Search

Research objectives: to evaluate the effect of vitamin D supplementation (Olidetrim) in the complex anti-relapse therapy of bacterial vaginosis (BV) in women of reproductive age.Materials and methods. The study included 63 women of reproductive age with BV and with a level of 25-hydroxyvitamin D below 75 nmol/l, who were divided into groups: the main group included 32 women who were prescribed standard therapy (metronidazole 500 mg twice a day for 7 days) and cholecalciferol (Olidetrim) 4000 IU/day with subsequent continuation of its intake in a dose 2000 IU/day for up to 6 months; the comparison group included 31 women, who were not intake vitamin D preparation during the standard therapy and during the next 6 months of observation.After treatment, women provided completed questionnaires and self-collected vaginal swabs 1, 3, and 6 months after beginning of the study or before BV relapse. Evaluation of Gram-stained smears was carried out by microscopy according to Hay/Ison criteria, where BV corresponded to type III. The level of 25-hydroxyvitamin D in blood serum was determined by the chemiluminescent immunoassay method before the start of thestudy and at 3 and 6 months of follow-up.The primary endpoint was BV recurrence at any post-treatment interval; the patients were offered a second treatment in this case.Results. Vitamin D deficiency at the beginning of the study was detected in 12 (37.5%) patients of the main group and in 13 (41.94%) women of the comparison group, an insufficient level – in 20 (62.5%) patients of the main group and in 58.06% women of the comparison group.Patients complained of pathological vaginal discharge, itching, burning and dyspareunia lasting from 1 week to 2 months. At the seven-day course of basic BV therapy all participants noted the normalization of discharge and the absence of vaginal discomfort. Positive dynamics were also observed according to the gynecological examination.One month after the treatment, 4 (12.5%) participants of the main and 6 (19.36%) women of the comparison group noted the recovery of symptoms. Absence of BV recurrence after 3 months was noted by 25 (78.12%) women of the main group and 16 (51.61%) women of the comparison group (p = 0.054), that was confirmed by the laboratory tests. At the same time, the level of 25-hydroxyvitamin D in the main group increased by 43.37% (p = 0.05), and in the comparison group it did not differ from the initial level. There were no complaints in 24 (75.0%) patients after 6 months, however, a laboratory-confirmed normal state of the vaginal microbiome was observed in 22 (70.96%) participants of the main group and in 14 (45.16%, p = 0.07) women of the comparison group. Continuation of vitamin D intake at a dose of 2000 IU/day for the next 3 months demonstrated maintenance of the 25-hydroxyvitamin D level within normal values (81.7 ± 6.23 nmol/l in the main group vs. 38.51 ± 5.43 nmol/l in comparison group, p = 0.05).Conclusions. A decrease in the frequency of BV recurrences in women during support a normal level of vitamin D was found, which allows recommending the inclusion of cholecalciferol supplementation (Olidetrim) in the standard treatment. In patients with recurrent BV a long-term monitoring of the serum level of vitamin D is advisable in order to timely prescribe supplementation., Мета дослідження: оцінити ефект саплементації вітаміну D (препарат Олідетрим) у комплексній протирецидивній терапії бактеріального вагінозу (БВ) у жінок репродуктивного віку.Матеріали та методи. До дослідження ввійшли 63 жінки репродуктивного віку із БВ та рівнем 25-гідроксивітаміну D нижче за 75 нмоль/л, яких було розподілено на групи: основна група – 32 жінки, яким призначали стандартну терапію (метронідазол по 500 мг двічі на добу впродовж 7 днів) і холекальциферол (препарат Олідетрим) по 4000 МО/добу з подальшим продовженням його застосування по 2000 МО/добу до 6 місяців; група порівняння – 31 жінка, яка не приймала препарат вітаміну D під час стандартної терапії та протягом наступних 6 місяців спостереження.Після лікування жінки надавали заповнені анкети та самостійно зібрані вагінальні мазки через 1, 3 та 6 місяців після початку дослідження або до рецидиву БВ. Оцінювання пофарбованих за Грамом мазків проводили шляхом мікроскопії згідно з критеріями Хей-Айсон, де БВ відповідав ІІІ тип. Рівень 25-гідроксивітаміну D у сироватці крові визначали методом хемілюмінесцентного імуноаналізу до початку дослідження та на 3 і 6 місяці спостереження.Первинною кінцевою точкою був рецидив БB через будь-який інтервал після лікування; у такому разі пацієнткам було запропоновано повторне лікування.Результати. Дефіцит вітаміну D на початку дослідження виявлено у 12 (37,5%) пацієнток основної та 13 (41,94%) осіб групи порівняння, недостатній рівень – у 20 (62,5%) пацієнток основної групи і у 58,06% жінок групи порівняння.Пацієнтки скаржилися на патологічні вагінальні виділення, свербіж, печіння та диспареунію тривалістю від 1 тижня до 2 місяців. Після завершення семиденного курсу базової терапії БВ усі учасниці зауважили нормалізацію характеру виділень і відсутність вагінального дискомфорту. Позитивна динаміка спостерігалася і під час гінекологічного огляду.Через місяць після лікування 4 (12,5%) учасниці основної та 6 (19,36%) жінок групи порівняння зазначили відновлення симптомів. Відсутність рецидиву БВ через 3 місяці зафіксовано у 25 (78,12%) жінок основної групи та 16 (51,61%) осіб групи порівняння (р = 0,054), що було підтверджено результатами лабораторного дослідження. При цьому рівень 25-гідроксивітаміну D у пацієнток основної групи зріс на 43,37% (p = 0,05), а в групі порівняння він не відрізнявся від початкового показника. Через 6 місяців скарги були відсутні у 24 (75,0%) пацієнток, однак лабораторно підтверджений нормальний стан вагінального мікробіому спостерігався у 22 (70,96%) учасниць основної та у 14 (45,16%, р = 0,07) жінок групи порівняння. Продовження застосування вітаміну D у дозі 2000 МО/добу протягом наступних 3 місяців продемонструвало підтримку рівня 25-гідроксивітаміну D у межах нормальних значень (81,7 ± 6,23 нмоль/л в основній групі проти 38,51 ± 5,43 нмоль/л у групі порівняння, p = 0,05).Висновки. Виявлено зниження частоти рецидивів БВ у жінок за умов підтримки нормального рівня вітаміну D, що дає змогу рекомендувати включення саплементації холекальциферолу (препарат Олідетрим) до стандартної схеми лікування. У пацієнток із рецидивним БВ доцільно проводити тривалий моніторинг сироваткового рівня вітаміну D з метою своєчасного призначення саплементації.

Research objective: to increase the effectiveness of bacterial vaginosis (BV) treatment in women of reproductive age.Materials and methods. The study involved 64 women of reproductive age with BV. After a course of local antibiotic therapy participants were divided into 2 groups: patients of group I were not prescribed local remedies to restore the vaginal microflora, patients of group II were prescribed vaginal prebiotic suppositories Folial № 10. No additional drugs were used in subgroups IA and IIA, while oral probiotic Maxibalance was prescribed in subgroups IB and IIB. The effectiveness of BV treatment was evaluated at the first, third and sixth months of the observation period according to the results of clinical examination and vaginal pH evaluation by litmus strips.Results. The course of BV in subgroup IA was characterized by prevailing number of relapses and their early appearance. 1 case of BV recurrence was found among patients of subgroup IA at the 1st month of follow-up, 6 and 8 BV episodes were found at 3 and 6 months of follow-up respectively. Sequential treatment with antibiotics and oral probiotics (subgroup IIB) was associated with the onset of 3 BV relapses on 4–5 months from baseline. Local prebiotic (subgroup IIA) after the vaginal sanation was associated with BV reoccurrence in only one patient at the end of the study. No relapses of BV were detected in subgroup IIB during the study.Conclusions. Permanent imbalance of vaginal normocenosis creates optimal conditions for chronic and recurrent diseases of dysbiosis nature, especially BV. Despite the sensitivity of the anaerobic flora to the recommended antibacterial medications, their use as monotherapy in BV treatment is often insufficient. The results of the study demonstrate a significant anti-relapse efficiency of consecutive treatment by antibacterial drugs and a complex of probiotic + prebiotic. This effect is probably based on the restoration of vaginal immunity and metabolism by stable colonization of the vaginal mucosa with live lactobacilli of eubiotic origin., Цель исследования: повысить эффективность лечения бактериального вагиноза (БВ) у женщин репродуктивного возрастаМатериалы и методы. В исследовании приняли участие 64 женщины репродуктивного возраста с диагностированным БВ. После курса локальной антибиотикотерапии участницы были разделены на 2 группы: пациенткам І группы не назначали местные средства для восстановления вагинальной микрофлоры, пациентки IІ группы применяли интравагинально пребиотические суппозитории Фолиаль № 10. В каждой из двух групп были выделены подгруппы А и Б. В подгруппах ІА и ІІА не использовали дополнительные медикаментозные средства, тогда как в подгруппах ІБ и IIБ применяли пероральный пробиотик (Максибаланс). Эффективность лечения БВ оценивали на первом, третьем и шестом месяцах наблюдения по результатам клинического обследования и определения вагинального pH лакмусовыми полосками.Результаты. Наибольшее количество рецидивов БВ и раннее их появление зафиксированы в подгруппе ІА. На первом месяце наблюдения у пациенток группы ІА выявлен 1 случай рецидива БВ, количество повторных эпизодов БВ возросло до 6 и 8 случаев соответственно на 3 и 6 месяцах исследования. Последовательное лечение антибактериальными препаратами и пероральным пробиотиком (подгруппа IIБ) ассоциировалось с появлением 3 эпизодов БВ на 4–5 месяце от начала исследования. Применение локального пребиотика после санации половых путей (подгруппа ІІА) сопровождалось восстановлением патологического процесса только у одной пациентки в конце исследования. В подгруппе IIБ до завершения исследования рецидивов БВ обнаружено не было.Выводы. Перманентное нарушение вагинального нормоценоза создает благоприятные условия для хронических рецидивирующих заболеваний дисбиотической природы, в частности БВ. Несмотря на достаточную чувствительность анаэробной флоры к рекомендованным антибактериальным препаратам, использование их в качестве монотерапии при лечении БВ зачастую оказывается недостаточным. Полученные в ходе исследования результаты свидетельствуют о выраженной противорецидивной эффективности последовательного применения антибактериальных средств и комплекса пробиотик + пребиотик. В основе такого эффекта, вероятно, лежит восстановление вагинального иммунитета и метаболизма путем устойчивого заселения слизистой оболочки влагалища живыми лактобактериями эубиотического происхождения., Мета дослідження: підвищити ефективність лікування бактеріального вагінозу (БВ) у жінок репродуктивного віку.Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 64 жінки репродуктивного віку з діагностованим БВ. Після курсу локальної антибіотикотерапії учасниці були розподілені на 2 групи: пацієнткам І групи не призначали місцевих засобів для відновлення вагінальної мікрофлори, пацієнтки ІІ групи застосовували інтравагінально пребіотичні супозиторії Фоліаль № 10. У кожній із двох груп було виділено підгрупи А і Б. У підгрупах ІА та ІІА не застосовували додаткових медикаментозних засобів, тоді як у підгрупах ІБ та ІІБ призначали пероральний пробіотичний засіб Максібаланс. Ефективність лікування БВ оцінювали на першому, третьому і шостому місяцях спостереження за результатами клінічного обстеження та визначення вагінального pH лакмусовими смужками.Результати. Найбільша кількість рецидивів БВ і рання їхня поява зафіксовані в підгрупі ІА. На етапі першого місяця спостереження в пацієнток групи ІА було виявлено 1 випадок рецидиву БВ, кількість повторних епізодів БВ зросла до 6 і 8 випадків відповідно на третьому та шостому місяцях нагляду. Послідовне лікування антибактеріальними препаратами й пероральним пробіотиком (підгрупа ІІБ) асоціювалось із появою 3 рецидивів БВ на 4–5 місяці від початку дослідження. Застосування локального пребіотика (підгрупа ІІА) після санації статевих шляхів супроводжувалося відновленням патологічного процесу лише в однієї пацієнтки наприкінці випробування. У підгрупі ІІБ до кінця дослідження рецидивів БВ виявлено не було.Висновки. Перманентне порушення вагінального нормоценозу створює сприятливі умови для хронічних рецидивних захворювань дисбіотичної природи, зокрема БВ. Незважаючи на достатню чутливість анаеробної флори до рекомендованих антибактеріальних препаратів, використання їх як монотерапії при лікуванні БВ часто виявляється недостатнім. Отримані в процесі дослідження результати свідчать про виражену протирецидивну ефективність підходу послідовного застосування антибактеріальних засобів і комплексу пробіотик + пребіотик. В основі такого ефекту, ймовірно, лежить відновлення вагінального імунітету й метаболізму завдяки стійкому заселенню слизової оболонки піхви живими лактобактеріями еубіотичного походження.

Research aim: to determine the clinical efficacy and safety of bioavailable curcumin Longimin® in the complex anti-relapse therapy of patients with extragenital endometriosis after surgery.Materials and methods. Study involved 45 women with a mean age of 29.3 ± 3.6 years with a diagnosis of extragenital endometriosis. After surgical treatment of this disease all patients were prescribed dienogest 2 mg/day for 6 months with anti-relapse purpose. After that, 22 patients did not receive drug treatment (group 1) and other 23 women started a six-month course of 400 mg bioavailable curcumin (group 2).Results. After 12 months of observation 3 cases (13.6%) of newly formed foci of endometriosis were found among patients of group 1, two of which were multi-endometriomas, and the third was retrocervical heterotopia. There were no signs of recurrence in the group of sequential use of dienogest and bioavailable curcumin. In addition, 6 months after completion of hormonal treatment the number of women with chronic pelvic pain in group 1 was increased and average score on a visual analogue scale (VAS) was increased by 80% (p ≤0.05). It was accompanied by a stable moderately high level of anxiety throughout the observation period. At the same time the number of women who complained of intermenstrual pain in group 2 decreased from 15 to 13, and the average VAS score decreased by 13% (p ≥0.05) during the treatment period. Patients in group 2 noted an improvement in emotional control during treatment, which resulted in the average score decrease on the scale of personal and situational anxiety of the Spielberg-Hanin's questionnaire (25% and 30% respectively, p ≤0.05).Conclusions. The nature of the endometriosis development and progression is multipathogenetic. Blocking only its hormonal link, especially in cases of extragenital forms, may not be sufficient to stop the pathological process and prevent recurrence in the long term. Оbtained results of sequential course of dienogest and bioavailable curcumin Longimin® with anti-relapse purpose showed the wider clinical effectiveness of this therapy, which is probably based on additional inhibition of systemic inflammation, proliferation, stroma and psychogenic component of disease., Цель исследования: определение клинической эффективности и безопасности биодоступного куркумина (препарат Лонгимин®) в комплексной противорецидивной терапии пациенток с внешнегенитальным эндометриозом после оперативного лечения.Материалы и методы. В исследовании приняли участие 45 женщин в возрасте 29,3 ± 3,6 года с диагнозом внешнегенитального эндометриоза. После оперативного лечения данного заболевания всем пациенткам с противорецидивной целью был назначен диеногест 2 мг/сутки курсом 6 месяцев. После этого 22 пациентки не получали медикаментозного лечения (1 группа), а 23 женщины начали полугодовой курс приема 400 мг биодоступного куркумина (2 группа). Результаты. После 12 месяцев наблюдения у пациенток 1 группы было выявлено 3 случая (13,6%) вновь образованных очагов эндометриоза, в двух из которых имели место мультиэндометриомы, а в третьем наблюдалось развитие ретроцервикальной гетеротопии. В группе последовательного применения диеногеста и биодоступного куркумина появления признаков рецидивирования не наблюдалось. Кроме того, через 6 месяцев после завершения гормонального лечения среди пациенток 1 группы увеличилось количество женщин с хронической тазовой болью и выросло среднегрупповое значение визуально-аналоговой шкалы (ВАШ) на 80% (р ≤ 0,05), что сопровождалось стабильным умеренно высоким уровнем тревожности больных на протяжении всего периода наблюдения. В то же время за период лечения в группе 2 количество женщин, которые жаловались на проявления межменструальной боли, уменьшилось с 15 до 13, а средний балл по ВАШ снизился на 13% (р ≥ 0,05). Пациентки группы 2 на протяжении лечения отмечали улучшение эмоционального контроля, результатом чего стало снижение среднего балла по шкале личностной и ситуативной тревожности опросника Спилберга-Ханина на 25% и 30% соответственно (р ≤ 0,05).Выводы. Природа развития и прогрессирования эндометриоза имеет мультипатогенетический характер. Блокировки только гормонального его звена, особенно в случаях внегенитальных форм, может быть недостаточно для приостановки патологического процесса и профилактики рецидивов в отдаленном периоде. Полученные результаты последовательного курсового применения диеногеста и биодоступного куркумина Лонгимин® с противорецидивной целью свидетельствуют о более широкой клинической эффективности такого рода терапии, в основе чего, вероятно, лежит дополнительное угнетение процессов системного воспаления, пролиферации, стромообразования и психогенного компонента болезни., Мета дослідження: визначення клінічної ефективності та безпечності біодоступного куркуміну (препарат Лонгімін®) у комплексній протирецидивній терапії пацієнток із зовнішньогенітальним ендометріозом після оперативного лікування. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 45 жінок віком 29,3 ± 3,6 року з діагнозом зовнішньогенітального ендометріозу. Після оперативного лікування даного захворювання всім пацієнткам із протирецидивною метою було призначено дієногест 2 мг/доба курсом 6 місяців, після чого 22 пацієнтки не отримували медикаментозного лікування (1 група), а 23 жінки розпочали піврічний курс прийому 400 мг біодоступного куркуміну (2 група).Результати. Після 12 місяців спостереження у пацієнток 1 групи було виявлено 3 випадки (13,6%) новоутворених вогнищ ендометріозу, у двох із них мали місце мультиендометріоми, а в третьої спостерігався розвиток ретроцервікальної гетеротопії. В групі послідовного застосування дієногесту та біодоступного куркуміну появи ознак рецидивування не спостерігалось. Крім того, через 6 місяців після завершення гормонального лікування серед пацієнток 1 групи збільшилась кількість жінок із хронічним тазовим болем та підвищилось середньогрупове значення за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ) на 80% (р ≤ 0,05), що супроводжувалось стабільним помірно-високим рівнем тривожності хворих упродовж усього періоду спостереження. Водночас за період лікування в 2 групі кількість жінок, які скаржились на прояви міжменструального болю, зменшилась з 15 до 13, а середній бал за ВАШ знизився на 13% (р ≥ 0,05). Пацієнтки 2 групи впродовж лікування відмічали покращення емоційного контролю, результатом чого стало зниження середнього балу за шкалою особистісної та ситуативної тривожності опитувальника Спілберга-Ханіна на 25% та 30% відповідно (р ≤ 0,05).Висновки. Природа розвитку та прогресування ендометріозу має мультипатогенетичний характер. Блокування лише гормональної його ланки, особливо у випадках позагенітальних форм, може бути недостатньо для призупинення патологічного процесу і профілактики рецидивів у віддаленому періоді. Отримані результати послідовного курсового застосування дієногесту та біодоступного куркуміну Лонгімін® із протирецидивною метою свідчать про ширшу клінічну ефективність такого роду терапії, в основі чого, вірогідно, лежить додаткове пригнічення процесів системного запалення, проліферації, стромоутворення і психогенного компоненту хвороби.

�� ������������ ������������������������ ���������������� �� �������������������� ���������������������������� �� ������������ �������������� ������������������������������ ���������������� �� ���������������������� ���������������������������� ���������� �� ������������������������ ������������������������ ��/������ ������������������������ ������������������������. ���������������� ������������, �������������������������� ���������� �������������������������� ������ �� ������������ ����������������������, ������ �� ������ ���������������������� �������������� �� ������������ �������������������������������� ��������������, �� ���������� �� ���������������� ���������������������������������� ��������������. ������������ ������������������������������ ������������ ������������������ �������������� �������������������������� �������������� �� ���������������������� ������������ �������� ���������� ������ ������������������������ �������������� �� ������������������ �� ���������������������������������� �������������������� �� �������������������������� �������������������������������� �������������������������� �� ������������������������ ������������ ��������������. ������������������������ �������������� ������������������������������ ������������ �������������������� ���� ���������� 6-9 �������������� ������ �������������������� ���������������� ��������������., The review provides information on the use of dydrogesterone in women of early reproductive age with menstrual irregularities and clinical predictors and / or manifestations of endometriosis. According to the data, dydrogesterone can be recommended both as a monotherapy and in an integrated approach in the pre-or postoperative period, as well as as anti-relapse therapy. This therapeutic approach allows to reduce economic costs and to maximally narrow the ���risk zones��� during hormone therapy in patients with extragenital pathology and limited diagnostic capabilities in a certain period of time. The duration of dydrogesterone therapy should be at least 6-9 months to achieve a lasting effect., ���������������������������� ����������������. ������������������ ������������, ������������ 4 2021, Pages 487-495

Most of the tens of millions of clinical attacks caused by Plasmodium vivax each year likely originate from dormant liver forms called hypnozoites. We do not systematically attack that reservoir because the only drug available, primaquine, is poorly suited to doing so. Primaquine was licenced for anti-relapse therapy in 1952 and became available despite threatening patients having an inborn deficiency of glucose-6-phosphate dehydrogenase (G6PD) with acute haemolytic anaemia. The standard method for screening G6PD deficiency, the fluorescent spot test, has proved impractical where most malaria patients live. The blind administration of daily primaquine is dangerous, but so too are the relapses invited by withholding treatment. Absent G6PD screening, providers must choose between risking harm by the parasite or its treatment. How did this dilemma escape redress in science, clinical medicine and public health? This review offers critical historic reflection on the neglect of this serious problem in the chemotherapy of P. vivax.