Search

Present paper is intended to verify how strongly the current legislation of Georgia is focused on the prevention of disciplinary misconduct of judges. The matter is discussed through the prism of the concept of general prevention (Die generalpräventive Lehre). After a consistent review of legislation, the following conclusion should be made: • The main idea of the general prevention – the threat of punishment – is diminished. • Current Georgian legislation is less than focused on general prevention of disciplinary misconduct of judges; • Current regulations make it even more difficult to prevent misconducts; • A deep comprehension of the matter through the prism of the concept of general prevention is needed in order to create new, more acceptable regulations. The discussion offered in this paper has once again stressed an ever-existing problem: It is not necessary at all that a concept developed within a certain field of law is used in a restricted way − only within the frame of that same field of law. It should be applied in process of comprehension of a problem that occurred within an adjacent field of law if it is applicable considering its subject, problematics, or/and methodological base.

The article considers the peculiarities of conducting official investigations in the bodies of the NationalPolice of Ukraine and the existence of problematic issues in the field of documenting violations committedby police officers. Ways to eliminate aspects of problematic issues that arise when documenting the facts ofpolice officers (employees of enterprises, institutions of organizations that are in employment) at work in astate of alcohol, drugs or other intoxication. The focus is on the characteristics of administrative and legalmechanisms of administrative and disciplinary responsibility of police officers.During the study of the peculiarities of official investigations in the National Police, there was a need toaddress deficiencies in regulations governing the inspection of alcohol, drugs or other toxic intoxication ofemployees of enterprises, institutions and organizations, as well as law enforcement agencies. , proposed:1. Amend the Instruction on the procedure for detecting signs of alcohol, drug or other intoxication in driversor under the influence of drugs that reduce attention and speed of reaction, approved by a joint order ofthe Ministry of Internal Affairs and the Ministry of Health of Ukraine from November 9, 2015 52 1452/735on the grounds and procedure for conducting an inspection on the subject of intoxication of employees ofenterprises, institutions, organizations, law enforcement agencies or consider the feasibility of adopting aseparate regulation. 2. Amend the Disciplinary Statute of the National Police of Ukraine, approved by theLaw of Ukraine of March 15, 2018 № 2337-VIII in terms of inclusion in the obligations of a police officer to be examined for service in a state of alcohol, drugs or other intoxication, and in case of refusal to passsuch examination to equate it to confirmation of the fact of being in the service in a state of intoxication., У статті розглянуто питання особливостей проведення службових розслідувань в органах Націо-нальної поліції України та наявності проблемних питань у сфері документування порушень, скоєнихполіцейськими. Визначено шляхи усунення аспектів проблемних питань, які виникають при доку-ментуванні фактів перебування поліцейських (працівників підприємств, установ організацій, які пе-ребувають у трудових відносинах) на роботі в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.Зосереджено увагу на характеристиці адміністративно - правових механізмів адміністративної та дис-циплінарної відповідальності поліцейських.Під час дослідження особливостей проведення службових розслідувань в органах Національноїполіції виникла необхідність у врегулюванні недоліків у нормативних документах, що регламентуютьпорядок проведення огляду на предмет перебування в стані алкогольного, наркотичного чи іншоготоксичного сп’яніння працівників підприємств, установ та організацій, а також правоохоронних ор-ганів, запропоновано: 1. Внести зміни до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортнихзасобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікар-ських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС таМОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 щодо підстав та порядку проведення огляду напредмет перебування в нетверезому стані працівників підприємств, установ, організацій, правоохо-ронних органів чи розглянути доцільність прийняття окремого нормативного акту. 2. Внести зміни доДисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня2018 року № 2337-VIII в частині включення до зобов’язань поліцейського проходити огляд на предметперебування на службі в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а у випадку відмовивід проходження такого огляду прирівнювати його до підтвердження факту перебування на службі встані сп’яніння.

The article is devoted to a detailed analysis of national practice of disciplinary proceedings against judges, prosecutors and lawyers, as well as the legal positions of higher courts on the fact of the presence or absence of the principle of presumption of innocence in this category of proceedings. Particular attention is paid to the study of international law and thematic case law of the European Court of Human Rights, which highlights the distinction between criminal and disciplinary proceedings on certain characteristics and features of the principle of proof of guilt in each of them. The article formulates a claim conclusion about the need to rethink the essence of disciplinary proceedings in national law and to extend the basic principles of justice (in particular, criminal) to its sphere.The practice of prosecuting lawyers for disciplinary misconduct can serve as an example of a diametrically opposed approach to understanding the nature of disciplinary proceedings. Іn this case such features of justice (criminal and disciplinary proceedings) as competition, equality of the parties before the law and the court, proving the guilt of a person “beyond a reasonable doubt”, objectivity, justice and others are clearly demonstrated. Therefore, establishing the absence of the principle of presumption of innocence against judges and prosecutors as representatives of public authorities can be regarded not only as a manifestation of their discrimination in relevant disciplinary proceedings, but also as a violation of fundamental principles and constitutional rights of the person in the process of bringing them to this type of justice., Статья посвящена детальному анализу отечественной практики осуществления дисциплинарных производств в отношении судей, прокуроров и адвокатов, а также правовых позиций высших судебных инстанций на предмет констатации факта наличия или отсутствия принципа презумпции невиновности в этой категории производств. Отдельное внимание уделено исследованию норм международного права и тематическим прецедентным решениям Европейского суда по правам человека, в которых освещены вопросы разграничения уголовного и дисциплинарного процессов по определенным характерологическим признакам и особенностям реализации принципа обеспечения доказанности вины в рамках каждого из них. В работе сформулирован претензионный вывод о необходимости переосмысления сущности дисциплинарного производства в национальном праве и распространения действия основных принципов судопроизводства (в частности, уголовного) на его сферу., Проаналізовано вітчизняну практику здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів, прокурорів і адвокатів, а також правові позиції вищих судових інстанцій стосовно констатації факту наявності або відсутності принципу презумпції невинуватості у цій категорії проваджень. Окрему увагу приділено дослідженню норм міжнародного права та тематичним прецедентним рішенням Європейського суду з прав людини, в яких висвітлені питання розмежування кримінального та дисциплінарного процесів за певними характерологічними ознаками й особливості реалізації засади забезпечення доведеності вини в рамках кожного з них. У роботі сформульовано претензійний висновок про необхідність переосмислення сутності дисциплінарного провадження у національному праві та поширення дії основних засад судочинства (зокрема, кримінального) на його сферу.

Анализируются административно-правовой статус начальников (руководителей) органов внутренних дел, наделенных правом возбуждения дисциплинарного производства и назначения служебной проверки. Исследуются нормативно-правовые акты, закрепляющие отдельные элементы правового статуса, конкретизируются права, обязанности, запреты и ограничения уполномоченных начальников (руководителей) в их системной взаимосвязи. Изучаются проблемы, возникающие в рамках дисциплинарного производства, и предлагаются пути их преодоления при разрешении дисциплинарно-трудовых споров в системе органов внутренних дел., The article is devoted to the study of the administrative and legal status of the heads (heads) of internal affairs bodies who are entitled to initiate disciplinary proceedings and appoint an internal audit. The normative legal acts fixing separate elements of the legal status are analyzed, the rights, duties, prohibitions and restrictions of authorized chiefs (managers) in their systemic interrelation are specified. The problems arising in the framework of disciplinary proceedings are studied, and ways of overcoming them are proposed when resolving disciplinary and labor disputes in the system of internal affairs bodies.

В статье представлено содержание понятия доказывания по делу о дисциплинарном проступке. Автор аргументированно анализирует научные позиции различных авторов о формировании положений теории доказывания и предлагает свое авторское понимание доказывания по делу о дисциплинарном проступке., The article deals with the conceptual understanding of proof in a disciplinary offense case. The author reasonably analyzes the scientific positions of various authors on the formation of the provisions of the theory of proof and offers his own understanding of proof in a disciplinary offense case.

The article defines the basic principles of formation of normative and procedural grounds of legal responsibility of a judge. It has been found out that bringing a judge to a legal obligation by the regular basis indicates the necessity to enshrine the relevant list of offences in law. It has been determined that getting a judge to legal responsibility on regulatory grounds means committing an illegal action (from an objective point of view), primarily enshrined in the appropriate level of regulatory prohibitions. It has been established that the main essence of the factual basis for bringing a judge to legal responsibility is the action or inaction of a judge which indicates a prohibited legal norm, including offences. It has been found that the essence of the procedural and legal grounds for bringing a judge to legal liability primarily depends on the clarity of the decision of unique bodies that are competent in the field of imposing measures of legal liability on a judge. It has been proved that the procedural conditions for bringing judges to justice today are interrelated with the initiative of proceedings against them. It is determined that the basic principles of bringing judges to justice should be interpreted as objective signs of an act (action or inaction) committed by a judge on illegal grounds, which is the fundamental right that guarantees the victim of offence administration of fair justice is damaged. Researching the critical grounds for bringing a judge to various types of legal liability for committing an offence as prospective in further research in this direction has been suggested., У статті розкрито основні засади становлення нормативних і процесуальних підстав юридичної відповідальності судді. З’ясовано, що притягнення судді до юридичної відповідальності згідно нормативно-правової підстави свідчить про обов’язковість закріплення у законі відповідного переліку правопорушень. Визначено, що притягнення судді до юридичної відповідальності на нормативних підставах свідчить про вчинення протиправного діяння (з об’єктивної точки зору), яке насамперед закріплюється відповідним рівнем нормативних заборон. Встановлено, що основна суть фактичної підстави притягнення судді до юридичної відповідальності полягає у вчиненні дії чи бездіяльності з боку судді та вказує на заборонену правову норму, у тому числі на правопорушення. З’ясовано, що суть процесуально-правових підстав притягнення судді до юридичної відповідальності насамперед залежить від чіткості рішення спеціальних органів, які є компетентними у сфері призначення заходів накладення юридичної відповідальності на суддю. Доведено, що процесуальні умови притягнення суддів до юридичної відповідальності на сьогодні чітко взаємопов’язані із ініціативою провадження відносно них. Визначено, що основні засади притягнення суддів до юридичної відповідальності слід трактувати як закріплені у законі об’єктивні ознаки діяння (дії чи бездіяльності), вчиненого суддею на протиправних засадах, внаслідок чого виникає шкода фундаментальному праву особи, відносно якої вчинено правопорушення, на надання їй гарантій на здійснення справедливого правосуддя. Запропоновано перспективами подальших досліджень у визначеному напрямку визначити проведення досліджень ключових підстав притягнення судді до різних видів юридичної відповідальності за вчинення ним правопорушення.

В статье автор поднимает вопрос о том, является ли совершение работником, выполняющим воспитательные функции, аморального проступка, несовместимого с продолжением данной работы, дисциплинарным проступком. В связи с этим автор анализирует законодательство, судебную практику и мнения авторов. Рассматривая данный вопрос в историческом аспекте, автор приходит к выводу о том, что позиция законодателя меняется в этом вопросе: если раннее в КЗоТ РСФСР 1971 г. законодатель не относил указанное деяние к дисциплинарному проступку, то в ТК РФ уже относит, но с условием, что оно было совершенно по месту работы и в связи с исполнением своих трудовых обязанностей. В странах бывшего СССР законодатель придерживается аналогичной позиции. Сравнивая правовую природу совершения работником аморального проступка с аналогичным основанием увольнения сотрудника органов внутренних дел за совершение проступка, порочащего честь сотрудника органов внутренних дел, который является дисциплинарным проступком, автор приходит к выводу о том, что законодатель необоснованно не относит совершение работником, выполняющим воспитательные функции, аморального проступка не по месту работы или не в связи с выполнением своих трудовых обязанностей к дисциплинарному проступку. В связи с этим автор предлагает внесение соответствующих изменений в ст. 48 Федерального закона Об образовании в РФ и в ст. 192 ТК РФ. Кроме того, в статье обращается внимание на отсутствие определения аморального проступка. В связи с этим предлагается внесение дополнений в постановление Пленума Верховного суда РФ 2 О применении судами РФ Трудового кодекса РФ, In the article, the author raises the problem of whether the Commission of an immoral offense of an employee performing educational functions, which is incompatible with the continuation of this work, is a disciplinary offense. In this regard, the author analyzes the legislation, judicial practice and opinions of the authors. Considering this issue in historical aspect, the author comes to the conclusion that the position of the legislator is changing in this question: if early in the Labor code of the RSFSR in 1971. The legislator does not consider such conduct to disciplinary misconduct, the Labor code already referred, but with the condition that it was absolutely at work and in connection with the performance of their duties. In the countries of the former USSR, the legislator holds a similar position. Comparing the legal nature of a worker commit immoral act with the same basis of dismissal of the employee of bodies of internal Affairs for the Commission of the offense discrediting honor of the employee of internal Affairs bodies, which is a disciplinary offence, the author comes to the conclusion that the legislator unreasonably not include the committing of a worker performing educational functions, immoral act, not at the place of work or in connection with the performance of their duties, the disciplinary misconduct. In this regard, the author suggests making appropriate changes to article 48 of the law On education in the Russian Federation and article 192 of the Labor Code of the Russian Federation. In addition, the article draws attention to the absence of a definition of immoral misconduct. In connection with this proposed amendment of the resolution of Plenum of the Supreme Court No. 2 On application by courts of the Russian Federation the Labour code of the Russian Federation, №1(50) (2020)

В соответствии с положениями Федерального закона «О службе в уголовно-исполнительной системе Российской Федерации» от 19 июля 2018 г. № 197-ФЗ в статье формулируется понятие дисциплинарного проступка как основания дисциплинарной ответственности сотрудников уголовно-исполнительной системы, анализируются его обязательные объективные и субъективные признаки. При этом особое внимание в статье уделено таким его основополагающим признакам, как противоправность и виновность.In accordance with the provisions of Federal law № 197-FZ of July 19, 2018 «On service in the criminal Executive system of the Russian Federation», the article formulates the concept of a disciplinary offense as the basis for disciplinary responsibility of employees of the penitentiary system, analyzes its mandatory objective and subjective features. At the same time, special attention is paid to such fundamental features as illegality and guilt.

Анализируется опыт правового регулирования дисциплинарной ответственности в зарубежных странах. В результате сравнительного исследования условий эффективности организационно-правовых и процессуальных аспектов привлечения к дисциплинарной ответственности государственных служащих зарубежных стран с российским законодательством делается вывод, что внедрение некоторых правовых механизмов, используемых в других странах, способствовало бы повышению эффективности института дисциплинарной ответственности государственных служащих в Российской Федерации., The author analyzes the foreign experience of legal regulation of disciplinary responsibility in foreign countries. As a result of a comparative study of the conditions for the effectiveness of the organizational, legal and procedural aspects of bringing civil servants of foreign countries with Russian legislation to disciplinary responsibility, it is concluded that the introduction of some legal mechanisms used in other countries would contribute to an increase in the effectiveness institute of disciplinary responsibility of civil servants in the Russian Federation., СОВРЕМЕННОЕ ПРАВО, Выпуск 11 2020

This research aims to study the judicial control over disciplinary offenses registered in female penal units. In order to do so, it works with 136 appeals, judged by São Paulo’s State Court Of Justice (TJSP), between the years 2014 and 2017. These decisions are the result of legal controversy regarding the attribution of serious disciplinary misconduct by the prison administration, whose procedure must be reviewed by the judiciary. The disciplinary system is a key element in the penal execution that directly determines the amount of time to be served and the quality of prison life. For that reason, it discusses the factual situations described in the decisions, the arguments and elements mobilized in the sanctioning process and in the characterization of the sanctioned women, the meanings attributed to the disciplinary punishment and the scope of judicial control over the administrative disciplinary imputation. Esta pesquisa tem como objetivo geral oferecer um retrato da atuação jurisdicional no regime disciplinar prisional, especificamente no julgamento de faltas disciplinares graves registradas em unidades penais femininas. Para tanto, trabalha, quantitativa e qualitativamente, com 136 agravos em execução penal, julgados pelo TJSP, entre os anos de 2014 e 2017. Esses acórdãos são resultado de controvérsia jurídica em relação à imputação de falta disciplinar grave pela administração prisional, cujo procedimento deve ser remetido à apreciação do juízo da execução penal. O regime disciplinar prisional é peça-chave no desenvolvimento progressivo da pena, e a punição disciplinar altera substancialmente as condições e o tempo de cumprimento da pena privativa de liberdade, provocando implicações severas na vida da pessoa sancionada. Diante desse contexto, discute-se especialmente as situações fáticas descritas nos acórdãos, os argumentos e juízos valorativos mobilizados na aplicação das sanções disciplinares e na caracterização das mulheres sancionadas, os sentidos atribuídos à punição disciplinar, o alcance do controle judicial sobre a imputação disciplinar administrativa e as dificuldades de acesso à justiça pelas mulheres sancionadas.

El presente artículo de investigación analiza, la relación existente entre el trabajador y el empleador a la luz del derecho laboral, el procedimiento disciplinario laboral y los criterios axiológicos y jurídicos, que ayudan a determinar el tiempo que debe de transcurrir entre el momento en que el empleador es notificado de la ocurrencia de una falta disciplinaria, por parte de un empleado y la aplicación de la sanción disciplinaria o la terminación del contrato laboral con justa causa, atendiendo a una serie de principios constitucionales, a la doctrina y la jurisprudencia, realizando un análisis desde el marco normativo colombiano que este abarca. De esta manera este artículo fija los criterios más relevantes que debe tener en cuenta el empleador a la hora de ostentar su poder disciplinario y de subordinación, como el principio de inmediatez en el plazo para imponer la sanción disciplinaria o la terminación del contrato con justa causa de acuerdo con las situaciones en las cuales se pueda ver inmerso. The present research article analyzes, in labor relations between the worker and the employer through Labor Law the Corporate Disciplinary Procedure and the axiological and legal criterio, that help to determine the time that must elapse between the moment when the employer is notified of the ocurrence of a disciplinary misconduct by an employee and the application of the disciplinary sanction or termination of the employment cotract with just cause, according to a series of constitutional principies, doctrine and jurisprudence, making an analysis from the Colombian normative framework that this covers. I this way, this article sets the most relevant criterio that the employer must take into account when showing its disciplinary and subordination power, as the principle of immdiacy in the term to impose the disciplinary sanction or the termiation of the work contract with just cause, according to the situation in which it can be see immersed.