Search

Дослідження фенотипів тяжкої бронхіальної астми в дітей є надзвичайно актуальним, оскільки погіршення якості життя дітей, посилення незадоволеності терапією через підвищений ризик несприятливих наслідків, виникнення побічних ефектів лікування, а також розвиток загострення астми, що загрожують життю, є нагальною проблемою дитячої алергології. Мета - вивчити діагностичне значення окремих клініко-спірографічних показників тяжкої бронхіальної астми для оптимізації верифікації цього варіанта захворювання в дітей шкільного віку. Матеріали та методи. Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 359 дітей, хворих на бронхіальну астму. Сформовано дві клінічні групи: І група - 138 дітей шкільного віку з тяжким персистуванням бронхіальної астми (середній вік - 11,7±0,3 рока, частка хлопчиків - 69,3%), ІІ група - 221 хворий на середньотяжку астму (середній вік - 11,6±0,2 рока; частка хлопчиків - 72,9%). За основними клінічними характеристиками групи були зіставними. Результати.Встановлено, що фактори ризику тяжкого персистування астми пов’язані з низькою масою тіла при народженні (співвідношення шансів - 2,2, відносний ризик - 1,4), раннім дебютом захворювання (співвідношення шансів - 1,7, відносний ризик - 1,3), тригерним впливом гострих респіраторних інфекцій щодо загострень астми (співвідношення шансів - 2,4, відносний ризик - 1,5). Встановлено, що у хворих на тяжку бронхіальну астму виявлено вищу неспецифічну гіперсприйнятливість бронхів до прямих і непрямих бронхопровокаційних стимулів: показники провокаційної концентрації гістаміну 16,0% у пробі з фізичним навантаженням - чутливістю 32,8% і специфічністю 81,1%. Висновки. Фенотип тяжкої астми характеризуються сукупністю клініко-анамнестичних і параклінічних ознак захворювання, супроводжуються виразною гіперсприйнятливістю бронхів до непрямих і прямих подразників. Водночас наразі залишається дискутабельним питання існування одного фенотипу тяжкої астми, чи все ж таки доцільно зазначити щодо декількох фенотипів тяжкого варіанту перебігу захворювання. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Гостра водяниста діарея в дітей залишається актуальною проблемою педіатрії через значний рівень поширеності і високі показники летальності в ранньому віці. Сучасні протоколи лікування передбачають комплексний підхід до лікування пацієнтів. Водночас основний метод лікування діареї - пероральна регідратація - не дає змоги зупинити прогресування гастроентериту, а також усунути дисбаланс мікрофлори та кишкову дисфункцію. Такі завдання можуть бути вирішені завдяки пробіотикам, що рекомендовані як складова допоміжної терапії дітям із гострою інфекційною діареєю. Мета - провести клініко-епідеміологічний аналіз результатів застосування спороутворювального пробіотика Bacillus clausii (B. сlausii) штам UBBC-07 (Лактіалє Жерміна) у комплексному лікуванні госпіталізованих дітей раннього віку із синдромом гострої інфекційної водянистої діареї. Матеріали та методи. Проведено комплексне обстежено 85 дітей, хворих на гостру інфекційну незапальну діарею. Сформовано дві клінічні групи. І група - 50 госпіталізованих дітей (середній вік - 3,1±0,4 року, частка хлопчиків - 64,0%), які в комплексному лікуванні отримували Лактіалє Жерміна по 1 флакону 1 раз/добу (5 мл=2×109 КУО B. clausii ендоспор). До складу ІІ групи увійшло 35 хворих (середній вік - 2,4±0,4 року (p>0,05), частка хлопчиків - 54,3% (p>0,05)), які отримували стандартне лікування відповідно до чинних стандартів. За основними клінічними характеристиками групи спостереження можуть вважатися зіставними. Результати. Встановлено, що застосування Лактіалє Жерміна привело до триразового зменшення кратності випорожнень на 4-ту добу (зростання абсолютного ризику (ЗАР) - 27,0%, зростання відносного ризику (ЗВР) - 34,6 (95% ДІ: 25,4-44,8) при мінімальній кількості хворих, яких необхідно пролікувати для отримання позитивного результату (МКХ) - 2,9 (95% ДІ: 0,5-8,6), зникнення симптому блювання вже на 3-тю добу стаціонарного лікування (ЗАР - 9,0%, ЗВР - 37,5 (95% ДІ: 28,0-47,7) при МКХ - 2,7 (95% ДІ: 0,4-8,1), а також зменшило потребу тривалої (≥3 діб) парентеральної регідратації (ЗАР - 12,9%, ЗВР - 13,7% (95% ДІ: 7,6-22,1) при МКХ - 7,3 (95% ДІ: 2,9-14,3) та знизило ризик необхідності застосування протидіарейних засобів (відносний ризик - 3,2 (95% ДІ: 2,6-3,9), при відношенні шансів - 7,1 (95% ДІ: 3,4-14,7)). Висновки. Пробіотик Лактіалє Жерміна (штам B. сlausii UBBC-07) у комплексному лікуванні дітей з гострою водянистою діареєю є ефективним і безпечним із гарною переносимістю та швидкими темпами клінічного одужання дітей. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Coronavirus infection in childhood is a common disease and has a number of features of the clinical course. There remain quite a lot of problems related to the variety of clinical symptoms, the severity of the course and treatment tactics in different age categories. Purpose - to study the epidemiological and clinical features of the coronavirus disease COVID-19 in adolescents compared to the younger age group in order to predict the severity of the course and determine treatment tactics. Materials and methods. A single-center retrospective open cohort study of 188 patients under the age of 18 hospitalized in the infectious disease department of the Chernivtsi Regional Children’s Clinical Hospital with a confirmed respiratory infection caused by SARS-CоV-2 was conducted. This cohort of patients is divided into 2 clinical groups. The Group I consisted of children aged 12 to 18 years (43 children), the Group II included children aged 0 to 11 years (145 patients). Results. Epidemiologically, extrafamilial sources of infection prevail in adolescence in the range of 44.2% (n=19), which is explained by greater social activity compared to children from birth to 11 years of age. For the 1st observation group, symptoms of damage to the lower respiratory tract are more characteristic, in particular, cough 81.4% (n=23), shortness of breath 51.1% (n=22), hypoxemia 14.2% (n=6) and symptoms of associated with intoxication syndrome (general weakness, asthenia 97.6% (n=42), decreased appetite, refusal to eat 74.4% (n=32), myalgia 11.6% (n=5), headache 14,2% (n=6)). The severity of the course of the coronavirus infection in adolescence is due to the dominance of lower respiratory tract lesions with the development of pneumonia in 58.2% (n=25) of cases, which required longer and more intensive treatment. Conclusions. The share of adolescents hospitalized due to COVID-19 was 22.9% (n=43), among them with a severe degree of impairment of the general condition - 16.4% (n=7), which is due to the predominance of damage to the lower respiratory tract with the development of pneumonia in 58.2% (n=25) of cases. This cohort of patients is characterized by a longer intoxication syndrome, the epidemiological role of family contacts with regard to COVID-19 decreases, and the value of unidentified non-familial sources of infection increases - 44.2% (n=19). The research was carried out in accordance with the principles of the Declaration of Helsinki. The research protocol was approved by the Local Ethics Committee of the institution mentioned in the work. Informed consent of parents or their guardians was obtained for conducting research. No conflict of interests was declared by the authors.

Мета - розробити просту, констеляційну клінічну систему оцінки тяжкості перебігу гострого тонзилофарингіту (ГТФ) у дітей для оптимізації етіотропного лікування шляхом зменшення необґрунтованої антибіотикотерапії. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебувало 102 дитини з ГТФ. Використовували розроблену шкалу оцінки тяжкості перебігу ГТФ. Оцінку клінічних симптомів із калькуляцією балів здійснювали щодня, упродовж 7 діб стаціонарного лікування. З метою порівняльного аналізу, як «золотий» стандарт використовували оцінку симптомів ГТФ за шкалою McIssac. Для верифікації стрептококової етіології ГТФ, застосовували швидкий тест виробництва «Dectra Pharm» (Франція) - Стрептатест. Результати. Показники діагностичної цінності розробленої шкали тяжкості у встановленні стрептококової етіології ГТФ (оцінка ≥45 балів) перевищують оцінку за шкалою McIsaac (сума балів ≥4), чутливість - 85,7% (проти 77,1%), специфічність - 76,1% (проти 31,3%), позитивна передбачувана цінність - 78,2% (проти 52,8%), негативна передбачувана цінність - 84,2% (проти 57,7%). Сумарна оцінка за шкалою тяжкості (≥45 балів) значно підвищує ризик ГТФ, спричиненого БГСА: відношення шансів (ВШ) - 19,0, відносний ризик (ВР) - 4,94, атрибутивний ризик (АР) - 0,62. Сумарна оцінка ≥35 балів на 3-тю добу стаціонарного лікування, асоціює зі статистично вірогідним ризиком відсутності стрептококової інфекції ротоглотки: ВШ - 2,3, ВР - 1,45, АР - 0,2. Висновки. Розроблена шкала тяжкості перебігу ГТФ дає змогу впродовж перших 3 діб статистично достовірно виявити виразніший запальний процес, викликаний Str. pyogenes, та оптимізувати тактику етіотропної терапії. Особливо корисною ця констеляційна система є в умовах обмеження ресурсів і неможливості застосування швидких Стрептатестів, за сумнівних або суперечливих результатів оцінки за шкалою McIsaac або ж у разі застосування стратегії відстроченого призначення антимікробних засобів. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Summary. Restrictive rules during the COVID-19 pandemic and the desire to minimize children’s contact have reduced the coverage of routine vaccinations in all age groups. Interruptions in routine immunization can lead to outbreaks of vaccine-control infectious diseases, which will be an additional burden on the public health care system overloaded by the COVID-19 pandemic. In this situation, the role of medical staff as a source of objective information with the involvement of all motivational potential is exacerbated. The aim of the study – to analyze the parents’ adherence to immunization with the definition of the role and place of various information sources of immunoprophylaxis, including health care professionals. Materials and Methods. To achieve this goal, we conducted an anonymous survey of 87 parents whose children were hospitalized at the Chernivtsi Regional Children's Clinical Hospital or sought outpatient care at the Chernivtsi City Children's Polyclinic using a developed questionnaire containing 14 questions with answer options. Results. The bigger part of parents (82 %) expressed a positive attitude to vaccination during the survey, the part of parents who have an ambiguous attitude to vaccination, so far refuse and those who have a negative attitude to some vaccines, reaches 16 %. The study also shows a certain imbalance between the personal vaccination history of parents and the history of vaccination of their own children. According to the parents’ view (79 %), the most important sources of information on immunization should be health workers, while the survey shows that the part of parents who receive the necessary information about the benefits of vaccination in medical institutions were 14 % lower and amounted to 65 %. Conclusions. The paper shows positive parents’ adherence to vaccination and a high level of their trust in health care professionals as a source of relevant information. Health care professionals do not make full use of their own "vaccination potential" and in some cases are sources of negative information about vaccination. There is an urgent necessity in educational work of health care professionals to increase the population's adherence to immunization, especially in the context of the COVID-19 pandemic

Мета — вивчити клініко-параклінічні маркери активності запального процесу при гострих нестрептококових і стрептококових тонзилофарингітах у дітей для визначення раціональної тактики лікування. Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети проведено комплексне обстеження 102 дітей, хворих на гострий тонзилофарингіт (ГТФ), яких розподілено на дві клінічні групи залежно від виділення бета-гемолітичного стрептокока групи А (БГСА) за допомогою культурального дослідження мазків зі слизової мигдаликів / глотки. До першої (І) клінічної групи залучено 68 пацієнтів, у яких при бактеріологічному дослідженні не виявлено БГСА, — ГТФ нестрептококової етіології (нГТФ). А 34 дітей, в яких визначено стрептококову етіологію захворювання, залучено до другої (ІІ) клінічної групи — стрептококовий гострий тонзилофарингіт (сГТФ). Результати. Наявність у дитини субфебрильної температури тіла підвищувала посттестову вірогідність нГТФ на 27,4%, а вищі показники лихоманки знижували його вірогідність лише на 4,3%. Відсутність симптомів інтоксикаційного синдрому в дітей із високим ступенем специфічності (91,4%) дала змогу підтвердити нестрептококову природу захворювання. Виразні нашарування на мигдаликах були більш характерними для сГТФ, а оцінка їх виразності

Acute tonsillopharyngitis is one of the most common infectious diseases in children. Viral etiology is the most common. Among bacterial causes, the main causative agent is Streptococcus pyogenes or group A beta-hemolytic Streptococcus, which causes about 30 % of episodes. Diphtheria and necroba­cillosis are infrequent but they are associated with severe course of disease. In the process of diagnosis, clinical evaluation scales can help clinicians better predict suspected bacterial etiology by selecting patients. The use of management algorithms may be useful for identifying and screening cases that do not require antibiotic therapy. Beta-lactam antibiotics or macrolides are recommended for the treatment of streptococcal tonsillopharyngitis. Proper diagnosis of bacterial tonsillopharyngitis and correct use of antibiotics based on available scientific evidence are crucial.

The article reviews the international practical recommendations and clinical experience of monitoring children born by mothers suffering from measles in different terms of pregnancy. The paper considers the international criteria for the diagnosis of congenital measles. The authors describe the experience of a clinical case of congenital measles during the outbreak in 2017–2018 in the Regional Pediatric Clinical Hospital.

Introduction. Recently, there are accumulated more data on the role of infection as a risk factor for wheezing syndrome, bronchial asthma (BA) and its exacerbations, which often calls for differential diagnosis with such complications, as pneumonia of bacterial or viral etiology. Objective of the study: in order to improve the diagnosis of bacterial inflammations of the airways in children of all ages to explore some results of the patients’ survey. Materials and methods. Comprehensively, we have examined 279 sick children, from infancy to the preschool age. The first (I) clinical group consisted of 100 infants, who were admitted to the hospital for community-acquired bacterial pneumonia (BP). The second (II) group included 56 children with asthma, in whom we have confirmed the bacterial nature of febrile asthma attacks. The third (III) group consisted of 46 BA patients with confirmed viral nature of febrile asthma exacerbations. The fourth (IV) group included 77 infants with acute respiratory viral infection (ARVI) in the form of acute bronchitis (45 children), bronchiolitis (15 cases) and viral pneumonia (17 patients). Results and their discussion. The white blood cell count of the peripheral blood revealed in patients with BP the presence of bacterial and inflammatory process in contrast to peers with ARVI. The study of C-reactive protein concentrations in the blood serum allowed us to obtain the following results: the average content of this protein and in I clinical group was 67.26 ± 4.90 mg/l, in IV group — 22.39 ± 4.40 mg/l, in II group — 56.2 ± 2.6 mg/l and in III comparison group— 28.8 ± 2.4 mg/l (PI : II, III, IV; II : III, IV < 0.05). Conclusions. Consequently, none of the studied clinical and paraclinical markers have an independent diagnostic value in confirming bacterial inflammation.

Introduction. Significant polymorphism of clinical manifestations of infectious mononucleosis, multisystemic lesions, frequent lack of clear clinical and paraclinical criteria and delayed results of available laboratory tests, and sometimes impossibility of their execution complicate the diagnosis of the disease in prehospital stage and on admission to hospital. Objective of the study: to optimize the diagnosis and treatment of infectious mononucleosis in children by examining current features of the course and analyzing the diagnostic value of clinical and instrumental parameters in the verification of the disease. Materials and methods. On the basis of infectious boxed unit of respiratory infections of Municipal Healthcare Institution «Regional Children’s Hospital» (Chernivtsi), there were examined 65 children with infectious mononucleosis, who were hospitalized in the period of 2014–2015. The first clinical group (I) consisted of 42 children, the final clinical diagnosis of the disease in them was verified on the basis of comprehensive clinical and hematological criteria, the second (II) clinical group included 23 patients with serologically confirmed infectious mononucleosis. In terms of the main clinical signs, the observation groups were not significantly different. Results. It was found that for children with infectious mononucleosis, such clinical features are typical: sudden onset of the disease (in 93.8 %) with fever higher than 37.5 °C (80 %), the presence of exudative tonsillitis (81.6 %), submandibular and cervical lymphadenopathy (in 90.7 %), difficulty in nasal breathing (in 78.4 %), and nasal voice (in 73.8 %). In confirmation of Epstein-Barr virus infectious mononucleosis, phenomena of exudative tonsillitis and lymphadenopathy were highly sensitive (90 and 95 %, respectively), but with a high proportion of false positive results. Conclusion. Thus, given the lack of diagnostic value of clinical-anamnestic and sonographic parameters in identifying Epstein-Barr virus infectious mononucleosis in children, as evidenced by low values of the likelihood ratio and risk indicators, their use is expedient only in the combination.

The paper deals with the problems of diagnosis, differentiated diagnosis, dispensary for disease, prevention and treatment of poliomyelitis in children. There are presented the WHO guidelines on poliomyelitis for Ukraine.

The article deals with the problem of poliomyelitis in children. The history of this disease and the current state of morbidity in Ukraine are considered. The features of the clinical pattern in children are described. Diagnostic criteria and treatment methods are presented.

In the infectious boxed department of intestinal infections in regional children’s clinical hospital (Chernivtsi), there were examined 109 children who suffered from acute intestinal infection, caused by obligate pathogenic flora, in particular, 76 patients with salmonellosis and 33 children who were diagnosed with shigellosis. The main etiological factors of salmonellosis were S.typhimurium and S.enteritidis in incidence ratio 3 : 2, shigellosis — Sh.sonnei and Sh.flexneri in the ratio 9 : 1. The average age of children with salmonellosis was 3.7 ± 0.5 years, of patients with shigellosis — 7.1 ± 0.7 years. In modern conditions, the course of salmonellosis in children is characterized by typical symptoms of bacterial lesions of the gastrointestinal tract with the development of local gastrointestinal form of the disease (gastroenterokolitis variant in 57.9 % of cases), mainly, moderate (86.9 %). In 89.2 % of patients, the onset of the disease was accompanied by the fever reaction (febrile values in 57.9 % of children) and manifestations of gastrointestinal dysfunction as the diarrhea (77.6 %) and emetic (57.9 %) syndromes. In the vast majority of children with shigellosis, a disease proceeds in colitis form (75.8 %) of moderate severity (90.9 %) with significant cytoscopic signs of distal colon inflammation. Laboratory hematology indices in both groups were characterized by insignificant leukocytosis with significant regenerative shift and the tendency to anemia in children with salmonellosis.

The study of clinical features and identification of inflammatory markers in the bronchi of 52 schoolchildren with overweight and bronchial asthma has been carried out. It was found that overweight children are characterized by long persistent nature of bronchial asthma, and, compared with patients with normal body weight, — by worse asthma control, especially due to more frequent use of β-agonists as needed and more exacerbations. It was noted that after 6 months of the basic anti-inflammatory therapy, patients with overweight still had worse indicators of asthma control in comparison with children with normal weight, and a significant improvement was only in terms of such indicator of the subjective assessment of their condition, as the incidence of daytime symptoms, and of objective criteria of the control — respiratory function. It should be noted that the effectiveness of a standard basic treatment in patients with overweight is insufficient, indicating the need for individualized treatment in this cohort of patients.

One of the aspects of inadequate control of severe bronchial asthma (BA) is its phenotypic heterogeneity. Although the relationship between obesity and BA is certain, the mechanism of this phenotype of the disease is poorly understood. The objective of the study was to improve the efficiency of basic treatment for severe BA in school-age children predisposed to overweight based on an analysis of indicators of control, inflammatometry and spirometric characteristics. In a pulmonary department of regional clinical hospital (Chernivtsi), there were examined 18 children predisposed to overweight, whose body mass index exceeded the limits of 95% confidence interval (21.7 kg/m2) (I clinical group). Control group consisted of 39 patients with severe BA, who are not predisposed to overweight. It is proved that a predisposition to overweight in children with severe persistent BA adversely affect the indicators of achieving disease control. The lower efficacy of basic treatment in children predisposed to overweight is established that is due to a significantly greater share of school-age children with neutrophilic nature of bronchia inflammation in this group and airway hypersensitivity to histamine.

The article deals with the pressing issues of timely diagnosis of acute tonsillopharyngitis in children. Particular attention is paid to early diagnosis of acute streptococcal tonsillopharyngitis. As additional paraclinical criteria to confirm the streptococcal nature of acute tonsillopharyngitis, there were selected indicators of cellular immunity (content in peripheral blood of CD3, CD4, CD8, CD22). Sufficient indicators of sensitivity (80 %) and specificity (81.3 %) enable to use integrated clinical and immunological parameters, which include the contents of CD8-lymphocytes > 10 %, CD-3 lymphocytes > 30 %, CD22-lymphocytes < 18 % in the peripheral blood with a total evaluation of the clinical status by McIsaac’s scale ≥ 4 points to confirm the streptococcal nature of acute tonsillopharyngitis in children.

Urgency of the problem of diagnosis and treatment for acute tonsillopharyngitis is due to their considerable prevalence among children population (12 to 17 %). Inadequate treated acute tonsillopharyngitis, especially caused by group A beta-hemolytic streptococcus, determine the development of life-threatening conditions and chronization of the process. Thus, the objective of the work was to study the diagnostic value of general clinical and paraclinical indicators in verification of acute streptococcal tonsillopharyngitis in children to optimize the initial etiotropic treatment and to prevent polypragmasy. Two clinical groups were formed: I group consisted of 10 children with a diagnosis of acute streptococcal tonsillopharyngitis, II clinical group included 16 patients with acute tonsillopharyngitis of non-streptococcal origin. The studies found that at the stage of early detection of acute streptococcal tonsillopharyngitis in children the following clinical-paraclinical complex can be used: total score by McIsaac’s scale above 4, level of segmental leukocytes in the blood more than 50.0 %, indices of stimulated test with nitroblue tetrazolium (NBT) of neutrophilic granulocytes in the blood by cytochemical coefficient below 0.5 c.u., reserve of NBT-test less than 0,15 c.u., which increases the risk of disease detection by four times.

The article provides a literary analysis of the current state of the problem of early diagnosis of tonsillopharyngitis in childhood, namely timely etiological diagnosis of the disease. The questions of etiology, epidemiology, clinical picture, differential diagnosis, paraclinical diagnosis, directions of treatment for tonsillopharyngitis in children were considered. Emphasis was placed on the literature review of the problems and the modern limitations of rapid etiological diagnosis of tonsillitis in children, as well as the principles of efficient antibiotic therapy and disease prevention methods from the standpoint of evidence-based medicine. The paper noted that early detection of streptococcal etiology of tonsillopharyngitis is of particular importance, it allows at the very beginning of the disease to prescribe efficient antibiotic therapy. This will reduce the duration of disease, significantly reduce the risk of early complications and significant reduce the period of contagiousness of the patient, which in turn reduces the likelihood of spreading of streptococcal infection. Gold standard for detection of β-hemolytic streptococcus for the administration of antibiotic therapy is streptotest. Using of express test systems in the clinic of children’s infectious diseases should lead to improved early etiological diagnosis of tonsillopharyngitis in children and thereby contribute to the timely adequate administration of treatment, which ultimately should significantly reduce the risk of complications and contribute to a positive economic effect.

The lecture deals with the diagnosis and treatment of meningococcal disease. Attention is given to laboratory diagnosis, differential diagnosis. There are provided the algorithms of medical care for children with meningococcemia in the prehospital and hospital stages, as well as the issues of treatment of meningococcal meningitis, meningococcal carriage and nasopharyngitis, measures in relation to exposed person, the conditions of discharge of patients after treatment, and their admission into the team.

The article presents a clinical case of foodborne botulism in an adolescent. Against the background of classical clinical picture in the midst of disease with the development of ophthalmoplegic, pharyngoplegic, phonolaryngoplegiс syndromes, there were marked atypical features of epidemiological history, onset and the sequence of prodromal symptoms. It have been indicated the importance of timely and adequate specific therapy that, in addition to etiotropic, detoxification and metabolic treatment, helped to achieve regression of neurological symptoms with the restoration of the quality of life of the patient in early terms.

The aim of the research was to access clinical efficacy of oral rehydration therapy using III generation solutions in the treatment of secretory diarrhea in infants. To achieve this aim, on the basis of infectious box unit (enteric infections) of regional clinical hospital (Chernivtsi) we examined 116 infants, randomly selected, with acute gastroenteritis, who admitted to the hospital with signs of exycosis due to secretory diarrhea. Among examined patients, 73 (67.5 %) children with the purpose of oral rehydration therapy received rehydration solutions, and 35 (32.4 %) patients received other rehydration solutions. Monitoring of the dynamics of patients’ state enabled to state that, when we used III generation mixture as a main component of oral rehydration therapy, rate of positive dynamics in terms of clinical status of patients was significantly faster, in particular, body temperature, frequency and nature of bowel movements normalized significantly earlier, vomiting disappeared. In children treated with rehydration solutions, compared with patients receiving other rehydration solutions, odds ratio to confine only oral rehydration was 3.7 (95% CI 0.4–38.9) with an absolute risk to avoid the need for infusion therapy — 11 %.