Search

This study focuses on mechanisms which regulate the process of fracture healing. We studied the form and position of the fibrin-blood clots (FBC) in the zone near the fragments among patients with limb fractures: macroscopically (during open surgical operations to reposition bone fragments) and using sonography. We conducted a histological and immuno-histochemical analysis of biopsy material obtained from the zone around the fracture during surgical procedures on 16 patients in 1–18 days after the fracture. We determined that the density of FBC and their form depends on the volume of damage to the periosteum-muscular fascia and the extent of the shift of fragments. In most cases, with a closed fracture, fibrin-blood clots had a spindle-shaped form. Fibrin along the periphery and in the zone between the fragments has a dense structure, and becomes cellular in central zones. The cells surrounded by fibrin partitions contain blood cells and serum. In many places, fibrin partitions had a one-direction orientation position, and the cells were oval-elongated, which indicated hydrostatic pressure in them. Proliferation of mesenchymal cells began in the vital tissues around the FBC, then during reproduction they pentrated to fibrin. Lengthwise axis of the cells was parallel to fibrin partitions. The bone trabeculae which form on the third week after fracture repeated the orientation of the fibrin partitions. It was determined that the vascular endothelial growth factor (VGEF) concentrates in fibrin and remains in it over the first week after the fracture, later it was found in endotheliocytes, fibroblasts and osteoblasts. The process of filling of the cells with around-fracture FBC lasted 12–18 days and during this period, their osteogenic differentiation occurred. Such tempi and orientation of the process is caused by fibrin with a concentration of growth factors in it. Using the results of the study, it could be assumed that the main conditions for osteogenic differentiation of cells are high concentration of VGEF in the fibrin, which initiates neoangiogenesis and internal tension of fibrin partitions. The formation of structured FBC around the ends of the fragments, which contain VGEF should be considered an initial stage of the process of forming of bone regeneration.

The goal: using mathematical finite-element modeling to calculate the stress-strain state (SSS) of fibrin-blood clot and periosteum around the fracture zone in the conditions of fixation of femur fragments with on-bone plate, intramedullary locking nail and ExFix. The methods: the model represents two fragments of femur with transverse fracture plane joined with spindly fibrin-blood clot enclosed in periosteum and devices mentioned above. The existing data on the Young's modulus and Poisson's ratio of all components of the model were used. The calculations of SSS of clot and periosteum were performed under axial load of 800 N on femur and transverse load of 200 N on the distal femur. The control points on the horizontal section of clot and periosteum were selected for a quantitative comparison of the voltage in various conditions of fragments fixation. Moreover, the area covered by the maximum stress level was compared. The results: The following patterns were revealed. At the same axial load of model the lowest level of stress in periosteal-fibrin spindle was observed when fragments were fixed with intra­medullary locking nail, a little more — with plate, and the biggest one — with ExFix. The ratio of the stress values was 1: 2: 3–4.At the same transverse load of model the lowest level of stress in periosteal-fibrin spindle was observed when fragments were fixed with plate, a little more – with intramedullary locking nail, and the biggest one — with ExFix. The ratio of the stress values was 1: 6: 10–12.The greatest difference in stress levels was noticed in the conditions of transverse load on the segment. Conclusion: The presented data on SSS in tissues around the fracture zone explain the origin of sizes, shapes and structures of periosteal bone regenerate in the treatment of diaphyseal fractures with devices with different modes of mobility of bone fragments.

Using plasminogen-Sepharose 4B chromatography, a 50-70% reduction in the alpha-2-antiplasmin (alpha-2-AP) content in human and dog blood plasma was reached. The decrease in the alpha-2-AP concentration in human and dog blood plasma markedly enhanced the lysis of fibrin clots formed from the plasma under the action of urokinase and streptokinase. Thus, the lysis of model clots for a definite period of time for human and dog blood plasma depleted for alpha-2-AP by 50-70% required 5-8 and 3-6 times as low urokinase and streptokinase concentrations as those needed for the clot lysis in the native plasma. The decrease in the fibrinogen concentration in human blood plasma caused by plasmosorption on plasminogen-Sepharose enhanced the model fibrin clot lysis by urokinase and streptokinase, however, by no more than 5-10%. Hence, the increased efficiency of plasminogen activators in the given model system can be accounted for by the decline of the antiplasmin potential of the blood plasma.

Summary. The interaction of fibrin and blood platelets was studied by measuring tension development in clots containing different ratios of these two components. Isometric tension attained a saturating value (MT) when plotted as a function of the concentration of either component at a constant concentration of the other. The value of MT increases linearly with the minimal platelet concentration (Ps) required in order to reach saturation at various different fibrin concentrations. A linear relationship also holds in a plot of Ps versus the logarithm of the corresponding fibrin concentration. When the cylindrical clots contracted isotonically, the velocity, normalized with respect to the momentary length, was found to be constant. This velocity decreased in an hyperbolic manner with increasing fibrin concentration at a constant concentration of blood platelets. The results are interpreted in terms of a three-dimensional network in which the blood platelets serve as contractile cross-bridges connecting fibrin fibres. Tension development is assumed to be accompanied by the reduction of the angle between fibrin fibres. An attempt was made to calculate the isometric tension developed by a platelet.

Introduction:The ability of PRF to sustain its platelet concentrate over the tested time may have significant clinical implications. Blood drawn before the start of the procedure and stored as PRF improves patient comfort and saves operator time, since no specialised equipment or storage facilities are required. Aim: To determine whether storage time has a significant effect on the platelet concentration of platelet-rich fibrin (PRF). Materials and Methods: A total of 10 healthy participants were enrolled into the study. From all the participants, three separate blood samples were collected by venepuncture. Two of the blood samples were centrifuged to form PRF. Formed PRF was removed from the respective test tubes at different time intervals - immediately after centrifugation (Group A) and after 60 min of storage time in the blood collecting tube (Group B). The residual blood from each group was tested for platelet concentration and comparison was made with non-centrifuged baseline sample (Group C). Results: The residual mean platelet concentration of Group A was higher than that determined for Group B. The results from this study indicate that there was a significant difference in the mean platelet concentration of PRF when stored for 0 and 60 minutes. Conclusion : The study concluded that clot disintegration does not take place after 15 minutes of storage, but rather remains stable over a period of at least 60 minutes and may in fact increase in platelet concentration during that time.

Aim of the work — to study the shape and echogenic state of tissues in the bone fracture zone after a shaft fracture by ultrasonography and follow its relationships with the newly formed bone regenerate on X-rays. Materials and methods. Ultrasonographic examination was performed in 25 patients with shaft fracture of the humerus (13), crus (4), hip (8) on days 2–21 after the trauma using Toshiba Aplio-500 sonograph with linear detector of 5–12 Hz. Results.The main phenomenon, which was detected, was the presence of an anechogenic fusiform zone near broken bone fragments. It was visualized in the majority of examined patients, and we called it the fibrin-blood clot zone. A comparison of the size and shape of the fibrin-blood clot zone with the corresponding parameters of the newly formed periosteal bone regenerate was performed in 8 patients with humerus fracture. Ultrasonography in video recording mode allowed us to obtain information on the volumetric deformation of the fibrin-blood clot associated with the displacement of bone fragments in the process of functional loads. For example, in case of isometric tensions of the shoulder muscles, dislocations of broken bone fragments occurred, which were simultaneously accompanied by the change in the shape of the external contour of the fibrin-blood clot. Conclusions. Ultrasonography allows to evaluate the shape and size of the hematoma or fibrin-blood clot, which is in the state of forming, in the bone fracture zone, as well as to establish the character of its deformation in real time with loading. As a rule, the external contour of a fibrin-blood clot has an arch-like shape, which separates it from surrounding periosteum and muscles. A fact was confirmed that a hematoma and a fibrin-blood clot had an anechogenic structure during the first week after trauma, while echogenic inclusions appeared after the indicated time and more often in the peripheral zone. The shape and size of a fibrin-blood clot are close to the corresponding parameters of a periosteal bone regenerate. It gives ground to think that fibrin is a specific environment, on which a new bone is formed., Цель работы: исследовать форму и эхогенное состояние тканей в околоотломковой зоне после диафизарного перелома путем ультразвукового исследования и проследить их связь с новообразованным костным регенератом на рентгенологическом изображении. Материалы и методы. Ультрасонографические исследования проведены у 25 пострадавших: с диафизарными переломом плеча (13), голени (4), бедра (8) на 2-е — 21-е сутки после травмы с помощью сонографа Tosiba Aplio-500 с линейным датчиком 5–12 Гц. Результаты. Основным феноменом, который обнаружен, было наличие у концов отломков анэхогенной веретенообразной зоны, которая визуализировалась у большинства исследованных. Эту зону мы назвали зоной фибрин-кровяного сгустка. У 8 больных с переломом плечевой кости проведено сравнение размеров и формы зоны фибрин-кровяного сгустка с соответствующими параметрами новообразованного периостального костного регенерата. Ультрасонография в режиме видеозаписи дала нам возможность получить информацию об объемной деформации фибрин-кровяного сгустка при перемещениях отломков в процессе функциональных нагрузок. Так, при изометрических напряжениях мышц плеча происходили перемещения концов отломков, которые сопровождались одновременно изменением формы внешнего контура фибрин-кровяного сгустка. ­Выводы. Ультрасонография позволяет оценить форму и размеры околоотломковой гематомы или фибрин-кровяного сгустка, который находится в состоянии организации, а также установить характер его деформаций при нагрузках в реальном времени. Как правило, внешний контур фибрин-кровяного сгустка имеет дугообразную форму, что отделяет его от окружающих надкостницы с мышцами. Подтверждено, что гематома или фибрин-кровяной сгусток в течение первой недели после травмы имеет анэхогенную структуру, а эхогенные включения появляются после указанного срока и чаще по периферийной зоне. Форма и размеры фибрин-кровяного сгустка приближаются к соответствующим параметрам периостального костного регенерата. Это дает основание считать, что фибрин является специфической средой, на основе которой образуется новая кость., Мета роботи: дослідити форму та ехогенний стан тканин у навколовідламковій зоні після діафізарного перелому шляхом ультрасонографії та прослідкувати їх зв’язок із новоутвореним кістковим регенератом на рентгенологічному зображенні. Матеріали та методи. Ультрасонографічне дослідження проведено у 25 постраждалих із діафізарними переломами плеча (13), гомілки (4), стегна (8) на 2-гу — 21-шу добу після травми сонографом Tosiba Aplio-500 з лінійним датчиком 5–12 Гц. Результати. Основним феноменом, що був виявлений, була наявність біля кінців відламків анехогенної веретеноподібної зони, що візуалізувалася у більшості досліджених. Цю зону ми назвали зоною фібрин-кров’яного згустка. У 8 хворих з переломом плечової кістки проведено порівняння розмірів та форми зони фібрин-кров’яного згустка з відповідними параметрами новоутвореного періостального кісткового регенерату. Ультрасонографія в режимі відеозапису дала нам змогу отримати інформацію щодо об’ємної деформації фібрин-кров’яного згустка, пов’язану з переміщенням відламків у процесі функціональних навантажень. Так, при ізометричних напруженнях м’язів плеча відбувалися переміщення кінців відламків, які супроводжувалися одночасно зміною форми зовнішнього контура фібрин-кров’яного згустка. Висновки. Ультрасонографія дозволяє оцінити форму та розміри навколо відламкової гематоми або фібрин-кров’яного згустка, що знаходиться в стані організації, а також установити характер його деформацій в реальному часі при навантаженнях. Зазвичай, зовнішній контур фібрин-кров’яного згустка має дугоподібну форму, що відокремлює його від оточуючих окістя і м’язів. Підтверджено той факт, що гематома та фібрин-кров’яний згусток протягом першого тижня після травми має анехогенну структуру, а ехогенні включення з’являються після вказаного терміну і частіше по периферійній зоні. Форма та розміри фібрин-кров’яного згустка наближаються до відповідних параметрів періостального кісткового регенерату. Це дає підставу вважати, що фібрин є специфічним середовищем, на основі якого утворюється нова кістка.

Цель работы: исследовать форму и эхогенное состояние тканей в околоотломковой зоне после диафизарного перелома путем ультразвукового исследования и проследить их связь с новообразованным костным регенератом на рентгенологическом изображении. Материалы и методы. Ультрасонографические исследования проведены у 25 пострадавших: с диафизарными переломом плеча (13), голени (4), бедра (8) на 2-е 21-е сутки после травмы с помощью сонографа Tosiba Aplio-500 с линейным датчиком 5-12 Гц. Результаты. Основным феноменом, который обнаружен, было наличие у концов отломков анэхогенной веретенообразной зоны, которая визуализировалась у большинства исследованных. Эту зону мы назвали зоной фибрин-кровяного сгустка. У 8 больных с переломом плечевой кости проведено сравнение размеров и формы зоны фибрин-кровяного сгустка с соответствующими параметрами новообразованного периостального костного регенерата. Ультрасонография в режиме видеозаписи дала нам возможность получить информацию об объемной деформации фибрин-кровяного сгустка при перемещениях отломков в процессе функциональных нагрузок. Так, при изометрических напряжениях мышц плеча происходили перемещения концов отломков, которые сопровождались одновременно изменением формы внешнего контура фибрин-кровяного сгустка. Выводы. Ультрасонография позволяет оценить форму и размеры околоотломковой гематомы или фибрин-кровяного сгустка, который находится в состоянии организации, а также установить характер его деформаций при нагрузках в реальном времени. Как правило, внешний контур фибрин-кровяного сгустка имеет дугообразную форму, что отделяет его от окружающих надкостницы с мышцами. Подтверждено, что гематома или фибрин-кровяной сгусток в течение первой недели после травмы имеет анэхогенную структуру, а эхогенные включения появляются после указанного срока и чаще по периферийной зоне. Форма и размеры фибрин-кровяного сгустка приближаются к соответствующим параметрам периостального костного регенерата. Это дает основание считать, что фибрин является специфической средой, на основе которой образуется новая кость., Aim of the work to study the shape and echogenic state of tissues in the bone fracture zone after a shaft fracture by ultrasonography and follow its relationships with the newly formed bone regenerate on X-rays. Materials and methods. Ultrasonographic examination was performed in 25 patients with shaft fracture of the humerus (13), crus (4), hip (8) on days 2-21 after the trauma using Toshiba Aplio-500 sonograph with linear detector of 5-12 Hz. Results.The main phenomenon, which was detected, was the presence of an anechogenic fusiform zone near broken bone fragments. It was visualized in the majority of examined patients, and we called it the fibrin-blood clot zone. A comparison of the size and shape of the fibrin-blood clot zone with the corresponding parameters of the newly formed periosteal bone regenerate was performed in 8 patients with humerus fracture. Ultrasonography in video recording mode allowed us to obtain information on the volumetric deformation of the fibrin-blood clot associated with the displacement of bone fragments in the process of functional loads. For example, in case of isometric tensions of the shoulder muscles, dislocations of broken bone fragments occurred, which were simultaneously accompanied by the change in the shape of the external contour of the fibrin-blood clot. Conclusions. Ultrasonography allows to evaluate the shape and size of the hematoma or fibrin-blood clot, which is in the state of forming, in the bone fracture zone, as well as to establish the character of its deformation in real time with loading. As a rule, the external contour of a fibrin-blood clot has an arch-like shape, which separates it from surrounding periosteum and muscles. A fact was confirmed that a hematoma and a fibrin-blood clot had an anechogenic structure during the first week after trauma, while echogenic inclusions appeared after the indicated time and more often in the peripheral zone. The shape and size of a fibrin-blood clot are close to the corresponding parameters of a periosteal bone regenerate. It gives ground to think that fibrin is a specific environment, on which a new bone is formed.

Регенерація кістки — це каскад клітинних і молекулярних подій, що призводять до утворення в ділянці перелому кісткової тканини, яка ідентична початковій. Процес поділяють на стадії, між якими неможливо провести чітку межу.Мета: виділити ключові клінічні та морфологічні явища, які визначають стадійність процесу зрощення відламків після перелому кістки, уточнити сутність першої стадії, встановити терміни кожної стадії в людини.Методи: експерименти виконані на 8 дорослих вівцях породи каракульська курдючна масою 35–40 кг, яким виконували закритий перелом правої стегнової кістки. Ділянку перелому досліджували за допомогою методів гістології через 5 год, 1, 4 і 15 діб. Вивчено навколовідламковий простір у 43 постраждалих із закритими переломами довгих кісток кінцівок, яким виконували відкриту репозицію відламків. Ретроспективно оцінено клінічний матеріал 546 постраждалих з діафізарними переломами кісток кінцівок, накопичений за останні 30 років.Результати: доведено, що фібрин-кров’яний згусток є закономірно необхідною структурою для проліферації та диференціації клітин і утворення нової кісткової тканини. У результаті проведення УЗД встановлено, що форма та локалізація кісткового регенерату відповідає формі й локалізації фібрин-кров’яного згустку. На підставі дослідження кутової рухомості кісткових відламків та утворення кісткового регенерату встановили терміни загоєння переломів плечової кістки в період від 4 до 8 тижнів, стегнової — від 8 до 12, кісток гомілки — від 8 до 17.Висновок: як першу важливу стадію регенерації кістки запропоновано виділити формування фібрин-кров’яного згустку, що заповнює повністю або частково навколовідламковий простір. Приблизний термін утворення і стабілізації його структури становить від 12 до 24 год. Встановлені терміни стадій загоювання діафізарних переломів довгих кісток у людини., Регенерация кости — это каскад клеточных и молекулярных событий, которые приводят к образованию в области перелома костной ткани, идентичной первоначальной. Процесс разделяют на стадии, между которыми невозможно провести четкой границы.Цель: выделить ключевые клинические и морфологические явления, определяющие стадийность про­цесса сращения отломков после перелома кости, уточнить сущность первой стадии, установить сроки каждой стадии у человека.Методы: эксперименты выполнены на 8 взрослых овцах породы каракульская курдючная массой 35–40 кг, которым выполняли закрытый перелом правой бедренной кости. Участок перелома исследовали с помощью методов гистологии через 5 ч, 1, 4 и 15 суток. Изучено околоотломковое пространство у 43 пострадавших с закрытыми переломами длинных костей конечностей, которым выполняли открытую репозицию отломков. Ретроспективно оценен клинический материал 546 пострадавших с диафизарными переломами костей конечностей, накопленный за последние 30 лет.Результаты: доказано, что фибрин-кровяной сгусток является закономерно необходимой структурой для пролиферации и дифференциации клеток и образования новой костной ткани. В результате проведения УЗИ установлено, что форма и локализация костного регенерата соответствует форме и локализации фибрин-кровяного сгустка. На основе исследования угловой подвижности костных отломков и образования костного регенерата установили сроки заживления переломов плечевой кости в период от 4 до 8 недель, бедренной — от 8 до 12, костей голени — от 8 до 17.Вывод: предложено как первую важную стадию регенерации кости выделить формирование фибрин-кровяного сгустка, который заполняет полностью или частично околоотломковое пространство. Примерный срок образования и стабилизации его структуры составляет от 12 до 24 часов. Установлены сроки стадий заживления диафизарных переломов длинных костей у человека., Bone regeneration is a cascade of cellular and molecular phe­nomena leading in the fracture region to the formation of bone tissue which is identical to the original one. The process is divided into stages between which it is impossible to draw a clear line. Objective: To identify key clinical and morphological phenomena that define the staging process of fragments fusion after the bone fracture, to clarify the essence of the first stage, to set the dates of each stage in humans. Methods: Experiments were performed in 8 adult Karakul breed sheep weighing 35–40 kg underwent a closed fracture of the right femur. Plot fracture examined by histological methods after 5 hours, 1, 4 and 15 days. Near fragmental space studied in 43 patients with closed fractures of long bones which was performed open reduction of bone fragments in. Retrospectively we evaluated clinical data in 546 patients with diaphyseal fractures of the extremities accumulated over the past 30 years. Results: it is proved that the fibrin blood clot is naturally necessary structure for proliferation and differentiation of cells and for the formation of new bone tissue. After ultrasound examination it was found that the shape and location of bone regenerate conforms to the shape and location of the fibrin blood clot. Based on the study of angular mobility of bone fragments and bone regenerate forma­tion we established terms of healing of fractures in humerus in the period from 4 to 8 weeks, in femur — from 8 to 12, and in shin bones — from 8 to 17 weeks. Conclusion: There were proposed to highlight formation of a fibrin blood clot as the first important step of bone regeneration which completely or partially fills near fragmental space. Approximate lifetime formation and stabiliza­tion of its structure is from 12 to 24 hours. There were established terms of the stages of healing of diaphyseal fractures in human long bones.

Inherited disorders of fibrinogen are rare and can be quantitative (hypofibrinogenemia), qualitative (dysfibrinogenemia), or both (hypodysfibrinogenemia). Moreover, variants in fibrinogen have been described that associated with a bleeding, thrombotic, or combined phenotype. Although several genetic variations leading to hypodysfibrinogenemia have been identified, few clinically described cases have been molecularly characterized. In this report we describe a 16-year-old female who presented with an unprovoked portal vein thrombosis. At the time of presentation, she appeared to have hypofibrinogenemia based on quantitation using the Clauss method. Immunoreactive testing demonstrated in a discrepancy between fibrinogen antigen and activity level consistent with dysfibrinogenemia. Single gene sequencing of FGA, FGB, and FGG revealed a heterozygous mutation in FGB, the gene encoding the fibrinogen beta chain (p.Tyr356Cys;). This variant (fibrinogen Villeurbanne) was previously described in a family with a clinical diagnosis of hypofibrinogenemia and a bleeding phenotype. This variant results in an unpaired cysteine residue near the beta chain hole, potentially resulting in abnormal protein synthesis or folding leading to intracellular protein degradation, protein instability within circulation, and/or abnormal polymer formation. It is also conceivable that this mutation could lead to aggregate formation via this unpaired cysteine between individual fibrinogen molecules or between fibrinogen and other proteins. To better characterize this fibrinogen, we generated fibrin clots using purified fibrinogen from the patient and normal control. Clot structures were analyzed using scanning electron microscopy. The patient's fibrin clots, as compared to the control, were poorly formed, consisting of long, thin fibers with little bundling and irregular spaced branch points. These results indicate that the mutant fibrinogen is sufficiently stable in circulation to significantly impair polymer formation. Albumin is the most prevalent plasma protein and is known to have an unpaired cysteine residue, making it a reasonable candidate to aggregate with the mutant fibrinogen. Plasma from the patient and control samples underwent co-immunoprecipitation followed by Western blot analyses in order to determine if we could detect albumin aggregation with the mutant fibrinogen. We found evidence of interaction between the mutant fibrinogen and albumin that was not observed in normal controls, suggesting that this patient's fibrinogen forms aggregates with albumin. These findings contradict a previous conclusion that fibrinogen Villeurbanne results in hypofibrinogenemia, and indicate that it is a hypodysfibrinogenemia. Moreover, our laboratory findings together with the patient's presentation of an unprovoked portal vein thrombosis suggest the possibility that this mutant fibrinogen may, in some contexts, lead to pathological thrombosis. Figure Disclosures Palumbo: Ionis Pharmaceuticals: Research Funding.

Для лечения диафизарных переломов используют методы фиксации, при которых образуются конструкции «отломки – фиксатор» с различными механическими свойствами и диапазоном перемещений отломков.Цель: обосновать концепцию влияния перемещений отломков на процесс формообразования регенерата при лечении диафизарных переломов ортезом или стержневым аппаратом (АВФ).Методы: перемещение отломков с помощью ультрасонографии оценено у 18 больных с диафизарными переломами плечевой (9), бедренной (5) и большеберцовой (5) костей. Среди них 8 пострадавших со свежими переломами плечевой кости лечили консервативно с использованием ортеза, у 5 со свежими переломами бедренной кости и костей голени использовали АВФ, 6 пациентов были с несросшимися переломами после металлоостеосинтеза.Результаты: установлено, что отломки имеют многовекторную траекторию перемещений в пространстве. У больных со свежими переломами плечевой кости, которым применяли ортез, линейные перемещения концов отломков были в пределах 1,1–6 мм (10–40 % от исходного расстояния), амплитуда угловых составила 2°–8°. При фиксации АВФ линейные перемещения отломков до 2 мм (13 %) выявлены только у больных с переломом бедренной кости. В случае несросшихся переломов под действием осевой нагрузки появлялась или увеличивалась (на вершине деформации на 37–61 %) угловая деформация сегмента.Выводы: механические свойства фибрин-клеточно-коллагеновой бластемы позволяют ей деформироваться на растяжение без негативных последствий в пределах 13–40 %. Подвижность отломков в первые три недели после диафизарного перелома вызывает деформацию и напряжение бластемы, что обуславливает в дальнейшем структуру полноценного периостального костного регенерата. При несращении диафизарного перелома подвижность отломков не оказывает стимулирующего и формообразующего эффекта., Для лікування діафізарних переломів використовують методи фіксації, за яких утворюються конструкції «відламки – фіксатор» з різними механічними властивостями і діапазоном переміщень відламків.Мета: обґрунтувати концепцію впливу переміщень відламків на процес формоутворення регенерату під час лікування діафізарних переломів ортезом або стрижневим апаратом (АЗФ).Методи: переміщення відламків за допомогою ультрасонографії оцінено у 18 хворих з діафізарними переломами плечової (9), стегнової (5) і великогомілкової (5) кісток. Серед них 8 постраждалих зі свіжими переломами плечової кістки лікували консервативно з використанням ортеза, у 5 зі свіжими переломами стегнової кістки та кісток гомілки використовували АЗФ, 6 пацієнтів були з переломами, які не зрослися після металлоостеосинтезу.Результати: встановлено, що відламки мають багатовекторну траєкторію переміщеньу просторі. У хворих із нещодавно отриманими переломами плечової кістки, яким застосовували ортез, лінійні переміщення кінців відламків були в межах 1,1–6 мм (10–40 % від вихідної відстані), амплітуда кутових склала 2°–8°. Після фіксації АЗФ лінійні переміщення відламків до 2 мм (13 %) виявлені тільки у хворих із переломами стегнової кістки. Після переломів, які не зрослися, під дією осьового навантаження з’являлася або збільшувалася (на вершині деформації на 37–61%) кутова деформація сегмента.Висновки: механічні властивості фібрин-клітинно-колагенової бластеми дають змогу їй деформуватися на розтягнення без негативних наслідків у межах 13–40 %. Рухливість відламків у перші три тижні після діафізарного перелому призводить до деформації і напруження бластеми, що обумовлює в подальшому структуру повноцінного періостального кісткового регенерату. У разі незрощення діафізарного перелому рухливість відламків не сприяє стимулювальному і формоутворювальному ефекту., Methods of fixation are used for the treatment of diaphyseal fractures, which produce structure «fragments – fixation device» with various mechanical properties and the displacement range of fragments. Purpose: to justify the concept of the effect of the displacement of bone fragments in the process of formation of the regenerate in the treatment of diaphyseal fractures with orthosis or external rod device (ARD). Methods: dislocation of the bone fragments using ultrasonography studied in 18 patients with diaphyseal fractures of humerus (9), femur (5) and tibia (5). Eight patients out of them with acute humeral fractures were treated conservatively with orthosis, in 5 patients with acute femoral and tibial fractures ARD was used, 6 patients had nonunion after osteosynthesis. Results:it is found that bone fragments have a multidirectional path of movement in space. In patients with acute humeral fractures treated with orthosis, linear displacement of the fragments end ranged 1.1–6 mm (10–40 % of initial distance), angular amplitude was 2°–8°. In ARD fixation linear fragment displacement (2 mm — 13 %) found only in patients with femoral fractures. In a cases of nonunion angular skeletal deformation appeared and increased under the axial load (apical deformity angel 13–40 %). The mobility of bone fragments in the first three weeks after diaphyseal fracture causes deformation and strain blastema, which results in the future structure of the high-grade periosteal bone regenerate. Nonunion of diaphyseal fracture fragments mobility does not provide a stimulating and shaping effect.

Introduction: The final events of the activated clotting cascade include the conversion of fibrinogen to fibrin and stabilization of the growing fibrin clot by factor XIII (FXIII). A missense variant in the alpha chain of fibrinogen, α-fibrinogen (FGA) Thr312Ala (rs6050, NM_000508.3:c.991A>G, NP_000499.1:p.[Thr331Ala]), has been previously shown to interfere with FXIII-dependent cross-linking, leading to stiffer blood clots. It is believed this pathophysiology underlies the increased risk of venous thromboembolism (VTE) associated with the variant. The Thr312Ala variant has been shown to be significantly associated with VTE among White, Non-Hispanic populations. The only investigation of the variant in a Black population (Rasmussen-Torvik et al 2007) found no significant relationship between Thr312Ala and VTE, but the authors cite the relatively small number of participants included in the analysis as a possible reason for a null finding. We investigated the association between FGA Thr312Ala and VTE in a case-control study enrolling a relatively large racially diverse study population. Methods: Conditional logistic regression was used to assess the association between FGA Thr312Ala and VTE among enrollees in the Genetic Attributes and Thrombosis Epidemiology (GATE) study, a case-control study enrolling 1,042 VTE cases and 1,213 controls with no history of VTE, frequency-matched on age, sex, and race. Crude models conditioned on the matching factors, and adjusted models conditioned on the matching factors and controlled for patient characteristics found to be associated with both case/control status and FGA Thr312Ala genotype. Among all patient characteristics evaluated, the β-fibrinogen (FGB) promoter region variant -455 G>A (rs1800790, NM_001184741.1:c.-463G>A) was the only patient characteristic associated with both case/control status and FGA Thr312Ala genotype. Potential effect modification was assessed using likelihood ratio tests. Results: Among 660 White controls and 528 White cases in the GATE study, carrying at least one FGA rs6050 G (Ala) allele was associated with increased odds of VTE compared to not carrying a G allele (odds ratio (OR) and 95% confidence interval (CI) 1.2 [1.0-1.5]) in a crude model. This association was strongest when restricting to n=205 idiopathic (unprovoked) cases, n=125 recurrent cases, or n=112 cases exhibiting both deep vein thrombosis (DVT) and pulmonary embolism (PE) (Table 1). This association was modified by obesity status, with the effect among obese enrollees being multiplicative (Table 2). In contrast, there was no association between carrying at least one FGA rs6050 G (Ala) allele and VTE among 553 Black controls and 514 Black cases in the GATE study (OR and 95% CI 1.0 [0.8-1.2]) when assessing the association among all cases (Table 1). However, the odds of VTE was higher among Black participants carrying the G allele compared to those not carrying the allele when restricting to n=103 PE only cases (OR and 95% CI 1.5 [1.0-2.4]). The association between FGA Thr312Ala and VTE did not appear to be modified by obesity status among Black participants (Table 2). Conclusions: These results indicate that the FGA Thr312Ala (rs6050, NM_000508.3:c.991A>G, NP_000499.1:p.[Thr331Ala]) polymorphism is associated with VTE among White participants in the GATE study, with the strongest effect seen in participants exhibiting both DVT and PE. However, the association among Black participants appears limited to PE, indicating further exploration of genetic risk factors for VTE in Black populations is warranted in order to better understand genetic risk factors for all types of VTE in this population. Disclosures Payne: Bayer: Other: treatment product donation; Bioverativ: Other: treatment product donation; Novo Nordisk: Other: treatment product donation; Shire: Other: treatment product donation; Genentech: Membership on an entity's Board of Directors or advisory committees. Patel:Daiichi Sankyo: Other: DSMB member.

Chloride intracellular channel 1 (CLIC1) is a member of a family of six highly homologous membrane proteins (CLIC1-6), which have been shown to be co-regulated with integrins suggesting their involvement in cell adhesion, migration and proliferation. CLIC1 is a metamorphic protein that functions as an oxidoreductase in the cytoplasm as well as an ion channel in the cell membrane. CLIC1 is upregulated in angiogenic endothelial and metastatic tumor cells. In addition, studies in CLIC1 knockout mice have shown that CLIC1 promotes platelet function. Here, we hypothesize that CLIC1 supports cell adhesive functions in platelets as well as endothelial cells and in doing so mediates critical vascular biological processes such as thrombus formation, vascular repair and angiogenesis. To assess the role of CLIC1 in endothelial cells, we monitored human umbilical venous endothelial cells (HUVEC) after transfection with CLIC1 Smartpool® or non-targeted siRNA by phase contrast microscopy. This experiment revealed a significant anti-proliferative effect in CLIC1 knockdown cells in conventional 2-dimensional culture that coincided with reduced cell spreading. The deficit in spreading was reiterated after embedding the CLIC1-depleted HUVEC in a 3-dimensional matrix of fibrin clot and this loss in anchorage led to a dramatic increase in cell death. Immunocytochemistry and fluorescence microscopy of HUVEC 10 minutes after initial cell attachment showed strong CLIC1 expression in nascent lamellipodia, where it colocalized with F-actin. Recruitment of CLIC1 to the cell membrane was associated with lamellipodia formation and was lost at later stages of adhesion when HUVEC began to generate stress fibers. CLIC1 cell membrane expression was inhibited after knocking down integrin β3 or treating HUVEC with the small molecule CLIC1 inhibitor IAA94. Notably, inhibiting CLIC1 or integrin β3 caused a significant reduction of F-actin assembly in lamellipodia suggesting that both molecules cooperate during the initial phase of cell spreading. Paralleling our experiments with HUVEC, we observed that CLIC1 co-localizes with F-actin in the leading edges as well as in the cortical ring of newly attached platelets. Moreover, using flow cytometry, we detected robust CLIC1 cell surface expression in platelets after treatment with ADP, which was enhanced after addition of the β3 integrin ligand fibrinogen and reduced when we blocked integrins with peptides representing the integrin recognition motif RGD. These data suggest a close coordination of CLIC1 membrane recruitment with the adhesive machinery in activated platelets. Moreover, inhibition of CLIC1 relocation to the platelet membrane with IAA94 hindered activation of integrin αIIbβ3, which resulted in impaired platelet aggregation. Lastly, we tested whether CLIC1 inhibition has antithrombotic effects in vivo. To this end, we assessed vasoocclusion in a murine dorsal skinfold chamber model where blood flow was monitored by intravital fluorescence microscopy. Intraperitoneal injections of mice with the CLIC1 inhibitor IAA94 (20mg/kg) 19 hours and 1 hour before the photochemical induction of thrombus formation caused a significant delay in vaso-occlusion in response to CLIC1 inhibition compared to vehicle-treated controls indicating that CLIC1 inhibition has a significant anti-thrombotic effects in vivo. Together, our data show that CLIC1 cooperates with integrins during cell adhesion and as such mediates functions related to platelet homeostasis, thrombus formation, and angiogenesis. Disclosures No relevant conflicts of interest to declare.

Авторы исследовали венозную кровь трех добровольцев и определили время формирования (45-60 мин) фибрин-кровяного сгустка в замкнутом пространстве in vitro, а также изучили влияние на скорость его формирования механических факторов (сдавливания и перемешивания). Установлена зависимость структуры и механических свойств сформированного фибрина от указанных факторов. Изучены гистоморфологические особенности фибрин-кровяных сгустков, полученных из околоотломковых зон 12 пострадавших с закрытыми переломами конечностей, в сроки от 2 ч до 12 суток после травмы. Выявлено, что через 2–4 ч после перелома в сформированную фибриновую сеть по периферии проникают малодифференцированные клетки и фибробласты, начинается врастание кровеносных капилляров. Через 6–12 суток отмечена реорганизация сгустка., The authors examined venous blood of three volunteers and determined the time of the formation (45-60 minutes) of a fibrin-blood clot in closed space in vitro, as well as they studied the effects of mechanical factors (pressure and mixing) on the rate of this formation. Dependence of the structure and mechanical properties of the formed fibrin upon the above factors was revealed. Histomorphological peculiarities of fibrin-blood clots, obtained from perifragmental regions in 12 cases with closed fractures of their extremities from 2 hours to 12 days after the injury, were studied. It was found out that poorly differentiated cells and fibroblasts entered the formed fibrin mesh on its periphery 2-4 hours after the fracture, and ingrowth of blood capillaries began. Reorganization of the clot was observed after 6-12 days., Автори дослідили венозну кров трьох добровольців та визначили час утворення (45–60 хв) фібрин-кров’яного згустку в замкненому просторі in vitro, а також вивчили вплив на швидкість його формування механічних факторів (тиску та перемішування). Встановлено залежність структури та механічних властивостей сформованого фібрину від зазначених факторів. Вивчені гістоморфологічні особливості фібрин-кров’яних згустків, отриманих із навколовідламкових зон 12 постраждалих із закритими переломами кінцівок, у терміни від 2 год до 12 діб після травми. Виявлено, що через 2–4 год після перелому в утворену фібринову сітку по периферії проникають малодиференційовані клітини і фібробласти, починається вростання кровоносних капілярів. Через 6–12 діб відмічена реорганізація згустку.

Whether or not vertebrate blood clotting has a major role in defending against microbial infection has long been a matter of debate. Apart from the mere physical barrier that a fibrin clot presents against external invaders when plugging a wound, is there a strategy specifically targeted against the pathogen?

Thrombolytic therapy is an effective means of treating thromboembolic diseases but can also give rise to life-threatening side effects. The infusion of a high drug concentration can provoke internal bleeding while an insufficient dose can lead to artery reocclusion. It is hoped that mathematical modelling of the process of clot lysis can lead to a better understanding and improvement of thrombolytic therapy. To this end, a multi-physics continuum model has been developed to simulate the dissolution of clot over time upon the addition of tissue plasminogen activator (tPA). The transport of tPA and other lytic proteins is modelled by a set of reaction–diffusion–convection equations, while blood flow is described by volume-averaged continuity and momentum equations. The clot is modelled as a fibrous porous medium with its properties being determined as a function of the fibrin fibre radius and voidage of the clot. A unique feature of the model is that it is capable of simulating the entire lytic process from the initial phase of lysis of an occlusive thrombus (diffusion-limited transport), the process of recanalization, to post-canalization thrombolysis under the influence of convective blood flow. The model has been used to examine the dissolution of a fully occluding clot in a simplified artery at different pressure drops. Our predicted lytic front velocities during the initial stage of lysis agree well with experimental and computational results reported by others. Following canalization, clot lysis patterns are strongly influenced by local flow patterns, which are symmetric at low pressure drops, but asymmetric at higher pressure drops, which give rise to larger recirculation regions and extended areas of intense drug accumulation.

Регенерація кістки — це каскад клітинних і молекулярних подій, що призводять до утворення в ділянці перелому кісткової тканини, яка ідентична початковій. Процес поділяють на стадії, між якими неможливо провести чітку межу. Мета : виділити ключові клінічні та морфологічні явища, які визначають стадійність процесу зрощення відламків після перелому кістки, уточнити сутність першої стадії, встановити терміни кожної стадії в людини. Методи : експерименти виконані на 8 дорослих вівцях породи каракульська курдючна масою 35–40 кг, яким виконували закритий перелом правої стегнової кістки. Ділянку перелому досліджували за допомогою методів гістології через 5 год, 1, 4 і 15 діб. Вивчено навколовідламковий простір у 43 постраждалих із закритими переломами довгих кісток кінцівок, яким виконували відкриту репозицію відламків. Ретроспективно оцінено клінічний матеріал 546 постраждалих з діафізарними переломами кісток кінцівок, накопичений за останні 30 років. Результати : доведено, що фібрин-кров’яний згусток є закономірно необхідною структурою для проліферації та диференціації клітин і утворення нової кісткової тканини. У результаті проведення УЗД встановлено, що форма та локалізація кісткового регенерату відповідає формі й локалізації фібрин-кров’яного згустку. На підставі дослідження кутової рухомості кісткових відламків та утворення кісткового регенерату встановили терміни загоєння переломів плечової кістки в період від 4 до 8 тижнів, стегнової — від 8 до 12, кісток гомілки — від 8 до 17. Висновок : як першу важливу стадію регенерації кістки запропоновано виділити формування фібрин-кров’яного згустку, що заповнює повністю або частково навколовідламковий простір. Приблизний термін утворення і стабілізації його структури становить від 12 до 24 год. Встановлені терміни стадій загоювання діафізарних переломів довгих кісток у людини.

In this issue of Blood, Haling and colleagues demonstrate that in addition to talin-dependent integrin activation, talin is required for platelet fibrin clot retraction by physically linking integrins to the actin cytoskeleton.