Search

Мета роботи: за допомогою математичного кінцево-елементного моделювання розрахувати напружено-деформований стан (НДС) фібрин-кров’яного згустку і окістя в навколовідламковій зоні за умов фіксації стегнової кістки накістковою пластиною, інтрамедулярним блокованим стрижнем і апаратом зовнішньої фіксації (АЗФ).Методи: модель являла собою два відламки стегна з поперечною площиною зламу, які з’єднувалися зазначеними пристроями і веретеноподібним фібрин-кров’яним згустком, обмеженим окістям. Використано наявні дані про модуль Юнга і коефіцієнт Пуассона всіх складових моделі. Розрахунки НДС згустку та окістя проводили за умов осьового навантаження 800 Н стегнової кістки і поперечного навантаження 200 Н на дистальний відділ стегна. Для кількісного порівняння величин напруження за різних умов фіксації відламків обрані контрольні точки на горизонтальному перетині згустку та окістя. Крім цього, порівнювали площі, на які поширювався максимальний рівень напруження.Результати: за однакового осьового навантаження моделі найменший рівень напружень окісно-фібринового веретена спостерігали у випадку фіксації відламків інтрамедулярним блокованим стрижнем, трохи більший — пластиною і найбільший — АЗФ. Співвідношення величин напружень становило 1 : 2 : 3–4. За однакового поперечного навантаження моделі найменший рівень напружень окісно-фібринового веретена відзначений у разі фіксації відламків пластиною, трохи більший — інтрамедулярним блокованим стрижнем і найбільший — АЗФ. Співвідношення величин напруження становило 1 : 6 : 10–12. Найбільша різниця в рівнях напруження проявлялася за умов дії на сегмент поперечного навантаження.Висновки: представлена інформація про НДС тканин у навколовідламковій зоні пояснює походження розмірів, форм і структур періостального кісткового регенерату під час лікування діафізарних переломів пристроями з різними режимами рухомості відламків., Цель работы: с помощью математического конечно-элементного моделирования рассчитать напряженно-деформированное состояние (НДС) фибрин-кровяного сгустка и надкостницы в околоотломковой зоне при фиксации бедренной кости накостной пластиной, интрамедуллярным блокированным стержнем и аппаратом внешней фиксации (АВФ).Методы: модель представляла собой два отломка бедра с поперечной плоскостью излома, которые соединялись указанными устройствами и веретенообразным фибрин-кровяным сгустком, заключенным в надкостницу. Использованы существующие данные о модуле Юнга и коэффициенте Пуассона всех составляющих модели. Расчеты НДС сгустка и надкостницы проводили при осевой нагрузке 800 Н бедренной кости и поперечной нагрузке 200 Н на дистальный отдел бедра. Для количественного сравнения величин напряжения при различных условиях фиксации отломков выбраны контрольные точки на горизонтальном сечении сгустка и надкостницы. Кроме этого, сравнивали площади, на которые распространялся максимальный уровень напряжения.Результаты: при одинаковой осевой нагрузке модели наименьший уровень напряжений надкостнично-фибринового веретена наблюдали при фиксации отломков интрамедуллярным блокированным стержнем, немного больший — пластиной и самый большой — АВФ. Соотношение величин напряжений составило 1 : 2 : 3–4. При одинаковой поперечной нагрузке модели наименьший уровень напряжений надкостнично-фибринового веретена отмечен при фиксации отломков пластиной, немного больший — интрамедуллярным блокированным стержнем и самый большой — АВФ. Соотношение величин напряжений составило 1 : 6 : 10–12. Наибольшая разница в уровнях напряжения проявляется при действии на сегмент поперечной нагрузки.Выводы: представленные данные о НДС тканей в околоотломковой зоне объясняют происхождение размеров, форм и структур периостального костного регенерата при лечении диафизарных переломов устройствами с разными режимами подвижности отломков., The goal: using mathematical finite-element modeling to calculate the stress-strain state (SSS) of fibrin-blood clot and periosteum around the fracture zone in the conditions of fixation of femur fragments with on-bone plate, intramedullary locking nail and ExFix.The methods: the model represents two fragments of femur with transverse fracture plane joined with spindly fibrin-blood clot enclosed in periosteum and devices mentioned above. The existing data on the Young's modulus and Poisson's ratio of all components of the model were used. The calculations of SSS of clot and periosteum were performed under axial load of 800 N on femur and transverse load of 200 N on the distal femur. The control points on the horizontal section of clot and periosteum were selected for a quantitative comparison of the voltage in various conditions of fragments fixation. Moreover, the area covered by the maximum stress level was compared.The results: The following patterns were revealed. At the same axial load of model the lowest level of stress in periosteal-fibrin spindle was observed when fragments were fixed with intra­medullary locking nail, a little more — with plate, and the biggest one — with ExFix. The ratio of the stress values was 1: 2: 3–4.At the same transverse load of model the lowest level of stress in periosteal-fibrin spindle was observed when fragments were fixed with plate, a little more – with intramedullary locking nail, and the biggest one — with ExFix. The ratio of the stress values was 1: 6: 10–12.The greatest difference in stress levels was noticed in the conditions of transverse load on the segment.Conclusion: The presented data on SSS in tissues around the fracture zone explain the origin of sizes, shapes and structures of periosteal bone regenerate in the treatment of diaphyseal fractures with devices with different modes of mobility of bone fragments.

Aim of the work — to study the shape and echogenic state of tissues in the bone fracture zone after a shaft fracture by ultrasonography and follow its relationships with the newly formed bone regenerate on X-rays. Materials and methods. Ultrasonographic examination was performed in 25 patients with shaft fracture of the humerus (13), crus (4), hip (8) on days 2–21 after the trauma using Toshiba Aplio-500 sonograph with linear detector of 5–12 Hz. Results.The main phenomenon, which was detected, was the presence of an anechogenic fusiform zone near broken bone fragments. It was visualized in the majority of examined patients, and we called it the fibrin-blood clot zone. A comparison of the size and shape of the fibrin-blood clot zone with the corresponding parameters of the newly formed periosteal bone regenerate was performed in 8 patients with humerus fracture. Ultrasonography in video recording mode allowed us to obtain information on the volumetric deformation of the fibrin-blood clot associated with the displacement of bone fragments in the process of functional loads. For example, in case of isometric tensions of the shoulder muscles, dislocations of broken bone fragments occurred, which were simultaneously accompanied by the change in the shape of the external contour of the fibrin-blood clot. Conclusions. Ultrasonography allows to evaluate the shape and size of the hematoma or fibrin-blood clot, which is in the state of forming, in the bone fracture zone, as well as to establish the character of its deformation in real time with loading. As a rule, the external contour of a fibrin-blood clot has an arch-like shape, which separates it from surrounding periosteum and muscles. A fact was confirmed that a hematoma and a fibrin-blood clot had an anechogenic structure during the first week after trauma, while echogenic inclusions appeared after the indicated time and more often in the peripheral zone. The shape and size of a fibrin-blood clot are close to the corresponding parameters of a periosteal bone regenerate. It gives ground to think that fibrin is a specific environment, on which a new bone is formed., Цель работы: исследовать форму и эхогенное состояние тканей в околоотломковой зоне после диафизарного перелома путем ультразвукового исследования и проследить их связь с новообразованным костным регенератом на рентгенологическом изображении. Материалы и методы. Ультрасонографические исследования проведены у 25 пострадавших: с диафизарными переломом плеча (13), голени (4), бедра (8) на 2-е — 21-е сутки после травмы с помощью сонографа Tosiba Aplio-500 с линейным датчиком 5–12 Гц. Результаты. Основным феноменом, который обнаружен, было наличие у концов отломков анэхогенной веретенообразной зоны, которая визуализировалась у большинства исследованных. Эту зону мы назвали зоной фибрин-кровяного сгустка. У 8 больных с переломом плечевой кости проведено сравнение размеров и формы зоны фибрин-кровяного сгустка с соответствующими параметрами новообразованного периостального костного регенерата. Ультрасонография в режиме видеозаписи дала нам возможность получить информацию об объемной деформации фибрин-кровяного сгустка при перемещениях отломков в процессе функциональных нагрузок. Так, при изометрических напряжениях мышц плеча происходили перемещения концов отломков, которые сопровождались одновременно изменением формы внешнего контура фибрин-кровяного сгустка. ­Выводы. Ультрасонография позволяет оценить форму и размеры околоотломковой гематомы или фибрин-кровяного сгустка, который находится в состоянии организации, а также установить характер его деформаций при нагрузках в реальном времени. Как правило, внешний контур фибрин-кровяного сгустка имеет дугообразную форму, что отделяет его от окружающих надкостницы с мышцами. Подтверждено, что гематома или фибрин-кровяной сгусток в течение первой недели после травмы имеет анэхогенную структуру, а эхогенные включения появляются после указанного срока и чаще по периферийной зоне. Форма и размеры фибрин-кровяного сгустка приближаются к соответствующим параметрам периостального костного регенерата. Это дает основание считать, что фибрин является специфической средой, на основе которой образуется новая кость., Мета роботи: дослідити форму та ехогенний стан тканин у навколовідламковій зоні після діафізарного перелому шляхом ультрасонографії та прослідкувати їх зв’язок із новоутвореним кістковим регенератом на рентгенологічному зображенні. Матеріали та методи. Ультрасонографічне дослідження проведено у 25 постраждалих із діафізарними переломами плеча (13), гомілки (4), стегна (8) на 2-гу — 21-шу добу після травми сонографом Tosiba Aplio-500 з лінійним датчиком 5–12 Гц. Результати. Основним феноменом, що був виявлений, була наявність біля кінців відламків анехогенної веретеноподібної зони, що візуалізувалася у більшості досліджених. Цю зону ми назвали зоною фібрин-кров’яного згустка. У 8 хворих з переломом плечової кістки проведено порівняння розмірів та форми зони фібрин-кров’яного згустка з відповідними параметрами новоутвореного періостального кісткового регенерату. Ультрасонографія в режимі відеозапису дала нам змогу отримати інформацію щодо об’ємної деформації фібрин-кров’яного згустка, пов’язану з переміщенням відламків у процесі функціональних навантажень. Так, при ізометричних напруженнях м’язів плеча відбувалися переміщення кінців відламків, які супроводжувалися одночасно зміною форми зовнішнього контура фібрин-кров’яного згустка. Висновки. Ультрасонографія дозволяє оцінити форму та розміри навколо відламкової гематоми або фібрин-кров’яного згустка, що знаходиться в стані організації, а також установити характер його деформацій в реальному часі при навантаженнях. Зазвичай, зовнішній контур фібрин-кров’яного згустка має дугоподібну форму, що відокремлює його від оточуючих окістя і м’язів. Підтверджено той факт, що гематома та фібрин-кров’яний згусток протягом першого тижня після травми має анехогенну структуру, а ехогенні включення з’являються після вказаного терміну і частіше по периферійній зоні. Форма та розміри фібрин-кров’яного згустка наближаються до відповідних параметрів періостального кісткового регенерату. Це дає підставу вважати, що фібрин є специфічним середовищем, на основі якого утворюється нова кістка.

Регенерація кістки — це каскад клітинних і молекулярних подій, що призводять до утворення в ділянці перелому кісткової тканини, яка ідентична початковій. Процес поділяють на стадії, між якими неможливо провести чітку межу.Мета: виділити ключові клінічні та морфологічні явища, які визначають стадійність процесу зрощення відламків після перелому кістки, уточнити сутність першої стадії, встановити терміни кожної стадії в людини.Методи: експерименти виконані на 8 дорослих вівцях породи каракульська курдючна масою 35–40 кг, яким виконували закритий перелом правої стегнової кістки. Ділянку перелому досліджували за допомогою методів гістології через 5 год, 1, 4 і 15 діб. Вивчено навколовідламковий простір у 43 постраждалих із закритими переломами довгих кісток кінцівок, яким виконували відкриту репозицію відламків. Ретроспективно оцінено клінічний матеріал 546 постраждалих з діафізарними переломами кісток кінцівок, накопичений за останні 30 років.Результати: доведено, що фібрин-кров’яний згусток є закономірно необхідною структурою для проліферації та диференціації клітин і утворення нової кісткової тканини. У результаті проведення УЗД встановлено, що форма та локалізація кісткового регенерату відповідає формі й локалізації фібрин-кров’яного згустку. На підставі дослідження кутової рухомості кісткових відламків та утворення кісткового регенерату встановили терміни загоєння переломів плечової кістки в період від 4 до 8 тижнів, стегнової — від 8 до 12, кісток гомілки — від 8 до 17.Висновок: як першу важливу стадію регенерації кістки запропоновано виділити формування фібрин-кров’яного згустку, що заповнює повністю або частково навколовідламковий простір. Приблизний термін утворення і стабілізації його структури становить від 12 до 24 год. Встановлені терміни стадій загоювання діафізарних переломів довгих кісток у людини., Регенерация кости — это каскад клеточных и молекулярных событий, которые приводят к образованию в области перелома костной ткани, идентичной первоначальной. Процесс разделяют на стадии, между которыми невозможно провести четкой границы.Цель: выделить ключевые клинические и морфологические явления, определяющие стадийность про­цесса сращения отломков после перелома кости, уточнить сущность первой стадии, установить сроки каждой стадии у человека.Методы: эксперименты выполнены на 8 взрослых овцах породы каракульская курдючная массой 35–40 кг, которым выполняли закрытый перелом правой бедренной кости. Участок перелома исследовали с помощью методов гистологии через 5 ч, 1, 4 и 15 суток. Изучено околоотломковое пространство у 43 пострадавших с закрытыми переломами длинных костей конечностей, которым выполняли открытую репозицию отломков. Ретроспективно оценен клинический материал 546 пострадавших с диафизарными переломами костей конечностей, накопленный за последние 30 лет.Результаты: доказано, что фибрин-кровяной сгусток является закономерно необходимой структурой для пролиферации и дифференциации клеток и образования новой костной ткани. В результате проведения УЗИ установлено, что форма и локализация костного регенерата соответствует форме и локализации фибрин-кровяного сгустка. На основе исследования угловой подвижности костных отломков и образования костного регенерата установили сроки заживления переломов плечевой кости в период от 4 до 8 недель, бедренной — от 8 до 12, костей голени — от 8 до 17.Вывод: предложено как первую важную стадию регенерации кости выделить формирование фибрин-кровяного сгустка, который заполняет полностью или частично околоотломковое пространство. Примерный срок образования и стабилизации его структуры составляет от 12 до 24 часов. Установлены сроки стадий заживления диафизарных переломов длинных костей у человека., Bone regeneration is a cascade of cellular and molecular phe­nomena leading in the fracture region to the formation of bone tissue which is identical to the original one. The process is divided into stages between which it is impossible to draw a clear line. Objective: To identify key clinical and morphological phenomena that define the staging process of fragments fusion after the bone fracture, to clarify the essence of the first stage, to set the dates of each stage in humans. Methods: Experiments were performed in 8 adult Karakul breed sheep weighing 35–40 kg underwent a closed fracture of the right femur. Plot fracture examined by histological methods after 5 hours, 1, 4 and 15 days. Near fragmental space studied in 43 patients with closed fractures of long bones which was performed open reduction of bone fragments in. Retrospectively we evaluated clinical data in 546 patients with diaphyseal fractures of the extremities accumulated over the past 30 years. Results: it is proved that the fibrin blood clot is naturally necessary structure for proliferation and differentiation of cells and for the formation of new bone tissue. After ultrasound examination it was found that the shape and location of bone regenerate conforms to the shape and location of the fibrin blood clot. Based on the study of angular mobility of bone fragments and bone regenerate forma­tion we established terms of healing of fractures in humerus in the period from 4 to 8 weeks, in femur — from 8 to 12, and in shin bones — from 8 to 17 weeks. Conclusion: There were proposed to highlight formation of a fibrin blood clot as the first important step of bone regeneration which completely or partially fills near fragmental space. Approximate lifetime formation and stabiliza­tion of its structure is from 12 to 24 hours. There were established terms of the stages of healing of diaphyseal fractures in human long bones.

Для лечения диафизарных переломов используют методы фиксации, при которых образуются конструкции «отломки – фиксатор» с различными механическими свойствами и диапазоном перемещений отломков.Цель: обосновать концепцию влияния перемещений отломков на процесс формообразования регенерата при лечении диафизарных переломов ортезом или стержневым аппаратом (АВФ).Методы: перемещение отломков с помощью ультрасонографии оценено у 18 больных с диафизарными переломами плечевой (9), бедренной (5) и большеберцовой (5) костей. Среди них 8 пострадавших со свежими переломами плечевой кости лечили консервативно с использованием ортеза, у 5 со свежими переломами бедренной кости и костей голени использовали АВФ, 6 пациентов были с несросшимися переломами после металлоостеосинтеза.Результаты: установлено, что отломки имеют многовекторную траекторию перемещений в пространстве. У больных со свежими переломами плечевой кости, которым применяли ортез, линейные перемещения концов отломков были в пределах 1,1–6 мм (10–40 % от исходного расстояния), амплитуда угловых составила 2°–8°. При фиксации АВФ линейные перемещения отломков до 2 мм (13 %) выявлены только у больных с переломом бедренной кости. В случае несросшихся переломов под действием осевой нагрузки появлялась или увеличивалась (на вершине деформации на 37–61 %) угловая деформация сегмента.Выводы: механические свойства фибрин-клеточно-коллагеновой бластемы позволяют ей деформироваться на растяжение без негативных последствий в пределах 13–40 %. Подвижность отломков в первые три недели после диафизарного перелома вызывает деформацию и напряжение бластемы, что обуславливает в дальнейшем структуру полноценного периостального костного регенерата. При несращении диафизарного перелома подвижность отломков не оказывает стимулирующего и формообразующего эффекта., Для лікування діафізарних переломів використовують методи фіксації, за яких утворюються конструкції «відламки – фіксатор» з різними механічними властивостями і діапазоном переміщень відламків.Мета: обґрунтувати концепцію впливу переміщень відламків на процес формоутворення регенерату під час лікування діафізарних переломів ортезом або стрижневим апаратом (АЗФ).Методи: переміщення відламків за допомогою ультрасонографії оцінено у 18 хворих з діафізарними переломами плечової (9), стегнової (5) і великогомілкової (5) кісток. Серед них 8 постраждалих зі свіжими переломами плечової кістки лікували консервативно з використанням ортеза, у 5 зі свіжими переломами стегнової кістки та кісток гомілки використовували АЗФ, 6 пацієнтів були з переломами, які не зрослися після металлоостеосинтезу.Результати: встановлено, що відламки мають багатовекторну траєкторію переміщеньу просторі. У хворих із нещодавно отриманими переломами плечової кістки, яким застосовували ортез, лінійні переміщення кінців відламків були в межах 1,1–6 мм (10–40 % від вихідної відстані), амплітуда кутових склала 2°–8°. Після фіксації АЗФ лінійні переміщення відламків до 2 мм (13 %) виявлені тільки у хворих із переломами стегнової кістки. Після переломів, які не зрослися, під дією осьового навантаження з’являлася або збільшувалася (на вершині деформації на 37–61%) кутова деформація сегмента.Висновки: механічні властивості фібрин-клітинно-колагенової бластеми дають змогу їй деформуватися на розтягнення без негативних наслідків у межах 13–40 %. Рухливість відламків у перші три тижні після діафізарного перелому призводить до деформації і напруження бластеми, що обумовлює в подальшому структуру повноцінного періостального кісткового регенерату. У разі незрощення діафізарного перелому рухливість відламків не сприяє стимулювальному і формоутворювальному ефекту., Methods of fixation are used for the treatment of diaphyseal fractures, which produce structure «fragments – fixation device» with various mechanical properties and the displacement range of fragments. Purpose: to justify the concept of the effect of the displacement of bone fragments in the process of formation of the regenerate in the treatment of diaphyseal fractures with orthosis or external rod device (ARD). Methods: dislocation of the bone fragments using ultrasonography studied in 18 patients with diaphyseal fractures of humerus (9), femur (5) and tibia (5). Eight patients out of them with acute humeral fractures were treated conservatively with orthosis, in 5 patients with acute femoral and tibial fractures ARD was used, 6 patients had nonunion after osteosynthesis. Results:it is found that bone fragments have a multidirectional path of movement in space. In patients with acute humeral fractures treated with orthosis, linear displacement of the fragments end ranged 1.1–6 mm (10–40 % of initial distance), angular amplitude was 2°–8°. In ARD fixation linear fragment displacement (2 mm — 13 %) found only in patients with femoral fractures. In a cases of nonunion angular skeletal deformation appeared and increased under the axial load (apical deformity angel 13–40 %). The mobility of bone fragments in the first three weeks after diaphyseal fracture causes deformation and strain blastema, which results in the future structure of the high-grade periosteal bone regenerate. Nonunion of diaphyseal fracture fragments mobility does not provide a stimulating and shaping effect.

Objectives: to determine morphological and immunohistochemical changes in the placentas of displaced pregnant women in order to further improve the antenatal monitoring program.Materials and methods. 96 displaced pregnant women (the main group) took part in the prospective study, who depending on the therapy were divided into: group I – 65 pregnant women who were monitored according to generally accepted recommendations and received routine therapy for prolonging pregnancy, group II – 31 pregnant women who received the proposed treatment and prophylactic complex (micronized progesterone, magnesium citrate in combination with pyridoxine hydrochloride, iron fumarate, a multivitamin complex with 200 mg of docosahexaenoic acid, complex of medical and psychological support for pregnant women). The control group consisted of 39 pregnant women living at territories controlled by Ukraine. The duration of observation was 2 years. Placentas were examined by organometric, macroscopic, general histological and immunohistochemical methods.Results. Organometrically, placentas in the group I had a significant decrease in thickness, mass and size. Edema of Wharton jelly was significantly more pronounced in this group, and in the lumen of vessels there was a more pronounced parietal formation of fibrin blood clots. Manifestations of ischemic infarcts and blood clots, which were located mainly in the paracentral and peripheral zones, were found significantly more frequently among women of the group I. Histologically, tissue changes were noted in the placentas in the group I, which are manifestations of placental damage and characterized by a partial decrease in maternal-fetal-placental perfusion. These changes were combined with focal edema in decidual tissue and dystrophy in decidual cells. In the placentas of women of the group I an uneven focal, sometimes pronounced proliferation of syncytial nodules of a more widespread nature was noted, which is a marker of cellular aging associated with adverse factors affecting the mother’s body. Also, foci of maternal infarcts were noted in the group I, which is associated with a decrease in maternal perfusion in the vessels of the placental barrier.Immunohistochemically, vacuolization and uneven chromatin arrangement were observed in the nuclei of villi cells during Ki-67 immersion, which indicated a decrease in regenerative responses in the placental barrier in groups I and II, especially with elevated cortisol levels. Immunohistochemical studies of the pro-apoptotic marker P-53 showed expression in single nuclei of villi stroma cells.Conclusions. The detected changes in the structures of the placental barrier indicate the predominance of placental disorders in the group I compared to the group II and control groups, especially in the syncytium of the villi, which led to a violation of the placenta functioning. Morphological studies confirmed the significant impact of long-term chronic stress on the formation and functioning of the uterine-placental-fetal complex, as well as the effectiveness of the proposed treatment in preventing the identified disorders., Мета дослідження: визначити морфологічні й імуногістохімічні зміни у плацентах вагітних – переміщених осіб для подальшого вдосконалення програми антенатального спостереження.Матеріали та методи. У проспективному дослідженні взяли участь 96 вагітних – переміщених осіб (основна група), яких залежно від терапії було розподілено на: I групу – 65 вагітних, яких спостерігали за загальноприйнятими рекомендаціями і які отримували рутинну терапію, спрямовану на пролонгування вагітності, II групу – 31 вагітна, яка отримувала запропонований для впровадження лікувально-профілактичний комплекс (мікронізований прогестерон, магнію цитрат у поєднанні з піридоксину гідрохлоридом, заліза фумарат, полівітамінний комплекс із 200 мг докозагексаєнової кислоти, комплекс медико-психологічної підтримки для вагітних). Контрольну групу сформували 39 вагітних мешканок підконтрольних Україні територій. Тривалість спостереження становила 2 роки. Дослідження плацент проводили органометричним, макроскопічним, загальногістологічним та імуногістохімічним методами.Результати. Органометрично плаценти жінок І групи мали достовірне зменшення товщини, маси й розмірів. У цій групі достовірно частіше був виражений набряк вартонієвого студня, у просвіті судин було більш виражене пристінкове утворення фібринових тромбів. Достовірно частіше серед жінок І групи реєстрували прояви ішемічного інфаркту та згустки крові, розташовані переважно в парацентральній і крайовій зонах. Гістологічно в плацентах жінок І групи визначалися зміни в тканині, які є проявами плацентарного ушкодження та характеризуються частковим зниженням материнсько-плодово-плацентарної перфузії. Ці зміни поєднувалися з вогнищевим набряком у децидуальній тканині та дистрофією в децидуальних клітинах. У плацентах жінок І групи визначалася нерівномірна вогнищева, іноді виразна проліферація синцитіальних вузликів більш поширеного характеру, що є маркером клітинного старіння, пов’язаного з несприятливими чинниками дії на організм матері. Також у І групі спостерігалися вогнища материнських інфарктів, що пов’язано зі зниженням материнської перфузії в судинах плацентарного бар’єра. Імуногістохімічно при спостереженні на імерсії Кі-67 у ядрах клітин ворсин визначалася вакуолізація, нерівномірне розташування хроматину, що вказує на зниження регенераторних реакцій у плацентарному бар’єрі жінок І та ІІ груп, особливо при підвищеному рівні кортизолу. При імуногістохімічному дослідженні проапоптозного маркера Р-53 зафіксовано експресію в поодиноких ядрах клітин строми ворсин. Висновки. Виявлені зміни структур плацентарного бар’єра свідчать про переважання плацентарних порушень у І групі порівняно з ІІ та контрольною групами, особливо в синцитії ворсинок, що призвело до порушення функціонування плаценти. Морфологічні дослідження підтвердили суттєвий вплив тривалого хронічного стресу на формування та функціонування матково-плацентарно-плодового комплексу, а також ефективність запропонованого лікування щодо профілактики виявлених порушень.

The article is prepared for practical traumatologists. Three main conditions required for the natural process of bone healing with the forming of periosteal bone regenerate are identified and substantiated by the authors. They are following: the presence of intact area with periosteum and muscle that were peeled off the fragments; the forming of fibrin-blood clot near the fragments; the presence of internal intention of fibrin-cell blastema on the stage of proliferation and differentiation of mesenchyme cells. These conditions should be taken into consideration while choosing the methods of reduction of tibia fragments, method of their fixation and regimen of functional activity of injured extremity. Moreover, before choosing the fixation method the grade of fragments fixity in periosteum-muscle envelope should be analyzed. The author proposed the classification of fixity, based on the severity of initial displacement according to radiographic findings: I grade — initial displacement of tibia fragments does not exceed 1/3 of its cross-section; II grade - initial displacement of fragments exceeds 1/3 of its cross-section, but does not exceed the bounds of cross-section, fibula is damaged approximately on the same level, periosteum-muscle envelope is damaged on ½ approximately; III grade – displacement of tibia and fibula exceed their cross-section with shortening, severe damage of periosteum and muscles. The techniques of functional treatment of acute fractures using plaster bandage and original external fixator are described in details., Статья подготовлена для практикующих врачей-травматологов. Авторы выделили и обосновали три основных условия, необходимых для естественного течения процесса регенерации кости с образованием периостального костного регенерата: наличие уцелевших участков надкостницы с мышцами, которые отслоились от отломков; образование фибрин-кровяного сгустка в околоотломковой зоне; наличие внутренних напряжений фибрин-клеточной бластемы на этапе пролиферации и дифференциации мезенхимальных клеток. Данные условия необходимо учитывать при выборе способа вправления отломков костей голени, способа их фиксации и режима функциональной активности поврежденной конечности. Кроме этого, при выборе способа фиксации отломков необходимо анализировать степень фиксированности отломков надкостнично-мышечным футляром. Для этого авторы предложили классификацию фиксированности отломков, основанную на величине первичного смещения отломков, выявляемого рентгенологически: I степень — первичное смещение отломков большеберцовой кости не превышает 1/3 ее поперечного сечения, приблизительно в трети случаев малоберцовая кость не повреждается или ломается на другом уровне, повреждение надкостнично-мышечного футляра незначительно; II — первичное смещение отломков большеберцовой кости превышает 1/3, но не выходит за пределы ее поперечного сечения, малоберцовая кость повреждается примерно на том же уровне, надкостнично-мышечный футляр разрушается приблизительно на 1/2; III — смещение отломков обеих костей голени на полный поперечник и по длине, значительный разрыв надкостницы и мышц. Подробно изложены методики функционального лечения свежих переломов голени с использованием гипсовой повязки и авторских стержневых аппаратов внешней фиксации., Стаття підготовлена для лікарів-травматологів. Автори виокремили та обґрунтували три основних умови, необхідні для природного перебігу процесу регенерації кістки з утворенням періостального кісткового регенерату: наявність уцілілих ділянок окістя з м’язами, які відшарувалися від відламків; утворення фібрин-кров’яного згустку в навколовідламковій зоні; наявність внутрішніх напружень фібрин-клітинної бластеми на етапі проліферації та диференціації мезенхімальних клітин. Зазначені умови необхідно враховувати під час вибору способу вправлення відламків кісток гомілки, способу їх фіксації і режиму функціональної активності ушкодженої кінцівки. Крім цього, обираючи спосіб фіксації відламків, необхідно аналізувати ступінь їх фіксованості окістно-м’язовим футляром. Для цього автори запропонували класифікацію фіксованості відламків, засновану на величині первинного їх зміщення, виявленої рентгенологічно: I ступінь — первинне зміщення відламків великогомілкової кістки не перевищує 1/3 її поперечного перерізу, приблизно в третині випадків малогомілкова кістка не ушкоджується або ламається на іншому рівні, ушкодження окісно-м’язового футляра незначне; II — первинне зміщення відламків великогомілкової кістки перевищує 1/3, але не виходить за межі її поперечного перерізу, малогомілкова кістка ушкоджується приблизно на тому ж рівні, окісно-м’язовий футляр руйнується приблизно на 1/2; III — зміщення відламків обох кісток гомілки на повний поперечник і по довжині, значний розрив окістя і м’язів. Докладно описані методики функціонального лікування свіжих переломів гомілки з використанням гіпсової пов’язки і авторських стрижневих апаратів зовнішньої фіксації.