cultures are considered from point of view the degree of their civilizing in the sense of "humanizing", that is defined by them, first of all, as a long process of rationalization of behavioral patterns in terms of the strengthen of affective control and selfconstraint, and also as cultivating a specific aversion to the pain in its both physiological and moral meanings. In other words, the attitude of society and its culture to violence is the most significant marker of the level of its civilization, hence its humanization. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

This article has a twofold aim. First, it attempts to reconstruct and critically analyze arguments provided by Quentin Meillassoux, a contemporary French philosopher, for his central philosophical thesis: only contingency is necessary. By this thesis, Meillassoux means that the main property of the absolute - reality which is independent of thought - is a possibility to be otherwise. It leads Meillassoux to the relinquishing of the principle of a sufficient reason. He argues that everything - even the laws of nature - has no reason to be what it is or to preserve its identity and existence. Such an extreme statement, surprisingly, is a part of Meillassoux's attempt to contest irrational fideism. Such fideism is legitimized by the philosophical view which Meillassoux calls "correlationism". It is a model of all de-absolutizing philosophies which assert the inability of thought to know the thought-independent reality, thus undermining the possibility of rational knowledge of the world. Secondly, this article aims to identify and make clear a specific type of rationality in which Meillassoux elaborates his arguments. We call it the rationality of non-One and try to show that it can propose an alternative to the classical Western rationality, structured by the metaphor of the One. The rationality of non-One can be an essential tool in the intellectual defense of rational knowledge when such a type of knowledge is questioned and undermined both by philosophical arguments of correlationism and by different forms of irrationalism. Such rationality presents a nonunifying form of rational thinking that avoids some controversial elements of Western reason. At the same time, such rationality does not become irrational because it preserves the principle of non-contradiction and tries to be consistent with scientific, especially mathematical, knowledge. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

In this article, the author carries on his research into works by Dmytro Bohdashevskyi (Archbishop Vasilii, 1861-1933), the famous Professor and Rector of the Kyiv Theological Academy in the early 20th century. The paper covers Dmytro Bohdashevskyi's theological apologetics of the miracle and the supernatural in biblical narrative. It was established that Kyiv researcher realized the synthesis of epistemological, hermeneutic, dogmatic and religious-practical components in his position. Great attention is paid to his peculiar religious phenomenology, epistemology and praxeology of the Gospel miracles. Bohdashevskyi proposed a phenomenological representation of wonderful events in the acts of life experience. Religious structures such as experiencing the miraculous and experiencing the meeting the Absolute play the most important role. The epistemological basis of Bohdashevskyi 's reasoning about miracle in the Bible is the affirmation of its coherence with the human mind. This coherence is based on the act of religious faith in which a sacred rationalization of a miracle takes place. This way of rationalizing Gospel miracles objectively opposes both the primitive magical and the modern rationalistic (psychological, sociological, moralistic and scientific-natural) interpretations of the miraculous. However, the Kyiv apologist sometimes finds himself vulnerable to denying the significance of the act of faith and moving beyond the theological discursiveness to which his rationalist-minded opponents resort. The researcher objectively describes the assumption of the miracle as an intrinsically problematic cognitive act, demonstrating the complexity of human cognition as one of the underlying reasons for the emergence and existence of religion. In this way, D. Bohdashevskyi came very close to the comparison of scientific and extra-scientific knowledge, rational and extra-rational components of cognitive process. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

In the article the author develops a typology of accents of the influence on the contemporary domestic electorate during the election of the President of Ukraine in the spring of 2019. This purpose is achieved by involving socio-philosophical methodology and the achievements of a psychoanalytic philosophical paradigm. There are four types of accents that were observed during the race. Politicians of the first accent sought to influence the critical thinking of the electorate. The second group of politicians sought to exploit a scientifically constructed myth - about themselves or "almost" about themselves. The third group focused on individual myths that were not united by a holistic political myth. The fourth group appealed to the trust that was unreasonable. Thus, political agitations form a continuum - from attempts to influence solely voter's rationality to counting on the resonance of their subconscious mythological architectonics. In addition, it is concluded that the politicians of near future should flexibly involve all constructive from this continuum in order to strengthen their own positive influence on the electorate. In this context, the modern politicians should focus on political mythmaking necessarily, because it is scientifically correct. The author of the article shares the view of those classics of philosophy who see the basis of any cultural activity in myth. Of course, a rational component of political agitation should be present. For example, there should be very rationally compiled (and executed) political program. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Copyright of Humanities Studies is the property of Zaporizhzhe State Engineering Academy and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

The definition of the boundaries and conditions of rationality as the methodological part of the research is involved with understanding the role non-rational as the subjective factor of the process of cognition, is also an important part of the scientific activity. The solution to the problem of the relationship of rational and intuitive in scientific knowledge involves a search for its epistemological grounds. The understanding of rationality as an open structure allows to consider the manifestation non-rational in cognition as its structural element. It is obvious that figurative and symbolic thinking can be characterized as the forerunner and basis of discursive, rational thought. Rationality is a characteristic unscientific knowledge, it combines naturphilosophical explain the processes of the perceived reality with a philosophical understanding of the nature of the processes themselves. Thus, the process of scientific investigation involves the use rational methods to justify knowledge, where intuition is an important part of an internal process of scientific creativity, and «pre-understanding» acts as the phenomenon of thinking that is on the verge of mediated knowledge and direct perception. Often «pre-understanding» acts as a scientific prediction. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article analyzes the structure of abstracts and substantiation in various types of discussions. The author demonstrates that the logical structures of the opponent’s conviction provide only the correlation of arguments, and not the very foundations of ideological differences. The research problem poses to us the need to deepen the analysis of the parameters of ideological discussion, in particular in the religious sphere, in which the main is not the logical, but its existential aspect. It was investigated that the specificity of the ideological type of discussion consists in the fundamental nonexclusiveness of ideological axioms at the level of argumentation. It is proved that the specificity of the argumentation of the philosophical discussion is to identify and correlate the ideological axioms in their unmodified apologia form. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article aims to create a thorough alternative to educative and positivist views regarding the historical and anthropological position of the myth. The purpose of the article is to present how a new way of addressing the myth was introduced in the history of the philosophical thought of the nineteenth and twentieth centuries, which views the myth as an integral part of human rationality. The author suggests that the rehabilitation of myth is a part of a general inclusive approach which continues in the philosophy of modern times and involves a substantial expansion of the limits of what can be considered as rational. The study is based on the ideas of such influential thinkers and researchers of the myth as Friedrich Schelling, Max Müller, Ernst Cassirer, Susanne Langer, and Hans Blumenberg. The article demonstrates the importance of a linguistic turn in the study of myth, conducted by M. Müller, and it is shown that his idea of myth as "a disease of language" is strongly connected to the rethinking of the essence and purpose of the philosophy initiated by Ludwig Wittgenstein and the representatives of the Vienna Circle. The author asserts that the supplementation of a linguistic dimension by anthropological approach, suggested by E. Cassirer and his follower S. Langer, as well as a consideration of myth as a selfsufficient symbolic form, leads to the rejection of the contradiction between mythological and rational thinking and facilitates the understanding of the close connection between myth and language. Despite the fact that E. Cassirer developed his philosophy of symbolic forms and remained in general within the tradition of transcendental idealism, while S. Langer, on the contrary, rejected idealism, they both reached similar conclusions in the view of myth. Based on the work of H. Blumenberg and other researchers, is the author presents that the rehabilitation of myth and its incorporation into rational limits are closely linked to the rehabilitation of metaphor as another form of non-discursive expression. It is shown that the recognition of myth as inevitable part of world perception contributes to a deeper understanding of the nature of human thinking. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article is devoted to the research of the formation sources of a rational basis of democratic power legitimacy. It is determined that the legitimacy of polis power is formed at the crossroads of rational organisation and simultaneous sacralisation of power. The essence of the rational basis of the legitimacy of democratic power is defined by means of the example of ruling of the ‘first citizen’ of the Athenian polis. It is noted that rationality, as ruling of the impersonal principle of making political decisions, replaced the legitimacy of Pericles who was a rational leader in the Athenian polis. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article analyzes the possibilities of religion to act as an effective tool for influencing on phenomenon of aggression at the level of personality and society at the scope of current tendency of secularization. It is shown that rationalism in the religious sphere can help to avoid the threats of de-modernization, extremism and fundamentalism, helping to rationally identify a potential conflict situation and solve it without appeal to religious dogmas. Rationalization can provide both (pragmatic and axiological) dimensions of civilizational progress without manifestations of aggression, create a space for the actualization of such a complex phenomenon as religious tolerance even against the backdrop of processes of secularization. Contemporary religion, despite the challenges of secularization, must unleash the potential of the idea of non-violence, giving way to ambitious demonstrations of its own superiority over other denominations in favor of rational reconciliation, making a step towards strengthening its own potential in the processes of a non-aggressive, non-conflict civilization advancement. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Стаття присвячена аналізу загальної закономірності історичного розвитку західного суспільства, яка полягає в поступовому наростанні тенденції раціоналізації. Наслідком цієї тенденції є диференціація ціннісних сфер і поява новоєвропейських соціальних інститутів: ринка, права, бюрократії. Модерні трансформації стають можливими завдяки релігійній раціоналізації та секуляризації. З’ясовується значення релігійної раціоналізації для появи модерних освітніх інституцій, зокрема, світської школи та університетів.

В статті піднімаються питання ролі та значення аналітичної філософії як однієї з найвпливовіших раціоналістичних течій сучасної філософії, а також лінгвістичного повороту як інноваційного напрямку в аналітичній філософії, згідно з яким філософські питання вирішуються якомога більш точною інтерпретацією мовленнєвих виразів

Стаття розглядає питання статусу раціональності і духовності в сучасній культурі. Аналізується орієнтація раціональності на ситуативність і утилітарну прагматичність, неминучим наслідком чого виступає протиріччя раціональності і духовності. Відмова від вищих, абсолютних, універсальних духовних цінностей, що надавали індивідуальному (і соціальному) буттю цілісність, змінюють саму людину, перетворюючи її в утилітарного індивіда, що спонукається некритично-прагматичною раціональністю

Стаття присвячена огляду теоретичних досліджень однієї із широко обговорюваних у XX ст. проблеми раціональності. Узагальнюючи різноманітні концепції раціональності автор пов’язує перспективи дослідження феномену раціональності з пошуком спільної основи для її різних історичних типів та форм.

В статті розглядається концепція соціальної дії М. Вебера як складова його «розуміючої соціології» та її вплив на становлення німецької кому нікативної філософії. Автор наголошує на тому, що веберівське розуміння соціальної дії та раціональності лежить в основі концепції К.-О. Апеля і Ю. Хабермаса, а також опосередковано вплинуло на формування системної теорії Н. Лумана.

У статті здійснено теоретичне обґрунтування критеріїв раціональності фінансово-кредитних відносин, які проявляються на фінансовому ринку між основними його суб’єктами: державою, фінансово-кредитними установами, підприємствами, домогосподарствами. Визначено напрями дослідження раціональності формування фінансово-кредитних відносин та механізмів її забезпечення.

Every human being can be knowledgeable about different phenomena. The explanation of philosophy and science as different realms is not as straightforward as it may seem. This becomes clear on a consideration of distinguishing features of both. A knowing is a process of making an undefined phenomenon quite transparent. Philosophy is based on a knowing. The main purpose of «this wisdom area» is to define phenomena and to understand them. Science is impossible without a research or an investigation. So getting the knowledge is a result of theorization and practicing of human beings. I followed the procedures of questioning- answering, comparative, analysing, synthesing, hermeneutical, phenomenological, reconstructive, modelling, etc. Conclusions: 1) historically, science and philosophy have one basis - a rationality, but two different lines of the last; 2) on the one hand, distinguishing of philosophy and science is quite relative because of various approaches and accentuation of phenomena’s investigation; on the other hand, it is quite rigorous due to the fact of elements availability (I mean «research structure», visions made by author, proofs); 3) with help of disciplinary matrix of philosophy and triune science a distinction deepens; 4) an interdisciplinarity and a transdisciplinarity can be useful for a distinction of philosophy and science during a joint work of the last two; 5) every research/investigation is ranked as a practice, a programme, a project. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Development of society, it changes and transformations affects. The modern reality requires new approaches, which would allow to reveal the essence of social activity, actions, and different events that occur in the world every day. Particularly relevant today is the question of the behavior of the individual in society life. But the problem is that within the intelligence approaches difficult to decide on its understanding of behavioral activity in the social being, it is more appropriate norms of rationality or irrationality? Today important is the philosophical discourse on understanding the problem of rational behavior as a process of rethinking the rationality itself, the formation of relationships to it at different times and relevance in the modern world. Today it is important to understand the problem of rational behavior as a process of rethinking the rationality itself. It is required to study the formation of relationships to it at different times and relevance in the modern world system. In this respect, it is interesting to analyze philosophically the views of representatives of German classical philosophy in this area: Immanuel Kant and Georg Wilhelm Friedrich Hegel. The aim of the article is to show the base necessary for rational, reasonable behavior of the individual in the social life of society. Why German classical philosophy? The thing is, during this period a philosophical conception of rationality as freedom and responsibility is been forming. And since further philosophy will go by criticism of rationality, it is important to determine how are these classical postulates of reasons and reasonableness as criteria for human behavior. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

In the article, based on the comparative historical method, is analyzed the process of transformation of the power phenomenon in the Modern Age. Particular attention is paid to the philosophical analysis of a complex of problems associated with the formation of a new type of power. The thesis is disclosed that the whole system of exercising power in the Modern age presupposed a situation where the «rational» subordinates «unreasonable» to the benefit of individuals and the whole society. This ensured the legitimacy of the power, the functioning of its structures and the implementation of governance mechanisms. New-European modernism strengthened the notion of power as a way to achieve efficiency in public life. The essence of power in the Modern age was determined in connection with the modernization and development of technology. She took a confident position in the life of society and in the minds of thinkers. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Copyright of Scientific Proceedings of Ostroh Academy National University Series, Economics is the property of National University of Ostroh Academy and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

Copyright of Law of Ukraine / Pravo Ukraini is the property of Editorial Board of Journal "Law of Ukraine" and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

Scientific knowledge is an organic process of interaction between objective and subjective, a process of objective reflection of the world combined with the mental world of human consciousness. Science always creates the man with his own ambitions, emotions, goals, values, fantasies. In this regard, the aim of the article is the study of the phenomenon anthropologization scientific rationality, which is manifested in the process of humanization of scientific discourse. An important characteristic of science is its intersubjectivity, because the results that it shows, is the result of both individual and collective efforts. Therefore, factors in the Genesis of science in the system of social relations is institutional, intellectual, philosophical, and religious, and even aesthetic. In unscientific forms of knowledge of science finds its ideals, values, goals, showing thus its anthropological (human) dimension. Using such research methods as: analysis, comparison, synthesis, induction, deduction, analogy and the like. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The topic of rationality is not new, but it is still very relevant. At the beginning of the 21st century, ideals and principles of philosophical and scientific research are changing. Science is now not so much repelled by empirical facts, as it operates with data and facts that are not available to empirical experience, are not directly observable. These theories include superstring theory and supergravity theory. Theoretical studies are developing much faster than practical ones that are available to experience. Thus, a new rationality is formed in philosophy and science. Experience is no longer understood broadly and universally, but is characterized as more local, which is important for any particular situation or conditional object. Such views require their own new understanding, research, they return us to the classical ideas of rationality, more precisely, how it should be interpreted today in the context of social being and knowledge, which is constantly changing. A new return to classical philosophical objectivity: truth, good, beauty requires its explanation within the limits of classical rationality. The aim of the work is to research rationality at its classical stage of development, as well as its influence on the social philosophy of the New Age. The speculative nature of modern science is expressed in the fact that The Universe is understood as one thing, and the theoretical activity of the mind becomes the main method of knowledge. The Universe does not exist according to the mechanical laws of the New Age, but in accordance with more complex and multilevel principles. However, it is natural that the turn of modern science to the ancient principles in knowledge is only conditional. This transition or return is more reminiscent of the Hegelian movement of the spirit from the subjective through the objective to the absolute, where human knowledge having gone through certain stages of its development returns to itself, but enriched with new knowledge and new experience. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Економічні закономірності та корпоративна культура аналізуються в статті відповідно до принципів економічної раціональності в контексті суспільних тенденцій, згідно з якими від членів суспільства за певних умов очікується певний образ дій. Корпоративна і господарська культура України складна і суперечлива. Її особливість полягає в слабкості вітчизняного організаційного потенціалу. Найважливішою базовою цінністю господарської культури розглядається праця. Праця як цінність культури суттєво впливає на господарський розвиток, разом з тим цінність праці визначається економічними, політичними та соціокультурними умовами. Необходімими атрибутами будь-якої господарської діяльності є практицизм і раціональність. Ставлення до практицизму в Україні протягом досить довгого часу було досить неоднозначним. Існувала відома традиція засудження прагнень до особистого збагачення і «міщанства» як побутового, повсякденного практицизму. Ця традиція була пов'язана з колективістським ідеалом, поширеним і серед селян, і серед ліберальної інтелігенції, яка, у свою чергу, намагалася стверджувати моральні ідеали безкорисливого «служіння народові ». Поширення серед певної частини інтелігенції отримав і підтримуваний православ'ям ідеал спрощення, тобто зведення до мінімуму споживання і повсякденного побутового комфорту. З іншого боку, існувала і тенденція, де культивувалося практичне вміння домогтися успіху, достатку, чесно розбагатіти. І в Україні, як і в інших країнах, також цінувався господар, енергійний підприємець, що розширює свою справу чесним чином. Суспільство підтримувало природність поваги до ініціативи та справедливої розсудливості, вміння налагодити господарський механізм. Корпоративна культура на території сучасної України знаходиться ще на початку шляху свого демократичного формування. Соціальна філософія володіє безперечними перевагами як методологічне підґрунтя наукового пошуку можливості оптимізації суспільного розвитку. Соціально-філософський аналіз проблем корпоративної культури та корпоративної етики виправданий викликом часу, і вимагає невідкладних перетворень у суспільній свідомості українців

Обґрунтовується концепція деструктивності як феномену прояву людяності в індивіді та суспільстві, яка має процессуaльній характер і наділена властивістю активності. Доводиться, що явище багатоманіття раціонaльностей, руйнуючи суб'єктивність, стає підставою для виникнення ставлення "буття-в-можливості", яке завжди "вже попереду себе" як спрямованість в майбутнє. Дана концепція розглядається як позитивне визначення існування можливості успішного вирішення соціальних проблем людиномірності завдяки подвоєнню типів людяності.

Розглянуті методологічні і світоглядні кореляції антропних та універсалістських установок наукового мислення в постнекласичну епоху.